Рішення від 28.05.2025 по справі 758/35/24

Справа № 758/35/24

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2025 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАВЕСТ», ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_3 , про визнання правочинів недійсними та поновлення державної реєстрації права власності,-

В С Т А Н О В И В :

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «КРАВЕСТ», ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_3 , про визнання недійсним фраудаторного правочину та поновлення державної реєстрації права власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з 1998 року є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАВЕСТ» (код ЄДРПОУ 24735137). Статутний капітал ТОВ «КРАВЕСТ» сформовано у розмірі 70 000 грн. Частка позивача у статутному капіталі товариства становить 14 000 грн, що складає 20% статутного капіталу. Іншим учасником товариства є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , частка якого становить 56 000 грн, що складає 80% статутного капіталу. Крім того, наказом №10 від 04.05.1988 позивача було призначено на посаду заступника директора ТОВ «КРАВЕСТ». Влітку 2021 року через суперечності з бенефіціарним учасником ОСОБА_3 щодо стратегії та тактики фінансово-господарської діяльності товариства позивачем було прийняте рішення вийти безпосередньо з бізнесу та із числа учасників товариства. З огляду на це, позивач звільнився з посади заступника директора ТОВ «КРАВЕСТ» за згодою сторін на підставі ст. 36 КЗпП України, що оформлено наказом №368-К від 22.07.2021. Одночасно із цим позивач офіційно повідомив товариство та учасника ОСОБА_4 про намір продати свою частку і запропонував їм скористатися переважним правом на купівлю. На даний час частка у товаристві позивачем не відчужена та він залишається його учасником, хоча безпосередньої участі у бізнесі підприємства не приймає. Позивач залишився у складі учасників товариства свідомо, щоб впливати на його діяльність, оскільки підприємство в особі його бенефіціара ОСОБА_4 відмовилось повертати позивачу поворотну фінансову допомогу, яка надавалась ним як учасником. Для вирішення питання про повернення цієї поворотної допомоги позивач був вимушений звернутись з позовом до суду. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №758/929/22 у задоволенні позову позивача було відмовлено, однак постановою Київського апеляційного суду від 12.09.2023 таке рішення суду скасовано та увалено нове рішення, яким позовні вимоги позивача задоволено, стягнуто на його користь із ТОВ «КРАВЕСТ» 1 722 271,94 грн та судовий збір у сумі 28 531,50 грн. На виконання постанови апеляційного суду Подільським відділом ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Київ) 11.12.2023 відкрито виконавче провадження №3554217. Проте при здійсненні виконавчих дій фіксується відсутність у ТОВ «КРАВЕСТ» будь-яких активів, що ускладнює виконання судового рішення. Наведене, на думку позивача, свідчить про те, що передбачаючи для себе можливість негативного судового рішення за його позовом про повернення поворотної фінансової допомоги, товариством свідомо були виведені його активи та воно штучно доводиться до банкрутства.

Так, коли позивач вирішив вийти з бізнесу Товариства та звільнився з посади заступника директора, 09.08.2021 він направив бенефіціарному учаснику ОСОБА_5 та самому ТОВ «КРАВЕСТ» рекомендованим листом офіційну заяву-пропозицію, у якій містилася пропозиція викупу належної позивачу частки та відзначався його намір при не викупі реалізувати частку третім особам (при наявності покупців), або взагалі вийти із числа учасників із вимогою відшкодування вартості частки. Одночасно у заяві пропонувалось ТОВ «КРАВЕСТ» повернути позивачу залишок неповернутої фінансової допомоги, яка свого часу надавалась ним як учасником товариству на тимчасовій основі для підприємницький цілей згідно договору №Ф-1/01 від 24.01.2018. Така вимога у заяві прописувалась з огляду на приписи п.3.1. договору, яким було встановлено, що заявник має право вимагати дострокового повернення наданої фінансової допомоги, письмово повідомивши про це підприємство за 15 робочих днів. Бенефіціарним учасником та директором товариства ОСОБА_6 заява-пропозиція отримана 17.08.2021. Адресована ТОВ «КРАВЕСТ» кореспонденція повернулась представнику позивача - адвокату Лупейку О.В. без вручення. Отже, товариство відмовилось її отримувати. Водночас, виходячи із буквального тлумачення змісту п. 7.1. договору №Ф-1/01 від 24.01.2018, позивач дотримався процедури попередження товариства про дострокове повернення коштів. Тим більше, що вимога була реально отримана виконавчим органом, який представляє директор ОСОБА_3 Однак на вказану заяву-пропозицію позивач не отримав будь-якої офіційної реакції ні від товариства, ні від ОСОБА_4 .

Разом із цим, із відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі підприємств, установ та організацій, позивачем було встановлено, що 19.08.2021 відбулася державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАВЕСТ СВІТ», код ЄДРПОУ 44347876, юридична адреса та КВЕД господарської діяльності якого є такими ж, що й у ТОВ «КРАВЕСТ» (код 24735137). Засновниками ТОВ «КРАВЕСТ СВІТ» у рівних долях по 50% значаться ОСОБА_7 та його дружина ОСОБА_2 . Позивач вважає, що державна реєстрація нового підприємства з тим же профілем бізнесу і збереженим у назві бренду «КРАВЕСТ» здійснена для того, щоб не повертати йому борги по поворотній фінансовій допомозі ТОВ «КРАВЕСТ», не компенсувати йому вартість частки у товаристві та у подальшому припинити бізнес через цю юридичну особу з її можливим банкрутством. На це вказує і факт реєстрації нового підприємства з відповідним профілем через два дні після отримання 17.08.2021 заяви-пропозиції позивача від 09.08.2021 та факт того, що на таку заяву-пропозицію не послідувало ніякої офіційної реакції.

При цьому позивач також звертає увагу на те, що у порядку реалізації своїх корпоративних прав ним 28.12.2021 на адресу ТОВ «КРАВЕСТ» та бенефіціарного учасника ОСОБА_3 , у відповідності до п. 3 ч. 1, ч. 5 ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», направлялась вимога про скликання виконавчим органом товариства загальних зборів учасників. У вимозі пропонувалось розглянути у порядку денному наступні питання:

1. Затвердження результатів фінансово-господарської діяльності ТОВ «КРАВЕСТ» (код ЄДРПОУ 24735137) за 2021 рік.

2. Розподіл чистого прибутку ТОВ «КРАВЕСТ» (код ЄДРПОУ 24735137) за 2021 фінансово-господарський рік та прийняття рішення про виплату дивідендів учасникам.

3. Повернення учаснику ТОВ «КРАВЕСТ» (код ЄДРПОУ 24735137) ОСОБА_1 залишку наданої ним, як фізичною особою, поворотної фінансової допомоги товариству за договором №Ф-1/01 від 24.01.2018.

4. Затвердження нової редакції Статуту ТОВ «КРАВЕСТ» у відповідності до Закону України №2275-VIII від 06.02.2018 «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Вимога Товариству направлялась на його юридичну адресу кур`єрською поштою, а бенефіціарному учаснику ОСОБА_3 - рекомендованим повідомленням. Проте ТОВ «КРАВЕСТ» за своєю юридичною адресою від отримання поштового відправлення відмовилось, тоді як поштове відправлення, адресоване корпоративному учаснику ОСОБА_5 , було йому вручене особисто 03.01.2022. Таким чином, оскільки корпоративний бенефіціарний учасник товариства ОСОБА_3 є і його директором, то слід вважати, що вимога про скликання загальних зборів учасників товариства отримана виконавчим органом саме у цей день. Однак ніякої офіційної реакції на вимогу не послідувало, вона виявилась проігнорованою. Таким чином, ОСОБА_7 , як бенефіціарний учасник і як директор (виконавчий орган) товариства ухилився від скликання і проведення загальних зборів із суб`єктивних мотивів, щоб не вирішувати питання повернення позивачу боргів та приховати реальний стан фінансово-господарської діяльності підприємства.

Виходячи з наведеного, відповідно до Закону №2275-VIII позивач направив і товариству, і учаснику ОСОБА_5 рекомендованими листами повідомлення про самостійне скликання ним загальних зборів учасників ТОВ «КРАВЕСТ» на 22.02.2022. Відстеженням руху проходження поштової кореспонденції позивачем встановлено, що ОСОБА_7 відмовився від отримання листа, а ТОВ «КРАВЕСТ» такий лист отриманий 31.01.2022. Позивач намагався у телефонному режимі домовитись із ОСОБА_6 про попереднє ознайомлення із фінансово-господарською документацією, однак у цьому йому було відмовлено. Не відбулося і будь-якої реакції на письмове звернення позивача. За таких обставин не відбулися і загальні збори учасників, які призначались позивачем на 22.02.2022.

Водночас, як стало відомо позивачу від замовників продукції ТОВ «КРАВЕСТ», з якими він постійно спілкувався при участі у бізнесі, усі бізнес-процеси були переведені з ТОВ «КРАВЕСТ» на ТОВ «КРАВЕСТ СВІТ» і вже це останнє підприємство постачає продукцію замовникам замість першого. На підтвердження такого факту позивачем отримано одну із видаткових накладних на адресу одержувача ФОП ОСОБА_8 . Крім того, позивач сам декілька разів спеціально купував продукцію у замовників, на якій по маркуванню виробником вже значиться ТОВ «КРАВЕСТ СВІТ». Як стало відомо позивачу, наймані працівники ТОВ «КРАВЕСТ СВІТ» також були переведені на роботу на це товариство з ТОВ «КРАВЕСТ», як і були переведені основні засоби товариства.

Зокрема, представником позивача ОСОБА_9 було отримано письмову відповідь Головного сервісного центру МВС України №18203 від 07.02.2022, із якої слідує, що автомобіль товариства марки «MERСEDES-BENZ» моделі «SPRINTER 313 CDI», 2014 року випуску, спеціалізований вантажний фургон, д.н.з. НОМЕР_1 , виявився переоформленим на дружину ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .

Крім того, із відповідей на адвокатські запити представника позивача до ГУ ДПС у м. Києві встановлено, що на даний час ТОВ «КРАВЕСТ» користується наступними рахунками:

- № НОМЕР_2 в філії «Розрахунковий центр» АТ КБ «Приват Банку», МФО 320649 (відкритий 30.03.2004);

- НОМЕР_3 в АТ КБ «Приват Банк», МФО 305299 (відкритий 08.11.2021);

- НОМЕР_4 в АТ КБ «Приват Банк», МФО 305299 (відкритий 08.11.2021);

-UA 738999980385169000000037213 в Казначействі України, МФО 899998 (відкритий 24.12.2014).

Позивачу також відомий ще один рахунок - НОМЕР_5 в філії «Розрахунковий центр «Приват Банку» м. Києва, код МФО 320649.

Про наявність першого та четвертого рахунку позивачу було відомо під час його роботи в товаристві. Разом із цим, другий, третій та п`ятий рахунки відкриті після виходу позивача із бізнесу товариства. Позивач вважає, що це було здійснено бенефіціаром і директором ОСОБА_6 свідомо, з метою уникнення можливого блокування коштів при пред`явленні позивачем позову по поверненню сум поворотної фінансової допомоги. Ураховуючи наведене, позивачем було подано заяву про забезпечення позову у справі №758/929/22, яка була задоволена постановою суду апеляційної інстанції.

Таким чином, стверджує позивач, у період до апеляційного розгляду по суті справи №758/929/22 завершилось виведення активів з ТОВ «КРАВЕСТ», у тому числі шляхом здійснення переоформлення вантажного автомобіля товариства Merсedes-Benz Sprіnter, 2014 року випуску, спеціалізований вантажний фургон, д.н.з. НОМЕР_6 , на дружину ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , яка також є засновником на 50% ТОВ «КРАВЕСТ СВІТ». Згідно з вищевказаною відповіддю ГСЦ МВС України №18203 від 07.02.2022 перереєстрація вказаного транспортного засобу здійснена на підставі договору, укладеного 01.02.2022 між ТОВ «КРАВЕСТ» та ОСОБА_2 у ТСЦ №8041. Позивач стверджує, що вказаний правочин є очевидним фраудаторним правочином, оскільки він вчинений на шкоду його інтересам, у зв`язку з чим, посилаючись на положення ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 228, ч. 1 ст. 234 ЦК України, він просив визнати вказаний договір відчуження транспортного засобу недійсним та поновити державну реєстрацію права власності на вказаний транспортний засіб за ТОВ «КРАВЕСТ» (код ЄДРПОУ 24735137).

Ухвалою суду від 11.01.2024 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

Одночасно із позовною заявою позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 02.02.2024, яка була залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 18.09.2024, заяву позивача про забезпечення позову задоволено та вжито заходи забезпечення вказаного позову шляхом:

1) накладення арешту на майно відповідача ТОВ «КРАВЕСТ» (код ЄДРПОУ 24735137), яким є:

- кошти у межах суми 1 871 818,37 грн. на банківських рахунках ТОВ «КРАВЕСТ» (код ЄДРПОУ 24735137) за реквізитами: НОМЕР_3 в AT КБ «Приват Банк», МФО 305299; НОМЕР_4 в AT КБ «Приват Банк», МФО 305299; НОМЕР_7 в філії «Розрахунковий центр» «Приват Банку», код МФО 320649; НОМЕР_5 в філії «Розрахунковий центр» «Приват Банку», код МФО 320649;

- транспортний засіб марки «MERSEDES-BENZ» моделі «SPRINTER 313 CDI», спеціалізований вантажний фургон, д.н.з. НОМЕР_8 ;

- основні засоби ТОВ «КРАВЕСТ» (код ЄДРПОУ 24735137);

2) встановлення заборони ТОВ «КРАВЕСТ» (код ЄДРПОУ 24735137) переводити основні засоби виробництва на ТОВ «КРАВЕСТ СВІТ» (код ЄДРПОУ 44347876).

Ухвалою суду від 02.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позову, позивачу - відповіді на відзив.

31.05.2024 відповідачкою ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, у якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи на їх необґрунтованість та безпідставність. Зокрема, відповідачка зазначила, що транспортний засіб марки «MERСEDES-BENZ» моделі «SPRINTER 313 CDI» належить їй на праві приватної власності та був придбаний нею на законних підставах. Так, здійснюючи свою господарську діяльність, учасники ТОВ «КРАВЕСТ» ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які до того ж були директором та заступником директора, відповідно, вдавалися до залучення готівкових коштів, шляхом укладення з фізичними особами договорів про поворотну фінансову допомогу. У грудні 2024 року поворотну фінансову допомогу надала товариству й відповідачка, шляхом перерахування на рахунок товариства грошових кошті у загальному розмірі 300 000,00 грн (150 000,00 грн - 09.12.2024 та 150 000,00 грн - 10.12.2024). Однак після початку у 2019 році пандемії коронавімрусної хвороби COVID-19 виробництво та продаж продукції ТОВ «КРАВЕСТ» значно зменшилися, що призвело до великих боргів у товариства як перед працівниками та постачальниками продукції, так і перед кредиторами та державними податковими органами. Коли відповідачка звернулася до товариства із вимогою про повернення їй наданих коштів фінансової допомоги, їй було повідомлено про неможливість товариства розрахуватися із нею грошовими коштами. Згідно з випискою із бухгалтерської проводки (Обороти рахунку 611 за 2022 р.) «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями» борг товариства перед відповідачкою становив 157 221,00 грн. У зв`язку з цим між відповідачкою та товариством було досягнуто домовленості про купівлю нею у товариства належного йому автомобіля «MERСEDES-BENZ» моделі «SPRINTER 313 CDI», в рахунок погашення вказаного розміру заборгованості. Договір купівлі-продажу вказаного автомобіля був у кладений у ТСЦ 01.02.2022 згідно з вимогами чинного законодавства. При цьому, відповідно до виписки з бухгалтерської проводки (Обороти рахунку 361 за 2022 р.) «Розрахунки з вітчизняними покупцями» борг позивачки перед товариством, який згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу №8041/2022/3080671 складав 105 000,00 грн, був зарахований товариством як взаємозалік однорідних зустрічних вимог, що також підтверджується відповідною угодою. При цьому відповідачка також посилається на те, що спірний договір купівлі-продажу не містить ознак фраудаторного правочину, оскільки він: повністю відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та не суперечить чинному законодавству; підписаний відповідними особами, які мають право здійснювати правочини та з необхідним обсягом прав і дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України); волевиявлення учасників договору вільні і відповідають внутрішній волі, виразилося в бажанні укласти договір (ч. 3 ст. 203 ЦК); договір направлений на реальне настання обумовлених ним наслідків, а позивачем не надано переконливих доказів незаконного набуття цього транспортного засобу і не доведено, що укладеним спірним договором якимось чином порушено зі сторони ОСОБА_2 права позивача. Крім того, позивачем не доведено, що саме за рахунок проданого автомобіля у позивача була б можливість задовольнити кредиторські вимоги. Більше того, цього факту недостатньо для того, щоб позивач міг ставити під сумнів правомірність спірного правочину, оскільки позивачем жодним чином не обґрунтовано, що грошові кошти, які могли б надійти від реалізації майна, проданого за спірним правочином, були б спрямовані на погашення саме його вимог, тоді як для визнання правочину недійсним необхідно встановити чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

19.06.2024 відповідачкою ОСОБА_2 подано до суду доповнення до відзиву.

Відповідачем ТОВ «КРАВЕСТ» відзив на позовну заяву не подано.

06.08.2024 до суду надійшла заява представника позивача від 05.08.2024 про зміну та збільшення предмету позову, у якій позивачем заявлено наступні позовні вимоги:

1) визнати недійсним договір №8041/2022/3080671 купівлі-продажу транспортного засобу марки «MERСEDES-BENZ» моделі «SPRINTER 313 CDI», 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , 2143 куб см, номер кузова НОМЕР_9 , укладений 01.02.2022 у Територіальному сервісному центрі МВС України №8041 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАВЕСТ» (код ЄДРПОУ 24735137) та ОСОБА_2 ;

2) визнати недійсною угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, укладену 15.03.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАВЕСТ» (код ЄДРПОУ 24735137) та ОСОБА_2 ;

3) поновити державну реєстрацію права власності на транспортний засіб марки «MERСEDES-BENZ» моделі «SPRINTER 313 CDI», 2143 куб см, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_9 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАВЕСТ» (код ЄДРПОУ 24735137).

20.11.2024 відповідачкою ОСОБА_2 подану відзив (заперечення) на таку заяву.

Ухвалою суду від 20.11.2024 заяву представника позивача від 05.08.2024 про зміну та збільшення предмету позову прийнято до розгляду.

11.02.2025 відповідачкою ОСОБА_2 подано відзив на заяву про зміну та збільшення предмету позову.

26.05.2025 від представника позивача надійшла заява, у якій він просить завершувати розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги він просить задовольнити із урахуванням прийнятої заяви від 05.08.2024.

Перед початком судового засідання 28.05.2025 відповідачка ОСОБА_2 подала заяву про розгляд справи за її відсутності. У поданій заяві відповідачка також коротко навела свої заперечення щодо позовних вимог, із урахуванням яких вона просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ТОВ «КРАВЕСТ» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

За таких обставин, із урахуванням вищевказаних заяв, поданих сторонами, та їхніх заяв по суті спору, суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником (засновником) ТОВ «КРАВЕСТ» та його частка в статутному капіталі становить 14 000 грн, що відповідає 20 % від загального капіталу.

Іншим учасником (при цьому бенефіціарним) є ОСОБА_3 , його частка становить 80 % від статутного капіталу.

ОСОБА_3 є директором товариства.

Позивач обіймав посаду заступника директора товариства, однак був звільнений із такої посади за власним бажанням 22.07.2021.

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «КРАВЕСТ», у якому просив стягнути з відповідача на свою користь суму боргу за договором №Ф-1/01 про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 1 814 988,50 грн, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 14 768,54 грн, втрати від інфляції у розмірі 42 061,33 грн.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 20.03.2023 вказаний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного суду від 12.09.2023 рішення Подільського районного суду міста Києва від 20.03.2023 скасоване та ухвалене нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ТОВ «КРАВЕСТ» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1 722 271 грн. 94 коп. та судовий збір в сумі 28 531 грн. 50 коп.

На виконання вказаної постанови суду апеляційної інстанції Подільським відділом ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) 11.12.2023 відкрито виконавче провадження №3554217.

Встановлено також, що 01.02.2022 у РСЦ ГСЦ МВС №8041 у м. Києві між ТОВ «КРАВЕСТ» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №8041/2022/3080671, на підставі якого ОСОБА_2 придбала у ТОВ «КРАВЕСТ» спеціалізований вантажний фургон марки «MERСEDES-BENZ» моделі «SPRINTER 313 CDI», 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , який належав товариству згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 .

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вказаний договір відчуження транспортного засобу є фраудаторним, оскільки він укладений на шкоду інтересам позивача. Вказаний транспортний засіб був спеціально переоформлений на відповідачку ОСОБА_2 , яка є дружиною директора ТОВ «КРАВЕСТ» ОСОБА_3 , та фактично використовується у діяльності новоствореного ТОВ «КРАВЕСТ СВІТ» з метою ухилення ТОВ «КРАВЕСТ» від виконання боргових зобов`язань перед позивачем.

Надаючи оцінку доводам сторін, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання такого договору недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

За своїм змістом договір купівлі-продажу є двостороннім, консенсуальним та відплатним правочином, метою якого є відчуження майна від однієї сторони та передання його у власність іншій стороні.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У статті 215 ЦК України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 зазначено таке: «Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин».

Отже, у справах про оспорювання договору за позовом особи, яка не є його стороною, спершу потрібно встановити, яким чином договір порушує (зачіпає) її права та законні інтереси.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Боржник, який відчужує майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості, або виникнення у нього обов`язку зі сплати боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина 3 статті 13 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.05.2023 у справі №755/17944/18 зазначається, що договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

У постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №161/12564/21 зазначено таке: «суди при задоволенні позовних вимог про визнання недійсними оспорюваних правочинів та їх кваліфікацію як фраудаторних, обґрунтовано вважали, що: приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення договору дарування та купівлі продажу) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди).

Як встановлено судом, договір купівлі-продажу транспортного засобу між відповідачами ТОВ «КРАВЕСТ» та ОСОБА_2 був укладений 01.02.2022.

У той же час, постанова Київського апеляційного суду у справі №758/929/22, якою з ТОВ «КРАВЕСТ» стягнуто кошти на користь ОСОБА_1 , прийнята 12.09.2023.

При цьому, як вбачається зі змісту вказаної постанови, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача лише трьох процентів річних у розмірі 13 587,05 грн та інфляційних втрат у розмірі 38 696,42 грн, як міри відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, визначеної статтею 625 ЦК України.

Крім того, зі змісту судового рішення вбачається, що із вимогами про стягнення грошових коштів з ТОВ «КРАВЕСТ» позивач ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва у листопаді 2022 року.

Із урахуванням наведеного, суд вважає необґрунтованими доводи позивача, наведені у позовній заяві, оскільки укладення оспорюваного договору передувало не лише ухваленню судового рішення, яким стягнуто відповідну заборгованість на користь позивача, але й самому зверненню позивача до суду із такими вимогами.

Крім того, позивачем не доведено, що при укладенні між ТОВ «КРАВЕСТ» та ОСОБА_2 оспорюваного правочину від 01.02.2022 воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву та вони не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаним правочином, їх дії вчинені на перехід права власності на майно з метою ухилення ТОВ «КРАВЕСТ» від виконання боргових зобов`язань перед позивачем.

З огляду на встановлені обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини, суд визнає необґрунтованими доводи сторони позивача про те, що оспорюваний договір був спрямований на перехід права власності на майно з метою приховання майна ТОВ «КРАВЕСТ» від повернення боргу позивачу.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що підстави для визнання оспорюваного договору недійсним відсутні.

Враховуючи, що решта позовних вимог є похідними від вимог про визнання договору недійсним, підстави для їх задоволення також відсутні.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ураховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-268, 273, 353, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАВЕСТ», ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_3 , про визнання правочинів недійсними та поновлення державної реєстрації права власності відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Повне найменування сторін та третіх осіб по справі:

позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_11 ;

відповідачі:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «КРАВЕСТ», місцезнаходження: м. Київ, вул. Світлицького, буд. 35, код ЄДРПОУ 24735137;

- ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_12 ;

третя особа - ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_13 .

Суддя О. О. Ковбасюк