Ухвала

від 08.01.2025 по справі 335/1778/22

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/1778/22 1-кс/335/117/2025

08 січня 2025 року слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , представника власника майна АТ«Інститут титану» ОСОБА_4 , розглянувши клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_5 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022082010000112 від 25.01.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий слідчого відділення відділу поліції № 1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022082010000112 від 25.01.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що слідчим відділенням відділу поліції № 1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022082010000112 від 25.01.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Органом досудового розслідування встановлено, що службові особи АТ «Інститут титану», яке засновано на державній власності та єдиним засновником якого є держава в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, у період 2018-2021 років розтратили кошти даного акціонерного товариства, шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинивши ці дії за попередньою змовою зі службовими особами суб`єктів господарювання.

Так, в ході проведення управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області ревізії фінансово-господарської діяльності АТ «Інститут титану» (код ЄДРПОУ 00201081) за період часу з 01.07.2018 по 31.03.2021 (Акт №040805-20/2 від 04.08.2021) встановлено, що між АТ «Інститут титану» та ТОВ «Промбудвентиляція» укладено договір підряду від 30.11.2018 № 22/11-01, яким передбачено надання ТОВ «Промбудвентиляція» послуг з демонтажу металевої димової труби власними силами зі своїх матеріалів, з залученням механізмів субпідрядних організацій, згідно кошторисної документації.

Вартість послуг, згідно з п. 2.1 вказаного договору, визначається на підставі договірної ціни та складає 389 998,66 грн., в т.ч. ПДВ 64 999,79.

Станом на 31.03.2021 в бухгалтерському обліку АТ «Інститут титану» дебіторська та/або кредиторська заборгованість ТОВ «Промбудвентиляція» за вищевказаним договором відсутня.

Співставленням обсягів та вартості робіт, передбачених в договірній ціні до договору від 30.11.2018 № 22/11-01 з обсягами та вартістю робіт, вказаними в акті приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за жовтень 2019 року по вказаному договору, встановлено збільшення вартості за одиницю виконання роботи «Труби димові, каркаси труб висотою до 250 м, демонтаж» з 2 095,04 грн до 3 302,82 грн., внаслідок чого завищено вартість робіт за вказаним договором на загальну суму 133 954,40 грн., що призвело до втрат фінансових ресурсів на вказану суму.

Таким чином, у слідства є достатні підстави вважати, що службові особи ТОВ «Промбудвентиляція» діючи за попередньою змовою із службовими особами АТ «Інститут титану», з метою привласнення коштів АТ «Інститут титану», єдиним засновником якого є держава в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, навмисно завищили вартість вищевказаних робіт, внаслідок чого АТ «Інститут титану» було завдано матеріальну шкоду у сумі 133 954,40 грн.

Крім того, відповідно до вищевказаного акту ревізії встановлено, що між АТ «Інститут титану» та ТОВ «Бізнеспартнер» укладено договір підряду на виконання будівельно-монтажних робіт № 1/11/19 від 01.11.2019, на підставі якого в серпні 2020 року, ТОВ «Бізнеспартнер» виконувались роботи по об`єкту «Ремонт корпусу укрупнених дослідних установок АТ «Інститут титану».

Станом на 31.03.2021 в бухгалтерському обліку АТ «Інститут титану» по рахунку 371 «Розрахунки за виданими авансами» обліковується дебіторська заборгованість за ТОВ «Бізнеспартнер» у загальній сумі 1 300 000,00 грн за вищевказаним договором.

Так, ТОВ «Бізнеспартнер» виконано для АТ «Інститут титану» робіт на загальну суму 2 474 349,35 грн., за які АТ «Інститут титану» сплачено кошти у повному обсязі.

Крім того, згідно з банківської виписки за 14.09.2020 та платіжного доручення від 14.09.2020 № 1439 АТ «Інститут титану» перераховано на користь ТОВ «Бізнеспартнер» грошові кошти у суму 1 300 000,00 грн. за договором № 1/11/19 від 01.11.2019.

Відповідно до п. 2.2. вказаного договору, оплата за виконані роботи здійснюється протягом 7 банківських днів після підписання Замовником актів виконаних робіт за кожним окремим замовленням.

З огляду на те, що відсутні акти виконаних робіт на вищевказану суму, АТ «Інститут титану» перераховано на користь ТОВ «Бізнеспартнер» грошові кошти у сумі 1 300 000,00 грн. без фактично виконаних робіт та без підписання актів.

Крім того, в ході ревізії фінансово-господарської діяльності АТ «Інститут титану» встановлені порушення пп. 4.1, 4.2 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», п. 4.5. Вказівок щодо застосування ДСТУ-Н Б.Д.2.4-21:2012 «Ресурсні елементи кошторисної норми на ремонтно-будівельні роботи» при застосуванні коефіцієнту до норм витрат труда робітників, зайнятих на ремонтно-будівельних роботах, робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні машин та механізмів для урахування впливу умов виконання робіт. Такі порушення призвели до завищення вартості виконаних робіт, включених до акту виконаних робіт форми № КБ-2в за серпень 2020 року б/н на загальну суму 152 097,14 грн.

Також, під час ревізії з метою достовірності визначення обсягів робіт по об`єкту «Ремонт корпусу укрупнених дослідних установок АТ «Інститут титану», проведено вибіркове контрольне обстеження обсягів виконаних підрядних робіт, яким охоплено виконання робіт на загальну суму 1 658 398,08 грн або 53,6% від загальної вартості робіт на вказаному об`єкті, в результаті якого встановлено завищення обсягів виконаних робіт, що є порушенням п. 6.4.3 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» та призвело до завищення вартості виконаних робіт по об`єкту «Ремонт корпусу укрупнених дослідних установок ПАТ «Інститут титану», включених до акту виконаних робіт форми №КБ-2в за серпень 2020 року б/н на загальну суму 513 836,14 грн.

Таким чином, встановлено завищення вартості виконаних робіт по об`єкту «Ремонт корпусу укрупнених дослідних установок АТ «Інститут титану», проведених на підставі договору від 01.11.2019 № 1/11/19, на загальну суму 665 933,28 грн., що призвело до втрат фінансових (матеріальних) ресурсів АТ «Інститут титану» на вказану суму.

На підставі викладеного, у слідства є достатні підстави вважати, що службові особи АТ «Інститут титану» діючи за попередньою змовою із службовими особами ТОВ «Бізнеспартнер», з метою привласнення коштів АТ «Інститут титану», єдиним засновником якого є держава в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, безпідставно зависили вартість фактично виконаних робіт за договором підряду №1/11/19 від 01.11.2019, внаслідок чого АТ «Інститут титану» було завдано матеріальну шкоду у сумі 665 933,28 грн.

У зв`язку із вищевикладеним, на теперішній час у кримінальному провадженні виникла необхідність в отриманні оригіналів документів, які перебувають у володінні АТ «Інститут титану» (код ЄДРПОУ 00201081, юридична та фактична адреса: 69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 180), а саме:

- договору № 22/11-01 від 30.11.2018 укладеного між АТ «Інститут титану» та ТОВ «Промбудвентиляція» та договору № 1/11/19 від 01.11.2019 укладеного між АТ «Інститут титану» та ТОВ «Бізнеспартнер»;

- актів приймання передачі виконаних будівельних робіт (форма КБ 2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3), що були складені за результатом виконання робіт за договором № 22/11-01 від 30.11.2018 між АТ «Інститут титану» та ТОВ «Промбудвентиляція» та договором № 1/11/19 від 01.11.2019 між АТ «Інститут титану» та ТОВ «Бізнеспартнер»;

- проектно-кошторисної документації по об`єкту «Демонтаж металевої димової труби» за договором № 22/11-01 від 30.11.2018 між АТ «Інститут титану» та ТОВ «Промбудвентиляція» та об`єкту «Ремонт корпусу укрупнених дослідних установок АТ «Інститут титану» за договором № 1/11/19 від 01.11.2019 між АТ «Інститут титану» та ТОВ «Бізнеспартнер», (у повному обсязі, у т.ч. робочі проєкти, з графічними матеріалами); розпорядчих документів щодо затвердження проектно-кошторисної документації по вказаному об`єкту;

- додаткових угод до договору № 22/11-01 від 30.11.2018 між АТ «Інститут титану» та ТОВ «Промбудвентиляція» та договору № 1/11/19 від 01.11.2019 між АТ «Інститут титану» та ТОВ «Бізнеспартнер» з додатками та додатковими угодами до них; кошторисної документації (об`єктні та локальні кошториси) до договору № 22/11-01 від 30.11.2018 та договору № 1/11/19 від 01.11.2019; договорів субпідряду по об`єктам; актів приймання-передачі субпідрядних робіт;

- підсумкових відомостей ресурсів, розрахунків загальновиробничих витрат до актів приймання передачі виконаних будівельних робіт (форма КБ 2в) за договором № 22/11-01 від 30.11.2018 між АТ «Інститут титану» та ТОВ «Промбудвентиляція» та договором №1/11/19 від 01.11.2019 між АТ «Інститут титану» та ТОВ «Бізнеспартнер»;

- журналів виконання робіт за договором № 22/11-01 від 30.11.2018 між АТ «Інститут титану» та ТОВ «Промбудвентиляція» та договором № 1/11/19 від 01.11.2019 між АТ «Інститут титану» та ТОВ «Бізнеспартнер»; актів на приховані роботи, що були складені при виконанні робіт за договором № 22/11-01 від 30.11.2018 та договором № 1/11/19 від 01.11.2019; видаткових накладних, що підтверджують закупівлю матеріальних ресурсів, що використовувались при проведенні робіт за договором № 22/11-01 від 30.11.2018 та договором № 1/11/19 від 01.11.2019; сертифікатів якості (інших документів, що підтверджують якість) цих матеріальних ресурсів;

- договорів на виконання проєктних робіт по об`єкту «Демонтаж металевої димової труби» за договором № 22/11-01 від 30.11.2018 між АТ «Інститут титану» та ТОВ «Промбудвентиляція» та об`єкту «Ремонт корпусу укрупнених дослідних установок АТ «Інститут титану» за договором № 1/11/19 від 01.11.2019 між АТ «Інститут титану» та ТОВ «Бізнеспартнер», з додатками та додатковими угодами до них; завдання на проектування за цими договорами; актів приймання-передачі виконаних робіт за цими договорами на виконання проектних робіт; договорів про проведення експертизи проектно-кошторисної документації по вказаним об`єктам; експертних звітів щодо розгляду проектно-кошторисної документації по вказаним об`єктам з додатками до них; договорів на здійснення авторського нагляду по вказаним об`єктам з додатками та додатковими угодами до них (у разі призначення осіб з числа працівників АТ «Інститут титану», відповідні накази); актів приймання виконаних робіт за договорами про здійснення авторського нагляду; журналів здійснення авторського нагляду по вказаним об`єктам; договорів про здійснення технічного нагляду по вказаним об`єктам (у разі призначення осіб з числа працівників АТ «Інститут титану», відповідні накази); актів приймання виконаних робіт за договорами про здійснення технічного нагляду;

- дозволів на виконання робіт по об`єкту «Демонтаж металевої димової труби» за договором № 22/11-01 від 30.11.2018 між АТ «Інститут титану» та ТОВ «Промбудвентиляція» та об`єкту «Ремонт корпусу укрупнених дослідних установок АТ «Інститут титану» за договором № 1/11/19 від 01.11.2019 між АТ «Інститут титану» та ТОВ «Бізнеспартнер»; документів щодо введення об`єктів до експлуатації (акт готовності об`єкта до експлуатації, декларація про готовність об`єкта до експлуатації); платіжних доручень, що підтверджують проведення АТ «Інститут титану» оплати за договорами №22/11-01 від 30.11.2018 та № 1/11/19 від 01.11.2019; рахунків підрядника про проведення оплати за договорами № 22/11-01 від 30.11.2018 та договору № 1/11/19 від 01.11.2019;

- листувань АТ «Інститут титану» з ТОВ «Промбудвентиляція» та ТОВ «Бізнеспартнер» з приводу виконання договорів № 22/11-01 від 30.11.2018 та №1/11/19 від 01.11.2019¬;

- наказу про призначення та звільнення (за наявності), посадової інструкції та довіреності на вчинення правочинів від імені АТ «Інститут Титану» (або інший документ, що надавав такі повноваження) першого заступника генерального директора товариства ОСОБА_6 .

Вказані документи, перебувають у володінні АТ «Інститут титану», оскільки вони створені у процесі впровадження вказаним підприємством своєї фінансово - господарської діяльності.

Зазначені документи самі по собі або в сукупності з іншими документами кримінального провадження, мають суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Так, зазначені документи, мають суттєве значення для встановлення події кримінального правопорушення ( через встановлення на підставі їх дослідження, у тому числі, шляхом проведення судової будівельно технічної експертизи, сум фактичних витрат підрядника на проведення робіт по вказаним об`єктам, розміру шкоди, яку було завдано кримінальним правопорушенням (сум коштів, що були безпідставно перераховані підряднику у зв`язку з завищенням вартості робіт по об`єктам), а також осіб, винуватих у вчиненні кримінального правопорушення (шляхом встановлення на підставі дослідження та пред`явлення цих документів осіб, якими вони були складені та підписані).

З метою об`єктивного встановлення осіб, якими вищевказані документи були фактично складені та підписані від імені АТ «Інститут титану», ТОВ «Промбудвентиляція» та ТОВ «Бізнеспартнер» під час проведення досудового розслідування необхідно призначити відповідні судові почеркознавчі експертизи, проведення яких відповідно до п. 3.5 затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, потребує наявності саме оригіналів документів.

17.05.2022, 28.06.2022, 07.12.2022 та 16.07.2024 органом досудового розслідування отримувався дозвіл слідчого судді на тимчасовий доступ до вищевказаних речей і документів (ухвали суду №1-кс/335/1001/2022 від 17.05.2022, №1-кс/335/1466/2022 від 28.06.2024, №1-кс/335/2693/2022, №1-кс/335/3101/2024 від 16.07.2024), які були направлені до АТ «Інститут титану», однак останніми не було надано до них доступ, що свідчить про умисне приховування вказаних документів.

У зв`язку із відмовою АТ «Інститут титану» видати документи на виконання вищевказаних ухвал, 02.01.2025 органом досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.12.2024 №335/1778/22 (1-кс/335/5160/2024) проведено обшук за місцем розташування вказаного суб`єкта господарювання, за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 180, в ході якого було виявлено та вилучено копії документів щодо взаємовідносин АТ «Інститут титану» із ТОВ «Бізнеспартнер» (код ЄДРПОУ 40160491), у тому числі за договором № 1/11/19 від 01.11.2018, а також не передбачені ухвалою суду комп`ютерний моноблок «Asus PN40» s/n: M7MSCG00C40VX4, на якому містяться скановані копії документів щодо виконання умов договору №1/11/19 від 01.11.2018, вивчити у повному обсязі, роздрукувати та скопіювати які в умовах проведення обшуку не представилося можливим, а також оригінал акту прийому передачі документів за договором від 16.05.2022 підписаний ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , на який посилається АТ «Інститут титану» щодо відсутності вищевказаних документів та який викликає сумнів у своїй дійсності.

Усе вилучене в ході обшуку майно відповідає вимогам ст. 98 КПК України, у зв`язку з чим воно було визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Слідчий посилаючись на те, що відповідно до ст. 84 КПК України, вищевказане майно має значення речових доказів в даному кримінальному провадженні для встановлення фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, у тому числі шляхом проведення комп`ютерно-технічної експертизи з метою копіювання з комп`ютерного моноблоку документів, та їх відновлення у разі видалення, оскільки зазначене майно, відповідає п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України, однак у зв`язку із тим, що дозвіл на його вилучення не було передбачено ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.12.2024 №335/1778/22 (1-кс/335/5160/2024) про надання дозволу на проведення обшуку, в ході досудового розслідування виникла необхідність у його збереженні, шляхом накладення арешту, відповідно до ст. 170 КПК України, з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, просить клопотання задовольнити.

Слідчий ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав. Надав доводи, які збігаються із тими, що зазначені в клопотанні.

Представник власника майна ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання. Зазначила, що тимчасове вилучення комп`ютерних систем здійснено в порушення вимог ч. 2 ст. 168 КПК України, а тому відсутні передбачені законом підстави для арешту такого майна. Слідчий мав можливість виготовити за допомогою технічних засобів копії інформації, що міститься в у комп`ютерному моноблоці із залученням спеціаліста.

Дослідивши матеріали клопотання про арешт майна, заслухавши учасників судового розгляду, слідчий суддя дійшов таких висновків.

04.01.2025 року засобами поштового зв`язку слідчий звернувся до суду з вказаним клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, отже клопотання подано у строки встановлені ч. 5 ст. 171 КПК України.

Загальні правила застосування арешту як одного із заходів забезпечення кримінального провадження визначені ст. 132 КПК України, відповідно до якої застосування таких заходів не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Як слідує із змісту клопотання та підтверджується витягом з ЄРДР від 25.01.2022 року досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022082010000112 від 25.01.2022 року здійснюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, за фактом розтрати службовими особами ПАТ «Інститут титану» у період 2018 2021 роки коштів даного товариства шляхом зловживання службовим становищем, за попередньою змовою зі службовими особами суб`єктів господарювання.

В описаних вище діях наявні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Описана у клопотанні фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими слідчим матеріалами кримінального провадження формує у слідчого судді внутрішнє переконання про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

На цьому етапі досудового розслідування сторона обвинувачення надала слідчому судді достатньо доказів, що підтверджують обґрунтовану підозру щодо вчинення вказаного кримінального правопорушення. При цьому необхідно зауважити, що на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей визначає, що вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень є вірогідним та достатнім з точки зору можливості накласти арешт відповідно до стандарту доказування «обґрунтоване припущення».

Слідчий заявляє метою арешту майна забезпечення збереження речових доказів. Можливість накладення арешту з цією метою передбачена ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку накладання арешту з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

З клопотання та доданих до нього матеріалів встановлено, що слідчим ОСОБА_3 02.01.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.12.2024 року проведено обшук за місцем знаходження юридичної особи АТ «Інститут титану» (код ЄДРПОУ 00201081) за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 180, право власності на який зареєстровано за АТ «Інститут титану». Вказаною ухвалою було надано дозвіл на проведення обшуку за вказаною адресою за місцем знаходження юридичної особи для відшукання та вилучення оригіналів документів, мобільних телефонів працівників АТ «Інститут титану», лише шляхом копіювання інформації з даних пристроїв.

Під час судового розгляду клопотання встановлено, що в ході проведення обшуку здобуто речі, які, за позицією сторони обвинувачення, мають властивості речових доказів, зокрема комп`ютерний моноблок «Asus PN40» s/n: M7MSCG00C40VX4, на якому містяться скановані копії документів щодо виконання умов договору №1/11/19 від 01.11.2018, а також оригінал акту прийому передачі документів за договором від 16.05.2022 підписаний ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

У своєму клопотанні слідчий зазначив, що з метою забезпечення збереження речових доказів на даний час у ході досудового розслідування виникла необхідність у накладені арешту на вищевказане майно.

З огляду на заявлену мету арешту, слідчий суддя має дослідити природу майна вказаних вище комп`ютерного моноблоку «Asus PN40» та оригіналу акту прийому передачі документів за договором від 16.05.2022 на предмет відповідності критеріям речового доказу.

Відповідно до положень Глави 17 КПК України, винесення слідчим чи прокурором постанови про визнання певної речі речовим доказом не є необхідною умовою для прийняття слідчим суддею рішення про арешт майна, зокрема й у разі накладення арешту з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Наявність у матеріалах провадження або відсутність постанови уповноваженої особи про визнання речей і документів речовими доказами не є вирішальним фактором під час прийняття слідчим суддею, судом рішення про існування чи відсутність підстав для накладення арешту на майно.

Відносно існування підстав для накладення арешту на комп`ютерний моноблок «Asus PN40» s/n: M7MSCG00C40VX4, слідчий судді дійшов таких висновків.

Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 1 ст. 16 КПК України).

Загальні приписи застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і арешту майна, містяться у статтях 131, 132 КПК України.

Так, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна (ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абзац 2 частини 1 статті 170 КПК).

Арешт на майно третіх осіб накладений з метою збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (ч. 3 ст. 170 КПК України).

Згідно з пунктами 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно зі статтею 98 КПК України речові докази це матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України у разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп`ютерних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

Так само і абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК України містить застереження щодо накладення арешту на комп`ютерні системи або їх частини, зокрема зазначено, що арешт на такі системи накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Як бачимо, законодавець визначає посилені гарантії дотримання прав у зв`язку з вилученням названих вище електронних носіїв інформації, які є засобами швидкого спілкування осіб між собою та обміну великою за кількістю і обсягом інформацією, яка є досить «чутливою» та потребує захисту. Отже, ці електронні носії інформації фактично виокремлені із загального обсягу майна, яке може бути тимчасово вилученим під час обшуку, зокрема в частині, що стосується порядку такого вилучення.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 236 КПК України слідчий, прокурор під час проведення обшуку має право відкривати закриті приміщення, сховища, речі, долати системи логічного захисту, якщо особа, присутня при обшуку, відмовляється їх відкрити чи зняти (деактивувати) систему логічного захисту або обшук здійснюється за відсутності осіб, зазначених у частині третій цієї статті.

Якщо під час обшуку слідчий, прокурор виявив доступ чи можливість доступу до комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, для виявлення яких не надано дозвіл на проведення обшуку, але щодо яких є достатні підстави вважати, що інформація, що на них міститься, має значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, прокурор, слідчий має право здійснити пошук, виявлення та фіксацію комп`ютерних даних, що на них міститься, на місці проведення обшуку.

Особи, які володіють інформацією про зміст комп`ютерних даних та особливості функціонування комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, можуть повідомити про це слідчого, прокурора під час здійснення обшуку, відомості про що вносяться до протоколу обшуку.

Як вже раніше зазначалося, комп`ютерний моноблок «Asus PN40» s/n: M7MSCG00C40VX4 було вилучено 02.01.2025 року під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді від 16.12.2024 року. Разом з цим, вказаною ухвалою слідчого судді не надавався дозвіл на вилучення електронних інформаційних систем або їх частин і така вимога слідчим не заявлялася у клопотанні про надання дозволу на обшук.

Отже слідчий повинен був відповідно до ч. 2 ст. 168, ч. 6 ст. 236 КПК України у разі необхідності виготовити за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп`ютерних системах, їх невід`ємних частинах. Чого зроблено не було, при цьому матеріали додані до клопотання не містять даних, про те, що володілець такого майна обмежував доступ до комп`ютерних систем чи їх частин.

Навпаки, як слідує з матеріалів клопотання, слідчий під час обшуку оглянув вміст інформації, що містилась на комп`ютерному моноблоку «Asus PN40» s/n: M7MSCG00C40VX4, зокрема встановив, що на ньому містяться скановані копії документів щодо виконання умов договору №1/11/19 від 01.11.2018.

Проте, будь - яких даних, що вилучити необхідну слідству інформацію шляхом її копіювання в ході проведення обшуку було неможливо, або доступ до них обмежувався їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту, матеріали клопотання не містять.

Отже,слідчим вклопотанні взагаліне обґрунтованота йогоматеріалами непідтверджено,за наявностіяких підставбуло прийняторішення протимчасове вилученняозначених носіївінформації.

Слідчий суддя також зауважує, що електронний документ не має жорсткої прив`язки до певного матеріального носія, тому один і той же документ (файл) може існувати у ідентичному вигляді на різних носіях. При цьому, всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення (аналогічна позиція міститься у постановах ККС ВС у справі № 490/10025/17 від 19 травня 2020 року та у справі № 677/2040/16-к від 22 жовтня 2020 року).

З огляду на це, електронні документи є самостійними джерелами доказів, а тому, у випадку їх копіювання на інший матеріальний носій і за умови належного фіксування результатів такої дії, немає необхідності у збереженні матеріальних носіїв інформації, на яких такі електронні документи початково містились (за виключенням передбачених законом випадків).

Водночас, слідчий суддя враховує, що орган досудового розслідування та власник майна можуть провести спільний огляд комп`ютерного моноблоку, узгодити порядок огляду.

З огляду на такі обставини, виходячи з вимог п.п. 2,3 ч. 3 ст. 132, ч. 2 ст. 173 КПК України у накладенні арешту на комп`ютерний моноблок «Asus PN40» s/n: M7MSCG00C40VX4, слід відмовити.

Разом з цим, на переконання слідчого судді, вилучені під час обшуку документи, зокрема оригінал акту прийому передачі документів за договором від 16.05.2022, підписаний ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК, оскільки містять відомості, які можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема можуть підтверджувати можливі наміри привласнення чи розтрати майна.

За таких обставин, існують підстави для накладення арешту на вилучений документ.

Тому клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 2, 132, 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, яке було вилучено 02.01.2025 в ході проведення обшуку у АТ «Інститут титану» на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.12.2024 №335/1778/22 (1-кс/335/5160/2024) за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 180, а саме: оригінал акту прийому передачі документів за договором від 16.05.2022 підписаний ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , з позбавленням його власника та інших осіб права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

В іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1