Ухвала від 29.09.2025 по справі 295/2470/25

У х в а л а

Іменем України

29 вересня 2025 року

м. Київ

Справа № 295/2470/25

Провадження № 61-8735ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця)

на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 24 лютого 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 5 червня 2025 року

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (далі - позивач, ТОВ «ФК «Форінт») про забезпечення його позову до ОСОБА_2 , скаржниці, Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Літіум», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про заміну сторони за договором купівлі-продажу майнових прав, відновлення становища, яке існувало до порушення, та

в с т а н о в и в:

1. У лютому 2025 року позивач подав заяву про забезпечення вказаного позову до суду першої інстанції. 24 лютого 2025 року цей суд постановив ухвалу, згідно з якою таку заяву задовольнив: (1) наклав арешт на розташовані на АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 відповідно), які належать ОСОБА_5 , АДРЕСА_3 (далі - квартира АДРЕСА_3 ), яка належить ОСОБА_3 , АДРЕСА_4 (далі - квартира АДРЕСА_4 ), яка належить ОСОБА_4 ; (2) заборонив вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо цих квартир. Мотивував так:

(1) забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний із предметом позову, наскільки він домірний позовній вимозі, і як цей захід фактично реалізує мету його вжиття. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд суті справи. Тому суд, задовольняючи позов, не вправі скасувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни його виконання за винятком випадків, коли потреба у забезпечення позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 183/5864/17-ц);

(2) майнові права на вищевказані квартири, які є предметом оспорюваного договору від 12 лютого 2021 року про безоплатну передачу майнових прав, скаржниця передала (правомірність чого оспорив позивач) ОСОБА_5 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , у яких виникло право власності на відповідне майно. Отже, є підстави вважати, що відповідачі можуть вжити заходи щодо відчуження квартир. Позивач обґрунтовано довів те, що відповідачі повторно можуть відчужити майно, право на передання якого і виникнення у відповідачів права власності на яке оспорив позивач, що надалі може утруднити або унеможливити виконання рішення суду;

(3) у сторін дійсно виник спір з приводу правомірності передання майнових прав на нерухоме майно, внаслідок чого у відповідачів виникло право власності на квартири, беручи до уваги зміст та обсяг заявлених вимог, те, що предметом позову є вимога про визнання недійсним договору від 12 лютого 2021 року про заміну сторони договору купівлі-продажу майнових прав № 2/2017-Ж від 16 травня 2017 року та скасування держаної реєстрації права власності на спірні об`єкти нерухомого майна, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, яке може бути ухвалене за результатами судового розгляду. Спосіб забезпечення позову, який просив застосувати позивач, є домірним позовним вимогам.

2. 5 червня 2025 року Житомирський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін ухвалу суду першої інстанції.Мотивував аналогічно до останнього.

3. 4 липня 2025 року скаржниця подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Мотивувала тим, що ТОВ «ФК «Форінт» не є належним позивачем, бо, отримавши від первісного кредитора право вимоги, уклало за своїм змістом договір факторингу, однак не надало суду генеральну та / або індивідуальну ліцензію Національного банку України на право здійснення операцій з іноземною валютою; ТОВ «ФК «Форінт» не надало доказів того, що воно було зареєстроване як фінансова установа з видом фінансових послуг, які має право здійснювати фінансова компанія без отримання ліцензій та / або дозволів, а також доказів того, що воно було внесене до Державного реєстру фінансових установ. Крім того, позовна давність для оскарження договору від 12 лютого 2021 року про заміну сторони договору купівлі-продажу майнових прав № 2/2017-ж від 16 травня 2017 року спливла; первісному кредитору протягом більше 10 років було відомо про будівництво та здачу в експлуатацію спірних квартир, які не були взяті в іпотеку за кредитним договором і на які не було ніяких заборон.

4. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.

4.1. Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову (частина перша статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

4.2. Позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України).

4.3. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

4.4. Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особи, які беруть участь у справі, мають можливість уникнути реальних ризиків утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яке забезпечить судовий захист прав, свобод та законних інтересів вказаних осіб.

Важливим є об`єктивне існування таких ризиків, а також дійсна необхідність застосування заходів забезпечення позову, так що без їхнього застосування права, свободи і законні інтереси заявника клопотання будуть порушені, на підтвердження чого є належні та допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживати процесуальними правами, порушувати права відповідного учасника процесу, до якого мають бути застосовані зазначені заходи, а створити умови, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, використовуючи механізм забезпечення позову, учасники спору мають: належно обґрунтувати підстави застосування відповідного заходу у конкретній справі; зазначити обставини, які підтверджують, що невжиття такого заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтвердити такі обставини належними і допустимими доказами (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року № 914/1570/20).

4.5. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовують для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовувати лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, які надав позивач, пересвідчитися, зокрема, у тому, що у сторін дійсно виник спір, й існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про відповідача, а також оцінити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття відповідних заходів, із тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову зумовлена обставинами справи, які підтверджують, що незастосування цього заходу утруднить чи унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позову (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).

4.6. За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. У разі вжиття такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування майном і не позбавляється їх. Отже, накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачам, не позбавить їх конституційних прав на володіння та користування відповідним майном, на здійснення господарської діяльності, на отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2022 року у справі № 908/2382/21).

4.7. Суди першої й апеляційної інстанції встановили:

(1) скаржниця є одним із солідарних боржників згідно з рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 12 жовтня 2016 року у справі № 295/7659/15-ц про стягнення 254 004,63 доларів США заборгованості за кредитним договором і 210 852, 86 грн штрафу.

(2) 16 червня 2020 року державний виконавець Богунського ВДВС у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Батик А. О. відкрив виконавче провадження № 62243208 на підставі виконавчого листа № 295/7659/15-ц і наклав арешт на все майно скаржниці; рішення суду не виконане;

(3) відповідно до договору від 12 лютого 2021 року про заміну сторони договору купівлі-продажу майнових прав № 2/2017-Ж від 16 травня 2017 року ОСОБА_1 безоплатно відступила належні їй права на квартири АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 ОСОБА_2 ;

(4) згідно з договором купівлі-продажу від 2 березня 2023 року ОСОБА_2 відчужила квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_3 , а за договором купівлі-продажу від 3 липня 2023 року відчужила квартиру АДРЕСА_4 ОСОБА_4 .

4.8. З огляду на ці факти та заявлені позовні вимоги, суди обох інстанцій правильно виснували про те, що застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні квартири є домірним позовним вимогам. Невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення, яке суд може ухвалити за результатами розгляду справи.

4.9. Доводи скаржниці щодо неналежного позивача та пропуску позовної давності не можуть підтверджувати незаконність оскаржених рішень судів першої й апеляційної інстанції щодо вжиття заходів забезпечення позову. Такі доводи суд має оцінювати під час розгляду суті спору. Тобто вони не спростовують правильність вжиття судом першої інстанції заходу забезпечення позову.

4.10. У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).

4.11. Беручи до уваги наведені висновки, застосування процесуальних норм судами першої та апеляційної інстанції є вочевидь правильним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення приписів, зокрема, статті 150 ЦПК України. Тому касаційну скаргу слід визнати необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 260, 261, 394 ЦПК України, Верховний Суд

п о с т а н о в и в:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 24 лютого 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 5 червня 2025 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» про забезпечення його позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Літіум», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про заміну сторони за договором купівлі-продажу майнових прав і відновлення становища, яке існувало до порушення.

2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко