Ухвала від 09.06.2025 по справі 761/475/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2025 року

м. Київ

справа № 761/475/25

провадження № 51-2140ска25

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду

у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 06 березня 2025 року та Київського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення щодо нього,

встановив:

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про перегляд вказаних судових рішень у касаційному порядку.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 06 березня 2025 року

ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 485 Митного кодексу України (далі - МК), та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 93 465, 46 грн.

Київський апеляційний суд постановою від 29 квітня 2025 року апеляційну скаргу

ОСОБА_4 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 06 березня

2025 року повернув особі, яка її подала.

Перевіривши касаційну скаргу та копії оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи

з наступного.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Статтею 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.

Встановлюючи обмеження права на касаційне оскарження судових рішень, законодавець керувався такою складовою принципу верховенства права,

як пропорційність.

За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абз. 6 пп 3.3 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).

Згідно із положеннями ч. 5 ст. 529 МК постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або митним органом, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП) та іншими законами України.

У КУпАП, який має відповідну логічно вибудувану конструкцію, унормовано, зокрема, послідовність процедурних дій щодо розгляду та вирішення питань, пов`язаних

із притягненням особи до адміністративної відповідальності; порядок оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, ухваленої по суті; порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

Так, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення

до адміністративної відповідальності може бути оскаржена до апеляційного суду; постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення,

є остаточною й оскарженню не підлягає (частини 2, 10 ст. 294 КУпАП).

Главою 24-1 КУпАП передбачено перегляд постанови по справі про адміністративне правопорушення лише у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань

при вирішенні справи судом.

Іншого порядку перегляду судових рішень по справі про адміністративне

правопорушення (касаційного чи за нововиявленими обставинами) чинним законодавством не передбачено.

Тобто, обмеження права на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції

у справах про адміністративні правопорушення, встановлене у ст. 294 цього Кодексу, відповідає основним засадам судочинства, що визначені Конституцією України,

є пропорційним та обґрунтованим.

Крім того, ст. 424 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) визначено перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку. Оскаржувані постанови до цього переліку не входять, а тому Касаційний кримінальний суд Верховного Суду не наділений повноваженнями здійснювати їх перевірку.

Таким чином, виходячи із наведених положень Конституції України та статей Кодексів, оскаржувані судові рішення не можуть бути предметом перевірки в порядку касаційної процедури.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу

про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана

на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі, передбаченій п. 1 ч. 2 цієї статті, без перевірки касаційної скарги на відповідність вимогам ст. 427 цього Кодексу.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 294 КУпАП, ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на постанови Шевченківського районного суду м. Києва

від 06 березня 2025 року та Київського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року

у справі про адміністративне правопорушення щодо нього.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3