Ухвала від 09.06.2025 по справі 522/12598/22

Справа № 522/12598/22

Провадження № 2/522/2713/25

УХВАЛА

09 червня 2025 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Федчишеної Т. Ю.,

за участі секретаря судового засідання Глущенко Т. О.,

прокурора Жигун І. В.,

представника Одеської міської ради Старостіна О. С.,

представника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Рабюк І. О.,

відповідача - ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Байдеріна О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Байдерін Олександр Анатолійович, про залишення позовної заяви без руху, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси до Одеської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П. Чкалова» Міністерства охорони здоров`я України, про визнання незаконними та скасування рішень Одеської міської ради, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та договорів купівлі-продажу, скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скасування рішень державних реєстраторів та знесення житлового будинку.

Відповідач ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Байдерін О. А., 06.05.2025 подав заяву про застосування положень Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», зобов`язання прокурора внести грошові кошти на депозитний рахунок суду, до якої 09.06.2025 подав доповнення, та просив, з посиланням на ч. 11 ст. 187 ЦПК України, позовну заяву заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси залишити без руху, встановити йому п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали суду для усунення недоліків поданої заяви та зобов`язати його внести на депозитний рахунок Приморського районного суду м. Одеси суму грошових коштів у розмірі 51157590,00 грн в якості можливої компенсації добросовісному набувачу вартості спірного майна.

В обгрунтування заяви указує, що відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 12.03.2025 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» визначено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пп.2 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 12.03.2025 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» до ЦПК України внесені зміни, а саме ч. 4 ст. 177 ЦПК України доповнено абзацом другим в такій редакції: «у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Враховуючи внесені зміни в їх системному взаємозв`язку з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 12.03.2025, зміненими положення ст. 185 ЦПК України, а також враховуючи доктринальні положення щодо дії процесуальних норм у часі та просторі, вважає, що даний позов не може вважатися оформленим належним чином, оскільки рішення суду у справі ще не було винесено, тоді як ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, і у випадку прийняття негативного для нього рішення суду, він матиме право отримати компенсацію вартості нерухомого майна.

Крім того зазначає, що в матеріалах справи наявні проведені на час пред`явлення позову прокурора експертні грошові оцінки земельних ділянок, з яких вбачається їх загальна вартість, що має бути забезпечена шляхом внесення коштів на депозитний рахунок суду з метою можливої компенсації ОСОБА_1 , як добросовісному набувачу, вартості нерухомого майна.

У доповненнях до заяви від 09.06.2025 про залишення позову без руху, посилався на актуальну судову практику застосування вищенаведених положень Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача».

У запереченнях на заяву ОСОБА_1 про залишення позову без руху заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси з посиланням на незворотність дії в часі абзацу 2 ч. 4 ст. 177 ЦПК України указує, що позовна заява прокурора на час подання її до суду відповідала вимогам ст. 177 ЦПК України, в редакції, яка діяла на момент звернення до суду із позовом.

Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» набрав чинності 09.04.2025, тобто після подання позовної заяви до суду та відкриття провадження у справі.

Вважає посилання представника відповідача на пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону при застосуванні абзацу другого частини четвертої статті 177 ЦПК України безпідставним, оскільки цим пунктом передбачено зворотну дію закону в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права.

Указує, що умови та порядок компенсації викладено законодавцем у частині п`ятій статті 390 ЦК України, а порядок обчислення та перебігу граничного строку для витребування майна в добросовісного набувача викладено у статті 388 ЦК України.

Натомість, абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України не містить умов та порядку компенсації вартості нерухомого майна, а також порядку обчислення та перебігу граничного строку, оскільки є нормою процесуального права, а не нормою матеріального права, а ст. 177 ЦПК України лише встановлює вимоги до документів, що додаються до позовної заяви, у зв`язку з чим абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України не має зворотної дії в часі.

Крім того указує, що ця норма і не могла б мати зворотної дії в часі в силу статті 58 Конституції України, оскільки абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України погіршує становище позивача внаслідок встановлення додаткових вимог до позовної заяви, а не пом`якшує.

Щодо незастосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» в частині умов та порядку компенсації органом державної влади добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна указує, що зазначеним законом доповнено статтю 390 ЦК України частиною п`ятою наступного змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади».

У розділі ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» згаданого Закону вказано, що його положення мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, а тому, механізм компенсації вартості майна, яке незаконно вибуло з володіння держави чи територіальної громади, застосовується виключно у разі, якщо відповідачем за позовом прокурора є добросовісний набувач.

Однак, з позову та інших процесуальних документів вбачається про обізнаність відповідачів щодо незаконності вибуття земельних ділянок та їх недобросовісність у спірних правовідносинах.

Указує, що ОСОБА_1 не міг не знати про те, що майно є спірним та мав можливість належним чином перевірити правовий статус майна перед його придбанням.

Крім того зазначає, що вирішення питання щодо добросовісності/недобросовісності відповідача у спірних правовідносинах має здійснюватися судом на стадії ухвалення рішення і він не в змозі вирішити це питання та стверджувати про добросовісність відповідачів на стадії початку слухання справи та розгляду по суті.

При цьому указує, що у випадку, якщо під час судового розгляду на стадії ухвалення рішення суд у цій справі дійде висновку про те, що відповідач є добросовісним набувачем, і до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статті 388 ЦК України і ч. 5 ст. 390 ЦК України, це є підставою для відмови у позові.

Положення Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» в частині умов та порядку компенсації добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна не застосовуються до спірних правовідносин, адже прокурор стверджує про недобросовісність відповідачів.

Окрім того зазначає, що до спірних правовідносин взагалі не може бути застосовано ч. 3 ст. 388 ЦК України щодо 10 річного строку позовної давності, оскільки цією ж частиною статті передбачено, що дія положень цієї частини не поширюється на випадки, якщо майно на момент вибуття з володіння держави або територіальної громади належало до об`єктів або територій природно-заповідного фонду.

У судовому засіданні відповідач - ОСОБА_1 та його представник адвокат Байдерін О. А. заяву просили задовольнити та залишити позов покурора без руху.

Прокурор Жигун І. В. у судовому засіданні у задоволенні заяви просила відмовити з підстав, наведених у письмових запереченнях прокурора.

Представник Одеської міської ради Старостін О. С. вважав обґрунтованою заяву ОСОБА_1 про залишення позову без руху.

Представник Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Рабюк І. О. у судовому засіданні у вирішенні заяви ОСОБА_1 покладалася на розсуд суду.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату його проведення повідомлялися належним чином.

Суд, заслухавши представників учасників справи, дослідивши заяву, зазначає таке.

22.09.2022 заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

За змістом ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вимоги до форми і змісту позовної заяви, а також до документів, що додаються до позовної заяви, визначені статтями 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. Це означає, що такі зміни в законодавстві застосовуються лише до правовідносин, що виникли після набрання чинності новим законом.

Факт подання особою позовної заяви із зазначенням вимог та підстав такого звернення є реалізацією відповідних осіб права на судовий захист та за своєю правовою природою є процесуальною дією в розумінні ч. 3 ст. 3 ГПК України, що зумовлює обов`язок суду розглянути спір із застосуванням до спірних правовідносин процесуального закону, чинного на дату звернення відповідної особи до суду та розгляду її позовних вимог. Такий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 12.10.2021 у справі № 905/2382/18, від 21.07.2021 у справі № 904/903/20, від 20.01.2021 у справі № 905/2382/18, від 12.11.2020 у справі № 911/956/17.

Отже, з аналізу вищенаведених положень слідує, що позовна заява повинна відповідати вимогам процесуального закону, встановленим саме станом на день подання позовної заяви.

09.04.2025 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», яким доповнено частину 4 статті 177 ЦПК України абзацом другим такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Отже, оскільки станом на момент подання прокурором до суду даного позову ч. 4 ст. 177 ЦПК України не містила інших вимог, крім вимоги додання до позовної заяви документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, заява відповідача про залишення позовної заяви без руху є необґрунтованою.

Крім того, вирішення питання щодо добросовісності/недобросовісності відповідача у спірних правовідносинах здійснюється судом під час ухвалення судового рішення за результатами вирішення спору та не може бути предметом вирішення під час розгляду даної заяви відповідача.

Відтак, з огляду на наведене, відсутні підстави для застосування в даному випадку положень ч. 11 ст. 187 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 258-261 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Байдерін Олександр Анатолійович, про залишення позовної заяви без руху відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА