Рішення від 30.06.2025 по справі 902/1240/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" червня 2025 р. Cправа № 902/1240/21(902/153/25)

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Полотнянко Б.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" (код ЄДРПОУ 36726560)

до: ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1 )

про стягнення 1 274 120,00 грн.

в межах справи № 902/1240/21

за заявою: Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" (код ЄДРПОУ 36726560)

про банкрутство

представники сторін:

позивача: Гонта О.А., ліквідатор

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1240/21 за заявою ГУ ДПС у Вінницькій області до ТОВ "Дніпроолія" про банкрутство.

Провадження у справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури боржника.

Так, постановою від 15.08.2022 року ТОВ "Дніпроолія" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Гонту О.А.

07.02.2025 року до суду від ТОВ "Дніпроолія" надійшла позовна заява б/н від 07.02.2025 року (вх.№ 160/25, сформовано в системі "Електронний суд") до ОСОБА_1 про стягнення 1 274 120,00 грн. вартості безпідставно набутого майна.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/1240/21(902/153/25), вказаний позов передано на розгляд судді Тісецькому С.С.

Ухвалою від 12.02.2025 року задоволено клопотання ТОВ "Дніпроолія" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Гонти О.А. № 02-37/90 від 07.02.2025 року про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви про відшкодування вартості майна, в межах справи № 902/1240/21. Ухвалено відстрочити позивачу сплату судового збору за звернення до суду з позовною заявою б/н від 07.02.2025 року до ОСОБА_1 про стягнення 1 274 120,00 грн. вартості безпідставно набутого майна, в межах справи № 902/1240/21 - до ухвалення судового рішення по даному спору. Відкрито провадження у справі № 902/1240/21(902/153/25) за позовом ТОВ "Дніпроолія" до ОСОБА_1 про стягнення 1 274 120,00 грн. вартості безпідставно набутого майна, в межах справи №902/1240/21 про банкрутство ТОВ "Дніпроолія". Ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 19.03.2025 року.

17.03.2025 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 19.03.2025 року розгляд справи призначено на 30.04.2025 року.

17.04.2025 року до суду від представника позивача надійшла відповідь б/н від 17.04.2025 року на відзив.

24.04.2025 року до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 24.04.2025 року.

28.04.2025 року до суду від представника відповідача надійшло заперечення б/н від 24.04.2025 року на відповідь на відзив.

20.05.2025 року до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення № 02-37/444 від 19.05.2025 року.

25.06.2025 року до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 25.06.2025 року.

В судове засідання на визначену дату з`явилась представник позивача. Відповідач повноважного представника для участі в судовому засіданні не направив.

Натомість, 30.06.2025 року до суду від представника відповідача надійшла заява б/н від 30.06.2025 року про відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв`язку з участю в інших кримінальних справах, що розглядаються у Васильківському міськрайонному суді Київської області.

Представник позивача щодо даної заяви зазначила про можливість розгляду справи за наявної явки учасників справи, з огляду на тривалий розгляд справи.

Суд, дослідивши заяву представника відповідача про відкладення розгляду справи, заслухавши думку представника позивача, дійшов наступного висновку, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. №475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд звертає увагу на те, що наведені у заяві представника відповідача обставини щодо неможливості його явки в судове засідання з причин зайнятості в інших судових засіданнях, не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні наведених приписів ст. 202 ГПК України.

Поміж з тим, суд зауважує, що відповідач не був позбавлений права участі в судовому засіданні особисто, або ж уповноважити на участь у справі іншого представника.

Крім того, суд критично оцінює доводи представника відповідача щодо надання переваги участі в іншому судовому засіданні.

Також, суд приймає до уваги, що розгляд даної справи вже неодноразово відкладався.

Водночас, слід зазначити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова Верховного Суду від 07.07.2022 року у справі № 918/539/16).

З огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви представника відповідача про відкладення розгляду справи.

В ході розгляду справи, представник позивача надала пояснення щодо заявлених позовних вимог, підтримала їх та просила задоволити.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дійшов наступного висновку з огляду на таке.

Так, за змістом позовної заяви та наявних матеріалів справи, вбачається наступне.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 27.06.2024 у справі №902/1240/21(902/1502/23) задоволено позов ТОВ "Дніпроолія" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Гонти О.А. до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння у справі №902/1240/21 (902/1502/23), в межах справи №902/1240/21 про банкрутство ТОВ "Дніпроолія", в повному обсязі. Витребувано у ОСОБА_1 на користь ТОВ "Дніпроолія" транспортний засіб ВМW Х5 2015 р.в. № двигуна НОМЕР_2 , VIN № кузова НОМЕР_3 .

Після набрання законної сили вказаним рішенням у справі №902/1240/21(902/1502/23), судом було винесено наказ про його примусове виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, у вказаному вище рішенні від 27.06.2024 по справі №902/1240/21(902/1502/23), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024, суд констатував, що:

ОСОБА_2 набула право на спірний транспортний засіб на підставі незаконного правочину (незаконність первинного правочину та, відповідно, незаконність вибуття спірного майна з власності позивача встановлено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 у справі №160/9596/19), а ТОВ "Дніпроолія" зазначений транспортний засіб ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_4 , ні ОСОБА_5 , ні ОСОБА_1 не передавало.

Відтак, в силу положень ч.1 ст.216 та ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України, вказані вище договори купівлі-продажу транспортного засобу, укладені в подальшому з третіми особами 19.10.2019, 13.01.2021, 23.04.2021 та 29.05.2021, є такими правочинами, що не породжують жодних правових наслідків з моменту їх вчинення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 у справі №160/9596/19 було встановлено незаконність відчуження ТОВ "Дніпроолія" на користь ОСОБА_2 за недійсним договором спірного транспортного засобу, що свідчить про вибуття спірного майна за таким договором всупереч волі власника - ТОВ "Дніпроолія", та зважаючи на те, що в ході подальшого продажу цих автомобілів третім особам, у підсумку ланцюгу договорів воно було набуто у власність відповідачем - ОСОБА_1 , а тому суд дійшов висновку, що спірний автомобіль, згідно вимог п.3 ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України та вищенаведених висновків Верховного Суду, підлягає витребуванню у ОСОБА_1 на користь законного власника - ТОВ "Дніпроолія".

Таким чином, у вказаному рішенні встановлено преюдиційний факт, який згідно зі статтею 75 ГПК України не потребує доказуванню, а саме, якщо ОСОБА_2 (первісний покупець) не набула права власності на транспортний засіб ВМW Х5 2015 р.в., то вона і не мала права на його відчуження, отже, право власності на спірний транспортний засіб не переходило від ТОВ "Дніпроолія" до ОСОБА_2 та в подальшому до наступних покупців.

А відтак, спірний транспортний засіб, який наразі безпідставно перебуває у ОСОБА_1 , має бути повернутий законному власнику - ТОВ "Дніпроолія".

В свою чергу, повернення вказаного рухомого майна до ліквідаційної маси ТОВ "Дніпроолія" та його реалізація в процесі ліквідаційної процедури надало б можливість спрямувати одержані від реалізації кошти на задоволення вимог кредиторів у справі №902/1240/21.

Окремо зауважую, що ще в процедурі розпорядження майном боржника ухвалою Господарського суду Вінницької області від 23.05.2022 по справі №902/1240/21 було оголошено в розшук (в тому числі з включенням до інформаційної підсистеми "Гарпун" інформаційно-телекомунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України" (та інших розшукових систем, за наявності таких), в тому числі, транспортний засіб марки ВМW моделі Х5, тип легковий - загальний універсал-В, об`єм двигуна 1995, 2015 року випуску, колір чорний, VIN № кузова НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_4 .

Також, вказаною ухвалою було зобов`язано правоохоронні органи провести у встановленому законом випадку затримання належних ТОВ "Дніпроолія" транспортних засобів (в тому числі, спірного транспортного засобу ВМW Х5 2015 р.в.) та передати їх після затримання арбітражному керуючому Гонті О.А.

Після чого, Управлінням інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП у Вінницькій області листом №1249/27/01-2022 від 30.05.2022 (копія відповіді додається) було повідомлено, що 27.05.2022 співробітниками управління до ІП "Гарпун" внесені відомості про розшук вказаних в зазначеній вище ухвалі та зареєстрованих за ТОВ "Дніпроолія" транспортних засобів.

Поряд з цим, за заявою ліквідатора ТОВ "Дніпроолія", 29.07.2024 Відділом державної виконавчої служби у місті Кам`янці-Подільському Кам`янець-Подільського району Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження №75655548 з примусового виконання Наказу Господарського суду Вінницької області №902/1240/21(902/1502/23) від 23.07.2024 (копія постанови про відкриття виконавчого провадження додається).

Як вбачається зі змісту документів, що містяться в Автоматизованій системі виконавчого провадження, 30.07.2024 державним виконавцем здійснено вихід за адресою: вул. Д. Донцова, 47, м. Кам`янець-Подільський та встановлено, що станом на дату огляду на території домоволодіння, біля території домоволодіння та гаражу витребуваний транспортний засіб ВМW Х5 був відсутній (копія Акту державного виконавця від 30.07.2024 додається).

Також, в АСВП містяться пояснення ОСОБА_1 від 31.07.2024 року (копія додається) про те, що транспортний засіб ВМW Х5 2015 р.в. № двигуна НОМЕР_2 , VIN № кузова НОМЕР_3 боржником передано в користування ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з чим, 01.08.2024 державним виконавцем ВДВС у м. Кам`янці-Подільському було доручено Першому Правобережному відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) здійснити перевірку наявності перебування транспортного засобу ВМW Х5 2015р.в.№ двигуна НОМЕР_2 , VIN № кузова НОМЕР_3 у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (копія Доручення про вчинення виконавчих дій додається).

Крім того, 05.08.2024 державним виконавцем також було оголошено в розшук транспортний засіб марки: ВМW Х5, 2015 р.в., категорії: легковий, колір чорний, № двигуна НОМЕР_2 , VIN № кузова НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , про що винесено відповідні постанови (копії додаються).

Проте, на теперішній час за результатами вжитих органами ДВС заходів в межах виконавчого провадження №75655548 не встановлено місцезнаходження витребуваного на користь ТОВ "Дніпроолія" транспортного засобу ВМW Х5, 2015 р.в. (копії відповідей ВДВС у м. Кам`янці-Подільському, наданих на запити арбітражного керуючого, додаються).

30.01.2025 державним виконавцем повторно здійснено вихід за адресою: вул. Д. Донцова, 47, м. Кам`янець-Подільський та не виявлено там витребуваного транспортного засобу ВМW Х5 (копія Акту державного виконавця від 30.01.2025 додається).

Також, станом на сьогоднішній день не дав результату розшук правоохоронними органами вищеперерахованих транспортних засобів, оголошений ухвалою Господарського суду Вінницької області від 23.05.2022 по справі №902/1240/21, який триває понад два роки та вісім місяців (копії відповідей відповідних управлінь ГУНП, наданих на запити арбітражного керуючого, додаються).

Таким чином, рішенням Господарського суду Вінницької області від 27.06.2024 по справі №902/1240/21(902/1502/23) зазначений вище транспортний засіб ВМW Х5, 2015 р.в. було витребувано у Відповідача, так як встановлено відсутність правових підстав для подальшого його перебування у ОСОБА_1 .

А відтак, спірний транспортний засіб безпідставно перебуває у Відповідача.

Однак, ні розшук цього транспортного засобу правоохоронними органами, ні вжиті державним виконавцем заходи в межах виконавчого провадження №75655548 не призвели до його повернення законному власнику - Позивачу.

У даному випадку, враховуючи положення ст.ст. 1166, 1212, 1213 ЦК України, у зв`язку з неможливістю повернути майно Позивачу, вбачається обов`язок Відповідача відшкодувати Позивачу вартість цього безпідставно набутого рухомого майна (транспортного засобу).

За вимогами ст. 1213 ЦК України пріоритетним є повернення потерпілому безпідставно набутого майна в натурі, відшкодування його вартості допускається лише в разі неможливості повернення в натурі. При цьому, така вартість визначається на момент розгляду судом відповідної справи (постанова Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 915/940/18).

Варто зауважити, що припис про визначення вартості безпідставно набутого майна станом на дату розгляду судом справи про повернення майна застосовується тоді, коли під час розгляду такої справи буде встановлено неможливість повернення цього майна в натурі. Разом з тим, на момент розгляду справи №902/1240/21(902/1502/23) про витребування транспортного засобу у Відповідача це майно існувало в натурі. Лише відповіді державного виконавця та органів поліції, що додаються до цієї Позовної заяви, свідчить про неможливість повернути витребуване майно Позивачу.

Відтак, вартість безпідставно набутого майна має визначатись на момент розгляду судом цієї справи.

Так, згідно Інформаційної довідки про середню ринкову вартість транспортного засобу (копія додається), наданої незалежним оцінювачем на замовлення ліквідатора ТОВ "Дніпроолія", середньоринкова вартість неповерненого банкруту транспортного засобу ВМW Х5 2015 р.в. № двигуна НОМЕР_2 , VIN № кузова НОМЕР_3 в комплектному та працездатному стані, на митній території України станом на 05.02.2025 року, без врахування податку на додану вартість (ПДВ) складає 1 274 120,00 грн.

Таким чином, Позивач має право на відшкодування Відповідачем вартості неповерненого майна (транспортного засобу, витребуваного рішенням Господарського суду Вінницької області від 27.06.2024 по справі №902/1240/21(902/1502/23) в розмірі 1 274 120,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, окрім іншого, зазначає наступне.

Позивач, обґрунтовує свої вимоги посилаючись на статті 1212, 1213 ЦКУ, при цьому Позивач зазначає, що ні розшук транспортного засобу правоохоронними органами, ні вжиті державним виконавцем заходи в межах виконавчого провадження № 75655548 не призвели до його повернення Позивачу.

Разом з тим, Позивач не надав доказів, які б підтверджували, що у виконавчому провадженні № 75655548 (відкритому 29.07.2024р.) неможливо віднайти вищевказаний транспортний засіб. При цьому відсутні докази, що було здійснено перевірку перебування вищевказаного транспортного засобу у ОСОБА_6 , відповіді про результати перевірки немає, Позивачем відповідних доказів не надано.

Оскільки у виконавчому провадженні № 75655548 автомобіль, станом на даний час, не відшукано й постанову про зняття майна з розшуку не винесено, виконавчий лист не повернено, відповідач вважає твердження позивача, що автомобіль неможливо відшукати - безпідставними.

Таким чином, виконавцем у виконавчому провадженні № 75655548 не було повернуто виконавчий лист з підстави неможливості віднайдення автомобіля в результаті розшуку через 1 рік з дня оголошення розшуку (Постанова про розшук майна боржника від 05.08.2024р.), отже доказів неможливості повернути автомобіль немає, до того ж відсутні докази здійснення розшуку та вжиття інших заходів, зокрема, перевірки перебування вищевказаного транспортного засобу у ОСОБА_6 .

Декілька доданих до позову листів управлінь Національної поліції України датовані 2022 роком, тобто ще до відкриття ВП № 75655548.

Таким чином, доказів, що саме у ВП № 75655548 вищевказаний автомобіль не віднайдено, позивач не надав.

На переконання відповідача, з листів управлінь Національної поліції України, про розшук автомобіля поза межами ВП № 75655548, не зрозуміло, про які саме транспортні засоби йде мова (в листах транспортні засоби не зазначені), та чи взагалі дані відповіді стосуються вищевказаного транспортного засобу.

Відсутні докази здійснення розшуку в рамках ВП № 75655548 вищевказаного автомобіля в Дніпропетровській області, як і в інших областях України, окрім міста Вінниці.

З листа УКР ГУНП у Вінницькій області від 21.06.2024р.(15574) № СЕД-2710-2024, взагалі можна зробити висновок, що працівники поліції забули про розшук автомобіля, тому й зробили повторне орієнтування підрозділів ГУНП та УПП у Вінницькій області.

Також, у відзиві повідомлено, що дійсно, Відповідач передав вищевказаний автомобіль ОСОБА_6 .. Отже, Відповідач не володіє спірним автомобілем.

Таким чином, посилання Позивача на рішення Господарського суду Вінницької області від 27.06.2024р. по справі № 902/1240/21(902/1502/23), відповідно до якого встановлена відсутність правових підстав для подальшого його перебування у ОСОБА_1 , як і твердження Позивача про те, що у Відповідача майно існувало в натурі на момент розгляду справи № 902/1240/21(902/1502/23) є невірним, оскільки автомобіль було передано.

Позивач не надав доказів, чи відшукано вищевказаний автомобіль у ОСОБА_6 .

Виконавцем було ініційовано здійснення перевірки перебування вищевказаного транспортного засобу у ОСОБА_6 , проте доказів чи було здійснено відповідну перевірку, та результатів відповідної перевірки не надано.

Вочевидь, Позивач знає, що вищевказаний транспортний засіб був у поганому технічному стані, тому й бажає отримати грошові кошти в першу чергу, замість повернення транспортного засобу (що є пріоритетним, відповідно до вищевказаної Постанови ВС від 26.05.2022 у справі № 915/940/18).

Також, відповідач зазначає, що згідно Договору купівлі-продажу транспортного засобу № 6546/21/012482 від 29.05.2021р. (п.3.1.), Відповідач придбав автомобіль за 5 000,00 грн. у зв`язку з тим, що фактично автомобіль було знищено і відповідач купував автомобіль для того, щоб відновити з привезених з країни походження автомобіля запчастин.

Враховуючи знищений стан автомобіля, відповідач розраховував його відновити.

Позивач не повідомляє суму договору купівлі-продажу за яку фактично Позивач продав вищевказаний автомобіль, як і не повідомляє в якому технічному стані перебував автомобіль на момент його продажу Позивачем.

На переконання відповідача, Позивач фактично бажає отримати подвійну винагороду: вперше - продавши автомобіль, та вдруге - зараз, коли намагається стягнути суму, на думку Позивача, вартості майна автомобіля.

Позивач обґрунтовує суму вартості майна автомобіля посилаючись на інформаційну довідку про середню ринкову вартість транспортного засобу, видану суб`єктом оціночної діяльності - ФОП Байда Т.А. При цьому, сертифікат виданий на ім`я Байда Т.А. та долучений в якості додатків до позову, не містить ані номеру сертифіката, ані дати видачі, ані строку дії, як не містить і підпису Голови Фонду Державного Майна України - Р. Умерова.

Згідно інформаційної довідки про середню ринкову вартість транспортного засобу: "Інформація щодо вартості прийнята з офіційного видання "Бюлетень автотоварознавця" № 138 за грудень 2024 року та зі спеціалізованих веб-сайтів продажу автомобілів.

Відповідач зазначає про неможливість застосування до даних правовідносин ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.

Визнаний недійсним Договір купівлі-продажу було вчинено за волевиявленням Позивача, а майно було передано за волею Позивача, отже Договір виконаний за волевиявленням Позивача, а намір на укладення договору з метою ухилення від сплати податків був тільки у ТОВ "Дніпроолія".

У даному випадку, автомобіль відповідача не вибував із володіння позивача поза його волею, оскільки: первісно ТОВ "Дніпроолія" на підставі Договору купівлі - продажу від 02.06.2018 року автомобіль був переданий у власність ОСОБА_2 .

І згодом, 29.05.2021 року за договором купівлі-продажу автомобіль перейшов у власність ОСОБА_1 (Договір купівлі-продажу N06546/21/012482).

Отже, у період вибуття майна у 2018 році власником автомобіля було - ТОВ "Дніпроолія" та договір купівлі - продажу був укладений за вільним волевиявленням сторін.

Подання позову у 2023 році про витребування майна з чужого незаконного володіння, очевидно підтверджує вихід ліквідатора за межі принципів добросовісності і законності.

У даному випадку, спірне майно не вибуло поза волею власника (ТОВ "Дніпроолія").

Договір купівлі-продажу було виконано Позивачем, майно передано Позивачем.

Таким чином, поведінка Позивача є суперечливою, автомобіль було передано Позивачем ще в 2018 році. Лише через значний час, Позивач звернувся з позовом про витребування майна (автомобіля), яке ж сам і передав покупцеві.

Посилаючись на наведені обставини, відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

Позивач у запереченні на відзив зазначає, окрім іншого, таке.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 27.06.2024 у справі №902/1240/21(902/1502/23), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024, витребувано у ОСОБА_1 на користь ТОВ "Дніпроолія" транспортний засіб ВМW Х5 2015 р.в. № двигуна НОМЕР_2 , VIN № кузова НОМЕР_3 .

Вказане рішення Суду від 27.06.2024 у справі №902/1240/21(902/1502/23) набрало законної сили та є чинним станом на сьогоднішній день.

Саме на ОСОБА_1 покладено обов`язок виконати рішення Суду від 27.06.2024 у справі №902/1240/21(902/1502/23) шляхом повернення транспортного засобу ВМW Х5 законному власнику - ТОВ "Дніпроолія".

Натомість, у разі невиконання вказаного судового рішення та неповернення транспортного засобу у ОСОБА_1 виникає обов`язок відшкодувати ТОВ "Дніпроолія" вартість цього рухомого майна - і саме з метою стягнення з Відповідача вартості неповерненого майна ліквідатор була змушена звернутись до Суду з позовною заявою у цій справі №902/1240/21(902/153/25).

Проте, у своєму Відзиві на позовну заяву, ігноруючи прямий конституційний обов`язок виконання рішення суду, представник Відповідача намагається перекласти відповідальність з повернення Позивачу транспортного засобу ВМW Х5 на органи державної виконавчої служби та Національної поліції.

Усі доводи представника Відповідача, викладені у його відзиві, безпідставні, помилкові, необґрунтовані, не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи №902/1240/21(902/153/25).

Як зазначалось ліквідатором в позовній заяві, встановити місцезнаходження транспортного засобу ВМW Х5 не представилось можливим ні за результатами його розшуку правоохоронними органами згідно ухвали Господарського суду Вінницької області від 23.05.2022 по справі №902/1240/21, ні за результатами вжитих органами ДВС заходів в межах виконавчого провадження №75655548.

Так, ще в процедурі розпорядження майном боржника ухвалою Господарського суду Вінницької області від 23.05.2022 по справі №902/1240/21 було оголошено в розшук (в тому числі з включенням до інформаційної підсистеми "Гарпун" інформаційно-телекомунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України" (та інших розшукових систем, за наявності таких), в тому числі, транспортний засіб марки ВМW, моделі Х5, тип легковий-загальний універсал-В, об`єм двигуна 1995, 2015 року випуску, колір чорний, VIN № кузова НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_4 .

27.05.2022 співробітниками ГУНП було внесено до ІП "Гарпун" відомості про розшук вказаних в зазначеній ухвалі та зареєстрованих за ТОВ "Дніпроолія" транспортних засобів.

Поряд з цим, розшук правоохоронними органами інших транспортних засобів, зазначених в ухвалі суду від 23.05.2022 по справі №902/1240/21 (в тому числі, транспортного засобу марки ВМW, моделі Х5), який триває уже майже три роки, станом на сьогоднішній день не дав результату. Вказане підтверджується доданими до Позовної заяви відповідями відповідних управлінь ГУНП, наданих на запити арбітражного керуючого.

Разом з тим, у своєму Відзиві на позовну заяву представник Відповідача зробив "детальний розбір" окремих відповідей правоохоронних органів, натякаючи при цьому на те, що ці відповіді або не стосуються витребуваного транспортного засобу, або свідчать про відсутність цього автомобіля лише в місті Вінниці та Дніпропетровській області.

Проте, такі висновки представника Відповідача абсолютно надумані, безпідставні та спростовуються наступним.

Так, інформаційна підсистема "Гарпун" інформаційно-комунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України" - це автоматизований облік відомостей про транспортні засоби та номерні знаки транспортних засобів, що розшукуються у межах кримінального, виконавчого проваджень, проваджень у справах про адміністративні правопорушення, оперативно-розшукової діяльності, а також за ухвалою слідчого судді, суду.

Вказані відомості використовуються в діяльності Національної поліції України та їх відповідних структурних підрозділів при виконанні покладених на них завдань.

Таким чином, на розшук та затримання транспортних засобів, перелічених у вказаній вище ухвалі суду від 23.05.2022 по справі №902/1240/21, орієнтовані підрозділи Головного управління Національної поліції усієї України.

При цьому, саме за допомогою вказаної інформаційної підсистеми "Гарпун" працівниками ГУНП було розшукано, затримано та передано арбітражному керуючому Гонті О.А. один із вказаних в ухвалі від 23.05.2022 по справі №902/1240/21 транспортних засобів - Renault Dokker, д.н.з НОМЕР_6 .

За таких обставин, відсутні підстави сумніватись в тому, що у разі виявлення та затримання оголошеного в розшук вказаним судовим рішенням іншого належного ТОВ "Дніпроолія" транспортного засобу, працівниками ГУНП буде невідкладно сповіщено про це арбітражного керуючого Гонту О.А.

Крім того, відповіді правоохоронних органів, які не містять переліку розшукуваних транспортних засобів, містять посилання на вихідний номер запитів арбітражного керуючого, в яких цей перелік було наведено (копії запитів додаються).

Таким чином, "детальний розбір" окремих відповідей правоохоронних органів у Відзиві представника Відповідача, побудований виключно на хибному тлумаченні ним змісту цих відповідей, а також є намаганням заплутати та ввести в оману Суд.

Поряд з цим, як зазначалось ліквідатором в Позовній заяві, в межах виконавчого провадження №75655548 державним виконавцем також вживались заходи, спрямовані на встановлення місцезнаходження транспортного засобу марки ВМW Х5.

Про неможливість встановити місцезнаходження вказаного транспортного засобу в межах виконавчого провадження №75655548 підтверджується доданими до Позовної заяви відповідями ВДВС у м. Кам`янці-Подільському, наданими на запити арбітражного керуючого.

Додатково до цієї відповіді на відзив, позивач надає відповідь ВДВС №25.1-43/46967 від 11.04.2025 про те, що повідомлення про встановлення місцезнаходження чи проведену затримку розшукуваного майна до відділу державної виконавчої служби не надходили (копія додається).

Поряд з цим, у своєму Відзиві представник Відповідача зазначає, що доказом неможливості повернути автомобіль має бути повернення державним виконавцем у виконавчому провадженні №75655548 виконавчого листа "з підстави неможливості віднайдення автомобіля в результаті розшуку через 1 рік з дня оголошення розшуку".

Проте, такі твердження є абсолютно безпідставними, оскільки фактично станом на сьогоднішній день транспортний засіб марки ВМW Х5 уже майже три роки перебуває в розшуку.

Крім того, жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що зверненню до суду з позовом про відшкодування вартості неповерненого витребуваного судовим рішенням транспортного засобу має передувати перебування цього транспортного засобу в розшуку впродовж року в межах виконавчого провадження та подальше повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження".

Як було встановлено зі слів Відповідача в межах виконавчого провадження №75655548, відкритого за Наказом про примусове виконання вказаного рішення Суду, та підтверджується представником Відповідача в його відзиві на позовну заяву, ОСОБА_1 було передано транспортний засіб ВМW Х5 Антонюку А.П.

Також, у своєму відзиві на позовну заяву, представник Відповідача неодноразово безпідставно наголошує на відсутності доказів того, що витребуваний автомобіль не було відшукано у Антонюка А.П.

Поряд з цим, очевидно, що якби здійснена перевірка наявності перебування цього автомобіля у Антонюка А.П., здійснена на виконання Доручення від 01.08.2024 Першим Правобережним відділом ДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), дала позитивний результат, то у ліквідатора ТОВ "Дніпроолія" не було б підстав звертатись до суду з Позовною заявою №02-37/89 від 07.02.2025 про відшкодування вартості майна у цій справі №902/1240/21(902/153/25).

Варто зауважити, що Тимчук О.Л. є стороною виконавчого провадження №75655548 (боржником) та у випадку незгоди з рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця має право оскаржувати їх у встановленому чинним законодавством порядку.

Разом з тим, у відповідь на звернення ліквідатора Першим Правобережним відділом ДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було надано копії супровідного листа від 16.08.2024 №113743 та акту державного виконавця від 15.08.2024, зі змісту яких вбачається, що транспортний засіб ВМW Х5 не розшукано (копії відповіді з додатками додаються).

В будь-якому разі, відсутність на сьогодні у Відповідача витребуваного транспортного засобу ВМW Х5 та не встановлення його місцезнаходження за результатами розшуку не позбавляє Позивача законного права на відшкодування вартості неповернутого майна.

Поряд з цим, за вимогами ст. 1213 ЦК України пріоритетним є повернення потерпілому безпідставно набутого майна в натурі, відшкодування його вартості допускається лише в разі неможливості повернення в натурі. При цьому, така вартість визначається на момент розгляду судом відповідної справи (кореспондує постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 915/940/18).

Враховуючи вказані положення, у нашому випадку Відповідач має можливість або добровільно повернути Позивачу витребуваний автомобіль на виконання рішення суду від 27.06.2024 по справі №902/1240/21(902/1502/23), або ж відшкодувати його вартість. При цьому, і в тому, і в іншому випадку в подальшому Відповідач зможе пред`явити відповідні вимоги в порядку регресу до ОСОБА_6 чи до будь-якої іншої особи.

Як зауважено вище, статтею 1213 ЦК України регламентовано, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

А відтак, у нашому випадку, ціна витребуваного автомобіля, вказана у визнаному недійсним судом правочині, за яким цій автомобіль вибув із власності Позивача, не має жодного значення.

Разом з тим, виглядає дивним те, що у своєму відзиві на позовну заяву представник Відповідача заперечує існування майна у Відповідача в натурі на момент розгляду справи №902/1240/21(902/1502/23). Адже, під час апеляційного оскарження рішення Суду від 27.06.2024 у цій справі цим же представником Відповідача вказаний факт не заперечувався, а в його ж Касаційній скарзі (за якою Верховним Судом було відмовлено у відкритті касаційного провадження) було прямо зазначено про те, що витребуваний автомобіль перебуває в користуванні ОСОБА_1 .

Таким чином, на момент розгляду справи №902/1240/21(902/1502/23) про витребування транспортного засобу у Відповідача це майно існувало в натурі. Відтак, вартість безпідставно набутого майна має визначатись на момент розгляду судом цієї справи.

Поряд з цим, провести оцінку витребуваного транспортного засобу згідно вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" не представляється можливим, оскільки місцезнаходження цього транспортного засобу не відоме.

У зв`язку з чим, арбітражний керуючий звернулась до незалежного оцінювача щодо надання Інформаційної довідки про середню ринкову вартість транспортного засобу марки та моделі ВМW Х5, яка в подальшому була додана до позовної заяви №02-37/89 від 07.02.2025 про відшкодування вартості майна.

Інформаційна довідка про середню ринкову вартість транспортного засобу не є звітом про оцінку.

Поряд з цим, до цієї Інформаційної довідки додані копії документів, на підставі яких здійснює діяльність суб`єкт оціночної діяльності - фізична особа-підприємець Байда Т.А., серед яких і Сертифікат №83/2023 від 16.02.2023 року.

Щодо застосування ст. 1213 ЦК України до спірних правовідносин, позивач зазначає, що наведені у відзиві постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.11.2019 по справі №396/29/17 та від 04.08.2021 у справі №185/446/18, де у кожній з цих справ між позивачем та відповідачем існували певні правовідносини та напряму передавались грошові кошти, стягнення яких, як безпідставно отриманих, були заявлені позовні вимоги. У нашому ж випадку Позивачем заявлена вимога про відшкодування Відповідачем вартості неповерненого майна - транспортного засобу, витребуваного рішенням суду від 27.06.2024 по справі №902/1240/21(902/1502/23), як те прямо передбачено ст. 1213 ЦК України, а тому обставини вказаних справ нерелевантні обставинам справи №902/1240/21(902/153/25).

Не витримує жодної критики твердження представника Відповідача про те, що транспортний засіб марки та моделі ВМW Х5 "не вибув поза волею власника ТОВ "Дніпроолія".

Адже, вибуття вказаного транспортного засобу всупереч волі власника - ТОВ "Дніпроолія" було встановлено Господарським судом Вінницької області під час розгляду справи №902/1240/21(902/1502/23), а Північно-західний апеляційний господарський суд в постанові від 04.11.2024 повністю погодився з такими висновками.

Таким чином, усі твердження представника відповідача викладені у його відзиві, помилкові, безпідставні, необґрунтовані, не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи №902/1240/21(902/153/25). Разом з тим, є всі правові підстави для задоволення позову про відшкодування вартості майна в повному обсязі.

Відповідач у запереченні на відповідь на відзив, з посиланням на обставини, зазначені ним раніше у відзиві на позовну заяву, зазначає про те, що наразі передчасно вважати, що розшукуване майно не віднайдене, а отже підстав для задоволення позову немає.

Позивач у додаткових поясненнях зазначає таке.

Оскільки у своєму відзиві на позовну заяву представник відповідача фактично поставив під сумнів визначену незалежним оцінювачем середньоринкову вартість витребуваного судом транспортного засобу, арбітражний керуючий звернулась до судового експерта з проханням провести експертне дослідження, за результатами якого визначити ринкову вартість транспортного засобу ВМW Х5 2015 р.в. № двигуна НОМЕР_2 , VIN № кузова НОМЕР_3 (з метою визначення суми коштів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 коштів на користь ТОВ "Дніпроолія", як відшкодування вартості автомобіля) станом на сьогоднішній день, а також, за можливості, станом на 27.06.2024 року (дата ухвалення судом рішення у справі №902/1240/21(902/1502/23) про витребування вказаного автомобіля).

На переконання позивача, з відповідача підлягає стягненню вартість транспортного засобу ВМW Х5 2015 р.в., визначена станом на актуальну дату (на час розгляду цієї справи №902/1240/21(902/153/25), адже зі змісту ст. 1213 ЦК України та усталеної судової практики вбачається саме такий висновок.

Разом з тим, з огляду на формулювання вказаної статті, арбітражний керуючий звернулась до судового експерта з проханням визначити вартість і станом на сьогоднішній день, і станом на дату ухвалення судом рішення про витребування транспортного засобу ВМW Х5, 2015 р.в. з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 - на 27.06.2024 року.

За результатами експертного дослідження, оформленого висновком експерта №62Е- 05/2025 за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження від 10.05.2025, судовим експертом Івасиком М.С. визначено що:

середня ринкова вартість транспортного засобу ВМW Х5 2015 р.в. № двигуна НОМЕР_2 , VIN № кузова НОМЕР_3 станом на сьогоднішній день складає 1 164 390,81 грн.;

середня ринкова вартість транспортного засобу ВМW Х5 2015 р.в. № двигуна НОМЕР_2 , VIN № кузова НОМЕР_3 станом на 27.06.2024 року складає 1 105 438,88 грн.

Також, як вбачається з Автоматизованої системи виконавчого провадження, державним виконавцем на адресу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області було направлено Запит (копія додається) з проханням терміново надати вичерпну інформацію про стан виконання постанови державного виконавця ВП №75655548 від 05.08.2024 року про розшук майна: Транспортний засіб марки: ВМW Х5 2015 р.в., реєстраційний номер: НОМЕР_4 , № двигуна НОМЕР_2 , VIN № кузова НОМЕР_3 , що зареєстроване за боржником: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Згідно відповіді ГУ НП в Хмельницькій області №97421-2025 від 13.06.2025, наданій на Запит державного виконавця, повідомило, що вказаний транспортний засіб ВМW Х5, 2015 р.в, д.н.з. НОМЕР_4 , з 27.05.2022 року значиться в розшуку згідно ухвали суду №902/1240/21 від 23.05.2022 (копія відповіді додається).

З огляду на вказане, постановою державного виконавця від 20.06.2025 (копія додається) виконавчий документ у виконавчому провадженні №75655548 було повернуто стягувачу на підставі п.7 ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження" (транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку).

Вищевикладеним додатково підтверджується неможливість встановлення місцезнаходження транспортного засобу ВМW Х5 2015 р.в., витребуваного рішенням суду від 27.06.2024 у справі №902/1240/21(902/1502/23).

В свою чергу, неможливість встановлення місцезнаходження вказаного транспортного засобу свідчить про наявність підстав для задоволення позовної заяви ліквідатора ТОВ "Дніпроолія" - арбітражного керуючого Гонти О.А. № 02-37/89 від 07.02.2025 року в повному обсязі.

У заяві б/н від 30.06.2025 року, представник відповідача, зокрема, повідомив, що йому 29.06.2025 року стали відомі обставини, а саме, що автомобіль, який є предметом спору знайшовся і знаходиться на даний час в місті Житомир за адресою: Житомирська область, місто Житомир, вул. Івана Гонти, 16. Вказаний автомобіль може бути переданий в будь-який час представником відповідача - позивачу по справі.

Також, на даний час, відповідач по справі не є власником автомобіля, який є предметом спору і право власності відповідача в державних реєстрах на даний автомобіль станом 29.06.2025 року анульовано саме позивачем, отже, відповідач навіть не має повноважень вчиняти будь-які дії з вказаним автомобілем на даний час на даний час, навіть його відкривати. Згідно даних державних реєстрів - власником автомобіля на даний час є позивач.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 7 КУзПБ, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Статтею 104 ГПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальними правилами статті 86 ГПК України (постанова Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 910/21067/17).

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.10.2023 року у справі № 910/7514/21, оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.

Приймаючи або відхиляючи будь-які доводи сторін суди повинні у мотивувальній частині судового рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи взято або не взято до уваги судом.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №922/1163/18, від 23.12.2020 у справі №910/2284/20).

Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16.02.2021 року у справі № 927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.пня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Виходячи з наведеного, Верховний Суд зазначив про те, що суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Так, судом встановлено, що в провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/1240/21(902/1502/23) за позовом ТОВ "Дніпроолія" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Гонти О.А. до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння, в межах справи №902/1240/21 про банкрутство ТОВ "Дніпроолія".

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 27.06.2024 у справі №902/1240/21(902/1502/23) задоволено позов ТОВ "Дніпроолія" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Гонти О.А. до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння у справі №902/1240/21 (902/1502/23), в межах справи №902/1240/21 про банкрутство ТОВ "Дніпроолія", в повному обсязі. Витребувано у ОСОБА_1 на користь ТОВ "Дніпроолія" транспортний засіб ВМW Х5 2015 р.в. № двигуна НОМЕР_2 , VIN № кузова НОМЕР_3 . Cтягнуто з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України 19225,45 грн судового збору.

23.07.2024 рок на виконання даного рішення судом видано відповідні накази.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 року рішення Господарського суду Вінницької області від 27.06.2024 року у справі №902/1240/21(902/1502/23) залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 902/1240/21(902/1502/23) за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 року та рішення Господарського суду Вінницької області від 27.06.2024 року.

Відтак, рішення Господарського суду Вінницької області від 27.06.2024 року у справі №902/1240/21(902/1502/23) набрало законної сили 04.11.2024 року та є чинним на даний час.

При цьому, розглядаючи справу № 902/1240/21(902/1502/23), судами було встановлено, що 02.10.2019 ГУ ДПС У Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, однією з вимог якої було: визнати договір купівлі-продажу ВМW Х5 2015 р.в. № двигуна НОМЕР_2 , VIN № кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_7 , укладений між ТОВ "Дніпроолія" та ОСОБА_2 недійсним.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 відкрито провадження у справі №160/9596/19.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 у справі №160/9596/19 задоволено заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачам відчужувати майно набуте відповідно до оскаржуваних договорів, зазначених у позовній заяві. Так, вказаною ухвалою, зокрема, було заборонено ОСОБА_2 вчиняти дії щодо відчуження автомобілю BMW X5 2015 року випуску № двигуна НОМЕР_2 , VIN № кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_7 .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 у справі №160/9596/19 серед іншого, ухвалено:

- визнати договір купівлі-продажу ВМW Х5 2015 р.в. № двигуна НОМЕР_2 , VIN № кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_7 , укладений між ТОВ "Дніпроолія" та ОСОБА_2 недійсним;

- скасувати реєстраційний запис від 02.06.2018 про державну реєстрацію переходу права власності на автомобіль ВМW Х5 2015 р.в., № двигуна НОМЕР_2 .

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021 у справі №160/9596/19 вказане рішення залишено без змін.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 по адміністративній справі №160/9596/19 набрало законної сили - 16.02.2021, а отже наразі є чинним.

Так, при розгляді справи №160/9596/19, судами було встановлено, що ТОВ "Дніпроолія", будучи обізнаним про наявність податкового боргу за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності товариства за період з 1.01.2015 по 31.12.2016, на загальну суму 647,9 млн грн, донарахованими за оскаржуваними у судовому порядку податковими повідомленнями-рішеннями №0022991402, 0022981402, 0023001402, 0023041407 від 14.12.2017, у період розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, з метою ухилення від сплати податків та нанесення збитків державі в червні 2018 року протиправно реалізувало вище перелічене нерухоме та рухоме майно відповідачам по справі. Про здійснення ТОВ "Дніпроолія" відчуження майна з метою ухилення від сплати податків контролюючому органу стало відомо з реєстрів прав на рухоме та нерухоме майно після того, як на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 у справі №804/3088/18, ним донараховані суми по податковим повідомленням-рішенням поновлено 06.08.2019 в інтегрованих картках платника податків ТОВ "Дніпроолія", формування податкової вимоги від 05.06.2019 №104190-51, та здійснення реєстрації у державному реєстрі рухомого та нерухомого майна 11.07.2019 податкової застави.

У своїй постанові Третій апеляційний адміністративний суд у вказаній справі зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що власником майна ТОВ "Дніпроолія", усвідомлюючи протиправність укладених договорів і суперечність їх інтересам держави і суспільства, вчинено вищезазначені правочини з розпорядження належним йому рухомим та нерухомим майном з метою ухилення від сплати податків, та унеможливлення задоволення вимоги податкового органу-стягувача про погашення податкового зобов`язання за рахунок майна, яке належало йому на праві власності. А тому суд першої інстанції правомірно визнав оспорювані правочини недійсними та скасував реєстрацію права власності на них в Державному реєстрі речових прав.

Також, як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувала справа №127/18411/22 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Дніпроолія", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головного управління ДПС у Вінницькій області, про визнання права власності на автомобіль та визнання добросовісним набувачем автомобіля.

У позовній заяві ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на автомобіль марки "BMW", модель Х5, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , об`єм двигуна 1995 куб.см., чорного кольору. Визнати ОСОБА_1 добросовісним набувачем автомобіля марки "BMW", модель Х5, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , об`єм двигуна 1995 куб.см., чорного кольору на підставі Договору купівлі-продажу транспортного засобу №6546/21/012482 від 29.05.2021, Договору комісії №6546/21/012482 від 29.05.2021, Акту огляду реалізованого транспортного засобу №6546/21/012482 від 29.05.2021, Акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер №6546/21/012482 від 29.05.2021, Акту приймання-передачі транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, між суб`єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером №6546/21/012482 від 29.05.2021, Угоди №6546/21/012482 про купівлю-продаж із третіми особами від 29.05.2021.

Ухвалою від 06.12.2022 провадження у справі №127/18411/22 закрито.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 26.01.2023 у справі №127/18411/22 ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 06.12.2022 залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 10.05.2023 у справі №127/18411/22 ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 06.12.2022 та постанову Вінницького апеляційного суду від 26.01.2023 залишено без змін.

Водночас, як свідчать матеріали справи №127/18411/22, що перебувала в провадженні Вінницького міського суду Вінницької області, вищезазначений спірний автомобіль ВМW Х5 2015 р.в. було неодноразово відчужено іншим особам згідно договорів купівлі-продажу, а саме:

- 19.10.2019 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено Договір купівлі-продажу №7167/19/009405;

- 13.01.2021 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено Договір купівлі-продажу №1241/2021/2383756;

- 23.04.2021 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено Договір купівлі-продажу №1242/2021/2549442;

- 29.05.2021 між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі-продажу №6546/21/012482.

Так, як вбачається з відповіді Головного сервісного центру МВС №31/433А3-2078-2022 від 14.06.2022 (з матеріалів справи №127/18411/22), реєстраційні дії щодо спірного транспортного засобу проводились:

- ТСЦ 2341 - 02.06.2018 за ОСОБА_2 на підставі: акту огляду від 02.06.2018 №4589/18/003311, виданому ПП Гунченко Т.Т.; договору, укладеного в СГ, від 02.06.2018 №4589/18/003311, виданому ПП Гунченко Т.Т.; договору комісії від 02.06.2018 №4589/18/003311, виданому ПП ОСОБА_7 ;

- ТСЦ 1248 - 19.10.2019 за ОСОБА_3 на підставі: акту огляду від 19.10.2019 №7167/19009405, виданому ТОВ "Світ Авто Плюс"; договору, укладеного в СГ, від 19.10.2019 №7167/19009405, виданому ТОВ "Світ Авто Плюс"; договору комісії від 19.10.2019 №7167/19009405, виданому ТОВ "Світ Авто Плюс";

- ТСЦ 1241 - 13.01.2021 за ОСОБА_4 на підставі: доручення продавця від 05.01.2021 серії НМР №094673; договору КП, укладеному в ТСЦ від 13.01.2021 №1241/2021/2383756;

- ТСЦ 1242 - 23.04.2021 за Марковим Тимофієм Юрійовичем на підставі: доручення продавця від 13.01.2021 серії НМР №522775; договору КП, укладеному в ТСЦ від 23.04.2021 №1242/2021/2549442;

- ТСЦ 8046 - 29.05.2021 за ОСОБА_1 на підставі: акту огляду від 29.05.2021 №6546/21/012482, виданому ТОВ "Прогрес Автотрейд"; договору, укладеному в СГ від 29.05.2021 №6546/21/012482, виданому ТОВ "Прогрес Автотрейд"; договору комісії від 29.05.2021 №6546/21/012482, виданому ТОВ "Прогрес Автотрейд".

Також, у листі зазначено, що згідно інформації з ЄДР ТЗ станом на 07.06.2022, спірний транспортний засіб зареєстровано за ТОВ "Дніпроолія".

Крім того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів, станом на 25.08.2022, за ТОВ "Дніпроолія", окрім іншого, зареєстровано ВМW Х5 2015 р.в., об`єм двигуна 1995 см.куб.

Відтак, після укладення договору купівлі-продажу ВМW Х5 2015 р.в. між ТОВ "Дніпроолія" та ОСОБА_2 , що був визнаний недійсним рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 у справі №160/9596/19, спірний транспортний засіб в подальшому було неодноразово відчужено на користь третіх осіб: ОСОБА_3 (19.10.2019), ОСОБА_4 (13.01.2021), ОСОБА_5 (23.04.2021), ОСОБА_1 (29.05.2021), які, відповідно, не були стороною визнаного недійсним договору купівлі-продажу.

На даний час, належний ТОВ "Дніпроолія" автомобіль ВМW Х5 2015 р.в. № двигуна НОМЕР_2 , VIN № кузова НОМЕР_3 , перебуває у ОСОБА_1

ОСОБА_2 набула право на спірний транспортний засіб на підставі незаконного правочину (незаконність первинного правочину та, відповідно, незаконність вибуття спірного майна з власності позивача встановлено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 у справі №160/9596/19), а ТОВ "Дніпроолія" зазначений транспортний засіб ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_4 , ні ОСОБА_5 , ні ОСОБА_1 не передавало.

Відтак, в силу положень ч.1 ст.216 та ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України, вказані вище договори купівлі-продажу транспортного засобу, укладені в подальшому з третіми особами 19.10.2019, 13.01.2021, 23.04.2021 та 29.05.2021, є такими правочинами, що не породжують жодних правових наслідків з моменту їх вчинення.

При цьому, між ТОВ "Дніпроолія" і нинішнім володільцем спірного транспортного засобу - ОСОБА_1 немає договірних відносин та вказаний транспортний засіб перебуває у відповідача не на підставі укладеного з власником - ТОВ "Дніпроолія" договору.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 у справі №160/9596/19 було встановлено незаконність відчуження ТОВ "Дніпроолія" на користь ОСОБА_2 за недійсним договором спірного транспортного засобу, що свідчить про вибуття спірного майна за таким договором всупереч волі власника - ТОВ "Дніпроолія", та зважаючи на те, що в ході подальшого продажу цих автомобілів третім особам, у підсумку ланцюгу договорів воно було набуто у власність відповідачем - ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, спірний автомобіль, згідно вимог п.3 ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України та вищенаведених висновків Верховного Суду, підлягає витребуванню у ОСОБА_1 на користь законного власника - ТОВ "Дніпроолія".

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" зазначено, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст. 326 ГПК України визначено, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 2 ст. 13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Таким чином, у вказаному вище рішенні встановлено преюдиційний факт, який згідно зі статтею 75 ГПК України не потребує доказуванню, а саме, що ОСОБА_2 (первісний покупець) не набула права власності на транспортний засіб ВМW Х5 2015 р.в., відповідно вона і не мала права на його відчуження, отже, право власності на спірний транспортний засіб не переходило від ТОВ "Дніпроолія" до ОСОБА_2 та в подальшому до наступних покупців.

А відтак, спірний транспортний засіб, який наразі безпідставно перебуває у ОСОБА_1 , має бути повернутий законному власнику - ТОВ "Дніпроолія".

Однак, ні розшук цього транспортного засобу правоохоронними органами, ні вжиті державним виконавцем заходи в межах виконавчого провадження №75655548 не призвели до його повернення законному власнику - позивачу.

В зв`язку з чим, позивач звертається з даним позовом про стягнення з відповідача 1 274 120,00 грн. вартості безпідставно набутого майна згідно ст. 1213 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

З урахуванням викладених обставин справи в їх сукупності, у даному випадку поновлення порушених прав позивача має відбуватись шляхом покладення відповідальності на особу, яка безпідставно отримала майно боржника та не повернула таке майно за рішенням суду, що набрало законної сили.

Тому, на переконання суду, за таких умов обраний спосіб захисту позивачем у формі стягнення вартості майна, що вибуло із володіння позивача та не може бути йому повернуте, являється ефективним.

Так, за змістом ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов`язання з повернення безпідставно набутого (збереженого) майна випливає із загальної для права заборони безпідставного збагачення: той, хто збагатився за рахунок іншого, без належної на те правової підстави зобов`язаний повернути предмет власного збагачення.

Традиційно в доктрині цивільного права зобов`язання, які є наслідком безпідставного збагачення, іменуються кондикційними (з лат. "condictio sine causa" - повернення збагачення, одержаного без правової (справедливої) підстави).

Приписи глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача такого майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних.

Кондикційні зобов`язання виникають тоді, коли дії особи або події призводять до неправового результату у виді юридично безпідставного майнового блага, що перейшло до набувача та сприяло його безпідставному збагаченню.

Безпідставне збагачення може полягати як у так званому "фактичному" збагаченні, коли набувач, не отримуючи права на річ, фактично володіє і користується нею, так і в "юридичному" збагаченні, коли набувач отримує суб`єктивне право на предмет збагачення.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося без правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (постанова Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

Конструкція ч. 1 ст. 1212 ЦК України свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Сутність зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідносин, та передання майна тій потерпілій особі, яка має належний правовий титул на нього (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18).

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується прямо на законі, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19).

Договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі. Винятком є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку із зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 25.09.2024 року № 201/9127/21 зробила такий висновок, що кондикція у її класичному розумінні є самостійним позадоговірним зобов`язальним способом захисту права власності або іншого майнового права, спрямованим на повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, тому учаснику цивільних відносин, за чий рахунок відбулося таке неправомірне збагачення.

Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17).

Відповідно до ст. 1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ч.2 ст.1213 ЦК України).

Отже, у ст. 1213 ЦК України закріплено обов`язок кожного зі сторін недійсного правочину (набувача) повернути другій стороні (потерпілому) безпідставне майно в натурі. Разом із тим, якщо повернути безпідставно набуте майно в натурі неможливо (внаслідок його знищення, загублення або передачі його набувачем третій особі тощо), набувач зобов`язаний відшкодувати іншій стороні договору (потерпілому) вартість такого майна.

Відносини з відшкодування вартості безпідставно збереженого майна за своїм змістом не є суто кондикційними (у вузькому чи широкому значенні), а пов`язані зі вжиттям спеціальних заходів замість повернення безпідставно збереженого майна з огляду на неможливість його повернення в натурі.

Так, як зазначено вище, рішенням Господарського суду Вінницької області від 27.06.2024 у справі №902/1240/21(902/1502/23), яке набрало законної сили та є чинним на даний час, витребувано у ОСОБА_1 на користь ТОВ "Дніпроолія" транспортний засіб ВМW Х5 2015 р.в. № двигуна НОМЕР_2 , VIN № кузова НОМЕР_3 .

Вказаним рішенням було встановлено, що ОСОБА_2 набула право на спірний транспортний засіб на підставі незаконного правочину (незаконність первинного правочину та, відповідно, незаконність вибуття спірного майна з власності позивача встановлено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 у справі №160/9596/19), а ТОВ "Дніпроолія" зазначений транспортний засіб ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_4 , ні ОСОБА_5 , ні ОСОБА_1 не передавало.

Відтак, в силу положень ч.1 ст.216 та ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України, вказані вище договори купівлі-продажу транспортного засобу, укладені в подальшому з третіми особами 19.10.2019, 13.01.2021, 23.04.2021 та 29.05.2021, є такими правочинами, що не породжують жодних правових наслідків з моменту їх вчинення.

При цьому, між ТОВ "Дніпроолія" і нинішнім володільцем спірного транспортного засобу - ОСОБА_1 немає договірних відносин та вказаний транспортний засіб перебуває у відповідача не на підставі укладеного з власником - ТОВ "Дніпроолія" договору.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 у справі №160/9596/19 було встановлено незаконність відчуження ТОВ "Дніпроолія" на користь ОСОБА_2 за недійсним договором спірного транспортного засобу, що свідчить про вибуття спірного майна за таким договором всупереч волі власника - ТОВ "Дніпроолія", та зважаючи на те, що в ході подальшого продажу цих автомобілів третім особам, у підсумку ланцюгу договорів воно було набуто у власність відповідачем - ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, спірний автомобіль, згідно вимог п.3 ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України та вищенаведених висновків Верховного Суду, підлягає витребуванню у ОСОБА_1 на користь законного власника - ТОВ "Дніпроолія".

Однак, рішення Господарського суду Вінницької області від 27.06.2024 у справі №902/1240/21(902/1502/23) відповідачем не виконано, спірний транспортний засіб позивачу не повернуто, а заходи щодо розшуку цього транспортного засобу правоохоронними органами в межах справи про банкрутство та вжиті державним виконавцем заходи в межах виконавчого провадження №75655548 не призвели до його повернення законному власнику - позивачу у даній справі.

На підтвердження обставин щодо вжитих заходів, позивачем надано наступні докази, згідно яких вбачається таке.

Так, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 23.05.2022 по справі №902/1240/21 було оголошено в розшук (в тому числі з включенням до інформаційної підсистеми "Гарпун" інформаційно-телекомунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України" (та інших розшукових систем, за наявності таких), в тому числі, транспортний засіб марки ВМW моделі Х5, тип легковий - загальний універсал-В, об`єм двигуна 1995, 2015 року випуску, колір чорний, VIN № кузова НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_4 . Зобов`язано правоохоронні органи провести у встановленому законом випадку затримання належних ТОВ "Дніпроолія" транспортних засобів (в тому числі, спірного транспортного засобу ВМW Х5 2015 р.в.) та передати їх після затримання арбітражному керуючому Гонті О.А.

Управлінням інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП у Вінницькій області листом №1249/27/01-2022 від 30.05.2022 року повідомлено, що 27.05.2022 співробітниками управління до ІП "Гарпун" внесені відомості про розшук вказаних в зазначеній вище ухвалі та зареєстрованих за ТОВ "Дніпроолія" транспортних засобів.

За заявою ліквідатора ТОВ "Дніпроолія", 29.07.2024 Відділом державної виконавчої служби у місті Кам`янці-Подільському Кам`янець-Подільського району Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження №75655548 з примусового виконання Наказу Господарського суду Вінницької області №902/1240/21(902/1502/23) від 23.07.2024 року.

Згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження, 30.07.2024 державним виконавцем здійснено вихід за адресою: вул. Д. Донцова, 47, м. Кам`янець-Подільський та встановлено, що станом на дату огляду на території домоволодіння, біля території домоволодіння та гаражу витребуваний транспортний засіб ВМW Х5 був відсутній.

Згідно наявних в системі пояснень ОСОБА_1 від 31.07.2024 року, транспортний засіб ВМW Х5 2015 р.в. № двигуна НОМЕР_2 , VIN № кузова НОМЕР_3 боржником передано в користування ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .

01.08.2024 року державним виконавцем ВДВС у м. Кам`янці-Подільському було доручено Першому Правобережному відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) здійснити перевірку наявності перебування транспортного засобу ВМW Х5 2015р.в.№ двигуна НОМЕР_2 , VIN № кузова НОМЕР_3 у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

05.08.2024 державним виконавцем також було оголошено в розшук транспортний засіб марки: ВМW Х5, 2015 р.в., категорії: легковий, колір чорний, № двигуна НОМЕР_2 , VIN № кузова НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , про що винесено відповідні постанови.

Згідно відповідей ВДВС у м. Кам`янці-Подільському, наданих на запити арбітражного керуючого, на теперішній час за результатами вжитих органами ДВС заходів в межах виконавчого провадження №75655548 не встановлено місцезнаходження витребуваного на користь ТОВ "Дніпроолія" транспортного засобу ВМW Х5, 2015 р.в.

30.01.2025 державним виконавцем повторно здійснено вихід за адресою: вул. Д. Донцова, 47, м. Кам`янець-Подільський та не виявлено там витребуваного транспортного засобу ВМW Х5, про що складено акт державного виконавця від 30.01.2025 року.

Згідно листа органу ВДВС №25.1-43/46967 від 11.04.2025 року зазначено, що повідомлення про встановлення місцезнаходження чи проведену затримку розшукуваного майна до відділу державної виконавчої служби не надходили.

Крім того, державним виконавцем на адресу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області було направлено запит з проханням терміново надати вичерпну інформацію про стан виконання постанови державного виконавця ВП №75655548 від 05.08.2024 року про розшук майна: транспортний засіб марки: ВМW Х5 2015р.в., реєстраційний номер: НОМЕР_4 , № двигуна НОМЕР_2 , VIN № кузова НОМЕР_3 , що зареєстрований за боржником: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Згідно відповіді ГУ НП в Хмельницькій області №97421-2025 від 13.06.2025, наданій на Запит державного виконавця, повідомило, що вказаний транспортний засіб ВМW Х5 2015р.в., днз НОМЕР_4 , з 27.05.2022 року значиться в розшуку згідно ухвали суду №902/1240/21 від 23.05.2022 року та у разі встановлення місцезнаходження даного транспортного засобу, буде повідомлено додатково.

Постановою державного виконавця від 20.06.2025 року про повернення виконавчого документу стягувачу, виконавчий документ у виконавчому провадженні №75655548 було повернуто стягувачу на підставі п.7 ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження" (транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку).

Також, згідно відповідей управлінь ГУНП у Вінницькій та Дніпропетровській областях, наданих на запити арбітражного керуючого, не дав результату розшук правоохоронними органами транспортних засобів, оголошений ухвалою Господарського суду Вінницької області від 23.05.2022 по справі №902/1240/21.

Отже, на переконання суду, наведені вище обставини та надані на їх підтвердження письмові докази в їх сукупності достеменно свідчать про неможливість виконання судового рішення про витребування спірного майна.

У контексті наведених обставин суд зазначає, що застосування правил, передбачених ч. 2 ст. 1213 ЦК України, у цій справі є безпосереднім наслідком обставин неможливості виконання судового рішення про витребування спірного майна.

При цьому, позивачем до суду надано висновок експерта № 62Е-05/2025 від 10.05.2025 року за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження.

За змістом висновку, проведення судової експертизи доручено ОСОБА_8 , судовому експерту, який має вищу технічну освіту, освітньо- кваліфікаційний рівень "Спеціаліст", експертну кваліфікацію за спеціальністю: 12.2. "Визначення вартості колісних транспортних засобів, розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу" Свідоцтво №2062 МЮ України від 21.12.2020 р., безстрокове згідно наказу Міністерства Юстиції України №3565/5 від 10.12.2024 р, (стаж експертної роботи з 2020 р.).

Відповідно до ст. 384 КК України за завідомо неправдивий висновок та за ст. 385 КК України за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків експерт обізнаний.

За наслідком проведення транспортно-товарознавчого дослідження, у висновку зазначено, що:

середня ринкова вартість транспортного засобу ВМW Х5 2015 р.в. № двигуна НОМЕР_2 , VIN № кузова НОМЕР_3 станом на сьогоднішній день складає 1 164 390,81 грн.;

середня ринкова вартість транспортного засобу ВМW Х5 2015 р.в. № двигуна НОМЕР_2 , VIN № кузова НОМЕР_3 станом на 27.06.2024 року складає 1 105 438,88 грн.

При цьому, суд зауважує, що змістом положень ч. ст. 1213 ЦК України, вартість майна, що підлягає відшкодуванню визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Верховним Судом у постанові від 26.05.2022 року у справі № 915/940/18 зазначено, що за вимогами статті 1213 Цивільного кодексу України пріоритетним є повернення потерпілому безпідставно набутого майна в натурі, відшкодування його вартості допускається лише в разі неможливості повернення в натурі. При цьому, така вартість визначається на момент розгляду судом відповідної справи.

Водночас, суд також враховує, що постановою суду від 15.08.2022 року ТОВ "Дніпроолія" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців.

Основна мета провадження у справі про банкрутство - є відновлення платоспроможності боржника та задоволення сукупного кола його кредиторів, яке передбачає послідовне виконання сторонами та учасниками процесу, арбітражним керуючим обов`язків, що визначені та передбачені положеннями чинного законодавства про банкрутство.

Відповідно до ст. 1 КУзПБ, ліквідатор - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури.

Згідно ч. 1 ст. 61 КУзПБ, на ліквідатора, зокрема, покладено повноваження щодо формування ліквідаційної маси, вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продажу майна банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 62 КУзПБ, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно, визначене родовими ознаками, що належить банкруту на праві володіння або користування, включається до складу ліквідаційної маси.

Отже, після ухвалення постанови про визнання боржника банкрутом, призначений судом ліквідатор здійснює ліквідаційну процедуру у порядку, передбаченому чинним законодавством України, з метою, зокрема, формування ліквідаційної маси банкрута та задоволення вимог кредиторів.

Отже, грошові кошти вартості неповерненого транспортного засобу підлягають включенню до складу ліквідаційної маси ТОВ "Дніпроолія".

Відтак, беручи до уваги те, що станом на момент розгляду справи про витребування спірного майна вірним був спосіб захисту порушених прав позивача саме звернення з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, а не стягнення коштів, враховуючи, що у випадку повернення спірного майна, останнє було б включено до ліквідаційної маси банкрута та відповідно реалізовано в ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство за ціною, визначеною ліквідатором на даний час, на переконання суду, в даному випадку стягненню з відповідача на користь позивача підлягає вартість безпідставно набутого майна, визначена судовим експертом станом на даний час, в розмірі 1 164 390,80 грн.

При цьому, на момент розгляду справи до суду не надано доказів відшкодування відповідачем вартості безпідставно набутого майна або ж повернення витребуваного за згаданим вище рішенням суду транспортного засобу.

Зважаючи на наведені приписи законодавства та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в розмірі 1 164 390,80 грн., з мотивів наведених вище.

Водночас, судом не приймаються заперечення відповідача щодо позовних вимог, оскільки наведені у відзиві обставини, зокрема, щодо недоведеності неможливості виконання рішення суду в примусовому порядку, щодо відчуження спірного транспортного засобу за волевиявленням позивача, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, не спростовують заявлених позовних вимог та не є підставою для відмови в позові.

При цьому, суд заважує, що наведені у заяві б/н від 30.06.2025 року доводи представника відповідача щодо того, що йому відомо, що спірний автомобіль знайдено та він знаходиться на даний час в м. Житомирі за адресою: Житомирська область, м. Житомир, вул. Івана Гонти, 16, та вказаний автомобіль може бути переданий в будь-який час представником відповідача - позивачу по справі, не підтверджені жодними доказами; також матеріали справи не містять доказів щодо здійснення відповідачем заходів, спрямованих на вчинення дій щодо повернення спірного транспортного засобу позивачу.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 7 КУ з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 12, 73-79, 86, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Задоволити позов ТОВ "Дніпроолія" до ОСОБА_1 про стягнення вартості безпідставно набутого майна у справі № 902/1240/21(902/153/25), в межах справи №902/1240/21 про банкрутство ТОВ "Дніпроолія", частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; ідент. код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" (вул. Соборна, 15, м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 36726560) 1 164 390,80 грн. вартості безпідставно набутого майна.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення вартості безпідставно набутого майна в розмірі 109 729,20 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: ТОВ "Дніпроолія" - oil-company@gmail.com; D.OIL-COMPANY@GMAIL.COM; арбітражному керуючому Гонті О.А. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; представнику ОСОБА_1 адвокату Крикунову О.В. ІНФОРМАЦІЯ_4

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України повне рішення складено 04 липня 2025 р.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.:

1 - до справи.