Постанова від 30.06.2025 по справі 760/21451/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2025року м. Київ

Унікальний номер справи № 760/21451/20

Апеляційне провадження № 22-ц/824/5212/2025

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

за участю секретарів судового засідання - Дячук І.М., Марченко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданніапеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Козленко Г.О., у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, в якій просив суд:

зменшити розмір аліментів, що підлягають стягненню відповідно до рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 29.05.2019 у справі №760/27143/18 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі у розмірі 40 000 грн. щомісячно з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття на тверду грошову суму в розмірі 5 000 грн., щомісячно до повноліття дитини;

виконавчий лист від 26.06.2020 у справі № 760/27143/18, виданий Солом`янським районним судом міста Києва щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі у розмірі 40 000 грн. щомісячно з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття, відкликати з дня набрання даним рішенням законної сили; здійснити розподіл судових витрат (т. 1 а.с. 4-15).

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 22.09.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції. 17.01.2017 року ОСОБА_1 було подано до суду позовну заяву про розірвання шлюбу. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 19.10.2018 року у справі №522/993/17 позов задоволено, шлюб між сторонами розірвано.

Сторони мають спільну неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з відповідачем. 12.12.2017 року Солом`янський районний суд міста Києва видав судовий наказ про стягнення аліментів в розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 02.11.2017 року. Розмір отриманих аліментів становив 3000-3500 грн. на місяць.

22.10.2018 року ОСОБА_2 подала позовну заяву про зміну способу стягнення аліментів, в якій просила стягнути аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 107 927 грн. до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 29.05.2019 року по справі №760/27143/18 позовні вимоги задоволено частково, змінено розмір аліментів, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки в твердій грошовій сумі аліменти у розмірі 40 000 грн. щомісячно з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Постановою Київського апеляційного суду від 10.06.2020 року у справі №760/27143/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 29.05.2019 у справі №760/27143/18 залишено без змін.

Позивач посилався на те, що згідно з приписами ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Позивач зазначав, що наразі існують обставини, які є підставами для зменшення розміру аліментів відповідно до ст. 192 СК України. Так, матеріальне становище позивача змінилось, у зв`язку з чим ОСОБА_1 не може сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі у розмірі 40 000 грн. щомісячно з наступною індексацією відповідно до закону до досягнення дитиною повноліття.

Звертав увагу на те, що в період з 2018 року по сьогоднішній день жодних доходів позивач не отримує. Відповідно до відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів від 19.08.2020 року, наданих Головним управлінням ДПС в Одеській області, за період з 01.01.2018 року по 30.06.2020 року інформації про доходи ОСОБА_1 немає. Також, Головне управління ДПС в Одеській області у своєму листі від 20.08.2020 року №17668/Л/15-32-53-06-05 зазначає, що: «згідно з даних інформаційної системи ДПС ОСОБА_1 не перебуває на обліку, як фізична особа-підприємець». Отже, позивач є не працевлаштованим, жодних доходів наразі немає, підприємницьку діяльність не здійснює. Саме тому виключно заощадження є єдиним джерелом існування, утримання інших осіб, в тому числі виконання зобов`язань зі сплати аліментів. Розмір заощаджень позивача постійно зменшується. Відповідно до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік доходи та заощадження (грошові активи) ОСОБА_1 становили: доходи - 1 526 464 грн.; грошові активи - 43 910 000 грн. згідно щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік доходи та заощадження (грошові активи) ОСОБА_1 становили: доходи - відсутні; грошові активи - 41 510 000 грн.

Відповідно до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік, доходи та заощадження (грошові активи) ОСОБА_1 становили: доходи - відсутні; грошові активи - 13 237 500 грн.

Отже, заощадження (грошові активи) ОСОБА_1 з 2016 року по 2018 рік зменшились з еквіваленту 43 910 000 грн. до еквіваленту 12 237 500 грн. При цьому, вказані заощадження зберігалися наступним чином: 1. 110 000 дол. США та 220 000 фунтів зберігались в банківському сейфі АЮ «Кліринговий Дім».2. 2 000 000 грн. зберігались у житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . 3. 100 000 грн. використовувались на поточні витрати, 2 000 000 грн., які зберігались у житловому будинку, продовжують там зберігатись. Однак позивач, який наразі не проживає на території України, не має доступу ані до будинку, ані до грошових коштів, які там зберігаються, а тому не може їх використовувати. Доступ до будинку наразі має відповідач. Відтак, позивач з 2018 року мав доступ лише до заощаджень, які зберігались в банківському сейфі «Кліринговий Дім» (110 000 дол. США та 220 000 фунтів).

У зв`язку з відсутністю доходів в період з 2018 року по 2020 роки із вказаних заощаджень станом на дату подання позовної заяви у позивача залишилось близько 50 000 дол. США, що у відповідності до офіційного курсу НБУ станом на 29.09.2020 року еквівалентно 1 415 500 грн. Отже, станом на 2020 рік заощадження (грошові активи) позивача становлять 50 000,00 дол. США, що у відповідності до офіційного курсу НБУ станом на 29.09.2020 еквівалентно 1 415 500 грн.

На день звернення із позовом у ОСОБА_1 є ще троє неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (повних 15 років), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (повних 12 років), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (повних 11 років).

При цьому, позивач звертав увагу суду, що у зв`язку із погіршенням його майнового стану, витрати на утримання ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , несуть його батьки - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які є дідусем та бабусею ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 . На підтвердження того, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мають достатнє та гарне матеріальне забезпечення для утримання своїх онуків, сторона позивача надала довідки з отриманим доходом з 2017 по 2020 рік з офіційного місця роботи. До витрат, які здійснюють ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відносить покупка цінних подарунків на свята та дні народження, в підтвердження чого надано нотаріальну заяву від 12.08.2020 року, яка складена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саприкіною О.С. та зареєстрована в реєстрі за № 758, 759; сплата навчання у Київській загальноосвітній приватній школі І-ІІІ ступенів «Британська міжнародна школа - Київ», в підтвердження чого надано договір про навчання у школі № PS/Y6-17/P/I/18 від 25.08.2018 (здобувачем освіти за даним договором є ОСОБА_5 ) та договір про навчання у школі №PS/Y5-18/P/I/18 від 25.08.2018 (здобувачем освіти за даним договором є ОСОБА_9 ).

На виконання вищевказаних договорів 31.08.2018 року ОСОБА_1 було здійснено оплату вартості навчання та освітніх послуг за перший шкільний семестр в наступних розмірах: 229 300 грн. за договором про навчання у школі № PS/Y6-17/P/I/18 від 25.08.2018 та 196 981 грн. за договором про навчання у школі № PS/Y5-18/P/I/18 від 25.08.2018. Надалі, позивач не мав матеріальної можливості продовжувати здійснювати оплату навчання, а тому не укладав відповідні договори щодо здобуття освіти у третьому семестрі 2018-2019 навчального року та у 2019-2020 навчальних роках та не здійснював оплати вартості навчання та освітніх послуг щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 .

Позивач звертав увагу суду, що у зв`язку із неможливістю здійснювати оплату за навчання та неможливістю утримувати дітей на тому рівні, який був у позивача до моменту погіршення матеріального становища, починаючи з 2019 року оплату за навчання у Київській загальноосвітній приватній школі І-ІІІ ступенів «Британська міжнародна школа- Київ» ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 здійснює дідусь ОСОБА_6 , в підтвердження чого надано платіжні доручення. Отже, наразі в зв`язку з погіршенням матеріального становища позивача, матеріальне забезпечення інших дітей на рівні, який був у позивача до моменту погіршення матеріального становища, здійснюють їх бабуся з дідусем.

Враховуючи викладене вище, наразі існують наступні обставини, які підтверджують погіршення матеріального становища позивача, що є підставою для зменшення розміру аліментів відповідно до ст. 192 СК України: відсутність регулярних та нерегулярних доходів та можливість існування та утримання інших осіб, в тому числі виконання аліментних зобов`язань, виключно за рахунок заощаджень; значне зменшення розміру заощаджень; необхідність утримання інших дітей, утримання яких наразі здійснюють батьки позивача.

Позивач вважав, що при визначенні розміру аліментів необхідно враховувати підстави, які визначені у ст. 182 СК України: матеріальне становище платника аліментів. Так, матеріальне становище позивача погіршилось; наявність у платника аліментів інших дітей. Так, у позивача є ще троє неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , які також потребують догляду з боку позивача; інші обставини, що мають істотне значення.

Сума у розмірі 40 000 грн., що стягнута з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , є значною та станом на день подання позову є надмірним фінансовим тягарем для ОСОБА_1 , який є не працевлаштованим та останніми роками й по теперішній час не отримує нових доходів.

Судами стягнуто аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 40 000 грн. щомісячно з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , станом на 29.09.2020 року останній виповнилось повних 6 років, а тому ОСОБА_1 до досягнення ОСОБА_3 повноліття необхідно буде сплатити аліментів у розмірі 5 760 000 грн. з щорічною індексацією відповідно до закону, що становить біля половини всіх наявних заощаджень позивача.

Стягнення необґрунтовано значної суми аліментів на користь одного із дітей завадить належному утриманню інших дітей. Позивач вважав, що аліменти у розмірі 40 000 грн. на утримання ОСОБА_3 можуть призвести до порушення балансу інтересів сторін, нанести шкоду позивачу та іншим наявним у ОСОБА_1 неповнолітнім дітям, зокрема погіршити забезпечення належного рівня життя дітей.

Отже, для недопущення неналежного утримання інших дітей шляхом приведення до порушення балансу інтересів сторін та погіршення забезпечення належного рівня життя, позивач вважав за необхідне зменшити розмір аліментів на утримання ОСОБА_3 з 40 000 грн. до 5 000 грн.(т. 1 а.с. 4-15).

12 травня 2021 року до суду від відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на дитину не визнає в повному обсязі, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають та суперечать інтересам малолітньої дитини, у зв`язку з чим просила відмовити у їх задоволенні (т. 2 а.с. 1-20).

12 травня 2021 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини, відповідно до якої позивач за зустрічним позовом просила суд:

збільшити розмір аліментів, встановлений рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 29.05.2019 у справі №760/27143/18, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 40 000 гривень до 115 000 гривень щомісячно для дитини відповідного віку з наступною індексацією відповідно до закону, з дня подання даного позову до суду до досягнення дитиною повноліття (т. 6 а.с. 2-20 т. 7 а.с. 101-141).

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 22.09.2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, про що було зроблено відповідний актовий запис № 1744, що підтверджується свідоцтвом про шлюб. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 19.10.2018 у справі №522/993/17 шлюб було розірвано. Від шлюбу мають малолітню доньку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження, зареєстрованим відділом громадської статистики, штату Флорида від 27.05.2014 року.

З червня по листопад 2017 року відповідач в добровільному порядку сплачував 1,5 тис. гривень щомісяця на утримання їхньої доньки на картковий рахунок. Оскільки цих коштів не було достатньо для належного забезпечення їхньої доньки всім необхідним для її розвитку та утримання, позивач вимушена була звернутись до Солом`янського районного суду м. Києва з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з відповідача у розмірі однієї чверті від його доходу.

Судовим наказом Солом`янського районного суду м. Києва від 12.12.2017 року по справі №760/23640/17 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів - ОСОБА_1 , але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 02.11.2017 року.

24 січня 2018 року Святошинським районним ВДВС ГТУЮ у м. Києві було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання судового наказу Солом`янського районного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року.

Під час виконання судового наказу стало відомо, що відповідач офіційно не працевлаштований та не отримує доходу, а тому аліменти на дитину позивач отримувала несвоєчасно із затриманням на 3-4 місяці та у розмірі 3000-3500 грн. (за що ОСОБА_1 неодноразово були застосовані обмеження у виїзді за кордон) на місяць, виходячи з розрахунку статистичних даних середньої заробітної плати по м. Києву.

Оскільки розмір присуджених судом аліментів був недостатнім для належного утримання доньки ОСОБА_10 , виходячи з розвитку її здібностей, культурно-естетичного виховання, забезпечення належного медичного догляду та відпочинку, позивач була вимушена звернутися до Солом`янського районного суду м. Києва з позовною заявою про зміну способу стягнення аліментів на аліменти в твердій грошовій сумі до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 29.05.2019 року по справі №760/27143/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10.06.2020 року, позовні вимоги ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів були задоволені частково. Змінено розмір аліментів, встановлений наказом Солом`янського районного суду м. Києва від 12.12.2017 у справі № 760/23640/17 за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 40 000 грн. щомісячно з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

На виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29.05.2019 року був виданий виконавчий лист від 26 червня 2020 року по справі №760/27143/18 про примусове виконання та пред`явлення до виконання.

З довідки розрахунку заборгованості по аліментах ОСОБА_1 , виданої Святошинським РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) станом на листопад 2020 року вбачається, що з червня 2020 року відповідачу ОСОБА_1 нараховується заборгованість по аліментам на доньку ОСОБА_10 щомісячно в розмірі 40 000 гривень. За період червень 2020 року по листопад 2020 року відповідачем сплачено аліменти на утримання дитини на загальну суму 240 000 грн.

Позивач за зустрічним позовом посилається на те, що під час розгляду справи №760/27143/18 про зміну способу стягнення аліментів Солом`янський районний суд м. Києва досліджував обставини справи та докази надані сторонами по справі за період з 13.12.2017 року, тобто після видачі судового наказу від 12.12.2017 року Солом`янським районним судом м. Києва по справі №760/23640/17, та по день прийняття рішення 29.05.2019 року Солом`янським районним судом м. Києва про зміну способу стягнення аліментів.

Враховуючи викладене, позивач за зустрічним позовом звертається до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, що стягуються з відповідача на утримання малолітньої дитини ОСОБА_10 , вважаючи, що дослідженню підлягають фактичні обставини та письмові докази щодо майнового стану та витрат відповідача саме за період з 30.05.2019 року по теперішній час.

Підставами для збільшення розміру аліментів на утримання дитини позивач зазначала наступні фактичні дані: значне покращення матеріального становища ОСОБА_1 з дня винесення рішення Солом`янським районним судом м. Києва про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення на її утримання - 29.05.2019 р. по теперішній час; відповідач несе значні витрати на перебування за межами України - в Російській Федерації, в тому числі на проживання в готелях майже рік та купівлю авіаквитків на авіа перельоти між Москвою та Іркутськом ; відповідач має на праві власності багато нерухомого та рухомого майна, корпоративні права, право власності на промислові зразки, а також є власником офшорної компанії та отримує дохід, який не відображає в податковій декларації в Україні; відповідач несе значні витрати на навчання дітей, як рідних, так і з нещодавно визнаним батьківством у приватній школі ТОВ «Київська загальноосвітня приватна школа І-ІІІ ступенів «Британська міжнародна школа - Київ», що знаходиться на Новопечерських Липках та приватній гімназії «Академія сучасної освіти А+» ТОВ «Академія сучасної освіти», що становить 32 000 дол. США на одну дитину, окремо сплачує реєстраційний внесок на одну дитину в розмірі 4 000 дол. США (тобто за навчання трьох дітей, про яких він зазначає, сплачує 12 000 дол. США за рік). Загальні витрати відповідача тільки на навчання його трьох дітей за рік становить майже 108 тис. дол. США, що значно перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи; відповідач несе значні витрати на відпочинок його двох рідних дітей та одного з нещодавно визнаним батьківством та співмешканки ОСОБА_12 за період червень 2019 року по час звернення до суду у готелях.

На обґрунтування збільшення розміру аліментів на суму 115 000 грн. позивач ОСОБА_2 вказувала на те, що з травня 2019 року донька ОСОБА_10 пішла в перший клас, збільшилися поточні потреби та витрати на підготовку дитини до вступу в перший клас, збільшилися витрати на медичне забезпечення, культурний розвиток, на дієтичне харчування, санаторно-курортне лікування. А тому розмір аліментів, що був присуджений за рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 29.05.2019 року є недостатнім для належного утримання доньки ОСОБА_10 та забезпечення її гармонійного розвитку.

11 червня 2021 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Левченка В.В. надійшла відповідь на відзив, у якій стороною позивача заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не визнає доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, вважає, що відповідачем не наведено доводів, які б спростовували чи ставили під сумнів доводи ОСОБА_1 , викладені у позовній заяві.

26 листопада 2021 року до суду від представника ОСОБА_1 (позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом) - адвоката Левченка В.В. надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого сторона відповідача за зустрічним позовом з доводами ОСОБА_2 за зустрічним позовом не погоджується та вважає заявлений зустрічний позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню (т. 8 а.с. 54-61).

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів - відмовлено (т. 16 а.с. 95, 102-116).

Не погодившись із рішенням суду, 06 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Маковій В.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі (т. 16 а.с. 127-134).

В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду першої інстанції у даній справі в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог про зменшення розміру аліментів. Вказував, що оскаржуване рішення є незаконним та підлягає скасуванню, з огляду на те, що воно: ухвалене з порушенням норм матеріального права - ст. 192 Сімейного кодексу України, ст. 182 Сімейного кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При ухвалені оскаржуваного рішення суд першої інстанції порушив ст. 192 СК України, яка встановлює підстави для зміни розміру аліментів. Аналізуючи вказану норму, можна дійти висновку, що у разі: зміни матеріального та сімейного стану або погіршення здоров`я у платника аліментів, то останній має право на зменшення розміру аліментів, що визначені за рішенням суду або домовленістю між батьками. При цьому, такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Апелянт у своїй позовній заяві зазначав, що у нього наявні наступні обставини, які є підставами для зменшення розміру аліментів, а саме: погіршення матеріального становища та наявність на утриманні інших неповнолітніх дітей, однак суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем за первісним позовом не доведено належними та допустимим доказами погіршення його майнового стану, при цьому, суд першої інстанції взагалі у своєму рішенні не дав належної оцінки доказам позивача, які ним було подано на підтвердження своїх вимог.

Апелянт, звертав увагу суду на те, що сума у розмірі 40 000,00 грн., що стягнута з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , є значною, нічим не обґрунтованою та є надмірним фінансовим тягарем для ОСОБА_1 , який є не працевлаштованим та з 2018 року та й на теперішній час не отримує нових доходів, що не дозволяє утримувати інших дітей, однак суд першої інстанції на це не звернув уваги відмовляючи у позові про зменшення розміру аліментів.

При цьому, суд першої інстанції не взяв до уваги посилання позивача та надані ним докази зменшення доходів наявності на утриманні ще трьох неповнолітніх дітей та дійшов помилкового висновку про відмову в позові.

Таким чином, виходячи з віку ОСОБА_3 , для духовного, фізичного, естетичного розвитку та нормального харчування є витрати в розмірі 10 000,00 грн. на місяць, а тому виправданим є стягнення з апелянта як одного з батьків половини вказаної суми, а саме - 5 000,00 грн. (т. 16 а.с. 127-134).

Не погодившись із рішенням суду, 12 грудня 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі (т. 16 а.с. 151-166).

На обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ухвалено без повного та всебічного дослідження обставин справи, із порушенням норм матеріального права, судом було проігноровано докази суттєвого поліпшення матеріального становища ОСОБА_1 .

Звертала увагу, що кількість утриманців ОСОБА_1 суттєво зменшилась, а саме у 2019 році померла донька ОСОБА_13 , ОСОБА_14 виповнилось 19 років, іншим двом дітям ОСОБА_1 виповнилось 17 та 16 років відповідно. Майно, яке враховувалось в 2020 році відповідачем не було продано, не подаровано, іншим чином не відчужено, будь-яких інших обов`язків, наприклад по сплаті заборгованостей, не з`явилось. Також, додатково відповідачем ведеться розкішний спосіб життя, відпочинки, авіа перельоти, придбання нерухомого майна в РФ, тощо.

Вказувала, що судом першої інстанції було проігноровано докази, надані на підтвердження покращення рівня життя відповідача, що призвело до неповноти встановлення обставин. Зокрема, відповідач несе значні витрати на перебування за межами України, в тому числі на проживання в готелях майже рік та купівлю авіаквитків на авіа перельоти. Відповідач на праві власності має багато нерухомого та рухомого майна, корпоративні права, право власності на промислові зразки, а також є власником офшорної компанії та отримує дохід, який не відображає в податковій декларації в Україні. Відповідач несе значні витрати на навчання дітей у приватній шкоді ТОВ «Київська загальноосвітня приватна школа І-ІІІ ступенів «Британська міжнародна школа - Київ» та приватній гімназії «Академія сучасної освіти А+» ТОВ «Академія сучасної освіти». Відповідач несе значні витрати на оренду будинку в Іркутську за адресою: АДРЕСА_2 , значні витрати на оплату правничої допомоги адвоката по судовим справам в РФ в розмірі 95 000 руб., що становитиме 56 037 грн. Відповідач займається благодійністю на території РФ, витрачає кошти на встановлення релігійних атрибутів православної церкви московського патріархату. Також, проводить свій час та відпочинок на полюванні, рибальстві у приватних розважальних закладах. ОСОБА_1 станом на 2019 рік мав зобов`язання за договорами поруки більше 15 мільйонів доларів США, однак вже станом на подання зустрічно позову про збільшення розміру аліментів ОСОБА_1 вже не має жодного зобов`язання по виконанню договорів поруки, що свідчить про суттєву зміну його матеріального становища. Витрати відповідача тільки на відпочинок його дітей та співмешканки за період червень 2019 по жовтень 2020 року у готелі «Ріксос-Прикарпаття» становили 527 568 грн.

Вказувала, що вона щомісячно витрачає на харчування, медичні послуги для дитини, проїзд, оплату за навчання та курси розвитку дитини майже 300 000 грн. З травня 2019 року донька подорослішала, збільшилися поточні потреби та витрати на навчання дитини, збільшилися витрати на медичне забезпечення, культурний розвиток, на дієтичне харчування, санаторно-курортне лікування. Розмір аліментів є недостатнім для належного утримання доньки та забезпечення її гармонійного розвитку. Більше того, наразі в країні змінилась економічна ситуація, продукти харчування, товари та послуги подорожчали.

Посилалась на те, що в суд першої інстанції було подано клопотання про долучення доказів, якими підтверджується суспільно небезпечна діяльність ОСОБА_1 , його співпраця з РФ, спрямована на повалення державного ладу в Україні. Водночас, суд першої інстанції у дослідженні таких доказів відмовив, вказавши, що розгляне їх у нарадчій кімнаті, однак у дійсності у нарадчій кімнаті перебував менше 30 хвилин, що свідчить про не дослідження таких доказів.

Також, судді Козленко Г.О. з різноманітних підстав було заявлено відводи, водночас, суддею було проігноровано усі заявлені відводи, визнано їх необґрунтованими, що свідчить про розгляд справи неналежним судом.

Крім того, 19.09.2023 року під час розгляду справи було неодноразово заявлено про наявність заяв та клопотань, які будуть подані за наслідками розгляду попередньої заяви. 19.09.2023 року об 11 год. 55 хв. до канцелярії суду першої інстанції було подано заяву про збільшення розміру зустрічних позовних вимог. Однак, суддя видалившись нібито для постановлення ухвали щодо попередньої заяви, вийшла з нарадчої кімнати та проголосила ухвалу від 19.09.2023 року про закриття підготовчого провадження. Відтак, заява про збільшення розміру зустрічних позовних вимог від 19.09.2023 року вже не розглядалась судом. 23.02.2024 під час судового розгляду суддею Козленко Г.О. було усно відмовлено у прийнятті заяви по збільшення розміру позовних вимог усно(т. 16 а.с. 151-166).

06 січня 2025 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_1 - адвоката Маковія В.В., в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 (т. 16 а.с. 186-193).

07 січня 2025 року до суду надійшов відзив, сформований в ЄСІТС 06 січня 2025 року, на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 , в якому просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 (т. 16 а.с. 196-201).

Додатковим рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 04 червня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви адвоката Канікаєва Ю.О., який діє в інтересах ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення суду у вказаній цивільній справі (т. 17 а.с. 101-104).

Апеляційні скарги на додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 04 червня 2025 року від осіб, які беруть участь у справі, у цьому провадженні до суду апеляційної інстанції не надходили.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Маковій В.В. підтримав подану ним апеляційну скаргу і просив її задовольнити, заперечував проти апеляційної скарги позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 і просив її скаргу відхилити. Відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 , її представники - адвокат Канікаєв Ю.О., адвокат Вельможко А.І., адвокат Чокля Є.Ю. підтримали апеляційну скаргу ОСОБА_2 і просили її задовольнити, заперечували проти апеляційної скарги ОСОБА_1 і просили її відхилити.

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 про розгляд справи апеляційним судом 06 лютого 2025 року, 01 травня 2025 року і 30 червня 2025 року був сповіщений, відповідно, 24 грудня 2024 року, 03 квітня 2025 року і 06 червня 2025 року повідомленням його представника - адвоката Маковій В.В. до Електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації такого повідомлення. Повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи судом 03 квітня 2025 року і 01 травня 2025 року повернулось із відмітками працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною ним адресою зареєстрованого місця проживання (т. 16 а.с. 177, 181-185, 234-235 т. 17 а.с. 9-10, 24-27, 42-43, 114-117).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04).

Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи. З цих підстав, суд апеляційної інстанції визнав неспроможними та відхилив доводи апелянта ОСОБА_2 та її представника - адвоката Канікаєва Ю.О. про визнання явки ОСОБА_1 обов`язковою та неможливість розгляду справи через неповідомлення позивача за первісним позовом ОСОБА_1 .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 22 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис № 1744, що підтверджується даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 20 т. 2 а.с. 21).

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2018 року у справі №522/993/17 шлюб між сторонами було розірвано.

Від шлюбу сторони мають малолітню доньку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження, зареєстрованого відділом громадської статистики, штату Флорида від 27.05.2014 р. Донька ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 проживає з матір`ю - ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 21 т. 2 а.с. 22-24, 108).

12 грудня 2017 року Солом`янським районним судом м. Києва видано судовий наказ по справі №760/23640/17, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі 1/4 (однієї чверті) заробітку (доходу) платника аліментів - ОСОБА_1 , але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 02.11.2017 року (т. 2 а.с. 25).

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 29 травня 2019 року про справі №760/27143/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, - задоволені частково.

Змінено розмір аліментів, встановлений судовим наказом Солом`янського районного суду м. Києва від 12.12.2017 року у справі за №760/23640/17 за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 40 000 грн. щомісячно з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття (т. 1 а.с. 22-32 т. 2 а.с.27-36).

Ухвалами Верховного Суду від 29 липня 2020 року, від 30 липня 2020 року і від 27 серпня 2020 року у справі № 760/27143/18 (провадження № 61-12636ск20) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами представника ОСОБА_1 - Левченка В.В. і ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів.

На виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29.05.2019 року виданий виконавчий лист від 26 червня 2020 року по справі №760/23143/18 (т. 2 а.с. 37).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щододитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Статтею 189 СК України встановлено, що батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов`язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

До таких висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та Верховний Суд в постанові від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21).

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.ст. 182, 183, 184).

Аналогічні висновки містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 536/1557/17 (провадження № 61-7584св18), від 30 червня 2020 року у справі № 343/945/19 (провадження № 61-2057св20).

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач ОСОБА_1 як на підставу для зменшення розміру аліментів посилався на зміну свого матеріального стану з посиланнями на його податкові декларації за 2016-2018 року, зокрема відсутність заробітку (доходу) з 2018 року та наявність у нього трьох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 1 а.с. 36-77, 78-80).

Разом з тим, суд зауважив, що під час розгляду іншої справи №760/27143/18 про зміну способу стягнення аліментів, судом досліджувалися фактичні обставини справи та докази фінансового стану ОСОБА_1 за період 2016-2018 роки, у т.ч. за період з 13.12.2017 року, тобто після видачі судового наказу від 12.12.2017 року по справі №760/23640/17 по день ухвалення рішення 29.05.2019 року, зокрема надані суду стороною позивача ОСОБА_1 щорічні декларації про доходи, якими останній підтверджує свій майновий стан, судом надана їм відповідна правова оцінка (т. 1 а.с. 26-30).

Доводи позивача ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів у зв`язку з наявністю на утриманні ОСОБА_1 , трьох неповнолітніх дітей були предметом оцінки при визначенні такого розміру аліментів (40 000 грн.) за набравшим законної сили рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 29 травня 2019 року у справі № 760/27143/18.

При цьому, посилання позивача ОСОБА_1 у цій справі на довідки про доходи ОСОБА_6 - директора ТОВ «СОПРОМАТ» та ОСОБА_7 , які є дідусем та бабусею неповнолітньої дитини сторін - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь якої стягуються аліменти, нотаріально посвідчена заява разом із доказами понесення ними витрат на утримання (навчання) інших дітей позивача ОСОБА_1 не є підставою для зменшення розміру стягуваних з останнього аліментів (т. 1 а.с. 81-96, 150-172 т. 9 а.с. 61-68).

Крім того, такі доводи без підтвердження погіршення матеріального стану позивача не можуть бути визнані підставою задоволення заявлених вимог, не сприятимуть належному забезпечення малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та суперечитиме її інтересам.

За витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зазначений засновником ТОВ «ГУПА КОМПАНІЙ «УКРКОНЦЕРТ», зазначений серед осіб, які володіють правами на промислові зразки, зокрема - пакувальний лист «Буржуйские» (т. 2 а.с. 80-95)

Позивач ОСОБА_1 є повнолітньою працездатною особою, періодично проживає (перебуває) за межами України в іншій країні, має у власності нерухоме та рухоме майно, грошові активи, має витрати на утримання такого майна, витрати на щорічний відпочинок та авіаперельоти, доказів наявності у нього захворювань (інвалідності), які б перешкоджали працевлаштуванню та (або) зменшували можливості позивача щодо працевлаштування, до суду не надано і судом таких не встановлено (т. 2 а.с. 64 т. 11 а.с. 87-92).

Вказані обставини та наявні у справі докази в їх сукупності дають підстави для обґрунтованого висновку про стабільне матеріальне становище позивача ОСОБА_1 та його фінансову спроможність сплачувати на користь відповідачки ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини аліменти у раніше визначеному розмірі (40 000 грн.) за набравшим законної сили рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 29 травня 2019 року у справі № 760/27143/18.

Інші докази, надані позивачем на підтвердження необхідності зменшення розміру аліментів, та самі по собі твердження позивача про те, що він не працює та не здійснює підприємницьку діяльність, не можуть бути визнані підставою для задоволення позову про зменшення розміру аліментів.

Оцінюючи надані стороною позивача докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що доводи позивача про необхідність зменшення розміру аліментів не узгоджуються з вимогами ст. 192 СК України.

Щодо доводів зустрічного позову ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, суд колегія суддів дійшла наступних висновків.

Доводи ОСОБА_2 зводяться до необхідності збільшення розміру аліментів, що стягуються із ОСОБА_1 згідно рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29.05.2019 року з 40 000 грн. до 115 000 грн. щомісяця, у зв`язку з покращенням матеріального стану відповідача за зустрічним позовом, збільшенням поточних потреб, збільшенням витрат на медичне забезпечення, культурний розвиток дитини тощо.Зазначала, що кількість утриманців ОСОБА_1 суттєво зменшилась, а саме у 2019 році померла донька ОСОБА_13 , ОСОБА_14 виповнилось 19 років, іншим двом дітям ОСОБА_1 виповнилось 17 та 16 років відповідно. Майно, яке враховувалось в 2020 році відповідачем не було продано, подаровано, іншим чином не відчужено, будь-яких інших обов`язків, наприклад по сплаті заборгованостей, не з`явилось. Також, додатково відповідачем ведеться розкішний спосіб життя, відпочинки, авіа перельоти, придбання нерухомого майна в РФ, тощо.

Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що збільшення цін на продовольчі товари, їжу, одяг, медичне обслуговування, не є безумовною підставою для збільшення розміру аліментів.

При цьому, участь батьків у допомозі дитині є рівною, відсутність у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів.

Разом з тим, у справах за позовом стягувача аліментів про збільшення розміру аліментів, позивач має довести обставини, які б свідчили про те, що матеріальний стан платника аліментів з часу присудження аліментів значно покращився. Такі обставини доводяться шляхом порівняльного аналізу документів про доходи, які мав платник аліментів на час ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів та документів про доходи, які він має на час розгляду справи про збільшення розміру аліментів.

Посилання апелянта ОСОБА_2 , що відповідач на праві власності має багато нерухомого та рухомого майна, корпоративні права, право власності на промислові зразки, а також є власником офшорної компанії не підтверджені об`єктивними доказами щодо отримання платником аліментів доходу (із зазначенням його розміру) від використання такого майна (здачу в оренду тощо) та (або) придбання нового майна у спірний період, який платник не відображав в податковій декларації в Україні (т. 2 а.с. 75-79).

Крім того, рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 10 листопада 2020 року (описку виправлено ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 18 листопада 2020 року), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року у справі № 501/2138/17, позов ОСОБА_2 задоволено частково; в порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на частку машиномісця № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_3 ; на частку житлового будинку та на частку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на частку машиномісця № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_3 ; на частку житлового будинку та на частку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості частини грошових коштів в розмірі 129708,34 грн., сплачених за купівлю-продаж земельної ділянки кадастровий номер 5110800000:02:028:0001; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на сплату судового збору в сумі 9514,80 грн; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Іллічівського міського суду Одеської області від 09 жовтня 2017 року в частині накладення арешту на частку кафе з офісними приміщеннями загальною площею 828 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 , власником якої є ОСОБА_1 (т. 7 а.с. 155-162).

З огляду на вищевказане, суд апеляційної інстанції відхилив доводи апелянта ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції щодо належності саме відповідачу за зустрічним позовом ОСОБА_1 вищевказаного майна (машиномісць, житлового будинку тощо), як доказ сталого покращення матеріального становища відповідача ОСОБА_1 та його можливості сплачувати аліменти у більшому (115 000 грн.) розмірі (т. 17 а.с. 122-123).

Посилання, що відповідач несе значні витрати на навчання дітей у приватній шкоді ТОВ «Київська загальноосвітня приватна школа І-ІІІ ступенів «Британська міжнародна школа - Київ» та приватній гімназії «Академія сучасної освіти А+» ТОВ «Академія сучасної освіти» не свідчить про збільшення таких витрат та (або) доходів відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , а відтак й покращення матеріального стану платника аліментів (т. 2 а.с. 71-72, 74).

За витребуваними районним судом доказами, у витратах на навчання інших дітей позивача ОСОБА_1 брали участь ОСОБА_6 (дідусь), ОСОБА_12 (мати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ), вказане не є підставою для збільшення розміру стягуваних з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 аліментів (т. 1 а.с. 81-96, 150-172 т. 9 а.с. 5-28 т. 10 а.с. 8-71, 78).

Доводи апелянта, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які є дідусем та бабусею неповнолітньої дитини сторін - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь якої стягуються аліменти, не були допитані як свідки суд апеляційної інстанції визнав неспроможними та відхилив, оскільки покази вказаних осіб. Які є родичами позивача за первісним позовом ОСОБА_1 не є визначальними у справі про збільшення (зменшення) розміру стягуваних аліментів.

Доводи, що відповідач несе значні витрати на перебування в РФ, зокрема, на купівлю 31 серпня 2020 року земельної ділянки площею 1656 кв.м.за адресою: АДРЕСА_4 , на оренду будинку в Іркутську за адресою: АДРЕСА_2 , на оплату правничої допомоги адвоката по судовим справам в РФ в розмірі 95 000 руб., що становитиме 56 037 грн., відпочинок та витрати на відпочинок дітей за період червень 2019 по жовтень 2020 року у готелі «Ріксос-Прикарпаття» становили 527 568 грн., не є підставою для об`єктивного висновку про покращення матеріального стану платника аліментів, збільшення його доходу (заробітку) та спроможність сплачувати аліменти в більшому розмірі. При цьому, позивачкою за зустрічним позовом ОСОБА_2 не спростовано доводів відповідача ОСОБА_1 про наявність у нього значної суми заощаджень та їх суттєвого зменшення внаслідок здійснення таких витрат (т. 11 а.с. 29-92).

Інші доводи ОСОБА_2 про здійснення таких витрат ОСОБА_1 об`єктивними доказами по справі не підтверджені (т. 9 а.с. 45, 50, 52, 95).

В суді апеляційної інстанції клопотань про витребування доказів на стадії апеляційного розгляду заявлено не було.

Посилання апелянта ОСОБА_2 на антидержавницьку та (або) протиправну поведінку ОСОБА_1 не є предметом розгляду цієї цивільної справи про зменшення (збільшення) розміру аліментів, тому судом апеляційної інстанції відхилені (т. 2 а.с. 96-97, 109-115 т. 12 а.с. 137-144 т. 14 а.с. 58-97).

Доводи і посилання ОСОБА_2 про понесені нею додаткові витрати на утримання, навчання, відпочинок і оздоровлення доньки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , транспортні витрати, утримання майна, харчування не є предметом спору у цій справі, оскільки вимог про стягнення додаткових витрат на утримання дитини у цьому провадженні не заявлено (т. 3 а.с. 129-250 т. 4 а.с. 1-250 т. 5 а.с. 1-149).

Отже, оскільки стороною позивача за зустрічним позовом не доведено та не надано належних та допустимих доказів, що після ухвалення судового рішення про стягнення з відповідача аліментів змінився матеріальний або сімейний стан платника (покращився) або одержувача аліментів (погіршився), виникли інші обставини, що відіграють суттєве значення в житті сторін чи їх дитини, що є підставою для збільшення розміру аліментів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для такого збільшення. Відтак, зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Посилання апелянта ОСОБА_2 на подані нею до районного суду електронні докази вищевказаних висновків суду не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила (т. 11 а.с. 104-139 т. 12 а.с. 1-118).

При цьому, суд звертає увагу, що в разі суттєвих витрат на дитину позивач не позбавлена права заявити вимоги в майбутньому про стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19 вересня 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2023 року відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_2 про збільшення позовних вимог у цій справі (т. 10 а.с. 232-234, виділені матеріали т. 1 а.с. 223-225).

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 23 лютого 2024 року відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_2 про збільшення позовних вимог у цій справі. Постановою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 23 лютого 2024 року залишено без змін (т. 13 а.с. 75-97, 104-112, 192-197).

Таким чином законність повернення уточненої зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 про збільшення позовних вимог була предметом перевірки та підтверджена апеляційним судом.

Відповідно до п.2 частини 2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

З огляду на положення частини 6 ст. 367 ЦПК України, всуді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Тому, посилання апелянта ОСОБА_2 на допущені районним судом процесуальні порушення, зокрема відмову у прийнятті судом першої інстанції зустрічної позовної заяви із збільшенням заявлених вимог, не може бути визнано підставою для скасування оскаржуваного рішення із ухваленням нового судового рішення про задоволення зустрічного позову, а тому колегія суддів відхилила такі доводи апелянта.

З огляду на положення ч. 6 ст. 367 ЦПК України, всуді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

При цьому, таке судове рішення не перешкоджає ОСОБА_2 заявляти такі вимоги із наведенням доводів і обґрунтувань про наявність підстав збільшення розміру стягнення аліментів.

Доводи апелянта ОСОБА_2 про розгляд справи неналежним складом суду в суді першої інстанції, у т.ч. з підстав незадоволення заяв про відвід, є суб`єктивними припущеннями заявника, які не ґрунтуються на вимогах ЦПК України.

Доводи апелянта ОСОБА_2 та її представників про визнання дій представника ОСОБА_1 - адвоката Маковій В.В. щодо подання клопотання про відкладення розгляду справи 06 лютого 2025 року зловживання правом із притягненням представника до відповідальності (накладення штрафу), колегія суддів визнала неспроможними та відхилила, оскільки подання представником заяви про відкладення розгляду справи, призначеної вперше, з посиланням на зайнятість в іншій справі, не свідчить про зловживання процесуальними правами. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що стороною позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 06 лютого 2025 року також було заявлено про відкладення розгляду справи, що підтверджується протоколом та звукозаписом судового засідання (т. 16 а.с. 233).

Судом першої інстанції відмолено в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 , а відтак понесені кожною із сторін судові витрати не підлягають відшкодуванню протилежною стороною.

На підставі ст. 141 ЦПК України, понесені апелянтами судові витрати мають бути віднесені на їх рахунок.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 01 липня 2025 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова