Постанова від 09.06.2025 по справі 910/14922/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2025 р. Справа№ 910/14922/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Володан"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025

у справі №910/14922/24 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Дочірнього підприємства "Нафтогаз-Енергосервіс" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Володан"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша",

ОСОБА_1

про стягнення 118 500,00 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2024 року Дочірнє підприємство "Нафтогаз-Енергосервіс" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Володан" 118 500,00 грн, з яких: 107 000,00 грн - заборгованість з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, яка є різницею між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою; 1 500,00 грн - сума франшизи, 10 000,00 грн - витрати позивача на проведення транспортно-товарознавчої експертизи автомобіля, пошкодженого внаслідок ДТП.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як власник транспортного засобу, яким було завдано матеріальну шкоду позивачу, всупереч статтям 1187, 1194 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не відшкодував в повному обсязі розмір такої шкоди позивачу в частині, яка залишилась непокритою після виплати страховиком відповідача страхового відшкодування.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі №910/14922/24 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Володан" на користь Дочірнього підприємства "Нафтогаз-Енергосервіс" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 108 500 грн 00 коп. відшкодування матеріальної шкоди та 2 772 грн 47 коп. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що оскільки невідшкодована позивачу сума заподіяного матеріального збитку, яка становить 108 500,00 грн, підтверджена матеріалами справи, і відповідачем не надано жодних заперечень та доказів необґрунтованості узгодженої суми страхової виплати за шкоду, завдану майну за полісом № ЕР-216081162, як і доказів на спростування встановленої позивачем вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля внаслідок його пошкодження в ДТП та документів на підтвердження оплати позивачу зазначеної суми або обґрунтованих заперечень щодо її несплати, а тому є обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача 108 500,00 грн суми страхового відшкодування.

Водночас, суд першої інстанції дійшов до висновку, що заявлена до стягнення сума у розмірі 10 000,00 грн не є сумою понесених позивачем матеріальних збитків у зв`язку з настанням спірної ДТП, а є витратами самого позивача на збір документів та визначення розміру шкоди, зокрема, виготовлення наявного в матеріалах справи висновку експерта, а тому задоволенню не підлягає.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Володан" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі №910/14922/24 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Володан" відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 108 500, 00 грн та ухвалити в цій частині нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- відповідач заперечує проти нарахування позивачем суми матеріального збитку, яка є суттєво завищеною;

- скаржник вважає грубим порушенням норм процесуального права з боку суду першої інстанції через залишення без розгляду клопотання відповідача про проведення судової експертизи, адже це фактично позбавило можливості надати суду докази суттєвого завищення вартості ремонтних робіт в обґрунтування заперечень на позовну заяву;

- позивач подав висновок експерта, який був виконаний на замовлення позивача та рахунки СТО, в яких включені ремонтні роботи, що не мають причинно-наслідкового зв`язку із ДТП;

- позивачем не враховано чинну Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, якою вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ, які суттєво можуть впливати на величину матеріального збитку.

Також в апеляційній скарзі апелянтом заявлено клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/14922/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою суду від 17.03.2025 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Володан" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі №910/14922/24 та надано строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів надсилання копії апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 08.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Володан» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі №910/14922/24 та повідомлено сторін, що справа буде розглянута без повідомлення (виклику) учасників справи.

Частина 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлено.

Заявлені клопотання та результати їх розгляду

В апеляційній скарзі відповідачем заявлено клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи.

Колегія суддів, розглянувши подане клопотання, не знайшла підстав для його задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до ст.ст. 98, 99 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас, експертиза призначається для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань. Як видно з зазначених норм права перед судовими експертами не ставляться правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Водночас, з огляду на характер спірних правовідносин, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність доцільності у призначенні судової експертизи з підстав, викладених у мотивувальній частині даної постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

29 травня 2024 року об 11 годині 40 хвилин по пр. Берестейському, 55 у місті Києві сталась ДТП за участі автомобіля "Skoda Oktavia A7", державний номерний знак НОМЕР_1 , та транспортного засобу "Mercedes-Benz Actros 1845", державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом "Mercedes-Benz Actros 1845", державний номерний знак НОМЕР_2 , під час вибору безпечного інтервалу, не врахував траєкторію руху транспортних засобів та інших учасників дорожнього руху, що призвело до зіткнення з транспортним засобом "Skoda Oktavia A7", державний номерний знак НОМЕР_1 . ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги пункту 13.1. Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України).

Вказані обставини встановлені в постанові Солом`янського районного суду міста Києва від 27 червня 2024 року № 760/13141/24, якою водія транспортного засобу "Mercedes-Benz Actros 1845", державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Внаслідок вказаної ДТП пошкоджено автомобіль "Skoda Oktavia A7", державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є позивач, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Так, на час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника автомобіля "Mercedes-Benz Actros 1845", державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Перша" на підставі договору (полісу) № ЕР-216081162 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, - 160 000,00 грн, франшиза - 1 500,00 грн).

З матеріалів справи вбачається, що 3 червня 2024 року позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша"з заявою про настання страхового випадку.

Листом від 21 червня 2024 року вих. № 205-2 позивач повідомив страхову компанію та відповідача про дату, час та місце проведення огляду пошкодженого транспортного засобу для оцінки матеріального збитку, завданого майну позивача, та проведення транспортно-товарознавчої експертизи за укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український центр експертизи та оцінки" договором про надання послуг від 17 червня 2024 року № 17/06-24. Проте, на огляд пошкодженого автомобіля уповноважені представники вказаних осіб не з`явились.

На підставі висновку експерта Власова Андрія Юрійовича (свідоцтво судового експерта від 30 листопада 2018 року № 1972, видане за рішенням Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України від 30 листопада 2018 року), складеного за результатами проведення транспорно-товарознавчої експертизи від 8 липня 2024 року № 370/07.2024, а також доданих до вказаного висновку: ремонтної калькуляції від 6 липня 2024 року № 06/07-01, складеної із застосуванням авторизованого програмного комплексу "Audatex"; акта огляду колісного транспортного засобу (дефектувальна відомість) від 27 червня 2024 року, страховою компанією було складено та підписано страховий акт № ЦВ27167, яким спірну ДТП було визнано страховим випадком та погоджено до виплати позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 158 500,00 грн.

Як зазначав позивач у своїй позовній заяві, що не заперечувалось Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Перша" у її письмових поясненнях, погоджена між вказаними юридичними особами сума страхового відшкодування була перерахована 16 липня 2024 року на рахунок позивача.

З матеріалів справи також вбачається, що 5 серпня 2024 року між Дочірнім підприємством "Нафтогаз-Енергосервіс" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Атлант", за результатами проведеної в порядку Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі послуг (ідентифікатор UA-2024-07-17-007872-a), було укладено договір № 05/08-24ПР, за умовами якого останнє зобов`язалось надати послуги з ремонту автомобіля "Skoda Oktavia A7", державний номерний знак НОМЕР_1 , після ДТП, а позивач - прийняти й оплатити такі послуги.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Автомобільний дім Атлант" надало, а Дочірнє підприємство "Нафтогаз-Енергосервіс" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - прийняло, послуги з ремонту пошкодженого транспортного засобу "Skoda Oktavia A7", державний номерний знак НОМЕР_1 , на загальну суму 267 000,00 грн з ПДВ, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією підписаного між сторонами акта виконаних робіт від 4 вересня 2024 року № Н4536500.

Зазначений акт був оплачений позивачем за платіжною інструкцією від 18 вересня 2024 року № 0000003894 на вищевказану суму.

4 жовтня 2024 року позивач звернулося до відповідача з листом № 267-2, у якому просило в місячний строк з дати отримання цього листа сплатити 118 500,00 грн, з яких: 107 000,00 грн - відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок спірної ДТП, яка є різницею між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, отриманої від Компанії; 1 500,00 грн - сума франшизи, 10 000,00 грн - витрати позивача на проведення транспортно-товарознавчої експертизи автомобіля.

Проте відповіді на цей лист відповідач не надав, виплату відшкодування матеріальної шкоди не здійснив, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогами про стягнення 107 000,00 грн - заборгованість з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, яка є різницею між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою; 1 500,00 грн - сума франшизи, 10 000,00 грн - витрати позивача на проведення транспортно-товарознавчої експертизи автомобіля, пошкодженого внаслідок ДТП.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення у цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (у тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Правило генерального делікту закріплено у статті 1166 ЦК України стосовно шкоди, зокрема, майнової.

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану в законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, стаття 1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, зокрема відповідно до частини 2 цієї статті таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями статті 397 ЦК України передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина 1 статті 1172 ЦК України).

Положення частини 1 статті 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (частина 2 статті 1187 ЦК України).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

У такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 10 серпня 2022 року в cправі № 904/6092/21, від 1 листопада 2021 року в справі № 920/343/20.

Для покладення на юридичну чи фізичну особу відповідальності необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності, так і певних спеціальних умов.

До таких спеціальних умов належить: перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною чи фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків (виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, які хоч і виходять за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2020 року в справі № 661/740/18.

Як вже було зазначено вище, постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 27 червня 2024 року № 760/13141/24 водія транспортного засобу "Mercedes-Benz Actros 1845", державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що власником транспортного засобу "Mercedes-Benz Actros 1845", державний номерний знак НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_4 , є відповідач у даній справі.

Факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем останній не заперечує.

Водночас, суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 , як винна в спірній ДТП особа, заволодів автомобілем марки "Mercedes-Benz Actros 1845", державний номерний знак НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_4 самовільно (поза виконанням трудових обов`язків), оскільки відповідачем не надано доказів того, що дії, які мав намір вчинити водій на вказаному транспортному засобі, виходять за межі його трудових обов`язків.

При цьому жодних доказів звернення відповідача до правоохоронних органів про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 289 Кримінального кодексу України, матеріали справи не містять і відповідачем надано не було.

Так, на час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника автомобіля "Mercedes-Benz Actros 1845", державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Перша" на підставі договору (полісу) № ЕР-216081162 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, - 160 000,00 грн, франшиза - 1 500,00 грн).

Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

На підставі висновку експерта, складеного за результатами проведення транспорно-товарознавчої експертизи від 8 липня 2024 року № 370/07.2024, страховою компанією було складено та підписано страховий акт № ЦВ27167, яким спірну ДТП було визнано страховим випадком та погоджено до виплати позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 158 500,00 грн, тобто в сумі ліміту відповідальності згідно закону за мінусом франшизи.

Як вбачається із акту виконаних робіт від 4 вересня 2024 року № Н4536500, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу "Skoda Oktavia A7", державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 267 000,00 грн з ПДВ, яка була оплачена позивачем у повному обсязі.

Тобто, невідшкодована позивачу сума матеріального збитку, завданого транспортному засобу "Skoda Oktavia A7", державний номерний знак НОМЕР_1 під час ДТП, становить 108 500,00 грн.

Заперечення відповідача проти нарахування позивачем завищеної суми матеріального збитку, зокрема твердження про неврахування вартості матеріального збитку з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ, які суттєво можуть впливати на величину матеріального збитку, колегія суддів відхиляє з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Колегія суддів враховує висновки, наведені у постановах Верховного Суду від 6 липня 2018 року в справі № 924/675/17, від 13 березня 2018 року в справі № 910/9396/17, від 28 січня 2020 року в справі № 917/500/18, від 21 грудня 2020 року в справі № 911/286/20 та від 4 березня 2021 року в справі № 910/4720/20, відповідно до яких звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При оцінці обставин справи суд апеляційної інстанції виходить з того, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, тощо, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Тобто, якщо позивачу недостатньо страхового відшкодування, яке було здійснено страховою компанією винної особи, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21.03.2018 у справі №333/1050/15-ц).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Таким чином, різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, повинна сплачувати особа, з вини якої настав страховий випадок.

Вказана позиція підтверджується постановою Верховного Суду від 25.11.2019 у справі №761/41395/16-ц.

А тому, оскільки вартість майнового збитку (відновлювального ремонту) пошкодженого автомобіля "Skoda Oktavia A7", державний номерний знак НОМЕР_1 , завданого працівником відповідача, перевищує виплачений страховою компанією розмір страхового відшкодування, то із відповідача, як власника транспортного засобу, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

З цих підстав колегія суддів не вбачає необхідності у призначенні судової автотоварознавчої експертизи на підставі заявленого відповідачем клопотання, оскільки, як вже було зазначено вище, позивач має право на відшкодування з винної особи різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком.

Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції правильно визначив розмір коштів, який необхідний на відновлення пошкодженого автомобіля, оскільки на користь позивача має бути стягнута різниця між страховою виплатою і витратами, які необхідні для повного відновлення транспортного засобу.

Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19), від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19, від 22.04.2021 у справі № 759/7787/18.

З цих підстав, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 108 500,00 грн матеріальної шкоди, що є різницею між фактичною вартістю відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та страховим відшкодуванням, виплаченим Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Перша".

Доводи відповідача про безпідставне залишення без розгляду поданого клопотання про призначення експертизи та пояснень колегія суддів відхиляє з наступних підстав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 грудня 2024 року було відкрито провадження у справі № 910/14922/24, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) та залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Цією ж ухвалою суду відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвала про відкриття провадження в справі від 16 грудня 2024 року була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 16 грудня 2024 року (23 година 24 хвилини), що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про доставку відповідного електронного листа. Відтак, останнім днем строку на подання відповідачем відзиву було 1 січня 2025 року включно.

За приписами частин 1- 3 статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи те, провадження в справі № 910/14922/24 відкрито 16 грудня 2024 року, останнім днем для подачі клопотання про призначення експертизи в даній справі було 15 січня 2025 року.

Як вбачається із матеріалів справи, із клопотанням про призначення судової експертизи у справі та з другим відзивом відповідач звернувся лише від 22 січня 2025 року.

А тому, суд першої інстанції правомірно залишив без розгляду другий відзив та клопотання про призначення експертизи, а доводи апелянта в цій частині колегія суддів визнає необґрунтованими.

Крім того, оскаржуваним рішенням було відмовлено у стягненні 10 000,00 грн витрат, пов`язаних із залученням позивачем суб`єкта оціночної діяльності.

Рішення суду першої інстанції відповідачем у цій частині не оскаржується, а тому відповідно до приписів ст. 269 ГПК України не переглядається.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі № 910/14922/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Володан" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі № 910/14922/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі № 910/14922/24 в оскаржуваній частині залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/14922/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко