Постанова від 04.06.2025 по справі 344/2145/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткова)

04 червня 2025 року

м. Київ

справа № 344/2145/22

провадження № 61-1571св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Устінський Андрій Вікторович, про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області 02 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Витребувано з володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у власність ОСОБА_1 трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , та належить йому на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04 жовтня 2016 року

№ 12/08-16, укладеного із СПД ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та складеного між ними 04 жовтня 2016 року акта прийому-передачі вказаної квартири.

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по 496,20 грн - витрати зі сплаченого судового збору за подання позовної заяви з кожного та по 248,10 грн - витрати за подання заяви про забезпечення позову з кожного.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_3 , в інтересах якого діяв адвокат Круць В. М., та ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 серпня 2023 року скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1 488,60 грн з кожного судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Додатковою постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 січня 2024 року заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу представника ОСОБА_3 - адвоката Круця В. М. задоволено частково, представника ОСОБА_2 - адвоката Устінського А. В., - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 19 200 грн та ОСОБА_3 37 100 грн понесених витрат на правничу допомогу.

Постановою Верховного Суду від 18 вересня 2024 року касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року, додаткову постанову цього ж суду від 11 січня 2024 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 січня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 02 серпня 2023 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1 488,60 грн кожному судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Додатковою постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 23 січня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 21 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених при новому розгляді справи Івано-Франківським апеляційним судом; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 27 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Верховного Суду від 14 травня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Савчук В. Р., залишено без задоволення. Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 січня 2025 року та додаткову постанову цього ж суду від 23 січня 2025 року залишено без змін.

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у квітні 2025 року, представник ОСОБА_2 адвокат Устінський А. В. зазначив клопотання про розподіл судових витрат у справі, а саме витрат на правову допомогу, заявивши попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс або очікує понести у зв`язку з розглядом справи, у розмірі 10 000 грн.

27 травня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний Суд» надійшла заява представника ОСОБА_2 адвоката Устінського А. В. про ухвалення додаткового рішення у справі про:

- стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 000 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді касаційної інстанції під час нового розгляду Верховним Судом цієї справи;

- стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесених в суді касаційної інстанції під час попереднього (першого) розгляду Верховним Судом цієї справи витрат у розмірі 20 968 грн сплаченого судового збору за подання касаційної скарги та 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Також заявник просить визнати поважними причини пропуску та поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, на подання доказів понесення витрат, які ОСОБА_2 сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, мотивуючи клопотання тим, що про прийняття постанови Верховного Суду від 14 травня 2025 року відповідачці стало відомо 26 травня 2025 року після її появи в електронному кабінеті в підсистемі «Електронний Суд».

Аналогічну заяву 26 травня 2025 року представником Савчук Г. М. надіслано ОСОБА_1 .

Клопотання ОСОБА_1 про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, які відповідачка понесла в суді касаційної інстанції, до суду не надходило.

Перевіривши доводи представника ОСОБА_2 адвоката Устінського А. В. про поновлення строку на подання доказів понесення витрат на правову допомогу, Верховний Суд вважає їх обґрунтованими, відтак, наявні підстави для поновлення процесуального строку.

Перевіривши доводи заяви про розподіл судових витрат у справі, суд дійшов висновку про її часткове задоволення.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц (провадження № 61-11792св21) зазначено, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку із розглядом конкретної справи.

Адвокат Устінський А. В. в судах апеляційної та касаційної інстанцій надавав правничу (правову) допомогу ОСОБА_2 .

Щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 000 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді касаційної інстанції під час нового розгляду Верховним Судом цієї справи

01 квітня 2025 року між адвокатом Устінським А. В. та ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги № Ф-01/04/25.

Згідно з пунктом 4.2 договору за надання адвокатом клієнтові правничої допомоги клієнт сплачує фіксований гонорар у розмірі 10 000 грн. Сторони шляхом підписання додаткової угоди можуть змінити розмір загальної суми договору.

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у квітні 2025 року, представник ОСОБА_2 адвокат Устінський А. В. просив врахувати суму понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, яка за попереднім (орієнтовним) розрахунком становить 10 000 грн.

27 травня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний Суд» надійшла заява представника ОСОБА_2 адвоката Устінського А. В. про ухвалення додаткового рішення у справі, зокрема про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 000 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді касаційної інстанції під час нового розгляду Верховним Судом цієї справи.

До заяви додано:

- копію договору про надання правової допомоги від 01 квітня 2025 року

№ Ф-01/04/25, укладеного між адвокатом Устінським А. В. та ОСОБА_2 ;

- копію акта приймання-передачі виконаних робіт від 26 травня 2025 року до договору про надання правової допомоги від 01 квітня 2025 року № Ф-01/04/25;

- копію платіжної інструкції від 26 травня 2025 року № @2PL094947 про сплату ОСОБА_7 ФОП ОСОБА_8 10 000 грн за інформаційно-консультативні послуги ОСОБА_2

- опис вкладення у цінний лист про направлення зазначених вище документів ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 1.2 договору про надання правової допомоги від 01 квітня 2025 року № Ф-01/04/25 на виконання доручення клієнта адвокат надає наступні послуги:

- опрацювання касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 січня 2025 року та додаткову постанову цього ж суду від 23 січня 2025 року та підготовка відзиву на касаційну скаргу;

- надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, пов`язаних із розглядом Верховним Судом справи № 344/2145/22. Складення заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань, інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню;

- представництво прав та законних інтересів клієнта у Верховному Судів;

- з метою отримання відомостей про факти, які можуть бути використані як джерело відомостей для клієнта, на підставі статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» звертається з адвокатськими запитами та збирає відомості в установленому законом порядку;

- надання клієнту інших видів правничої допомоги, визначених чинним законодавством, спрямованих на захист його прав та законних інтересів.

Згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт від 26 травня 2025 року адвокат Устінський А. В. надав ОСОБА_2 послуги відповідно до договору про надання правової допомоги від 01 квітня 2025 року № Ф-01/04/25, зокрема опрацьовано касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 січня 2025 року та додаткову постанову цього ж суду від 23 січня 2025 року у справі № 344/2145/22, а також підготовлено та подано відзив на касаційну скаргу (витрачено 9 год, включаючи подання відзиву через функціонал підсистеми «Електронний суд» та направлення його копій іншим учасникам справи засобами поштового зв`язку).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Вирішуючи питання щодо витрат на правову допомогу, суд касаційної інстанції виходить з реальності надання адвокатських послуг відповідачці під час касаційного перегляду справи.

Як зазначено вище, адвокат Устінський А. В. подавав до суду відзив від імені та в інтересах ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 січня 2025 року та додаткову постанову цього ж суду від 23 січня 2025 року у справі № 344/2145/22, який враховано Верховним Судом під час касаційного перегляду справи.

Водночас колегія суддів вважає необґрунтованими доводи заявника про віднесення до судових витрат за надання послуг, пов`язаних з поданням відзиву через функціонал підсистеми «Електронний суд» та надіслання засобами поштового зв`язку процесуальних документів.

Доказів на підтвердження надання інших послуг, передбачених договором про надання правової допомоги від 01 квітня 2025 року № Ф-01/04/25, відповідачкою суду не надано.

З урахуванням фактичного обсягу наданих юридичних послуг в суді касаційної інстанції під час нового розгляду Верховним Судом цієї справи, співмірності суми витрат зі складністю справи та відповідності суми заявлених витрат критеріям реальності і розумності, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.

Щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат, понесених в суді касаційної інстанції під час попереднього (першого) розгляду Верховним Судом цієї справи

У поданій заяві 27 травня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний Суд» заяві про ухвалення додаткового рішення у справі, представник ОСОБА_2 адвокат Устінський А. В. зазначає також про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат, понесених в суді касаційної інстанції під час попереднього (першого) розгляду Верховним Судом цієї справи, у розмірі 20 968 грн сплаченого судового збору за подання касаційної скарги та 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви у вказаній частині вимог з огляду на таке.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 416 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення, а також з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини дванадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції або судом касаційної інстанції скасовано рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює той суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц та в ухвалі Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року, постановленій у цій справі № 344/2145/22 (провадження № 61-1349св24), якою відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених в зв`язку із касаційним розглядом справи.

Постанова Верховного Суду від 14 травня 2025 року, постановлена за наслідками повторного розгляду справи у суді касаційної інстанції, не є судовим рішенням, яким остаточно вирішено спір по суті. Указаною постановою залишено без змін постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 січня 2025 року та додаткову постанову цього ж суду від 23 січня 2025 року.

Оскільки зміни чи ухвалення нового рішення під час касаційного перегляду справи не відбулося, саме апеляційний суд є судом, який ухвалив остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, а тому має здійснити розподіл судового збору у справі, у тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги.

Колегія суддів повторно звертає увагу на те, що оскільки судом касаційної інстанції остаточне рішення по суті спору не ухвалювалося, тому відсутні підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат додатковим рішенням (постановою).

Керуючись статями 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Устінський Андрій Вікторович, про поновлення строку на подання доказів понесення витрат на правову допомогу задовольнити.

Поновити представнику ОСОБА_2 - адвокату Устінському Андрію Вікторовичу строк на подання доказів понесення витрат на правову допомогу.

Заяву ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Устінський Андрій Вікторович, про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді касаційної інстанції під час нового розгляду Верховним Судом справи, в розмірі 3 000 грн.

У іншій частині заяви ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Устінський Андрій Вікторович, відмовити.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович