Постанова від 30.06.2025 по справі 922/166/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2025 року м. Харків Справа №922/166/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,

за участю представників сторін у режимі відеоконференції:

позивача Рудюк Ю.А. (самопредставництво), довіреність №65 від 30.12.2024 року;

відповідача Бондарєва В.В. (самопредставництво), довіреність б/н від 01.02.2025 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Українського державного університету залізничного транспорту (вх.№1000Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2025 року у справі №922/166/25,

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» м.Київ,

до Українського державного університету залізничного транспорту, м.Харків,

про стягнення 1610502,08 грн,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2025 року позивач - Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Українського державного університету залізничного транспорту про стягнення заборгованості в розмірі 1610502,08 грн, з яких: 1180938,63 грн - основний борг за поставлену електричну енергію; 280015,25 грн - 15% річних; 149548,20 грн - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.04.2025 року у справі №922/166/25 (повний текст складено та підписано 09.04.2025 року, суддя Аріт К.В.) позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Українського державного університету залізничного транспорту (адреса: 61050, м.Харків, майдан Фейєрбаха,7; код ЄДРПОУ 01116472) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (адреса: 04080, м. Київ, вул.Кирилівська, 85; код ЄДРПОУ 19480600) 1610502,08 грн, з яких:

- 1180938,63 грн основний борг за поставлену електричну енергію - на рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк»;

- 280015,25 грн 15% річних; 149548,20 грн - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 24157,53 грн - на рахунок IBAN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області.

Відповідач з вказаними рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2025 року у справі №922/166/25 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що частина спожитої електричної енергії призначалася для забезпечення житлових будинків університету, що повинно передбачати застосування пільгових тарифів для житлового фонду відповідно до вимог законодавства. Нарахування вартості електроенергії здійснено за комерційними тарифами, тоді як відповідно до ст. 50 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Постанов НКРЕКП існують окремі тарифи для населення і об`єктів соціальної інфраструктури. Постачання на житлові будинки не могло прирівнюватися до комерційного споживання університетом як юридичною особою. Сума нарахувань не була розподілена за призначенням споживання електроенергії (житловий фонд/адміністративні приміщення), що є грубим порушенням порядку розрахунку.

Скаржник вказує, що позивач невірно здійснив розрахунок щодо вартості своїх наданих послуг, з яким суд першої інстанції погодився, оскільки постачання електричної енергії здійснювалося на житлові будинки, то необхідно застосовувати коефіцієнт розрахунку з 01.01.2023 року в розмірі 1.68 грн/кВт, а з 01.06.2023 року в розмірі 2,64 грн/кВт. Натомість суд першої інстанції погодився з точкою зору позивача щодо здійснення розрахунку в розмірі 7,13 грн/кВт, що є незаконним та протиправним. Внаслідок неправильного застосування тарифів на житловий фонд відбулося необґрунтоване збільшення суми стягнення. Отже відповідач вважає, суму нараховану позивачем в розмірі 1180938,60 грн, як основний борг за поставлену електричну енергію, безпідставною та незаконною.

Звертає увагу, що пункт 7.4 комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 року для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» суперечить імперативній нормі зазначеній в частині другій статті 625 ЦК України. Крім того невірно трактовано норми Постанови КМУ від 05.03.2022 року, оскільки до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 року відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача Українського державного університету залізничного транспорту на рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2025 року у справі №922/166/25. Встановлено строк протягом якого позивач має право подати до суду відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк протягом якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку через підсистему електронний суд. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/166/25.

Вказана ухвала була направлена учасникам справи до електронного кабінету користувача у підсистемі Електронний суд і доставлена їм 07.05.2025 року.

08.05.2025 року матеріали справи №922/166/25 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» надійшло клопотання (вх.№6700 від 28.05.2025 року), в якому просить поновити строк для подання ДПЗД «Укрінтеренерго» відзиву на апеляційну скаргу, прийняти його та долучити до матеріалів справи. Також від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№6702 від 28.05.2025 року), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач вказує, що формування тарифів постачальника «останньої надії» здійснюються відповідно до частини 5 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» зобов`язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, та включає, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника «останньої надії», ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг. Методика розрахунку тарифу на послуги постачальника «останньої надії» була затверджена постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 05.10.2018 року №1178 (із змінами зараз, а до 01.01.2022 року не було змін). Всі складові ціни врегульовані та затверджуються НКРЕКП, тому твердження відповідача щодо того, щоб розраховувати поставлену електричну енергію постачальником «останньої надії» за тарифом постачальника універсальних послуг не може братись до уваги судом, адже ДПЗД «Укрінтеренерго» не є постачальником універсальних послуг.

Позивач наполягає на тому, що постачальник «останньої надії» не є універсальним постачальником електроенергії, тому ціни різняться з іншими електропостачальниками. У постачальника «останньої надії» ціни для всіх споживачів однакові. У випадку незгоди з умовами або цінами, споживач мав би звернутися до іншого електропостачальника та укласти з ним договір на бажаних умовах. Проте, відповідач фактично споживав електричну енергію, а наразі відмовляється від належного виконання зобов`язання по договору.

Нарахування інфляційних витрат та 15% річних прямо передбачено у комерційній пропозиції №5, що є додатком 1 до договору, тобто сторони передбачили збільшений розмір річних, ніж вказаний у ст. 625 ЦК України і це не заборонено законом. При цьому інфляційні та річні не є штрафними санкціями, а є складовою грошового зобов`язання.

Колегією суддів задоволено клопотання про поновлення строку на подання відзиву, відзив досліджено та долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.06.2025 року з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі та з метою повного і всебічного розгляду справи по суті, враховуючи неможливість розгляду справи в даному судовому засіданні, керуючись приписами ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у розгляді справи про що винесено ухвалу.

Вказана ухвала була направлена учасникам справи до електронного кабінету користувача у підсистемі Електронний суд і доставлена їм 20.06.2025 року.

У судовому засіданні 26.06.2025 року представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні. Представник позивача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (надалі - ДПЗД «Укрінтеренерго», постачальник, позивач у справі), що діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 06.11.2018 року №1344, уклало договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (надалі - договір) з Українським державним університетом залізничного транспорту (надалі - УКРДУЗТ, споживач, відповідач у справі).

Відповідно до постанови НКРЕКП від 06.11.2018 року №1344, розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 року №1023-р. (зі змінами), Закону України «Про ринок електричної енергії», ПРРЕЕ, позивача у даній справі визначено постачальником «останньої надії» на період з 01.01.2019 року до 31.12.2024 року.

Договір постачальника «останньої надії» є публічним договором приєднання та не потребує акцептування зі сторони споживача. Моментом укладання договору постачальника «останньої надії» є початок фактичного споживання електричної енергії споживачами.

Акціонерне товариство «Харківобленерго» та Акціонерне товариство «Укрзалізниця» (надалі - АТ «Харківобленерго», АТ «Укрзалізниця», ОСР) визначені, як Оператори системи розподілу згідно реєстру суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг та на яких покладені функції адміністраторів комерційного обліку відповідно до положень пункту 10 Правил роздрібного ринку електричної енергії, в редакції, що діяла до 01.07.2024 року (надалі - ПРРЕЕ).

Відповідно до пункту 6.2.8 ПРРЕЕ постачальник «останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів.

Проте, враховуючи воєнний стан в Україні, постачання електричної енергії споживачу здійснювалось ДПЗД «Укрінтеренерго» па підставі наказу Міністерства енергетики України від 13.04.2022 року №148 «Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнною етапу» (далі - наказ 148), яким було встановлено збільшений строк постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Таким чином, за твердженнями позивача відповідач перебував на постачанні електричної енергії у постачальника «останньої надії», розподіл якої здійснювали два ОСР в період січень-серпень 2023.

Положеннями статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному Правилами, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором (НКРЕКП), та є публічним договором приєднання. Договір регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник не спроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення у передбачених чинним законодавством чи договором випадках та є укладеним сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України з початку фактичного постачання електричної енергії споживачу (пунктом 3.4.4 Правил).

Зокрема, ще з 27.12.2018 року на виконання положень частини одинадцятої статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», ДПЗД «Укрінтеренерго», як постачальником «останньої надії», на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розміщено публічну оферту: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; комерційна пропозиція для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії»; порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії».

Відповідно до положень ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», яка кореспондується з умовами, що зазначені в комерційній пропозиції №5 від 08.10.2021 року для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», яка є додатком 1 до договору, договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

Відповідно до абзацу 2 пункту 7 Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 року №148, яке діяло у спірний період, постачальник «останньої надії» у період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування (крім випадку зміни постачальника за ініціативою споживча в порядку глави 6.1 розділу VI Правил роздрібного ринку електричної енергії) здійснює постачання електричної енергії тим споживачам, у яких відсутній електропостачальник, в тому числі яким станом на 04.03.2022 року постачання електричної енергії здійснював постачальник «останньої надії».

Положеннями пункту 6.2.4 ПРРЕЕ встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» вважається день припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником.

Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.

Таким чином законодавством встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» укладається на підставі дій споживача споживання електричної енергії (акцепт договору) без договору з іншим електропостачальником. У такому разі договір вважається укладеним (момент укладення договору) з постачальником «останньої надії» у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.

Матеріали справи свідчать, що листом №56к-01/04-3152 від 18.10.2022 року АТ «Харківобленерго» повідомило, що УКРДУЗГ віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 20-22.10.2022 року. Проте, фактичне споживання електроенергії споживачем розпочалось 01.01.2023 року. Листом №ЕЕЦ-15/2 від 02.01.2023 року АТ «Укрзалізниця» повідомило, що відповідача віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 01.01.2023 року.

Листом від 31.03.2023 року №44/09-2597/ПОН позивачем направлено відповідачу на його електронну адресу примірник договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» з додатками.

Відповідно до положень пункту 4.12 розділу IV ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Факт споживання електричної енергії споживачем підтверджується даними комерційного обліку (обсяги), що надає постачальнику «останньої надії» оператор системи розподілу/передачі, відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 28.12.2019 року №312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» та згідно з Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП від 28.12.2018 року №2118 (далі Тимчасовий порядок), а саме шляхом надання постачальнику «останньої надії» звіту за фактичне споживання електричної енергії споживачами постачальника за розрахунковий період.

Положеннями п.3 ч.1 ст.57 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Пунктом 1 ч.3 ст.58 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Положеннями п. 2.1. глави 2 договору встановлено, що споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).

Крім цього, п. 5.8. глави 5 договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Відповідно до положень п. 5.10 глави 5 договору про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії» оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Умовами пункту 4.1. розділу 4 комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 року, що є невід`ємним додатком до договору, встановлено обов`язок сплати споживачем 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.

У разі не отримання рахунку споживач зобов`язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Ця норма не застосовується до акцептування умов договору, порядок якого визначений пунктом 7.1 цієї комерційної пропозиції.

Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора системи розподілу (передачі).

Відповідно до положень п. 4.2. розділу 4 «Спосіб (порядок) та строки оплати за постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 року, остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ, або самостійно (без рахунку) не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі.

Пункт 4.3 комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 року передбачає, що рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним), із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС або споживачем постачальнику або засобами електронної пошти, відповідно до пункту 16.2. цієї комерційної пропозиції.

Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).

У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Положеннями п. 4.4 комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 року для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», яка є додатком 1 до договору, встановлено, що акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОСР. У разі наявності зауважень до акту купівлі-продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.

На виконання зазначених договорів, за даними операторів системи розподілу АТ «Харківобленерго» та АТ «Укрзалізниця»:

- на підставі звіту ОСР, ДПЗД «Укрінтеренерго» склало акт купівлі-продажу електричної енергії №034578 від 31.01.2023 року, за яким відповідач спожив електроенергію в обсязі - 21711 кВт*год на суму 131315,42 грн згідно з рахунком №000001116472/19/001/42113 від 14.02.2023 року. Вищевказаний акт та рахунок були надіслані на електронну адресу відповідача 14.02.2023 року;

- на підставі звіту ОСР, ДПЗД «Укрінтеренерго» склало акт купівлі-продажу електричної енергії №034517 від 31.01.2023 року, за яким відповідач спожив електроенергію в обсязі 14508 кВт*год на суму 87749,26 гри згідно з рахунком №000001116472/29/001/42052 від 14.02.2023 року. Вищевказаний акт та рахунок були надіслані на електронну адресу відповідача 14.02.2023 року;

- на підставі звіту ОСР, ДПЗД «Укрінтеренерго» склало акт купівлі-продажу електричної енергії №037179 від 28.02.2023 року, за яким відповідач спожив електроенергію в обсязі 27473 кВт*год на суму 172946,71 грн, згідно з рахунком №000001116472/19/002/44727 від 15.03.2023 року. Вищевказаний акт та рахунок були надіслані на електронну адресу відповідача 15.03.2023 року;

- на підставі звіту ОСР, ДПЗД «Укрінтеренерго» склало акт купівлі-продажу електричної енергії №035802 від 28.02.2023 року, за яким відповідач спожив електроенергію в обсязі 11904 кВт*год на суму 74937,49 грн згідно з рахунком №0000014 16472/29/002/43360 від 10.03.2023 року. Вищевказаний акт та рахунок були надіслані на електронну адресу відповідача 10.03.2023 року;

- на підставі звіту ОСР, ДПЗД «Укрінтеренерго» склало акт купівлі-продажу електричної енергії №038274 від 31.03.2023 року, за яким відповідач спожив електроенергію в обсязі - 16535 кВт*год на суму 99718,94 грн, згідно з рахунком №000001116472/19/003/45849 від 10.04.2023 року. Вищевказаний акт та рахунок були надіслані на електронну адресу відповідача 10.04.2023 року;

- на підставі звіту ОСР, ДПЗД «Укрінтеренерго» склало акт купівлі-продажу електричної енергії №037700 від 31.03.2023 року, за яким відповідач спожив електроенергію в обсязі - 10910 кВт*год на суму 65795,81 грн згідно з рахунком №000001116472/29.003 45271 від 06.04.2023 року. Вищевказаний акт та рахунок були надіслані па електронну адресу відповідача 06.04.2023 року;

- на підставі звіту ОСР, ДПЗД «Укрінтеренерго» склало акт купівлі-продажу електричної енергії №0340149 від 30.04.2023 року, за яким відповідач спожив електроенергію в обсязі 22112 кВт*год. на суму 120262,66 грн. згідно з рахунком №000001116472/19/004/47747 від 12.05.2023 року. Вищевказаний акт та рахунок були надіслані на електронну адресу відповідача 12.05.2023 року;

- на підставі звіту ОСР, ДПЗД «Укрінтеренерго» склало акт купівлі-продажу електричної енергії №040021 від 30.04.2023 року, за яким відповідач спожив електроенергію в обсязі - 5263 кВт*год на суму 28624,38 грн згідно з рахунком №000001116472/29/004/47619 від 11.05.2023 року. Вищевказаний акт та рахунок були направлені на електронну пошту відповідача 11.05.2023 року;

- на підставі звіту ОСР, ДГІЗД «Укрінтеренерго» склало акт купівлі-продажу електричної енергії №041794 від 31.05.2023 року, за яким відповідач спожив 17479 кВт*год на суму 86786,17 грн згідно з рахунком №000001116472/19/005/49399 від 13.06.2023 року. Вищевказаний акт та рахунок були направлені на електронну пошту відповідача 13.06.2023 року.

Листом №56к-01/04-1609 від 30.04.2024 року АТ «Харківобленерго» надало корегувальний звіт.

- на підставі вказаного звіту, ДПЗД «Укрінтеренерго» листом №44/10- 1929НОН від 08.05.2024 року повідомило відповідача, що відбулось корегування та направило корегувальний акт купівлі-продажу електричної енергії №55791 від 30.04.2024 року, за яким відповідач спожив електроенергію в обсязі - 10653 кВт*год на суму 52804,56 грн, згідно з корегувальним рахунком №000001116472/19/К05/63568 від 01.05.2024 року.

- на підставі звіту ОСР, ДПЗД «Укрінтеренерго» склало акт купівлі-продажу електричної енергії №041310 від 31.05.2023 року, за яким відповідач спожив електроенергію в обсязі - 3456 кВт*год на суму 17159,62 грн згідно з рахунком №000001116472 29 005/48749 від 12.06.2023 року. Вищевказаний акт та рахунок були надіслані на електронну адресу відповідача 12.06.2023 року.

- На підставі звіту ОСР, ДПЗД «Укрінтеренерго» склало акт купівлі-продажу електричної енергії №043219 від 30.06.2023 року, за яким відповідач спожив електроенергію в обсязі 21657 кВт*год на суму 102652,36 грн, згідно з рахунком №000001 116472/19/006/50845 від 10.07.2023 року. Вищевказаний акт та рахунок надіслані на електронну пошту відповідача 10.07.2023 року.

- На підставі звіту ОСР, ДПЗД «Укрінтеренерго» склало акт купівлі-продажу електричної енергії №042588 від 30.06.2023 року, за яким відповідач спожив електроенергію в обсязі - 3797 кВт*год на суму 17997,46 грн згідно з рахунком №000001116472/29/006/50213 віл 07.07.2023 року. Вищевказаний акт та рахунок були надіслані на електронну адресу відповідача 07.07.2023 року.

- На підставі звіту ОСР, ДПЗД «Укрінтеренерго» склало акт купівлі-продажу електричної енергії №044374 від 31.07.2023 року, за яким відповідач спожив електроенергію в обсязі 13444 кВт*год на суму 68365,00 грн, згідно з рахунком №000001116472/19/007/52015 від 10.08.2023 року. Вищевказаний акт та рахунок були надіслані на електронну адресу відповідача 10.08.2023 року.

- На підставі Звіту ОСР, ДПЗД «Укрінтеренерго» склало акт купівлі-продажу електричної енергії №043929 від 31.07.2023 року, за яким відповідач спожив електроенергію в обсязі - 2445 кВт*год на суму 12433,24 грн згідно рахунком №000001116472/29/007/51565 від 08.08.2023 року. Вищевказаний акт та рахунок були надіслані на електронну адресу відповідача 08.08.2023 року.

- На підставі звіту ОСР, ДПЗД «Укрінтеренерго» склало акт купівлі-продажу електричної енергії №045863 від 31.08.2023 року, за яким відповідач спожив електроенергію в обсязі - 18775 кВт*год на суму 110308,91 грн, згідно з рахунком №000001116472/19/008/53500 від 13.09.2023 року. Вищевказаний акт та рахунок були надіслані на електронну адресу відповідача 13.09.2023 року.

- На підставі звіту ОСР, ДПЗД «Укрінтеренерго» склало акт купівлі-продажу електричної енергії №045206 від 31.08.2023 року, за яким відповідач спожив електроенергію в обсязі - 3041 кВт*год на суму 17866,81 грн згідно рахунком №000001116472/29/008/52839 від 11.09.2023 року. Вищевказаний акт та рахунок були надіслані на електронну адресу відповідача 12.09.2023 року.

Таким чином, по ОСР АТ «Харківобленерго» заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію перед ДПЗД «Укрінтеренерго» в обсязі 152342 кВт*год, за період січень - серпень 2023 становить - 858374,56 грн.

По ОСР АТ «Укрзалізниця», заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію перед ДПЗД «Укрінтеренерго» в обсязі 55324 кВт*год, за період січень-серпень 2023 року становить - 322564,07 грн.

Позивач зазначає, що він належним чином виконав свої зобов`язання, в частині постачання електричної енергії, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії за січень 2023 - серпень 2023.

Проте, в порушення умов п. 2.1 глави 2 договору, відповідач не оплатив спожиту ним електричну енергію. За твердженнями позивача, заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту електричну енергію, станом на дату подання цього позову становить 1180938,63 грн (з урахуванням ПДВ).

Положеннями підп. 6 п. 7.1. глави 7 договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» встановлено, що постачальник має право отримувати відшкодування збитків від споживача, що понесені постачальником у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов`язань перед постачальником, відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Відповідно до положень п. 6.1. розділу 6 комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 року для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку та/або вимоги (претензії) постачальника.

Нарахування пені та інших видів відповідальності, що визначені законом та цим договором (15% річних, інфляція) за невиконання грошового зобов`язання на підставі отриманого споживачем рахунку, починається на наступний день після закінчення терміну, встановленого договором на оплату рахунку.

Пунктом 7.4. розділу 7 комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 року для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» встановлено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Позивач звертає увагу, що листом від 04.11.2024 року АТ «Укрзалізниця» підтвердило обсяги споживання електроенергії відповідачем за період січень-серпень 2023 року.

Отже, як вказує позивач, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за поставлену електричну енергію, яка складає становить 1610502,08грн, зокрема:

- 1180938,63 грн заборгованість за поставлену електроенергію;

- 280015,25 грн - 15% річних;

- 149548,20 грн - інфляційні втрати.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і стали підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до ч.1 ст.58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об`єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.

Відповідно до п.66 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» це - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

За приписами ч.1 ст.64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Отже аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника «останньої надії» відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.09.2021 року у справі №910/8958/20.

Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що на виконання умов договору в період січень - серпень 2023 року позивачем була поставлена (продана) відповідачу електрична енергія в загальній кількості 207666 кВт*год, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, актами купівлі-продажу електроенергії, які були складені на підставі даних Оператора системи розподілу АТ «Харківобленерго» та АТ «Укрзалізниця» щодо обсягів споживання відповідачем електроенергії. Також позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату. Зазначені документи надсилалися позивачем на електронну адресу відповідача.

Крім того, фактичні обсяги спожитої відповідачем електричної енергії підтверджено листом АТ «Укрзалізниця» від 04.11.2024 року.

Загальний розмір спожитої та несплаченої відповідачем електричної енергії за період січень 2023 по серпень 2023 в загальному обсязі 207666 кВт*год.

Пунктом 1 ч.3 ст.58 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами пункту 4.1. Комерційної пропозиції №5 до Договору передбачено, що споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських днів з моменту отримання споживачем рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що станом на дату розгляду справи заборгованість відповідача за Договором зі спожитої електричної енергії за період з січня по серпень 2023 становить 1180938,63 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем прийнятого на себе зобов`язання по сплаті у належні строки та розмірі за договором. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, що відповідачем не спростовано наявності заборгованості, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 1180938,63 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Заперечуючи проти позову та подаючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що оскільки постачання електричної енергії здійснювалося на житлові будинки, то необхідно застосовувати коефіцієнт розрахунку в розмірі 1.68 грн/кВт та в розмірі 2,64 грн/кВт. Натомість позивач здійснював розрахунок в розмірі 7,13грн/кВт.

Частиною 6 ст.64 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Таким чином, договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є публічним договором приєднання, вважається укладеним у визначених законодавством України та ПРРЕЕ випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Відповідно до ч.5 ст.64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» зобов`язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, та включає, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника «останньої надії», ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.

Методика (порядок) розрахунку ціни електричної енергії, що застосовується постачальником «останньої надії» при формуванні ціни постачання електричної енергії споживачам, затверджується Регулятором.

У разі якщо конкурс на визначення постачальника «останньої надії» не відбувся, ціна (тариф) на послуги тимчасово призначеного постачальника «останньої надії» встановлюється Регулятором згідно із затвердженою ним методикою та має враховувати економічно обґрунтовані витрати, пов`язані з особливим режимом роботи та ризиками від провадження діяльності постачальника «останньої надії», а також норму прибутку з урахуванням особливостей діяльності такого електропостачальника.

Отже постачальник «останньої надії» зобов`язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики, затвердженої Регулятором.

Положеннями пункту 2.1 договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» встановлено, що за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).

Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», затверджено постановою НКРЕКП від 05.10.2018 року №1179 (надалі - Порядок).

Пунктом 2.1. Порядку встановлено, що ціна, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», для побутових споживачів (крім випадків застосування фіксованих цін на електричну енергію за рішенням Кабінету Міністрів України в рамках покладення спеціальних обов`язків на постачальника «останньої надії») та непобутових споживачів, у тому числі малих непобутових споживачів, приєднаних до електричних мереж на території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу/МСР, приєднаної до системи розподілу, розраховується за формулою.

В формулі ПОНа присутня складова - 1,25 - коефіцієнт, який враховує ризики від коливання цін на балансуючому ринку та ринку «на добу наперед».

Відповідно до п. 3.4.3. ПРРЕЕ постачальник «останньої надії» постачає електричну енергію споживачу за ціною, що формується ним відповідно до затвердженої Регулятором методики (порядку), та включає, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника «останньої надії», ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.

Таким чином, постачальник «останньої надії» не є універсальним постачальником електроенергії, тому ціни різняться з іншими електропостачальниками. У постачальника «останньої надії» ціни для всіх споживачів однакові.

Споживач мав право звернутися до іншого електропостачальника у випадку незгоди з умовами або цінами, та укласти з ним договір на бажаних умовах, однак цього не зробив, проте фактично споживав електричну енергію, що підтверджується матеріалами справи.

Доказів звернення відповідача до постачальника універсальних послуг про укладання відповідного договору та/або повідомлення ДПЗД «Укрінтеренерго» про наявні обставини Українським державним університетом залізничного транспорту матеріали справи не містять.

ДПЗД «Укрінтеренерго», відповідно до положень законодавства в сфері енергетики, здійснює діяльність з постачання електричної енергії споживачу як постачальник «останньої надії», а тому виконувати функцію постачальника універсальних послуг, в тому числі застосовувати у своїй діяльності тарифи постачальника універсальних послуг, не має правових підстав.

Щодо посилань на постанову від 05.03.2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», то нею установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15.05.2015 року №285).

Споживач (відповідач) є суб`єктом господарювання (юридичною особою), таким чином, відповідач не може вважатися «населенням» у розумінні постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану». Таким чином, вищевказана постанова до спірних правовідносин до застосування не підлягає.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 280015,25 грн - 15% річних та 149548,20 грн - інфляційних втрат.

Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Відповідно до комерційної пропозиції №5 до договору (пункт 7.4.) споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Встановлені вище обставини, а саме наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання свідчить про наявність правових та фактичних підстав для нарахування 15% та індексу інфляції.

Суд першої інстанції, перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку річних та інфляційних втрат з урахуванням положень законодавства, погоджених між сторонами умов договору, встановлених обставин справи, дійшов вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 280015,25 грн 15% річних та 149548,20 грн інфляційних є правомірними та підлягають задоволенню.

Щодо посилань про порушення норм ст.625 Цивільного кодексу України при нарахуванні річних, слід вказати наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Це означає, що сторони можуть передбачити в договорі інший розмір процентів, який буде застосовуватися у випадку прострочення.

Відповідно до постанови Верховного суду від 14.11.2018 року у справі №910/21794/17 зокрема зазначено: « 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальним розміром, який підлягає нарахуванню в разі порушення грошового зобов`язання, якщо інше не встановлено договором».

Таким чином, судова практика підтверджує, що сторони можуть встановлювати в договорі інший розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання, відмінний від 3% річних, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України. Однак, у разі відсутності такої домовленості застосовуються положення цієї статті.

Договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» в комерційній пропозиції №5 сторонами за погодженням встановлено інший розмір процентів річних - 15%, що відповідає вимогам ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження своєї позиції по справі.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги вчинені при довільному тлумаченні наявних між сторонами правовідносин і норм права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Українського державного університету залізничного транспорту не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2025 року у справі №922/166/25 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 126, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Українського державного університету залізничного транспорту залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2025 року у справі №922/166/25 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 07.07.2025 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук