Постанова від 04.06.2025 по справі 922/2824/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/2824/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Харківської міської ради - Жилка С. Е.,

Товариства з обмеженою

відповідальністю «АВАНТАЖ-ПРОПЕРТІ» - Дзюба І. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТАЖ-ПРОПЕРТІ»

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 (у складі колегії суддів: Медуниця О. Є. (головуючий), Істоміна О. А., Радіонова О. О .)

та рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2024 (суддя Добреля Н. С.)

у справі № 922/2824/24

за позовом Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТАЖ-ПРОПЕРТІ»

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року Харківська міська рада звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТАЖ-ПРОПЕРТІ» (далі - ТОВ «АВАНТАЖ-ПРОПЕРТІ») про стягнення 3 388 759,41 грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою відповідно до договору оренди землі від 12.12.2016 за період з 01.01.2020 до 31.12.2021.

Позовні вимоги обґрунтовано несплатою відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою за договором оренди землі від 12.12.2016 з урахуванням зміненої з 01.01.2020 нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.12.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2025, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «АВАНТАЖ-ПРОПЕРТІ» на користь Харківської міської ради заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Клочківській, 134-Б у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 12.12.2016 за період з 01.01.2020 до 31.12.2021 у розмірі 2 573 169,82 грн. У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, у квітні 2025 року ТОВ «АВАНТАЖ-ПРОПЕРТІ» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2024, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, у поданій касаційній скарзі ТОВ «АВАНТАЖ-ПРОПЕРТІ» надало попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у розмірі 81 330,25 грн, які воно понесло і очікує понести у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції, докази на підтвердження яких будуть подані відповідно до вимог процесуального законодавства.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.05.2025 у справі № 922/2824/24 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «АВАНТАЖ-ПРОПЕРТІ» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2024 з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 04.06.2025.

Харківська міська рада у відзиві на касаційну скаргу посилається на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

ТОВ «АВАНТАЖ-ПРОПЕРТІ» подано до Верховного Суду відповідь на відзив Харківської міської ради на касаційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 12.12.2016 між Харківською міською радою (орендодавець) та ТОВ «АВАНТАЖ-ПРОПЕРТІ» (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 № 262/16 «Про надання земельних ділянок для будівництва об`єктів» надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови (кадастровий номер 6310136300:04:018:0063), загальною площею 1,0038 га, яка знаходиться за адресою: вул. Клочківська, 134-Б, м. Харків (пункти 1, 2).

Відповідно до пункту 3 договору на земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля.

У пункті 5 договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом (вих. № 97-20.08-2-1529/32-16 від 30.09.2016) становить 11 221 380,00 грн.

При змінах в нормативній грошовій оцінці земель за рішенням міської ради орендар за свій рахунок виконує розрахунок оновленої грошової оцінки земельної ділянки і направляє один екземпляр відповідному органу державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки.

Договір укладено строком до 31.12.2021. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію листом-повідомленням (пункт 8 договору).

Згідно з пунктом 9 договору орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем щомісячно у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківській області.

Розмір орендної плати за земельну ділянку на рік згідно з розрахунком № 956/16 від 20.10.2016 становить 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 336 641,40 грн; розмір орендної плати за земельну ділянку в місяць становить 28 053,45 грн.

Орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частинами щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця або в строки, визначені чинним законодавством (пункт 11 договору).

Відповідно до пункту 13 договору розмір орендної плати переглядається у разі, зокрема, зміни нормативної грошової оцінки.

У разі ухилення орендаря від перерахунку орендної плати при настанні умов, передбачених пунктом 13 договору, орендодавець має право звернутися до суду для визнання додаткової угоди до договору укладеною у зміненій редакції (пункт 28 договору).

За умовами пункту 31 договору орендар зобов`язаний, зокрема, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки в місячний термін звернутися до орендодавця щодо перерахунку розміру орендної плати.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується в судовому порядку (пункт 36 договору).

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 42 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками обох сторін.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 04.01.2017 № 77739909 право оренди на земельну ділянку було зареєстроване за ТОВ «АВАНТАЖ-ПРОПЕРТІ» 20.12.2016, номер запису про інше речове право 18482660.

Рішенням Харківської міської ради від 27.02.2019 № 1474/19 «Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018» затверджено Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018; встановлено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2018 застосовується з 01.01.2020.

Головне управління ДПС у Харківській області листом від 11.04.2024 № 7785/5/20-40-04-02-12 щодо плати ТОВ «АВАНТАЖ-ПРОПЕРТІ» за землю за період з 2019 до 2023 повідомило Харківську міську раду, що ТОВ «АВАНТАЖ-ПРОПЕРТІ» за 2019 рік задекларовано до сплати земельний податок у розмірі 356 839,88 грн; за 11 місяців 2020 року - 327 103,22 грн; за 2021 рік - 356 839,88 грн; за січень-лютий 2022 року - 311 549,06 грн; за травень-грудень 2023 року 1 404 233,81 грн. За даними інтегрованої картки платника ІТС «Податковий блок» задекларовані ТОВ «АВАНТАЖ-ПРОПЕРТІ» податкові зобов`язання по орендній платі за 2019-2021 роки, січень-лютий 2022 року та 2023 рік сплачено.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2020 до 31.12.2021, Харківська міська рада свої обґрунтувала їх тим, що починаючи з 01.01.2020 ТОВ «АВАНТАЖ-ПРОПЕРТІ» повинно було сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою в новому розмірі з урахуванням зміненої нормативної грошової оцінки землі, оскільки з моменту застосування зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності автоматично змінюються права та обов`язки сторін договору в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції встановив, що розрахований позивачем розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у період з 01.01.2020 до 31.12.2021, на підставі якого останнім здійснено розрахунок заборгованості зі сплати орендної плати за зазначений період, є неправильним, оскільки відповідно до витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 03.09.2020 № 4058/176-20, від 19.11.2020 № 4614/176-20 її розмір у спірний період становив 56 645 442,00 грн. Здійснивши власний розрахунок заборгованості зі сплати орендної плати у спірний період з урахуванням нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у розмірі 56 645 442,00 грн, положення пункту 52-4 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК України), а також сплачений відповідачем земельний податок за 11 місяців 2020 року та за 2021 рік, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 2 573 169,82 грн заборгованості. При цьому суд першої інстанції також зазначив, що застосування з 01.01.2020 нормативно грошової оцінки земель міста Харкова, затвердженої рішенням Харківської міської ради від 27.02.2019 № 1474/19 «Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018», прийнятим за наявності позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації, відповідає приписам законодавства.

ТОВ «АВАНТАЖ-ПРОПЕРТІ», обґрунтовуючи у поданій касаційній скарзі підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послався на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при прийняті оскаржуваних судових рішень положень статті 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», абзацу 5 підпункту 3.5.3 пункту 3.5 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Державного комітету України по земельним ресурсам від 03.12.2004 № 391; на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19, у постановах Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 815/1138/16від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, від 16.10.2018 у справі № 522/7868/13, від 27.11.2018 у справі № 826/2507/18, від 17.12.2019 у справі № 1940/1662/18, від 29.04.2020 у справі № 161/6580/16-а, від 10.04.2020 у справі № 615/1182/15-а, від 25.09.2018 у справі № 428/7176/14-а від 10.06.2021 у справі № 823/902/17, від 07.10.2021 у справі № 160/17179/20, від 10.12.2021 у справі № 0940/2301/18, від 18.08.2022 у справі № 540/421/21.

Крім того, ТОВ «АВАНТАЖ-ПРОПЕРТІ» підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на наявність підстав, передбачених пунктом 1, 4 частини 3 статті 310 цього Кодексу, а саме: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції у межах доводів касаційної скарги, виходить із такого.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України)).

Частиною 1 статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

У частині 3 статті 22 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

Згідно з частиною 1 статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Положеннями пункту 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 АК України).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (пункт 289.1 статті 289 ПК України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 12.12.2016 між Харківською міською радою (орендодавець) та ТОВ «АВАНТАЖ-ПРОПЕРТІ» (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов пункту 9 якого, розмір орендної плати за земельну ділянку становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 336 641,40 грн на рік, або 28 053,45 грн на місяць.

У пункті 31 договору сторонами погоджено, зокрема, що у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки орендар зобов`язаний в місячний термін звернутися до орендодавця щодо перерахунку розміру орендної плати.

Отже, базою для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності є нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено Законом України «Про оцінку земель».

Відповідно до частини 5 статті 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» встановлено випадки обов`язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно із частиною 1 статті 15 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

За змістом статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація (частина 1 статті 20 Закону України «Про оцінку землі»).

Статтею 21 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу підлягають державній експертизі відповідно до закону.

Порядок затвердження технічної документації з оцінки земель визначений статтею 23 Закону України «Про оцінку земель», частиною 1 якої передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України.

Пунктом 271.2 статті 271 ПК України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Положеннями пункту 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Отже, нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема ,договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.

Водночас обов`язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац другий частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель»). Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає положенням частини другої статті 632 ЦК України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Таким чином, з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються і права та обов`язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки.

У таких правовідносинах відсутній обов`язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов`язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22.

Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Харківської міської ради від 27.02.2019 № 1474/19 «Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018» затверджено Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018; встановлено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2018 застосовується з 01.01.2020.

Зазначене рішення оприлюднено на офіційному вебсайті Харківської міської ради та розміщено в Єдиному міському реєстрі актів Харківської міської ради.

Докази звернення відповідно до умов договору (пункт 31) орендаря до орендодавця щодо перерахунку розміру орендної плати у матеріалах справи відсутні.

При цьому судами попередніх інстанцій установлено, що згідно з листом Головного управління ДПС у Харківській області від 11.04.2024 № 7785/5/20-40-04-02-12 ТОВ «АВАНТАЖ-ПРОПЕРТІ» задекларовано до сплати та сплачено земельний податок за 11 місяців 2020 року у розмірі 327 103,22 грн та за 2021 рік у розмірі 356 839,88 грн.

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок заборгованості зі сплати орендної плати, суди попередніх інстанцій, дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, встановили, що розрахований позивачем розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у 2020-2021 роках - 70 829 609,67 грн, на підставі якого ним здійснено розрахунок заборгованості зі сплати орендної плати за період з 01.01.2020 по 31.12.2021, є неправильним, оскільки відповідно до наданих відповідачем витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 03.09.2020 № 4058/176-20, від 19.11.2020 № 4614/176-20, які є належними та допустимими доказами, розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у спірний період становив 56 645 442,00 грн.

За таких обставин, ураховуючи правильний розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у спірний період, сплачений відповідачем земельний податок за 11 місяців 2020 року та за 2021 рік, а також те, що відповідно до положень пункту 52-4 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України за період з 01.03. по 31.03.2020 не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності, суди попередніх інстанцій здійснили власний розрахунок заборгованості зі сплати орендної плати у період з 01.01.2020 по 31.12.2021 та дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2 573 169,82 грн.

При цьому, з огляду на те, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2028 була затверджена рішенням Харківської міської ради від 27.02.2019 № 1474/19 (яке оприлюднено на офіційному вебсайті Харківської міської ради та розміщено в Єдиному міському реєстрі актів Харківської міської ради), суди попередніх інстанцій правомірно зазначили, що така нормативна грошова оцінка застосовується з 01.01.2020, що відповідає приписам пункту 271.2 статті 271 ПК України, відповідно до яких рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період).

Разом з цим, дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, ураховуючи положення статті 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» та пункту 3.5 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виснували про наявність позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації (Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018) від 05.12.2018 № 3334-18 (після усунення недоліків цієї документації).

За таких обставин суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Отже, для касаційного перегляду судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

ТОВ «АВАНТАЖ-ПРОПЕРТІ», обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 815/1138/16, відповідно до якого за відсутності позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації, що є об`єктом обов`язкової державної експертизи, підстав для погодження та затвердження цієї землевпорядної документації у органу місцевого самоврядування не виникає.

Так, у справі № 815/1138/16, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд (постанова 10.11.2022), залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень, виходив із того, що оскільки обставинами цієї справи встановлено відсутність позитивного висновку державної експертизи проєкту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища, то й підстав для прийняття сільською радою та районною радою оскаржуваних позивачем рішень щодо погодження та затвердження такої землевпорядної документації у цих органів місцевого самоврядування не виникло.

Разом з тим, у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили наявність позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації (Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018) від 05.12.2018 № 3334-18 (після усунення недоліків цієї документації).

Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19 та постанові Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, відповідно до яких суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки у справі № 922/2824/22, що розглядається, судами попередніх інстанцій обставин невідповідності рішення Харківської міської ради від 27.02.2019 № 1474/19 «Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018» положенням Конституції та законів України встановлено не було.

У справах від 16.10.2018 у справі № 522/7868/13, від 17.12.2019 у справі № 1940/1662/18, від 29.04.2020 у справі № 161/6580/16-а, від 10.04.2020 у справі № 615/1182/15-а, від 25.09.2018 у справі № 428/7176/14-а від 10.06.2021 у справі № 823/902/17, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, предметом спору було протиправність рішень органів місцевого самоврядування щодо затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок певної адміністративно-територіальної одиниці, якими остаточно вирішено питання щодо затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки землі.

Як уже зазначалось вище, у справі № 922/2824/24, що розглядається, судами попередніх інстанцій при вирішенні спору, предметом якого є стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, обставин невідповідності рішення Харківської міської ради від 27.02.2019 № 1474/19 «Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018», яким остаточно вирішено питання щодо затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки землі, положенням Конституції та законів України встановлено не було.

У справах № 160/17179/20, № 540/421/21, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд погодився з висновками відповідних судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та нечинними рішення органів місцевого самоврядування про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель у зв`язку із обранням позивачем неефективного способу захисту, оскільки питання щодо введення в дію (впровадження) нормативної грошової оцінки землі та встановлення показника базової вартості одного квадратного метра землі остаточно було вирішено із прийняттям органами місцевого самоврядування інших рішень, а не тих, що оскаржуються позивачами.

Разом з тим, у справі № 922/2824/24, що розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що питання щодо затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки землі остаточно було вирішено із прийняттям Харківською міською радою рішення від 27.02.2019 № 1474/19 «Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018».

Отже, аналіз висновків, зроблених судами попередніх інстанцій у справі № № 922/2824/24, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19 та постановах Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 815/1138/16, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, від 16.10.2018 у справі № 522/7868/13, від 17.12.2019 у справі № 1940/1662/18, від 29.04.2020 у справі № 161/6580/16-а, від 10.04.2020 у справі № 615/1182/15-а, від 25.09.2018 у справі № 428/7176/14-а від 10.06.2021 у справі № 823/902/17, від 07.10.2021 у справі № 160/17179/20, від 18.08.2022 у справі № 540/421/21, на які посилається скаржнику касаційній скарзі, оскільки правовідносини у зазначених справах та у справі, що розглядається, не є подібними, враховуючи відмінні фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин.

Посилання скаржникам на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.12.2021 у справі № 0940/2301/18 (за позовом про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення ставок земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності)), від 27.11.2018 у справі № 826/2507/18 (за позовом про скасування постанови Кабінету Міністрів України про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників та пункту 1 переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, не приймаюся судом касаційної інстанції до уваги, оскільки правовідносини у справі № 922/2824/24, що розглядається, та у наведених вище справах, на які посилається скаржника у касаційній скарзі, не є подібними, ураховуючи відмінний зміст спірних правовідносин.

Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Також підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, ТОВ «АВАНТАЖ-ПРОПЕРТІ» зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

Відповідно до пункту 4 частини 2статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судового рішення, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 ГПК України.

Так, на обґрунтовування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, ТОВ «АВАНТАЖ-ПРОПЕРТІ» посилається на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили докази (пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України), а також встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 3 статті 310 ГПК України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього кодексу.

За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів за умови не підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Також, згідно з пунктом 4 частини 3 статті 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Частинами 1 та 2 статті 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 27.12.2022 у справі № 910/21725/21.

Матеріалами справи та змістом оскаржуваних рішень підтверджується належне дослідження судами попередніх інстанцій доказів у справі, надання їм правильної оцінки, а доводи касаційної скарги про встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів - висновку державної експертизи землевпорядної документації від 05.12.2018 № 3334-18, Суд вважає безпідставними, оскільки скаржником взагалі не зазначено наявності передбачених чинним законодавством обставин, які б зумовлювали визнання зазначеного висновку недопустимим доказом.

Саме лише посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів без належного обґрунтування, не може ставити під сумнів судові рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи в цій частині фактично зводяться до незгоди ТОВ «АВАНТАЖ-ПРОПЕРТІ» з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, а також до переоцінки наявних у матеріалах справи доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 300 ГПК України .

Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТАЖ-ПРОПЕРТІ» залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2024 у справі № 922/2824/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

І. С. Міщенко