Постанова від 30.06.2025 по справі 440/1793/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2025 р.Справа № 440/1793/25Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2025, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, повний текст складено 18.04.25 по справі № 440/1793/25

за позовом ОСОБА_1

до Зіньківського районного суду Полтавської області

третя особа Гадяцький районний суд Полтавської області

про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Зіньківського районного суду Полтавської області, третя особа - Гадяцький районний суд Полтавської області, в якій просить суд: визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 грудня 2024 року про передачу до іншого суду - Гадяцького районного суду Полтавської області цивільної справи, а саме: №535/139/15 для розгляду її по суті; зобов`язати Зіньківський районний суд Полтавської області передати цивільну справу, а саме: №535/139/15 до Котелевського районного суду Полтавської області для розгляду її по суті; стягнути з Зіньківського районного суду Полтавської області на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в сумі 3208,15 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 31.03.2025).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 закрито провадження у справі №440/1793/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Зіньківського районного суду Полтавської області, третя особа - Гадяцький районний суд Полтавської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції за встановленою підсудністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції не вказав, що відповідач передав до іншого суду Гадяцького районного суду Полтавської області судову цивільну справу для її розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.31 ЦПК України. Також суд першої інстанції не вказав, що предмет заяви ОСОБА_1 від 09.02.2022 про визнання звіту Приватного підприємства «Центр незалежної оцінки та експертизи» м.Полтава за №1209 від 23.12.2021 про оцінку житлового будинку боржника недійсним та зупинення реалізації житлового будинку боржника. Стверджує, що відповідач передав до Гадяцького районного суду Полтавської області лише одну справу для її розгляду. Звертає увагу, що суд першої інстанції не вказав підстави, з яких позивачка просила зобов`язати відповідача передати вказану вище цивільну справу для розгляду її до Котелевського районного суду Полтавської області. Зауважує, що також суд не вказав про те, що додатковою підставою для скасування спірного розпорядження є дві грубі юридичні помилки, яких припустився голова Зіньківського районного суду Полтавської області при виданні спірного розпорядження і які на підставі цього розпорядження переніс суддя Гадяцького районного суду Полтавської області в ухвалу від 06.03.2025 у справі №535/139/15-ц.

Зіньківський районний суд Полтавської області подав до Другого апеляційного адміністративного суду лист, в якому зазначає, що неодноразово отримував повідомлення від ОСОБА_1 та давав відповіді, що справа №535/139/15-ц разом з розпорядженням голови суду від 27.12.2024 за вихідним №535/139/15/7163/2024 направлена до Гадяцького районного суду Полтавської області для розгляду. Звертає увагу, що скарги ОСОБА_1 неможливо розглянути відповідно до КАС України, без знаходження справи в суді, про що її було повідомлено. Також вказує, що ОСОБА_1 , користуючись своїми правами, заявляла відводи суддям по справах, що унеможливлює розгляд скарг. У зв`язку з викладеним, суд не має можливості розглянути дану скаргу, так як вона знаходиться на розгляді у Гадяцькому районному суді Полтавської області по суті. Просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги. Справу просить розглядати без участі представника відповідача.

Гадяцький районний суд Полтавської області не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримувала доводи апеляційної скарги, просила суд апеляційної інстанції задовольнити вимоги скарги в повному обсязі.

Протокольною ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2025 відмовлено у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи копії ухвали Полтавського апеляційного суду від 12.06.2025 у справі №535/139/15-ц про виправлення описок в ухвалах Полтавського апеляційного суду від 17.09.2024, від 11.11.2024 та у постанові від 26.11.2024 у справі №534/139/15-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 12.06.2024 у справі №534/139/15-ц за заявою ОСОБА_1 від 09.02.2022 про визнання звіту Приватного підприємства «Центр незалежної оцінки та експертизи» м.Полтава за №1209 від 23.12.2021 про оцінку житлового будинку боржника недійсним та зупинення реалізації житлового будинку боржника.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що розпорядженням голови Зіньківського районного суду Полтавської області від 27.12.2024 «Щодо передачі справи на розгляд до іншого суду», враховуючи, що після задоволення відводів (самовідводів) суддями Зіньківського районного суду Полтавської області неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи, та з метою забезпечення права скаржниці на доступ до правосуддя, матеріали справи №535/139/15 передано до Гадяцького районного суду Полтавської області, для розгляду по суті.

Вважаючи розпорядження голови Зіньківського районного суду Полтавської області від 27.12.2024 «Щодо передачі справи на розгляд до іншого суду» протиправним, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір щодо рішень, дій та бездіяльності суду, суддів, посадових осіб суду щодо здійснення правосуддя не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства, оскільки для оскарження таких рішень, дій та бездіяльності встановлений інший порядок оскарження.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про закриття провадження по справі, виходячи з наступного.

Завданням адміністративного судочинства, за приписами ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту КАС України), є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Судом встановлено, що предметом розгляду у цій адміністративній справі є правомірність розпорядження голови Зіньківського районного суду Полтавської області від 27.12.2024 «Щодо передачі справи на розгляд до іншого суду», яким, з урахуванням того, що після задоволення відводів (самовідводів) суддями Зіньківського районного суду Полтавської області неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи, та з метою забезпечення права скаржниці на доступ до правосуддя, матеріали справи №535/139/15 передано до Гадяцького районного суду Полтавської області, для розгляду по суті.

Колегія суддів враховує, що згідно з пунктом 2 частини першої статті 31 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи.

Частиною четвертою статті 31 ЦПК України встановлено, що передача справи з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі розпорядження голови суду на розгляд суду, найбільш територіально наближеного до цього суду.

З такого правового регулювання слідує, що у випадку задоволення відводів (самовідводів) та неможливості утворити новий склад суду, ЦПК України передбачає процедуру передачі справи до іншого суду.

Отже, процедура передачі справи до іншого суду врегульована процесуальними нормами ЦПК України, а тому голова суду, видаючи розпорядження про направлення конкретної цивільної справи для розгляду до іншого суду, не здійснює повноваження, що належить до сфери управлінської діяльності, та не наділений дискреційними повноваженнями, а реалізує обов`язок, визначений процесуальним законом, з метою забезпечення права на судовий захист особи, яка звертається до суду, та здійснення правосуддя.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

Статтею 378 ЦПК України визначено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

Тож у випадку порушення судом при розгляді конкретної цивільної справи норм процесуального права, зокрема правил територіальної підсудності справи, особа, яка є учасником такої цивільної справи, вправі захистити свої порушені права щодо розгляду цивільної справи належним судом шляхом подання апеляційної скарги на відповідне судове рішення в цивільній справі, а не шляхом звернення до адміністративного суду за судовим захистом в порядку адміністративного судочинства про оскарження розпорядження голови суду про передачу справи до іншого суду.

Більше того, ЦПК України не передбачає процедури повернення справи до суду у випадку скасування розпорядження про її передачу.

У частині другій статті 124 Конституції України закріплено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до правових висновків сформованих Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі №826/56/18, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 1540/4005/18, в якій також зазначено, що відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності. Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду.

У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів доходить висновку, що дії/рішення голови суду щодо передачі справи до іншого суду не є публічно-правовими відносинами, оскільки такі дії/рішення не пов`язані з реалізацією публічно-владних управлінських функцій.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що зміст правовідносин у даній справі не є владно-управлінськими, стосуються дій/бездіяльності суду щодо розгляду процесуальних питань, відтак, такий спір не можна класифікувати як публічно-правовий і його не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства та будь-якого іншого судочинства, оскільки такий позов взагалі не може розглядатися судами.

Вищенаведені висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 23.02.2023 року у справі №580/3302/22, від 08.05.2023 року у справі №580/2605/22, від 31.05.2023 року у справі №580/6456/22, від 11.08.2023 року у справі № 580/6423/22, від 13.06.2024 у справі №280/8200/23, які в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов`язковими для врахування при розгляді даної справи.

Згідно з п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, необхідно тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це, не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Отже, у цій справі поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» щодо заявлених ОСОБА_1 вимог слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вище вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, викладеним в оскаржуваній ухвалі, про те, що провадження у справі №440/1793/25 за позовом ОСОБА_1 до Зіньківського районного суду Полтавської області, третя особа - Гадяцький районний суд Полтавської області, про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії, підлягає закриттю.

Доводи апеляційної скарги позивачки свідчать про її незгоду з розпорядженням голови Зіньківського районного суду Полтавської області від 27.12.2024 про передачу справи №535/139/15 до Гадяцького районного суду Полтавської області та жодним чином не спростовують висновки суду про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення питання, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою, прийнятою на підставі з`ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції прийняв оскаржувану ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 по справі № 440/1793/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. ПодобайлоСудді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий Повний текст постанови складено 30.06.2025 року