Ухвала від 22.08.2025 по справі 922/166/25

УХВАЛА

22 серпня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/166/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Українського державного університету залізничного транспорту

на рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2025

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2025

у справі за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

до Українського державного університету залізничного транспорту

про стягнення 1 610 502,08 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У січні 2025 року Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Українського державного університету залізничного транспорту про стягнення заборгованості в розмірі 1 610 502,08 грн, з яких: 1 180 938,63 грн - основний борг за поставлену електричну енергію; 280 015,25 грн - 15% річних; 149 548,20 грн - інфляційні втрати.

2. Господарський суд Харківської області рішенням від 01.04.2025, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2025, позовні вимоги задовольнив.

3. 17.07.2025 Український державний університет залізничного транспорту через систему Електронний суд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2025, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

4. Верховний Суд ухвалою від 04.08.2025 касаційну скаргу Українського державного університету залізничного транспорту повернув без розгляду на підставі п.1 ч.4 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), оскільки скаргу було подано та підписано Косовою Т.В., яка не підтвердила право на участь у справі в порядку самопредставництва, а також не підтвердила наявності статусу адвоката для представництва скаржника на підставі довіреності.

5. 06.08.2025 Український державний університет залізничного транспорту через систему Електронний суд повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2025, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

6. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

7. Частиною 2 ст.292 ГПК передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.

8. Відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).

9. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.

10. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).

11. У цьому випадку необхідно чітко вказати:

норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

12. У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз.3 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

13. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п.3 ч.2 ст.287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

14. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п.4 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

15. При цьому необхідно враховувати, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.

16. Системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

17. Процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

18. Обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

19. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

20. Однак скаржник не посилається на жодну з підстав касаційного оскарження, визначених у ч.2 ст.287 ГПК, та не наводить обґрунтувань щодо такої (таких) підстав.

21. У зв`язку із вищезазначеним, скаржнику необхідно вказати, які випадки, передбачені ч.2 ст.287 ГПК, є підставою (підставами) касаційного оскарження судового рішення у цій справі та навести відповідні обґрунтування щодо такої (таких) підстав, врахувавши вимоги щодо обґрунтувань, які наведені у цій ухвалі.

22. Також, відповідно до п.2 ч.4 ст.290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

23. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом "Про судовий збір".

24. Згідно з ч.1 ст.4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

25. Відповідно до ч.2 ст.4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

26. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір").

27. Згідно з ч.3 ст.4 Закону "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

28. Враховуючи вимоги касаційної скарги, скаржник при її подачі повинен був сплатити судовий збір у розмірі 38 652,05 грн (1 610 502,08 грн (оспорювана сума) х 1,5% х 200% х 0,8).

29. Втім, до касаційної скарги скаржник додав платіжну інструкцію від 16.07.2025 №1085, якою підтверджується сплата судового збору у розмірі 8 052,52 грн, що на 30 599,53 грн менше від суми, яка підлягала сплаті.

30. Оскільки скаржник не надав документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, то касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених п.2 ч.4 ст.290 ГПК.

31. Окрім цього, ч.1 ст.288 ГПК визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, що оскаржується, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

32. Постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 30.06.2025, її повний текст складено та підписано 07.07.2025, а отже останнім днем касаційного оскарження вказаної постанови було 28.07.2025.

33. Частинами 2, 3 ст.288 ГПК передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.4 ст.293 цього Кодексу.

34. 17.07.2025 Український державний університет залізничного транспорту звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2025.

35. Верховний Суд ухвалою від 04.08.2025 касаційну скаргу повернув без розгляду, оскільки подана касаційна скарга подана особою (Косовою Т.В.), яка не підтвердила повноважень на представництво інтересів скаржника (ані у порядку самопредставництва - на підставі статуту, положення, трудового договору (контракту) тощо, ані як адвокат - на підставі договору, ордера, довіреності).

36. Відповідно до п.1 ч.4 ст.292 ГПК касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо, касаційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

37. Отже, підписання скарги особою, яка не має права її підписувати, є безумовною підставою для повернення касаційної скарги.

38. Скаржник у клопотанні про поновлення строку зазначає, що 17.07.2025 Український державний університет залізничного транспорту подав касаційну скаргу у межах встановленого 20-денного строку відповідно до ч.1 ст.287 ГПК. Проте 04.08.2025 Верховний Суд ухвалив повернути скаргу без розгляду у зв`язку з тим, що її було підписано представником, повноваження якого, на думку суду, не були підтверджені у спосіб, передбачений ч.3 ст.290 ГПК. При цьому скаржник вчасно подав довіреність у порядку передоручення, а також інформація про повноваження наявна в електронному кабінеті ЄСІТС, але ці дані не були враховані через відсутність матеріалів справи у касаційній інстанції. Пропуск строку подання повторної касаційної скарги обумовлений об`єктивними обставинами, що не залежали від волі скаржника, та не свідчить про зловживання процесуальними правами або недбалість.

39. Наведені скаржником підстави пропуску строку на подання касаційної скарги не є об`єктивними, оскільки безпосередньо залежали від суб`єктивної волі та процесуальної поведінки скаржника.

40. Твердження про те, що скаржник вчасно подав довіреність у порядку передоручення, а також інформація про повноваження наявна в електронному кабінеті ЄСІТС, але ці дані не були враховані через відсутність матеріалів справи у касаційній інстанції, є необґрунтованими, оскільки повторно подану касаційну скаргу підписав Панченко С.В., який надав докази наявності підстав для самопредставництва скаржника (як керівник (ректор)).

41. У той же час, скаржник не спростував того, що Косова Т.В., при поданні касаційної скарги вперше, не підтвердила повноваження на представництво (як адвокат) або самопредставництво (як керівник, член виконавчого органу, інша особа, уповноважена діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту)) юридичної особи-скаржника.

42. При цьому Верховний Суд, постановляючи ухвалу від 04.07.2025 про повернення первісно поданої касаційної скарги виходив не з формальних підстав, а з імперативних приписів процесуального закону.

43. Згідно з ч.1 ст.119 ГПК суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

44. Положеннями статей 13, 74 ГПК передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

45. Законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

46. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

47. Отже, зважаючи на те, що причини пропуску строку на касаційне оскарження, викладені у клопотанні, не є об`єктивними, враховуючи обставини в їх сукупності, Верховний Суд визнає неповажними підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження.

48. Відповідно до ч.3 ст.292 ГПК касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст.288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

49. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.

50. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.

Керуючись статтями 119, 174, 234, 235, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, ст.4 Закону "Про судовий збір", Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати неповажними підстави, наведені у клопотанні Українського державного університету залізничного транспорту про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2025 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2025.

2. Касаційну скаргу Українського державного університету залізничного транспорту на рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 у справі №922/166/25 залишити без руху.

3. Надати Українському державному університету залізничного транспорту строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

4. Роз`яснити Українському державному університету залізничного транспорту, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику, або у відкритті касаційного провадження буде відмовлено на підставі положень п.4 ч.1 ст.293 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

О. Кролевець