Ухвала від 23.06.2025 по справі 916/4912/24

УХВАЛА

23 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/4912/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М., Кролевець О.А., Мамалуя О. О.,

розглянувши заяву Селянського (фермерського) господарства «ВІКТОРІЯ»

про вжиття заходів забезпечення позову

у справі за позовом Селянського (фермерського) господарства «ВІКТОРІЯ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Спільне підприємство «ВІТМАРК-УКРАЇНА» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 38 775 051,78 грн,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року Селянське (фермерське) господарство «ВІКТОРІЯ» (далі - СФГ «ВІКТОРІЯ») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО» (далі - ТОВ «ВІТМАРК АГРО») про стягнення збитків в сумі 38 775 051,78 грн, заподіяних позивачу внаслідок відмови у прийнятті томатів за договором поставки від 07.11.2023 № 18/03/24-01.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.11.2024, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 та постановою Верховного Суду від 19.02.2025, задоволено заяву СФГ «ВІКТОРІЯ» про забезпечення позову та вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти ТОВ «ВІТМАРК АГРО» у межах ціни позову у розмірі 38 775 051,78 грн.

Господарський суд Одеської області рішенням від 05.02.2025 позов задовольнив. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО" на користь Селянського (фермерського) господарства "ВІКТОРІЯ" компенсацію заподіяних збитків в сумі 38 775 051,78 грн та 581625,78 грн судового збору.

Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 апеляційну скаргу СФГ «ВІКТОРІЯ» залишено без задоволення; апеляційну скаргу ТОВ «ВІТМАРК АГРО» задоволено; рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 у справі № 916/4912/24 скасовано; у задоволенні позову відмовлено; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 у справі № 916/4912/24.

09.06.2025 СФГ «ВІКТОРІЯ» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 у справі № 916/4912/24.

Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.06.2025 (головуючий суддя - Баранець О.М., судді Кондратова І.Д., Кролевець О.А.).

У зв`язку з перебуванням судді Кондратової І.Д. у відпустці відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 23.06.2025 визначено склад суду: головуючий суддя - Баранець О.М., судді Кролевець О.А., Мамалуй О. О.

17.06.2025 до Верховного Суду надійшла заява СФГ «ВІКТОРІЯ» про забезпечення позову, сформована в системі Електронний суд 16.06.2025, в якій позивач просить накласти арешт на майно та грошові кошти ТОВ «ВІТМАРК АГРО» в межах ціни позову в розмірі 38 775 051,78 грн.

В обґрунтування наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову позивач послався на існування в обставинах справи в контексті «prima facie» (на перший погляд) ознак суперечливої поведінки відповідача, спрямованої на свідоме ухилення від виконання договірних зобов`язань перед позивачем, а також на існування у відповідача беззаперечної вільної можливості в будь-який момент розпорядитися грошовими коштами, що знаходяться на його рахунках, та власним майном, що на думку заявника, у сукупності з суперечливою поведінкою відповідача, утруднить в майбутньому виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. Також вказує що, з метою примусового виконання ухвали господарського суду від 11.11.2024 по справі № 916/4912/24 про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти ТОВ «ВІТМАРК АГРО» в межах ціни позову в розмірі 38 775 051,78 грн приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Качуркою В.В. 11.11.2024 було відкрите виконавче провадження № 76529929. Із часу відкриття виконавчого провадження до травня 2025 року, тобто протягом півроку, на банківських рахунках ТОВ «ВІТМАРК АГРО» не було виявлено грошових коштів в сумі, достатній для їх арешту в межах ціни позову в розмірі 38 775 051,78 грн. І лише у травні 2025 року на рахунку ТОВ «ВІТМАРК АГРО» з`явились кошти в сумі, що відповідає розміру арештованих вимог за ухвалою від 11.11.2024 по справі № 916/4912/24. Тож зазначає, що викладені обставини підтверджують, що виявлення грошових коштів, стягнення яких є предметом спору по даній справі, є надскладним та тривалим процесом, який у випадку безперешкодного розпорядження цими грошовими коштами Відповідачем, призведе до необхідності докладання значних зусиль для Позивача із метою реального задоволення своїх вимог у випадку, якщо остаточне рішення у справі після завершення процедури касаційного перегляду оскаржуваної постанови буде ухвалене на користь СФГ «ВІКТОРІЯ». На думку позивача, створення напередодні ухвалення оскаржуваної постанови апеляційного суду нової юридичної особи у складі групи компаній «ВІТМАРК» - ТОВ «ВІТМАРК- ТЕРРА», яка за КВЕД повністю дублює ТОВ «ВІТМАРК АГРО», із високим ступенем вірогідності свідчить про очікуване оперативне переведення активів та грошових коштів із Відповідача на ТОВ «ВІТМАРК-ТЕРРА» із метою недопущення будь-яких виплат контрагентам Відповідача, першочергово СФГ «ВІКТОРІЯ». Також вказує на наявність підтвердженого показаннями свідків умислу керівництва групи компаній «ВІТМАРК» на невиконання зобов`язань перед СФГ «ВІКТОРІЯ» із урахуванням створення «клона» відповідача - ТОВ «ВІТМАРК-ТЕРРА», із урахуванням викладених вище обставин, свідчить, що у випадку, якщо за результатами остаточного вирішення цієї справи рішення буде ухвалене на користь СФГ «ВІКТОРІЯ», останнє не зможе отримати реального задоволення своїх вимог або їх задоволення буде пов`язане із ініціюванням нових фраудаторних позовів. Зазначає, що свідчить про високу вірогідність настання невідворотних для Позивача наслідків у випадку, якщо до моменту остаточного вирішення справи будуть відсутні заходи до забезпечення позову СФГ «ВІКТОРІЯ». За твердженням заявника заявлений ним захід забезпечення позову є найбільш адекватним та співмірним із заявленими позовними вимогами, спрямований лише на тимчасове обмеження відповідача у праві розпорядження власними грошовими коштами із чітко встановленим обсягом такого обмеження, не перешкоджатиме здійсненню відповідачем своєї господарської діяльності та в аспекті цієї справи є правомірним втручанням держави в право на володіння майном.

На підтвердження викладених доводів СФГ «ВІКТОРІЯ» додало до заяви, зокрема, відомості із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ТОВ «ВІТМАРК АГРО», відомості із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ТОВ «ВІТМАРК-ТЕРРА», копію постанови про відкриття виконавчого провадження, копію листа Приватного виконавця Качурки В.В, копія заяви свідка ОСОБА_1 , копія заяви свідка ОСОБА_2 , роздруківка статті під назвою «Из-за недобросовестных бизнесменов Одесская область лишится 100 гектаров персиковых садов».

17.06.2025 ТОВ «ВІТМАРК АГРО» До Верховного Суду через систему Електронний суд подало клопотання, у якому просило розглядати заяву Селянського (фермерське) господарства «ВІКТОРІЯ» про забезпечення позову у судовому засіданні з викликом сторін.

18.06.2025 ТОВ «ВІТМАРК АГРО» подало клопотання, в якому просило визнати зловживанням процесуальними правами Селянського (фермерського) господарства "ВІКТОРІЯ" при поданні заяви від 16.06.2025 про забезпечення позову у справі №916/4912/24 . Заяву Селянського (фермерське) господарства «ВІКТОРІЯ» про забезпечення позову залишити без розгляду та повернути заявнику.

Клопотання обгрунтовано тим, що єдиною метою подання позивачем заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в рамках справи № 916/4912/24 як було так і є лише перешкоджання відповідачу вести господарську діяльність.

Вважає, що аналогічне клопотання вже було заявлено позивачем. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 у справі № 916/4912/24 заяву Селянського (фермерського) господарства «ВІКТОРІЯ» про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на майно та грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО» в межах ціни позову у розмірі 38 775 051,78 грн. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 та постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 у справі № 916/4912/24 залишено без змін.

За наслідком прийняття постанови Південно-західним апеляційним господарським судом від 05.06.2025 в позові було відмовлено та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 у справі №916/4912/24. Відповідне рішення набрало законної сили.

Подання позивачем тотожної повторної заяви, при цьому, за умов, що у даній справі вже ухвалено судове рішення про відмову позову і яке набрало законної сили, дії СФГ «ВІКТОРІЯ» чітко свідчить лише про зловживання процесуальними правами.

Послався на висновки Верховного Суду викладені в ухвалі від 22.10.2024 у справі № 904/3676/22: « 26. За іншого підходу може виникнути ситуація, за якої до суду касаційної інстанції, при перегляді ним справи за скаргою на ухвалу суду щодо забезпечення позову, буде подано іншу заяву щодо забезпечення позову, і суд касаційної інстанції фактично двічі вирішуватиме одне і те ж питання, однак в першому випадку - як суд касаційної інстанції, який переглядає судові рішення, а у другому - як суд, у провадженні якого перебуває справа, що є недопустимим.».

20.06.2025 ТОВ «ВІТМАРК АГРО» подано заперечення на заяву СФГ «ВІКТОРІЯ» про забезпечення позову, у яких зазначено, що заява позивача ґрунтується лише на припущеннях можливого невиконання чи утрудненого виконання рішення суду.

Розглянувши заяву СФГ «ВІКТОРІЯ» про забезпечення позову, Верховний Суд вбачає підстави для її задоволення, з огляду на таке.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Відповідно до висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За приписами частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

При цьому, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами; співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

Предметом позову у цій справі є вимога про стягнення збитків, заподіяних відповідачем позивачу внаслідок невиконання договірного зобов`язання з прийняття товару за договором поставки. Зазначена вимога стосується стягнення грошових коштів у сумі 38 775 051,78 грн. Звертаючись з заявою до суду касаційної інстанції позивач просив суд вжити, зокрема передбачений пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України, захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в межах ціни позову.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).

Враховуючи вищевикладені обставини, доведеність заявником підстав щодо можливості ускладнення виконання рішення суду в майбутньому, Верховний Суд вважає, що у такому випадку існує прямий зв`язок між обраними позивачем заходами забезпечення позову і предметом заявлених вимог.

Верховний Суд вважає, що застосування заходів забезпечення позову шляхом, накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача, в межах суми позову 38 775 051,78 грн, не може призвести до невиправданого обмеження майнових прав скаржника, оскільки у будь-якому випадку арештоване майно фактично залишається у володінні власника, а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ним. Вказане може слугувати додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах суми позову 38 775 051,78 грн, є адекватним, розумним, та співмірним із заявленою позовною вимогою та пов`язаним з нею заходом забезпечення позову, адже попередить можливе порушення прав позивача щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду (у разі задоволення позовних вимог).

Наразі відсутні докази, які свідчать, що застосований судом захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно в межах позовних вимог, утруднює або блокує господарську діяльність відповідача та відповідно порушує права третіх осіб.

Правові передумови для зустрічного забезпечення наразі відсутні, крім того у будь-якому разі відповідач не позбавлений права подати до суду відповідне клопотання, відповідно до статті 141 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи, виняткових випадків для призначення її до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін (частина 4 статті 140 ГПК України) Верховний Суд не вбачає та наявність таких відповідачем не доведена. З огляду на викладене, клопотання ТОВ «ВІТМАРК АГРО» про розгляд заяви Селянського (фермерське) господарства «ВІКТОРІЯ» про забезпечення позову у судовому засіданні з викликом сторін не може бути задоволено.

Щодо наведених ТОВ «ВІТМАРК АГРО» доводів, що подання Селянським (фермерським) господарством "ВІКТОРІЯ" заяви від 16.06.2025 про забезпечення позову у справі №916/4912/24 містить ознаки зловживанням процесуальними правами, то вони свого підтвердження не знайшли.

За доводи відповідача єдиною метою подання позивачем заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в рамках справи № 916/4912/24 як було так і є лише перешкоджання відповідачу вести господарську діяльність.

Відповідач вважає, що оскільки позивачем у цій справі вже було заявлено клопотання про забезпечення позову і ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 заяву Селянського (фермерського) господарства «ВІКТОРІЯ» задоволено, накладено арешт на майно та грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО» в межах ціни позову у розмірі 38 775 051,78 грн, яка залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 та постановою Верховного Суду від 19.02.2025, то повторне подання заяви про забезпечення позову є зловживанням процесуальними правами.

При цьому відповідач сам зазначає, що за наслідком прийняття постанови Південно-західним апеляційним господарським судом від 05.06.2025, якою позивачеві в позові було відмовлено та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 у справі №916/4912/24 і це рішення набрало законної сили.

Тобто, наразі у справі №916/4912/24 не існує вжитих судом заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відсутність ухвали про відкриття касаційного провадження у справі за скаргою позивача не може бути перешкодою для вирішення питання про забезпечення позову, зокрема, з огляду на те, що законом встановлені скорочені строки для вирішення цього питання.

Так само безпідставними є посилання відповідача на висновки Верховного Суду викладені в ухвалі від 22.10.2024 у справі № 904/3676/22, оскільки процесуальні обставини у наведені справі та у справі № 916/4912/24 є різними. У справі № 916/4912/24 предметом касаційного оскарження є постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 постановлена за результатами розгляду справи по суті спору.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО» про розгляд заяви у судовому засіданні з викликом сторін та про визнання зловживання процесуальними правами відмовити.

2. Заяву Селянського (фермерського) господарства «ВІКТОРІЯ» про забезпечення позову задовольнити.

3. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО» в межах суми, що не перевищує ціни позову в розмірі 38 775 051,78 грн.

4. Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

5. Стягувачем за цією ухвалою є: Селянське (фермерське) господарство «ВІКТОРІЯ» (код 21014414, с. Баштанівка Білгород-Дністровського району Одеської області вул. Вєтрогона Василя Антоновича буд. 48).

6. Боржником за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО» (код 44891086, с. Степанівка Роздільнянського району Одеської області вул. Миру 144).

7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кролевець

О. Мамалуй