Рішення від 24.06.2025 по справі 908/227/25

номер провадження справи 17/15/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2025 Справа № 908/227/25

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Станіщук Д.М., розглянувши матеріали справи № 908/227/25

за позовною заявою: концерну Міські теплові мережі, 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку Азов буд. 137

до відповідача: приватного підприємства - фірми Дарьял, 69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, буд. 53

про стягнення 388 543,28 грн

У судовому засіданні приймали участь:

від позивача: Калініна-Заєць Ю.М., довіреність від 19.12.24 № 912/20-25

Гнатенко Н.І., довіреність від 19.12.24 № 916/20-25

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

27.01.25 до Господарського суду Запорізької області в системі Електронний суд надійшла позовна заява за вих. від 27.01.25 з вимогами концерну Міські теплові мережі (далі концерн МТМ) до приватного підприємства-фірми Дарьял (надалі ПП-фірма Дарьял) про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 388 543,28 грн за період з 01.11.21 по 30.11.24.

27.01.25 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/227/25 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 03.02.25 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/227/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

17.02.25 до суду від ПП-фірми Дарьял надійшли:

- відзив за вих. від 12.02.25 на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив проти позовних вимог в повному обсязі, просив суд розглянути справу №908/227/25 за правилами загального позовного провадження та відмовити позивачу в задоволені позову;

- клопотання за вих. від 12.02.25 про призначення у справі № 908/227/25 судової теплотехнічної експертизи проведення якої доручити експертам Національного наукового центру Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України.

Ухвалою від 19.02.25 судом визначено розгляд справи № 908/227/25 здійснювати за правилами загального позовного провадження; розпочати провадження у справі в порядку загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 18.03.25 о/об 10 год. 00 хв.

21.02.25 до суду в системі Електронний суд від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Також, 21.02.25 до суду в системі Електронний суд від представника позивача надійшла заява про доручення до матеріалів справи інформації щодо нарахувань за послугу постачання теплової енергії для нежитлового приміщення ППФ "Дарьял" за адресою вул. Левка Лук`яненка, 27 прим. 28.

26.02.25 до суду в системі Електронний суд від представника позивача надійшла заява, в якій остання надала суду документи на виконання п. 4 резолютивної частини ухвали суду від 19.02.25.

27.02.25 на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення за вих. від 26.02.25 на відповідь на відзив.

11.03.25 до суду в системі Електронний суд від представника позивача надійшли письмові пояснення.

14.03.25 до суду від керівника відповідача надійшло доповнення за вих. від 13.03.25 до клопотання за вих. від 12.02.25, про призначення у справі № 908/227/25 судової теплотехнічної експертизи.

В засіданні 18.03.25 судом прийнято до розгляду: відзив за вих. від 12.02.25 на позовну заяву, відповідь на відзив (сформовану в системі Електронний суд 21.02.25), заперечення за вих. від 26.02.25 на відповідь на відзив, заяву представника позивача (сформовану в системі Електронний суд 26.02.25) про виконання ухвали суду, заяву представника позивача (сформовану в системі Електронний суд 21.02.25) про долучення документів та письмові пояснення представника позивача (сформовані в системі Електронний суд 11.03.25).

Ухвалою від 18.03.25 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі № 908/227/25 на 01.04.25 о 10 год. 30 хв.

28.03.25 до суду в системі Електронний суд від представника позивача надійшли додаткові заперечення на клопотання про призначення експертизи.

У засіданні 01.04.25 судом оголошено перерву на 08.04.25 о 10 год. 30 хв.

03.03.25 на адресу суду від керівника відповідача надійшло доповнення № 2 за вих. від 03.03.25 до клопотання за вих. від 12.02.25 про призначення судової теплотехнічної експертизи, в яких викладено прохання призначити у справі № 908/227/25 судову теплотехнічну експертизу.

В засіданні 08.04.25 судом, через необґрунтованість, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача (його представника) за вих. від 12.02.25 про призначення судової теплотехнічної експертизи разом з доповненнями 1, 2 за вих. від 13.03.25 та за вих. від 03.04.25.

Крім того, представник відповідача заявив усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні на іншу дату (проти якого заперечила представник позивача).

Судом задоволено усне клопотання представника відповідача про оголошення перерви в судовому засіданні на іншу дату та оголошено перерву на 06.05.25 о 10 год. 00 хв.

30.04.25 на адресу суду від керівника відповідача надійшло клопотання за вих. від 29.04.25, в якому остання просить суд призначити у цій справі судову теплотехнічну експертизу.

05.05.25 на адресу суду від керівника відповідача надійшло клопотання за вих. від 05.05.25 про зупинення провадження у справі № 908/227/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 908/2744/24.

06.05.25 до суду в системі Електронний суд від представника позивача надійшли заперечення з проханням до суду відмовити у задоволенні клопотання про призначення судової теплотехнічної експертизи у справі № 908/227/25.

Ухвалою від 06.05.25 судом залишено без руху позовну заяву (сформовану в системі Електронний суд 27.01.25) у справі № 908/227/25 до усунення недоліків позивачем. Останньому надано строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення екземпляру цієї ухвали, шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків, до якої надати до суду в письмовому вигляді обґрунтування (докази) щодо:

- деталізованого обсягу спожитої теплової енергії за договором № 76204301 за період з 01.11.21 по 30.11.24 в розрізі відповідних місяців;

- застосованих тарифів (умовно-змінних, умовно-постійних частин) та нормативно-правових актів, на підставі яких вони визначені за оспорюваний у цій справі період;

- підстав для нарахування конкретних сум за договором № 76204301 за період з 01.11.21 по 30.11.24 з деталізацією розрахунку основного боргу доданого до позовної заяви у цій справі;

- чи враховувались попередні оплати або часткове погашення боргу відповідачем.

12.05.25 до суду в системі Електронний суд від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків визначених в ухвалі суду 06.05.25 по справі №908/227/25.

Ухвалою від 13.05.25 судом продовжено розгляд справи № 908/227/25 з 03.06.25 та призначено підготовче судове засідання у справі на 03.06.25 о 10 год. 00 хв.

28.05.25 на адресу суду від керівника відповідача надійшли доповнення за вих. від 27.05.25 до клопотання за вих. від 29.04.25 про призначення судової теплотехнічної експертизи (за іншими підставами та новими обставинами), в яких остання просила суд призначити у справі № 908/227/25 судову теплотехнічну експертизу.

Також, 28.05.25 на адресу суду від керівника відповідача надійшли доповнення за вих. від 27.05.25 до клопотання за вих. від 05.05.25 про зупинення провадження у справі, в яких остання просить суд зупинити провадження у справі № 908/227/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 908/2744/24.

Ухвалою від 03.06.25 судом відмовлено у задоволенні клопотання керівника відповідача (його представника) за вих. від 05.05.25 із доповненням за вих. від 27.05.25 про зупинення провадження у справі № 908/227/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 908/2744/24, з підстав викладених в тексті такої ухвали.

Також, у засіданні 03.06.25 судом відмовлено у задоволенні клопотання керівника відповідача (його представника) за вих. від 29.04.25 із доповненням за вих. від 27.05.25 про призначення судової теплотехнічної експертизи, з підстав викладених в тексті відповідної ухвали.

Представники сторін в засіданні 03.06.25 надали усні пояснення на запитання суду (головуючого у справі), які виникли в підготовчому засіданні.

Крім того, в засіданні 03.06.25 судом з`ясовано положення ст.ст. 182, 185 ГПК України та повноту виконання запропонованих вимог, викладених в ухвалі суду про відкриття провадження у даній справі.

Представниками сторін повідомлено суду, що до матеріалів справи надані всі документи, необхідні для вирішення даної справи по суті спору.

Ухвалою від 03.06.25 закрито підготовче провадження у справі № 908/227/25, призначено справу до судового розгляду по суті на 18.06.25 о/об 10 год. 00 хв.

13.06.25 на адресу суду від керівника відповідача надійшло клопотання за вих. від 12.06.25 про призначення комплексної судової теплотехнічної та економічної експертизи (за іншими підставами та новими обставинами), в якому остання просить суд призначити у справі № 908/227/25 комплексну судову теплотехнічну та економічну експертизу.

17.06.25 на адресу суду від керівника відповідача надійшли пояснення вих. від 16.06.25 щодо здійснених позивачем нарахувань заборгованості за споживання теплової енергії по приміщенням відповідача.

В судовому засіданні 18.06.25 судом прийнято до розгляду пояснення відповідача за вих. від 16.06.25.

У засіданні 18.06.25 судом відмовлено у задоволенні клопотання керівника відповідача (його представника) за вих. від 12.06.25 про призначення комплексної судової теплотехнічної та економічної експертизи, з підстав викладених в тексті відповідної ухвали.

В судовому засіданні 18.06.25 розпочато розгляд справи по суті, суд перейшов до з`ясування обставин справи і перевірки їх доказами. Представники сторін надали усні пояснення на питання суду, які виникли в розгляді справи по суті.

В судовому засіданні оголошено перерву в розгляді справи по суті до 24.06.25. Зобов`язано представників сторін невідкладно надати суду письмові пояснення (обґрунтування) щодо власника нежитлового приміщення по цій справі відносно якого (приміщення) позивачем, у т.ч. нараховано до стягнення з відповідача суму заборгованості за надані житлово-комунальні послуги за період з 01.11.21 по 30.11.24.

20.06.25 від представника позивача до суду через систему Електронний суд надійшли додаткові пояснення, в яких позивач пояснив, що у період з листопада 2021 р. по квітень 2023 р. загальна площа будинку № 27 по вулиці Левка Лук`яненко обліковувалась як 2027,25 кв. м. Після проведеної інвентаризації у квітні 2023 р. (згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) загальна площа будинку становить 2030,11 кв. м. Також, за поясненнями позивача, саме Приватне підприємство фірма «Дарьял» є споживачем комунальних послуг, оскільки користувалось нежитловим приміщенням в спірний період на підставі Договорів оренди від 01.01.21 № 04/UA, від 01.01.22 № 05/ UA, від 01.01.24 №06/ UA.

23.06.25 на адресу суду від керівника відповідача надійшли пояснення №2 за вих. від 20.06.25 щодо незгоди по нарахуванню позивачем суми 388 543,28 грн боргу та пояснення стосовно права власності на спірні приміщення.

В судовому засіданні 24.06.25 продовжено з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами. Представники позивача надали усні пояснення на питання суду (головуючого), які виникли в розгляді справи по суті.

В судовому засіданні 24.06.25 прийнято до розгляду надані позивачем додаткові пояснення (сформовані в системі Електронний суд 20.06.25) та пояснення представника відповідача за вих. від 20.06.25.

Надані представником позивача до пояснень додатки (докази) судом до розгляду не прийнято, оскільки представником концерну МТМ були порушенні норми ч. 8 ст. 80 ГПК України в частині надання доказів на відповідній стадії судового процесу.

Заявлене представником позивача усне клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку в порядку ст. 119 ГПК України судом залишено без задоволення.

Судом враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 194 ГПК України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Згідно із ч. 8 ст. 80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, після закриття підготовчого провадження суд додаткові докази не приймає, якщо не визнає поважність причин їх неподання.

Позивачем поважності причин неподання долучених до додаткових пояснень доказів протягом підготовчого засідання не обґрунтовано.

Разом з тим, за усним клопотанням позивача, з метою всебічного та об`єктивного встановлення всіх обставин справи, а також з урахуванням того, що відповідач у своїх поясненнях вих. від 20.06.25 також посилається на те, що в період часу з 24.07.13 по 30.05.24 спірні нежитлові приміщення знаходились у користуванні ПП - фірми «Дарьял» на підставі Договорів оренди від 01.01.21 № 04/UA, від 01.01.22 № 05/UA, від 01.01.24 №06/UA, судом досліджено надані позивачем додатки до додаткових пояснень (докази) без їх прийняття, а саме: копії Договорів оренди від 01.01.21 № 04/UA, від 01.01.22 № 05/UA, від 01.01.24 №06/UA (з відповідними актами прийому-передачі та повернення) та Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10.04.24.

Позивач, в особі уповноважених представників, в судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позові та додаткових поясненнях. В обґрунтування своєї правової позиції концерном МТМ (його представниками) зазначено, що з урахуванням приписів ч. 5 ст. 13, ч. 7 ст. 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги, між сторонами з 01.11.21 є укладеним Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 76204301 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Левка Лук`яненко, буд. 27, нежитлові приміщення № І, ХХІ, 28, що належать ПП-фірма «Дарьял» на праві власності. За твердженням позивача, в період з 01.11.21 по 30.11.24 надано відповідачу послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 388 543,28 грн, сформовані рахунки на оплату спожитої послуги надані споживачу. Відповідач свої обов`язки згідно договору по сплаті за надану послугу у зазначений період не виконав, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 388 543,28 грн. Посилаючись на приписи ст.ст. 322, 525, 526, 530, 625, 629 ЦК України, Закону України Про житлово-комунальні послуги та Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, позивач просив позов задовольнити. Також позивач просив повернути переплату судового збору у розмірі 1 439,05 грн.

Відповідач у відзиві на позов та письмових поясненнях проти заявлених позовних вимог заперечив посилаючись, зокрема, на наступне:

- нарахування позивачем боргу непослідовне та суперечливе (зокрема, з січня по грудень 2022 року зменшення в сумі 112 206,69 грн, а з січня по листопад 2024 року нарахування в сумі 334 908,029 грн (86,2%);

- концерн «МТМ» неодноразово подавав позови до ПП - фірми «Дарьял» з тим самим предметом і з тих самих підстав та просив залишити ці позови без розгляду (справи №№908/646/23, 908/869/24, 908/1486/24);

- листами від 22.02.23 та від 16.12.24 рахунки позивача за період з листопада 2021 р. по грудень 2022 р. та за період з листопада 2021 р. по листопад 2024 р. повернуті з боку відповідача без акцепту (згоди на оплату);

- рахунки та акти приймання-передачі послуг за період з січня 2023 р. по листопад 2024 р. повернуті відповідачем позивачу без згоди на оплату та без підписання в системі обміну електронними документами з контрагентами «M.E.Doc»;

- публічний договір є неукладеним з огляду на те, що: 1) за індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії не досягнута згода з істотної умови договору - невідомі повноваження підписанта від концерну «МТМ»; 2) ПП - фірма «Дарьял», будучи станом на 01.11.21 власником виключно підвалу (підвал не відноситься до нежитлового приміщення), не являється співвласником багатоквартирного будинку та не підпадає під дію ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»; 3) ПП - фірма «Дарьял» не підписувала у письмові формі договір № 76204301 від 01.11.21, не підписувала Заяву-приєднання до нього, в т.ч. електронним підписом; 4) в господарському судочинстві розглядається справа № 908/2744/24 з позовом ПП - фірми «Дарьял» до концерну «Міські теплові мережі» про визнання договору № 76204301 від 01.11.21 недійсним;

- ПП - фірма «Дарьял» являється споживачем за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600620 від 01.12.06, який є чинним та не припинявся з підстав передбачених п.10.2 Договору та ст. 188 Господарського кодексу України;

- за договором № 600620 від 01.12.06 облік споживання теплової енергії проводився по приладах обліку і згідно складених позивачем відповідних актів обстеження станом на 20.04.21, 03.04.23 та 13.04.24 покази приладу обліку відповідача складають 177,97 ГДж;

- нарахування/розподіл позивачем на ПП - фірму «Дарьял» теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення (ЗБП) є безпідставним, оскільки площі горищ, технічних поверхів та підвалів до площі будинку не включаються (належні відповідачу підвали площею 113,0 кв. м та 297,7 кв. м не являються нежитловими приміщеннями);

- концерн «МТМ» без перевірки додержання теплового режиму в підвалах площею 113,0 кв. м та 297,7 кв. м протягом опалювальних періодів 2021-2024 років не мав підстав нараховувати теплову енергію за розрахунком мінімальної частки середнього питомого споживання;

- має місце заниження позивачем розміру загальної площі будинку з метою неправомірного завищення відповідачу нарахувань обсягу теплової енергії, з листопада 2021 р. по квітень 2023 р. загальна площа будинку складала 2027,25 кв. м, а з квітня 2023 р. 2030,11 кв. м.

Представник відповідача у судове засідання 24.06.25 не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, місце та час судового розгляду повідомлений належним чином.

Оскільки відповідач свою позицію щодо заявлених вимог висловив, представник відповідача у всіх інших судових засіданнях був присутній і мав можливість викласти свої доводи та заперечення, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 24.06.25 за відсутності представника відповідача.

В засіданні 24.06.25, на підставі ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам позивача повідомлено про дату складення повного тексту судового рішення.

З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.

Крім того, судом враховано, що:

- у відповідності до ст. 26 Закону України Про правовий режим воєнного стану, правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;

- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на певній частині території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;

- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;

- сторони, користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерн Міські теплові мережі є суб`єктом природної монополії відповідно до положень Закону України Про природні монополії та за приписами ст. 19 Закону України Про теплопостачання, як монополіст, не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Основною метою діяльності Концерну Міські теплові мережі є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ та організацій, її збут та інше.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про теплопостачання, теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

З 01.05.19 введено в дію Закон України Про житлово-комунальні послуги (далі - Закон), згідно із ст. 5 якого комунальною послугою є послуга з постачання теплової енергії.

У відповідності із ч. 7 ст. вказаного 14 Закону, до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною 1 цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 цього Закону.

Частиною 5 ст. 13 Закону визначено, що у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

02.10.21 на виконання вимог Закону позивач на своєму офіційному сайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.

Позивач у позові зазначив, що ПП - фірмі «Дарьял» на праві власності належать нежитлові приміщення за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Олександрівська (Дзержинського), 29/ вулиця Левка Лук`яненка (Тургенєва), 27, а саме:

- нежитлове приміщення І першого поверху (літера А-3) площею 191,1 кв.м., XXI підвалу (літера А-3) площею 297,7 кв. м, разом площею 488,8 кв. м (договір № 197 від 11.09.06 купівлі-продажу об`єкта права комунальної власності), що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07.06.24;

- нежитлове приміщення № 28, підвалу літера А-3 загальною площею за внутрішніми замірами 113,0 кв. м, (договір №109/10 купівлі-продажу об`єкта права комунальної власності від 25.11.10), що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14.03.23.

За доводами позивача, у відповідності до ч. 5 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги, враховуючи відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту розміщення на офіційному сайті індивідуального договору на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 76204301 за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Дзержинського, 29/ вулиця Левка Лук`яненка (Тургенєва), 27, є укладеним між концерном Міські теплові мережі (позивачем) та ПП - фірма Дарьял (відповідачем) з 01.11.2021.

Пунктом 5 вказаного Договору передбачено, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Згідно із п. 32 договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Як стверджує позивач, на виконання умов Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії № 76204301 теплопостачальна організація відпустила відповідачу теплову енергію за період з 01.11.21 по 30.11.24 на загальну суму розмірі суму 388 543,28 грн, що підтверджується рахунками за надані послуги за спірний період, які направлялись на адресу відповідача, Інформацією щодо нарахувань за послугу з постачання теплової енергії, архівом показів опалення по дог./сп. № 76204301 ППФ «Дарьял» (кафе), актами знаття показань приладів обліку теплової енергії за спірний період та детальним розрахунком заборгованості.

Концерном Міські теплові мережі були сформовані та виставлені ПП - фірма «Дарьял» рахунки за надані послуги за договором № 76204301 за період з 01.11.21 по 30.11.24 на загальну суму 388 543,28 грн.

Споживач нарахування вказані у рахунках заперечує, як заперечує і сам факт укладення Індивідуального договору №76204301.

Несплата відповідачем у спірний період вартості теплової енергії у визначений Договором строк стало підставою для звернення позивача з позовом до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 13 ГПК України унормовано, що судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1). Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків передбачених цим Кодексом (ч. 2). Кожна сторна повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимого або заперечень, крім випадків встановлених законом (ч. 3). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч. 4).

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність.

Згідно із ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватись окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у т.ч. власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

В частині 1 ст. 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції Закону № 1060-IX від 03.12.20) визначено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (ОСББ) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

Згідно із ч. 7 ст. 14 зазначеного Закону, до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 цього Закону.

Відповідно до абз. 1-3 ч. 5 ст. 13 даного Закону, в разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому, розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Відповідно до ч. 7 ст. 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги, послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про житлово-комунальні послуги, договори про надання комунальних послуг, у т.ч. із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом 2 місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.19 № 830 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.21 № 1022 внесено зміни до постанови КМУ № 830 від 21.08.19, які набрали чинності 01 жовтня 2021. Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою КМУ № 830 від 21.08.19, викладено в новій редакції.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.19 № 830 (в редакції постанови КМУ від 08.09.21 №1022), ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Згідно із п. 13 цих Правил, надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13, 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Судом встановлено, що 02.10.21 концерн Міські теплові мережі оприлюднив на власному офіційному веб-сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання (за посиланням в мережі Інтернет http://teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/).

Відповідне повідомлення про розміщення 02.10.21 на сайті концерну МТМ публічних договорів опубліковано на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування Запорізької міської ради (https://zp.gov.ua/uk, вкладка "Новини", "Всі новини", "Місто").

Згідно із п. 1 оприлюдненого концерном Міські теплові мережі Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (послуга) індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України.

Відповідно до п. 53 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, такий договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до ст. 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Як зазначалось вище, ПП - фірмі «Дарьял» на праві власності належать - нежитлові приміщення І першого поверху (літера А-3) площею 191,1 кв. м, XXI підвалу (літера А-3) площею 297,7 кв. м, разом площею 488,8 кв. м, а також нежитлове приміщення № 28, підвалу літера А-3 загальною площею за внутрішніми замірами 113,0 кв. м, за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Олександрівська (Дзержинського), 29/ вулиця Левка Лук`яненка (Тургенєва), 27, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

При цьому, судом з`ясовано, і не заперечується сторонами, що в період часу з 24.07.13 по 30.05.24 нежитлові приміщення І першого поверху (літера А-3) площею 191,1 кв. м, XXI підвалу (літера А-3) площею 297,7 кв. м, разом площею 488,8 кв. м знаходились у платному користуванні ПП - фірми «Дарьял» на підставі Договорів оренди від 01.01.21 №04/UA, від 01.01.22 № 05/UA, від 01.01.24 №06/UA.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У своїх письмових поясненнях від 20.06.25 відповідач надав пояснення щодо набуття права власності на спірні приміщення та права користування ними:

- ПП - фірма «Дарьял» за нотаріально посвідченим Договором №197 від 11.09.06 купівлі-продажу об`єкта права комунальної власності згідно Експлікацій внутрішніх площ до плану будови літера А-3 від 13.10.05, складених Орендним підприємством «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» (Ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 03344941) на підставі «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна» набула право власності на нежитлове приміщення І першого поверху (літера А-3) площею 191,1 кв. м, на XXI підвал (літера А-3) площею 297,7 кв. м, разом площею 488,8 кв. м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександрівська (Дзержинського), буд. 29 / вул. Левка Лук`яненка (Тургенєва), буд. 27;

- ПП - фірма «Дарьял» за нотаріально посвідченим Договором купівлі-продажу нерухомості від 24.07.13 продала Компанії з обмеженої відповідальністю «Дагеста Лімітед» (Республіка Кіпр) нежитлове приміщення І першого поверху (літера А-3) площею 191,1 кв. м та XXI підвал (літера А-3) площею 297,7 кв. м, разом площею 488,8 кв. м за адресою: місто Запоріжжя, вул. Олександрівська (Дзержинського), буд. 29 / вул. Левка Лук`яненка (Тургенєва), буд. 27. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 3254394855 дата, час формування: 10.03.23, власником нежитлового приміщення І першого поверху (літера А-3) площею 191,1 кв.м., XXI підвалу (літера А-3) площею 297,7 кв. м, разом площею 488,8 кв. м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександрівська (Дзержинського), буд. 29 /вул. Левка Лук`яненка (Тургенєва), буд. 27 являється Компанія з обмеженою відповідальністю «Дагеста Лімітед»;

- за нотаріально посвідченим Договором від 30.05.24 про розірвання договору купівлі-продажу нерухомості, посвідченого приватний нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нарохою О.В., нежитлове приміщення І першого поверху (літера А-3) площею 191,1 кв. м, XXI підвалу (літера А-3) площею 297,7 кв. м, разом площею 488,8 кв. м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександрівська (Дзержинського), буд. 29 / вул. Левка Лук`яненка (Тургенєва), буд. 27,0 з 30.05.24 перейшло від Компанії з обмеженою відповідальністю «Дагеста Лімітед» у власність ПП-фірми «Дарьял»;

- ПП - фірма «Дарьял» за нотаріально посвідченим Договором купівлі-продажу об`єкта права комунальної власності № 109/10 від 25.11.10 набула право власності на нежитлове приміщення №28 підвал (літера А-3) площею 113,0 кв. м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександрівська (Дзержинського), буд. 29 / вул. Левка Лук`яненка (Тургенєва), буд. 27. Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 325705708, дата, час формування: 14.03.23, власником підвалу площею 113,0 кв. м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександрівська (Дзержинського), буд. 29 / вул. Левка Лук`яненка (Тургенєва), буд. 27 є ПП - фірма «Дарьял».

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідачем в судових засіданнях під час розгляду цієї справи не заперечувалась та обставина, що в період часу з 24.07.13 по 30.05.24 нежитлові приміщення І першого поверху (літера А-3) площею 191,1 кв. м, та XXI підвал (літера А-3) площею 297,7 кв. м, разом площею 488,8 кв. м знаходились у платному користуванні ПП - фірми «Дарьял» на підставі Договорів оренди від 01.01.21 № 04/UA, від 01.01.22 № 05/UA, від 01.01.24 №06/UA.

При огляді в судовому засіданні наведених договорів оренди судом з`ясовано, що за умовами п. 7.3.3 цих договорів орендар зобов`язаний здійснювати договірні відносини щодо приміщення, яке орендується, з постачальниками електроенергії, тепла, води, по обслуговуванню прилеглої території та таке інше.

Отже, саме відповідач є Споживачем житлово-комунальної послуги як власник нежитлового приміщення або його користувач на праві оренди (в інші періоди) у житловому будинку № 27 по вул. Левка Лук`яненка в м. Запоріжжі.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилається на те, що між ним і Концерном МТМ існують взаємовідносини за раніше укладеним договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.12.06 № 600620.

Вказані аргументи відповідача спростовуються вищенаведеним та наступним.

Як вже зазначалось вище, з 01.05.21 набрав чинності Закон України від 03.12.20 №1060-ІХ Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг. Згідно з цим Законом внесено низку змін до Законів України що регулюють житлово-комунальні відносини, в тому числі і до Закону України Про житлово-комунальні послуги, зокрема до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону.

Статтею 651 ЦК України унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Згідно із ч. 7 ст. 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги, до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог ч. 5 статті 13 цього Закону.

Відповідно до абз. 1-3 ч. 5 ст. 13 даного Закону, в разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Постановами Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.21 та № 1023 від 08.09.21 внесено зміни до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових форм договорів, відповідно до яких згідно із Законом України Про житлово-комунальні послуги договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом 2 місяців з дня набрання чинності зазначених постанов.

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, якими врегульовано правовідносини у сфері надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, суд дійшов до висновку, що через відсутність відповідного рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування 02.10.21 позивачем відповідно до вимог Закону України Про житлово-комунальні послуги на офіційному веб-сайті Концерну Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, з 01.11.21 між концерном МТМ та ПП - фірмою Дарьял укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, якому присвоєно номер 76204301. В свою чергу договір № 600620 від 01.12.06 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді вважається розірваним з 01.11.21.

Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою вул. Олександрівська (Дзержинського), буд. 29 / вул. Левка Лук`яненка (Тургенєва), буд. 27 в місті Запоріжжя, в якому знаходяться /лись/ належні на праві власності/користування ПП - фірмі Дарьял нежитлові приміщення, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів 2021-2024 років, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті Запорізької міської ради та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальні сезони в м. Запоріжжі.

Наведеним спростовуються аргументи відповідача відносно недоведеності факту укладення сторонами Індивідуального договору з огляду на відсутність підписаної заяви-приєднання до договору.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону. Виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця. Рахунки на оплату комунальної послуги надаються споживачу на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунки можуть надаватися споживачу в електронному вигляді, у т.ч. за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. Рахунки надаються споживачу на безоплатній основі.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 31.01.20 № 23 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 25.02.20 за № 202/34485) затверджено Вимоги до формування рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Відповідно до визначення наведеного у п. 3 Вимог, абонентський номер споживача - номер споживача, визначений договором про надання відповідної комунальної послуги, який дає змогу ідентифікувати його виконавцю комунальної послуги або уповноваженій особі. Номер договору і абонентський номер споживача відповідно є одним і тим же числом та дає змогу ідентифікувати споживача. Вимог щодо присвоєння чи алгоритму встановлення певного номеру законодавством не передбачено.

Частиною 1 статті 7 Закону визначено, що споживач, серед іншого, має право у встановленому законодавством порядку відключитись від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Наразі чинним є Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №169 від 26.07.19.

Доказів відключення приміщень відповідача від мережі опалення сторонами суду не надано.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Житловий будинок № 27 по вул. Левка Лук`яненка в м. Запоріжжя оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії Sonometer 2000 зав. №535104YY87, відповідно обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузлів комерційного обліку.

Доводи відповідача, що належні йому приміщення не підпадають під визначення нежитлових приміщень (підвал не відноситься до нежитлового приміщення) тому він не являється співвласником багатоквартирного будинку та не підпадає під дію ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» судом визнаються необґрунтованими.

Відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», до допоміжних належать приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні Документ сформований в системі «Електронний суд» 21.02.2025 6 камери та інші технічні приміщення).

У п. 3.38 ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення.» надані терміни та визначення понять, де, зокрема вказано, що "приміщення технічні" - це приміщення для розміщення обладнання теплових вузлів, електрощитових, венткамер, комутаторів, радіовузлів, машинних відділень, ліфтів, холодильних установок».

Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій (затв. наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76, зареєстр. в Міністерстві юстиції 25.08.2009 за № 927/11207), допоміжні приміщення житлового будинку призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Передача будь-якого допоміжного приміщення чи конструктивних елементів таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, конструктивні елементи покрівлі вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень, сходові марші і т. ін.) у володіння і користування одного або декількох співвласників зачіпає інтереси інших мешканців будинку, оскільки призведе в подальшому до обмеження прав у користуванні інших співвласників.

Якщо ж приміщення у житловому будинку визначені як нежитлові (приміщення громадського призначення), у проектній документації на будинок та відповідно зареєстровані у бюро технічної інвентаризації і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, то будь-які дії з ними їх власника не потребують узгодження з іншими мешканцями житлового будинку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 р. (справа № 598/175/15-ц) Верховний Суд зазначив, що згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і та ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. При цьому, законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення як окремого об`єкта нерухомості.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.11.11 № 14-рп/2011 «У справі за конституційним зверненням ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» зі змінами», власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Допоміжні приміщення, відповідно до п. 2 ст. 10 Закону, стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Особливістю правового статусу допоміжних приміщень є те, що вони є спільною власністю власників квартир у багатоквартирному будинку в силу прямої норми закону і підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення співвласниками будь-яких додаткових дій.

Зазначене виключає набуття будь-якою особою права власності на такі приміщення, як на окремий об`єкт цивільних прав. Відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №914/554/19 від 16 грудня 2020 року.

При цьому, законодавство чітко розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення як окремого об`єкта нерухомості. Нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин. Для розмежування допоміжних і нежилих приміщень слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Таким чином, допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Нежитлове приміщення відповідача вбудоване в житловий будинок. Система опалення даного приміщення оснащена вузлом обліку теплової енергії та підключена до вузла комерційного обліку будинку.

Разом з тим, об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Отже, належні відповідачу приміщення не підпадають під визначення неопалювальних приміщень.

Відповідно до пункту 11 Договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315 (надалі Методика).

Відповідно до наведених у Методиці термінів, опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.

Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розділом ІІ Методики передбачені базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг. Загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати. Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та (у випадку наявності таких приміщень у будинку/будівлі) сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Розподіл теплової енергії у будівлі/будинку здійснюється у відповідності до пунктів 5,6 Розділу ІІІ Методики.

Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулами 13,14.

У будівлі/будинку, у якій/якому частина приміщень оснащена приладами розподільного обліку теплової енергії, а решта приміщень не оснащена такими приладами, наявні приміщення з індивідуальним опаленням та/або окремі приміщення з транзитними мережами опалення, обсяг спожитої теплової енергії розподіляється за формулою 16 враховуючи вимоги розділів VI, VIІІ цієї Методики.

Для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії розрахунок здійснюється з урахуванням Розділу VI Методики 315. Для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, здійснюється донарахування обсягу теплової енергії з метою унеможливлення опалення приміщення за рахунок суміжних опалюваних приміщень або опалюваних МЗК та допоміжних приміщень, запобігання утворенню грибків та плісняви в приміщеннях, МЗК та допоміжних приміщеннях, а також недопущення зниження нормативного строку експлуатації приміщення/будівлі/ будинку.

Згідно з Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.11 № 869, Концерном МТМ для застосування протягом опалювального періоду 2021-2024 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 11.10.21 № 374.

Собівартість виробництва, транспортування та постачання теплової енергії складається, по-перше, з вартості палива, електроенергії, покупної теплової енергії та, по-друге, витрат, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані.

Перший вид витрат називається умовно-змінними, тобто такими, розмір яких залежить від обсягів теплової енергії, що вироблена та надана споживачам.

Другий вид витрат не залежить від обсягів теплової енергії, що вироблена та надана споживачам, тому називається умовно-постійними.

Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо, тобто двома ставками.

Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.

Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину).

Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.19 (далі Правила) визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.18 № 315.

Умовно-постійна частини тарифу для приміщень, вбудованих в житлові будинки/нежитлові будівлі, розраховується згідно з даними теплового навантаження будівлі, пропорційно опалюваній площі приміщення споживача.

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За приписами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 ГК України.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.п 5, 11, 32, 34, 38 Типового індивідуального договору, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

В період з 01.11.21 по 30.11.24 Концерн МТМ надав ПП - фірмі Дарьял послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 388 543,28 грн, що підтверджується рахунками за надані послуги за спірний період, які направлялись на адресу відповідача та в системі обміну електронними документами з контрагентами «M.E.Doc», Інформацією щодо нарахувань за послугу з постачання теплової енергії, архівом показів опалення архівом показів опалення по дог./сп. № 76204301 ППФ «Дарьял» (кафе), актами знаття показань приладів обліку теплової енергії за спірний період та детальним розрахунком заборгованості.

Пунктом 34 Правил визначено, що рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до ст. 8 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання.

Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором.

Законодавець жодним нормативно-правовим актом не визначив, яким саме чином необхідно надати споживачу рахунки на оплату спожитої послуги (особисто, простою, рекомендованою, цінною кореспонденцією чи методом розносу по поштовим скриням/приміщенням споживання). Крім того, споживачу надано право отримувати інформацію - як зазначену в рахунках на оплату так і додаткову без додаткової плати.

За умовами п. 34 Типового договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Згідно з пп. 3 п. 41 Типового договору, споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.

Як зазначалось вище в тексті цього рішення, позивачем сформовані та надані споживачу рахунки на оплату спожитої послуги з постачання теплової енергії за договором № 76204301 ППФ «Дарьял» (кафе). Рахунки направлялись на адресу відповідача або в системі обміну електронними документами з контрагентами «M.E.Doc». Отримання рахунків відповідачем не заперечувалось станом на час розгляду цієї справи в суді першої інстанції.

Відносно доводів відповідача щодо неприйняття направлених йому позивачем рахунків та повернення їх позивачу листами від 22.02.23 та від 16.12.24 без акцепту (згоди на оплату) суд зауважує, що вказані листи не містять заперечень відносно нарахованих обсягів та вартості теплової енергії, а посилання відповідача на відсутність підстав для визначення ПП - фірми «Дарьял» співвласником багатоквартирного будинку та не укладеність Типового договору є необґрунтованими.

Листами від 15.07.22, від 22.03.23 про розгляд звернення концерном надавались відповіді на заперечення відповідача щодо незгоди з нарахуванням за спожиту теплову енергію та з новим договором.

Судом встановлено, що в рахунках (крім рахунків за листопад та грудень 2021 року) міститься зазначення щодо типу приладу комерційного обліку теплової енергії: Sonometer 2000 зав. №535104YY87, із зазначенням показів приладу комерційного обліку та розподільчого обліку, зазначена адреса надання послуги: вул. Тургенєва (Левка Лук`яненка), буд. 27, м. Запоріжжя, Договір № 76204301.

Відповідно до Закону України По бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. До первинних документів належать такі документи, як видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт виконаних робіт, прибутковий та видатковий касовий ордер, та інші. Мета складання первинних документів - зафіксувати факт господарської операції.

Таким чином, суд виходить з того, що Концерном доведено первинними документами бухгалтерського обліку надання послуг в заявленому ним розмірі за спірний період.

Для здійснення перевірки нарахувань Концерном МТМ надано всі необхідні дані, а саме: покази приладів обліку, площу опалювальних приміщень у будинку, площу приміщень відповідача, тарифи що діяли в розрахунковому періоді.

Відносно доводів відповідача про недоведеність здійснених позивачем нарахувань з огляду на відсутність щомісячних актів (довідок) про зняття показань вузла комерційного обліку теплової енергії житлового будинку суд зазначає наступне.

Фактичне користування послугою з постачання теплової енергії відображено згідно наданих позивачем Актів обстеження/перевірки стану вузла обліку теплової енергії, в яких зафіксовано контрольне зняття показань комерційного обліку теплової енергії перед початком опалювального та закінченням опалювального періоду.

Суд зауважує, що нормами чинного законодавства передбачено різні способи зняття показань вузлів обліку та приладів - розподілювачів теплової енергії, обов`язкового складання щомісячних актів (довідок) про зняття показань вузла комерційного обліку теплової енергії житлового будинку ці норми не містять.

В силу ст. 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», зняття показань вузлів обліку, а також приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, за допомогою систем дистанційного зняття показань, таке зняття може здійснюватися без присутності споживача або його представника.

За поясненнями позивача, зняття показань за адресою вул. Левка Лук`яненка, буд. 27, м. Запоріжжя, здійснювалось дистанційно представниками концерну «МТМ» дистанційним приладом моделі SHARKY 775 81015833 (інтерфейс передачі даних Bluetooth), який відповідає усім вимогам до пристроїв технічного регламенту, за допомогою програматора моделі IZAR OH BT. Після зняття/отримання показників з приладу обліку теплової енергії, отримані показники переносились до програми нарахувань відділу нарахувань та білінгу Концерну, згідно яких здійснюються розрахунки щомісячних нарахувань споживачам за надану комунальну послугу, тобто заноситься до локальної бази даних підприємства.

У відповідності до п. 24 Правил № 830, розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики №315.

Відповідно до вимог Методики № 315, для всіх споживачів будинку спочатку визначаються та розподіляються обсяги спожитої у будівлі теплової енергії на опалення місць загального користування (п. 2 розділу ІІІ Методики) (далі МЗК) та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (п.2 розділу V Методики).

У житловому будинку за адресою вул. Левка Лук`яненка, 27 в м. Запоріжжі обсяги теплової енергії на МЗК визначаються як частка 16% від загальних обсягів споживання теплової енергії в розрахунковому періоді (функціонування - 8% від обсягу теплової енергії, спожитої в будівлі в січні місяці, попереднього опалювального періоду).

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.21 №358 внесено зміни до Методики № 315, згідно яких змінено механізм визначення обсягу теплової енергії на загально-будинкові потреби (п. 8 розділу IV Методики) (далі ЗБП).

В житловому будинку за адресою по вул. Левка Лук`яненка, 27 обсяги теплової енергії на ЗБП визначаються як частка 25% від загальних обсягів споживання теплової енергії в розрахунковому періоді.

Згідно із п. 3 розділу ІІІ Методики, для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, донараховується обсяг теплової енергії або , якщо фактичне споживання теплової енергії у такому приміщенні менше мінімальної частки середнього питомого споживання, яка визначається відповідно до пунктів 1 - 3 розділу VI цієї Методики.

Мінімальне питоме споживання теплової енергії в опалюваному приміщенні в розрахунку на 1 квадратний метр площі квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії.

Середнє питоме споживання теплової енергії визначається згідно формули 30 (п.1 розділу VI Методики).

Таким чином, споживачу у житловому будинку з власним розподільчим приладом обліку опалення нараховується ЗБП (загально-будинкові потреби), а також Гкал спожиті згідно свого власного приладу обліку або у разі, якщо Гкал по приладу менші, ніж мінімальна частка питомого споживання (50%), споживачу донараховується мінімальна частка.

Зважаючи на те, що в будинку наявні приміщення з вузлами розподільного обліку теплової енергії (Qпр.jт.ліч) згідно п.5 статті 10 Закону «Про комерційний облік» та п.1 розділу VI методики для розрахунку використовуються формули 30 п.1 розділу VIметодики визначається середнє питоме споживання теплової енергії.

, Гкал/м2, - загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення, Гкал;

- обсяг спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначений відповідно до розділу IV цієї Методики, Гкал;

- сумарний обсяг теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення, через які прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення, та який визначається як сума обсягів, розрахованих у відповідності до формули 3 розділу II цієї Методики, Гкал;

- загальна площа j-их опалюваних приміщень, оснащених вузлом розподільного обліку, м2;

- загальна площа g-их опалюваних приміщень, оснащених приладами-розподілювачами теплової енергії, м2;

- загальна площа i-их опалюваних приміщень, які не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, м2.

Згідно формули 31 п.1 розділу VIметодики визначається мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії , яка дорівнює 50% від середнього питомого споживання теплової енергії на опалення приміщень , тобто:

, Гкал/м2,Згідно формули 32 п. 2 розділу VI Методики, у кожному розрахунковому періоді протягом опалювального періоду перевіряється дотримання вимоги щодо мінімального споживання теплової енергії в опалюваних приміщеннях, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. При перевірці спожитий опалюваним приміщенням обсяг теплової енергії на опалення, визначений за показаннями приладу (приладів) розподільного обліку теплової енергії та віднесений до загальної/опалюваної площі/об`єму цього приміщення, порівнюється з мінімальною часткою середнього питомого споживання теплової енергії. У разі недотримання цієї вимоги опалюваному приміщенню донараховується обсяг теплової енергії за такими формулами:

для опалюваного приміщення, оснащеного вузлами розподільного обліку теплової енергії або вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді):

- мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення приміщень, Гкал;

- обсяг спожитої теплової енергії на опалення j-го опалюваного приміщення, визначений за показаннями вузла розподільного обліку теплової енергії або вузла розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), Гкал;

- площа j-го опалюваного приміщення, оснащеного вузлом розподільного обліку теплової енергії, м2.

Позивачем наведено розрахунок спожитої теплової енергії приміщеннями споживача (умовно-змінна частина тарифу) на прикладі листопада 2023 року:

Вихідні дані, які використовуються для розрахунку:

Опалювальна площа будівлі Sпр.i=2030,11м2

Площа приміщення споживача Sпр.1 = 113м2

Кількість теплової енергії на будівлю Qбудоп = 10,050122Гкал

Обсяг теплової енергії згідно показань розподільного ПО споживача = 0,00Гкал.

Розраховується ЗБП на будівлю та приміщення споживача:

Qзбп.буд. = 10,050122 * 25% = 2,512531Гкал

Qзбп.прим. = 2,512531 * 113м2 / 2030,11м2= 0,139853Гкал

Розраховується середнє питоме споживання та мінімальну частку середнього питомого споживання на будівлю та приміщення споживача:

qоп. = (10,050122Гкал 2,5125314Гкал) / 2030,11 м2 = 0,0037129Гкал/м2.

qоп.мін.= 0,5 * 0,0037129Гкал/м2 = 0,00185645Гкал/м2.

Qдон.пр. = (0,00185645Гкал/м2 0,00 / 113м2) * 113м2 = 0,209779Гкал.

Розраховується обсяг теплової енергії на приміщення споживача:

Qпр. = 0,00Гкал + 0,209779Гкал = 0,209779Гкал.

Розраховується загальний обсяг теплової енергії на приміщення споживача:

Qоп.пр. = 0,139853Гкал + 0,209779Гкал = 0,349632Гкал.

Підстави для визнання розрахунків позивача суперечливими у суду відсутні.

Контррозрахунку нарахованих у спірному періоді сум відповідчем не надано. Також, відповідач не скористався своїм правом та не надав суду висновку експерта, складений на його (відповідача) замовлення відповідно до норм ч. 1 ст. 101 ГПК України.

Також суд прийнято до уваги пояснення позивача щодо зменшення та збільшення визначених у рахунках сум. Так, у вересні 2024 року у зв`язку з оновленою інформацією щодо оренди приміщення між ТОВ «ДАГЕСТА ЛІМІТЕД» та ПП фірма «Дарьял» позивачем здійснено перенесення нарахувань з одного договору на інший. Тому, у вересні 2024 року було виконано перерахунок теплової енергії та абонентської плати за період з листопада 2021 року по серпень 2024 року на приміщення відповідача площею 488,8 кв. м.

Суми перерахунку ПП - фірма «Дарьял» склала 292 112,67 грн з ПДВ: постачання теплової енергії умовно-змінна 176 684,98 грн з ПДВ; постачання теплової енергії умовно-постійна 114 071,67 грн з ПДВ; абонентська плата: 750,00 грн. з ПДВ.

Відносно доводів відповідача щодо заниження позивачем розміру загальної площі будинку з метою неправомірного завищення відповідачу нарахувань обсягу теплової енергії судом з`ясовано, що у період з листопада 2021 року по квітень 2023 року загальна площа будинку № 27 по вулиці Левка Лук`яненко обліковувалась як 2027,25 кв. м. Разом з тим, після проведеної позивачем інвентаризації у квітні 2023 загальна площа будинку становить 2030,11 кв. м, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Факт користування відповідачем спірними приміщеннями за адресою вул. Левка Лукяненка, 27 у м. Запоріжжі є доведеним і відповідачем не оспорюється.

Доказів на спростування заявлених позивачем вимог відповідачем суду не надано, доказів оплати заборгованості за спожиту теплову енергію матеріали справи не містять.

Таким чином, судом визнано обґрунтованим нарахування позивачем вартості теплової енергії за період з 01.11.21 по 30.11.24 в сумі 388 543,28 грн, яку, всупереч умовам Договору та вимогам закону, відповідач не оплатив.

Враховуючи вищенаведене, судом визнаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 388 543,28 грн заборгованості за матеріалами цієї господарської справи правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов`язання по оплаті вартості отриманої теплової енергії у визначений Договором строк, або підстав для звільнення від такого обов`язку, не надав.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що під час розгляду цієї господарської справи:

- відповідач не повідомляв суд першої інстанції про наявність тих чи інших доказів, необхідних для розгляду та прийняття законного і обґрунтованого рішення у цій справі № 908/227/25 по суті спору,

- відповідач не надав суду першої інстанції доказів неможливості надання того чи іншого доказу з причин, що об`єктивно не залежали від нього (відповідача),

- а тому, такий випадок, в силу вимог ч. 3 ст. 269 ГПК України, не може бути визнаний винятковим випадком (у випадку його надання на стадії апеляційного провадження), а доказ не може бути прийнятий судом апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Наведене вище в тексті цього рішення спростовує всі доводи відповідача щодо правових підстав (за його твердженнями) для відмови у задоволенні позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету України суми зайво сплаченого судового збору.

З матеріалів справи слідує, що концерном Міські теплові мережі сплачено судовий збір у розмірі 7 267,20 грн (платіжні інструкції від 16.04.25 №№ 4515, 4516, 4517 на суму 2 422,40 грн кожна).

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи, що заявлено вимоги майнового характеру, у розумінні Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання означеного позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 4 662,52 грн (5 828,15 грн х 0,8).

З даного слідує, що позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено. Сума зайво сплаченого судового збору складає 1 439,05 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Зважаючи на наявність відповідного клопотання позивача, сума зайво сплаченого концерном Міські теплові мережі судового збору в розмірі 1 439,05 грн має бути повернута позивачу з Державного бюджету України, про що має бути постановлена відповідна ухвала суду.

Керуючись ст. ст. 11-15, 20, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 123, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства - фірми Дарьял (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, буд. 53, ідентифікаційний код 20496109) на користь концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку Азов, буд. 137, ідентифікаційний код 32121458, розрахунковий рахунок НОМЕР_1 у Філії АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, МФО 322313) - 388 543 (триста вісімдесят вісім тисяч п`ятсот сорок три) грн 28 коп. заборгованості за надані житлово-комунальні послуги. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з приватного підприємства - фірми Дарьял (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, буд. 53, ідентифікаційний код 20496109) на користь концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку Азов, буд. 137, ідентифікаційний код 32121458, розрахунковий рахунок НОМЕР_2 у ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478) - 4 662 (чотири тисячі шістсот шістдесят дві) грн 52 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

Повний текст рішення складено 07.07.25.

Суддя В.Л. Корсун