Ухвала від 03.07.2025 по справі 497/109/24

УХВАЛА

03 липня 2025 року

місто Київ

справа № 497/109/24

провадження № 61-8324ск25

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сакари Н. Ю. розглянув касаційну скаргу представника Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (району) - Шуля Володимира Володимировича, на рішення Болградського районного суду Одеської області від 07 серпня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 травня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Болградської міської ради Одеської області, Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (району) про припинення права власності, скасування запису про право власності,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (району) - Шуля В. В., на рішення Болградського районного суду Одеської області від 07 серпня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 травня 2025 року.

У касаційній скарзі міститься клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження. Оскільки останнім днем строку на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 22 травня 2025 року, повний текст якої складено 25 червня 2025 року, є 25 липня 2025 року, а касаційну скаргу подано до Верховного Суду 01 липня 2025 року, строк на касаційне оскарження заявницею не пропущено.

Згідно з пунктом п`ятим частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень);

Частиною першою статті 411 ЦПК України визначено такі підстави для касаційного оскарження: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою оскарження є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі

№ 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16).

Касаційна скарга не відповідає зазначеним вище вимогам.

У касаційній скарзі заявник не вказує підстави касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційних інстанцій відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, скарга не містить посилань на пункти, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, тобто заявник не визначив (не охарактеризував) самостійно такі посилання, як підставами касаційного оскарження.

Верховний Суд не може з власної ініціативи кваліфікувати підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки такий обов`язок покладено саме на заявника, тобто суд касаційної інстанції не має повноважень самостійно відокремлювати ті чи інші підстави касаційного оскарження вважаючи, що так розуміє сам заявник.

Отже, з метою усунення недоліків касаційної скарги заявнику необхідно надати уточнену касаційну скаргу, в якій зазначити підстави касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій, передбачені статтею 389 ЦПК України, додати докази надсилання скарги іншим учасникам справи.

Також, касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки заявником в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документу, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Касаційна скарга містить докази про сплату заявником 30 червня 2025 року судового збору у розмірі 1 937,95 грн.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 3 028,00 грн.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) за подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Заявник оскаржує судові рішення першої та апеляційної інстанцій, якими задоволено позов щодо однієї вимоги немайнового характеру (скасування запису про право власності) та майнового характеру щодо припинення права власності на 1/4 частку житлового будинку.

Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зроблено правовий висновок про те, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Тобто, набуття та/або припинення майнового права на майно (річ) є майновою вимогою, яка підлягає грошовій оцінці.

Отже, за подання касаційної скарги вимоги немайнового характеру судовий збір підлягає сплаті в розмірі 1 937,92 грн (3 028,00 х 0,4 х 200% х 0,8).

Проте, враховуючи, що ні касаційна скарга, ні судові рішення першої та апеляційної інстанцій не містять інформації щодо вартості спірної частки житлового будинку, для визначення ціни позову та відповідно розміру судового збору суду необхідні відомості щодо вартості спірного майна.

З огляду на вказане вище, заявнику необхідно надати суду докази на підтвердження вартості 1/4 частки спірного житлового будинку, та доплатити судовий збір відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» з урахуванням вартості спірного майна та однієї вимоги немайнового характеру. За відсутності вказаних відомостей вирішення питання про відкриття касаційного провадження не вбачається можливим, оскільки суд не може встановити точну ціну позову.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві, Печерський район, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (району) - Шуля Володимира Володимировича, на рішення Болградського районного суду Одеської області від 07 серпня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 травня 2025 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали до 21 липня 2025 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо оформлення касаційної скарги відповідно до вимог статті 392 ЦПК України касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н. Ю. Сакара