Постанова від 01.07.2025 по справі 333/1069/24

Дата документу 01.07.2025 Справа № 333/1069/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 333/1069/24 Головуючий в 1-й інстанції Тучков С.С.

Провадження № 22-ц/807/469/25 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2025 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Кочеткової І.В.,

суддів: Полякова О.З.,

Кухаря С.В.

секретар: Бєлова А.В.,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Східний лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про поновлення на роботі, третя особа Професійна спілка працівників лісового господарства України,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Макаренка Валентина Миколайовича на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Запорізьке лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про поновлення на роботі.

Зазначала, що з 01 лютого 2023 року вона працювала бухгалтером 1 категорії у Філії «Запорізьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України», яка була утворена внаслідок реорганізації Державного підприємства «Пологівське лісомисливське господарство» і позивачка була переведена до організації правонаступника. Також ОСОБА_1 зазначала, що є головою комісії з припинення Державного підприємства «Пологівське лісомисливське господарство» та головою профспілкового комітету керівником Пологівської районної організації профспілки працівників лісового господарства. Згідно з наказом директора Філії від 03 листопада 2023 року № 220-од прийнято рішення про скорочення чисельності працівників Філії «Запорізьке лісове господарство», у т.ч. підлягала скороченню посада бухгалтера 1 категорії. 03 листопада 2023 року на виконання наказу про скорочення посад ОСОБА_1 видано попередження про наступне звільнення, яке відбудеться 06 січня 2024 року. Одночасно з попередженням та в період до 06 січня 2024 року ОСОБА_1 не було запропоновано іншу роботу. Також керівництво Філії не одержало попередню згоду профспілки, членом якої є працівник, а також вищого органу цієї профспілки (профспілкової об`єднання). 05 січня 2024 року директором Філії видано наказ № 05-к про звільнення ОСОБА_1 з 06 січня 2024 року у зв`язку зі скороченням чисельності працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Позивачка вважає своє звільнення незаконним, а наказ № 5-к від 05 січня 2024 року таким, що підлягає скасуванню. Окрім того, позивачка зазначає, що самостійно утримує неповнолітню доньку. Вказує, що при її звільненні не було дотримано жодну з гарантій, передбачених ч. 2 ст. 40, ст. 252 КЗпП України, ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Враховуючи викладене, позивачка просила суд визнати незаконним і скасувати наказ Філії «Запорізьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України» «Про звільнення ОСОБА_2 » від 05 січня 2024 року № 05-к, поновити її на посаді бухгалтера 1 категорії Філії «Запорізьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України», а також стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 січня 2024 року до ухвалення судового рішення.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя 09 грудня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Макаренко В.М., подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням матеріального права. Так, як вказує представник позивача, суд не надав належної оцінки тому, що позивачці не було запропоновано іншої роботи на підприємстві, при цьому поклав обов`язок доказування відсутності відповідних вакансій на позивача. Окрім того, в апеляційній скарзі зазначається, що оскільки позивач є керівником профспілкової організації, то обов`язковою умовою для її звільнення є отримання на це згоди від виборного органу такої організації, а також згоди вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Відповідач скористався правом на надання відзиву на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскільки штатним розписом було передбачено лише одну посаду бухгалтера 1 категорії, саме цю посаду було виведено внаслідок скорочення штату працівників, і оскільки всі посади бухгалтера 1 категорії було скорочено переважне право позивачки порушене не було. Окрім того, відповідач у відзиві вказує, що оскільки ухвалою суду першої інстанції від 15 липня 2024 року було запитано згоду Пологівської районної організації профспілки працівників лісового господарства і Дніпропетровської обласної організації профспілки лісового господарства на звільнення ОСОБА_1 з посади бухгалтера 1 категорії, а 21 серпня 2024 року судом було отримано протокол засідання профспілкового комітету Пологівської районної організації профспілки працівників лісового господарства № 12 від 29 липня 2024 року про надання відповідної згоди, то звільнення позивача у зв`язку із скороченням чисельності працівників відбулося без порушень законодавства про працю. Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

В засідання апеляційного суду представник відповідача двічі не з`явився, двічі подав суду клопотання про слухання справи в режимі відео конференції, проте на відео зв`язок не вийшов, причини неявки у судове засідання не повідомив. Суд визнав причини повторної неявки відповідача у судове засідання неповажними і такими, що не перешкоджають розгляду справи по суті.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, доводи адвоката Макаренка В.М., який підтримав апеляційну скаргу і просив про її задоволення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 1-4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи,що ОСОБА_1 працювала напосаді бухгалтера1категорії зобліку фінансовихзобов`язань зобов`язками касирау Філії«Запорізьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України» по переведенню з Державного підприємства «Пологівське лісомисливське господарство» з 01 лютого 2023 року, що підтверджується копією трудової книжки та копією наказу № 62-к від 31 січня 2023 року (т. 1 а.с. 38-42, 59).

Позивач має вищу освіту за спеціальністю всесвітня історія (т. 1 а.с. 61).

ОСОБА_1 має дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 27, 62), батько якої ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а.с. 30).

Наказом т.в.о. генерального директора ДП «Ліси України» № 1540 від 11 вересня 2023 року, для ефективного функціонування підприємства та з метою переходу на безготівкові розрахунки, припинені готівкові розрахунки у філіях та структурних підрозділах підприємства, шляхом закриття кас до 31 жовтня 2023 року (т. 1 а.с. 54-55).

03 листопада 2023 року директором філії «Запорізьке лісове господарство» видано наказ № 220-од «Про скорочення чисельності працівників та внесення змін до штатного розпису філії», у зв`язку з окупацією частини Запорізької області, веденням бойових дій на території, де знаходяться лісництва філії, для забезпечення відповідності фактичної чисельності штату працівників філії, для оптимізації організаційної структури та штатної чисельності філії, відповідно до штатного розпису філії «Запорізьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України», затвердженого 03 листопада 2023 року генеральним директором ДП «Ліси України», який вводиться в дію з 07 січня 2024 року, яким, в числі інших, виведено зі штатного розпису посаду «бухгалтер 1 категорії», яку займала ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 68).

На виконання наказу Філії від 03 листопада 2023 року № 220-од «Про скорочення чисельності працівників та внесення змін до штатного розпису філії» листом № 610 від 03 листопада 2023 року бухгалтера 1 категорії ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, яке відбудеться 06 січня 2024 року. Із зазначеним попередженням ОСОБА_1 була ознайомлена 03 листопада 2023 року (т. 1 а.с. 8).

Наказом директора Філії «Запорізьке лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» № 05-к від 05 січня 2024 року ОСОБА_1 , бухгалтера 1 категорії, звільнено з 06 січня 2024 року у зв`язку зі скороченням чисельності працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (т. 1 а.с. 6).

ОСОБА_1 є головою комісії з припинення Державного підприємства «Пологівське лісомисливське господарство» та головою профспілкового комітету керівником Пологівської районної організації профспілки працівників лісового господарства (т. 1 а.с. 10-13).

Пологівська районна організація профспілки працівників лісового господарства входить до складу Профспілки працівників лісового господарства України та рішенням позачергової Конференції Дніпропетровської обласної організації профспілки працівників лісового господарства (протокол № 1 від 22 грудня 2023 року) була прийнята на профспілкове обслуговування Дніпропетровської обласної організації (т. 1 а.с. 104-106).

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 липня 2024 року запитано згоду Пологівської районної організації профспілки працівників лісового господарства і Дніпропетровської обласної організації профспілки працівників лісового господарства на звільнення ОСОБА_1 з посади бухгалтера 1 категорії Філії «Запорізьке лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», у зв`язку із скороченням чисельності працівників, п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, провадження у справі зупинено до одержання згоди або відмови у надані згоди профспілкових організацій (т. 1 а.с. 140).

Відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету Пологівської районної організації профспілки працівників лісового господарства № 12 від 29 липня 2024 року надано згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади бухгалтера 1 категорії Філії «Запорізьке лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», у зв`язку із скороченням чисельності працівників, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (т. 1 а.с. 147-149).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що судом не встановлено та позивачкою не доведено належними та допустимими доказами наявності у неї переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці (скорочення чисельності або штату працівників), зокрема не надано доказів наявності в неї більш високого рівня кваліфікації та продуктивності праці або підстав, визначених частиною другою статті 42 КЗпП України при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації. Окрім того, враховуючи надання згоди Пологівською районною організацією профспілки працівників лісового господарства на звільнення позивачки, її звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності працівників згідно з п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України відбулося без порушення вимог законодавства про працю.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону з огляду на таке.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно статті 22 КЗпП України відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 частини першої статті 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048 цс 15.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15.

Судом встановлено, що станом на листопад 2023 року та січень 2024 року у філіях ДП «Ліси України» налічувалось більше 400 вакансій за різними посадами, зокрема у філії «Гутянське лісове господарство» ДП «Ліси України» як станом на листопад 2023 року так і станом на січень 2024 року була наявна вакансія бухгалтера 2 категорії у відділі адмінперсонал, 0,5 ставки бухгалтера (без категорії) у цеху із переробки деревини, у філії «Зміївське лісове господарство» ДП «Ліси України» станом на листопад 2023 року та на січень 2024 року була наявна вакансія бухгалтера 1 категорії у відділі адмінперсонал, у філії «Полтавське лісове господарство» ДП «Ліси України» у період з листопада 2023 року по січень 2024 року була наявна вакансія провідного бухгалтера у відділі адміністративний персонал, у філії «Вінницьке лісове господарство» ДП «Ліси України» у період з листопада 2023 року по січень 2024 року була наявна вакансія провідного бухгалтера у відділі адміністративний персонал, у філії «Уманське лісове господарство» ДП «Ліси України» у період з листопада 2023 року по січень 2024 року була наявна вакансія бухгалтера 1 категорії та бухгалтера 2 категорії, у філії «Гайсинське лісове господарство» ДП «Ліси України» в апараті управління у період з листопада 2023 року по січень 2024 року була наявна вакансія бухгалтера 1 категорії, у філії «Жмеринське лісове господарство» ДП «Ліси України» у відділі адмінперсонал у період з листопада 2023 року по січень 2024 року була наявна вакансія бухгалтера 1 категорії, у філії «Чорноліське лісове господарство» ДП «Ліси України» в автотранспортному цеху у період з листопада 2023 року по січень 2024 року була наявна вакансія бухгалтера 2 категорії. Окрім того у філіях підприємства наявні й іншу вакантну роботу, яку позивач могла виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду, як то діловод, сторож, підсобний робітник, агент торговельний тощо. Вказане підтверджується відомостями про вакантні посади у ДП «Ліси України» та його філіях, наданими на виконання ухвали суду від 18 лютого 2025 року (т. 2 а.с. 25-113).

Разом з тим, як встановлено судом, відповідачем не було запропоновано позивачу роботу на інших вакантних посадах, що були наявні у філії «Запорізьке лісове господарство» та в інших філіях підприємства.

Враховуючи зазначене,колегія суддівприходить довисновку,що відповідачдопустив порушеннявимог ч.2ст.40,ч.3ст.49-2КЗпП Українищодо працевлаштуванняпрацівника,не врахувавшиправо позивачкина залишенняна роботіна аналогічнійабо іншійдоступній посаді.

Окрім того, колегія суддів погоджується з доводом апеляційної скарги щодо порушення роботодавцем додаткових гарантій працівника, який обраний до складу виборних профспілкових органів.

Так, згідно з ч. 3 ст. 252 КЗпП України та ч. 3 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

В порушення зазначених норм трудового законодавства, відповідач звільнив ОСОБА_1 без попереднього погодження з профспілковими організаціями.

Судом першої інстанції було запитано згоду Пологівської районної організації профспілки працівників лісового господарства та Дніпропетровської обласної організації профспілки працівників лісового господарства на звільнення ОСОБА_1 . На виконання ухвали суду Пологівською районною організацією профспілки працівників лісового господарства 29 липня 2024 року надано згоду на звільнення позивачки.

Однак, згода або відмова у її наданні від вищого виборного органу цієї професійної спілки не надходила.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 18 лютого 2025 року запитано згоду або відмову у наданні згоди Дніпропетровської обласної організації профспілки працівників лісового господарства на звільнення ОСОБА_1 , проте відповідь на адресу апеляційного суду не надходила.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що звільнення з роботи є крайнім заходом у зв`язку із об`єктивною неможливістю збереження трудових правовідносин або ж через небажання працівника продовжувати працювати на запропонованих умовах (найкращих умовах, які роботодавець об`єктивно має змогу запропонувати з урахуванням приписів трудового законодавства з дотриманням прав інших працівників).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що звільнення ОСОБА_1 , яка є головою профспілкового комітету керівником Пологівської районної організації профспілки працівників лісового господарства відбулось без дотримання відповідних гарантій, а отже відповідачем порушено норми трудового законодавства, у зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про необхідність поновлення позивача на посаді.

Доводи відповідача про те, що позивачка була прийнята на роботу бухгалтером з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки вона не мала відповідної фахової освіти, не є підставою для висновку про дотримання відповідачем процедури її звільнення з ініціативи роботодавця, оскільки трудовий договір було розірвано з підстав скорочення чисельності (штату) працівників, а не з підстав не відповідності працівника займаній посаді.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної вимоги про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, задоволенню також підлягає вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Так, при винесенні рішення про поновленні на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до абзацу 4 розділу 2 Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Абзацом 1 пункту 8 розділу 4 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Крім того, положеннями статті 241-1 КЗпП України передбачено, що строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Відповідно до пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (у редакції, чинній на час звільнення позивача з роботи) днем звільнення вважається останній день роботи.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач звільнена з займаної посади на підставі наказу Філії «Запорізьке лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» № 05-к від 05 січня 2024 року з 06 січня 2024 року у зв`язку зі скороченням чисельності працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Отже, останні два календарні місяці роботи позивача, що передують її звільненню є листопад та грудень 2023 року.

Із наданої суду першої інстанції довідки філії «Запорізьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України» від 05 березня 2024 року вих. № 87 вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 за відпрацьовані календарні дні у листопаді та грудні 2023 року становила 23764,15 грн. (13592,72 + 10171,43). Кількість фактично відпрацьованих днів у листопаді та грудні 2023 року 24 дні, розмір середньоденної заробітної плати складає 990,17 грн. (23764,15 /24). (т. 1 а.с. 92)

Розрахунок середньомісячної заробітної плати: якщо позивач працювала з п`ятиденним робочим тижнем, то у період з 07 січня 2024 року по 01 липня 2025 року було 387 робочих днів.

Отже, середній заробіток позивачки за час вимушеного прогулу за 387 робочих днів становить (387*990,17) = 383195,79 грн., яка підлягає стягненню із відповідача на користь позивачки.

Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У цій справі судовий збір за подання до суду позовної заяви, в якій міститься одна вимога немайнового характеру та одна вимога майнового характеру з ціною позову 383195,79 грн. складає: (3028О0,4) + (383195,79О1%) = 1211,20 + 3831,96 = 5043,16 грн., та за розгляд справи в суді апеляційної інстанції: 5043,16О150% = 7564,74 грн.

Таким чином, із відповідача на користь держави за розгляд справи підлягає стягненню судовий збір в розмірі 12607,90 грн.

Виходячи із зазначеного, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із задоволенням позовних вимог в повному обсязі.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Макаренка Валентина Миколайовича задовольнити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Східний лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про поновлення на роботі, третя особа Професійна спілка працівників лісового господарства України задовольнити.

Наказ Філії «Запорізьке лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» № 05-к від 05 січня 2024 року «Про звільнення ОСОБА_2 » скасувати.

Поновити ОСОБА_1 на посаді бухгалтера 1 категорії Філії «Східний лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» з 06 січня 2024 року.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Східний лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 383 195 (триста вісімдесят три тисячі сто дев`яносто п`ять) гривень 79 копійок.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Східний лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 12 607,90 (дванадцять тисяч шістсот сім) гривень 90 копійок.

Дата складання повної постанови 02 липня 2025 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуюча І.В. Кочеткова

Судді: О.З. Поляков

С.В.Кухар