Рішення від 05.06.2025 по справі 200/4992/24

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2025 року Справа№200/4992/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіної Н.П., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області,

Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

проскасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Медведєву Марину Вікторівну, 19 липня 2024 року звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просила суд:

- скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області № 262340022736 від 23 січня 2024 року про відмову в призначені ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком пільгових умовах за списком № 2, починаючи з 17 січня 2024 року, та зарахувати періоди з 3 листопада 2009 року по 18 січня 2012 року, з 5 вересня 1991 року по 28 лютого 1994 року, з 17 березня 1994 року по 2 листопада 2009 року, з 19 січня 2012 року по 14 грудня 2023 року в подвійному розмірі (а.с. 8).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачеві (а.с. 11).

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року у справі № 200/4992/24 залишено без змін (а.с. 35-36).

Постановою Верховного Суду від 20 грудня 2024 року ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с. 59-65).

6 січня 2025 року справа надійшла до Донецького окружного адміністративного суду (а.с. 69).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2024 року відкрито провадження у справі; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи; запропоновано відповідачу зобов`язано відповідача надати додаткові доказі по справі (а.с. 74-119).

31 січня 2025 року судом отримано від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відзив на позов та додаткові докази по справі (а.с. 126-130).

3 та 4 лютого 2025 року судом отримано від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області відзив на позов та додаткові докази по справі (а.с. 146-150, 154, 157-185).

4 лютого 2025 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшло клопотання про заміну відповідача у справі - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (а.с. 153).

Ухвалою суду від 5 лютого 2025 року запропоновано позивачу надати суду пояснення з приводу клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про заміну відповідача у справі (а.с. 186).

11 лютого 2022 року до суду надійшло клопотання від представника позивача про заміну другого відповідача у справі - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на належного відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (а.с. 191).

Ухвалою суду від 13 лютого 2025 року замінено неналежного відповідача у справі - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, на належного - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (а.с. 194).

3 березня 2025 року судом отримано відзив на позов від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (а.с. 199-202).

4 березня 2025 року судом отримано від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві додаткові докази по справі (а.с. 210-246).

Суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.

В обґрунтування позовних вимог у позові зазначено наступне.

Позивач працює повний робочий день на посаді старшої медичної сестри інфекційного відділення: в Комунальному некомерційному підприємстві «Клінічна лікарня № 15 Подільського району м. Києва» з 3 листопада 2009 року по 18 січня 2012 року, в Дитячому територіально-медичному об`єднанні (ДТМО) Ватутінського р-ну м. Києва з 5 вересня 1991 року по 28 лютого 1994 року, в Комунальному некомерційному підприємстві «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» з 17 березня 1994 року по 2 листопада 2009 року та з 19 січня 2012 року по теперішній час; всього страхового стажу у позивача 64 роки 4 місяці 4 дні фактичний страховий стаж 35 років 0 місяців 17 днів, пільговий стаж 58 років 7 місяців 4 дні.

17 січня 2024 року позивач звернулась до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та надала всі необхідні документи.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 262340022736 від 23 січня 2024 року їй відмовлено у призначенні пенсії відповідно до пп. 1 п. 2 та п. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного стажу роботи.

У рішенні зазначено, що за наявними документами, які додані до заяви, та згідно із даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, підтверджено, що позивач має 40 років 6 місяців 21 день страхового стажу, пільговий стаж - 15 років 0 місяців 28 днів. До пільгового стажу не було враховано періоди роботи ОСОБА_1 згідно довідок від 1 листопада 2023 року № 58, № 4079/02, від 17 жовтня 2023 року № 3848/02 - оскільки довідки не відповідають додатку 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637, а саме - не зазначено підсумок пільгового стажу, невірне посилання на списки, чинні на момент пільгової роботи.

Позивач зазначає, що існували два закони, які одночасно визначали правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VIII та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII, які, в свою чергу, містять показник вікового цензу, який складає 55 років.

Також позивач зазначає, що згідно з довідками № 58 від 1 листопада 2023 року, № 65 від 5 грудня 2023 року, № 4079/02 від 6 листопада 2023 року, № 4078/02 від 6 листопада 2023 року, № 917/02 від 28 березня 2023 року, № 4498/02 від 14 грудня 2023 року, № 4499/02 від 14 грудня 2023 року, в яких вказано, що позивач працює повний робочий день на посаді старшої медичної сестри інфекційного відділення в Комунальному некомерційному підприємстві «Клінічна лікарня № 15 Подільського району м. Києва» з 3 листопада 2009 року по 18 січня 2012 року, в Дитячому територіально-медичному об`єднанні (ДТМО) Ватутінського району м. Києва з 5 вересня 1991 року по 28 лютого 1994 року, в Комунальному некомерційному підприємстві «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» з 17 березня 1994 року по 2 листопада 2009 року, з 19 січня 2012 року по теперішній час. Пільговий стаж позивача по Списку № 2 становить 58 років 7 місяців 4 дні. Підстава для видачі довідки: особова картка, ЕТКД, штатний розпис, технологічний процес, розрахункові відомості, результати атестації робочих місць (накази). До 1992 року проведення атестації робочого місця не вимагалось.

Отже, надані позивачем разом із заявою про призначення пенсії документи підтверджують шкідливі умови праці позивача.

При цьому згідно зі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в […] інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

У зв`язку із наведеним, рішення відповідача, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, є таким, що порушує право позивача на належне соціальне забезпечення (а.с. 1-8).

У відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зазначає про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог, обґрунтовуючи це наступним.

17 січня 2024 року до Пенсійного фонду України звернулась ОСОБА_1 із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 9 липня 2003 року.

Відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань заява ОСОБА_1 надійшла до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

За наслідком розгляду наданого пакету документів та індивідуальних відомостей застрахованої особи було встановлено, що станом на час звернення страховий стаж позивача склав 40 років 6 місяців 21 день, пільговий стаж за Списком № 2 склав 15 років 0 місяців 28 днів.

До пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано періоди роботи позивача згідно з довідками від 1 листопада 2023 року № 58 та № 4079/02, від 17 жовтня 2023 року № 3848/02, оскільки вказані довідки не відповідають додатку 5 Порядку підтвердження наявного страхового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637, а саме в них не зазначено підсумок пільгового стажу, невірне посилання на списки, чинні на момент пільгової роботи.

За результатом розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 у зв`язку з не досягненням пенсійного віку відповідно до положень ст. 114 Закону № 1058.

За твердженням відповідача, Головне управління здійснювало свої повноваження в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, у зв`язку із чим просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог (а.с. 126-130).

У відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві також зазначає про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог, обґрунтовуючи це наступним.

17 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулась із заявою № 1088 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 23 січня 2024 року № 262340022736 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із недосягненням пенсійного віку.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не приймалось рішення по суті заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а тому Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не є належним відповідачем у даній справі.

Проживання позивача на території, яку обслуговує Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, не може бути підставою для зобов`язання цього органу вчиняти певні дії, оскільки визначальним фактором є визначення органу, яким саме було прийнято спірне рішення, що є предметом розгляду у цій справі (а.с. 200-202).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), є громадянкою України, паспорт НОМЕР_1 від 21 грудня 1999 року, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 74-76, 216-219).

Перший відповідач, Головне управління Пенсійного фнду України в Донецькій області, к-од ЄДРПОУ 13486010, зареєстроване місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, є суб`єктом владних повноважень (а.с. 131-134).

Другий відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві код ЄДРПОУ 42098368, зареєстроване місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, є суб`єктом владних повноважень (а.с. 204).

Як встановлено судом, 17 січня 2024 року позивач через вебпортал Пенсійного фонду України звернулась із заявою про призначення пенсії за віком, яка була зареєстрована за номером 1088 (а.с. 77, 154, 161).

До заяви було додано копії наступних документів: паспорта НОМЕР_1 ; дублікату довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; трудової книжки НОМЕР_3 ; довідок: № 65 від 5 грудня 2023 року, № 4078/02 від 6 листопада 2023 року, № 4079/02 від 6 листопада 2023 року, № 917/02 від 28 березня 2023 року, № 4498/02 від 14 грудня 2023 року, № 4499/02 від 14 грудня 2023 року; наказів (з додатками) стосовно атестації робочих місць: № 98 від 20 липня 1994 року, № 98 від 20 липня 1998 року, № 107-а/вк від 12 червня 2001 року, № 107-а/вк від 12 червня 2001 року, № 4І/12 від 28 квітня 2005 року, № 4І/12 від 28 квітня 2005 року, № 87/01 від 22 серпня 2005 року, № 103 від 17 липня 2009 року, № 103 від 17 липня 2009 року, № 143/1 від 31 жовтня 2014 року, № 143/1 від 31 жовтня 2014 року, № 143/1 від 31 жовтня 2014 року, № 115 від 21 жовтня 2019 року, № 115 від 31 жовтня 2019 року, № 39-к від 3 лютого 2020 року, № 59 від 1 листопада 2023 року; особової карти (а.с. 74-114, 162-179, 216-243).

Відповідно до записів у трудовій книжці серія НОМЕР_4 від 5 серпня 1991 року, позивач:

- з 5 серпня 1991 року по 28 лютого 1994 року працювала в ДТМО Ватутінського району на посаді медичної сестри фільтра п/о 3 (записи №№ 1-2);

- з 17 березня 1994 року по 30 вересня 2002 року працювала в Київській центральній міській клінічній лікарні на посаді медичної сестри процедурної І інфекційного відділення центру інфекційних захворювань по переводу з ДТМО Ватутінського району м. Києва (записи №№ 3-7);

- з 1 жовтня 2002 року по 30 червня 2005 року працювала в.о. старшої медичної сестри І інфекційного відділення центру інфекційних захворювань (записи № 4, 6);

(28 квітня 2005 року проведена атестація робочих місць за умовами праці визначеного права на пільгове пенсійне забезпечення згідно Списку № 2, запис № 5);

- з 1 липня 2005 року по 2 листопада 2009 року працювала медичною сестрою стерилізаційної Київській центральній міській клінічній лікарні (записи № 8, 10);

(14 січня 2008 року Центральна міська клінічна лікарня реорганізована шляхом перетворення в Олександрівську клінічну лікарню м. Києва, запис № 9);

- з 3 листопада 2009 року по 18 січня 2012 року працювала Клінічній лікарні № 15 Подільського району м. Києва на посаді старшої медичної сестри інфекційного відділення по переводу (записи №№ 11, 13);

(17 липня 2009 року проведена атестація робочих місць за умовами праці, визначено право на пільгове пенсійне забезпечення згідно Списку № 2, запис № 12);

- з 19 січня 2012 року по 16 квітня 2012 року працювала в Олександрівській клінічній лікарні м. Києва на посаді сестри медичної консультативної поліклініки (записи №№ 14-15);

(31 жовтня 2014 року проведена переатестація робочих місць за умовами праці визнано право для працівників інфекційних відділень на пільгове пенсійне забезпечення, інші пільги та компенсації передбачені чинним законодавством України, запис № 16);

- з 17 квітня 2012 року працює на посаді старшої медичної сестри інфекційного боксованого відділення № 1 (запис № 15);

(3 лютого 2020 року Олександрівська клінічна лікарня м. Києва реорганізовано шляхом перетворення в комунальне некомерційне підприємство «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва», запис № 17);

(31 жовтня 2019 року проведена повторна атестація робочих місць, запис № 18); [….] (а.с. 78-82, 171-179).

Згідно з довідкою для призначення наявного трудового стажу для призначення пенсії від 1 листопада 2023 року № 58, виданої Комунальним некомерційним підприємством «Клінічна лікарня № 15 Подільського району м. Києва», ОСОБА_1 працювала на посаді старшої медичної сестри інфекційного відділення по переводу з 3 листопада 2009 року (наказ від 2 листопада 2009 року № 263к) по 8 січня 2012 року (наказ від 12 січня 2012 року № 6к) повний робочий день на роботі із шкідливими і важкими умовами праці (постійний контакт з інфекційними хворими), що надає право на пільгове пенсійне забезпечення та відноситься до переліку професій списку № 2. Згідно Постанови 36 від 16 січня 2003 року, щодо переліку професій і посад працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, мають право на пільгову пенсію і відносяться до списку № 2.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1644 від 13 грудня 2004 року «Про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», розділ ХХІV «Охорона здоров`я та соціальна допомога», пункт 24 а) працівники, які безпосередньо обслуговують хворих … та інфекційних закладах, відділеннях; молодші спеціалісти з медичною освітою.

17 липня 2009 року проведена атестація робочих місць за умовами праці, визначено право на пільгове забезпечення згідно списку № 2 (наказ від 17 липня 2009 року № 103).

За період з 3 листопада 2009 року по 18 січня 2012 року ОСОБА_1 у відпустці по догляду за дитиною не перебувала, у відпустці без збереження заробітної плати не перебувала.

Довідка видана на підставі наказів по закладу, особистої форми П-2, відомостей про нарахування заробітної плати (встановлено підвищення схемного посадового окладу в розмірі 15% за роботу із шкідливими умовами праці), наказів про результати атестації робочих місць: № 103 від 17 липня 2009 року (а.с. 109, 169-170).

Згідно з довідкою Комунального некомерційного підприємства «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» від 6 листопада 2023 року № 4079/02 про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, зазначено що, ОСОБА_1 :

17 березня 1994 року зарахована на посаду сестри медичної процедурної І інфекційного відділення центра інфекційних захворювань по переводу з ДТМО Ватутінського району м. Києва (Наказ № 46-вк від 16 березня 1994 року);

1 жовтня 2002 року переведена в.о. старшої медичної сестри І інфекційного відділення центра інфекційних захворювань (Наказ № 174-вк від 4 жовтня 2002 року);

1 липня 2005 року переведена медичною сестрою стерилізації (Наказ № 121-к від 30 червня 2005 року);

2 листопада 2009 року звільнена з роботи згідно переводу в клінічну лікарню № 15 Подільського району м. Києва (Наказ № 207-к від 29 жовтня 2009 року).

Проведена атестація робочих місць за умовами праці 20 липня 1994 року, 20 липня 1998 року, 12 червня 2001 року, 28 квітня 2005 року.

З 1 серпня 1994 року по 15 серпня 1994 року перебувала у відпустці без збереження заробітної плати (Наказ № 120-вк від 14 липня 1994 року); з 5 травня 2000 року по 13 квітня 2003 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку (Наказ № 165-к від 11 вересня 2000 року); 11 вересня 2002 року приступила до роботи перервавши відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку (Наказ № 158-к від 12 вересня 2002 року); з 17 травня 2005 року по 25 травня 2008 року перебувала у частково оплачуваній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку (Наказ № 75-к від 21 квітня 2005 року); з 26 березня 2008 року по 25 вересня 2008 року перебувала у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею 3,5 років (Наказ № 58-к від 12 вересня 2002 року); з 26 вересня 2008 року по 25 березня 2009 року перебувала у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею 4-х років (Наказ № 183-к від 25 вересня 2008 року); з 25 березня 2009 року по 25 березня 2010 року перебувала у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею 5-ти років (Наказ № 52-к від 16 березня 2009 року).

ОСОБА_1 з 17 березня 1994 року по 1 жовтня 2002 року була зайнята повний робочий день на роботі з шкідливими і важкими умовами праці що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Довідка видана на підставі особистої справи, книги наказів, особової форми Т-2.

В довідці також зазначено про реорганізацію КНП «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» в Київську центральну міську клінічну лікарню (Наказ № 59-а/к від 9 квітня 1993 року), Олександрівську клінічну лікарню м. Києва (Наказ №1-А/1 від 14 січня 2008 року), Комунальне некомерційне підприємство «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» (Наказ № 23/2 від 3 лютого 2020 року) (а.с. 105, 164-165).

Згідно з довідкою Комунального некомерційного підприємства «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» від 17 жовтня 2023 року № 3848/02, ОСОБА_1 з 19 січня 2012 року прийнята на посаду сестри медичної консультативної поліклініки в порядку переведення з міської клінічної лікарні № 15 м. Києва (Наказ № 18-к від 19 січня 2012 року), 17 квітня 2012 року переведена на посаду старшої медичної сестри інфекційного боксованого відділення № 1 (Наказ № 108-к від 17 квітня 2012 року) працює по теперішній час.

Була проведена атестація робочих місць 31 жовтня 2014 року (Наказ № 143/1 від 31 жовтня 2014 року) та 31 жовтня 2019 року (Наказ № 115 від 31 жовтня 2019 року).

За час роботи та по теперішній час відпусток по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку та 6-ти річного віку не було, у відпустках за власний рахунок не перебувала.

ОСОБА_1 з 17 квітня 2012 року по теперішній час зайнята повний робочий день на роботі з шкідливим і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає пенсію за віком на пільгових умовах Списком № 2.

Довідка видана на підставі особистої справи, книги наказів, особистої форми Т-2 (а.с. 103, 162-163).

Відповідно до пояснень відповідачів, заява позивача за принципом екстериторіальності єдиної черги завдань була розподілена для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (а.с. 126-130, 200-203).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23 січня 2024 року № 262340022736 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із недосягнення пенсійного віку згідно ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» (а.с. 115, 183, 245).

Крім іншого у рішенні вказано, що відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України № 1058 Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пільгових умовах мають право: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж ОСОБА_1 становить 40 років 6 місяців 21 день, пільговий стаж за Списком № 2 складає 15 років 0 місяців 28 днів. До пільгового стажу не враховано періоди роботи згідно довідок від 1 листопада 2023 року № 58 та № 4079/02, від 17 жовтня 2023 року № 3848/02 - оскільки довідки не відповідають додатку 5 Порядку підтвердження наявного страхового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637, а саме - не зазначено підсумок пільгового стажу, невірне посилання на списки, чинні на момент пільгової роботи (а.с. 115, 183, 245).

Як вбачається з довідки РС-право, всі періоди роботи позивача, зазначені у трудовій книжці, зараховано до її страхового стажу; до пільгового стажу за Списком № 2 зараховано періоди роботи: з 17 квітня 2012 року по 30 жовтня 2019 року - мед. заклад зі ст. 60 15 років 0 місяців 28 днів (а.с. 143, 180-181).

Будучи не згодною із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23 січня 2024 року № 262340022736, яким їй відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, а також із неврахуванням до її стажу певних періодів роботи, позивач звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно із приписами ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України(далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року по справі № 174/658/16-а (провадження № К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.

Статтею 3 Конституції Українипередбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Згідно зіст. 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на їх забезпечення у випадку повної або часткової втрати працездатності (в тому числі у випадку досягнення визначеного законодавством віку). Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закон № 1058-IV) принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулюються цим законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цимЗаконом та досягли встановленого Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, […].

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці засписком № 1та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці засписком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у ч.ч. 2 і 3 цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно дост. 27та з урахуванням нормст. 28цього Закону.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці засписком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, пенсія за віком на пільгових умовах призначається після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, були внесені зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якими, окрім іншого, вказаний Закон було доповнено розділом XIV-І, у ст. 114 якого зазначено, що: право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у ч.ч. 2 і 3 цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у ч. 4 цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону.

Цим же Законом викладено в новій редакції п. 2 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV, відповідно до якої пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Отже, з 11 жовтня 2017 року порядок призначення пенсії за віком (в тому числі на пільгових умовах за Списком № 2) регулюється Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (з врахуванням змін та доповнень).

Разом із цим призначення громадянам пенсії за віком (в тому числі на пільгових умовах за списком № 2) у період з 1 січня 1992 року по 10 жовтня 2017 року врегульовувалось Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ).

Відповідно до ст. 12 № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно з п. «б» ст. 13 Закону № 1788-XII в редакції, яка була чинною до 1 квітня 2015 року, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

2 березня 2015 року Верховною Радою України був прийнятий Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ (набув чинності 1 квітня 2015 року), яким абз. 1 п. «б» ст. 13 Закону № 1788-XII викладено в редакції, відповідно до якої на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Отже, Законом № 213-VІІІ збільшено раніше передбачений п. «б» ст. 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року визнані такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними), ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти «б» - «г» ст. 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (п. 1 Рішення).

Згідноз п. 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти «б» - «г» ст. 54 Закону № 1788-XIIв редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (п. 2 резолютивної частини Рішення).

Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

Рішенням Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20, зміненим частково в мотивувальній частині постановою Великої Палати Верховного Суду від 3 листопада 2021 року, задоволено позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області: визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 17 серпня 2020 року «Про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_3»; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області призначити ОСОБА_3 пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 з 12 серпня 2020 року на підставі п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Згідно п. 119 даного рішення це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій територіального органу Пенсійного фонду України щодо вирішення питання про призначення пенсії на пільгових умовах, для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.

Відповідно до п. 120 зазначеного рішення, обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:

а) позивач - особа, яка:

звернулась до Пенсійного фонду за призначенням пенсії після 23 січня 2020 року з підстав, визначених ст. 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення»;

на момент звернення досягла: чоловіки - 55 років, жінки - 50 років;

набула стаж роботи, визначений ст. 13 Закону України від 5 листопада 1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення»;

б) відповідачем є орган Пенсійного фонду України, уповноважений на вирішення питання про призначення пенсії.

Отже, адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - є типовою справою відносно до адміністративної справи № 360/3611/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 листопада 2021 року, прийнятої за результатом розгляду апеляційної скарги на Рішення Верховного Суду від 21 квітня 2021 року, крім іншого зазначено, що на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).

Вказано, що на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах: перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Суд зазначив, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, п. 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. 8 листопада 2021 року Верховний Суд у постанові у справі № 580/492/21 вказав, що за загальним правилом, суд повинен тлумачити національне законодавство у соціальній сфері таким чином, щоб результат цього тлумачення відповідав верховенству права з урахуванням усіх складових цього принципу, зокрема, справедливості і розумності та, відповідно, у спосіб, що є найбільш сприятливим для захисту прав та інтересів особи.

Враховуючи наведене, Велика Палата під час апеляційного перегляду справи № 360/3611/20 дійшла висновку, що застосуванню до спірних правовідносин підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року, а не норми Закону № 1058-ІV.

Згідно із ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

На підставі викладеного вище суд приходить до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду та висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у судовому рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 360/3611/20.

Як наслідок, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 262340022736 від 23 січня 2025 року про відмову у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах у зв`язку із не досягненням пенсійного віку (55 років) підлягає скасуванню внаслідок його протиправності, а позовні вимоги позивача про скасування цього рішення підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (після заміни відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві) призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком пільгових умовах за списком № 2, починаючи з 17 січня 2024 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 2ст. 245 КАС Україниу разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з ч.ч. 3, 4 цієї ж статті у разі скасування […] індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. […] суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначенізаконом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями мають розумітись повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційні повноваження - це такі повноваження, які надають адміністративному органу при прийнятті останнім рішення відповідно до чинного законодавства певний ступінь свободи, коли адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати (прийняти) один з кількох передбаченихзакономваріантів рішення.

Відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття (Olsson v. Sweden (no. 1), 24 March 1988, Series A no. 130).

Як встановлено судом, позивач згідно доданих до заяви від 17 січня 2024 року документів має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 (досягнення встановленого законом віку, наявність необхідної кількості страхового та пільгового стажу).

Отже, прийняття судового рішення про зобов`язання пенсійного органа призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах не передбачає втручання суду в дискреційні повноваження пенсійного органу.

Суд звертає увагу на те, щост. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Як зазначено у постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15, від 8 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Враховуючи встановлені судом обставини (досягнення 50-річного віку, наявність у позивача необхідної кількості загального страхового стажу та пільгового стажу для призначення пенсії за Списком № 2), а також, що єдиною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 було лише не досягнення нею віку 55 років, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача і в цій частині та зобов`язати пенсійний орган призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 - із врахуванням вимог п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, а також із врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 2018(746/15) № 1-р/2020.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1ст. 45 Закону № 1058-ІVпенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. […].

Як вбачається з наявних у справі документів, позивач досягла 50-річного віку 13 жовтня 2023 року, із заявою про призначення пенсії звернулась 17 січня 2024 року.

Отже, позивач звернулась із заявою про призначення пенсії після спливу (на 4 дні) тримісячного строку після набуття встановленого законом пенсійного віку.

Разом із цим згідно з п. 14-6.2 Розділу XV (Прикінцеві положення) Закону № 1058-ІV тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/п р о ж и в а л и на території, на якій ведуться (в е л и с я) бойові дії, […] у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбаченийч. 1 ст. 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсія призначається: за віком - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку; […].

У період виникнення спірних правовідносин (як і станом на час розгляду справи) проживала у м. Києві (а.с. 74-75).

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004 (який був чинним до 20 березня 2025 року), м. Київ з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року (в редакції, чинній до 27 січня 2023 року - по 10 серпня 2022 року) належав до територій активних бойових дій.

Враховуючи наведене, беручи до уваги, що за висновком суду позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 50 років, керуючись ч. 2ст. 9 КАС Українисуд вважає за необхідне задля належного захисту прав позивача вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов`язати пенсійний орган призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з дня досягнення нею пенсійного віку - з 13 жовтня 2023 року.

З 1 квітня 2021 року Порядком № 22-1 передбачено застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення / перерахунок пенсії, відповідно до якого заяви про призначення / перерахунок пенсії опрацьовуються бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає особа, що звернулась із цією заявою.

Відповідно до п. 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України ("орган, що призначає пенсію") через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр). Заява про призначення пенсії може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту […] через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID […].

Пунктом п. 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів, електронну пенсійну справу.

Відповідно до 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Згідно з п. 4.8 розділу ІV Порядку № 22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, і яка зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.

Відповідно до п. 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, […] переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що:

- із заявою про призначення (перерахунок) пенсії особа може звернутися до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України, через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб, (тобто до сервісного центру) або подати відповідну заяву через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (п. 1.1);

- після реєстрації заяви та сканування документів за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів та електронну пенсійну справу (п. 4.2).

- принцип екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок), незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення (перерахунок) пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію (територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності), передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію (територіальному органу Пенсійного фонду України, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи) для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);

- виплату пенсії проводить територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Виходячи із наведених приписів Порядку № 22-1, керуючись ст. 245 КАС України, суд приходить до висновку про те, що пенсійним органом, який має повторно розглянути заяву позивача від 17 січня 2024 року про призначення пенсії за віком та призначити позивачу пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - як орган, який мав її розглянути у встановленому порядку і який не зробив цього належним чином.

Позовні вимоги позивача про зобов`язання пенсійний орган виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком пільгових умовах за Списком № 2, починаючи з дня її призначення, суд вважає передчасними, так як Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві матиме можливість виплачувати позивачу пенсію лише після прийняття першим відповідачем відповідного рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії.

Як наслідок, зазначені вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо правомірності не врахування першим відповідачем при розгляді заяви позивача про призначення пенсії довідок від 1 листопада 2023 року № 58 та № 4079/02, від 17 жовтня 2023 року № 3848/02 - у зв`язку із тим, що вказані довідки не відповідають додатку 5 Порядку підтвердження наявного страхового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637 (не зазначено підсумок пільгового стажу, невірне посилання на списки, чинні на момент пільгової роботи), суд виходить з наступного.

Як вже зазначалось судом, всі періоди роботи позивача, записи щодо яких наявні у трудовій книжці серія НОМЕР_4 , зараховані до страхового стажу ОСОБА_1 .

Не врахування довідок мало місце при вирішенні питання щодо встановлення у заявниці права на пільгову пенсію, зокрема на пільгову пенсію за Списком № 2.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці засписком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, […].

Отже, для вирішення питання про наявність чи відсутність у особи права на пільгову пенсію за Списком № 2 пенсійний орган має, крім іншого, встановити обставини віднесення роботи/посади/професії до відповідного переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, обставини роботи особи на зазначеній роботі/посаді/професії повний робочий день, а також обставини проведення атестації робочого місця особи.

Відповідно дост. 24 Закону № 1058-ІVстраховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Статтеюст. 62 Закону № 1788-ХІІпередбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, також встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (п. 1).

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

Таким чином, відповідно до діючого законодавства основним та достатнім документом (за наявності відповідних записів в ній), що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; а у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються у т о ч н ю ю ч і довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як вбачається з трудової книжки позивача, у вказаний у довідці № 58 від 1 листопада 2023 року період (з 3 листопада 2009 року по 12 січня 2012 року) позивач працювала в Клінічній лікарні № 15 Подільського району м. Києва на посаді старшої медичної сестри інфекційного відділення (записи №№ 11, 13, а.с. 78-82, 171-179).

Також трудова книжка містить відомості про те, що 17 липня 2009 року проведена атестація робочих місць за умовами праці, визначено право на пільгове пенсійне забезпечення згідно Списку № 2 (запис № 12).

Разом із цим трудова книжка не містить відомостей про те, що робота на посаді старшої медичної сестри інфекційного відділення віднесена до роботи/посади/професії, що включена у відповідний перелік, затверджений Кабінетом Міністрів України, а також, що позивач працювала на цей посаді повний робочий день.

Як вбачається з шаблону (форми) довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявного у додатку 5 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою № 637, зазначений шаблон/форма містить наступні рядки для заповнення:

«Видана

---

(прізвище, ім`я та по батькові особи), про те, що зазначена особа працювала повний робочий день на (в)

---

(найменування підприємства, установи організації) і за період з ___ по ___, з ___ по ____ виконувала

---

(характер виконуваних робіт) _____ за професією, посадою

---

, що передбачена Списком _____ розділ _____ підрозділ _____ код КП

---

підстава

---

за період з

---

по

---

_____ (років, місяців, днів). Підстава для видачі _____. Додаткові відомості _____».

[…]

_____ (найменування посади керівника) ____ (підпис) _____ (ініціали та прізвище)

_____ (начальник відділу кадрів) ____ (підпис) _____ (ініціали та прізвище)

_____ (головний бухгалтер) ____ (підпис) _____ (ініціали та прізвище)».

Отже, затверджена Постановою № 637 форма/шаблон довідки н е містить рядку для заповнення із зазначенням «підсумку пільгового стажу».

Разом із цим формою передбачено обов`язковість внесення відомостей про характер виконуваних робіт, назви професії/посади, що передбачена відповідним Списком, номер/назву розділу, підрозділу, коду КП, підстави видачі довідки.

Як вбачається з довідки «для призначення наявного трудового стажу для призначення пенсії» від 1 листопада 2023 року № 58, виданої Комунальним некомерційним підприємством «Клінічна лікарня № 15 Подільського району м. Києва», у довідці зазначено, що: ОСОБА_1 працювала на посаді старшої медичної сестри інфекційного відділення по переводу з 3 листопада 2009 року (наказ від 2 листопада 2009 року № 263к) по 8 січня 2012 року (наказ від 12 січня 2012 року № 6к) повний робочий день на роботі із шкідливими і важкими умовами праці (постійний контакт з інфекційними хворими), що надає право на пільгове пенсійне забезпечення та відноситься до переліку професій списку № 2. Згідно Постанови 36 від 16 січня 2003 року, щодо переліку професій і посад працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, мають право на пільгову пенсію і відносяться до списку № 2. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1644 від 13 грудня 2004 року «Про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», розділ ХХІV «Охорона здоров`я та соціальна допомога», пункт 24 а) працівники, які безпосередньо обслуговують хворих … та інфекційних закладах, відділеннях; молодші спеціалісти з медичною освітою. 17 липня 2009 року проведена атестація робочих місць за умовами праці, визначено право на пільгове забезпечення згідно списку № 2 (наказ від 17 липня 2009 року № 103). За період з 3 листопада 2009 року по 18 січня 2012 року ОСОБА_1 у відпустці по догляду за дитиною не перебувала, у відпустці без збереження заробітної плати не перебувала. Довідка видана на підставі наказів по закладу, особистої форми П-2, відомостей про нарахування заробітної плати (встановлено підвищення схемного посадового окладу в розмірі 15% за роботу із шкідливими умовами праці), наказів про результати атестації робочих місць: № 103 від 17 липня 2009 року. Довідка підписана в.о.директора, головним бухгалтером та старшим інспектором з кадрів КНП «Клінічна лікарня № 15 Подільського району м. Києва» (а.с. 109, 169-170).

Проаналізувавши зміст наведеної довідки, суд висновує, що надана позивачем уточнююча довідка № 58 містить відомості, які необхідні для підтвердження наявності підстав для зарахування періоду роботи позивача з 3 листопада 2009року по 18 січня 2012 року до пільгового стажу за Списком № 2, зокрема відомості про те, що у вказаний період позивач працювала на посаді старшої медичної сестри інфекційного відділення Клінічної лікарні № 15 Подільського району м. Києва повний робочий день і що зазначена посада/робота віднесена до Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16 січня 2003 року (з врахуванням змін та доповнень).

Відповідно, не врахування першим відповідачем довідки від 1 листопада 2023 року № 58, виданої Комунальним некомерційним підприємством «Клінічна лікарня № 15 Подільського району м. Києва», при розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії є необґрунтованим та неправомірним.

Як вбачається з довідки від 6 листопада 2023 року № 4079/02 «про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», виданої Комунальним некомерційним підприємством «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва», зазначена довідка містить наступні відомості:

17 березня 1994 року ОСОБА_1 зарахована на посаду сестри медичної процедурної І інфекційного відділення центра інфекційних захворювань по переводу з ДТМО Ватутінського району м. Києва (Наказ № 46-вк від 16 березня 1994 року); 1 жовтня 2002 року переведена в.о. старшої медичної сестри І інфекційного відділення центра інфекційних захворювань (Наказ № 174-вк від 4 жовтня 2002 року); 1 липня 2005 року переведена медичною сестрою стерилізації (Наказ № 121-к від 30 червня 2005 року); 2 листопада 2009 року звільнена з роботи згідно переводу в клінічну лікарню № 15 Подільського району м. Києва (Наказ № 207-к від 29 жовтня 2009 року).

ОСОБА_1 з 17 березня 1994 року по 1 жовтня 2002 року була зайнята повний робочий день на роботі з шкідливими і важкими умовами праці що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2; постанова Кабінету Міністрів України № 461 від 24 червня 2016 року «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах». Розділ ХХІV «Охорона здоров`я та соціальна допомога».

Також у довідці зазначено, що проведена атестація робочих місць за умовами праці 20 липня 1994 року (наказ № 98 від 20 липня 1994 року), 20 липня 1998 року (наказ № 98 від 20 липня 1998 року), 12 червня 2001 року (наказ № 107-а/вк від 12 червня 2001 року), 28 квітня 2005 року (наказ № 4г/12 від 28 квітня 2005 року); що з 1 серпня 1994 року по 15 серпня 1994 року ОСОБА_1 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати (Наказ № 120-вк від 14 липня 1994 року); з 5 травня 2000 року по 13 квітня 2003 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку (Наказ № 165-к від 11 вересня 2000 року); 11 вересня 2002 року приступила до роботи перервавши відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку (Наказ № 158-к від 12 вересня 2002 року); з 17 травня 2005 року по 25 травня 2008 року перебувала у частково оплачуваній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку (Наказ № 75-к від 21 квітня 2005 року); з 26 березня 2008 року по 25 вересня 2008 року перебувала у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею 3,5 років (Наказ № 58-к від 12 вересня 2002 року); з 26 вересня 2008 року по 25 березня 2009 року перебувала у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею 4-х років (Наказ № 183-к від 25 вересня 2008 року); з 25 березня 2009 року по 25 березня 2010 року перебувала у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею 5-ти років (Наказ № 52-к від 16 березня 2009 року). Вказано, що довідка видана на підставі особистої справи, книги наказів, особової форми Т-2. Також наявні відомості про реорганізацію КНП «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» в Київську центральну міську клінічну лікарню (Наказ № 59-а/к від 9 квітня 1993 року), Олександрівську клінічну лікарню м. Києва (Наказ №1-А/1 від 14 січня 2008 року), Комунальне некомерційне підприємство «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» (Наказ № 23/2 від 3 лютого 2020 року). Довідка підписана заступником директора, головним бухгалтером та начальником відділу кадрів КНП «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» (а.с. 105, 164-165).

Згідно з довідкою Комунального некомерційного підприємства «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» від 17 жовтня 2023 року № 3848/02, ОСОБА_1 з 19 січня 2012 року прийнята на посаду сестри медичної консультативної поліклініки в порядку переведення з міської клінічної лікарні № 15 м. Києва (Наказ № 18-к від 19 січня 2012 року), 17 квітня 2012 року переведена на посаду старшої медичної сестри інфекційного боксованого відділення № 1 (Наказ № 108-к від 17 квітня 2012 року) працює по теперішній час. Була проведена атестація робочих місць 31 жовтня 2014 року (Наказ № 143/1 від 31 жовтня 2014 року) та 31 жовтня 2019 року (Наказ № 115 від 31 жовтня 2019 року). За час роботи та по теперішній час відпусток по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку та 6-ти річного віку не було, у відпустках за власний рахунок не перебувала.

Також зазначено, що ОСОБА_1 з 17 квітня 2012 року по теперішній час зайнята повний робочий день на роботі з шкідливим і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає пенсію за віком на пільгових умовах Списком № 2; постанова Кабінету Міністрів України № 461 від 24 червня 2016 року «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах». Розділ ХХІV «Охорона здоров`я та соціальна допомога».

Зазначено, що довідка видана на підставі особистої справи, книги наказів, особистої форми Т-2. Також наявні відомості про реорганізацію КНП «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» в Київську центральну міську клінічну лікарню (Наказ № 59-а/к від 9 квітня 1993 року), Олександрівську клінічну лікарню м. Києва (Наказ №1-А/1 від 14 січня 2008 року), Комунальне некомерційне підприємство «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» (Наказ № 23/2 від 3 лютого 2020 року). Довідка підписана заступником директора, головним бухгалтером та начальником відділу кадрів КНП «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» (а.с. 103, 162-163).

Проаналізувавши зміст довідок від 6 листопада 2023 року № 4079/02 та від 17 жовтня 2023 року № 3848/02, виданих Комунальним некомерційним підприємством «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва», суд висновує, що вони містять відомості, зазначення яких вимагається приписами п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV та Постановою № 637 (додатком 5), зокрема відомості про роботу позивача у періоди з 17 березня 1994 року по 1 жовтня 2002 року, з 19 січня 2012 року по 17 жовтня 2023 року (дата видачі довідки № 3848/02) повний робочий день на посаді/роботі, віднесеної до Списку № 2, затвердженого відповідною постановою Кабінету Міністрів України.

Суд погоджується із твердженнями першого відповідача про те, що довідки від 6 листопада 2023 року № 4079/02 та від 17 жовтня 2023 року № 3848/02 містять посилання на постанову Кабінету Міністрів України, яка у періоди роботи позивача з 17 березня 1994 року по 1 жовтня 2002 року, з 19 січня 2012 року та 17 жовтня 2023 року не була прийнята (постанова Кабінету Міністрів України № 461 від 24 червня 2016 року).

Разом із цим суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з абз. 1 п. 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року № 13-1) (тут і надалі в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, далі- Порядок № 22-1), заява про призначення, перерахунок, […] (додаток 1) […] подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (орган, що призначає пенсію) […].

Відповідно до п. 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: […] 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637[…].

Відповідно до п. 3.3 розділу ІІІ Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію,надає […]допомогуособам щодо одержання відсутніхдокументів для призначення пенсії [в тому числі щодо надання додаткових довідок].

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право в и м а г а т и відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках п е р е в і р я т и обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Доказів на підтвердження зазначених приписів матеріали справи не містять.

Крім цього, 17 лютого 2022 року Верховною Радою України був прийнятий закон № 2073-ІХ «Про адміністративну процедуру» (набрав чинності 15 грудня 2023 року, далі -Закон № 2073-ІХ), який відповідно до ст. 1 регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2073-ІХ: адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації (п. 1); адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб) (п. 3); адміністративна процедура визначений законом порядок розгляду та вирішення справи (п. 5); […] особа - фізична особа […], (п. 8); процедурна дія - дія адміністративного органу, що вчиняється під час розгляду справи, але якою справа не вирішується по суті (п. 9); процедурне рішення - рішення адміністративного органу, що приймається під час розгляду справи, але яким справа не вирішується по суті (п. 10); […].

Отже, дія вказаного закону розповсюджується і на процедуру розгляду органами Пенсійного фонду України заяв громадян про призначення пенсії, перерахунок пенсії, переведення з пенсії одного виду на пенсію іншого виду.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 2073-ІХ принципамиадміністративної процедури є: 1) верховенство права; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9) ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону № 2073-IX адміністративний орган забезпечує належність та п о в н о т у з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує в с і обставини, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 12 Закону № 2073-ІХадміністративний орган зобов`язаний у порядку, встановленому законом, забезпечувати реалізацію права особи на доступ доінформації,що пов`язана з прийняттям та виконанням адміністративного акта стосовно неї. Учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи.

Згідно зі ст. 17 Закону № 2073-IX особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення або заперечення у визначеній законом формі д о прийняття адміністративного акта, який може н е г а т и в н о вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи (ч. 1). Адміністративний орган зобов`язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змістуїхніх прав та обов`язків (ч. 2). Особамаєправоу передбаченому законом порядку […]надаватидокументи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи (ч. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 2073-IXучасники адміністративного провадження (в тому числі особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов`язок якої вирішується в адміністративному акті (адресат), п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону № 2073-IX) мають право: 1) отримувати від адміністративного органу роз`яснення щодо порядку здійснення адміністративного провадження, а також щодо змісту своїх прав та обов`язків у межах адміністративного провадження, визначених законом; 2) брати участь в адміністративному провадженні особисто або через своїх представників; 3) ознайомлюватися з матеріалами справи […] отримувати інформацію про процедурні дії та процедурні рішення, вчинені (прийняті) під час здійснення адміністративного провадження; 4) бути заслуханими адміністративним органом з питань, що є предметом адміністративного провадження,д оприйняття адміністративного акта, який може н е г а т и в н о вплинути на право, свободу чи законний інтерес такого учасника; 5) отримувати та надавати документи, інші докази, що стосуються обставин справи; […] 7) подавати клопотання про: […] в) витребування документів або відомостей, необхідних для розгляду та вирішення справи; […].

Згідно із ч. 2 цієї ж статті учасники адміністративного провадження зобов`язані: 1) подати до адміністративного органу у порядку, встановленому законом, наявні у них документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження; […] 4) сумлінно виконувати вимоги, встановлені цим Законом та іншими актами законодавства.

Частиною 1 ст. 47 Закону № 2073-IX становлено, що під час підготовки справи до розгляду та вирішення, […] адміністративний орган встановлює наявність та достатність матеріалів у справі, а також за н е о б х і д н о с т і: 1) витребовує додатково документи та в і д о м о с т і, що перебувають у володінні органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, що належить до сфери його управління [в.ч. комунальних установ]; 2) залучає до участі в адміністративному провадженні адресата, повідомляє йому правові підстави початку адміністративного провадження та можливі наслідки прийняття адміністративного акта; […] 5) надає учасникам адміністративного провадження можливість подати документи, клопотання, пояснення та зауваження, д о в е с т и обставини, що мають значення для вирішення справи; […].

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 48 Закону № 2073-IX адміністративний орган в и т р е б о в у є документи та відомості, необхідні для вирішення справи, з дотриманням принципу офіційності. Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належить до сфери його управління, зобов`язані за запитом адміністративного органу надати йому необхідні для вирішення справи документи та відомості, що перебувають у його володінні, протягом трьох робочих днів з дня отримання запиту, якщо інший строк не визначено законом або відповідним запитом адміністративного органу.

Відповідно до ст. 52 Закону № 2073-IX адміністративний орган […] повинен неупереджено дослідити в с і обставини справи, у тому числі ті, що є сприятливими, а також ті, що є несприятливими для учасників адміністративного провадження. Забороняється вимагати від учасника адміністративного провадження надання доказів […] всупереч принципу офіційності, згідно з яким обов`язок збирання доказів покладений на адміністративний орган.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання першим відповідачем наведених приписів, зокрема, доказів на підтвердження повідомлення позивачу про необхідність надання додаткових документів, повідомлення про можливе негативне рішення за наслідком розгляду її заяви [в т.ч. про можливе не зарахування певних періодів її роботи до пільгового стажу], доказів на підтвердження того, що пенсійним органом вчинялись дії, спрямовані на самостійне отримання відомостей, необхідних для вирішення питання про врахування/неврахування наведених у довідках від 6 листопада 2023 року № 4079/02 та від 17 жовтня 2023 року № 3848/02 періодів роботи позивача, до її страхового/пільгового стажу, в тому числі відповідач всупереч приписів ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-ІV не витребував від комунальної установи, якою видані довідки від 6 листопада 2023 року № 4079/02 та від 17 жовтня 2023 року № 3848/02, додаткових відомостей [зокрема, щодо уточнення постанови Кабінету Міністрів України про затвердження Списку], не перевірив обґрунтованість їх видачі.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що обставини включення посад/робіт, які займала позивач у періоди, зазначені у довідках від 6 листопада 2023 року № 4079/02 та від 17 жовтня 2023 року № 3848/02, до Списку № 2 пільгових робіт/посад/професій у часові періоди з 17 березня 1994 року по 1 жовтня 2002 року, з 19 січня 2012 року по 17 жовтня 2023 року (щодо яких видані довідки) відповідач мав можливість встановити на підставі наявних у загальному доступі відомостей, а саме: на підставі відомостей, наявних на офіційному сайті Верховної Ради України (https://www.rada.gov.ua/).

Так, на зазначеному сайті опубліковані постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 11 березня 1994 року № 162 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/162-94-%D0%BF#Text), «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 16 січня 2003 року № 36 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/36-2003-%D0%BF#Text), які були чинні у періоди роботи позивача з 17 березня 1994 року по 2 листопада 2009 року та з 19 січня 2012 року по 14 грудня 2023 року в КНП «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» (Київській центральній міській клінічній лікарні).

Проаналізувавши наведені норми Закону № 1058-IV, Закону № 2073-IX, а також приписи Порядку № 22-1, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд висновує, що бездіяльність першого відповідача щодо не врахування при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком довідок від 1 листопада 2023 року № 58, від 6 листопада 2023 року № 4079/02 та від 17 жовтня 2023 року № 3848/02, не відповідає принципам адміністративної процедури та приписам ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV, п.п. 1.8, 3.3, 4.7 Порядку № 22-1.

Наведена першим відповідачем підстава не врахування вказаних довідок свідчить про формальний підхід пенсійного органу до вирішення питання щодо врахування/не врахування зазначених пільгових довідок при розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком.

Щодо позовних вимог позивача в частині зобов`язання пенсійного органу зарахувати періоди її роботи з 3 листопада 2009 року по 18 січня 2012 року, з 5 вересня 1991 року по 28 лютого 1994 року, з 17 березня 1994 року по 2 листопада 2009 року, з 19 січня 2012 року по 14 грудня 2023 року в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону № 1788-ХІІ, суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 60 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи у подвійному розмірі зараховується робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги.

1 січня 2004 року набрав чинності Закон № 1058-ІV, який згідно із його преамбулою визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 6 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно ізЗаконом України"Про пенсійне забезпечення", крім надбавок, передбаченихп.п. "в"-"д"ч. 1 ст. 21 зазначеного Закону. […].

Отже, в якості загального страхового стажу за періоди до 1 січня 2004 року фактично має враховуватись трудовий стаж особи, розрахований за правилами, які діяли до 1 січня 2004 року.

Відповідно до п. 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці засписком № 1та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці засписком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абз. 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

За висновком Верховного Суду, наведеному у постановах від 27 квітня 2023 року у справі № 160/14078/22, від 11 лютого 2025 року у справі № 420/8637/24, таке правове регулювання вказує на те, що положенняЗакону України "Про пенсійне забезпечення" в частині визначення права на пенсію за віком (в т.ч. на пільгових умовах), підлягають застосуванню і після 1 січня 2004 року (зокрема, із врахуванням пільги по обчисленню стажу, встановленої ст. 60 Закону № 1788-ХІІ).

Суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до довідки РС-право, періоди роботи позивача з 17 квітня 2012 року по 30 жовтня 2019 року зараховано до загального страхового стажу та пільгового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону № 1788-ХІІ (а.с. 143, 180-181).

Отже, перший відповідач визнає розповсюдження приписів ст. 60 Закону № 1788-ХІІ на правовідносини стосовно призначення пенсії (в т.ч. пільгової), які виникли / продовжувались після набрання чинності Законом № 1058-ІV (після 1 січня 2004 року).

Разом із цим пояснень щодо не врахування відповідно до ст. 60 Закону № 1788-ХІІ у подвійному розмірі до загального страхового стажу позивача інших спірних в межах цієї справи періодів її роботи першим відповідачем не наведено.

Суд вважає за необхідне зауважити, що врахування до страхового/трудового стажу в подвійному розмірі періодів роботи громадян у визначених в ст. 60 Закону № 1788-ХІІ закладах охорони здоров`я (в т.ч. в інфекційних закладах [відділеннях]) н е вимагає встановлення факту віднесення роботи/посади/професії особи у ці періоди до пільгових Списків № 1 або № 2, або обставин роботи на цих посадах повний робочий день, або встановлення інших додаткових вимог єдиною підставою для вимогою для врахування до страхового/трудового стажу в подвійному розмірі цих періодів є встановлення факту роботи особи у ці періоди у визначених у ст. 60 Закону № 1788-ХІІ закладах (відділеннях).

Отже, крім періодів роботи з 17 квітня 2012 року по 30 жовтня 2019 року до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі згідно із ст. 60 Закону № 1788-ХІІ на підставі записів у трудовій книжці мали бути враховані періоди її роботи в інфекційних відділеннях з 1 січня 2004 року по 30 червня 2005 року, з 3 листопада 2009 року по 18 січня 2012 року, з 17 квітня 2012 року по 31 грудня 2023 року.

Крім цього, як вже зазначалось судом, згідно зі ст. 1 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що д і я л о р а н і ш е, […].

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, чинній станом на час роботи позивача з 5 вересня 1991 року [початок спірних періодів] по 31 грудня 2003 року [до набрання чинності Законом № 1058-ІV]) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу п р и в і д с у т н о с т і трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із записами у трудовій книжці позивач працювала з 17 березня 1994 року по 30 вересня 2002 року в Київській центральній міській клінічній лікарні на посаді медичної сестри процедурної І інфекційного відділення центру інфекційних захворювань, з 1 жовтня 2002 року по 30 червня 2005 року - в.о. старшої медичної сестри І інфекційного відділення центру інфекційних захворювань (а.с. а.с. 78-82, 171-179).

Враховуючи приписи ст. 1 Закону № 1058-ІV, ст. 62 Закону № 1788-ХІІ, зазначені періоди роботи позивача мали бути враховані до її страхового/трудового стажу на підставі записів у трудовій книжці в повному обсязі в т.ч. і періоди її перебування у відпустці без збереження заробітної плати та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (з 1 серпня 1994 року по 15 серпня 1994 року, з 5 травня 2000 року по 10 вересня 2002 року), а із врахуванням ст. 60 Закону № 1788-ХІІ у подвійному розмірі.

Як наслідок, позовні вимоги в частині зобов`язання пенсійного органу при призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах врахувати згідно зі ст. 60 Закону № 1788-ХІІ до її страхового стажу у подвійному розмірі періоди роботи з 1 серпня 1994 року по 15 серпня 1994 року, з 5 травня 2000 року по 10 вересня 2002 року, з 1 січня 2004 року по 30 червня 2005 року, з 3 листопада 2009 року по 18 січня 2012 року, з 31 жовтня 2019 року по 14 грудня 2023 року підлягають задоволенню.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 9 КАС України, а також п. 4.3 розділу IV Порядку № 22-1 (відповідно до якого страховий стаж обчислюється по місяць, що передує місяцю подання особою відповідної заяви), беручи до уваги, що із заявою про призначення пенсії позивач звернулась у січні 2024 року, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати пенсійний орган врахувати до страхового/трудового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи по 31 грудня 2023 року.

Разом із цим надані суду матеріали не містять доказів на підтвердження обставин роботи позивача у періоди з 5 вересня 1991 року по 28 лютого 1994 року, з 1 липня 2005 року по 2 листопада 2009 року, з 19 січня 2012 року по 16 квітня 2012 року у закладах/відділеннях охорони здоров`я, передбачених ст. 60 Закону № 1788-ХІІ.

Враховуючи наведене, підстави для зобов`язання пенсійного органу зарахувати зазначені періоди роботи позивача у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону № 1788-ХІІ відсутні.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання пенсійного органу зарахувати до її стажу у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону № 1788-ХІІ періоди з 17 березня 1994 року по 31 липня 1994 року, з 16 серпня 1994 року по 4 травня 2000 року, з 11 вересня 2002 року по 31 грудня 2003 року, з 17 квітня 2012 року по 30 жовтня 2019 року, суд зазначає, що зазначені періоди згідно із довідкою РС-право враховані першим відповідачем до страхового/трудового стажу позивача у подвійному розмірі із врахуванням ст. 60 Закону № 1788-ХІІ (а.с. 143, 180-181).

Отже, зазначені вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку із відсутністю спору.

Суд вважає за необхідне зазначити, що питання зарахування до п і л ь г о в о г о стажу позивача спірних періодів її роботи з а у м о в и врахування уточнюючих пільговий стаж довідок від 1 листопада 2023 року № 58 та № 4079/02, від 17 жовтня 2023 року № 3848/02, - не є спірним в межах даної справи.

Враховуючи наведене, адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з квитанцією від 19 липня 2024 року № 5715-2302-0600-2539 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України позивачем при зверненні до суду із даним позовом було сплачено судовий збір у загальній сумі 1 211,20 грн (а.с. 117-118).

Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 8 цієї ж статті якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи наведене нормативно-правові приписи, суд вважає за необхідне стягнути з першого відповідача витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись ст.ст.2,6,9,12,72-77,94,139,192-193,242-246,257-258,262,293,295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, зареєстроване місцезнаходження: 84116, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 42098368, зареєстроване місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 262340022736 від 23 січня 2024 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 13 жовтня 2023 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 - із врахуванням вимог п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, а також із врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 2018(746/15) № 1-р/2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 врахувати до її страхового/трудового стажу у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ періоди її роботи з 1 серпня 1994 року по 15 серпня 1994 року, з 5 травня 2000 року по 10 вересня 2002 року, з 1 січня 2004 року по 30 червня 2005 року, з 3 листопада 2009 року по 18 січня 2012 року, з 31 жовтня 2019 року по 31 грудня 2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 при розрахунку її пільгового стажу врахувати:

- довідку від 1 листопада 2023 року № 58, видану Комунальним некомерційним підприємством «Клінічна лікарня № 15 Подільського району м. Києва»;

- довідку від 17 жовтня 2023 року № 3848/02, видану Комунальним некомерційним підприємством «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва»;

- довідку від 6 листопада 2023 року № 4079/02, видану Комунальним некомерційним підприємством «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва».

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, зареєстроване місцезнаходження: 84116, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.П. Волгіна