Ухвала

від 30.05.2025 по справі 335/1778/22

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/1778/22 1-кс/335/1832/2025

30 травня 2025 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, освіта вища, працює директором ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат», розлучений, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_6 , підозрюваного ОСОБА_5 , -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий СВ ВП № 1 ЗРУП ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_4 , звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що у провадженні ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження № 42022082010000112 від 25.01.2022, за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 14.09.2020 перший заступник генерального директора ПАТ «Інститут титану» ОСОБА_5 , знаходячись на своєму робочому місці, а саме у адміністративній будівлі ПАТ «Інститут титану» розташованій за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 180, будучи наділеним організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, тобто являючись службовою особою вказаного Товариства віднесеною до категорії керівників, діючи з корисливою метою, без наявності будь-яких документів, що дають правові підстави для вчинення правочину, без фактичного виконання ТОВ «Бізнеспартнер» після 18.08.2020 будь-яких будівельних робіт за Договором від 01.11.2019 №1/11/19 та відповідно без підписання відповідних Актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за вищевказаним Договором, будучи наділеним в силу наказу генерального директора ПАТ «Інститут Титану» ОСОБА_7 від 09.07.2018 №96 правом першого підпису на фінансових та банківських документах, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи у супереч ЗУ «Про акціонерні товариства» та інтересів ПАТ «Інститут титану», діючи з прямим умислом, підписав та надав до підпорядкованого собі відділу бухгалтерії вказаного Товариства платіжне доручення № 1439 від 14.09.2020 на суму 1300000,00 грн. із призначенням платежу «За реконстр.вікон.отвір. (корпус укрупн.дослідних установ.) ПАТ Інст.титану дог.буд.монтажних роб.1/11/19 від 01.11.2019 у сумі 1083333,33 грн., ПДВ - 20% 216666,67 грн». Вказане доручення, якому було присвоєно код - 18317В0АCF9BB9, стало підставою для перерахування 14.09.2020 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з розрахункового рахунку ПАТ «Інститут титану» № НОМЕР_1 відкритого у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на розрахунковий рахунок ТОВ «Бізнеспартнер» № НОМЕР_2 відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», грошових коштів у сумі 1300000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 216666,67 грн.), без фактичного виконання останнім, після 18.08.2020 будівельних робіт за вищевказаним договором. Крім того, встановлено, що 27.01.2022 Господарським судом Запорізької області у справі №938/3474/21 винесено рішення про розірвання договору від 01.11.2019 № 1/11/19 укладеного між ПАТ «Інститут титану» та ТОВ «Бізнеспартнер» та стягнення з останнього грошових коштів, отриманих на підставі платіжного доручення № 1439 від 14.09.2020 (код доручення 18317В0АCF9BB9) у якості передоплати (авансу), яке вступило у законну силу 11.05.2022. Проте, на теперішній час ТОВ «Бізнеспартнер» на користь ПАТ «Інститут титану» грошові кошти у сумі 1300000,00 грн., отримані на підставі вищевказаного платіжного доручення, не повернуті, а будівельні роботи за вищевказаним договором на суму 1300000,00 грн., не виконані. Таким чином, 14.09.2020 у денний час, перший заступник генерального директора АТ «Інститут титану» ОСОБА_5 знаходячись на своєму робочому місці за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 180, будучи службовою особою вказаного Товариства, достовірно значи, що ТОВ «Бізнеспартнер» після 18.08.2020 не виконувалися будь-які будівельні роботи за договором від 01.11.2019 № 1/11/19, без складання та підписання належних Актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за вищевказаним договором, будучи наділеним правом першого підпису, діючи з прямим умислом та з корисливою метою, зловживаючи своїм службовим становищем, підписав та надав до підпорядкованого собі відділу бухгалтерії вказаного Товариства платіжне доручення № 1439 від 14.09.2020 (код 18317В0АCF9BB9) із призначенням платежу «За реконстр.вікон.отвір. (корпус укрупн.дослідних установ.) ПАТ Інст.титану дог.буд.монтажних роб.1/11/19 від 01.11.2019 у сумі 1083333,33 грн., ПДВ - 20% 216666,67 грн.», на підставі якого ПАТ «Інститут титану», в якості непередбаченої вищевказаним договором передоплати (авансу), безпідставно перерахувало на користь ТОВ «Бізнеспартнер» грошові кошти у сумі 1300000,00 грн. за договором від 01.11.2019 № 1/11/19, тим самим вчинивши їх розтрату, чим завдав державі в особі Фонду державного майна України матеріальну шкоду, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчинені злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, тобто розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні ним вищевказаного злочину підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами.

Враховуючи дані про особу підозрюваного та обсяг пред`явленої підозри, а також посилаючись на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, старший слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав на підставах зазначених у ньому, просить його задовольнити, посилаючись на обґрунтовану підозру та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КК України. Крім того, зазначив, що відносно ОСОБА_5 у суді перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням за ч. 5 ст. 191 КК України. Вважає, що із пояснень осіб, які виявили бажання взяти ОСОБА_5 на поруки, які ними надані у судовому засідання, не вбачається достатніх підстав для висновку, що ці особи заслуговують на довіру.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання слідчого. При цьому, зазначив, що з 2024 року мешкає за адресою: АДРЕСА_2 (на підставі договору оренди). Адреса, яка зазначена слідчим у клопотання, за якою просить застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, є адресою його реєстрації, за якою він не проживає.

У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечував. Вважає підозру пред`явлену ОСОБА_5 необґрунтованою. Зазначає, що лише тяжкість інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. Прокурором жодним чином не доведено наявність зазначених ним ризиків. Звертає увагу на те, що ОСОБА_5 офіційно працевлаштований та має дохід, має постійне місце мешкання та родину, у робочі функції ОСОБА_5 входить цілодобовий контроль на підприємстві в якому він працює. ОСОБА_5 своєю поведінкою не демонструє жодним чином про наявність зазначених у клопотанні ризиків. При цьому, прокурором жодним чином не доведено неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів. Крім того, зазначив, що до суду з`явилися особи, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які виявили бажання взяти ОСОБА_5 на поруки, та які забезпечать його процесуальну поведінку. Просить відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, та застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 біль м`який запобіжний захід: у вигляді особистої поруки або особистого зобов`язання.

У ході судового розгляду клопотання захисником надано слідчому судді письмові заяві від ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , відповідно до яких виявили бажання взяти ОСОБА_5 на поруки.

У судовому засіданні вищевказані громадяни надали пояснення, кожен окремо, в яких зазначили, що вони обізнані у вчиненні якого злочину підозрюється ОСОБА_5 , ознайомлені з обов`язками та наслідками порушення підозрюваним процесуальних обов`язків, та ручаються за його належну поведінку.

Крім того, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у своїх поясненнях характеризують ОСОБА_5 виключно з позитивного боку, як керівника, так і людину, зазначаючи про те, що ОСОБА_5 , з урахування даних які його характеризують та їм відомі, не здатний порушувати покладені на нього законні обов`язки.

Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, пояснення осіб, які виявили бажання взяти підозрюваного на поруки, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Встановлено, що СВ ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №42022082010000112 від 25.01.2022, за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

27 травня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за викладених у ній обставин.

При вирішенні даного клопотання, слідчий суддя бере до уваги обставини, визначені ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК України, для обрання запобіжного заходу, та підстави застосування запобіжного заходу, визначені ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Виходячи з фактичних даних, що містяться у долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про ймовірну причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину за викладених у клопотанні обставин. Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, наряду з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарь проти Молдови»), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин. Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.

При цьому, слідчий суддя враховує, що на цій стадії провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.

З цього приводу, слідчий суддя приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», відповідно до якого факти, які викликають підозру не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , слідчий суддя враховує тяжкість покарання, передбаченого КК України, за вчинення інкримінованого йому злочину, та особу підозрюваного. У ході розгляду клопотання, встановлено, що ОСОБА_5 має постійне місце реєстрації та проживання, розлучений, має на утриманні малолітню дитину, має вищу освіту, офіційно працевлаштований - директор ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат», має позитивні характеристики, раніше не судимий. Також, слідчий суддя враховує, що згідно умов контракту на ОСОБА_5 , як директора підприємства, покладені певні обов`язки щодо відповідного цілодобового контролю за підприємством, яке віднесено до об`єктів критичної інфраструктури. Водночас, суд бере до уваги пояснення надані у судовому засіданні ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які характеризують ОСОБА_5 виключно з позитивного боку.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя також враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Ніколова проти Болгарії» зазначає, що суд повинен врахувати наведені особою конкретні факти, здатні поставити під сумнів існування умов, які мають суттєве значення для «законності» позбавлення свободи у світлі цілей Конвенції.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Сама лише тяжкість вчинення злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під цілодобовим домашнім арештом.

Органом досудового розслідування шляхом внесення відповідного клопотання ініційовано питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Між тим, доводи клопотання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на наявність яких міститься посилання у клопотанні, не підтвердженні належними та об`єктивними даними, прокурором у судовому засіданні не доведені.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 слідчий суддя доходить висновку, що прокурором у судовому засіданні не зазначено жодних обґрунтувань щодо неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів, та у самому клопотанні не зазначено про те, що інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Таким чином, у судовому засіданні прокурор довів суду, що підозра повідомлена ОСОБА_5 є обґрунтованою, що відповідає обставині встановленій в п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України та існує ризик, передбачений п.1 ст. 177 КПК України, що відповідає обставинам встановленим в п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Враховуючи характер висунутої підозри, а також відсутність достатніх даних про наявність з боку підозрюваного знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають значення, незаконно впливати на свідків, або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя приходить до висновку, що застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту не викликано об`єктивною необхідністю і не виправдовує такий ступінь втручання в його права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого, а відтак відмовляє у задоволенні клопотання.

Отже, у ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 встановлено достатньо даних про те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно останнього буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, оскільки прокурором не доведено недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Разом з тим, слідчий суддя враховує обставини, встановлені у ході розгляду клопотання, які характеризують підозрюваного, та приходить до висновку, про можливість виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків в інший спосіб ніж шляхом застосування домашнього арешту.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 особистого зобов`язання, виходячи із вимог ч. 3 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України, особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

З урахуванням вищезазначених обставин, слідчий суддя приходить до висновку про застосуваня до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, і покласти на нього передбачені ст. 194 КПК України обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або роботи; не відлучатись із Запорізької області без дозволу слідчого, прокурора чи суду, залежно від стадії кримінального провадження.

Відтак, слідчий суддя приходить до висновку, що вищевказаний запобіжний захід буде співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та тяжкості висунутої йому підозри і зможе забезпечити належне виконання ним процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, який слід застосувати у межах строку досудового розслідування, до 27.07.2025.

При цьому, слідчий суддя не надає оцінку щодо довіри особам, які виявили бажання взяти підозрюваного на поруки, в сенсі можливості визнання їх поручителями, оскільки встановлено достатні підставі для застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

Керуючись ст. ст. 177, 176-178, 181, 193, 194, 196, 205 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або роботи;

- не відлучатись із Запорізької області без дозволу слідчого, прокурора чи суду, залежно від стадії кримінального провадження.

Визначити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання відносно підозрюваного ОСОБА_5 , строком до 27 липня 2025 року включно.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , положення ч. 2 ст. 179 КПК України, у відповідності до якого, у разі невиконання покладених обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала в частині відмови у застосуванні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1