Постанова

від 14.01.2008 по справі 47/382-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

47/382-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2008 р.                                                           Справа № 47/382-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Демченко В.О., судді Такмаков Ю.В. , Барбашова С.В.

при секретарі Соколовій Ю.І.

за участю представників сторін:

позивача - Венедіктова С.В. (дов. № б/н від 11.12.07р.)

відповідача -  не з'явився

третьої особи - Мар"єнкова О.М. (дов. № 3437-1/14 від 19.11.07р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Герць", м. Харків (вх. № 3716 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 30.11.07р. по справі № 47/382-07

за позовом Акціонерного товариства "Герць", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІНІКА", Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача  - Відкрите акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Харківської філії ВАТ "УСК "Дженералі Гарант", м. Харків (правонаступник Української страхової компанії "Гарант-Авто" в особі Харківської філії "Гарант-Авто", м. Харків)

про стягнення 25609,13 грн., -     

встановила:

У серпні 2007 року Акціонерне товариство "Герць" (м. Харків) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІНІКА" (м. Харків) про стягнення збитків та упущеної вигоди в розмірі 25609,13 грн., які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, позивач просив покласти на відповідача судові витрати у вигляді сплаченого держмита у розмірі 256,10 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.09.07р. до участі у даній справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача –Українську страхову компанію "Гарант-Авто" в особі Харківської філії "Гарант-Авто", м. Харків.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.11.07 р. по справі № 47/382-07 (суддя Светлічний Ю.В.) в позові відмовлено за його недоведеністю та необґрунтованістю.

Позивач з даним рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, оскільки вони є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

Відповідач та третя особа пояснень або заперечень по апеляційній скарзі не надали.

Представник відповідача в судове засідання 10.01.08р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки свого представника відповідач суд апеляційної інстанції не повідомив.

В судовому засіданні 10.01.08р. уповноважений представник третьої особи просив оскаржене рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, як необґрунтовану.

Заслухавши уповноважених представників позивача та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, в межах ст. 101  Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, позивач звертаючись до господарського суду Харківської області з даним позовом обґрунтував свої вимоги тим, що 06 лютого 2006 року на проспекті Людвіга Свободи сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів ЛАЗ-525280 (д.н. 00164 ХА), яким керував водій позивача (АТ "Герць") - Шпорт Е.В. та автомобіля ГАЗ-27051 (д.н. АХ 6930 АС), яким керував Григорків Б.Н., що працює водієм ТОВ "АВІНІКА". Згідно матеріалів адміністративної справи № 3-4074/06 власником транспортного засобу ГАЗ-27051 (д.н. АХ 6930 АС), яким керував Григорків Б.Н., є ТОВ "АВІНІКА".

В якості підстав для задоволення своїх позовних вимог позивач вказує на те, що постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.11.2006 р. по справі № 3-4074/06 винним в скоєнні цієї дорожньо-транспортної пригоди був визнаний водій ТОВ "АВІНІКА" –Григорків Б.Н.

Крім того, в обґрунтування вимог по стягненню збитків в розмірі 12309,13 грн. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та упущеної вигоди, пов'язаної з простоєм транспортного засобу, в розмірі 13300,00 грн., позивач надав калькуляцію рихтовочно-зварювальних та покрасочних робіт з ремонту автобуса ЛАЗ-525280 від 23.02.06 р. та рахунки-фактури №СФ-0000044 від 06.02.06р., №Счф-000074 від 10.02.06р., які були погашені платіжними дорученнями № 174 від 06.02.06р., № 216 від 13.02.06р., № 250 від 17.02.06р., № 282 від 22.02.06р.

Окрім того, наявною в матеріалах справи довідкою Державного підприємства "Харківський автомобільний ремонтний завод" автобус ЛАЗ-525280 в період з 06.02.06р. по 24.02.06р., позивач підтверджує знаходження даного транспортного засобу на ремонті. За цей період збитки від простою автобусу склали 13300,00 грн., про що свідчать надані позивачем квитково-касові листи отриманої виручки ідентичним автобусом марки ЛАЗ в період з 01.02.07 р. по 10.02.07р., який здійснює перевезення на маршруті № 285.

Оцінивши доводи позивача та відповідача у справі, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження того, що дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 06.02.06 р. на проспекті Людвіга Свободи, заподіяла яку-небудь матеріальну шкоду належному йому автомобілю ЛАЗ-525280 (д.н. 00164 ХА), а також не надано доказів, котрі б свідчили, що проведений ремонт пов'язаний саме з пошкодженнями, отриманими під час даної дорожньо-транспортної пригоди.

Окрім того, приймаючи оскаржене рішення господарський суд також визначився, що в підтвердження позовних вимог, позивачем були надані лише документи, які свідчать про здійснення останнім витрат на ремонт автомобіля ЛАЗ-525280, а тому вимога стосовно відшкодування упущеної вигоди визнана судом теж необґрунтованою, оскільки позивачем не доведено, що ремонт автомобіля (в період з 08.02.06р. по 23.02.06 р.), і, як наслідок, упущена вигода, була спричинена саме неможливістю використання та експлуатації вказаного транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

За приписами ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріали справи свідчать про те, що висновки господарського суду відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Проте, твердження заявника про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства при прийнятті оскарженого рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту суд апеляційної інстанції не вбачає.

Так, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Пункт 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ст. 1172 Цивільного Кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Отже, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативною управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно ст. 1192 Цивільного кодексу України суд може зобов'язати особу, яка спричинила збитки, відшкодувати їх у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення речі.

Разом з цим, при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності належить виходити з того, що відшкодування шкоди здійснюється відповідно до реальної вартості втраченого або пошкодженого майна, а також робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ та усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність, були використані нові деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості, в даному випадку при відшкодуванні збитків.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, а також обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В даному випадку, визначення розміру заподіяної шкоди, завданої майну позивача в результаті дорожньо-транспортної пригоди, повинно здійснюватися з урахуванням: технічного стану автомобілю до скоєння аварії та ступеню пошкодження автомобілю в ній, певної зношеності цього майна, у тому числі складових деталей та механізмів, а також запчастин, можливе використання яких необхідно у відновлювальному ремонті.

Однак, як свідчать матеріали справи, визначення матеріальних збитків, завданих позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відбувалось без проведення незалежної експертної оцінки відповідними установами за участю уповноважених осіб позивача та відповідача у справі. Позивачем не надано доказів щодо своєчасного проведення необхідних дій та заходів для поновлення його порушеного права.

З цих підстав не приймаються колегією суддів до уваги визначені заявником апеляційної скарги доводи в підтвердження розміру заподіяної шкоди у вигляді вартості проведеного Державним підприємством "Харківський автомобільний ремонтний завод" відновлювального ремонту автомобілю на суму 12309,13 грн. Більш того, оскільки даний ремонт здійснювався за договірними цінами, тому визначення реальної вартості відновлюваних робіт не виявляється можливим.

У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що зафіксовані протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 06.02.06р. (розділ "Огляд транспортних засобів") зовнішні пошкодження були повністю відображені в рахунку-фактурі № СФ-0000044 від 06.02.06р., котрий погашений позивачем платіжним дорученням № 174 від 06.02.06р., на підставі якого проведені ремонтні роботи автомобілю ЛАЗ-525280 (д.н. 00164 ХА). Вказане підтверджується також і наявною у матеріалах справи калькуляцією та довідкою.

Однак зазначені твердження заявника апеляційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки вказані документи не є належними доказами в розумінні ст. ст. 32-37 Господарського процесуального кодексу України.

Належних доказів в підтвердження дослідження експертом автомобілю з пошкодженнями, отриманими саме в результаті ДТП 06.02.06р., позивачем не надано. Інші докази в обґрунтування вартості відновлювального ремонту автомобілю ЛАЗ-525280 (д.н. 00164 ХА), окрім калькуляції та довідки, позивачем не представлені та в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням особливостей правил стягнення шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки, викладеним у ст. 1187 Цивільного кодексу України, відповідальність виникає при наявності трьох необхідних умов - наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою.

Проте, в матеріалах справи відсутні належні та обґрунтовані докази спричиненої шкоди, а саме її розміру, не доведений причинний зв'язок між противоправною дією та спричиненою шкодою.

Отже, з огляду на наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді сплати збитків в розмірі 12309,13 грн. за пошкодження належного позивачу транспортного засобу, так як визначення матеріальних збитків, завданих позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відбувалось без проведення у встановленому порядку експертної оцінки, яка б визначила належний до відшкодування їх розмір.

Наявність доведеного матеріалами справи факту вини працівника відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, на який звертає увагу заявник апеляційної скарги, не стосується предмету доказування у даній справі та не впливає на суть прийнятого у справі рішення.

Частинами першою та другою ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, оскільки відшкодування збитків є заходом цивільно-правової відповідальності, його застосування можливе лише за наявності умов відповідальності, передбаченої законом.

В підтвердження розшифровки розміру не отриманого прибутку, в зв'язку з пошкодженням автобусу ЛАЗ-525280 (д.н. 00164 ХА), позивач надав документи,  на підставі яких проводиться облік отриманого прибутку ідентичного автобусу марки ЛАЗ (р.н. 000-162 ХА), що здійснює автоперевезення маршрутом № 285.

Проте, як правомірно встановлено господарським судом, позивачем не доведено, що упущена вигода (внаслідок неможливості використання протягом ремонту) була спричинена саме неможливістю його експлуатації внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що належні докази в підтвердження обґрунтованості наведеної в розрахунку суми упущеної вигоди саме в розмірі 13300,00 грн., з урахуванням інших витрат (заробітної плати, вартості пального, тощо) позивачем не надані і у справі відсутні. Також, позивачем не доведена наявність чи відсутність можливості здійснювати перевезення пасажирів в інший спосіб, альтернативний тому, якого він був позбавлений. Не представлені позивачем і докази того, які заходи були ним вжиті щодо зменшення нанесених відповідачем збитків, пов'язаних з пошкодженням транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, прийнятим у даній справі рішенням господарський суд правомірно встановив відсутність всіх необхідних за законом умов покладення відповідальності на відповідача щодо відшкодування збитків та упущеної вигоди за заявленим позовом, з посиланням на їх недоведеність.

Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що позивач не надав судам доказів того, які саме механічні пошкодження були завдані автомобілю ЛАЗ-525280 (д.н. 00164 ХА) безпосередньо під час дорожньо-транспортної пригоди 06.02.06р., які деталі внаслідок технічних пошкоджень підлягали заміні, а які ремонту (реставрації), ступінь пошкодження деталей та вузлів, тощо.  

Враховуючи те, що в процесі розгляду справи як господарським судом  так і судом апеляційної інстанції, позивачем ніяких інших документів, ніж ті, що знаходяться в матеріалах справи, на підтвердження його позовних вимог не надано, тому колегія суддів, на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи, погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість та неправомірність позовних вимог.

При цьому, факти, викладені в апеляційній скарзі позивачем і його посилання на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства при розгляді справи, не знайшли свого підтвердження, а тому відсутні підстави для їх задоволення.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 30.11.2007р. по справі № 47/382-07   прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи позивача з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду,  -

постановила:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Герць", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 30.11.07р. по справі № 47/382-07 залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                                    Демченко В.О.  

                                 Судді                                                                    Такмаков Ю.В.  

                                                                                                               Барбашова С.В.