Ухвала від 24.06.2025 по справі 2-1165/10

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3235/25 Справа № 2-1165/10 Суддя у 1-й інстанції - Кравченко Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2025 року м. Кривий Ріг

справа № 2-1165/10

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.,

суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.

секретар судового засідання Дяченко Д.П.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач Ордо - Василівська сільська рада

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Кривому РозіДніпропетровської області,в порядкуспрощеного позовногопровадження,апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області 29 вересня 2010 року, яке ухвалено суддею Шумською О.В. у смт Софіївка Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Ордо - Василівської сільської ради, третя особа - Софіївська державна нотаріальна контора, про визнання права на спадщину на земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що 17 грудня 2001 року відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом серії АЕ № 235263 посвідченого державним нотаріусом Першої Криворізької державної нотаріальної контори, зареєстрованому у реєстрі № 1808, її чоловік ОСОБА_3 став спадкоємцем майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкове майно складається із сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0376856, виданого Софіївської районною державною адміністрацією та 19 лютого 1998 року зареєстрованому в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 0456 на ім`я померлої в тому, що їй належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у КСП «Росія» Софіївського району Дніпропетровської області розміром 8,41 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

19 грудня 2001 року відділом Держкомзему у Софіївському районі зроблено запис на зворотній стороні сертифіката на ОСОБА_3 і видано на руки 19 грудня 2001 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловік позивача ОСОБА_3 помер.

Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається із сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0376856, виданого 19 лютого 1998 року Софіївською районною державною адміністрацією та зареєстрованому в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 0456 на ім`я померлої ОСОБА_4 , площею 8,41 в умовних кадастрових гектарах, вартістю 68 684,76 грн, яка належала померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії АЕ № 235263, посвідченого державним нотаріусом Першої Криворізької державної нотаріальної контори, зареєстрованому в реєстрі за № 1808.

Позивач звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Проте, 22 липня 2010 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка - ОСОБА_3 Софіївської державною нотаріальною конторою позивачу було відмовлено у зв`язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ, який підтверджує право власності на земельну ділянку - сертифікат на право на земельну частку (пай).

Інших спадкоємців за законом та заповітом немає, що підтверджується постановою нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

17 серпня 2010 року позивач подала оголошення в газету «Вісті Софіївщини» про те, що загублений сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0376856, виданий Софіївської райдержадміністрацією 19 лютого 1998 року ОСОБА_3 вважати недійсним.

Викладені обставини підтверджуються довідкою відділу Держкомзему у Софіївському районі, договором оренди земельної ділянки № 754 від 01 вересня 2000 року. Довідкою грошової оцінки земельної ділянки, свідоцтвом про право на спадщину за законом серії АЕ № 235263, посвідченого державним нотаріусом Першої Криворізької державної нотаріальної контори, зареєстрованому у реєстрі за № 1808.

На підставі вказаногопозивач просила суд визнатиза нею, ОСОБА_1 , право на спадщину права на земельну ділянку, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок смерті ОСОБА_3 , що складається із земельної ділянки, площею 8,41 в умовних кадастрових гектарах, вартістю 68 684,76 грн, яка належала померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії АЕ № 235263, посвідченого державним нотаріусом Першої Криворізької державної нотаріальної контори, зареєстрованому у реєстрі за № 1808.

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області 29 вересня 2010 року визнаноза ОСОБА_1 право на спадщину на земельну ділянку, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок смерті ОСОБА_3 , що складається із земельної ділянки, площею 8,41 в умовних кадастрових гектарах, вартістю 68 684,76 грн, яка належала померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії АЕ № 235263, посвідченого державним нотаріусом Першої Криворізької державної нотаріальної контори, зареєстрованому в реєстрі за № 1808.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , як особа що не брала участь і вважає свої права порушеними, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про залишення без задоволення позовних вимог позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що апелянт є спадкоємицею першої черги після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадковим майном є земельна ділянка площею 8,6 гектарів, що розташована на території Ордо-Василвівської сільської ради, яка була отримана ним на піставі рішення народних депутатів 13 сесії 23 скликання Ордовасилівської сільської Ради.

Апелянт звернулась до Державного нотаріуса третьої Криворізької нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька, однак державним нотаріусом третьої Криворізької нотаріальної контори 05 листопада 2024 року було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії та рекомендовано звернутися до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку.

Посилаючись на вимоги ст.ст.1217,1221,1223,1225,1261-1265, 1269 ЦК України апелянт зазначає, що вона, як спадкоємець першої черги, після смерті батька прийняла спадщину, оскільки подала відповідну заяву до нотаріальної контори, тому нотаріус фактично незаконно відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька.

Звернувшись до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування апелянт дізналась про наявність оскаржуваного рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області 29 вересня 2010 року за позовом ОСОБА_1 в якому позивачка зазначила неправдиву інформацію про те, що після смерті ОСОБА_3 , окрім неї, відсутні інші спадкоємці, однак достеменно знала про дочку померлого. А суд, в свою чергу, не прийняв міри для перевірки достовірності інформації, викладеної в позовній заяві, а саме посилання позивача на втрату сертифікату на земельну ділянку та посилання позивача на відсутність інших спадкоємців. Судом не надана оцінка тому факту, що при заведенні спадкової справи нотаріус зобов`язана була перевірити наявність інших спадкоємців, а також чи заводилась спадкова справа іншими спадкоємцями після смерті спадкодавця.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача,представника апелянта ОСОБА_2 адвоката Мотрука В.І., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження у справі слід закрити, виходячи з такого.

У частині третій статті 3ЦПКУкраїни визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційне провадження підлягає закриттю з таких підстав.

Статтею 352ЦПКУкраїни передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду таким вимогам відповідає.

Встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 відкрилася спадщина, що складається із земельної ділянки, площею 8,41 в умовних кадастрових гектарах, вартістю 68 684,76 грн, яка належала померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії АЕ № 235263, посвідченого державним нотаріусом Першої Криворізької державної нотарільної контори, зареєстрованому в реєстрі за № 1808, яка була предметом спору.

Спадкоємцем першої черги була ОСОБА_1 , оскільки звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Проте, 22 липня 2010 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка - ОСОБА_3 Софіївської державною нотаріальною конторою позивачу було відмовлено у зв`язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ, який підтверджує право власності на земельну ділянку - сертифікат на право на земельну частку (пай) (а.с.5).

Крім того, при поданні апеляційної скарги ОСОБА_2 останньою надано Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 038057, зареєстрований у книзізаписів державних актів на право приватної власності на землю за № 49 від 20 березня 2001 року, відповідно до якого ОСОБА_3 належить земельна ділянка, що знаходиться на території Ордо-Василівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,6000 га.

ОСОБА_2 зверталась до суду з позовом до ВК Девладівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку спадкування на вказану земельну ділянку, який ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2024 року.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (частина перша статті 1216 ЦК України).

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третястатті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і ґрунтуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Згідно зі статтею 17ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У частині першій статті 352ЦПК України закріплено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Аналіз частини першої статті 352ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

З огляду на викладене, особа, яка не брала участі у справі, має право оскаржити в апеляційному порядку судове рішення, яке безпосередньо встановлює, змінює або припиняє її права та обов`язки, тобто завдає їй шкоди, що виявляється у несприятливих для особи наслідках.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести свій правовий зв`язок зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування такого критерію, як вирішення судом питання про її право, інтерес та/або обов`язок, як елементів змісту матеріально-правових відносин, в площині яких виник спір. Такий зв`язок повинен бути безпосереднім, а не ймовірним та опосередкований іншими правовідносинами.

Верховний Суд зазначає, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах:від 04 листопада 2019 року в справі № 542/401/18 (провадження№ 61-15078св19), від 10 вересня 2020 року в справі № 757/66808/19 (провадження № 61-10846св20), від 17 червня 2021 року в справі№ 626/2547/19 (провадження № 61-18621св20).

У пункті 3 частини першої статті 362ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тобто, у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

Суд апеляційної інстанції має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питання про права та інтереси особи, яка не брала участі у справі, лише в межах відкритого апеляційного провадження. Якщо такі обставини не підтвердяться, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою та обґрунтовуючи свою позицію щодо вирішення судом першої інстанції питання пропорушення її прав, як спадкоємця свого батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та якийє спадкоємцем першої черги після смерті свого батька ОСОБА_3 , однак суд, не залучив її до участі у справі та вирішив питання про його права.

У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем єспадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування (постанови Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 265/6868/16-ц, від 19 травня 2020 року у справі № 175/1941/16-ц, від 31 березня 2021 року у справі № 463/4616/18, від 06 жовтня 2021 року у справі № 234/17030/18, від 10 листопада 2021 року у справі № 759/19779/18).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що заяву про прийняття спадщини у 2005 році до нотаріальної контори ОСОБА_2 у шестимісячний строк не подавала.

Заяву про прийняття спадщини до Державного нотаріуса третьої Криворізької нотаріальної контори Семенченко В.М. подала 15 березня 2015 року.

Зі спадкодавцем (батьком) на час відкриття спадщини не проживала, оскільки відповідних доказів не подала, а відтак є такою, що спадщину шляхом постійного проживання вона не прийняла, а тому рішення першої інстанції не стосується прав апелянта і вона не мала права на його апеляційне оскарження.

Будь-яких належних та достатніх доказів про прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 у 2005 році заявник суду не подала і судом таких доказів не здобуто.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням по суті спору та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що можуть бути підставою для скасування постановленого у справі судового рішення.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що ОСОБА_2 не позбавлена права вирішувати питання щодо земельної ділянки площею 8,6000 га, що знаходиться на території Ордо-Василівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 038057, зареєстрований у книзізаписів державних актів на право приватної власності на землю за № 49 від 20 березня 2001 року, належить ОСОБА_3 та стосовно в провадженні Софіївського районного суду Дніпропетровської області перебувала цивільна справа про визнання за ОСОБА_2 права власності на вказану земельну ділянку.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що ухваленим у справі рішенням стосовно земельної ділянки площею 8,41 в умовних кадастрових гектарах, вартістю 68 684,76 грн, яка належала померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії АЕ № 235263, посвідченого державним нотаріусом Першої Криворізької державної нотаріальної контори, зареєстрованому в реєстрі за № 1808, порушенні права та інтереси ОСОБА_2 з приводу чого апеляційне провадження підлягає закриттю відповідно до положень ст. 362 ч.1 п.3 ЦПК України.

З огляду на те, що судом апеляційної інстанції рішення не змінюється та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат (ст.141 ч.13 ЦПК України), понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанціях, відсутні.

Керуючись ст.ст. 362, 367, 368, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 нарішення Софіївськогорайонного судуДніпропетровської області29вересня 2010рокуу цивільній справі № 2-1165/10за позовом ОСОБА_1 доОрдо Василівської сільськоїради,третя особа-Софіївська державнанотаріальна контора,про визнанняправа наспадщину наземельну ділянку- закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної ухвали.

Повний текст ухвали складено 24 червня 2025 року.

Головуючий:

Судді: