Рішення

від 21.05.2025 по справі 915/999/24

ДОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2025 року Справа № 915/999/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,

представника прокуратури: Бескровної І.І.,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: Бєлобородова А.А.,

представника третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва

в інтересах держави в особі: Миколаївської міської ради,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Промхімплюс,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця,

про: повернення земельної ділянки,-

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Промхімплюс повернути територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради розташовану в місті Миколаєві земельну ділянку площею 1454 кв.м з кадастровим номером 4810136900:05:082:0014.

Ухвалою суду від 26.08.2024 (головуючий суддя Семенчук Н.О.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 24.09.2024.

16.09.2024 від відповідача до суду надійшов відзив від 11.09.2024, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог прокурора.

23.09.2024 від прокуратури до суду надійшла відповідь на відзив відповідача.

Ухвалою суду від 25.12.2024 задоволено заяву судді Семенчук Н.О. про самовідвід у справі. Суддю Семенчук Н.О. відведено від розгляду даної справи. Справу передано для визначення головуючого судді в порядку ст.32 ГПК України.

Ухвалою від 30.12.2024 справу прийнято до свого провадження головуючим суддею Мавродієвою М.В. Розгляд справи ухвалено почати спочатку. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 29.01.2025.

24.01.2025 за вх.№1142/25 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімплюс» до Господарського суду Миколаївської області надійшла зустрічна позовна заява №21-01 від 21.01.2025 з такими вимогами:

- зобов`язати заступника керівника Окружної прокуратури м.Миколаєва Чобану Д.Г. припинити дії щодо повернення територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради земельної ділянки площею 1454 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:05:082:0014, розташованої в м.Миколаєві, які порушують права ТОВ «Промхімплюс» на будівництво СТО та мийки для автомобілів на цій земельній ділянці;

- залучити до участі у справі №915/999/24 в якості співвідповідача Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» та зобов`язати його вчинити певні дії щодо виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2018 у справі №916/3083/16, невиконання якого порушує право ТОВ «Промхімплюс» на будівництво СТО та мийки для автомобілів на земельній ділянці площею 1454 кв.м з кадастровим номером 4810136900:05:082:0014, розташованої в м.Миколаєві.

Ухвалою від 29.01.2025 судом повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Промхімплюс» зустрічну позовну заяву №21-01 від 21.01.2025 (вх.№1142/25 від 24.01.2025).

29.01.2025 судом відкладено підготовче засідання на 27.02.2025.

Ухвалою від 27.02.2025 судом відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю Промхімплюс у задоволенні клопотання №6-02 від 06.02.2025 про залучення співвідповідача до участі у справі. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця». Підготовче засідання відкладено на 24.03.2025.

Ухвалою суду від 24.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.04.2025.

22.04.2025 судом відкладено розгляд справи на 21.05.2025.

Позивач та третя особа явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, третя особи причини неявки суду не повідомила.

Позивач в письмовій заяві від 22.04.2025 просив суд розглянути справу за відсутності його представника, вимоги прокурора підтримав в повному обсязі.

Представник прокуратури підтримав позовні вимоги в повному обсязі, а представник відповідача заперечував проти задоволення вимог прокурора з підстав, наведених у відзиві.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників позивача та третьої особи.

У судовому засіданні 21.05.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

У судовому засіданні 21.05.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

За інформацією, яка міститься в Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради на праві комунальної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 4810136900:05:082:0014 загальною площею 0,1454 га.

08.07.2015 між Миколаївською міською радою, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промхімплюс», як орендарем, укладено договір оренди землі №10934 (далі Договір оренди землі), за умовами якого орендодавець на підставі рішення міської ради №46/46 від 18.03.2015 передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 4810136900:05:082:0014, загальною площею 1454 кв.м, для будівництва станції технічного обслуговування та мийки для автомобілів по Херсонському шосе, поблизу АЗС-10 (Ленінський район), без права передачі її в суборенду (п.п.1.1, 2.1 Договору оренди землі).

Згідно п.3.1 Договору оренди землі, договір діє протягом одного року з дати його укладення до 08.07.2016. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця за шість місяців до спливу строку цього договору оренди землі. Підставою для укладення договору на новий строк буде відповідне рішення орендодавця.

Договором про зміни №220-17 від 02.06.2017 строк дії Договору оренди землі було продовжено до 08.12.2017.

За інформацією, яка міститься в Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, строк дії Договору оренди землі №10934 від 08.07.2015 закінчився 08.12.2017.

В подальшому відповідач 07.09.2021, 04.05.2023 та 20.11.2023 звертався до Миколаївської міської ради з заявами про поновлення дії договору оренди землі №10934 від 08.07.2015.

Відповідно до інформації Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 12.06.2024, міською радою розглянуто такі заяви ТОВ «Промхімплюс» та підготовлено проект рішення про відмову у продовженні оренди земельної ділянки для будівництва станції технічного обслуговування та мийки для автомобілів по Херсонському шосе, поблизу АЗС-10 (файл s-zr-155-74).

Прокурор та позивач стверджують, що заяви відповідача про поновлення дії договору оренди землі №10934 від 08.07.2015 подані з порушенням встановленого п.3.1 такого договору шестимісячного строку до спливу дії договору (до 08.06.2017), тому Миколаївською міською радою не могло бути прийняте рішень про продовження орендних відносин з ТОВ «Промхімплюс» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:05:082:0014 шляхом укладення додаткової угоди в порядку ст.33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент укладення Договору оренди землі).

Відповідно до п.11.3 Договору оренди землі, дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно п.п.7.1, 11.7 Договору оренди землі, орендар після закінчення строку дії договору або розірвання договору зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку вільну від будівель та споруд за актом приймання-передачі, звільнивши її за власний рахунок, без відшкодування орендодавцем витрат орендаря, у тому числі вартості майна, з приведенням земельної ділянки у стан, придатний для подальшого використання.

Прокурор стверджує, що після закінчення строку дії договору оренди землі №10934 від 08.07.2015 відповідач не повернув міській раді спірну земельну ділянку, що підтверджується інформацією Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 12.06.2024.

Також, прокурор вказує, що дозвільні документи щодо забудови земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:05:082:0014, яка використовується на підставі договору оренди №10934 від 08.07.2015, відповідачем з 2015 року по теперішній час не отримувались, що підтверджується інформацією Управління ДАБК Миколаївської міської ради від 29.04.2024 та витягом з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 18.04.2024.

Відповідно до наданої Управлінням земельних ресурсів Миколаївської міської ради інформації від 08.05.2024, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4810136900:05:082:0014 по Херсонському шосе поблизу АЗС-10 у місті Миколаєві вільна від забудови.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нерухоме майно на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136900:05:082:0014 за відповідачем не зареєстровано.

За інформацією Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 07.06.2024 у міської ради відсутні будь-які відомості про об`єктивну неможливість виконання ТОВ «Промхімплюс» обов`язку щодо забудови земельної ділянки з моменту укладення Договору оренди землі №10934 від 08.07.2015.

На думку прокурора, вказане свідчить про відсутність у ТОВ «Промхімплюс» наміру на використання земельної ділянки за призначенням будівництва станції технічного обслуговування та мийки для автомобілів.

Прокурор вважає, що укладаючи договір оренди, орендодавець розраховував, що ТОВ «Промхімплюс» буде використовувати земельну ділянку для будівництва станції технічного обслуговування та мийки для автомобілів, однак останнім не розпочато будівництво більше 9 років, дозвільних документів на здійснення будівництва не отримано, строк дії договору закінчився 08.12.2017, а підстави для його продовження (поновлення) відсутні.

Зазначене, на думку прокурора, свідчить про неналежне виконання ТОВ «Промхімплюс» обов`язків по Договору та безпідставне неповернення ТОВ «Промхімплюс» земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:05:082:0014 міській раді, оскільки в силу приписів ч.1 ст.34 Закону України «Про оренду землі» та умов п.п.7.1, 11.7 Договору оренди землі, орендар зобов`язаний був повернути орендодавцю земельну ділянку вільну від будівель та споруд за актом приймання-передачі.

Прокурор зазначає, що внаслідок неправомірних дій ТОВ «Промхімплюс» міська рада, як власник спірної земельної ділянки, всупереч ст.41 Конституції України, ст.ст.317, 321 ЦК України, ст.ст.78, 90 ЗК України позбавлена можливості користуватися і розпоряджатись своєю власністю земельною ділянкою площею 1454 кв.м з кадастровим номером 4810136900:05:082:0014.

Прокурор вважає, що у даному випадку права власника майна підлягають захисту у спосіб, установлений ст.34 Закону України «Про оренду землі», шляхом повернення земельної ділянки територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради.

Вказані обставини зумовили звернення прокурора в інтересах Миколаївської міської ради до суду з даним позовом.

Відповідач в заперечення проти вимог прокурора вказує, що ТОВ «Промхімплюс» з моменту підписання договору оренди землі №10934 від 08.07.2015 зробило підготовчі роботи для будівництва СТО та мийки для автомобілів, в тому числі проклало електрокабель до місця будівництва, але Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» відмовилось підписувати договір земельного сервітуту, що виключає можливість будівництва та порушує право ТОВ «Промхімплюс».

Відповідач вказує, що 15.11.2016 він звернувся до господарського суду з позовними вимогами до Державного підприємства «Одеська залізниця» про встановлення оплатного та безстрокового земельного сервітуту загальною площею 0,0025 га (25 кв.м) на земельну ділянку загальною площею 529,9905 га, розташовану за адресою: м.Миколаїв, Херсонське шосе безстроково, з оплатою 1975 грн, на рік (70 грн на рік за 1 кв.м) (на період будівництва СТО та мийки) та 567,5 грн на рік (102,7 грн на рік за 1 кв.м) на рік (після введення СТО та мийки в експлуатацію), які рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2018 у справі №916/3083/16 були задоволені. У зв`язку з тим, що Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» не виконало рішення суду, ТОВ «Промхімплюс» звернулось із заявою про вчинення вказаним підприємством кримінального правопорушення за ознаками, передбаченими ч.3 ст.382 КК України.

Враховуючи вказані обставини ТОВ «Промхімплюс» 31.07.2019 звернулось до міського голови Сенкевича О.Ф. із заявою з проханням провести реєстрацію земельного сервітуту, але відповіді на вказану заяву товариство не отримувало.

Відповідач стверджує, що без виконання Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2018 у справі №916/3083/16 та усунення бездіяльності міського голови Сенкевича О.Ф. будівництво СТО та мийки для автомобілів не можливо.

Також відповідач вказує, що 06.03.2024 ТОВ «Промхімплюс» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовною про визнання бездіяльності Виконавчого комітету Миколаївської міської ради щодо не розгляду заяви №23010-000657963-007-22 від 20.11.2023 про продовження договору оренди №10934 від 08.06.2015 протиправної та зобов`язати вчинити певні дії, а саме розглянути вказану заяву та надати відповідь у строк, визначений законом.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Щодо підстав представництва прокуратурою інтересів держави в особі Миколаївської міської ради, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно ч.ч.4, 7 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як зазначав прокурор у позові, і з чим погоджується суд, звернення прокурора до суду спрямоване на захист інтересів територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, як власника спірної земельної ділянки комунальної власності, яка утримується відповідачем без правових підстав та не повертається власнику.

Як вбачається з листа Миколаївської міської ради від 18.07.2024, міською радою заходи до припинення незаконного використання ТОВ «Промхімплюс» спірної земельної ділянки не вживались, міською радою не пред`являлись та не плануються до пред`явлення позови щодо повернення спірної земельної ділянки.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що прокурором обґрунтовано подано позов в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради.

Матеріали справи свідчать, що прокуратурою було скеровано до Миколаївської міської ради листа від 15.08.2024, яким проінформовано про те, що прокурором прийнято рішення про представництво інтересів держави в особі Миколаївської міської ради шляхом пред`явлення до суду відповідного позову.

Отже, нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави і стало підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з даним позовом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про дотримання прокурором вимог, передбачених ст.23 Закону України Про прокуратуру для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі Миколаївської міської ради, та можливості розгляду позовних вимог по суті.

Щодо суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 4 ст.124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч.1 ст.626 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Причиною виникнення спору між сторонами у справі стало питання наявності чи відсутності підстав для поновлення договору оренди землі.

Відповідно до вимог ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України та Законом України Про оренду землі.

05.12.2019 Верховною Радою України прийнято Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству, який набрав чинності 16 січня 2020 року.

Вказаним законодавчим актом суттєво змінено підхід до продовження орендних відносин. Він чітко розмежував зміст понять поновлення договору оренди землі та переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий строк, доповнивши Земельний кодекс України статтею 126-1 Поновлення договору оренди землі, договору про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови, Закон України Про оренду землі - статтею 32-2 Поновлення договорів оренди землі, яка відсилає до статті 126-1 Земельного кодексу України, та виклавши статтю 33 Закону України Про оренду землі у новій редакції з назвою Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк (тобто приписи цієї статті незастосовні до поновлення договорів оренди землі). У частині зазначених змін і доповнень Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству набрав чинності 16 липня 2020 року.

Проте, суд зазначає, що вказаним Законом у Законі України Про оренду землі розділ IX Перехідні положення доповнено абзацом четвертим такого місту: Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству, а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Враховуючи, що спірний Договір оренди землі було укладено між сторонами у 2015 році та договір про зміни до Договору оренди землі у 2017 році, тобто до набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству, а тому суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи статті 33 Закону України Про оренду землі до зміни її редакції згідно із Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначались статтею 33 Закону України Про оренду землі до зміни її редакції згідно із Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству, яка фактично об`єднувала два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до ч.ч.1-5 ст.33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина 1).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку (частина 2).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина 3).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5).

Частинами 8 та 9 ст.33 Закону України Про оренду землі було передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч.1 ст.33 Закону України Про оренду землі, була можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування ч.1 ст.33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно ч.ч.2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: 1) орендар належно виконує свої обов`язки за договором; 2) орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; 3) до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; 4) орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 ст.33 Закону України Про оренду землі в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі, необхідна наявність таких юридичних фактів: 1) орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; 2) до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; 3) до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; 4) орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах №313/350/16-ц і №159/5756/18.

На вказану правову позицію Велика Палата Верховного Суду наголошує і в постанові від 31.08.2021 у справі №903/1030/19.

До того ж, суд приймає до уваги, що у постанові від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 Велика Палата Верховного Суду також дійшла й наступних висновків.

Стаття 33 Закону України №161-XIV Про оренду землі до зміни її редакції згідно із Законом №340-IX мала назву Поновлення договору оренди землі, тобто була цілком присвячена процедурам такого поновлення. Проте вони за змістом приписів указаної статті відрізнялися від тих, які пропонують застосувати позивач і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду. Так, згідно з частиною першою цієї статті по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Таке формулювання зазначеного припису у сукупності з назвою статті 33 Закону №161-XIV й іншими її приписами не підтверджує доводи позивача та висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про те, що лише частина шоста цієї статті визначала правила поновлення договору оренди землі, які виключали необхідність вчинення активних дій орендарем. Конструкція статті 33 Закону №161-XIV до зміни її редакції згідно із Законом №340-IX передбачала можливість поновлення договору оренди землі у порядку реалізації переважного права на укладення цього договору на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (речення перше частини другої статті 33 Закону №161-XIV). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

Отже, стаття 33 Закону №161-XIV прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проекту додаткової угоди про таке поновлення. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проекті додаткової угоди, яку надав орендар.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону №161-XIV).

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (частина шоста статті 33 Закону №161-XIV).

Частини п`ята та шоста статті 33 Закону №161-XIV встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:

За загальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону №161-XIV, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.

Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону №161-XIV, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону №161-XIV. Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах №313/350/16-ц і №159/5756/18).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма статті 33 Закону №161-XIV). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина одинадцята статті 33 Закону №161-XIV).

Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 ЗК України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону №161-XIV, є автоматичною пролонгацією орендних правовідносин.

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону №161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (постанови від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах №313/350/16-ц та №159/5756/18).

Єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій - восьмій, одинадцятій статті 33 Закону №161-XIV додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті. Тому помилковим є висновок суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, про те, що передбачені у частинах першій - п`ятій і шостій статті 33 Закону №161-XIV підстави для поновлення договору оренди землі не пов`язані між собою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 взяла до уваги, що Закон №340-ІХ суттєво змінив підхід до продовження орендних відносин. Він чітко розмежував зміст понять поновлення договору оренди землі та переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий строк, доповнивши ЗК України статтею 126-1 Поновлення договору оренди землі, договору про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови, Закон №161-XIV - статтею 32-2 Поновлення договорів оренди землі, яка відсилає до статті 126-1 ЗК України, та виклавши статтю 33 Закон №161-XIV у новій редакції з назвою Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк (тобто приписи цієї статті незастосовні до поновлення договорів оренди землі). У частині зазначених змін і доповнень Закон №340-ІХ набрав чинності 16 липня 2020 року.

За змістом приписів статті 126-1 ЗК України можливість поновлення договору оренди землі має бути чітко передбачена у цьому договорі та підпорядкована низці умов. Таке поновлення не можна передбачати у договорах оренди земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких ділянках розташовані будівлі або споруди, які перебувають у власності користувача або набувача права користування відповідною ділянкою (ч.1 вказаної статті). За наявності у договорі оренди землі умови щодо його поновлення після закінчення строку, на який його уклали сторони, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах без вчинення сторонами письмового правочину про його поновлення. Останнє можливе у разі відсутності заяви однієї зі сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Таку заяву сторона договору може подати до вказаного реєстру не пізніш як за місяць до дати закінчення договору оренди землі (див. частини другу та третю статті 126-1 ЗК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 зазначила, що наведені законодавчі зміни спрямовані на впорядкування інститутів поновлення договорів оренди землі та переважного права орендаря на укладення цього договору на новий строк задля удосконалення регулювання відносин орендаря й орендодавця земельної ділянки. Проте такі зміни не спростовують наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування приписів статті 33 Закону №161-XIV до зміни її редакції згідно із Законом №340-IX.

Позивач стверджує, що має право на поновлення договору оренди землі на тих самих умовах і на той самий строк на підставі частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що відповідно до п.3.1 Договору оренди землі, у редакції договору про зміни №220-17 від 02.06.2017, договір діє до 08.12.2017. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця за шість місяців до спливу строку цього договору оренди землі. Підставою для укладення договору на новий строк буде відповідне рішення орендодавця.

Тобто, маючи намір на поновлення Договору оренди землі відповідач, відповідно до п.3.1 такого договору, повинен був звернутися до міської ради з відповідним листом-повідомленням до 08.06.2017 (за шість місяців до спливу строку такого договору).

Судом встановлено, що відповідач вперше звернувся до відповідача з заявою про поновлення Договору оренди землі лише 07.09.2021.

За такого, суд вбачає, що відповідач, як орендар, звернувся до міської ради, як орендодавця, з заявою про намір поновити договір оренди землі з пропуском строку встановленого п.3.1 Договору оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, виходячи з предмету та підстав даного позову, необхідним є встановлення і доведення обставин, які передусім, свідчать про звернення відповідача до міської ради у встановлений договором строк до закінчення строку договору оренди землі з листом про намір поновити цей договір на той самий строк і на тих самих умовах. Більш того, доведення таких обставин належними і допустимими доказами покладається саме на відповідача у справі.

У матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до міської ради за шість місяців до закінчення строку Договору оренди землі з заявою про намір поновити цей договір на той самий строк і на тих самих умовах.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів прийняття Миколаївською міською радою рішення про продовження орендних відносин з ТОВ «Промхімплюс» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:05:082:0014 шляхом укладення додаткової угоди в порядку ст.33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент укладення Договору оренди землі).

Відповідно до п.11.3 Договору оренди землі, дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

За такого, суд приходить до висновку що договір оренди землі №10934 від 08.07.2015 припинив свою дію, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, тобто 08.12.2017.

Доводи відповідача про розгляд Миколаївським окружним адміністративним судом у справі №400/2515/24 його позову про визнання протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Миколаївської міської ради щодо розгляду заяви №23010-000657963-007-22 від 20.11.2023 про продовження договору оренди №10934 від 08.06.2015 та зобов`язати вчинити певні дії, а саме розглянути вказану заяву та надати відповідь у строк, визначений законом, не приймаються судом до уваги, оскільки рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.04.2024, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025, по справі №400/2515/24 Товариству з обмеженою відповідальністю «Промхімплюс» до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради відмовлено у задоволенні адміністративного позову до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради.

Пунктом 5.1 Договору оренди землі, умовою використання земельної ділянки визначено, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва станції технічного обслуговування та мийки для автомобілів.

Відповідно до пп.«в» п.9.4 Договору оренди землі, відповідач повинен був розпочати та завершити будівництво до спливу строку, на який укладено договір.

Прокурор вказує, що дозвільні документи щодо забудови земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:05:082:0014, яка використовується на підставі договору оренди №10934 від 08.07.2015, відповідачем з 2015 року по теперішній час не отримувались, що підтверджується інформацією Управління ДАБК Миколаївської міської ради від 29.04.2024 та витягом з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 18.04.2024.

Відповідно до наданої Управлінням земельних ресурсів Миколаївської міської ради інформації від 08.05.2024, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4810136900:05:082:0014 по Херсонському шосе поблизу АЗС-10 у місті Миколаєві вільна від забудови.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нерухоме майно на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136900:05:082:0014 за відповідачем не зареєстровано.

Тобто, на спірній земельній ділянці відсутнє нерухоме майно, яке б належало відповідачу на праві власності.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Згідно п.п.7.1, 11.7 Договору оренди землі, орендар після закінчення строку дії договору або розірвання договору зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку вільну від будівель та споруд за актом приймання-передачі, звільнивши її за власний рахунок, без відшкодування орендодавцем витрат орендаря, у тому числі вартості майна, з приведенням земельної ділянки у стан, придатний для подальшого використання.

За інформацією Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 12.06.2024, спірна земельна ділянка не повернута відповідачем.

Відповідачем не надано суду доказів того, що після закінчення строку дії договору оренди землі №10934 від 08.07.2015 він повернув Миколаївській міській раді спірну земельну ділянку.

За такого, суд приходить до висновку, що права власника майна (спірної земельної ділянки) підлягають захисту у спосіб, встановлений ст.34 Закону України «Про оренду землі», шляхом повернення земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:05:082:0014 власнику - територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради.

Щодо доводів відповідача про те, що саме невиконання АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2018 у справі №916/3083/16 та бездіяльність міського голови щодо затвердження встановленого судом оплатного та безстрокового земельного сервітуту спричинило зупинення будівництва СТО та мийки для автомобілів, а, відповідно, і порушення умов договору оренди землі, суд зазначає, що вказані обставини не впливають на правову кваліфікацію відносин сторін у даному спорі, але, якщо позивач вважає, що вказана бездіяльність призвела до заподіяння йому збитків, то він не позбавлений права звернутись за захистом своїх прав з окремим позовом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Промхімплюс» (54018, Миколаївська обл., м.Миколаїв, просп.Богоявленський, буд.47, кв.3; ідент.код 34772175) повернути територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради (54027, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20; ідент.код 26565573) розташовану в місті Миколаєві земельну ділянку площею 1454 кв.м з кадастровим номером 4810136900:05:082:0014.

3. Стягнути з в Товариство з обмеженою відповідальністю «Промхімплюс» (54018, Миколаївська обл., м.Миколаїв, просп.Богоявленський, буд.47, кв.3; ідент.код 34772175) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54001, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Спаська, буд.28; ідент.код 02910048) сплачений судовий збір за подачу позову у сумі 2422,40 грн.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 09.06.2025.

Суддя М.В.Мавродієва