Постанова від 26.06.2025 по справі 757/67104/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 757/67104/21-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/6641/2025Головуючий у суді першої інстанції - Соколов О.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2025 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

секретар Цалко Д.М.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 18 грудня 2019 року він та ОСОБА_2 уклали договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цопіною Н.Л. за № 664.

Згідно п. 1 Договору в порядку та на умовах визначених цим Договором, позикодавець передає, а позичальник приймає у власність грошові кошти у сумі 525 705,60 грн., що за курсом Національного банку України на день підписання цього Договору (1 долар США 23,469) становить еквівалент 22400 доларів США 00 центів.

12 березня 2021 року сторони уклали Договір про внесення змін і доповнень до Договору позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цопіною Н.Л. за № 51.

Разом з тим, строк повернення позики вже закінчився, однак позичальником у вказані строки за договором змін сума у розмірі 19 000 дол. США 00 центів не були повернуті позивачу.

Таким чином, з 16 вересня 2021 року у ОСОБА_2 утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 19 000 дол. США 00 центів.

Крім того, позивач зазначав, що враховуючи положення ч. 1 ст. 526 ЦК України та п. 8 договору, сторони прийшли згоди про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних у випадку не повернення суми позики в строки, обумовлені положеннями договору.

Також, позивач вказував, що відповідно до п. 15 Договору договір укладено з урахуванням згоди дружини позичальника, викладеної у формі заяви, справжність підпису якої засвідчено 18 грудня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цопіною Н.Л. за реєстровим № 663

На підставі викладеного, просив суд, стягнути з відповідачів солідарно на його користь борг за договором позики від 18 грудня 2019 року в сумі 517 069,80 грн., що на день звернення з позовом (за курсом 1 долар США дорівнює 27,2142 грн України) еквівалентно 19 000 доларів США, суму трьох відсотків річних у розмірі 5 287,76 грн. та суму інфляційних втрат у розмірі 10 397,16 грн., а також понесені позивачем судові витрати.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18.06.2024 позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 борг за договором позики від 18.12.2019 у розмірі 517069 грн. 80 коп., що на день звернення з позовом (за курсом 1 долар США дорівнює 27,2142 грн.) еквівалентно 19000 доларів США, суму трьох відсотків річних у розмірі 5287 грн. 76 коп. та суму інфляційних втрат у розмірі 10397 грн. 16 коп. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 5327 грн. 60 коп. (а.с. 153-155).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.12.2024 заяву відповідача ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення Печерського районного суду м. Києва від 18.06.2024 залишено без задоволення (а.с. 41).

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що ані він, ані його представник не отримували копію позовної заяви з доданими до неї документами, що, у свою чергу, унеможливлювало підготувати та подати до суду відзив на позовну заяву та послатися на докази, якими можна обгрунтувати свої заперечення щодо позовних вимог (а.с. 168-170).

11.04.2025 до суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а заочне рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що відповідачем не наведено жодних заперечень проти пред`явлених позовних вимог, а також доказів, які б підтверджували його незгоду з позовним вимогами (а.с. 188-191).

Представник позивача у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістили.

Разом з тим, враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутністю відповідачів, оскільки її неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 18.12.2019 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цопіною Н.Л. за №664.

Відповідно до п. 15 Договору Договір укладено з урахуванням згоди дружини позичальника ОСОБА_4 , викладеної у формі заяви, справжність підпису якого засвідчено 18.12.2019 року Цопіною Н.Л., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 663.

Згідно п. 1 Договору в порядку та на умовах визначених цим Договором, позикодавець передає, а позичальник приймає у власність грошові кошти у сумі 525 705,60 (п`ятсот двадцять п`ять тисяч сімсот п`ять гривень 60 копійок), що за курсом Національного банку України на день підписання цього Договору (1 долар США 23,469) становить еквівалент 22.400 (двадцять дві тисячі чотириста) доларів США 00 центів.

Пунктом 2 Договору встановлено, що позика передається позикодавцем позичальнику безпосередньо при підписанні сторонами цього Договору готівкою і на момент підписання цього Договору вважається такою, що фактично отримана Позичальником в повному обсязі.

Позика за Договором є безпроцентною (п. 3 Договору).

12 березня 2021 року сторони уклали Договір про внесення змін і доповнень до Договору позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цопіною Н.Л. за №51.

Згідно з п. 1 Договору змін сторони дійшли взаємної згоди викласти п. 5 Договору в наступній редакції: «5. Сторони домовилися, що позичальник зобов`язаний повернути суму позики в термін до 15 вересня 2021 року (включно). Повернення Позики за цим Договором підтверджується заявою про повний розрахунок Сторін.».

Крім того, у договорі змін сторони дійшли згоди та погодили наступний розрахунок за договором, а саме: «Сторони дійшли згоди, що виконання зобов`язання щодо повернення позики позичальником здійснюється наступним чином:

15 квітня 2021 року 83 245,80 (вісімдесят три тисячі двісті сорок п`ять гривень 80 коп.), що становить еквівалент 3 000,00 доларів США (три тисячі доларів США 00 центів) на дату розрахунку за офіційним курсом Національного банку України;

15 травня 2021 року 83 245,80 (вісімдесят три тисячі двісті сорок п`ять гривень 80 коп.), що становить еквівалент 3.000,00 доларів США (три тисячі доларів США 00 центів) на дату розрахунку за офіційним курсом Національного банку України;

15 червня 2021 року 83 245,80 (вісімдесят три тисячі двісті сорок п`ять гривень 80 коп.), що становить еквівалент 3.000,00 доларів США (три тисячі доларів США 00 центів) на дату розрахунку за офіційним курсом Національного банку України;

15 липня 2021 року - 83 245,80 (вісімдесят три тисячі двісті сорок п`ять гривень 80 коп.), що становить еквівалент 3.000,00 доларів США (три тисячі доларів США 00 центів) на дату розрахунку за офіційним курсом Національного банку України;

15 серпня 2021 року 83 245,80 (вісімдесят три тисячі двісті сорок п`ять гривень 80 коп.), що становить еквівалент 3 000,00 доларів США (три тисячі доларів США 00 центів) на дату розрахунку за офіційним курсом Національного банку України;

15 вересня 2021 року - 110 994,40 (сто десять тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири гривні 40 коп.), що становить еквівалент 4.000,00 доларів США (чотири тисячі доларів США 00 центів) на дату розрахунку за офіційним курсом Національного банку України.».

Згідно з п. 5.2 Договору сторони погодили, що у випадку зміни курсу гривні до долара США на момент сплати щомісячних платежів, сума гривні повинна бути еквівалентною сумі у доларах США, встановленій у п. 5.1 Договору, відповідно до курсу Національного банку України станом на день проведення розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, строк повернення позики вже закінчився, однак ОСОБА_2 у вказані за Договором змін строки суму у розмірі 19000 доларів США 00 центів позивачу не повернув.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, з 16.09.2021 у ОСОБА_2 утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 19 000 доларів США 00 центів.

Відповідно до п. 8 Договору при неповерненні суми Позики своєчасно Позикодавець має право пред`явити цей Договір до стягнення у строки і в порядку, передбаченим чинним законодавством України, та вимагати при цьому повернення йому частини позики, що залишилась несплаченою, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох відсотків від простроченої суми.

Згідно розрахунку, наданого представником позивача, загальна сума інфляційних втрат за Договором, яка підлягає стягненню становить 10 397,16 грн, сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 16.04.2021 року по 01.12.2021 року складає 5 287,76 грн.

Як суму заборгованості за договором позики у вищезазначеному розмірі, так і вказаний розрахунок відповідачами не спростовано.

У свою чергу, статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу. інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань.

Також, відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина перша статті 21 СК України визначає шлюбом сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно із частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №638/18231/15-ц зазначений наступний правовий висновок: «За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору в інтересах сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя. Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя. Посилаючись на закон під час його застосування до конкретних правовідносин, суд повинен керуватися як завданням судочинства так і загальними засадами цивільного законодавства, серед яких, зокрема, визначені справедливість, добросовісність та розумність. Відповідно до частини другої статті 73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором. використано на її потреби. Таким чином, за спільними зобов`язаннями подружжя останнє відповідає усім своїм майном.

Таким чином, встановивши, що відповідач ОСОБА_2 своїх зобов`язань за Договором позики належним чином не виконав та усупереч вимог цивільного законодавства не повернув запозичені кошти, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

При цьому, оскільки договір позики був укладений за згодою дружини, якою, як і її чоловіком, не було надано доказів того, що кошти, отримані за договором позики, були використані не в інтересах сім`ї, а на особисті потреби позичальника за договором, тобто ними не спростовано презумпції спільності права власності подружжя, колегія суддів вважає правильним висновок про наявність підстав для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за договором позики у заявленому до стягнення розмірі.

Також, слід наголосити, що обгрунтовано стягнутий судом першої інстанції борг за договором позики від 18.12.2019 у розмірі 517069 грн. 80 коп., що на день звернення з позовом еквівалентно 19000 доларів США, три відсотки річних у розмірі 5287 грн. 76 коп. та інфляційні втрати у розмірі 10397 грн. 16 коп. відповідачами фактично визнано, оскільки апеляційна скарга не містить доводів на спростування стягнутої судом суми заборгованості.

Посилання апелянта на те, що ані він, ані його представник не отримували копію позовної заяви з доданими до неї документами, що, у свою чергу, унеможливлювало підготувати та подати до суду відзив на позовну заяву та послатися на докази, якими можна обгрунтувати свої заперечення щодо позовних вимог, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідач та його представник були обізнані про розгляд даної справи та мали можливість реалізувати свої права, передбачені ст. 43 ЦПК України, у тому числі ознайомитися з матеріалами справи, зробити копії, подати відзив тощо, проте такими правами не скористалися.

З вищенаведеного вбачається, що доводи апелянта щодо незаконності рішення не грунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обгрунтованість ухваленого судом рішення.

Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 04 липня 2025 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова