Ухвала від 01.07.2025 по справі 420/20017/23

УХВАЛА

01 липня 2025 року

м. Київ

справа №420/20017/23

адміністративне провадження № К/990/9950/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколов В.М.,

розглянув як суд касаційної інстанції в порядку письмового провадження адміністративну справу № 420/20017/23

за позовом заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси, в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, Одеської обласної військової адміністрації до Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Пересипський», Комунального підприємства «Сервісний центр», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Одеської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання приведення захисної споруди цивільного захисту у належний технічний стан та готовність до укриття населення,

за касаційною скаргою Одеської міської ради на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року, ухвалену у складі головуючого судді Димерлія О.О., суддів: Танасогло Т.М., Крусяна А.В.,

УСТАНОВИВ:

Обставини справи

04.08.2023 заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (далі - ГУ ДСНС в Одеській області), Одеської обласної військової адміністрації, звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Пересипський» щодо утримання у неналежному технічному стані, непридатному для використання за цільовим призначенням, споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття) № 56764, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова гора, буд. 6а;

- зобов`язати Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Пересипський» привести у належний технічний стан, придатний для використання за цільовим призначенням, споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття) № 56764, яке знаходиться за вказаною адресою.

Необхідність подання цього позову саме заступником керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси обґрунтовано тим, що незважаючи на збройну агресію російської федерації проти України ГУ ДСНС в Одеській області, Одеською обласною військовою адміністрацією, як спеціально уповноваженими органами у сфері контролю за станом утримання та використання об`єктів цивільного захисту, не вжито повних, вичерпних та достатніх заходів для зобов`язання Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Пересипський» привести споруду цивільного захисту (протирадіаційне укриття) № 56764, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова гора, буд. 6а, у належний технічний стан, придатний для використання за цільовим призначенням.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 у справі № 420/20017/23 заяву відповідача Комунального підприємства «Сервісний центр» та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Одеської міської ради, про залишення позову без розгляду задоволено.

Позовну заяву заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі ГУ ДСНС в Одеській області, Одеської обласної військової адміністрації до Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Пересипський», Комунального підприємства «Сервісний центр», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Одеської міської ради, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання приведення захисної споруди цивільного захисту у належний технічний стан та готовність до укриття населення - залишено без розгляду.

Залишаючи без розгляду позов, суд першої інстанції виходив із того, що ГУ ДСНС в Одеській області та Одеська обласна військова адміністрація не мають повноважень на звернення до суду із позовними вимогами, які прокурором заявлено в позові.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2024 апеляційну скаргу заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси задоволено, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції й направляючи справу на продовження розгляду, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки ГУ ДСНС в Одеській області спільно з Одеською обласною військовою адміністрацією, які забезпечують контроль за готовністю споруди цільного захисту № 56764 до використання за призначенням, проявляючи пасивну поведінку не здійснюють контроль за готовністю сховища, не здійснюють захисту інтересів держави, а відповідач не приводить сховище у готовність до використання за призначенням, то у цьому випадку наявний виключний випадок за якого заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси зобов`язаний вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Провадження в суді касаційної інстанції

Від Одеської міської ради до Суду надійшла касаційна скарга на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2024, у якій скаржник просить її скасувати та залишити в силі ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2023.

У касаційній скарзі скаржник зазначає про помилковість висновків суду апеляційної інстанції про наявність у прокурора підстав для звернення з цим позовом.

Скаржник наводить доводи про те, що умовою звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі органу державної влади є бездіяльність такого органу, тобто не здійснення ним передбачених законом дій для захисту відповідних інтересів держави. Якщо чинне законодавство не передбачає повноважень ГУ ДСНС в Одеській області та Одеської обласної військової адміністрації на пред`явлення позовів з вимогами про приведення захисної споруди у стан готовності, то, відповідно, і в прокурора також немає права на звернення до суду з такими вимогами в інтересах держави в особі ГУ ДСНС в Одеській області та Одеської обласної військової адміністрації.

Касатор стверджує, що звернення прокурора з позовом у цій справі свідчить про намагання встановити обов`язок комунального підприємства щодо вжиття заходів з приведення захисної споруди цивільного захисту до належного стану, хоча такий обов`язок встановлено законом та виконується безвідносно до наявності або відсутності відповідного рішення суду.

На підтвердження зазначених доводів скаржник посилається на висновки Верховного Суду викладені у постановах від 03.08.2023 у справі № 260/4120/22, від 29.08.2023 у справі № 160/9125/22, від 11.08.2023 у справі № 560/10015/22, від 05.09.2023 у справі № 260/4044/22 у подібних правовідносинах.

У відзиві на касаційну скаргу Суворовська окружна прокуратура міста Одеси зазначила про помилковість доводів Одеської міської ради щодо відсутності у ГУ ДСНС в Одеській області та Одеської обласної військової адміністрації повноважень на звернення до суду з подібним позовом.

Прокурор зауважує, що питання утримання захисної споруди у готовому до використання стані відповідає інтересам суспільства і держави та має виключне значення для забезпечення захисту мирного населення, а уповноважені органи допустили порушення вимог законодавства та бездіяльність, яка полягала у незастосуванні права на звернення до суду з позовом, як передбачено законодавством, тому звернення прокурора до суду з указаним позовом є єдиним ефективним способом захисту інтересів держави у правовідносинах, що виникли, та відповідає вимогам статті 23 Закону України «Про прокуратуру» і статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Прокурор, зокрема зазначає, що питання можливості звернення до суду прокурора в інтересах держави з позовом, що стосується неналежного утримання захисних споруд, уже розглядалося Великою Палатою Верховного Суду, яка у постанові від 15.05.2019 у справі № 820/4717/16 зазначила про можливість ДСНС бути позивачем у подібних правовідносинах з огляду на її завдання та функції у сфері цивільної оборони та захисту населення в умовах надзвичайних ситуацій.

Ухвалою Суду від 02.04.2024 відкрито касаційне провадження за вказаною скарго, а ухвалою від 25.06.2025 закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Висновки Верховного Суду

У цій справі предметом касаційного оскарження є судове рішення суду апеляційної інстанції, яким скасовано ухвалу суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Після відкриття провадження у цій справі, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (у складі колегії суддів) ухвалою від 21.08.2024 передав на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу № 380/970/24 для відступу від висновку, викладеного в ухвалах від 02.07.2024 у справі № 640/6003/22 та від 11.07.2024 у справі № 380/4008/24, відповідно до якого постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції (яка перешкоджає подальшому провадженню у справі) і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, не може бути предметом касаційного оскарження,

В ухвалі від 19.03.2025 у справі № 380/970/24 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від указаної позиції, мотивуючи це, зокрема, таким.

Частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, якою визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Це означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).

Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 1402-VIII Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

За правилами пункту 1 частини другої статті 36 Закону № 1402-VIII Верховний Суд здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції в порядку, встановленому процесуальним законом.

Таким процесуальним законом для Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду є КАС України, який визначає його юрисдикцію та повноваження, встановлює порядок здійснення судочинства, у тому числі як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, яким відповідно до статті 327 цього Кодексу, є Верховний Суд.

Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, право на касаційне оскарження судових рішень закріплено у Конституції України (пункт 8 частини першої статті 129 Конституції України), у Законі № 1402-VIII (частина перша статті 14), у КАС України (зокрема, у частині першій статті 13).

На відміну від попередньої редакції статті 129 Конституції України, якою однією із засад судочинства визначалося «забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом», її чинна редакція (з урахуванням змін, унесених Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII) однією з основних засад судочинства визначає «забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення».

Необхідність та мета таких змін розкривається в Пояснювальній записці до проєкту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», у якій зазначено, що запропонована нова редакція положення щодо забезпечення права на апеляційний перегляд та касаційне оскарження мінімізує наявні у чинній редакції пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України ризики розширеного тлумачення на рівні закону винятків із цього правила, що у наслідку спричиняє до обмеження конституційного права особи на оскарження судового рішення.

Водночас установлення законом виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, надає змогу побудувати ефективну судову систему, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення.

Надалі, з метою обмеження можливості оскарження в касаційному порядку окремих процедурних судових рішень, законодавець прийняв Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Так, у Пояснювальній записці до проєкту Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» зазначено, що законопроєктом запроваджуються розумні процесуальні фільтри, зокрема, для касаційного оскарження судових рішень.

Запроваджені Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»зміни основних засад судочинства знайшли своє відображення у статті 2 КАС України, пунктом 7 частини третьої якої передбачено, що однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом.

Таким чином, законодавцем послідовно унормовано засади адміністративного судочинства, які спрямовані на обмеження можливості касаційного оскарження окремих процедурних судових рішень як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції.

При цьому обмеження права на касаційне оскарження відповідають Конституції України та узгоджуються з правовими позиціями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладеними, зокрема, у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France», заява № 21920/93; у рішенні від 23.10.1996) та «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain»; заява 26737/95; у рішенні від 19.12.1997), в яких зауважено, що умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. З огляду на особливий статус суду касаційної інстанції процесуальні процедури в ньому можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження здійснюється після розгляду справи судом першої, а потім - апеляційної інстанції.

Такі підходи було втілено у статті 328 КАС України, якою регламентовано право на касаційне оскарження, яке доступне певному колу суб`єктів, визначеному частиною першою цієї статті, та щодо чітко окреслених судових рішень з процесуальних питань, які можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції, які визначені в частинах другій і третій цієї норми процесуального закону.

Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

У касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їхнього перегляду в апеляційному порядку (частина друга статті 328 КАС України).

Відповідно до зазначених пунктів частини першої статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: повернення заяви позивачеві (заявникові) (пункт 3), відмови у відкритті провадження у справі (пункт 4), залишення позову (заяви) без розгляду (пункт 12), закриття провадження у справі (пункт 13), відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (пункт 17), заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження (пункт 20).

Водночас частиною третьою статті 328 КАС України обумовлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Таким чином, частиною першою статті 328 КАС України передбачена можливість касаційного оскарження рішень судів першої інстанції, якими закінчено судовий розгляд (частина третя статті 241 КАС України), після апеляційного перегляду справи, а також постанов суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Проте таке оскарження можливе лише у випадку, якщо суд вирішив питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка звертається з касаційною скаргою.

Натомість частина друга зазначеної норми процесуального закону встановлює виключний перелік процесуальних рішень суду першої інстанції, які, після їхнього перегляду апеляційним судом, можуть бути переглянуті в касаційному порядку.

Частина третя зазначеної статті передбачає право на касаційне оскарження ухвал суду апеляційної інстанції, перелік яких також є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Аналіз наведеного свідчить про те, що ухвали суду першої інстанції, які, відповідно до частини другої статті 328 КАС України, підлягають касаційному оскарженню, за суттю є такими, що або мають певний вплив на права та обов`язки учасників процесу, який за своїм характером і природою може прирівнюватися до впливу, який має рішення суду, яким вирішено спір по суті (ухвали про: забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову), або перешкоджають реалізації учасникам процесу фундаментального права на доступ до суду, тобто перешкоджають подальшому провадженню у справі (зокрема, ухвали про: повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі, залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі).

На думку суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, якщо відповідне втручання чи обмеження щодо прав і свобод учасника адміністративного процесу усунуте судом апеляційної інстанції, а ухвала суду першої інстанції, яка становила таке втручання, скасована, то і відсутній предмет касаційного перегляду.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду також звернув увагу на те, що за змістом частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Отже, у разі ухвалення судом апеляційної інстанції постанови про скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі (зокрема, ухвали про: повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі, залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі) та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, усуваються перешкоди для подальшого провадження у справі, тому суд касаційної інстанції, у силу положень КАС України, не має повноважень для перегляду такої постанови суду апеляційної інстанції.

Таким чином, ураховуючи висновки Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 19.03.2025 у справі № 380/970/24, постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за результатом перегляду ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі (зокрема, ухвал про: повернення заяви позивачеві (заявникові), відмови у відкритті провадження у справі, залишення позову (заяви) без розгляду, закриття провадження у справі), якою така ухвала була скасована, а справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду, не може бути предметом касаційного оскарження.

За загальним правилом, відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на викладене, ураховуючи наведені норми КАС України, Суд дійшов висновку, що оскаржуване у цій справі судове рішення не підлягає перегляду в касаційному порядку, відповідно до Глави 2 розділу III КАС України, у зв`язку з чим касаційне провадження необхідно закрити.

Від заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси до Верховного Суду надійшло клопотання про зупинення провадження в справі № 420/20017/23 до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду в складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у справі № 260/4199/22.

Обґрунтовуючи наявність підстав для зупинення провадження у справі, заявник вказує, що ухвалою Верховного Суду від 25.01.2024 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу № 260/4199/22 за позовом керівника Хустської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області до Комунального некомерційного підприємства «Лікувально - профілактична установа Міжгірська районна лікарня Міжгірської селищної ради Закарпатської області», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міжгірської селищної ради, про зобов`язання вчинити певні дії.

Підставою для передачі цієї справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду слугувало те, що в судових палатах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформувалася різна практика застосування норм статті 53 КАС України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в частині повноважень прокурора щодо захисту інтересів держави шляхом реалізації права на звернення в особі суб`єкта владних повноважень до суду із позовом, що очевидно потребує формування єдиної правозастосовної практики з означеного питання.

Як убачається зі змісту клопотання заявник вважає, що правовідносини у справах № 420/20017/23 та № 260/4199/22 є подібними, а відтак, результати розгляду останньої матимуть вплив на вирішення цієї справи.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Вирішуючи подане клопотання, Суд установив, що 20.06.2024 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду повернув справу № 260/4199/22 відповідній колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Крім того, за наслідками розгляду касаційної скарги заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури у справі № 260/4199/22 Верховний Суд ухвалив постанову від 03.03.2025.

За таких обставин підстави для зупинення провадження у справі №4 20/20017/23 до набрання законної сили рішенням об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 260/4199/22 відсутні.

Отже, у задоволенні клопотання про зупинення провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 3, 236, 340, 341, 339, 345, 355, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси про зупинення провадження у справі № 420/20017/23 до набрання законної сили рішенням об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 260/4199/22.

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Одеської міської ради на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 420/20017/23 за позовом заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси, в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, Одеської обласної військової адміністрації до Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Пересипський», Комунального підприємства «Сервісний центр», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Одеської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання приведення захисної споруди цивільного захисту у належний технічний стан та готовність до укриття населення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов ,

Судді Верховного Суду