Постанова від 27.05.2025 по справі 160/12376/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/12376/19Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Дивнич Д.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу: Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2024р. у справі №160/12376/19за позовом:Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» до: про:Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

09.12.2019р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» (далі ПрАТ ««ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ») до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (далі Офіс ВПП ДПС, Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині /а.с. 6-10, том 1/.

Позивач, посилаючись у адміністративному позові на те, що Офісом ВПП ДПС проведена документальна планова виїзна перевірка ПрАТ ««ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.07.2014р. по 31.12.2017р., валютного законодавства за період з 01.07.2014р. по 31.12.2017р., з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2014р. по 31.12.2017, у ході якої податковим органом зроблено висновок про порушення п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України (далі ПК України), що призвело до заниження суми податку на додану вартість (далі ПДВ), яка підлягає сплаті до бюджету на суму 93444791,00 грн., в тому числі по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЯСИНУВАТСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД» (далі ТОВ «ТПК «ЯМЗ») на суму 25459638,00 грн., зокрема, через безпідставність формування підприємством показників податкової звітності з урахуванням результатів взаємовідносин протягом перевіряємого періоду з контрагентом - ТОВ «ТПК «ЯМЗ», через нереальність вчинення господарських операцій із цим контрагентом, відсутність підтвердження походження та руху товару/послуг по усьому ланцюгу постачання, відсутність у цього контрагенту матеріально-технічної бази, виробничих активів, для виконання зобов`язань за укладеними з позивачем договорами, що було відображено у складеному за результатами перевірки акті №96/28-10-46-17/00178353 від 05.08.2019р., на підставі якого відповідачем 16.09.2019р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0007654616 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 139955904,00 грн. Позивач не погоджується із висновками акту перевірки та прийнятим за результатами перевірки рішенням в частині збільшення суми грошового зобов`язання по взаємовідносинах з ТОВ «ТПК «ЯМЗ» на суму 25459638,00 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням на суму 16973092,00 грн. та штрафними санкціями на суму 8486546,00 грн., з огляду на те, що висновки відповідача щодо юридичної дефектності первинних документів та неможливості отримання ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» товару/робіт саме від вказаного контрагенту по відповідних господарських операціях ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу, тоді як усі господарські операції з цим контрагентом протягом перевіряємого періоду виконані у повному обсязі сторонами за договором і позивачем під час перевірки було надано належні первинні документи, які свідчать про фактичне виконання зобов`язань і подальше використання позивачем отриманих від цього контрагенту товарів/робіт та послуг у власній господарській діяльності, що призвело до зміни активів підприємства та надавало йому право на формування податкової звітності у відповідних звітних періодах з урахуванням результатів господарської діяльності підприємства з цим контрагентом. Тому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0007654616 від 16.09.2019р. в частині визначення суми грошового зобов`язання з ПДВ на суму 25459638,00 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням на суму 16973092,00 грн. та штрафними санкціями на суму 8486546,00 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2021р. у справі №160/12376/19, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.01.2022р., позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу ВПП ДПС №0007654616 від 16.09.2019р в частині визначення суми грошового зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість», код платежу 14060100 - у розмірі 25459638 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями 16973092 грн та за штрафами (фінансовими) санкціями (штрафами) 8486546 грн.

Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухваленні з порушенням норм матеріального та процесуального права, контролюючий орган подав касаційну скаргу, в якій просив рішення суду першої та апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити /а.с. 18-22, том 35/.

Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.11.2023р. у справі №160/12376/19 апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задоволено частково, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2021р. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.01.2022р. у справі №160/12376/19 скасовано, справу №160/12376/19 передано на новий розгляд до суду першої інстанції /а.с. 157-170, том 35/.

Вищевказане рішення Верховного суду мотивовано тим, що суди (першої та апеляційної інстанцій) не дослідили комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з якими пов`язане нарахування податкового зобов`язання, обставини справи встановлено неповно, вимоги процесуального законодавства щодо безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів виконано не було. Так, на думку колегії суддів Верховного суду, суди повинні були перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: зміст наданих послуг (робіт), в чому вони полягали; наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів. Також суди повинні були перевірити наявність економічної вигоди (виправданість, ризик) від спірних господарських операцій і ділової мети. Також, як зазначено у тексті рішення Верховного Суду від 16.11.2023р. у справі №160/12376/19, суди повинні врахувати здатність отримання від контрагента певних активів (ТМЦ, послуг і т.д.) та спроможності їх використання за призначенням, крім того, ні суд першої, ні апеляційної інстанції не навели відповідних мотивів, з посиланням на конкретні умови передачі товарно-матеріальних цінностей, обставини їх переміщення і доставки, умови переходу права власності, передачі тощо, за яких додані до матеріалів справи документи свідчать або не свідчать про фактичне виконання зобов`язань (справжність операцій). При цьому не перевірено, якими силами та засобами виконувались підрядні роботи, хто виступав їх конкретними виконавцями.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2024р. у справі №160/12376/19 позов ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу ВПП ДПС №0007654616 від 16.09.2019р. в частині визначення суми грошового зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість», код платежу 14060100 - у розмірі 25459638 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями 16973092 грн та за штрафами (фінансовими) санкціями (штрафами) 8486546 грн. /а.с. 2-35 том 38/.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції від 06.08.2024р. у цій справі, за допомогою засобів системи «Електронний суд» подав 28.03.2025р. до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу / а.с. 40-74 том 38/.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025р. у справі №160/12376/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2024р. у справі №160/12376/19, витребувано з суду першої інстанції матеріали адміністративної справи №160/12376/19 /а.с. 90 том 38/ і ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.04.2025р. справу призначено до апеляційного розгляду в судовому засіданні /а.с. 95 том 38/, про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи /а.с. 98,99 том 38/.

За допомогою засобів системи «Електронний суд», 30.04.2025р. позивач подав до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення у справі (відзив на апеляційну скаргу у справі №160/12376/19) /а.с. 114-158 том 38/.

Відповідач, посилаючись у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції від 06.08.2024р. у цій справі на те, що непідтверджено реальність взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ «ТПК «ЯМЗ», оскільки податковим органом встановлено неналежне виконання умов укладених договорів, дефектність первинних документів, які було надано до перевірки, відсутність документів, що мають силу первинних документів та підтверджують настання правових наслідків у взаємовідносинах позивача та вказаного контрагента, крім того, їх взаємовідносини не мають підтвердження реальності по усьому ланцюгу постачання товарів/робіт/послуг, а умовою реалізації права платника податків на податковий кредит є фактичне придбання товарів/робіт/послуг та наявність первинних документів, оформлених відповідно до чинного законодавства на підтвердження здійснення господарських операцій, і наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, а саме такі, що пов`язані із рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, до того ж, контрагент позивача ТОВ «ТПК «ЯМЗ» не має механічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій, а також не маючи в наявності будь-яких складських приміщень, виробничих запасів, транспортних засобів фактично не міг займатись фінансово-господарською діяльністю, а тому судом першої інстанції під час розгляду справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі, з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 06.08.2024р. у цій справі та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог адміністративного позову у повному обсязі.

Позивач у додаткових поясненнях у справі (письмовому відзиві) на апеляційну скаргу відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги та, посилаючись на те, що спірне податкове повідомлення-рішення в частині, що стосується збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 25459638,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ТПК «ЯМЗ» є протиправним та таким, що прийняте відповідачем з порушенням норм чинного законодавств, практики Європейського суду з прав людини, положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та проколів до неї, у зв`язку з чим суд першої інстанції об`єктивно та повно з`ясував усі обставини справи, які мали значення для її вирішення, та постановив обґрунтоване рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 06.08.2024р. залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні:

-представника відповідача, який підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції від 06.08.2024р. у цій справі скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі;

-представника відповідача (в режимі відеоконференції), який заперечував проти доводів апеляційної скарги, підтримав доводи викладені у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 06.08.2024р. у цій справі залишити без змін;

перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», позивач у цій адміністративній справі, зареєстрований як юридична особа - код ЄДРПОУ 00178353, підприємство є платником податків, у тому числі ПДВ, та на час виникнення спірних правовідносин перебувало на податковому обліку в Офісі ВПП ДПС, правонаступником якого є Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Одним із видів основної діяльності підприємства є добування кам`яного вугілля, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 12-23, т. 1/ та Статут ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» /а.с. 24-28, т. 1/.

Під час розгляду цієї справи судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що у період з 30.03.2018р. по 22.07.2019р. відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.07.2014р. по 31.12.2017р., валютного законодавства за період з 01.07.2014р. по 31.12.2017р., з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2014р. по 31.12.2017, за результатами якої складено акт №96/28-10-46-17/00178353 від 05.08.2019р. (далі акт перевірки).

Як вбачається з наданої суду ксерокопії вищезазначеного акту перевірки податковим органом за результатами перевірки зроблено висновок, зокрема, про порушення підприємством п.198.1, п.198.2 ст.198, ст. 201 ПК України під час декларування фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТПК «ЯМЗ», що призвело до завищення податкового кредиту на суму ПДВ у розмірі 16973091,00 грн., у тому числі: листопад 2015р. 378837,50 грн., травень 2016р. 17621,00 грн., липень 2016р. 1669440,00 грн., серпень 2016р. 2248979,00 грн., жовтень 2016р. 2927443,00 грн., грудень 2016р. 37248,00 грн., січень 2017р. 1787888,00 грн., квітень 2017р. 7905635,00 грн.

При цьому необхідно зазначити, що відповідно до дослідженого під час розгляду справи судом акту перевірки в частині фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «ТПК «ЯМЗ», то вищенаведений висновок про завищення податкового кредиту податковим органом зроблено з огляду на нереальність здійснення позивачем господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) із контрагентом - ТОВ «ТПК «ЯМЗ», оскільки, на думку податкового органу, операції позивача із цим контрагентом не підтверджені рухом товару по усьому ланцюгу постачання, контрагент позивача не мав матеріально-технічної бази, транспорту, персоналу необхідного для здійснення господарських операцій з позивачем, задокументовані господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) не пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу, тому не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, які не мали ділової мети і спрямовані на завищення податкового кредиту.

У подальшому, а саме 16.09.2019р., на підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0007654616, яким збільшено ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 139955904,00 грн., і саме це рішення відповідача, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, в частині збільшення суми грошового зобов`язання по взаємовідносинам з ТОВ «ТПК «ЯМЗ» у розмірі 25459638,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 16973092,00 грн. та за штрафами (фінансовими) санкціями (штрафами) 8486546,00 грн., є предметом оскарження у цій справі з тих обставин, що позивач вважає висновки перевірки, які стали підставою для прийняття спірного рішення в цій частині, безпідставними та такими, що ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з протиправності висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства з огляду на матеріали справи та положення ПК України.

Тому колегія суддів, з огляду на наведене та приймаючи до уваги предмет оскарження у цій адміністративній справі, яким є рішення податкового органу в частині збільшення суми грошового зобов`язання по взаємовідносинам позивача з ТОВ «ТПК «ЯМЗ» у розмірі 25459638,00 грн., та фактичні обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення відповідача в цій частині, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано під час з`ясування фактичних обставин справи зосередився на дослідженні питання реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «ТПК «ЯМЗ» протягом перевіряємого періоду, враховуючи, що вирішальним під час розгляду цієї адміністративної справи, з огляду на положення ст.ст. 44, 139, 198, 200, 201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), є встановлення правомірності/неправомірності формування позивачем у справі протягом перевіряємого періоду податкового кредиту та витрат, які враховуються під час визначення фінансового результату до оподаткування, з урахуванням розрахунків по господарським операціям із контрагентом.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Сукупний аналіз наведених норм дає можливість зробити висновок про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством, тому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Під час розгляду цієї справи судом першої інстанції встановлено, та підтверджено апеляційним судом, що в охопленому перевіркою звітному періоді внаслідок укладених договорів з постачання ТМЦ (гірничо-шахтне обладнання) та прохідницьких комбайнів, а також послуг з ремонту прохідницьких комбайнів позивач мав фінансово-господарські відносини із контрагентом ТОВ «ТПК «ЯМЗ», і господарські зобов`язання за цими договорами виконані сторонами у повному обсязі, а саме контрагентом позивача у визначені умовами договорів строки надано товар та послуги відповідної кількості та якості, а позивачем у повному обсязі сплачена вартість цих товарів та послуг у безготівковій формі згідно наданих платіжних доручень та у подальшому використано отримані від цього контрагенту товари та послуги у власній господарській діяльності, яка полягає у добуванні кам`яного вугілля, при цьому контрагент позивача під час укладання договорів із позивачем та під час виконання сторонами своїх зобов`язань за цими правочинами був у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстрований у якості юридичної особи та платника податків, у тому числі ПДВ, і позивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу, відповідачу у справі, та суду під час судового розгляду цієї адміністративної справи, усі первинні документи за вищезазначеними господарськими зобов`язаннями (правочинами), які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, які у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є належними первинними документами, які засвідчують факт виконання певних господарських операцій, свідчать про рух активів позивача та зміну результатів фінансово-господарської діяльності підприємства протягом перевіряємого періоду, і є підставою для ведення бухгалтерського обліку та формування фінансової звітності, які були досліджені судом у судовому засіданні та долучені до матеріалів справи.

Так, щодо взаємовідносин у перевіряємому періоді між ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» та ТОВ «ТПК «ЯМЗ» при постачанні ТМЦ, а саме обладнання виробничо-технічного призначення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, між позивачем та ТОВ «ТПК «ЯМЗ» (Постачальник) був укладений договір поставки №1770-ПУ від 02.02.2015р., за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність позивачу продукцію, а останній зобов`язується прийняти та оплатити її відповідно до умов договору. Також умовами договору передбачено, що асортимент, кількість, ціну, якісні властивості та термін поставки сторони договору погоджують у відповідних специфікаціях до нього. При цьому обов`язки Постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження позивача у обумовленому сторонами місці поставки, а зобов`язання ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» є виконаними з моменту прийняття та оплати поставленої продукції. Виконання договору (специфікацій до нього) підтверджується: податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, витягами з журналу реєстрації переміщення транспортних засобів та ТМЦ через КПП відповідних структурних підрозділів позивача, документами з якості, прибутковими ордерами, нарядами на отримання ТМЦ, при цьому отримання придбаного обладнання здійснювалось матеріально-відповідальними або уповноваженими особами позивача. У подальшому отримане відповідне обладнання виробничо-технічного призначення від ТОВ «ТПК «ЯМЗ» було використано у власній господарській діяльності позивача, направленої на видобуток кам`яного вугілля у його структурних підрозділах, на підтвердження чого надані: накладні вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, наряди на виконання ремонтних робіт, акти на списання ТМЦ, службова записка.

Щодо взаємовідносин у перевіряємому періоді між ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» та ТОВ «ТПК «ЯМЗ» при постачанні прохідницьких комбайнів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, у перевіряємому періоді між позивачем та ТОВ «ТПК «ЯМЗ» було укладено ряд специфікацій до договору поставки №1770-ПУ від 02.02.2015р. щодо закупівлі комбайнів проходницьких КСП-32, при цьому у конкурентних листах до кожної такої специфікації викладені погоджені сторонами суттєві умови. Виконання договору (специфікацій до нього) підтверджується: видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, прибутковими ордерами, накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, акти введення в експлуатацію комбайнів, при цьому отримання придбаного обладнання здійснювалось матеріально-відповідальними або уповноваженими особами позивача, формуляри (паспорти) комбайнів, інвентарні картки комбайнів, інвентаризаційні описи необоротних активів відповідних років.

Щодо взаємовідносин у перевіряємому періоді між ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» та ТОВ «ТПК «ЯМЗ» при виконанні договорів з надання послуг з ремонту прохідницьких комбайнів КСП-32/33 та обладнання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, у перевіряємому періоді між позивачем (Замовник) та ТОВ «ТПК «ЯМЗ» (Підрядник) було укладено договори підряду №1771-ПУ від 02.02.2015р. та №1013-ПУ-УМТС від 07.04.2015р., за умовами яких Підрядник приймає на себе зобов`язання за завданням Замовника виконати з власних матеріалів ремонт обладнання, його вузлів та комплектуючих, вказаних в специфікаціях, при цьому вартість виконаних підрядних робіт формується на підставі погоджених сторонами додатків. Виконання договорів (специфікацій до нього) підтверджується: дефектними актами, товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі обладнання в/з ремонт(у), нарядами на отримання ТМЦ, витягами з журналу реєстрації переміщення транспортних засобів та ТМЦ через КПП відповідних структурних підрозділів позивача, актами приймання виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями, витяги з інвентарних відомостей, акти приймання-передачі переміщення основних засобів, протоколи технічного огляду основних засобів та інших необоротних активів, акти на списання основних засобів.

Як судом першої, так і апеляційної інстанції під час судового розгляду встановлено та підтверджено відповідними доказами, що контрагент позивача ТОВ «ТПК «ЯМЗ» на дату укладання правочинів у перевіряємому періоді мав усі необхідні ознаки правоздатності та дієздатності, якими наділена юридична особа, мав необхідну кількість кваліфікованих працівників для виконання відповідних робіт (послуг), також на підтвердження можливості виконання контрагентом вищевказаних договорів постачання та підряду надано дилерські угоди, згідно з якими Товариство з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ «ЯСИНУВАТСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД» (далі ТОВ «НВО «ЯМЗ») уповноважило продавати свою продукцію ТОВ «ТПК «ЯМЗ», тобто позивач отримував товар (послуги) у ТОВ «ТПК «ЯМЗ», який у свою чергу є торговим представником ТОВ «НВО «ЯМЗ».

З огляду на вищевикладене та те, що зазначено відповідачем у акті перевірки позивача в частині його взаємовідносин з ТОВ «ТПК «ЯМЗ», то викладені у цій частині обставини щодо порушень позивачем податкового законодавства зроблені податковим органом лише на підставі аналізу зібраної податкової інформації щодо контрагента позивача та його контрагентів по ланцюгу постачання товарів/послуг, але така інформація не є підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а підприємство не може автоматично бути визнано правопорушником лише на тій підставі, що його контрагентів по усьому ланцюгу постачання товару не вдалось перевірити, або ними були допущені певні порушення через отримання податковим органом податкової інформації, у якій містяться висновки про вчинення контрагентом платника податків (або його контрагентами по усьому ланцюгу постачання) нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись тощо, оскільки навіть наявність такої інформації не звільняє податковий орган від виконання покладеного на нього нормами закону обов`язку щодо самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону, і зібрана податкова інформація щодо контрагента певного суб`єкта господарювання, у даному випадку позивача у справі, не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Верховний Суд неодноразово в своїх постановах наголошував, що податкова інформація не є безумовною підставою для висновку про нездійснення господарських операцій за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг і не є безперечним доказом на підтвердження доводів податкового органу про нереальність/безтоварність господарських операцій.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2020р. у справі №804/1984/16, в якій Верховний Суд вказує на те, що контролюючим органом всупереч вимог КАС України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, ті свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої, та злагодженості дій між ними. Крім того, колегія суддів зазначила, що висновки про відсутність у контрагентів по ланцюгу постачання трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої інформації наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Також, аналіз норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов`язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов`язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару (отриманні послуги) покупець зобов`язаний сплатити вартість товару (послуги) продавцю, до складу якої входить ПДВ, а продавець зобов`язаний внести цю суму ПДВ до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару (послуги) цього обов`язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на покупця товару (послуги), який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов`язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов`язкових платежів) у даному випадку, що свідчить про те, що несплата продавцем товару (послуги) ПДВ до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару (послуги).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022р. у справі №160/3364/19, в якій вказується, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентам, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини підтвердив в рішенні у справі «Бізнес СепортСентре проти Болгарії», у п. 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СепортСентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини також чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про наявність постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.07.2021р. у справі №640/7992/19, якою касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року без змін. Предметом розгляду і цій справі було оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих відносно ТОВ «ТПК «ЯМЗ» на підставі акту документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25.12.2014р. по 30.09.2017р., валютного за період з 25.12.2014р. по 30.09.2017р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 25.12.2014р. по 30.09.2017р. Тобто, період планової перевірки ТОВ «ТПК «ЯМЗ» співпадає з періодом перевірки позивача у даній адміністративній справі. Судами було встановлено безпідставність прийнятих відносно ТОВ «ТПК «ЯМЗ» податкових повідомлень-рішень, оскільки податковий орган формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем у справі №640/7992/19 податкових зобов`язань, а висновки, викладені у акті перевірки не грунтуються на дослідженні господарських відносин щодо поставки та придбання товару між ТОВ «ТПК «ЯМЗ» та його контрагентами. При цьому йдеться про тих контрагентів ТОВ «ТПК «ЯМЗ» за ланцюгом постачання, на які посилається відповідач у даній адміністративній справі, а, враховуючи приписи ч. 4 ст. 78 КАС України, не можуть бути підставою для зазначення нереальності господарських операцій ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» з ТОВ «ТПК «ЯМЗ» за ланцюгом постачання контрагенти, зазначені у справі №640/7992/19.

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з основним видом господарської діяльності позивача, колегія суддів робить висновок про те, що в результаті господарських операцій з позивача із ТОВ «ТПК «ЯМЗ», які були вчинені протягом перевіряємого періоду, у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, оскільки у даному випадку для позивача у справі визначальним є саме факт отримання від цього контрагенту товарів та робіт(послуг), перелік (кількість, якість, вартість) яких визначені умовами укладених господарських договорів, і подальше використання цих товарів та робіт(послуг) у власній господарській діяльності, що знайшло своє підтвердження під час розгляду справи, а ці обставини, у свою чергу, свідчать про наявність в таких діях суб`єкта господарювання ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», ділової мети одержання економічного ефекту у результаті господарської діяльності, і при цьому позивач не зобов`язаний та не має об`єктивної можливості відслідковувати дотримання контрагентом вимог чинного законодавства України, хоча, саме в даному випадку, існують обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі №640/7992/19, які свідчать про те, що контрагент позивача - ТОВ «ТПК «ЯМЗ» в період з 25.12.2014р. по 30.09.2017р. здійснював господарську діяльність без порушень норм податкового законодавства.

З урахуванням вищезазначених фактичних обставин справи, які були встановлені судом під час розгляду даної справи та підтверджені належними письмовими доказами, колегія суддів вважає, що податковим органом зроблено безпідставний та неправомірний висновок щодо нереальності проведених позивачем протягом перевіряємого періоду господарських операцій з контрагентом ТОВ «ТПК «ЯМЗ», що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету та завищення податкового кредиту на суму ПДВ у розмірі 16973091,00 грн., тому приймаючи до уваги положення чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, зокрема положення п. 44.1 ст. 44, ст.ст. 134, 135, 139, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 200, ст. 201 ПК України, колегія суддів вважає, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави для формування податкового кредиту та витрат з урахуванням сум, які ним були сплачені протягом перевіряємого періоду у вартості отриманих від його контрагенту - ТОВ «ТПК «ЯМЗ» - товарів та робіт(послуг), оскільки у позивача у справі були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів за результатами господарської діяльності по операціям з вищезазначеним суб`єктом господарювання протягом перевіряємого періоду, що свідчить про те, що обрані відповідачем підстави для визначення та зміни позивачу грошових зобов`язань не відповідають вимогам ПК України, і висновок податкового органу про заниження ПДВ та збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ по операціям з вищезазначеним контрагентом є безпідставним, що свідчить про те, що відповідач у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, під час прийняття податкового повідомлення-рішення №0007654616 від 16.09.2019р. в частині збільшення суми грошового зобов`язання по взаємовідносинам з ТОВ «ТПК «ЯМЗ» у розмірі 25459638,00 грн., яке є предметом оскарження у даній справі, діяв не у спосіб, який визначено чинним податковим законодавством, та в порушення ч. 2 ст. 77 КАС України не довів правомірності прийнятого ним рішення в цій частині під час розгляду справи судом, та не надав належних та допустимих доказів правомірності такого рішення, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо обґрунтованості заявлених позивачем у справі позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень в оскаржуваній частині.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про задоволення позовних вимог і зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 06.08.2024р. у цій адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2024р. у справі №160/12376/19 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано - 24.06.2025р.

Головуючий - суддяА.О. Коршун

суддяС.В. Сафронова

суддяД.В. Чепурнов