Постанова від 18.06.2025 по справі 580/13055/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/13055/24 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ОРЛЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Вівдиченко Т.Р., Кузьмишиної О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уманського міськрайонного суду Черкаської області про визнання бездіяльністі протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

30 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уманського міськрайонного суду Черкаської області, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Уманського міськрайонного суду Черкаської області щодо надання неточної, неповної та недостовірної інформації на інформаційний запит ОСОБА_1 від 18 грудня 2024 р., що міститься у листі від 24 грудня 2024 р.;

- зобов`язати Уманський міськрайонний суд Черкаської області надати точну, повну та достовірну інформацію на інформаційний запит ОСОБА_1 від 18 грудня 2024 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 18 грудня 2024 року звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з інформаційним запитом, в якому просив надати точну, повну та достовірну інформацію щодо дати проведення останніх зборів суддів Уманського міськрайонного суду Черкаської області, перелік питань, які розглядались, чи ставилося питання обрання голови Уманського міськрайонного суду Черкаської області та надати копію протоколу зазначених зборів суддів. Позивач вважає, що відповідач надав неповну, неточну та недостовірну інформацію на запит від 18 грудня 2024 року, що порушує його право на отримання публічної інформації.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Уманського міськрайонного суду Черкаської області у наданні неповної відповіді на інформаційний запит ОСОБА_1 від 18 грудня 2024 року.

Зобов`язано Уманський міськрайонний суд Черкаської області повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 18 грудня 2024 року та надати повну інформацію на вказаний запит з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.

У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити резолютивну частину рішення від 31 січня 2025 р. Черкаського окружного адміністративного суду, виклавши наступним чином:

- визнати протиправними дії Уманського міськрайонного суду Черкаської області щодо надання неточної, неповної та недостовірної інформації на інформаційний запит ОСОБА_1 від 18.12.2024, що міститься у листі від 24.12.2024;

- зобов`язати Уманський міськрайонний суд Черкаської області надати точну, повну та достовірну інформацію на інформаційний запит ОСОБА_1 від 18.12.2024.

Апеляційна скарга мотивована тим, що принцип стабільності є визначальним щодо можливості виходу за межі позовних вимог. Наведене означає, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом, не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17-а).

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року, 13 березня 2025 року та 01 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до фактичних обставин справи, 18.12.2024 ОСОБА_1 звернулась до Уманського міськрайонного суду з інформаційним запитом, що зареєстрований за №31611, у якому просила надати точну, повну та достовірну інформацію щодо дати проведення останніх зборів суддів Уманського міськрайонного суду Черкаської області, перелік питань, які розглядались, чи ставилось питання обрання голови Уманського міськрайонного суду Черкаської області та надати копію протоколу зазначених зборів суддів. Інформацію просила надати у п`ятиденний термін на е-адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 та поштову адресу: АДРЕСА_1 (а.с.5).

Відповідач листом від 24.12.2024 за №01.2/64/24 на інформаційний запит від 18.12.2024, зареєстрований №31611, повідомив позивача, що 18 грудня 2024 року в Уманському міськрайонному суді Черкаської області відбулися збори суддів. До порядку денного були включені наступні питання: обрання суддів Уманського міськрайонного суду Черкаської області Годік Л.С. , Душина О.В. слідчими суддями; затвердження графіку відпусток суддів на 2025 рік; щодо заповнення вакантних посад голови та заступника голови Уманського міськрайонного суду Черкаської області. В додаток до відповіді долучено витяг з протоколу зборів суддів №7 від 18.12.2024 на 1 арк. (а.с.6).

Позивач у позовній заяві стверджує, що відповідність протоколу щодо обрання голови суду відображена у копії протоколу №2 від 22.03.2023 Черкаського окружного адміністративного суду, в якому надана, повна та достовірна інформація щодо зборів суддів з питання обрання голови суду; відписка від 24.12.2024 р. відповідача є доказом надання неточної, неповної та недостовірної інформації, що суперечить закону, яким регулюються спірні правовідносини; відповідач надав позивачу неповну, неточну та недостовірну інформацію на запит від 18.12.2024 р.

Також позивач наголошує, що жодного повідомлення на офіційному сайті Уманського міськрайонного суду Черкаської області про проведення 18.12.2024 р. зборів суддів по питанню обрання голови та заступника голови суду не існує, що є черговим доказом сумнівності інформації, наданої відповідачем.

Вважаючи вказану інформацію неповною, неточною та недостовірною, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виснував, що надаючи відповідь від 24.12.2024 на інформаційний запит позивача від 18.12.2024 відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв без урахування усіх обставин, у тому числі не з`ясуванні/не уточненні питання щодо надання копії протоколу чи витягу з нього, тобто, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України чим допустив протиправну бездіяльність у межах спірних правовідносин. В матеріалах справи судом не встановлено доказів того, що відповідачем надавалась позивачу повна відповідь із порушуваних у запиті на інформацію питань, зокрема щодо надання копії протоколу зборів суддів Уманського міськрайонного суду Черкаської області. Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, що містяться в матеріалах адміністративної справи, суд дійшов висновку, що заявлений позов по суті належить задовольнити частково, водночас обравши при цьому правильний і найбільш ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, шляхом зобов`язання Уманського міськрайонного суду Черкаської області повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 18.12.2024 та надати повну інформацію на вказаний запит з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Стаття 34 Конституції України гарантує право кожного на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до статті 5 Закону № 2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

За порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом (стаття 20 Закону № 2657-XII).

Визначення публічної інформації закріплено у статті 1 Закону № 2939-VI, за змістом якої це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону № 2939-VI передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

За змістом статті 5 Закону № 2939-VI забезпечення доступу до публічної інформації здійснюється двома способами: шляхом її систематичного та оперативного оприлюднення інформації (в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом), а також надання інформації за запитами на інформацію.

Організаційно-процесуальні аспекти оформлення запитів на інформацію визначені статтею 19 Закону № 2939-VI, відповідно до частини першої якої запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Частинами другою - четвертою статті 19 Закону № 2939-VI передбачено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Згідно з частиною п`ятою статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави дійти висновку, що забезпечення доступу до публічної інформації залежить, у тому числі, від виду (характеру, суті) такої інформації, а кожна особа має право скористатися своїм правом на подання інформаційного запиту, якому кореспондує обов`язок розпорядника інформації надати на нього відповідь у визначений законодавством строк.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово в своїх постановах, застосовуючи частину першу статті 1 Закону № 2939-VI, зазначала про такі обов`язкові ознаки публічної інформації, як документованість, створення (отримання) інформації суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх повноважень або знаходження у володінні цього суб`єкта з інших підстав. Розпорядник публічної інформації зобов`язаний надати ту публічну інформацію, якою він володіє і яка певним чином задокументована (відображена на матеріальних носіях) (близькі за змістом висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 лютого 2021року у справі № 9901/22/20 (пункт 53), від 19 жовтня 2023 року № 9901/337/21 (пункт 23), від 15 лютого 2024 року у справі № 990/222/23 (пункт 6.23)).

Тобто розпорядник може і повинен надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, знаходиться поза площиною правового регулювання доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов`язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Уманського міськрайонного суду з інформаційним запитом, у якому просила надати точну, повну та достовірну інформацію щодо дати проведення останніх зборів суддів Уманського міськрайонного суду Черкаської області, перелік питань, які розглядались, чи ставилось питання обрання голови Уманського міськрайонного суду Черкаської області та надати копію протоколу зазначених зборів суддів.

Отже, у запиті від 18 грудня 2024 року позивач чітко окреслив межі запитуваної інформації, яку очікував отримати від відповідача, а саме інформацію щодо конкретного виду документу - копії протоколу зборів суддів Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 грудня 2024 року.

Листом від 24 грудня 2024 року за № 01.2/64/24 відповідач надав позивачу відповідь та вказав, що 18 грудня 2024 року в Уманському міськрайонному суді Черкаської області відбулися збори суддів; до порядку денного були включені наступні питання: обрання суддів Уманського міськрайонного суду Черкаської області Годік Л.С. , Душина О.В. слідчими суддями; затвердження графіку відпусток суддів на 2025 рік; щодо заповнення вакантних посад голови та заступника голови Уманського міськрайонного суду Черкаської області.

Натомість розпорядником інформації у відповіді від 24 грудня 2024 року щодо запитуваної інформації про надання копії протоколу, додано витяг з протоколу від 18.12.2024 №7.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в запиті позивач чітко вказав інформацію, яку він бажає отримати, проте надана відповідачем відповідь не містила всіх відомостей з приводу порушених заявником питань, зокрема щодо надання копії протоколу (відповідачем надано витяг з протоколу), або мотивованої відмови у наданні такої відповіді.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказані дії свідчать про допущення відповідачем протиправної бездіяльності у наданні неповної відповіді на інформаційний запит ОСОБА_1 від 18 грудня 2024 року.

За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З аналізу статей 13, 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» вбачається, обов`язок надавати достовірну, точну та повну інформацію покладається на розпорядника інформації. Як слідує, повноваження відповідача стосовно надання відповіді на запит є його компетенцією, як розпорядника інформацією.

Відповідно до змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають їм можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох альтернативних варіантів управлінських рішень, кожен із яких є законним. При цьому повноваження державних органів не можуть визнаватися дискреційними за наявності лише одного правомірного та законно обґрунтованого варіанта поведінки суб`єкта владних повноважень.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Відтак, згідно з положеннями Конституції України та КАС щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Частина четверта статті 245 КАС України визначає, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як наслідок, судова колегія погоджує висновок суду першої інстанції про те, що для відновлення порушених прав позивача необхідно зобов`язати Уманський міськрайонний суд Черкаської області повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 18 грудня 2024 року та надати повну інформацію на вказаний запит з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.

В розумінні положень ч. 1, 2 ст. 23 Закону № 2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Колегія суддів звертає увагу, що апелянтом не спростовано правильність рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: Т.Р. Вівдиченко

О.М. Кузьмишина