Ухвала від 27.05.2025 по справі 227/1040/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/361/25 Справа № 227/1040/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Головуючого, судді доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42017051660000144 від 15.08.2017 року, за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , та заступника начальника відділу Донецької обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2024 року щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі захисник просить оскаржуваний вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_8 у зв`язку з недоведеністю вчинення ним інкримінованих кримінальних правопорушень.

Обґрунтовуючи своївимоги,зазначає, що оскаржуваний вирок не відповідає завданням кримінального провадження, передбаченим КПК України, обставинам справи та вимогам ст. ст. 370, 373 КПК України.

Захисник вказує, що сторона обвинувачення має довести за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. Зазначає, що обвинувачення, яке інкримінується ОСОБА_8 має сумнівний характер та не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом.

Також зазначає,що відповіднодо вироку суд виключив з пред?явленого обвинувачення ОСОБА_8 :

-з обвинувачення за частиною 1 статті 366 КК України за епізодами стосовно внесення відомостей за 04.03.2016, 14.04.2016, 17.10.2016, 04.11.2016, 10.03.2017; ?

-з обвинувачення за частиною 2 статті 191 КК України (епізоди нарахування та виплати заробітної плати за 04.03.2016, 14.03.2016); ??

-з обвинувачення за частиною 3 статті 191 КК України (епізоди нарахування та виплати заробітної плати за 17.10.2016, 04.11.2016, 10.03.2017).

Та попри те, що резолютивна частина вироку містить відомості про виключення обвинувачення в частині обвинувачення за епізодом видачі завідомо неправдивого документу табелю обліку робочого часу Добропільської міської ради за жовтень 2017 року в частині відомостей про відпрацьований ОСОБА_8 робочий час за 17.10.1016, у порушення вимог частини 3 статті 374 КПК України, мотиви ухвалення такого рішення у вироку не зазначені.

Вказує, що суд першої інстанції не сформулював обвинувачення, визнане доведеним щодо ОСОБА_8 у вчиненні видачі завідомого неправдивих документів, а саме щомісячних табелів обліку використання робочого часу (далі - табелів) Добропільської міської ради, який містив неправдиві відомості про відпрацьований особисто ним робочий час за певні дні, а саме 09.09.2016 (табель за вересень 2016 року), 13.10.2016 (табель за жовтень 2016 року), 07.11.2016 (табель за листопад 2016 року), 05.12.2016 (табель за грудень 2016 року), 16.01.2017 (табель за січень 2017 року), 20.02.2017 (табель за лютий 2017 року).

Сторона захисту вказує, що докази, на які послався суд першої інстанції, не доводять вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України, а саме: лист Об`єднаного штабу ЦУ СБУ в районі проведення АТО № 50/5162 від 20.09.2017 року; ??табелі обліку робочого часу (коригуючий) за червень 2016 року; ??довідка Управління східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області № 04-05-15-17-03/6825 від 20.12.2017 року; протокол огляду документів від 11.10.2017 року (а.с. 104-106 том 3); лист

міжрайонного Управління оперативно-розшукового управління Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 5/4/1922 від 23.10.2017 року та додаток до нього; ??лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 17/3-1438-вих-18 від 01.11.2018; ??протокол тимчасового доступу до речей і документів від 20.11.2018р.; ?протокол огляду від 20.11.2018; ?протокол обшуку від 24.10.2018 року; ??постанову про визнання речовими доказами від 25.10.2018; ??табелі обліку робочого часу за березень 2016, вересень 2016, жовтень 2016, листопад 2016, грудень 2016, січень 2017, лютий 2017, березень 2017, розрахункові відомості, платіжні доручення щодо перерахування нарахованої заробітної плати ОСОБА_8 під час роботи в інкримінований період, копія медичної картки, лікарняний листок за червень 2017 року; ??розпорядження Добропільського міського голови з підписами ОСОБА_8 , які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 22.10.2018; ??висновок судово-почеркознавчої експертизи № 2/6-159 від 15.11.2018; ??висновок судово-економічної експертизи № 2/20-1 від 23.02.2018; висновок додаткової судово-економічної експертизи № 1516-1519 від 15.04.2019 р. Донецького НДІЕС МЮ України; копія рішення Добропільської міської ради № 7\11-2 від 15.06.2016 про затвердження Регламенту Добропільської міської ради у новій редакції (рішення Добропільської міської ради № 7/1-12 від 25.11.2015р «Про Регламент Добропільської міської ради» втратило силу) та додаток до нього; ??Регламент Добропільської міської ради; ??показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , представника потерпілого ОСОБА_13 ; ??висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № СЕ 2019/119 від 18.01.2019 судового експерта ОСОБА_14 (а.с. 24-61 том 5), проведеної на замовлення сторони захисту; правила внутрішнього трудового розпорядку працівників виконавчих органів Добропільської міської ради Донецької області, затверджені протоколом загальних зборів трудового колективу № 1 від 12.02.2016, (на підтвердження того, що встановлено графік роботи Добропільської міської ради Донецької області з 8:00 год. до 17:00 год. з понеділка по четвер та з 8:00 год. до 16:00 год. у п?ятницю. Обліковим періодом робочого часу є місяць. Підсумований облік робочого часу кожного працівника здійснюється за табелем виходів на роботу. Відсутність працівника на робочому місці у фіксований час без поважних причин вважається порушенням трудової дисципліни); додаток № 1 до розпорядження міського голови № 17р від 27.01.2017 «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику у виконкомі міської ради» (на підтвердження того, що нарахування заробітної плати у Добропільській міській раді Донецької області здійснює заступник начальника відділу обліку та звітності вказаного органу місцевого самоврядування. Табелі обліку використання робочого часу, складені провідним спеціалістом з організаційно-кадрової роботи відділу організаційно-кадрової роботи та внутрішньої політики виконавчого комітету Добропільської міської ради, затверджуються міським головою ОСОБА_8 ).

Захисник зазначає, що обвинувальний акт та вирок суду не містять відомостей про те, які саме неправдиві відомості про відпрацьований особисто ОСОБА_8 робочий час містили наведені табелі за кожен конкретний робочий день; не містять відомостей за яких саме обставин ОСОБА_8 «видавав» табелі. Вказує, що сторона обвинувачення (згідно обвинувального акту) наполягає, що відповідно до розпорядження міського голови № 7р від 27.01.2017 табелі обліку використання робочого часу складаються провідним спеціалістом з організаційно-кадрової роботи відділу організаційно-кадрової роботи та внутрішньої політики виконавчого комітету Добропільської міської ради. Згідно досліджених у суді оригіналів табелів, останні підписані спеціалістом 1 категорії ОСОБА_9 . Допитана у суді ОСОБА_9 підтвердила факт складання табелів, але заперечила факт внесення до них неправдивих відомостей. Інформацію про перебування на робочому місці міського голови ОСОБА_8 ОСОБА_9 отримувала від секретаря міського голови або керуючого справами. Особи секретаря та керуючого справами не встановлені та в суді не допитані. Згідно листа СБУ від 20.09.2017, наданого у відповідь на доручення слідчого від 11.09.2017, (дослівно) керуюча справами Добропільської міської ради ОСОБА_15 безпосередньо готувала та подавала на затвердження табелі щодо нарахування заробітної плати та оплати лікарських листів Аксьонову». Допитана у суді свідок ОСОБА_10 показала, шо вона здійснювала нарахування заробітної плати службовцям міської ради на підставі, у т.ч. табелів. Але зі слів ОСОБА_10 ці табелі їй надавав не ОСОБА_8 , а працівник відділу кадрів (особу не встановлено). Передачі до ОСОБА_10 табелю передувала процедура його затвердження. Захисник вказує, що судом першої інстанції не встановлено, яким чином відбувалася ця процедура (хто подавав табель на затвердження, хто отримував табель після затвердження).

Сторона захисту вказує, що згідно обвинувального акту і вироку суду ОСОБА_8 вчинив видачу табелів шляхом «затвердження особистим підписом». При цьому, суд посилається на самі табелі та висновок експерта від 25.11.2018 № 2/6-159. ОСОБА_8 заперечує факт належності йому підпису, що міститься у графі «ЗАТВЕРДЖУЮ» в табелях за жовтень, листопад, грудень 2016 року та січень 2017 року. Згідно висновку експерта від 25.11.2018 № 2/6-159, який суд визнав належним та допустимими доказом та поклав в основу обвинувального вироку, «встановити чи виконаний підпис у графі «ЗАТВЕРДЖУЮ міський голова ОСОБА_8 у табелях обліку робочого часу за жовтень 2016 року, листопад 2016 року, грудень 2016 року не представилось можливим тому, що підпис відрізняється від зразків підписів ОСОБА_8 за загальними ознаками. Елементи підпису не співставні з елементами підписів ОСОБА_8 ». Відповідно до цього ж висновку експерта «підпис у графі «ЗАТВЕРДЖУЮ міський голова ОСОБА_8 » у табелі обліку робочого часу за січень 2017 року виконаний не ОСОБА_8 , а іншою особою. Будь-яких доказів того, що саме ОСОБА_8 затвердив особистим підписом табель за жовтень 2016 року, листопад 2016 року, грудень 2016 року, січень 2017 року сторона обвинувачення не надала та суд не досліджував. Висновок суду про вчинення ОСОБА_8 цих дій базується виключно на припущеннях, що, враховуючи, що саме він у зазначені періоди часу займав посаду міського голови, то й підписи належать йому. При цьому, захисник зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги пояснення свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 щодо того, що табель міг підписати замість міського голови і секретар міської ради, і заступник. Таким чином, сторона захисту вважає, що висновок суду про те, що ОСОБА_8 видав табель за вересень-грудень 2016 року та січень-лютий 2017 року шляхом затвердження особистим підписом суперечить висновку експерта та ґрунтується на припущеннях, що є грубим порушенням вимог статті 62 Конституції України.

Також захисник зазначає, що суд першої інстанції, посилаючись на висновок експерта № СЕ2019/119 від 18.01.2019, визнав недоведеним факт видачі ОСОБА_8 завідомо неправдивого документу - табелю за березень 2016 року (04.03.16, 14.03.16), жовтень 2016 року (17.10.16), листопад 2016 року (04.11.16), березень 2017 року (10.03.17), бо з врахуванням відстані від Добропільської громади до КПВВ «Чонгар» ОСОБА_8 міг дістатися цього населеного пункту до початку робочого дня і навпаки. Згідно висновку експерта № СЕ2019/119 від 18.01.2019 відстань від м. Добропілля до КПВВ «Чонгар» становить (залежно від маршруту) від 458 км до 497 км, час у дорозі, відповідно, від 06 годин 33 хвилин до 06 годин 48 хвилин. Одночасно, суд визнав таким, що знайшло своє підтвердження, обвинувачення ОСОБА_8 у видачі табелю за жовтень 2016 року з неправдивими відомостями про відпрацьований ним час 13.10.2016. При цьому, згідно письмових доказів, визнаних судом належними та допустимими, ОСОБА_8 у цей день виїхав через КПП «Чонгар» у сторону АРК Крим о 22-11 годині. Тобто з урахуванням відомостей про «час на переїзд від міста Добропілля до КПП «Чонгар», які визнані судом, ОСОБА_8 теоретично міг до 15-45 години (22-11 - 06-33) перебувати на території Добропільської громади та виконувати обов?язки міського голови. Більш того, відповідно до данних протоколу огляду від 20.11.2018, визнаних судом допустимими доказами, 13.10.2016 щонайменше до 15-43 години ОСОБА_16 користувався належним йому мобільним телефоном на території Добропільської громади. 13 жовтня 2016 року - це п?ятниця, робочий день згідно розпорядку дня Добропільської міської ради - до 15 години 45 хвилин. Захисник зазначає, що висновок суду про неправдивість відомостей про відпрацьований ОСОБА_8 у цей день робочий час є таким, що не відповідає обставинам справи.

Захисник вказує, що аналогічно, суд визнав таким, що знайшло своє підтвердження, обвинувачення ОСОБА_8 у видачі табелю за листопад 2016 року з неправдивими відомостями про відпрацьований ним час 07.11.2016. При цьому, згідно письмових доказів, визнаних судом належними та допустимими, ОСОБА_8 у цей день в?їхав через КПП «Чонгар» зі сторони АРК Крим о 04-54 годині. Тобто з урахуванням відомостей про «час на переїзд від міста Добропілля до КПП «Чонгар», які визнані судом, ОСОБА_8 теоретично міг з 11-27 години (04-54 - 06-33) перебувати на території Добропільської громади та виконувати обов?язки міського голови. Захисник зазначає, що висновок суду про неправдивість відомостей про відпрацьований ОСОБА_8 у цей день робочий час є таким, що не відповідає обставинам справи.

Також захисник зазначає, що аналогічно, суд визнав таким, що знайшло своє підтвердження, обвинувачення ОСОБА_8 у видачі табелю за грудень 2016 року з неправдивими відомостями про відпрацьований ним час 05.12.2016. При цьому, згідно письмових доказів, визнаних судом належними та допустимими, ОСОБА_8 у цей день в?їхав через КПП «Чонгар» зі сторони АРК Крим о 08-03 годині. Тобто з урахуванням відомостей про «час на переїзд від міста Добропілля до КПП «Чонгар», які визнані судом, ОСОБА_8 теоретично міг з 14-36 годин (08-03 - 06-33) перебувати на території міста Добропілля та виконувати обов?язки міського голови. Більш того, відповідно до данних протоколу огляду від 20.11.2018, визнаних судом допустимими доказами, щонайменше з 14-59 години ОСОБА_8 користувався належним йому мобільним телефоном на території Добропільської громади. Захисник вказує, що таким чином, висновок суду про неправдивість відомостей про відпрацьований ОСОБА_8 у цей день робочий час є таким, що не відповідає обставинам справи.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції визнав таким, що знайшло своє підтвердження, обвинувачення ОСОБА_8 у видачі табелю за січень 2017 року з неправдивими відомостями про відпрацьованим ним час 16.01.2017. При цьому, згідно письмових доказів, визнаних судом належними та допустимими, ОСОБА_8 у цей день в?їхав через КПП «Чонгар» зі сторони АРК Крим о 09-07 годині. Тобто з урахуванням відомостей про «час на переїзд від міста Добропілля до КПП «Чонгар», які визнані судом, ОСОБА_8 теоретично міг з 15-40 години (09-07 - 06-33) перебувати на території Добропільської громади та виконувати обов`язки міського голови. Більш того відповідно до даних протоколу огляду від 20.11.2018, визнаних судом допустимими доказами, щонайменше з 16-12 години ОСОБА_8 користувався належним йому мобільним телефоном на території Добропільської громади. Таким чином, захисник вважає, що висновок суду про неправдивість відомостей про відпрацьований ОСОБА_8 у цей день робочий час є таким, що не відповідає обставинам справи.

Захисник зазначає, що суд першої інстанції визнав таким, що знайшло своє підтвердження, обвинувачення ОСОБА_17 у видачі табелю за лютий 2017 року з неправдивими відомостями про відпрацьований ним час 20.02.2017. При цьому, згідно письмових доказів, визнаних судом належними та допустимими, ОСОБА_8 у цей день в?їхав через КПП «Чонгар» зі сторону АРК Крим о 08-57 годині. Тобто з урахування відомостей про «час на переїзд від міста Добропілля до КПП «Чонгар», які визнані судом, ОСОБА_8 теоретично міг з 15-30 години (08-57 - 06-33) перебувати на території Добропільської громади та виконувати обов?язки міського голови. Таким чином, захисник вказує, що висновок суду про неправдивість відомостей про відпрацьований ОСОБА_8 у цей день робочий час є таким, що не відповідає обставинам справи.

Також вказує, що висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_8 був відсутній на робочому місці у дні перетину КПП «Чонгар», базується на тому, що для подолання відстані від КПП до міста Добропілля ОСОБА_8 мав витратити щонайменше 06 годин 33 хвилини. Цей висновок є припущенням. Зазначає, що згідно відомостей про «трафіки телефонних з?єднань за номером телефону НОМЕР_1 », досліджених судом, 09.09.2016 щонайменше до 12-37 години власник телефону перебував на території Добропільської громади о 18-25 годині - у с. Чонгар. Суд встановив, що ОСОБА_8 того дня перетнув КПП «Чонгар» о 18-22 годині, встановлено, що відстань від Добропільської громади до КПП «Чонгар» ОСОБА_8 міг подолати майже на 1 годину скоріше - за 5 годин 45 хвилин, що викликає обґрунтовані сумніви щодо висновків суду про відсутність ОСОБА_8 на території Добропільської громади у певний час у дні, зазначені у вироку суду.

Апелянт зазначає, що формуючи висновок про неправдивість відомостей про відпрацьований ОСОБА_8 робочий час, суд першої інстанції орієнтувався на відомості (телефонні з?єднання у місті Добропіллі), не враховуючи, що станом на 2016 рік до складу Добропільської громади входили і інші населенні пункти (міста Білицьке, Білозерське, смт. Новодонецьке та інші). У зв`язку з чим, вважає необґрунтованим висновок суду, що визначальним для визначення тривалості фактично відпрацьованого робочого часу є час перебування ОСОБА_8 у місті Добропіллі.

Захисник вказує, що суд першої інстанції посилався на документи, які були відсутні у матеріалах кримінального провадження та у судовому засіданні не досліджувались. Посилання суду на данні, що містяться у них, є грубим порушенням принципу безпосередності дослідження документів, а саме: Правила внутрішнього трудового розпорядку працівників виконавчих органів Добропільської міської ради Донецької області, затверджені протоколом загальних зборів трудового колективу №1 від 12.02.2016 (на підтвердження того, що встановлено графік роботи Добропільської міської ради Донецької області з 8:00 год. до 17:00 год. з понеділка по четвер та з 8:00 год. до 16:00 год. у п?ятницю. Обліковим періодом робочого часу є місяць. Підсумований облік робочого часу кожного працівника здійснюється за табелем виходів на роботу. Відсутність працівника на робочому місці у фіксований час без поважних причин вважається порушенням трудової дисципліни); додаток № 1 до розпорядження міського голови № 17р від 27.01.2017 «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику у виконкомі міської ради» (на підтвердження того, що нарахування заробітної плати у Добропільській міській раді Донецької області здійснює заступник начальника відділу обліку та звітності вказаного органу місцевого самоврядування. Табелі обліку використання робочого часу, складені провідним спеціалістом з організаційно-кадрової роботи відділу організаційно-кадрової роботи та внутрішньої політики виконавчого комітету Добропільської міської ради, затверджуються міським головою ОСОБА_8 ).

Також зазначає, що безпідставним є посилання суду першої інстанції на розпорядження м/голови від 27.01.2017 № 17р. «Про організацію бухобліку та облікової політики у виконкомі м/ради», бо зазначений нормативний акт не міг регламентувати порядок складання, затвердження та використання табелів у період з березня по грудень 2016 року та у січні 2017 року тому, що був ухвалений лише 27.01.2017. Вказує, що будь-якого іншого документу, що регламентував би порядок складання та затвердження табелів у вказаний період сторона обвинувачення не надавала.

Захисник вважає, що письмові докази: лист Об`єднаного штабу ЦУ СБУ в районі проведення АТО № 50/5162 від 20.09.2017 року та додаток до нього, лист міжрайонного Управління оперативно-розшукового управління Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 5/4/1922 від 23.10.2017 року та додаток до нього, лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 17/3-1438-вих-18 від 01.11.2018, на які суд першої інстанції посилався як на доказ винуватості ОСОБА_8 , отримані з грубим порушенням правової процедури, тому не можуть вважатись допустимими доказами.

Також зазначає, що вирок не містить обгрунтування висновку суду про наявність умислу ОСОБА_8 на видачу неправдивого документу; не доведено що ОСОБА_8 взагалі тримав у руках табелі за жовтень, листопад, грудень 2016 року та січень 2017 року та мав можливість їх «видати» шляхом затвердження особистим підписом та скерування до відділу обліку та звітності; не доведено, що, затверджуючи табелі за вересень 2016, лютий 2017 року, березень 2017 року, ОСОБА_8 усвідомлював, що в них внесені недостовірні відомості та знаючи про ці недостовірні відомості, умисно затвердив їх та скерував до відділу обліку та звітності з метою розкрадання коштів м/ради.

Апелянт вказує, що до повноважень міського голови не входить перебування у будівлі міської ради. ОСОБА_8 не мав зауважень щодо невиконання ним повноважень міського голови у зазначені дні 04.03.2016, 14.03.2016, 13.10.2016, 17.10.2016, 04.11.2016, 07.11.2016, 05.12.2016, 10.03.2017 та стороною обвинувачення не надано доказів того, що він не виконував повноваження міського голови.

Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що розпорядженням міського голови від 30.11.2015 № 170-к міському голові, першому його заступнику та заступникам встановлений ненормований робочий день з можливістю виконання роботи понад нормальну тривалість робочого часу та самостійно визначати час початку і закінчення робочого дня. Вказує, що можливе перебування ОСОБА_8 у певні дні та певний час на КПП «Чонгар» не значить, що він в цей час не виконував повноваження міського голови та протягом всього робочого дня з 08-00 до 17-00 години.

Захисник вказує, що сторона обвинувачення не надала суду доказів внесення до ЄРДР відомостей про видачу ОСОБА_8 у березні, вересні-грудні 2016 року, січні березні 2017 року завідомо неправдивих офіційних документів - табелів обліку робочого часу, які містили неправдиві відомості про відпрацьований особисто ним робочий час 04.03.2016, 14.03.2016, 09.09.2016, 13.10.2016, 17.10.2016, 04.11.2016, 07.11.2016. 05.12.2016, 16.01.2017, 20.02.2017, 10.03.2017.

Зазначає, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не доведено факт вчинення ОСОБА_8 факту «видачі та використання завідомо неправдивого документу» за обставин, наведених в обвинувальному акті, і за цим епізодом ОСОБА_8 підлягає виправданню.

Апелянт вказує, що висновок суду першої інстанції щодо того, що перебування ОСОБА_8 у період часу з 18.04.2017 до 22.04.2017 включно, з продовженням лікування до 27.04.2017 та 28.04.2017 включно, на лікарняному, відповідно до наданого ним до міської ради листка непрацездатності АГТ № 706568 від 18.04.2017, не відповідає дійсності, оскільки він перебував на тимчасово окупованій території та не відвідував лікарню, - не відповідає обставинам справи та вимогам закону, оскільки, суд фактично визнав, що не встановлено час вчинення правопорушення, який мав бути встановлений не досудовим розслідуванням, а самим судом. Зазначає, що взагалі судом не було досліджено лист непрацездатності АГТ № 706568 від 18.04.2017 та не встановлено його місце знаходження.

Також вказує, що судом першої інстанції визнано неправдивими відомості про перебування ОСОБА_8 на амбулаторному лікуванні в період часу з 18.04.2017 по 28.04.2017, однак, судом було досліджено оригінал медичної карти амбулаторного хворого № 1906, згідно якого ОСОБА_8 з 18.04.17 по 28.04.17 перебував на амбулаторному лікуванні в амбулаторії №5. Ці данні медичної карти в установленому законом порядку не визнані недостовірними. Допитана свідок ОСОБА_18 (лікар, яка здійснювала лікування) підтвердила, що: дійсно ОСОБА_8 звертався до неї за медичною допомогою; дійсно потребував амбулаторного лікування та вона його призначила; процедура отримання амбулаторного лікування не потребувала необхідності присутності ОСОБА_8 в будівлі амбулаторії та, взагалі, не передбачає заборони виїзду за межі населеного пункту та пересування територією країни; дати, коли він зобов?язаний прибути на прийом для чергового огляду не назначала; записи в листку непрацездатності щодо періоду лікування (з 18.04.17 по 28.04.17) відповідають записам у медичній картці амбулаторного хворога № 1906; повідомила, що ОСОБА_8 до неї звернувся 15.04.2017 по завершенні робочого дня (і це стороною обвинувачення не спростовано), тому відкрила листок непрацездатності на наступний робочий день - 18.04.2017.

Вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо «неможливості прийняти до уваги ствердження свідка ОСОБА_18 про те, що ОСОБА_8 приходив до неї на прийом 14.04.2017, оскільки відсутні належні та допустимі докази того, що цей прийом у лікаря дійсно відбувся, так як окрім фотокопії нової заведеної картки ОСОБА_8 , в якій маються неодноразові виправлення щодо того, коли саме відбувалися прийоми ОСОБА_8 у лікаря ОСОБА_18 , в тому числі в період коли ОСОБА_8 перебував в АРК, що підтверджується вищевказаними листами Прикордонної служби України, інших доказів того, що ОСОБА_8 дійсно звертався до лікаря ОСОБА_18 на прийом 14.04.2017. отримано в судовому засіданні не було. Та неприйняття судом ствердження ОСОБА_8 про те, що йому не було відомо, що лікарняний виданий з порушенням встановленого порядку, оскільки, він взагалі не звертався на прийом до лікаря ОСОБА_18 14.04.2017, згідно її пояснень (а.с. 98-103 том 3), та не приходив до неї на прийом під час проходження амбулаторного лікування, і взагалі отримав лікарняний лише після повернення його з АРК 02.05.2017, після чого пред`явив його до оплати в бухгалтерію виконкому Добропільської ради». Зазначає, що за свідченнями і ОСОБА_8 , і ОСОБА_18 , - ОСОБА_8 звернувся за медичною допомогою 15.04.2017, а не 14.04.2017 (як зазначає суд). Вказує, що цим висновком суд фактично покладає на ОСОБА_8 відповідальність за «недоведення своєї невинуватості», що є грубим порушенням прав обвинуваченого. Також судом не спростовані показання ОСОБА_18 та ОСОБА_8 про звернення останнього за медичною допомогою саме 15.04.2027 наприкінці робочого дня та наявності підстав для призначення йому амбулаторного лікуванні.

Захисник зазначає, що судом не було встановлено: що листок непрацездатності № 706568 від 18.04.2017 взагалі виготовлявся, а наявні у ньому відомості стосуються перебування ОСОБА_8 на амбулаторному лікуванні у період з 18.04.17 по 28.04.17; що ОСОБА_8 не перебував на амбулаторному лікуванні в амбулаторії № 5 у період з 18.04.17 по 28.04.17; що ОСОБА_8 було достеменно відомо, що відомості про його перебування на лікуванні, зазначені в листі непрацездатності № 706568 від 18.04.2017 не відповідають дійсності; що безпосередньо ОСОБА_8 надав листок непрацездатності до міської ради.

Вказує, що стороною обвинувачення не надано суду доказів внесення до ЄРДР відомостей про надання ОСОБА_8 до Добропільської міської ради завідомо підробленого офіційного документу листка непрацездатності № 706568 від 18.04.2017, який містив неправдиві відомості в частині перебування ОСОБА_8 на амбулаторному лікуванні в амбулаторії № 5 у період часу з 18.04.2017 по 28.04.2017, тобто вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 ч. 4 КК України.

Щодо обвинувачення за ч. 2 ст. 191 КК України захисник зазначає, що висновок суду про винуватість ОСОБА_8 не відповідає вимогам закону та обставинам справи, а саме, у порушення вимог ст. 91 КПК України, суд не встановив загальний розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням відповідно до обсягу зміненого судом обвинувачення.

Зазначає, що судом визнані, як допустимі і належні докази: довідка спеціаліста Східного управління аудиторської служби, яка не може замінити висновок експерта і містить відомості не про розмір шкоди, а про суму нарахованої та виплаченої заробітної плати; висновки експертів від 23.09.18 та 15.04.19, які не можуть вважатися висновками експертизи, як окремої процесуальної дії, а по суті є рецензією на «Довідку».

Вказує, що висновком суду встановлено, що ОСОБА_8 не працював 09.09.2016, 13.10.2016, 07.11.2016, 05.12.2016, 16.01.2017, 20.02.2017 повний робочий день (8 годин) з 08-00 години до 17-00 години, а нарахована йому за цей час заробітна плата є предметом розкрадання, доказом цього - є доведеність факту відсутності його у цей час на території Добропільської громади. Разом з цим, згідно відомостей про «трафіки телефонних з?єднань за номером телефону НОМЕР_1 », досліджених судом, 09.09.2016 (п?ятниця, робочий день до 15-45 годин) щонайменше до 12-37 години власник телефону перебував на території Добропільської громади і лише о 18-25 годині перебував у с. Чонгар. Як зазначає суд, о 18-22 ОСОБА_8 перетнув КПП «Чонгар». Тобто судом встановлено, що ОСОБА_8 щонайменше до 12-37 годин перебував на території Добропільської громади, а відповідно міг «працювати», виконуючи роботу, за яку йому нараховано заробітну плату. У зв`язку з чим, у суду не було підстав для висновку що ОСОБА_8 не працював весь день 09.09.2016 та вся отримана ним за цей день заробітна плата (579,76 грн) є безпідставно нарахованою і виплаченою.

Також зазначає, що згідно відомостей про «трафіки телефонних з?єднань за номером телефону НОМЕР_1 », досліджених судом, 13.10.2016 (п?ятниця, робочий день до 15-45 годин) щонайменше до 15-38 години власник телефону перебував на території Добропільської громади і лише о 22-08 годині перебував у с. Чонгар. Суд першої інстанції зазначає, що о 22-11 годині ОСОБА_8 перетнув КПП «Чонгар». Тобто судом встановлено, що ОСОБА_8 щонайменше до 15-38 годин (за 7 хвилин до кінця робочого дня) перебував на території Добропільської громади, а відповідно міг «працювати», виконуючи роботу, за яку йому нараховано заробітну плату. За таких умов, у суду не було підстав для висновку що ОСОБА_8 не працював весь день 13.10.2016 та вся отримана ним за цей день заробітна плата (638,47 грн) є безпідставно нарахованою і виплаченою.

Апелянт вказує, що згідно відомостей про «трафіки телефонних з?єднань за номером телефону НОМЕР_1 », досліджених судом, 07.11.2016 (понеділок, робочий день з 08-00 годин) щонайменше о 09-26 годинні власник телефону перебував на території села Іванівка Красноармійського району (відстань до м. Білицьке Добропільської громади - 15 км) Як зазначає суд, о 04-64 годині ОСОБА_8 перетнув КПП «Чонгар». Тобто судом встановлено, що ОСОБА_8 щонайменше з 09-45 години (09-26 + час на покриття 15 км) і до кінця робочого дня (до 17-00 години) перебував на території Добропільської громади, а відповідно міг «працювати», виконуючи роботу, за яку йому нараховано заробітну плату. У зв`язку з чим, вважає, що у суду не було підстав для висновку що ОСОБА_8 не працював весь день 07.11.2016 та вся отримана ним за цей день заробітна плата (579,76 грн) є безпідставно нарахованою і виплаченою, (згідно висновку експерта від 15.04.2019 № 1516-1519 якщо слідством достеменно встановлено факт відсутності ОСОБА_8 на робочому місці 07.11.2016 з 08-00 години до 12-00 години висновок щодо зайвого нарахування заробітної плати за 07.11.2016 підтверджується у розмірі 289,88 грн).

Захисник зазначає, що згідно відомостей про «трафіки телефонних з`єднань за номером телефону НОМЕР_1 », досліджених судом, 05.12.2016 (понеділок, робочий день з 08-00 годин) щонайменше о 14-58 годині власник телефону перебував на території Добропільської громади. Тобто судом встановлено, що ОСОБА_8 щонайменше з 14-58 години і до кінця робочого дня (до 17-00 години) перебував на території Добропільської громади, а відповідно міг «працювати», виконуючи роботу, за яку йому нараховано заробітну плату. Та вважає, що за таких умов, у суду не було підстав для висновку що ОСОБА_8 не працював весь день 05.12.2016 та вся отримана ним за цей день заробітна плата (592,36 грн) є безпідставно нарахованою і виплаченою (згідно висновку експерта від 15.04.2019 № 1516-1519 якщо слідством достеменно встановлено факт відсутності ОСОБА_8 на робочому місці 05.12.2016 з 08-00 години до 15-00 години висновок щодо зайвого нарахування заробітної плати за 05.12.2016 підтверджується у розмірі 518,35 грн).

Також вказує, що згідно відомостей про «трафіки телефонних з?єднань за номером телефону НОМЕР_2 », досліджених судом, 16.01.2017 (понеділок, робочий день з 08-00 годині) щонайменше о 16-12 годині власник телефону перебував на території Добропільської громади. Тобто судом встановлено, що ОСОБА_8 щонайменше з 16-12 години і до кінця робочого дня (до 17-00 години) перебував на території Добропільської громади, а відповідно міг «працювати», виконуючи роботу, за яку йому нараховано заробітну плату. Захисник вважає, що у суду не було підстав для висновку що ОСОБА_8 не працював весь день 16.01.2017 та вся отримана ним за цей день заробітна плата (721,00 грн) є безпідставно нарахованою і виплаченою.

Апелянт зазначає, що у суду не було підстав для висновку що ОСОБА_19 не працював весь день 20.02.2017 та вся отримана ним за цей день заробітна плата (699,44 грн.) є безпідставно нарахованою і виплаченою.

Захисник в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки доводам сторони захисту щодо того, що заробітна плата обвинуваченого не може бути предметом розкрадання самим обвинуваченим; не встановлений власник «чужого майна»; не надана оцінка доводам сторони захисту, що ОСОБА_8 не міг вчинити «незаконне заволодіння чужим майном шляхом видачі завідомо неправдивого офіційного документу - табеля обліку використання робочого часу Добропільської міської ради Донецької області за жовтень 2016 року, листопад 2016 року, грудень 2016 року, січень 2017 року» (4 епізоди з 6) , у зв`язку з тим, що судом поза розумним сумнівом не доведено, що ОСОБА_8 затверджував зазначені ТОРЧ особистим підписом і передав їх для нарахування заробітної плати.

Вказує, що відповідно до висновку експерта від 15.11.2018 № 2/6-159, який суд визнав належним та допустимим доказом та поклав в основу обвинувального вироку, «встановити чи виконаний підпис у графі «ЗАТВЕРДЖУЮ міський голова ОСОБА_8 » у табелях обліку робочого часу за жовтень 2016 року, листопад 2016 року, грудень 2016 року не представилось можливим тому, що підпис відрізняється від зразків підписів ОСОБА_8 за загальними ознаками. Елементи підпису не співставні з елементами підписів ОСОБА_8 ». Відповідно до цього ж висновку експерта «підпис у графі «ЗАТВЕРДЖУЮ міський голова ОСОБА_8 » у табелі обліку робочого часу за січень 2017 року виконаний не ОСОБА_8 , а іншою особою. У зв`язку з чим, захисник зазначає, що висновок суду про те, що ОСОБА_8 вчинив незаконне заволодіння чужим майном шляхом видачі ТОРЧ за жовтень, лгстопад, грудень 2016 року та січень 2017 року ґрунтується на припущеннях.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно відхилені доводи сторони захисту щодо того, що у період 2016-2017 роках ОСОБА_8 як міському голові, був встановлений ненормований робочий час, з правом саморегулювання початку, закінчення та тривалості робочого часу впродовж робочого дня. Суд, погоджуючись з доводами прокурора про те, що для здійснення повноважень Добропільського міського голови в приміщенні Добропільської міської ради визначено службовий кабінет, де ОСОБА_8 мав виконувати свої обов`язки, прийняв до уваги доводи захисту, про те, що ОСОБА_8 як розпорядник бюджетних коштів зобов?язаний був контролювати проведення робіт щодо ремонту, реконструкції об`єктів соціальної інфраструктури, зустрічатися із виборцями, керівниками підприємств та установ, які знаходяться на території Добропільської громади з питань, пов`язаних з діяльністю цієї громади, і міг виконувати обов`язки голови на території Добропільської громади, не знаходячись безпосередньо в своєму службовому кабінеті. Разом з цим, не врахував ці доводи сторони захисту при оцінці правомірності дій ОСОБА_8 .

Також вказує, що суд першої інстанції взагалі не надав оцінку доводам сторони захисту щодо того, що сторона обвинувачення не надала суду доказів внесення до ЄРДР відомостей про вчинення ОСОБА_8 незаконного заволодіння чужим майном, шляхом видачі завідомо неправдивих офіційних документів - табелів, які містили неправдиві відомості про відпрацьований особисто ним робочий час, тобто вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 191 ч. 2, ст. 191 ч. 3 КК України. Наданий Витяг з ЄРДР № 42017050000000733 про внесення відомостей про вчинення правопорушення, передбаченого ст. 191 ч. 3 КК України, стосується факту використання листка непрацездатності з метою отримання заробітної плати, за яким ОСОБА_8 обвинувачення не висувалося.

Захисник зазначає, що жодним доказом у справі не доведено умисел ОСОБА_8 саме на незаконне заволодіння бюджетними коштами та судом першої інстанції не надана оцінка доводам сторони захисту щодо недопустимості як доказів, даних, що містяться у наданих стороною обвинувачення джерелах доказів, у тому числі: листі міжрайонного Управління оперативно-розшукового управління Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 5/4/1922 від 23.10.2017 року та додатком до нього; листі Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 17/3-1438-вих-18 від 01.11.2018 (помилково, фактично від 12.11.2018 № 0.184-45063/0/15-18-вих); довідці Управління східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області № 04-05-15-17-03/6825 від 20.12.2017 року; висновку судово-економічної експертизи № 2/20-1 від 23.02.2018 Донецького НДЕКЦ МВС України; висновку додаткової судово-економічної експертизи № 1516-1519 від 15.04.2019 Донецького НДІЕС МЮ України.

Сторона захисту вказує, що у судовому засіданні посилалась на порушення правової процедури отримання відомостей, що в них зазначені, а саме: у листі ГЦОСІ ДПСУ від 12.11.2018, спрямований на запит слідчого ОСОБА_20 від 01.11.2018 № 17/3-1438-вих-18. Однак, не надано жодного процесуального документу, який би уповноважував ОСОБА_20 на здійснення досудового розслідування та витребувати від органів державної влади певні відомості.

Листи ДПС, на які посилається суд у вироку, містять інформацію про перетин державного кордону України громадянином ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт НОМЕР_3 ), інформація отримана з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули Державний кордон України». Тобто, інформація про перетин ОСОБА_8 державного контролю, викладена у листах Міжрайонного оперативно-розшукового відділу (з м.д. н.п. Харків) Оперативно-розшукового управління ІНФОРМАЦІЯ_3 від 23.10.2017 № 5/4/1922 «Про виконання доручення» та додатку до нього, Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 12.11.2018 № 0.184-45063/0/15-18-вих, є копією інформації з інформаційно-телекомунікаційних систем «Гарт» та «Аркан», та не може вважатися оригіналом окументу, оскільки, не виготовлений ані прокурором, ані слідчим.

Сторона захисту наполягала на недопустимості як доказів данних, що містяться у «Довідці від 20.12.2017, складеній у місті Маріуполі головним державним фінансовим інспектором відділу взаємодії з правоохоронними органами управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області Завізною 0.0.», не відповідає вимогам, встановленим ст. 99 КПК України до документа, як процесуального джерела доказів. Данна «Довідка» не може вважатися ані протоколом процесуальної дії, ані висновком ревізії, ані актом перевірки.

Вказує, що «Довідка спеціаліста» складена на виконання доручення першого заступника прокурора Донецької області ОСОБА_22 (вих № 17/2-1628вих-17 від 09.11.2017) про перевірку питань використання і збереження державних фінансових ресурсів

Добропільської міської ради в частині нарахування та виплати ОСОБА_8 заробітної плати та інших виплат за період фактичного його перебування на території АР Крим, адресованого начальнику управління Східного офісу Держаудитслужби у Донецькій області.

Зазначає, що норми КПК України, у тому числі, статті 36, 40, 93 цього Кодексу, не передбачають право ані прокурора, ані слідчого доручати Держаудитслужбі або іншій установі проведення перевірок та посилання у дорученні на Порядок взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України, затверджений наказами від 19.10.2006 № 346/1025/685/53, є недоречним, бо «Порядок» розроблений з урахуванням положень кодексу України (який втратив чинність 19.11.2012).

Вказує, що стороною обвинувачення не надано доказів того, що прокуратурою, як правоохоронним органом, проводилась перевірка у Добропільській міський раді (станом на 09.11.2017 органи прокуратури взагалі були позбавлені таких повноважень). Крім цього, діючий станом на 09.11.2017 КПК України не передбачав права спеціаліста проводити перевірки та надавати висновки.

Також зазначає, що перший заступник прокурора області ОСОБА_22 не входив до групи прокурорів у кримінальному провадженні та не мав повноважень щодо надання доручень про проведення будь-яких слідчих, розшукових дії, збору доказів, крім, як, надання вказівок прокурору щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень.

Та зазначає, що лист-доручення ОСОБА_22 (вих № 17/2-1628вих-17 від 09.11.2017) не міг породжувати відповідних правових наслідків, а саме: залучення спеціаліста у даному кримінальному провадженні, проведення ним будь-яких перевірок, складання довідки, приєднання її до матеріалів кримінального провадження та використання під час наступних слідчих та процесуальних дій.

Апелянт вказує, що наполягаючи на недопустимості як доказів данних, що містяться у висновках судово-економічної експертизи № 2/20-1 від 23.02.2018 Донецького НДЕКЦ МВС України та додаткової судово-економічної експертизи № 1516-1519 від 15.04.2019 Донецького НДІЕС МЮ України, сторона захисту зазначала, що відповідно до ч. 2 ст. 242 КПК України слідчий (прокурор) зобов?язані забезпечити проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, завданим кримінальним правопорушенням. При цьому, згідно висновків експертів на вирішення судової експертизи поставлено запитання: «Чи підтверджуються висновки, вказані у довідці спеціаліста управління східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області від 20.12.2017». Тобто, експертиза призначалась не з метою визначення розміру матеріальних збитків, а з метою перевірки висновку спеціаліста. При цьому, висновку спеціаліста не щодо «визначення розміру матеріальних збитків», а щодо «суми нарахованої заробітної плати у дні перетину контрольного пункту в?їзду-виїзду «Чонгар». Згідно «Висновку експерта» має силу тільки у тому випадку, якщо підписи на оригіналах та копіях бухгалтерських документів, наданих на дослідження, є справжніми та

належать зазначеним в документах особам.

Разом з тим зазначає, що відповідно до висновку експерта від 15.11.2018 № 2/6-159 встановити належність саме ОСОБА_8 підпису у графі «Затверджую» у табелях обліку робочого часу за жовтень, листопад, грудень 2016 року не представилось можливим через те, що наявні на «Табелях» підписи відрізняються від зразків підпису ОСОБА_8 (не співставні з елементами його підпису), а підпис на «Табелі обліку робочого часу за січень 2017 року» - виконаний не ОСОБА_8 . Крім цього, під час дослідження у судовому засіданні розрахунково-платіжних відомостей за видами оплат за жовтень, листопад, грудень 2016 року, січень та лютий 2017 року стало очевидним, що зазначені бухгалтерські документи підписані не ОСОБА_8 (прізвище якого зазначене), а іншою невстановленою слідством особою, тобто підписи особи, що їх затвердила, є несправжніми.

Захисник вказує, що зазначені «Табелі обліку робочого часу» та «Розрахунково-платіжні відомості за видами оплат» використанні експертом для проведення дослідження та складання «Висновку» то, враховуючи обґрунтовані сумніви щодо справжності підписів службових осіб, сама експерт визнає, що «Висновок» не має юридичної сили, як джерело доказів.

Та зазначає, що з розділу «Дослідження» (сторінка 5) вбачається міському голові ОСОБА_8 у дні перетину пункту «Чонгар» нараховано заробітної плати у загальній сумі 6833,90 грн, виходячи з даних щодо середньої заробітної плати за день у розмірі 579,76 грн (04.03.16, 14.03.18, 09.09.16, 04.11.16, 07.11.16), 638,47 грн (13.10.16, 17.10.16), 592,36 грн (05.12.16), 721,00 грн (16.01.17), 699,44 грн (20.02.17), 645,36 (10.03.17). При цьому, жоден з наданих на дослідження бухгалтерських документів (розрахунково-платіжні відомості за видами оплат за березень, вересень-грудень 2016 року, січень-березень 2017 року, табелі обліку робочого часу за березень, вересень-грудень 2016 року, січень-березень 2017 року) не містили відомостей щодо розміру середньої заробітної плати за день за 04.03.16, 14.03.18, 09.09.16, 13.10.16, 17.10.16, 04.11.16, 07.11.16, 05.12.16, 16.01.17, 20.02.17, 10.03.17. У в`язку з чим, вважає, що висновок експерта не відповідає критеріям, визначеним ст. 101 КПК України, не містить докладний опис проведених експертом досліджень, а також не зазначено на підставі яких документів експерт зробив висновок про зайве нарахування обвинуваченому заробітної плати.

Захисник вказує, що складання обвинувального акту і звернення з ним до суду відбулося поза межами встановлених законом строків досудового розслідування. Згідно Реєстру матеріалів досудового розслідування письмове повідомлення про підозру складено 11.05.2018. Згідно постанови про продовження строку досудового розслідування від 21.09.2018 ОСОБА_8 повідомлено про підозру 15.05.2018, що не відповідає вимогам статті 278 КПК України та не підтверджується матеріалами досудового розслідування.

Вказує, що стороною обвинувачення не надано до суду процесуальних рішень про зупинення досудового розслідування, продовження його строку, прийнятих у період з 11.05.2018 по 11.07.2018. Тобто фактично 11.07.2018 строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні закінчився. Постановою першого заступника прокурора області від 21.09.2018 строк досудового розслідування продовжений до 08.02.2019. Захисник зазначає, що стороною обвинувачення не надано до суду процесуальних рішень про зупинення досудового розслідування, продовження його строку, прийнятих у період з 21.09.2018 по 08.02.2019.

Таким чином, апелянт зазначає, що строк досудового розслідування, за умови легалізації постанови прокурора від 21.09.2019, закінчився 08.02.2019. Про завершення досудового розслідування сторону захисту повідовлено 19.04.2019. Ухвалою слідчого судді від 18.09.2019 стороні захисту встановлений строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування - до 09.10.2019 включно. Обвинувальний акт складений 28.01.2020.

Враховуючи вищевикладене, сторона захисту зазначає, що дослідженими у судовому засіданні доказами не доведено вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 366, 358, 191 КК України, що, відповідно до ст. 373 КПК України є підставою для ухвалення судом виправдувального вироку.

В апеляційній скарзі прокурор просить оскаржуваний вирок суду скасувати у зв`язку з неповнотою судового розгляду та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимогиапеляційної скарги,зазначає,що судомпершої інстанціїбуло безпідставновідмовлено стороні обвинувачення у допиті свідка обвинувачення ОСОБА_15 . Під час судового розгляду встановлено, що у зв?язку із бойовими діями на території Донецької області свідок ОСОБА_15 змінила місце свого мешкання та переїхала як внутрішньо перемішена особа до Кремінчуцького району Полтавської області. У зв`язку з тим, що ОСОБА_15 не бажала з`являтися у судове засідання, стосовно неї судом було винесено ухвалу про привід, за наслідками виконання якого з`ясовано, що ОСОБА_15 не мешкає за встановленою адресою, у зв?язку із чим доставити її у судове засідання не вдалося за можливе.

Після цього стороною обвинувачення було заявлено клопотання про надання часу на встановлення нової (фактичної) адреси мешкання свідка ОСОБА_15 , з метою організації її виклику до суду. Однак, судом було відмовлено, у зв`язку з чим допитати свідка сторони обвинувачення в судовому засіданні не вдалося.

З огляду на викладене зазначає, що судом при постановленні судового рішення допущено істотне порушення вимог кримінально процесуального закону та неповноту судового розгляду, порушено загальні принципи кримінального процесу, змагальність сторін та свободу у поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прокурор зазначає, що під час судового засідання 19.09.2023 обвинувачений ОСОБА_8 приймав участь в режимі відеоконференції, судом досліджувались письмові докази сторони обвинувачення. Разом з цим, під час проведення засідання зв?язок з обвинуваченим було втрачено через технічні причини, однак судом було продовжено дослідження письмових доказів без участі обвинуваченого, що є істотним порушення вимог кримінально процесуального закону у тому числі право на захист ОСОБА_8 .

Крім того, прокурор зазначає, що суд першої інстанції не вжив необхідних заходів для забезпечення реалізації права на виступ у судових дебатах, не забезпечив сторонам рівних умов для реалізації їхніх процесуальних прав. Під час судового засідання, яке відбулося 21.05.2024, суд після закінчення з?ясування обставин та перевірки їх доказами перейшов до стадії судових дебатів, прокурором заявлено клопотання про відкладення судового засідання на заздалегідь узгоджену дату (27.05.2024) надання можливості для підготовки до судових дебатів. Клопотання судом було відхилено та слухання справи призначено на 22.05.2024 на 9.00 год.

Прокурор вказує, що незважаючи на перебування кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 в проваджені суду більше року, і те, що предметом судового розгляду є багатоєпізодне кримінальне правопорушення, що має значний суспільний резонанс, а також не враховуючи той факт, що місцем дислокації Донецької обласної прокуратури є місто Дніпро, яке розташоване понад 300 км. від міста Добропілля Донецької області, - судом не було надано достатнього часу прокурору для підготовки до судових дебатів. Таким чином, суд першої інстанції не вжив необхідних заходів для забезпечення реалізації права сторони обвинувачення на виступ у судових дебатах, не забезпечив сторонам рівних умов для реалізації їх процесуальних прав.

Оскаржуваним вироком суду ОСОБА_8 визнано невинуватим в частині пред`явленого обвинувачення за ч. 2 ст. 191 КК України (згідно обвинувального акту) через недоведеність в його діях складу кримінального правопорушення.

Виключено з пред`явленого обвинувачення за ч. 1 ст. 366 КК України, зазначеного в обвинувальному акті, обвинувачення за епізодами стосовно внесення відомостей за 04.03.2016, 14.03.2016, 17.10.2016, 04.11.2016, 10.03.2017, через недоведеність пред`явленого обвинувачення в цій частині.

Виключено з пред`явленого обвинувачення за ч. 3 ст. 191 КК України, зазначеного в обвинувальному акті, обвинувачення за епізодами нарахування та виплати заробітної плати за 17.10.2016, 04.11.2016, 10.03.2017 через недоведеність пред`явленого обвинувачення в цій частині.

Виключено з пред`явленого обвинувачення за ч. 3 ст. 191 КК України, зазначеного в обвинувальному акті, ознаку повторності вчинення кримінального правопорушення, та перекваліфіковано дії ОСОБА_8 з ч. 3 ст. 191 КК України на ч. 2 ст. 191 КК України.

ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 191 КК України та призначено йому покарання:

- за ч. 1 ст. 366 КК України в вигляді 2 років обмеження волі з позбавленням права на здійснення діяльності, пов`язаної із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 роки,

- за ч. 4 ст. 358 КК України в вигляді 2 років обмеження волі,

- за ч. 2 ст. 191 КК України в вигляді 3 роки позбавлення волі з позбавленням права на здійснення діяльності, пов`язаної із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій строком на 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення більш суворим покарання менш суворого покарання, призначеним ОСОБА_8 цим вироком, остаточно визначено покарання в вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права на здійснення діяльності, пов`язаної із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій строком на 3 роки.

На підставі ст.ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 191 КК України, в зв`язку із закінченням строків давності.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_8 не обрано.

Стягнуто з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , витрати по кримінальному провадженню, понесені на залучення експертів, в загальному розмірі 18280 грн.00 коп.

Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 29.10.2018 року.

Вирішено питання щодо речових доказів в порядку ст. 100 КК України.

Визнаючи обвинуваченого ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, суд вказав, що у цій частині останній згідно із обвинувальним актом обвинувачувався у тому, що він, будучи 18.11.2015 року обраним Добропільським міським головою Донецької області та відповідно до п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції» був особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, та згідно з п. 1 примітки до ст. 364 КК України був службовою особою.

Відповідно до п. 3 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників виконавчих органів Добропільської міської ради Донецької області, затверджених протоколом загальних зборів трудового колективу № 1 від 12.02.2016, встановлено графік роботи Добропільської міської ради Донецької області з 8:00 год. до 17:00 год. з понеділка по четвер та з 8:00 год. до 16:00 год. у п`ятницю. Обліковим періодом робочого часу є місяць. Підсумований облік робочого часу кожного працівника здійснюється за табелем виходів на роботу. Відсутність працівника на робочому місці у фіксований час без поважних причин вважається порушенням трудової дисципліни. Згідно з додатком № 1 до розпорядження міського голови № 17р від 27.01.2017 «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику у виконкомі міської ради», нарахування заробітної плати у Добропільській міській раді Донецької області здійснює заступник начальника відділу обліку та звітності вказаного органу місцевого самоврядування. Табелі обліку використання робочого часу, складені провідним спеціалістом з організаційно-кадрової роботи відділу організаційно-кадрової роботи та внутрішньої політики виконавчого комітету Добропільської міської ради, затверджуються міським головою ОСОБА_23

ОСОБА_24 , обіймаючи посаду Добропільського міського голови, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями, використовуючи своє службове становище та діючи всупереч інтересам служби, умисно, із корисливих мотивів, з метою приховання факту невиконання своїх посадових обов`язків, у зв`язку із залишенням свого робочого місця у робочий час більше ніж на 3 години без поважних причин для прямування «до» та «з» тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, та подальшого заволодіння бюджетними коштами, перебуваючи за місцем фактичного здійснення своїх службових обов`язків у приміщенні за адресою: Донецька область, м. Добропілля, вул. Першотравнева, 83, у березні, вересні - грудні 2016 року та січні - березні 2017 року, точні дати та час досудовим розслідуванням не встановлено, видавав завідомо неправдиві офіційні документи - щомісячні табелі обліку використання робочого часу Добропільської міської ради Донецької області, які містили неправдиві відомості про відпрацьований особисто ним робочий час, а саме:

-наприкінці березня 2016 року, точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлена, - щомісячний табель обліку використання робочого часу Добропільської міської ради Донецької області за березень 2016 року, який містив неправдиві відомості про відпрацьований особисто ним робочий час за 04.03.2016 та 14.03.2016;

-наприкінці вересня 2016 року, точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлена, - щомісячний табель обліку використання робочого часу Добропільської міської ради Донецької області за вересень 2016 року, який містив неправдиві відомості про відпрацьований особисто ним робочий час за 09.09.2016;

-наприкінці жовтня 2016 року, точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлена, - щомісячний табель обліку використання робочого часу Добропільської міської ради Донецької області за жовтень 2016 року, який містив неправдиві відомості про відпрацьований особисто ним робочий час за 13.10.2016 та 17.10.2016;

-наприкінці листопада 2016 року, точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлена, - щомісячний табель обліку використання робочого часу Добропільської міської ради Донецької області за листопад 2016 року, який містив неправдиві відомості про відпрацьований особисто ним робочий час за 04.11.2016 та 07.11.2016;

-наприкінці грудня 2016 року, точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлено, - щомісячний табель обліку використання робочого часу Добропільської міської ради Донецької області за грудень 2016 року, який містив неправдиві відомості про відпрацьований особисто ним робочий час за 05.12.2016;

-наприкінці січня 2017 року, точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлено, - щомісячний табель обліку використання робочого часу Добропільської міської ради Донецької області за січень 2017 року, який містив неправдиві відомості про відпрацьований особисто ним робочий час за 16.01.2017;

-наприкінці лютого 2017 року, точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлено, - щомісячний табель обліку використання робочого часу Добропільської міської ради Донецької області за лютий 2017 року, який містив неправдиві відомості про відпрацьований особисто ним робочий час за 20.02.2017;

-наприкінці березня 2017 року, точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлено, - щомісячний табель обліку використання робочого часу Добропільської міської ради Донецької області за березень 2017 року, який містив неправдиві відомості про відпрацьований особисто ним робочий час за 10.03.2017.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що суд першої інстанції, констатувавши, що з вищенаведених обставин ОСОБА_24 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, тобто у видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, у той же час всупереч вимогам п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України не виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним у цій частині, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Одночасно суд першої інстанції, визнавши недоведеним обвинувачення за частиною інкримінованих ОСОБА_8 епізодів видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, не прийняв рішення про виправдання останнього у цій частині, натомість виключивши її з пред`явленого обвинувачення, тим самим фактично перебравши на себе повноваження прокурора в частині визначення обсягу обвинувачення.

Крім того, судом було визнано повністю доведеною винуватість ОСОБА_25 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КПК України, стосовно того, що останній, перебуваючи на посаді Добропільського міського голови, діючи умисно, з метою приховання фактів відсутності без поважних причин на робочому місці та приховання фактів невиконання ним своїх службових обов`язків як міського голови, у зв`язку із фактичним перебуванням у своїх особистих справах на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, у травні 2017 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, надав до Добропільської міської ради, розташованої за адресою: Донецька область, м. Добропілля, вул. Першотравнева, 83 завідомо підроблений офіційний документ - листок непрацездатності АГТ № 706568 від 18.04.2017, який містив неправдиві відомості в частині перебування ОСОБА_25 на амбулаторному лікуванні в амбулаторії № 5 Комунального закладу «Добропільський центр первинної медико-санітарної допомоги» у період часу з 18.04.2017 до 22.04.2017 включно, з продовженням лікування до 27.04.2017 та 28.04.2017 включно, таким чином використавши його. При цьому ОСОБА_24 у період часу з 15.04.2017 по 02.05.2017 перебував на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та не відвідував вищевказану медичну установу.

Крім того, судом було визнано недоведеним обвинувачення ОСОБА_25 за ч. 2 ст. 191 КК України у тому, що останній, обіймаючи посаду Добропільського міського голови, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями, використовуючи своє службове становище та діючи всупереч інтересам служби, умисно, із корисливих мотивів, перебуваючи за місцем фактичного здійснення своїх службових обов`язків у приміщенні за адресою: Донецька область, м. Добропілля вул. Першотравнева, 83, шляхом видачі завідомо неправдивого офіційного документу - табеля обліку використання робочого часу Добропільської міської ради Донецької області за березень 2016 року, який містив неправдиві відомості про відпрацьований особисто ним робочий час, 31.03.2016 незаконно заволодів чужим майном - безпідставно нарахованою та виплаченою йому заробітною платою за 04.03.2016 у сумі 579 гривень 76 копійок та 14.03.2016 у сумі 579 гривень 76 копійок.

У вчиненні вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_8 було визнано невинуватим та виправдано. При цьому суд виходів із недоведеності того, що обвинувачений дійсно не працював повні робочі дні 04.03.2016 року та 14.03.2016 року.

Щодо решти інкримінованих ОСОБА_8 епізодів заволодіння чужим майном шляхом зловживання посадовою особою своїм посадовим становищем, кваліфікованих в обвинувальному акті за ч. 3 ст. 191 КК України, суд першої інстанції зазначив, що зважаючи на виправдання обвинуваченого за епізодом видачі завідомо неправдивого офіційного документу - табеля обліку використання робочого часу Добропільської міської ради Донецької області за березень 2016 року, який містив неправдиві відомості про відпрацьований особисто ним робочий час, вони не можуть бути кваліфіковані за ознакою повторності.

Крім того, на переконання суду першої інстанції, всі дії ОСОБА_8 , спрямовані на незаконне заволодіння чужим майном, безпідставно нарахованою та виплаченою йому заробітною платою, - за епізодами 09.09.2016, 13.10.2016, 07.11.2016, 05.12.2016, 16.01.2017, 20.02.2017 охоплювалися єдиним умислом, а отже підлягають перекваліфікації на ч. 2 ст. 191 КК України за ознаками заволодіння чужим майном шляхом зловживання посадовою особою своїм посадовим становищем.

Відтак обвинувачення, визнане судом доведеним у цій частині, було викладене наступним чином:

ОСОБА_24 , обіймаючи посаду Добропільського міського голови, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями, використовуючи своє службове становище та діючи всупереч інтересам служби, умисно, повторно, із корисливих мотивів, перебуваючи за місцем фактичного здійснення своїх службових обов`язків у приміщенні за адресою: Донецька область, м. Добропілля вул. Першотравнева, 83, шляхом видачі завідомо неправдивого офіційного документу - табеля обліку використання робочого часу Добропільської міської ради Донецької області за вересень 2016 року, який містив неправдиві відомості про відпрацьований особисто ним робочий час, 29.09.2016 незаконно заволодів чужим майном - безпідставно нарахованою та виплаченою йому заробітною платою за 09.09.2016 у сумі 579 гривень 76 копійок.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_24 , обіймаючи посаду Добропільського міського голови, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями, використовуючи своє службове становище та діючи всупереч інтересам служби, умисно, повторно, із корисливих мотивів, перебуваючи за місцем фактичного здійснення своїх службових обов`язків у приміщенні за адресою: Донецька область, м. Добропілля вул. Першотравнева, 83, шляхом видачі завідомо неправдивого офіційного документу - табеля обліку використання робочого часу Добропільської міської ради Донецької області за жовтень 2016 року, який містив неправдиві відомості про відпрацьований особисто ним робочий час, 31.10.2016 незаконно заволодів чужим майном - безпідставно нарахованою та виплаченою йому заробітною платою за 13.10.2016 у сумі 638 гривень 47 копійок та за 17.10.2016 у сумі 638 гривень 47 копійок.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_24 , будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями, використовуючи своє службове становище та діючи всупереч інтересам служби, умисно, повторно, із корисливих мотивів, перебуваючи за місцем фактичного здійснення своїх службових обов`язків у приміщенні за адресою: Донецька область, м. Добропілля, вул. Першотравнева, 83, шляхом видачі завідомо неправдивого офіційного документу - табеля обліку використання робочого часу Добропільської міської ради Донецької області за листопад 2016 року, який містив неправдиві відомості про відпрацьований особисто ним робочий час, 30.11.2016 незаконно заволодів чужим майном - безпідставно нарахованою та виплаченою йому заробітною платою за 04.11.2016 у сумі 579 гривень 76 копійок та за 07.11.2016 у сумі 579 гривень 76 копійок.

Крім того, ОСОБА_24 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями, використовуючи своє службове становище та діючи всупереч інтересам служби, умисно, повторно, із корисливих мотивів, перебуваючи за місцем фактичного здійснення своїх службових обов`язків у приміщенні за адресою: Донецька область, м. Добропілля, вул. Першотравнева, 83, шляхом видачі завідомо неправдивого офіційного документу - табеля обліку використання робочого часу Добропільської міської ради за грудень 2016 року, який містив неправдиві відомості про відпрацьований особисто ним робочий час, 23.12.2016 незаконно заволодів чужим майном - безпідставно нарахованою та виплаченою йому заробітною платою за 05.12.2016 у сумі 592 гривень 36 копійок.

Крім того, ОСОБА_24 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями, використовуючи своє службове становище та діючи всупереч інтересам служби, умисно, повторно, із корисливих мотивів, перебуваючи за місцем фактичного здійснення своїх службових обов`язків у приміщенні за адресою: Донецька область, м. Добропілля, вул. Першотравнева, 83, шляхом видачі завідомо неправдивого офіційного документу - табеля обліку використання робочого часу Добропільської міської ради за січень 2017 року, який містив неправдиві відомості про відпрацьований особисто ним робочий час, 31.01.2017 незаконно заволодів чужим майном - безпідставно нарахованою та виплаченою йому заробітною платою за 16.01.2017 у сумі 721 гривня.

Крім того, ОСОБА_24 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями, використовуючи своє службове становище та діючи всупереч інтересам служби, умисно, повторно, із корисливих мотивів, перебуваючи за місцем фактичного здійснення своїх службових обов`язків у приміщенні за адресою: Донецька область, м. Добропілля, вул. Першотравнева, 83, шляхом видачі завідомо неправдивого офіційного документу - табеля обліку використання робочого часу Добропільської міської ради за лютий 2017 року, який містив неправдиві відомості про відпрацьований особисто ним робочий час, 28.02.2017 незаконно заволодів чужим майном - безпідставно нарахованою та виплаченою йому заробітною платою за 20.02.2017 у сумі 699 гривень 44 копійки.

Заслухавши суддю-доповідача; прокурора,який назадоволенні своєїапеляційної скаргинаполягав тазаперечував протизадоволення апеляційноїскарги захисника;захисника таобвинуваченого,які,кожен окремо,наполягали назадоволенні апеляційноїскарги захисниката заперечувалипроти задоволенняапеляційної скаргипрокурора;перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційних скаргах доводи, колегія суддів, з урахуванням положень ст. 404 КПК України, згідно із якими суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, приходить до наступного.

Так, відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні й достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

У разі визнання особи винуватою в мотивувальній частині вироку зазначаються, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; докази на підтвердження встановлених судом обставин (ч. 3 ст. 374 КПК України).

В свою чергу, досудове розслідування завершується складанням обвинувального акту, яким слідство висуває обвинувачення особі у вчиненні злочину. Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формування обвинувачення. При цьому формулювання обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, має бути підтверджено в судовому засіданні шляхом дослідження доказів.

Відповідно до ст. 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, у першу чергу повинен вирішити питання, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, чи винуватий обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

При цьому правильне відображення у вироку фактичних обставин кримінального правопорушення, встановлених у межах судового розгляду, має суттєве значення не тільки для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи, але й для реалізації права на захист. Адже фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правову норму, порушення якої інкриміновано обвинуваченій. Тому наведені у вироку фактичні дані в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

З огляду на вищевказане, вирішення питання про винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, чіткість та конкретність викладення у вироку фактичних обставин скоєного, що були встановлені саме судом на підставі досліджених доказів, є необхідною умовою для визнання судового рішення законним та обґрунтованим (Постанова Верховного Суду від 23.02.2023 у справі № 733/859/21).

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що обставини, встановлені досудовим розслідуванням, є основою висунення обвинувачення, натомість обставини, встановлені судом, є основою ухвалення рішення щодо винуватості чи невинуватості особи, у зв`язку із чим вказані обставини не є тотожними та не можуть замінювати один одного.

Як вбачається з вироку, суд першої інстанції, всупереч наведеному, у його мотивувальній частині виклав повний зміст обвинувачення згідно із обвинувальним актом, після чого виклав позиції обвинувачення та захисту, представника потерпілого, зміст показань свідків, письмових доказів, надав оцінку обгрунтованості обвинувачення, втім не виклав формулювання обвинувачення за ч. 1 ст. 366 КК України, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення та інших обставин, що мають значення.

Відтак суд першої інстанції не встановив під час судового розгляду фактичних обставин вчинення вказаного кримінального правопорушення, обмежившись зазначенням лише обставин, встановлених під час досудового розслідування та викладених в обвинувальному акті.

Крім того, у зв`язку із цим порушенням не можуть вважатися встановленими також і фактичні обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України, оскільки обвинувачення у цій частині випливає із доведеності обвинувачення за ч. 1 ст. 366 КК України і грунтується на ньому зважаючи на те, що згідно із обвинуваченням видача ОСОБА_8 завідомо неправдивих офіційних документів виступає способом незаконного заволодіння чужим майном, тобто є частиною об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України.

Аналізуючи вирок в частині визнання ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції лише формально послався на встановлення фактичних обставин у цій частині, оскільки не зазначив, якими саме доказами, окрім листа ІНФОРМАЦІЯ_3 № 5/4/1922 від 23.10.2017 року з додатком та листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 17/3-1438-вих-18 від 01.11.2018 року, а також критично оцінених судом показань свідка ОСОБА_18 , вони встановлені, і які саме обставини ці докази підтверджують чи спростовують. Належить додатково зазначити, що сам вказаний лист непрацездатності в матеріалах справи відсутній та у межах судового розгляду не досліджувався, при цьому суд у вироку не вказує, з яких доказів було встановлено його точний зміст.

Одночасно суд першої інстанції не надав грунтовної відповіді на заперечення сторони захисту щодо цієї частини обвинувачення, які не є вочевидь безпідставними.

Зокрема, визнавши ОСОБА_8 винуватим у тому, що останній, діючи умисно, з метою приховання фактів відсутності без поважних причин на робочому місці та приховання фактів невиконання ним своїх службових обов`язків як міського голови, у зв`язку із фактичним перебуванням у своїх особистих справах на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, у травні 2017 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, надав до Добропільської міської ради, розташованої за адресою: Донецька область, м. Добропілля, вул. Першотравнева, 83 завідомо підроблений офіційний документ - листок непрацездатності АГТ № 706568 від 18.04.2017, який містив неправдиві відомості в частині перебування ОСОБА_25 на амбулаторному лікуванні в амбулаторії № 5 Комунального закладу «Добропільський центр первинної медико-санітарної допомоги» у період часу з 18.04.2017 до 22.04.2017 включно, з продовженням лікування до 27.04.2017 та 28.04.2017 включно, таким чином використавши його, суд першої інстанції у той же час не встановив, як вказаний лист тимчасової непрацездатності був виданий, ким та за яких обставин він був поданий до Добропільської міської ради.

Одночасно суд не обговорив і не надав оцінки показанням лікаря ОСОБА_18 , допитаної у статусі свідка, про те, що у зв`язку із видачею вказаного документу відносно неї було відкрите кримінальне провадження, втім за наслідками судового розгляду її було виправдано, вирок перебуває у стадії апеляційного оскарження. Також суд не обговорив і не спростував доводи захисту про те, що амбулаторне лікування особи не передбачає перебування її у медичному закладі або іншому визначеному місці, та не конкретизував у вироку, в чому полягає у даному випадку неправдивість відомостей про амбулаторне лікування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, кваліфікуючи у вироку дії ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України, належним чином не перевірив та не встановив усіх обставин кримінальних правопорушень, не проаналізував детально, а лише формально перерахував наявні в матеріалах кримінального провадження докази.

Вказані порушення, допущені судом першої інстанції, є істотними та такими, що перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду першої інстанції не може бути залишений в силі.

Вирішуючи питання про остаточне рішення за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів приходить до висновку про неможливість усунення допущених судом першої інстанції порушень у межах апеляційного провадження та ухвалення законного і обґрунтованого остаточного рішення по суті обвинувачення, оскільки вказані обставини, зважаючи на обсяг повноважень суду апеляційної інстанції та обмеження, встановлені ст. 404 КПК України, мають бути з`ясовані та досліджені в суді першої інстанції.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою ст. 7 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги той факт, що чинним КПК України до переліку істотних порушень кримінального процесуального закону, передбачених ст. 412 КПК України, та підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції не входять вищезазначені обставини, втім одночасно допущені судом першої інстанції порушення не можуть бути усунуті у межах апеляційного розгляду, виходячи з загальних засад кримінального провадження, а саме з вимог п.п. 10, 15, 16 ч. 1 ст. 7 КПК України та ст. 23 КПК України, відповідно до яких до загальних засад відноситься презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також безпосередність дослідження показань, речей і документів, вказаний вирок підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду.

Враховуючи, що вирок суду підлягає скасуванню через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів апеляційного суду позбавлена процесуальної можливості оцінки їх апеляційних доводів по суті обвинувачення, які підлягають детальному дослідженню та перевірці у межах нового судового розгляду, із наданням на них належної ґрунтовної відповіді по суті.

Під час нового розгляду кримінального провадження необхідно усунути вищевказані недоліки, повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону проаналізувати наявні докази, дати їм оцінку з огляду на їх допустимість та достатність, встановити та ретельно дослідити фактичні обставини справи, доводи сторін, викладені в апеляційних скаргах, надати їм оцінку та відповідно до вимог ст. 370 КПК України ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення з дотриманням вимог закону про кримінальну відповідальність та кримінального процесуального закону.

У зв`язку із викладеним, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, апеляційна скарга захисника частковому задоволенню, а вирок суду підлягає скасуванню, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 405, 407, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника начальника відділу Донецької обласної прокуратури ОСОБА_6 - задовольнити.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2024 року щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень,передбачених ч.4ст.358,ч.1ст.366,ч.2ст.191,ч.3ст.191КК України,- скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4