Постанова від 20.06.2025 по справі 446/314/18

Справа № 446/314/18 Головуючий у 1 інстанції: Самсін М. Л.

Провадження № 22-ц/811/1320/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Чижа Л.М.

з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

представника апелянтів Микуша Д.М, представника ОСОБА_3 ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_7 на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 26 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особа Жовтанецька сільська рада, про скасування права власності на земельні ділянки, зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особа Жовтанецька сільська рада, про скасування права власності на земельні ділянки, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

Визнати недійсними:

- наказ №7430/16-16 від 11.08.2016, виданий Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області, яким надано дозвіл ОСОБА_5 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Ременівської сільської ради Кам`янка-Бузького району орієнтовною площею 2,00 га;

- наказ №8915/28-15 від 16.09.2015, виданий Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області, яким надано дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сльськогосподарського призначення на території Ременівської сільської ради Кам`янка-Бузького району орієнтовною площею 2,00 га;

- наказ №11443/28-15 від 07.12.2015, виданий Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області, яким надано дозвіл ОСОБА_6 на розробку проекту землеустрою шодо відведення земельної ділянки орієнтовною плошею 2,00 га на території Ременівської сільської ради Кам`янка-Бузького району у власність для ведення особистого селянського господарства.

Визнати недійсними:

- наказ Головного управління держгеокадастру у Львівській області від 15.09.2017 №13-5789/16-17-СГ про затвердження проекту землеустрою ОСОБА_5 та надання йому у власність земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 4622185200:04:000:0115;

- наказ Головного управління держгеокадастру у Львівській області від 08.02.2016 № 960/16-16 про затвердження проектів землеустрою про затвердження проекту землеустрою ОСОБА_3 та надання йому у власність земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 4622185200:04:000:0107;

- наказ Головного управління держгеокадастру у Львівській області від 24.03.2020 №13-4075/16-20-СГ про затвердження проекту землеустрою ОСОБА_6 та надання йому у власність земельної ділянки площею 1,1940 га, кадастровий номер 4622185200:04:000:0121.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 2,0000 та кадастровий номер 4622185200:04:000:0115 для ведення особистого сільського господарства проведену 26.09.2017 Кам`янка-Бузькою районною державною адміністрацією номер запису 22589392.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 2,0000 га кадастровий номер 4622185200:04:000:0107 для ведення особистого сільського господарства проведену 12.02.2016. Кам`янка-Бузьким районним управлінням юстиції номер запису 13475072.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,7255 га, яка розташована на території Ременівської сільської ради, на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 03.12.2002, який видано на підставі розпорядження голови Кам`янка-Бузької районної державної адміністрації від 01.11.2002 № 497. Вказаною земельною ділянкою ОСОБА_1 володіє та користується станом і на даний час.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № 13-5789/16-17-СГ від 15.09.2017 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_5 у власність земельну ділянку площею 2,00 га (кадастровий номер 4622185200:04:000:0115) із земель сільськогосподарського призначення на території Ременівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області. 26.09.2017 проведена державна реєстрація права власності на вказану земельну ділянку. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № 960/16-16 від 08.02.2016 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 2,00 га (кадастровий номер 4622185200:04:000:0107) із земель сільськогосподарського призначення на території Ременівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області. 12.02.2016 проведена державна реєстрація права власності на вказану земельну ділянку. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №13-4075/16-20-СГ від 24.03.2020 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_6 у власність земельну ділянку площею 1,1940 та (кадастровий номер 4622185200:04:000:0121).

Як стало відомо позивачеві вказані земельні ділянки повністю поглинають належну йому земельну ділянку площею 1,7255 га, яка розташована на території Ременівської сільської ради, сільськогосподарського призначення, та яка належить йому на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 03.12.2002. Таким чином, вказані рішення Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про передачу у власність земельних ділянок порушують права позивача, оскільки відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було фактично передано в частинах земельну ділянку позивача без вилучення її в нього та з порушенням його права власності.

На підставі наведеного просив задовольнити його позов.

ОСОБА_5 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 2,0 га, кадастровий номер 4622185200:04:000:0115, яка надана для ведення особистого селянського господарства. Однак ОСОБА_1 самовільно захопив належну йому земельну ділянку та використовує дану земельну ділянку.

Просив суд зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 2,0 га, кадастровий номер 4622185200:04:000:0115, яка надана для ведення особистого селянського господарства за адресою: Львівська область, Кам`янка-Бузького району, шляхом заборони користуватися та здійснювати сільськогосподарські роботи та обробіток даної земельної ділянки. Стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 80000,00 грн.

Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 26.09.2023 позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсними:

- наказ №7430/16-16 від 11.08.2016, виданий Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області, яким надано дозвіл ОСОБА_5 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Ременівської сільської ради Кам`янка-Бузького району орієнтовною площею 2,00 га;

- наказ №8915/28-15 від 16.09.2015, виданий Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області, яким надано дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сльськогосподарського призначення на території Ременівської сільської ради Кам`янка-Бузького району орієнтовною площею 2,00 га;

- наказ №11443/28-15 від 07.12.2015, виданий Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області, яким надано дозвіл ОСОБА_6 на розробку проекту землеустрою шодо відведення земельної ділянки орієнтовною плошею 2,00 га на території Ременівської сільської ради Кам`янка-Бузького району у власність для ведення особистого селянського господарства.

Визнано недійсними:

- наказ Головного управління держгеокадастру у Львівській області від 15.09.2017 №13-5789/16-17-СГ про затвердження проекту землеустрою ОСОБА_5 та надання йому у власність земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 4622185200:04:000:0115;

- наказ Головного управління держгеокадастру у Львівській області від 08.02.2016 № 960/16-16 про затвердження проектів землеустрою про затвердження проекту землеустрою ОСОБА_3 та надання йому у власність земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 4622185200:04:000:0107;

- наказ Головного управління держгеокадастру у Львівській області від 24.03.2020 №13-4075/16-20-СГ про затвердження проекту землеустрою ОСОБА_6 та надання йому у власність земельної ділянки площею 1,1940 га, кадастровий номер 4622185200:04:000:0121.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 2,0000 та кадастровий номер 4622185200:04:000:0115 для ведення особистого сільського господарства проведену 26.09.2017 Кам`янка-Бузькою районною державною адміністрацією номер запису 22589392.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 2,0000 га кадастровий номер 4622185200:04:000:0107 для ведення особистого сільського господарства проведену 12.02.2016. Кам`янка-Бузьким районним управлінням юстиції номер запису 13475072.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_7 .

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що заявою про уточнення позивних вимог позивач фактично збільшив позовні вимоги додавши ще дві вимоги, що стосувалося визнання недійсних наказів, щодо земельних ділянок ОСОБА_6 та змінив підставу позову, що не допускається. Таким чином, суд першої інстанції зобов`язаний був залишити таку заяву позивача про уточнення позовних вимог від 13.04.2021 без розгляду та роз`яснити йому право подати або заяву про зміну предмету чи підставу позову, заяву про збільшення позовних вимог.

Вказує, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження перетину (накладання) земельної ділянки позивача та земельних ділянок відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , хоча саме ця обставина є основною щодо предмету доказування по даній справі. За відсутності таких доказів не можливо встановити, які права позивача порушені, оспорені чи невизнані відповідачами, а відтак і його право на пред явлення даного позову. Позивач у встановленому процесуальним законом порядку не заявляв клопотання про проведення судової земельно-технічної експертизи.

Також ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 являються учасниками бойових дій, а відтак на підставі цього статусу у встановлений законом спосіб отримали право власності на спірні земельні ділянки. Матеріали справи не містять жодних доказів, що останні в незаконний спосіб отримали право власності на спірні земельні ділянки, а навпаки матеріали підтверджують їх законність. Підтвердженням цього є позиція Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, який зазначив, що право власності на земельні ділянки зареєстровано за їх власникам на підставі відповідних документів, з дотриманням відповідної процедури передбачених законом. Позивачем неправильно обрано спосіб захисту.

Щодо зустрічного позову, то відмовляючи у зустрічному позові ОСОБА_5 до ОСОБА_8 про усунення перешкод земельною ділянкою, суд зазначив, що такий не підтверджено належними і допустимими доказами порушення прав позивача. Проте такі висновки суду є суперечливими, оскільки в матеріалах справи наявні усі документи на підтвердження законності отримання ОСОБА_5 права власності на спірну земельну ділянку, як і наявні докази чинення йому перешкод, які суд першої інстанції не надав жодної оцінки.

Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 відмовити повністю та задовольнити зустрічний позов.

Від ОСОБА_1 надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник апелянтів Микуш Д.М, представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 підтримали апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній. Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, покликаючись на доводи, викладені у відзиві на скаргу.

Інші учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з`явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає.

Відповідно до Державного акту серії ІІІ-ЛВ № 010282, виданого 06.12.2002 на підставі розпорядження голови Кам`янка-Бузької райдержадміністрації від 01.11.2002 № 497, ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 1,7255 га, яка розташована на території Ременівської сільської ради. Земельну ділянку передано для сільськогосподарського виробництва. Державний акт зареєстровано в Книзі державних актів на право приватної власності на землю за № 704.

ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із клопотаннями про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність площею 2,0 га на території Ременівської сільської ради.

При розгляді вказаних клопотань Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області одержано відомості з Відділу Держгеокадастру у Кам`янка-Бузькому районі, відповідно до яких земельні ділянки, на які претендували громадяни ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , відносились до земель сільськогосподарського призначення державної власності, обліковувалися як землі запасу, рілля і не перебували у власності інших громадян.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № 7430/16-16 від 11.08.2016 надано дозвіл ОСОБА_5 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Ременівської сільської ради Кам`янка-Бузького району орієнтовною площею 2,00 га.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №8915/28-15 від 16.09.2015 надано дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Ременівської сільської ради Кам`янка-Бузького району орієнтовною площею 2,00 га.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №11443/28-15 від 07.12.2015 надано дозвіл ОСОБА_6 на розробку проекту землеустрою шодо відведення земельної ділянки орієнтовною плошею 2,00 га на території Ременівської сільської ради Кам`янка-Бузького району у власність для ведення особистого селянського господарства.

15.09.2017 наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № 13-5789/16-17-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_5 у власність земельну ділянку площею 2,00 га (кадастровий номер 4622185200:04:000:0115) із земель сільськогосподарського призначення на території Ременівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області.

26.09.2017 проведена державна реєстрація права власності ОСОБА_9 на вказану земельну ділянку.

08.02.2016 наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № 960/16-16 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 2,00 га (кадастровий номер 4622185200:04:000:0107) із земель сільськогосподарського призначення на території Ременівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області.

12.02.2016 проведена державна реєстрація права власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку.

24.03.2020 наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області №13-4075/16-20-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_6 у власність земельну ділянку площею 1,1940 га (кадастровий номер 4622185200:04:000:0121).

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач є власником земельної ділянки площею 1,7255 га, яка розташована на території Ременівської сільської ради, на підставі Державного акту серії ІІІ-ЛВ № 010282 від 03.12.2002, однак вказану земельну ділянку в частинах передано у власність відповідачам ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , що є підставою для скасування оскаржуваних наказів Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та скасування державної реєстрації права власності.

Однак повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може з огляду на таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15, 16 ЦК України).

Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором (пункти 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 (провадження № 12-89гс19)).

Способами захисту суб`єктивних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 68)).

Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 40)).

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог (частина перша статті 13 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14 (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 55) та ін.).

Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.

Судом встановлено, що земельні ділянки, як передані у власність відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на підставі оскаржуваних наказів Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, накладаються на земельну ділянку, яка перебуває у власності позивача ОСОБА_1 відповідно до Державного акту серії ІІІ-ЛВ № 010282 від 03.12.2002, що підтверджується Планом земельних ділянок від 01.03.2021, складеним інженером-геодезистом Білоус І.І. (а.с. 189 т.1), на спростування якого відповідачами не надано жодних доказів.

З приводу заявлених вимог первісного позову апеляційний суд зазначає таке.

Усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду про неефективність такого способу захисту прав особи, як визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, пункт 180; від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, пункт 143).

Оскаржувані накази Головного управлінняДержгеокадастру уЛьвівській області вичерпали свою дію виконанням і визнання цих наказів недійсними не поновить порушене право або законний інтерес позивача ОСОБА_1 .

Крім того, рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Цей підхід у судовій практиці також є усталеним. Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia «суд знає закони». Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109), від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 (пункт 181)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 95, 98, 121, 123), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 57), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 94)).

Власник із дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, із тих мотивів, що договір, рішення органу влади, певний документ, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними, або що позивач їх не оскаржив (від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц (пункти 99-100), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункти 39, 42-44, 50) та інших).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23) також вказала, що у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Отже, належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов.

У разі часткового накладення земельної ділянки, яка перебуває у власності фізичної особи, на смугу відведення залізниці належним способом захисту права є витребування тієї частини земельної ділянки, яка накладається.

Такі висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 у справі № 446/478/19.

Обрання позивачем ОСОБА_1 неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Колегія суддів також не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 з огляду на таке.

За змістом статті391 Цивільного кодексу Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до положень статті391 ЦК Українипозов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Отже, позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з негаторним позовом, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Характерною ознакою негаторного позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачеві майна на праві власності чи іншому титулі та протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом ОСОБА_5 просив зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 2,0 га, кадастровий номер 4622185200:04:000:0115.

Однак за обставинами цієї справи судом встановлено накладення земельної ділянки ОСОБА_5 на земельну ділянку ОСОБА_1 , яка належиться йому на підставі Державного акта від 03.12.2002, тому, на думку колегії суддів, зустрічний позов ОСОБА_5 про усунення перешкод є передчасним і задоволенню не підлягає.

Крім цього ОСОБА_5 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження завдання йому ОСОБА_1 майнової шкоди, тому така вимога також не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його.

Відповідно дост.376ЦПК Українипідставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є: неповнез`ясування обставин,що маютьзначення длясправи; недоведеністьобставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими; невідповідністьвисновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні первісного та зустрічного позовів.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 26 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особа Жовтанецька сільська рада, про скасування права власності на земельні ділянки відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено: 20.06.2025

Головуючий

Судді