Постанова

від 08.01.2008 по справі 20/239

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/239

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  РІВНЕНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 "08" січня 2008 р.                                                                  Справа №  20/239

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Василишина А.Р. за участю секретаря судового засідання помічника судді Сокола Ф.Г.

за участю представників сторін:

позивача: Санковська Є.П. (дов. № 17/10-10 від 08.01.2008р.);

відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Пустомитимолоко”

про стягнення в сумі 127 360 грн. 95 коп.

Статті  27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства України роз'яснені.

ВСТАНОВИВ:

          Гощанська міжрайонна державна податкова інспекція (надалі – Позивач) звернулася в господарський суд з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Пустомитимолоко” (надалі – Відповідач) податкового боргу (податку на додану вартість) в сумі 127 360 (сто двадцять сім тисяч триста шістдесят) грн. 95 коп., з підстав вказаних у позовній заяві (а.с. 1-3).

3 липня 2007 року в господарський суд Рівненської області надійшли заперечення Відповідача на позовну заяву (а.с. 70), в яких Відповідач просить відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог з наступних підстав:

Відповідач вказує, що на підставі абзацу першого пункту 11.21 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” –до 1 січня 2008 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі; зазначаючи, що відповідно до Закону „Про податок на додану вартість” даний Закон набирає чинності з 1 січня 2007 року.

Відповідач вказує, що він є переробним підприємством та виробляє молочну продукцію, та що Позивачем 2 лютого 2007 року було постановлено податкову вимогу до Відповідача про перерахування 127 тисяч гривень податку на додану вартість до бюджету та накладено   податкову заставу на всі активи платника податків. Відповідач вважає безпідставним постановляння податкової вимоги від 2 лютого 2007 року та забезпечення податкової вимоги податковою заставою на всі активи платника податків зазначаючи, що відповідно до   податкового роз'яснення положень статті 8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” –у разі виникнення права податкової застави таке право може поширюватися на активи платника податків, розмір яких не є меншим двократного розміру суми податкового боргу платника податків на день виникнення права податкової застави, включаючи розстрочені (відстрочені) суми податкового боргу. Відповідач вважає, що в зв'язку з тим, що станом на 1 січня 2007 року Позивач не має права стягувати будь-яку суму податку на додану вартість, тому станом на 1 січня 2007 року право податкової вимоги, та право податкової застави податкових активів     Відповідача не виникає.

В судовому засіданні від 17 липня 2007 року представник Відповідача повторно подав заперечення Відповідача на позовну заяву (а.с. 85), та подав додаткові заперечення (а.с. 87-88) в яких Відповідач просить відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог з наступних підстав:

Відповідач вказує, що відповідно до статті 19 Конституції України –правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач зазначає, що у відповідності до Закону України від 19 жовтня 2006 року № 273-V „Про внесення змін до Закону України „Про податок на додану вартість” щодо спеціальних режимів оподаткування сільськогосподарських товаровиробників” було внесено зміни до Закону України „Про податок на додану вартість”, відповідно до яких було прийнято в новій редакції пункт 11.21 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” згідно якого: до 1 січня 2008 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Відповідач посилається на те, що згідно статті 2 Закону України від 19 жовтня 2006 року № 273-V „Про внесення змін до Закону України „Про податок на додану вартість” щодо спеціальних режимів оподаткування сільськогосподарських товаровиробників” –цей Закон набирає чинності з 1 січня 2007 року.

Також Відповідач вказує, що, відповідно до статті 68 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, установлено, що у 2007 році сума податку на додану вартість, визначена відповідно до пунктів 11.21 та 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість”, спрямовується як державна дотація сільськогосподарським   товаровиробникам на підтримку виробництва тваринницької продукції, продукції   птахівництва та на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Крім того Відповідач вказує на те, що згідно статті З Бюджетного Кодексу України:       бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду; а відповідно до статті 4   Бюджетного Кодексу України: при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України. З даного Відповідач робить висновок про те, що пред'явлення Позивачем першої податкової вимоги 1 лютого 2007 року № 1/15 та застосування податкової застави на всі активи  платника податків є порушенням норм статті 4 Бюджетного Кодексу України, статті 68 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, пункту 11.21 статті 11 Закону України     „Про податок на додану вартість”.

Крім того, в судовому засіданні від 17 липня 2007 року представник Відповідача подав клопотання (а.с. 89) про зупинення розгляду справи до набрання законної сили судовим рішенням по справі  № 20/149 за позовом Відповідача до Позивача про скасування першої податкової вимоги від 2 лютого 2007 року № 1/15 та заборону відчуження активів, які перебувають у податковій заставі, з підстав вказаних у даному клопотанні.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 17 липня 2007 року (а.с. 94) провадження у справі № 20/239 було зупинено до вирішення Львівським адміністративним апеляційним судом справи № 20/149 за позовом Відповідача до Позивача про скасування першої податкової вимоги від 1 лютого 2007 року № 1/15 та заборону відчуження активів, які перебувають у податковій заставі, та зобов'язано сторони повідомити господарський суд Рівненської області про вирішення Львівським адміністративним апеляційним судом даної справи.

19 грудня 2007 року в господарський суд надійшло клопотання Позивача (а.с. 95) про поновлення провадження у справі № 20/239 в зв'язку з тим, що відпали обставини, які були підставою для зупинення –ухвалою Львівського адміністративного апеляційного суду від 27 листопада 2007 року по справі № 20/149 (а.с. 96) за позовом Відповідача до Позивача про скасування першої податкової вимоги від 1 лютого 2007 року № 1/15 та заборону відчуження активів, які перебувають у податковій заставі апеляційну скаргу Відповідача залишено без задоволення, а постанову господарського суду Рівненської області від 14 червня 2007 року   (а.с. 90-92) без змін.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 20 грудня 2007 року (а.с. 98) провадження у справі № 20/239 поновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 8 січня 2008 року на 14 год. 35 хв., та витребувано від сторін: від Позивача –обґрунтування позовних вимог з урахуванням ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 20/149 від 27 листопада 2007 року; від Відповідача - письмові заперечення проти позовних вимог з урахуванням ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 20/149 від 27 листопада 2007 року та докази оскарження в касаційному порядку ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 20/149 від 27 листопада 2007 року.

В судовому засіданні від 8 січня 2008 року представник Позивача подав суду обґрунтування позовних вимог з урахуванням ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 20/149 від 27 листопада 2007 року (а.с. 101-102), в яких Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним:

Позивач вказує, що 14 червня 2007 року господарським судом Рівненської області винесено Постанову про відмову в задоволенні позовних вимог Відповідача щодо скасування першої податкової вимоги від 2 лютого 2007 року № 1/15 та заборону відчуження активів, які перебувають у податковій заставі, посилаючись на те, що дана податкова вимога прийнята після набрання судовим рішенням по справі № 18/75 законної сили. Позивач зазначає, що дана податкова вимога прийнята Позивачем законно та підставно, оскільки за наслідками розгляду справи № 18/75 про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення у Позивача існує податковий борг. Щодо стягнення даного боргу, то Позивач зазначає, що обґрунтування даних позовних вимог наведено у позовній заяві (а.с. 1-3).

Позивач вказує, що 27 листопада 2007 року Львівським апеляційним адміністративним судом розглянуто у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Відповідача на постанову господарського суду Рівненської області від 14 червня 2007 року, за результатом розгляду якої апеляційну скаргу Відповідача залишено без задоволення, а постанову господарського суду Рівненської області від 14 червня 2007 року   (а.с. 90-92) без змін, посилаючись на те, що податкова вимога від 2 лютого 2007 року № 1/15 прийнята у зв'язку з наявністю у Відповідача податкового боргу, після набрання законної сили судового рішення у справі № 18/75 і підстави для заборони відчуження активів, які перебувають у податковій заставі відсутні. Позивач зазначає. що згідно частини 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України: у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Виходячи з вищезазначеного Позивач просить стягнути на свою користь з Відповідача податковий борг по сплаті податку на додану вартість в сумі 127 360 (сто двадцять сім тисяч триста шістдесят) грн. 95 коп..

Представник Відповідача в судове засідання від 8 січня 2008 року не з'явився. Поштове відправлення направлене на адресу Відповідача повернулося з відміткою Укрпошти, що: офіс Відповідача не працює (а.с. 100). Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 103-104) Відповідач не змінював свого місцезнаходження, та зареєстрований за адресою: 35414, Рівненська області, Гощанський район, с. Пустомити,            вул. Л.Українки, 85. З урахуванням наведеного; того що у справі наявні письмові заперечення Відповідача проти позову, а також того, що 14 січня 2008 року закінчується двомісячний строк розгляду адміністративної справи з дня відкриття провадження (з урахуванням зупинення провадження по справі), який у відповідності до пункту 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути перевищеним, суд вважає можливим розгляд справи без участі Відповідача за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника Позивача, та оцінивши наявні в матеріалах справи і досліджені в судовому засіданні докази та доводи сторін, суд встановив наступне.

Відповідач є платником податків, зборів та обов'язкових платежів.

Судом встановлено, що Позивачем було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства у Відповідача за період з 1 липня 2002 року по 31 березня 2005 року, про що складено акт перевірки № 132/23-21822557520 від 31 серпня 2005 року (а.с. 8-30).

За наслідками перевірки Позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення                        № 0002592351/0 від 1 вересня 2005 року, яким Відповідачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок з власників транспортних засобів в сумі 3 481 грн. (в тому числі 2 094 грн. основний платіж та 1 387 грн. штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0002582351/0 від 1 вересня 2005 року (а.с. 31), яким Відповідачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем ПДВ в сумі 191 041 грн. 50 коп. (в тому числі основний платіж 127 361 грн. 00 коп. та 63 680 грн. 50 коп. штрафні (фінансові) санкції).

Дані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися в адміністративному порядку і залишилися без змін, а скарги без задоволення.

Відповідач оскаржував до господарського суду податкові повідомлення-рішення Відповідача.

Постановою господарського суду Рівненської області від 25 квітня 2006 року по справі            № 18/75 частково задоволено позов Відповідача, скасовано податкові повідомлення-рішення Позивача від 1 вересня 2005 року № 0002582351/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в сумі 63680,50 грн. з моменту його прийняття та № 0002592351/0 від 1 вересня 2005 року в частині нарахування транспортного податку в сумі 282 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 141 грн.; в решті позову відмовлено.

Відповідачем була подана апеляційна скарга про скасування даної постанови господарського суду, оскільки, на його думку, господарським судом неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та порушено норми матеріального і процесуального права.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29 січня 2007 року по справі № 18/75 (а.с. 53-56) суд апеляційної інстанції залишив без змін постанову господарського суду Рівненської області від 25 квітня 2006 року по справі № 18/75, а апеляційні скарги без задоволення.

Зі змісту частини 2 резолютивної частини ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 29 січня 2007 року по справі № 18/75 (а.с. 53-56) вбачається, що її було проголошено в судовому засіданні від 29 січня 2007 року (за участю: представника Відповідача –Добрянського І.В.; представників Позивача –Санковської Є.П. та Бондаря Г.В.), після чого вона набрала законної сили.

Згідно частини 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України: у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Згідно частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України: Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

2 лютого 2007 року, після набрання судовим рішенням по справі № 18/75 законної сили, Позивачем прийнята перша податкова вимога № 1/15 про сплату Відповідачем податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 127 360 (сто двадцять сім тисяч триста шістдесят) грн. 95 коп..

12 березня 2007 року Позивачем прийнята друга податкова вимога № 2/36 (а.с. 32) про сплату Відповідачем податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 127 360 (сто двадцять сім тисяч триста шістдесят) грн. 95 коп..

          Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна                     № 11107880 від 2 лютого 2007 року (а.с. 34), виданого Рівненською філією Інформаційного центру Міністерства юстиції України, Відповідачем здійснено обтяження у вигляді податкової застави всіх активів Позивача.

13 квітня 2007 року рішенням начальника Позивача № 2 (а.с. 33) вирішено застосувати до Відповідача заходи стягнення узгодженої суми податкового боргу за рахунок активів, що перебувають у його власності, а також за рахунок тих активів, прав власності по яких він набуде у майбутньому.

Таким чином, за Відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість в сумі 127 360 (сто двадцять сім тисяч триста шістдесят) грн. 95 коп..

Як вбачається з матеріалів справи даний борг нараховано Позивачем Відповідачу за період з квітня 2004 року по липень 2004 року. Дане підтверджується і актом перевірки                 № 132/23-21822557520 від 31 серпня 2005 року (а.с. 21, 29).

          Що ж до заперечень Відповідача, висвітлених у запереченні Відповідача на позовну заяву (а.с. 70, 85) та додаткових запереченнях (а.с. 87-88), то суд вважає їх безпідставними, оскільки податковий борг з податку на додану вартість в сумі 127 360 (сто двадцять сім тисяч триста шістдесят) грн. 95 коп. нараховано Позивачем Відповідачу за період з квітня 2004 року по липень 2004 року, а не за період 2007 року (період за який сума податку на додану вартість, що повинна була сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі повинна була спрямовуватися виключно для виплат дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємством молоко і м'ясо в живій вазі).

Доводи Відповідача, висвітлені у додаткових запереченнях (а.с. 87-88), що пред'явлення Позивачем першої податкової вимоги 1 лютого 2007 року № 1/15 та застосування податкової застави на всі активи  платника податків є порушенням норм статті 4 Бюджетного Кодексу України, статті 68 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, пункту 11.21 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” до уваги судом не беруться, оскільки вони не входять у межі позовних вимог, які висвітлені Позивачем у позовній заяві   (а.с. 2-5), а суд в силу частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства не може виходити за ці межі.

          На підставі усього вищенаведеного господарський суд Рівненської області прийшов до висновку, що позов підставний та обґрунтований, і підлягає до задоволення.

У відповідності до частини 1 статті 88 КАС України, суд, враховуючи важким майновий стан Відповідача (до Відповідача застосовано публічне обтяження у вигляді податкової застави [а.с. 34]), ухвалює звільнити Відповідача від сплати судових витрат (судового збору) повністю.

Керуючись статтями 88, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задоволити.

2. Стягнути з відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю „Пустомитимолоко”, 35414, Рівненська області, Гощанський район, с. Пустомити,                       вул. Л.Українки, 85, р/р 260022420 в РФ „Райффайзен банк Аваль”, МФО 333227, код 22557520 податковий борг з податку на додану вартість в сумі 127 360 (сто двадцять сім тисяч триста шістдесят) грн. 95 коп. на р/р 31111029600065, код платежу 11021000, одержувач ВДКУ в Гощанському районі, банк одержувач УДК в Рівненській області, МФО 833017.

3. Постанову направити сторонам у справі.

4. Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови оформлено та підписано 11.01.2008р.

     Суддя