Постанова

від 05.06.2025 по справі 295/2470/25

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №295/2470/25 Головуючий у 1-й інст. Стрілецька О. В.

Категорія 30 Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2025 року м.Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів Талько О.Б., Коломієць О.С.

секретаря

судового засідання Болейко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі виділені матеріали цивільної справи № 295/2470/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Літіум», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про заміну сторони за договором купівліпродажу майнових прав та відновлення становища, яке існувало до порушення

за апеляційними скаргами ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 24 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді Стрілецької О.В. у м. Житомирі

в с т а н о в и в :

У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» звернулося до суду із названим позовом, в якому просить:

- визнати недійсним Договір від 12.02.2021 про заміну сторони Договору купівлі - продажу майнових прав №2/2017-Ж від 16.05.2017, укладеного між ДП Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» та ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ТОВ «Будівельна компанія «Літіум»;

- скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 2490587318040 за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 та повернути його у власність ОСОБА_2 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 2490630518040 за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_5 та повернути його у власність ОСОБА_2 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 2490630518040 за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 та повернути його у власність ОСОБА_2 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 2490654818040 за адресою: АДРЕСА_4 за ОСОБА_4 та повернути його у власність ОСОБА_2 ;

21.02.2025 представник позивача ОСОБА_6 подавзаяву про забезпечення позову,в якій просив накласти арешт та заборонити вчинення будь - яких реєстраційних дій щодо об`єктів нерухомого майна:

- квартира АДРЕСА_5 , за реєстраційним номером: 2490587318040, що належить ОСОБА_5 ;

- квартира АДРЕСА_6 , за реєстраційним номером: 2490630518040, що належить ОСОБА_5 ;

- квартира АДРЕСА_7 , за реєстраційним номером: 2490676318040, що належить ОСОБА_3 ;

- квартира АДРЕСА_8 , за реєстраційним номером: 2490654818040, що належить ОСОБА_4 .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що речові права на дані квартири незаконно передані відповідачем ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 з метою ухилення від цивільно-правової відповідальності та від виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, право на стягнення якої перейшло до позивача. В подальшому ОСОБА_5 на підставі договорів купівлі-продажу відчужила дві квартири на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Зазначає, що ОСОБА_2 є одним із солідарних боржників за рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 12.10.2016 у справі №295/7659/15-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором на суму 254004,63 долари США та 210852, 86 грн штрафу.

16.06.2020 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №62243208 на підставі виконавчого листа №295/7659/15-ц та накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_2 , проте рішення суду досі не виконане.

12.02.2021 ОСОБА_2 відступила безоплатно належні їй права на квартири АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_8 ОСОБА_1 , яка в подальшому відчужила квартири АДРЕСА_12 відповідно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Вважаючи ці правочини фраудаторними, а дії ОСОБА_2 і ОСОБА_1 недобросовісними, направленими на спричинення шкоди правам та законним інтересам кредитора у зобов`язанні, яким є ТОВ «Фінансова компанія «Форінт», заявник стверджує, що існують обґрунтовані підстави вважати, що особи, які є власниками квартир, можуть повторно вчинити дії спрямовані на відчуження спірного майна, відтак невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання майбутнього судового рішення.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 24 лютого 2025 року заяву представника ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» - адвоката Ковалевського Р.В. задоволено. Накладено арешт на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 2490587318040 за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 та заборонено вчинення будь - яких реєстраційних дій щодо об`єкту нерухомого майна за реєстраційним номером: 2490587318040 за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_5 .

Накладено арешт на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 2490630518040 за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , та заборонено вчинення будь - яких реєстраційних дій щодо об`єкту нерухомого майна за реєстраційним номером: 2490630518040 за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_5 .

Накладено арешт на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 2490676318040 за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , та заборонено вчинення будь - яких реєстраційних дій щодо об`єкту нерухомого майна за реєстраційним номером: 2490676318040 за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_3 .

Накладено арешт на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 2490654818040 за адресою: АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , та заборонено вчинення будь - яких реєстраційних дій щодо об`єкту нерухомого майна за реєстраційним номером: 2490654818040 за адресою: АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_4 .

В апеляційних скаргах ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просять ухвалу суду скасувати та ухвалити нову, якою заяву про забезпечення позову залишити без задоволення.

Доводи апеляційних скарг обґрунтовані тим, що місцевий суд неповно та неправильно встановив обставини, які мають значення для справи внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів. Застосовані заходи забезпечення позову належним чином не обґрунтовані, не є співмірними, порушують права відповідачів, які є добросовісними набувачами даних квартир.

У відзиві на апеляційні скарги представник позивача адвокат Ковалевський Р.В., посилаючись на законність і обґрунтованість судового рішення, просить відмовити у задоволенні апеляційних скарг, а ухвалу суду залишити без змін.

В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , представники відповідачів адвокати Сачок А.В. та Харчук В.В. доводи апеляційних скарг підтримали та просили їх задовольнити із викладених підстав.

Представник позивача ТОВ «ФК «Форінт» адвокат Ковалевський Р.В. в судовому засіданні в режимі відеоконференції доводи апеляційних скарг вважав необґрунтованими та в їх задоволенні просив відмовити.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші учасники в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є одним із солідарних боржників за рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 12.10.2016 у справі №295/7659/15-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором на суму 254 004,63 долари США та 210 852, 86 грн штрафу.

16.06.2020 державним виконавцем Богунського ВДВС у м.Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Батиком А.О. відкрито виконавче провадження №62243208 на підставі виконавчого листа №295/7659/15-ц та накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_2 , рішення суду не виконане (а.с. 10-12).

За Договором від 12.02.2021 про заміну сторони Договору купівлі-продажу майнових прав №2/2017-Ж від 16.05.2017 ОСОБА_2 безоплатно відступила належні їй права на квартири АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_8 ОСОБА_1 (а.с. 20-21).

Зг ідно із Договором купівлі - продажу від 02.03.2023 ОСОБА_1 відчужила квартиру АДРЕСА_7 ОСОБА_3 , а за договором купівлі- продажу від 03.07.2023 відчужила квартиру АДРЕСА_8 ОСОБА_4 (а.с. 26-27, 28-29).

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що між сторонами дійсно виник спір з приводу правомірності передачі майнових прав на нерухоме майно, внаслідок чого у відповідачів виникло право власності на вказані квартири, а також беручи до уваги зміст та обсяг заявлених вимог, те, що предметом позову є вимога про визнання недійсним Договору від 12.02.2021 про заміну сторони Договору купівлі-продажу майнових прав №2/2017-Ж від 16.05.2017 та скасування державної реєстрації права власності на спірні об`єкти нерухомого майна, місцевий суд дійшов правильного висновку, що невжиття заходів забезпечення позову у справі може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду; спосіб забезпечення позову, який просить застосувати позивач, є співмірним із позовними вимогами, а відтак слід задовольнити дану заяву та накласти арешт на вказане майно із забороною проведення будь-яких реєстраційних дій щодо нього.

Вказані висновки місцевого суду відповідають нормам права, що регулюють спірні правовідносини та встановленим обставинам справи.

Відповідно до статті 149 Цивільного процесуального Кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» зазначено, що право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що вимоги стосовно забезпечення позову є обґрунтованими, законними та співмірними із заявленими позовними вимогами, а невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача.

Апеляційний суд звертає увагу, що забезпечення позову у даній справі не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачу.

Щодо доводів апеляційних скарг, то судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Між сторонами дійсно винник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

При вирішенні забезпечення позову суд не розглядає спір по суті, а лише оцінює припущення сторони звернення щодо ймовірного відчуження квартир, щодо яких виник спір, черговим особам.

Надаючи оцінку доводам заявника щодо необхідності задоволення заяви у вказаний вище спосіб слід констатувати, що заявником належним чином обґрунтовано можливість утруднення або унеможливлення виконання рішення суду в справі, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди їх правам, свободам та інтересам до ухвалення судового рішення у цивільній справі, а також та те, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Апеляційний суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на таке майно, лише тимчасово обмежить права відповідачів щодо розпорядження цим майном, яке фактично перебуває у їх власності, при цьому такі заходи не перешкоджають здійсненню відповідачами права користування та володіння таким майном, в той час як їх вжиття забезпечує збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Наступне відчуження квартир та перехід права власності на них є достатньо обґрунтованим припущенням того, що таке майно може зникнути на момент виконання рішення, а тому обґрунтованими є доводи позивача, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. При цьому суд враховую, що в апеляційних скаргах не зазначено яке конкретне зустрічне зобов`язання мав би зазначити позивач, звернувшись із заявою до суду.

Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що такий вид забезпечення позову як арешт майна, буде достатнім заходом забезпечення позову і при цьому право володіння та користування майном нинішніми власниками квартир не обмежується.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції немає.

Відповідно достатті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 24 лютого 2025 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений 05 червня 2025 року