Ухвала від 18.09.2025 по справі 160/12376/19

УХВАЛА

18 вересня 2025 року

м. Київ

справа №160/12376/19

касаційне провадження № К/990/36432/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (далі - Управління) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі №160/12376/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» звернулось з позовом до суду, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.09.2019 №0007654616 Офісу великих платників податків ДПС в частині визначення суми грошового зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість», код платежу 14060100 - у розмірі 25459638грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями 16973092грн та за штрафами (фінансовими) санкціями (штрафами) 8486546грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2021, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.01.2022, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 16.11.2023 скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.01.2022, а справу №160/12376/19 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з якими пов`язане нарахування податкового зобов`язання, обставини справи встановлено неповно, вимоги процесуального законодавства щодо безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів виконано не було.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025, позов задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Управління подало касаційну скаргу до Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Підставою касаційного оскарження скаржником вказано пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - суд апеляційної інстанцій застосував норми права визначені у статтях 44, 61, 72, 74, 83, пунктах 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статей 1 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 10.11.2020 у справі №640/25738/19.

За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Предметом спору у цій справі є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині визначення суми грошового зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість».

Ухвалюючи рішення по суті спору, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що податковим органом зроблено безпідставний та неправомірний висновок щодо нереальності проведених позивачем протягом перевіряємого періоду господарських операцій з контрагентом - ТОВ «ТПК «ЯМЗ», що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету та завищення податкового кредиту на суму ПДВ у розмірі 16973091,00грн., тому приймаючи до уваги положення чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, зокрема положення пункту 44.1 статті 44, статей 134, 135, 139, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статей 200, 201 Податкового кодексу України позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави для формування податкового кредиту та витрат з урахуванням сум, які ним були сплачені протягом перевіряємого періоду у вартості отриманих від його контрагенту - ТОВ «ТПК «ЯМЗ» - товарів та робіт(послуг), оскільки у позивача у справі були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів за результатами господарської діяльності по операціям з вищезазначеним суб`єктом господарювання протягом перевіряємого періоду.

Вирішуючи спір суд апеляційної інстанції з урахуванням вказівки Верховного Суду у постанові від 16.11.2023 про направлення цієї справи на новий судовий розгляд, переглянув рішення суду першої інстанції відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.04.2020 у справі №804/1984/16, Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.

Так, у постанові Верховного Суду від 10.04.2020 у справі №804/1984/16 Суд зазначив, що контролюючим органом всупереч вимог КАС України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, ті свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої, та злагодженості дій між ними. Крім того, колегія суддів зазначила, що висновки про відсутність у контрагентів по ланцюгу постачання трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої інформації наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 Суд зазначив, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентам, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При цьому, посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 10.11.2020 у справі №640/25738/19 є необґрунтованими, оскільки вказану справу було направлено на новий судовий розгляд.

Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій в частині застосування норм статей 44, 61, 72, 74, 83, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статей 1 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у справі, у якій подано касаційну скаргу відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у подібних правовідносинах.

Отже, Верховний Суд вважає, що доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі не є достатніми для відкриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Висновки судів першої і апеляційної інстанцій відповідають висновкам Верховного Суду, постанови про відступлення від яких немає, і колегія суддів не вважає за необхідне відступити від таких у цій справі, у зв`язку з чим у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025.

Копія ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова