Ухвала від 22.09.2025 по справі 440/1793/25

УХВАЛА

22 вересня 2025 року

м. Київ

справа №440/1793/25

адміністративне провадження №К/990/33824/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Білак М. В., Мацедонської В. Е., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі №440/1793/25 за позовом ОСОБА_1 до Зіньківського районного суду Полтавської області, третя особа: Гадяцький районний суд Полтавської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просила: визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 грудня 2024 року про передачу до іншого суду - Гадяцького районного суду Полтавської області цивільної справи, а саме: №535/139/15 для розгляду її по суті; зобов`язати Зіньківський районний суд Полтавської області передати цивільну справу, а саме: №535/139/15 до Котелевського районного суду Полтавської області для розгляду її по суті; стягнути з Зіньківського районного суду Полтавської області на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в сумі 3208,15 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 31 березня 2025 року).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2025 року, закрито провадження у справі №440/1793/25 за позовом ОСОБА_1 .

Не погодившись із оскаржуваними судовими рішеннями, позивач звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.

У зв`язку з перебуванням у відпустці члена судової колегії - судді Верховного Суду Мацедонської В.Е. у період 20 серпня 2025 року по 19 вересня 2025 року (наказ від 30 липня 2025 року №3631/0/5-25), питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою вирішується в перший день після виходу судді з відпустки.

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частинами першою-третьою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено у відкритому судовому засіданні 30 червня 2025 року, а касаційну скаргу передано до відділення поштового зв`язку 06 серпня 2025 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.

Одночасно з касаційною скаргою скаржник порушує питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано хворобою позивача, на підтвердження чого додано виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого.

Вирішуючи заяву скаржника в частині поновлення строків на касаційне оскарження, колегія суддів виходить з наступного.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків.

Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством

Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.

Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Судом не приймаються до уваги доводи скаржника щодо хвороби у період з 07 серпня 2025 року по 13 серпня 2025 року, оскільки лікування відбулося після закінчення строку на касаційне оскарження судового рішення.

Крім того, скаржником не зазначено жодних причин та не надано Суду жодних доказів на підтвердження поважності пропуску строку на подання касаційної скарги у період з 30 червня 2025 року по 30 липня 2025 року.

Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

За приписами абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Положеннями статті 330 КАС України визначено вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

За приписами пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстави, на яких подається касаційна скарга з визначенням передбачених статтею 328 цього Кодексу підстав.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій та третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (абзац 4).

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми права чи неправильність її застосування.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що аргументи заявника зводяться до часткового опису обставин справи, з посиланням на норми ЦПК України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Проте аргументів щодо неправомірності застосування судами попередніх інстанцій приписів пункту 1 частини першої статті 238 КАС України не наведено.

Суд наголошує, що підставами касаційного оскарження можуть бути не будь-які порушення процесуального права, а лише ті, які впливають на правильність вирішення судом процесуального питання або які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Судами встановлено, що предметом розгляду у цій адміністративній справі є правомірність розпорядження голови Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 грудня 2024 року «Щодо передачі справи на розгляд до іншого суду», яким, з урахуванням того, що після задоволення відводів (самовідводів) суддями Зіньківського районного суду Полтавської області неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи, та з метою забезпечення права скаржника на доступ до правосуддя, матеріали справи №535/139/15 передано до Гадяцького районного суду Полтавської області, для розгляду по суті.

Відповідно до правових висновків сформованих Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі №826/56/18, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 1540/4005/18, де зазначено, що відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності. Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду.

Суди виходили з того, що дії/рішення голови суду щодо передачі справи до іншого суду не є публічно-правовими відносинами, оскільки такі дії/рішення не пов`язані з реалізацією публічно-владних управлінських функцій.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено що зміст правовідносин у даній справі не є владно-управлінськими, стосуються дій/бездіяльності суду щодо розгляду процесуальних питань, відтак, такий спір не можна класифікувати як публічно-правовий і його не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства та будь-якого іншого судочинства, оскільки такий позов взагалі не може розглядатися судами.

Судом апеляційної інстанції враховано правову позицію Верховного Суду викладену у постановах від 23 лютого 2023 року у справі №580/3302/22, від 08 травня 2023 року у справі №580/2605/22, від 31 травня 2023 року у справі №580/6456/22, від 11 серпня 2023 року у справі № 580/6423/22, від 13 червня 2024 року у справі №280/8200/23.

Водночас касаційна скарга не містить обгрунтувань неправомірності застосування судом апеляційної інстанції приписів пункту 1 частини першої статті 238 КАС України або порушення ним інших процесуальних норм/

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції: заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку, уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскаржуваного судового рішення та обґрунтувань своєї позиції.

Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі №440/1793/25.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі №440/1793/25 залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.

Суддя-доповідач В. М. Соколов

Судді М. В. Білак

В. Е. Мацедонська