Постанова від 11.06.2025 по справі 381/2354/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 381/2354/24 Головуючий у І інстанції Осаулова Н.А.

Провадження №22-ц/824/6865/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,

за участі секретаря Доброванової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Томашівської сільської ради - Халіновської Мар'яни Вікторівни на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Томашівської сільської ради, Дідівщинського ліцею Томашівської сільської ради, третя особа: Томашівська сільська рада, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до Дорогинської гімназії Томашівської сільської ради,Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Томашівської сільської ради (далі - відповідачі), в якому просила стягнути з останнього на свою користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 28.11.2023 року по 15.05.2024 року у розмірі 73 495,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27.11.2023 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 15.04.2024 року у справі №381/3010/23, серед іншого, позивача було поновлено на посаді вчителя української мови та літератури. Рішення у зазначеній частині підлягає негайному виконанню. У той же час, наказ про поновлення на роботі ОСОБА_1 не отримала, до виконання трудових обов`язків не допущена, що змушує останню на підставі ст. 236 КЗпП України звернутись до суду з даним позовом.

У подальшому, ухвалою суду від 04.07.2024 року залучено судом до участі в справі в якості третьої особи Томашівську сільську раду, а ухвалою суду від 16.08.2024 року замінено відповідача Дорогинську гімназію Томашівської сільської ради на Дідівщинський ліцей Томашівської сільської ради.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня2024 року позов задоволено. Стягнуто з Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Томашівської сільської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 28.11.2023 року по 15.05.2024 року у розмірі 73 495,24 грн. та судовий збір у сумі 1 211,20 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, з апеляційною скаргою в інтересах Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Томашівської сільської ради звернулась керівник - Халіновська М.В., яка, посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення по справі, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В доводах апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що частиною другою статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» із змінами, внесеними згідно із Законом № 1217-ІХ від 05.02.2021, яка набрала чинності 10.06.2021 (чинні на момент поновлення позивача на роботі за рішенням суду від 27.11.2023) закріплено, що рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Суд першої інстанції незаконно застосував до спірних правовідносин редакцію зазначеної норми закону без урахування внесених змін.

Скаржник посилається також на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 711/8446/16, згідно яких стаття 236 КЗпП України передбачає, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі за змістом статті 236 КЗпП України слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення (висновок Верховного Суду України у постанові від 1 липня 2015 року у справі № 6-435цс15).

Вказує також на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року у справі №461/7423/21, в якій зазначено, що для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що законодавством не передбачено обов`язку роботодавця надсилати працівнику наказ про поновлення на роботі.

В свою чергу, те, що позивачка не вийшла на роботу ні після ухвалення рішення про поновлення на роботі, ні після початку розгляду справи №381/2354/23, коли їй беззаперечно стало відомо про прийняття наказу про поновлення її на роботі, відповідач вважає недобросовісною бездіяльністю позивача.

Вказує також на порушення судом першої інстанції вимог процесуального законодавства у зв`язку із допитом свідка ОСОБА_2 , яка перед початком допиту повідомила про намір скористатись своїм «правом мовчати», визначеним ст. 63 Конституції України.

Скаржник також зазначає, що правова оцінка обставин фактичного допуску до роботи можлива лише у разі виходу працівника на роботу, обставину виходу на роботу позивачки після її поновлення на роботі за рішенням суду судом у даній справі не встановлювалось.

Окрім цього, судом не взято до уваги те, що рішення суду примусово не виконувалось, згідно з постановою державного виконавця виконавче провадження закінчено у зв`язку із фактичним повним виконанням рішення. Зазначена постанова чинна, позивачем не оскаржувалась.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Будова Н.М. заперечує проти наведених відповідачем доводів, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване.

Зазначила, зокрема, що виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов'язків. Водночас працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливість виконання своїх обов'язків. Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у наведених скаржником в апеляційній скарзі постановах, зокрема в постановах від 14.12.2022 у справі №501/4019/21, від 06.12.2018 у справі №465/4679/16, від 26.02.2020 у справі №702/725/17, від 17.06.2020 у справі № 521/1892/18.

Доказів належного виконання вищевказаного рішення про поновлення позивача на роботі, яке набрало законної сили, до суду не надано і судом таких не встановлено, в тому числі ознайомлення з наказом про поновлення на роботі, фактичного допуску до виконання попередніх обов`язків позивачем, фактичного забезпечення доступу до роботи і можливість виконання своїх попередніх обов`язків.

Вказує, що відповідач посилається на наказ №6-т/тр від 27.11.2023, про існування якого позивач не був обізнаний, і останньому фактично не було забезпечено доступу до роботи, так як на дату звернення до суду з даним позовом в Дорогинському закладі середньої освіти І-ІІІ ступенів Томашівської сільської ради (після зміни назви Дорогинській гімназії Томашівської сільської ради) фактично роботи для позивача не було, не викладався такий предмет як українська мова та література, оскільки в закладі частково функціонувала лише початкова школа (де відповідно українська мова та література не викладаються), яка в подальшому також була ліквідована. Зазначені обставини визнаються скаржником, тому повторного доведення не потребують згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України.

Звертає увагу, що виконання рішення про поновлення на роботі не має носити формальний характер, шляхом оформлення формального наказу без створення умов для виконання позивачем своїх попередніх обов`язків, а й реальним, таким, що забезпечує доступ позивачу для роботи, виконання своїх попередніх обов`язків, тобто викладання української мови та літератури в Дорогинському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Томашівської сільської ради.

Станом на дату звернення до суду з позовом, відповідачами не виконано рішення суду про поновлення позивача на роботі, оскільки до її не повідомляли про поновлення на роботі ні усно, ні письмово, до відома позивача наказ №6-т/тр від 27.11.2023 доведено не було, фактичного допуску позивача до виконання своїх попередніх обов`язків не відбулось.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Будова Н.М. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на доводи, викладені у відзиві.

Відділ освіти, культури, молоді, спорту та туризму Томашівської сільської ради та Томашівська сільська рада своїх представників для участі у судовому засіданні не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, направили до апеляційного суду заяви про проведення судового засідання у відсутності їх представників.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дійшла таких висновків.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27.11.2023 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 15.04.2024 року у справі №381/3010/23, серед іншого, визнано незаконним та скасовано наказ № 35-к/тр від 12.08.2022 Дорогинського закладу загальної середньої освіти І-Ш ступенів Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області про звільнення ОСОБА_1 , вчителя української мови та літератури з роботи з 14.08.2022 року у зв`язку із скороченням чисельності працівників за п.1 ст. 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді вчителя української мови та літератури Дорогинського закладу загальної середньої освіти І-Ш ступенів Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області з 14.08.2022 року.

Стягнуто з Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Томашівської сільської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 175 906,64 грн.

Відповідно до вимог ст. 430 ЦПК України, рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню. Відповідне роз`яснення міститься також у і вказаному рішенні (т. 1 а.с. 7-15).

04 грудня 2023 року Фастівським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді вчителя української мови та літератури Дорогинського закладу загальної середньої освіти І-Ш ступенів Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області з 14.08.2022 року (т. 1 а.с. 16).

Між тим, 27 листопада 2023 року Дорогинською гімназією Томашівської сільської ради видано наказ № 6-к/тр, яким скасовано наказ № 35-к/тр від 12.08.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді вчителя української мови та літератури з 15 серпня 2022 року.

У наказі міститься вказівка про необхідність забезпечення допуску до роботи ОСОБА_1 з 28.11.2023 року, внесення запису про поновлення на роботі до трудової книжки останньої та виплати їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць (т. 1 а.с. 56).

Проте, останній запис у трудовій книжці позивача датується 14.08.2023 року про її звільнення (т. 1 а.с. 20).

При цьому, у вищезазначеному наказі про поновлення позивача відсутні дані про ознайомлення ОСОБА_1 з ним, як і не надано відомостей про направлення наказу на адресу позивача. Тобто, відсутні дані про те, що наказ від 27.11.2023 року доведено до відома позивача, забезпечено їй допуск до роботи.

05.07.2024 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Дорогинської гімназії Томашівської сільської ради шляхом реорганізації, правонаступником якої є Дідівщинський ліцей Томашівської сільської ради (т. 1 а.с. 141).

Як вбачається із листа ДПС у Київській області №18983/5/10-36-10-01 від 26.09.2024 року, інформація про подання відомостей/повідомлень Відділом освіти, культури, молоді, спорту та туризму Томашівської сільської ради щодо прийняття на роботу гр. ОСОБА_1 за період з 15.08.2022 по 25.09.2024 відсутня (т. 2 а.с. 20).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що роботодавцем було видано наказ про поновлення на роботі позивача 27.11.2023 року, однак, його не було доведено до відома позивача, позивачу не забезпечено допуск до роботи.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, визначеному ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частина перша статті 235 КЗпП України передбачає, що в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома статті 235 КЗпП України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент поновлення позивача на роботі за рішенням суду) рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків.

При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16 (провадження № 61-29024св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження№ 61-12857св18) від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18 (провадження № 61-39740св18).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог позову, оскільки не доведено вручення ОСОБА_1 наказу про поновлення на роботі і фактично не допущено її до роботи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя та четверта статті 12 ЦПК України, частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини перша та друга статті 89 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідачами у даній справі не доведено факт повідомлення позивачу інформації про її поновлення, ознайомлення її зі змістом наказу про поновлення засобами телефонного зв`язку, а також надіслання позивачу наказу про поновлення. Запис до трудової книжки позивача про визнання недійсним запису про звільнення та про поновлення на попередній роботі на момент звернення ОСОБА_1 з даним позовом не був внесений, допуску до роботи, що надає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків, не відбулось.

Статтею 236 КЗпП встановлено, що в разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, в разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати фактичного поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Згідно довідки про доходи про середньомісячну заробітну плату від 26.06.2023, яка видана Відділом освіти, культури, молоді, спорту та туризму Томашівської сільської ради, за останні 2 місяці роботи (квітень - травень 2022 року), що передували звільненню, позивач отримувала заробітну плату: за квітень 2022 - 14 598,51 грн., 21 робочий день, за травень 2022 року - 11 305,74 грн., 22 робочих дні.

Таким чином, середня заробітна плата за два відпрацьовані місяці перед звільнення, з урахуванням, що позивач в червні-липні 2022 року перебувала у відпустці, становить: 14 598,51 + 11 305,74 = 25 904,25 грн., відповідно середньоденна заробітна плата становить: 25 904,25 / 43 (робочих дні) =602,42 грн.

Вказані обставини встановлено під час розгляду справи №381/3010/23.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції правильно встановив, що загальна кількість робочих днів за період з 28.11.2023 по 15.05.2024 (дата подання позову до суду) складає: 122 робочих днів (з урахуванням вихідних днів), таким чином загальна сума стягнення за період з 28.11.2023 по 15.05.2024 складає: 122 дні х 602,42 грн./1 день = 73 495,24 грн.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апеляційної скарги апелянта про те, що відповідачем здійснено належне виконанням судового рішення про поновлення позивача на роботі шляхом видачі відповідного наказу від 27.11.2023 року, оскільки такі обставини свідчать лише формальне виконання судового рішення та не підтверджують фактичний допуск позивача до виконання своїх попередніх трудових обов`язків.

Апеляційний суд звертає окрему увагу на ту обставину, що Відділ освіти, культури, молоді, спорту та туризму Томашівської сільської ради не подав інформації про прийняття ОСОБА_1 з 27.11.2023 року на роботу в порядку, встановленому Кабінетом міністрів України, до територіальних органів Державної податкової служби, що підтверджується листом ДПС у Київській області №18983/5/10-36-10-01 від 26.09.2024 року (т. 2 а.с. 20).

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують правильність та законність рішення суду першої інстанції, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами розгляду справи апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Томашівської сільської ради - Халіновської Мар'яни Вікторівни - залишити без задоволення.

РішенняФастівського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 25 червня 2025 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.

Слюсар Т.А.