Постанова від 04.06.2025 по справі 521/17826/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2025 року

м. Київ

справа № 521/17826/22

провадження № 61-4201св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Адміністрація морських портів України»,

третя особа - Первинна профспілкова організація працівників Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 10 травня 2023 року, додаткове рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 22 травня 2023 року в складі судді Тополевої Ю. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 21 березня 2024 року в складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Сегеди 0. М., Драгомерецького М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «АМПУ»), у якому просив визнати незаконним та скасувати пункт 2 наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 234-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » і поновити дію трудового договору, укладеного між ним і ДП «АМПУ»; стягнути з ДП «АМПУ» середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 серпня 2022 року по день фактичного допуску до роботи з утриманням із цієї суми встановлених законодавством України податків і зборів, та 150 000,00 грн моральної шкоди.

Позов мотивував тим, що з 01 листопада 2017 року перебуває у трудових відносинах з ДП «АМПУ». З 16 березня 2021 року працює на посаді провідного аналітика консолідованої інформації відділу аналізу та оцінки діяльності відокремлених підрозділів служби аналізу та управління ризиками апарату управління ДП «АМПУ».

У зв`язку із введенням воєнного стану на території України наказом відповідача від 28 лютого 2022 року № 84-к в апараті управління ДП «АМПУ» встановлено простій з 01 березня 2022 року.

Наказом ДП «АМПУ» від ЗО серпня 2022 року № 234-к припинено з ЗО серпня 2022 року простій, встановлений йому наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к, та призупинено з 30 серпня 2022 року дію трудового договору, укладеного з ним, до відновлення можливості виконувати ним роботу, але не пізніше дня після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Вважав наказ у частині призупинення з ним дії трудового договору незаконним, таким, що суперечить вимогам статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», оскільки в обох сторін трудових відносин була та є можливість виконувати обов`язки.

Також, внаслідок порушення його прав у сфері трудових відносин, йому завдано моральної шкоди, розмір якої він оцінив у 150 000,00 грн.

Внаслідок таких дій відповідача порушено його право на працю, тому він має право на отримання належної йому суми заробітної плати за період незаконного призупинення дії трудового договору.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хаджибейського районного суду міста Одеси від 10 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 21 березня 2024 року, позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано пункт 2 наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 234-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 ».

Стягнуто з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 серпня 2022 року до 28 квітня 2023 року в розмірі 571 080,18 грн та моральну шкоду в розмірі 15 000,00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 240, 50 грн. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення середньомісячного заробітку за один місяць.

Додатковим рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 22 травня 2023 року стягнуто з ДП «АМПУ» на користь держави судовий збір у розмірі 5 710,80 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що призупинення дії трудового договору з позивачем здійснено без належної правової підстави. Відповідач не довів неможливість надати позивачу роботу, а останньому її виконувати.

З метою відновлення порушеного права позивача суди вважали за можливе застосувати за аналогією закону норми статті 235 КЗпП та стягнути з відповідача середній заробіток за період із 30 серпня 2022 року (день призупинення дії трудового договору) до 01 травня 2023 року (день поновлення дії трудового договору). Розрахунок середнього заробітку здійснений судами з урахуванням заробітної плати ОСОБА_1 за січень та лютий 2022 року, оскільки з 01 березня 2022 року позивач перебував у простої.

Також у зв`язку з незаконним призупиненням дії трудового договору позивачу було завдано моральної шкоди, розмір якої, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, складає 15 000,00 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У березні 2024 року ДП «АМПУ» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 10 травня 2023 року, додаткове рішення цього ж суду від 27 травня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 березня 2024 року й ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку, викладеного в постановах Верховного Суду від 08 лютого 2022 року № 755/12623/19, від 28 грудня 2022 року в справі № 460/2675/18, від 14 вересня 2023 року в справі № 754/5488/22, від 18 жовтня 2023 року в справі № 303/7508/22; відсутній висновок щодо питання застосування норм права в подібних правовідносинах.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи.

Зокрема не врахували, що призупинення дії трудового договору з позивачем зумовлене об`єктивними та незалежними від ДП «АМПУ» причинами: збройною агресією російської федерації проти України, закриттям морських портів, обмеженням руху суден у інших портах, погіршенням фінансового становища підприємства, які призвели до зменшення обсягу роботи та неможливості забезпечити роботою позивача відповідно до його посадових обов`язків.

Не звернули уваги на те, що призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин, у зв`язку з чим безпідставно застосували норми статті 235 КЗпП України.

Неправильно визначили розмір середнього заробітку позивача. Не врахували, що в період з 01 березня 2022 року до 30 серпня 2022 року позивач перебував у простої, тому при обчисленні середнього заробітку слід виходити з його посадового окладу, який становить 32 526,00 грн.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

20 травня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 перебуває у трудових правовідносинах з ДП «АМПУ» та працює на посаді провідного аналітика консолідованої інформації відділу аналізу та оцінки діяльності відокремлених підрозділів служби аналізу та управління ризиками апарату управління ДП «АМПУ».

Наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» встановлено початок простою в апараті управління ДП «АМПУ» з 08:30 год 01 березня 2022 року - до припинення або скасування воєнного стану в Україні.

На підставі пункту 1 наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 234-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » припинено з 30 серпня 2022 року простій, встановлений позивачу наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні.

Одночасно пунктом 2 цього наказу призупинено з 30 серпня 2022 року дію трудового договору, укладеного із ОСОБА_2 , до відновлення можливості виконувати ним роботу, але не пізніше дня після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Наказом ДП «АМПУ» від 14 квітня 2023 року № 168-к «Про відновлення дії трудового договору» ОСОБА_1 відновлено з 01 травня 2023 року дію трудового договору.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо вимог про визнання незаконним наказу про призупинення дії трудового договору

Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61,62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.

Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частинами другою та третьою статті 1 Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин з умовах воєнного стану.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 13 Закону № 2136-ІХ, призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.

Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Як на підставу для призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 , відповідач в оскаржуваному наказі посилався на призупинення діяльності портових операторів у більшості морських портів України, що вплинуло на фінансовий стан підприємства, відсутність організаційних та технічних умов для виконання позивачем роботи.

Однак обставин неможливості забезпечити позивача роботою відповідач не довів.

За встановленими судами обставинами, як на час видачі оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору, так і на час розгляду справи, ДП «АМПУ» здійснювало свою діяльність. Трудові відносини відповідач призупинив вибірково з окремими працівниками, а не з усіма працівниками.

Принцип такої вибірковості ДП «АМПУ» не обґрунтувало.

Отже, ДП «АМПУ» не було позбавлене можливості надати позивачу роботу.

При цьому саме по собі погіршення фінансового стану підприємства не є тією обставиною, яка надає роботодавцю право призупиняти трудові договори з працівниками на підставі статті 13 Закону № 2136-ІХ.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що призупинення дії трудового договору з позивачем з незаконним, оскільки обставин неможливості відповідача у зв`язку з військовою агресією проти України надати позивачу роботу, а останньому її виконувати не встановлено й доводи касаційної скарги ДП «АМПУ» цього не спростовують.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору

Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У КЗпП України відсутня норма права, яка б у цій ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, так як це не є ні простоєм, ні звільненням працівника.

Водночас частиною дев`ятою статті 10 ЦПК України передбачено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Враховуючи, що незаконні дії відповідача позбавили ОСОБА_1 можливості працювати та призвели до порушення його конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю, суди обґрунтовано застосували до спірних правовідносин норму частини другої статті 235 КЗпП України, яка регулює подібні за змістом відносини, та поклали на відповідача обов`язок відшкодувати позивачу середній заробіток за час його перебування у вимушеному прогулі.

Такий висновок судів узгоджується з висновком, викладеним Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27 березня 2024 року в справі № 507/1435/22 та в справі № 753/12518/22, який підтриманий Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 05 травня 2025 року в справі № 758/4178/22.

Проте, з визначеним судами розміром середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача, Верховний Суд не погоджується, з огляду на таке.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок №100 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин)).

Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку №100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до пункту 2 розділу II Порядку №100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього-п`ятого пункту 4 цього Порядку, а саме з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

З наведеного можна зробити висновок про те, що якщо працівник протягом останніх чотирьох календарних місяців, що передують місяцю, у якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, не відпрацював жодного робочого дня, у нього відсутній розрахунковий період, тому середня заробітна в такому випадку обчислюється виходячи з посадового окладу.

Водночас, якщо в розрахунковому періоді є хоча б один повний відпрацьований день, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за такий робочий день.

При цьому простій - це час протягом якого працівник не працює. Оплата простою не з вини працівника є платою за невідпрацьований час і входить до фонду додаткової заробітної плати.

Як зазначено в пункті 2 розділу II Порядку №100, час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Також при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (абзац другий пункту 4 розділу III Порядку № 100).

Отже, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці час простою не враховується, навіть у разі збереження під час простою за працівником середнього заробітку.

Установлено, що дію трудового договору з позивачем було призупинено з 30 серпня 2022 року.

Тобто, розрахунковим періодом є червень та липень 2022 року. У цей час позивач перебував у простої. Попередні два місяці (квітень та травень 2022 року) позивач також перебував у простої. Відповідно цей час виключається з розрахункового періоду.

Матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_1 у період простою був залучений до роботи.

Таким чином, оскільки позивач перебував у тривалому простої (більше чотирьох місяців), у нього відсутній розрахунковий період, тому при обчисленні його середньої заробітної плати слід виходити з встановленого йому посадового окладу.

Відповідно до матеріалів справи, посадовий оклад ОСОБА_1 становив 32 526,00 грн.

Враховуючи кількість робочих днів у червні та липні 2022 року (43), середня заробітна плата позивача складає 1 512,84 грн.

Вимушений прогул позивача тривав 174 робочих днів.

Отже, середній заробіток за час призупинення дії трудового договору, який підлягає стягненню з відповідача ДП «АМПУ» на користь позивача, становить 263 234,16 грн (174 робочих днів*1 512,84 грн).

Щодо відшкодування моральної шкоди

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості.

Суди встановили, що внаслідок порушення права позивача на працю йому спричинено моральних страждань.

Визначений судами розмір відшкодування моральної шкоди - 15 000,00 грн відповідає обставинам цієї справи й доводи касаційної скарги ДП «АМПУ» цього не спростовують.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку про зміну рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору шляхом зменшення його розміру з 571 080,18 грн до 263 234,16 грн, а іншій частині - залишення судових рішень без змін.

У зв`язку зі зміною судових рішень в частині вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, додаткове рішення суду першої інстанції також підлягає зміні, а сума стягнутого з відповідача в дохід держави судового збору за цю вимогу - зменшенню до 2 632,20 грн

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» задовольнити частково.

Рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 10 травня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 березня 2024 року в частині задоволеної позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору змінити.

Зменшити розмір стягнутого з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору з 571 080,18 грн до 263 234,16 грн (з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів).

Рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 10 травня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 березня 2024 року в іншій частині залишити без змін.

Додаткове рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 22 травня 2023 року змінити.

Зменшити розмір стягнутого з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь держави судового збору з 5 710,80 грн до 2 632,20 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов