Рішення

від 01.11.2007 по справі 2/138

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/138

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2007 р.                     Справа № 2/138.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Край - ЛЦ"

до Торгово-виробничої фірми "Тріо"

про розірвання договору комерційної концесії від 01.06.2006р., стягнення компенсації - 100000грн.

                                                                      Суддя  Скрипничук І.В.

Представники:

Від позивача -

Від відповідача - Мельник А.В. - директор

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Наш Край - ЛЦ", с. Зміїнець Луцького району Волинської області, звернулось з позовом до торгово-виробничої фірми "Тріо", м. Новодністровськ Сокирянського району Чернівецької області, про розірвання договору комерційної концесії від 01.06.2006 року та стягнення 100000грн. компенсації.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступним.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтями 1126 Цивільного кодексу України та 374 Господарського кодексу України передбачено, що кожна із сторін у договорі комерційної концесії, строк якого не встановлений, має право у будь-який час відмовитися від договору, повідомивши про це другу сторону, не менш як за шість місяців, якщо більш тривалий строк не встановлений договором.

У договорі комерційної концесії від 01 червня 2006 року,  укладеного між позивачем та відповідачем, було встановлено строк на який його укладено до 01 червня 2016 року.

Відповідно до умов договору комерційної концесії від 01 червня 2006 року, відповідач зобов'язувався не пізніше п'ятого числа кожного місяця до 01 червня 2016 року сплачувати позивачу періодичні внески за користування франшизою у розмірі 1,5 відсотків від суми реалізованих товарів з ПДВ.

Однак, позивачем було отримано листа від відповідача, який датований 16 травня 2006 року вих. № 24 про те, що договір комерційної концесії від 01 червня 2006 року, який укладено між ТзОВ "Наш Край-ЛЦ" та ТВФ "Тріо" вважати припиненим з 25 травня 2006 року.

Учасники господарських відносин несуть господарську правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено інший вид забезпечення виконання зобов'язання, окрім тих, які передбачені в частині першій цієї статті, а згідно ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Забезпечення виконання зобов'язання відповідачем (за користування комплексом належних позивачу прав з метою виготовлення, використання, ввезення, пропозиції до продажу, продажу і іншого введення в господарський обіг товарів, надання послуг і виконання робіт з використанням торговельної марки "Наш Край", сплати періодичних внесків за користування франшизою) саме до 01 червня 2016 року було встановлено в договорі комерційної концесії від 01 червня 2006 року. Пунктом 6.3.5 передбачено, що у разі дострокового розірвання договору ініційованого користувачем (відповідачем), він сплачує компенсацію правоволодільцю (позивачу) у розмірі 100000гривень.

Відповідач у відзиві вимоги позивача заперечує посилаючись на те, що у своїй заяві останній вказує, що отримав  від відповідача листа № 24 від 16.05.2007 року, в якому йдеться про припинення договору комерційної концесії між відповідачем та позивачем. На підставі цього листа ТзОВ "Наш Край - ЛЦ" просить розірвати вищезгаданий договір. Проте, відповідь на даний лист (згода чи незгода) на адресу ТВФ "Тріо" всупереч ч. 3 ст. 188 ГК України не надходила.

Крім того, 22 червня 2007 року ТВФ "Тріо" надіслала на адресу ТзОВ "Наш Край - ЛЦ" листа за № 39, яким відкликала (визнала недійсним) лист    № 24 від 16.05.2007р. Відповіді на цей лист також не надійшло. У зв'язку з цим 28 серпня 2007 р. ТВФ "Тріо" надіслала на адресу ТзОВ "Наш Край - ЛЦ" цінний лист за № 41 з копією листа № 39 від 22 червня 2007р., в якому лист № 24 від 16.05.2007 р. відкликано.

Таким чином ТВФ "Тріо" не є ініціатором розірвання договору комерційної концесії від 01 червня 2006 року між ТВФ "Тріо" та ТзОВ "Наш Край - ЛЦ".

Згідно п. 6.3.5 договору виплата компенсації проводиться лише у випадку дострокового розірвання договору з ініціативи ТВФ "Тріо". Також в даному договорі відсутня умова про те, що даний договір може бути припинений шляхом надсилання листа.

Згідно ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ухвалами суду від 06.09.2007 року, 26.09.2007 року, 25.10.2007 р. розгляд справи було відкладено для витребування у сторін додаткових доказів для всебічного повного розгляду всіх обставин у сукупності, з урахуванням змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Ухвалою голови господарського суду від 03.10.2007 року строк розгляду справи продовжено на 1 місяць.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, суд  в с т а н о в и в.

Так, 01 червня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір комерційної концесії.

На виконання вимог ст. 1118 Цивільного кодексу України та ст. 367 Господарського кодексу України даний договір зареєстровано державним реєстратором Луцької районної державної адміністрації Волинської області (орган, який здійснив реєстрацію суб'єкта господарювання, що виступає за договором як правоволоділець) в реєстрі договорів комерційної концесії 05 червня 2006 року за № 14/3.

За договором комерційної концесії позивач зобов'язується надати відповідачу за плату право користування комплексом належних позивача прав з метою виготовлення, використання, ввезення, пропозиції до продажу, продажу і іншого введення в господарський обіг товарів, надання послуг і виконання робіт з використання торговельної марки "Наш Край". Під комплексом прав сторони договору комерційної концесії розуміли: право на використання знака для товарів і послуг (торгової марки) "Наш Край" та документацію з ведення бізнесу (регламент директора; регламент категорійного менеджера; регламент працівника бухгалтерії; регламент адміністратора; регламент касира; регламент менеджера торгового залу; регламент працівника охорони; регламент технолога; регламент кухаря; регламент технічного працівника; регламент вантажника; регламент завідувача складом; положення про безпеку; положення про бюджетування).

Відповідно до умов зазначеного договору відповідач зобов'язався використовувати франшизу виключно у торговому закладі, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Новодністровськ, 4-й квартал (п. 2.3.13 договору), та щомісячно сплачувати не пізніше 5-го числа кожного місяця періодичні внески у розмірі 1,5 відсотка від суми реалізованих товарів з ПДВ ( п. 4.3 договору). Також, у разі систематичних порушень умов договору користувачем (відповідачем), правоволоділець (позивач) має право в односторонньому порядку розірвати даний договір без будь-яких компенсацій зі сторони останнього та вимагати відшкодування збитків (пункт 6.4 договору).

Однак, відповідач порушував умови договору і, починаючи з травня 2007 року, не здійснював оплату позивачу за використання франшизу.

За таких умов, вимога позивача про розірвання договору комерційної концесії від 01.06.2006 року є правомірною і підлягає задоволенню, незважаючи на те, що відповідачем подані, як доказ, платіжні доручення за    № 551 від 16.10.2007р., № 556 від 17.10.2007р., № 572 від 19.10.2007р., № 571 від 22.10.2007р. про оплату позивачу франшизу за травень, червень, липень, серпень 2007 року, оскільки дані внески були сплачені уже після порушення провадження у справі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 100000грн. компенсації з посиланням на п. 6.3.5 договору комерційної концесії від 01.06.2006р., яким передбачено, що користувач (відповідач) виплачує правоволодільцю (позивачу) таку компенсацію у разі дострокового розірвання договору користувачем, то вона задоволенню не підлягає.

Так, договором комерційної концесії від 01.06.2006р. не визначено порядку дострокового розірвання договору користувачем (відповідачем).

Посилання відповідача у позовній заяві на лист відповідача, який датований 16.05.2006р. за вих. № 24 про те, що зазначений договір вважати припиненим з 25.05.2006р. не можна вважати підставою його дострокового розірвання Користувачем та припинення, оскільки, як вбачається з листа відповідача від 22.06.2007р. за вих. № 39 та від 28.08.2007р. за № 41 адресованих позивачу, лист на який посилається відповідач у позовній заяві від 16.05.2006р. за № 24 відповідачем відкликаний.

Окрім того, договором комерційної концесії від 01.06.2006р. не передбачена умова про те, що даний договір може бути розірвано в односторонньому порядку і він вважається припиненим шляхом надіслання листа.

Згідно ст. 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Окрім того, відповідно до ст. 1126 Цивільного кодексу України розірвання договору комерційної концесії підлягає державній реєстрації відповідно до ст. 1118 цього Кодексу. Доказів про те, що договір від 01.06.2006р. зареєстрований органом, який здійснив державну реєстрацію правоволодільця, як такий, що розірваний і припинив свою дію, позивач не подав.

Не доведено позивачем, що є письмове оголошення в пресі про припинення використання торгової марки правоволодільця відповідачем (пункт 6.3.3 договору).

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням вищеназваного.

Керуючись ст.ст. 82, 84, 49 ГПК України, с у д -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір комерційної концесії від 01.06.2006 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Наш Край-ЛЦ",                    с. Зміїнець Луцького району Волинської області та торгово-виробничою фірмою "Тріо", м. Новодністровськ Чернівецької області.

3. Стягнути з торгово-виробничої фірми "Тріо", м. Новодністровськ Промбаза, 4-й квартал, р/р 26004301826522 в "Промінвестбанк" м. Чернівці, МФО 356163, ЄДРПОУ 21444853, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Край - ЛЦ", с. Зміїнець Луцького району Волинської області, р/р 260040186857 у ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України", МФО 303547, ЄДРПОУ 33537597, 85грн. державного мита, 59грн. інформаційних послуг.

4. У решті позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                                          І.В.Скрипничук