Ухвала від 09.07.2025 по справі 911/378/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"09" липня 2025 р. Справа № 911/378/17 (911/2063/25)

Господарський суд Київської області в особі судді Лопатіна А.В., розглянувши заяву Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" (07100, Київська область, м. Славутич, вул. Військових будівельників, 8; код ЄДРПОУ 31476318) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Максі" (07101, Київська обл., м. Славутич, Бєлгородський (Дніпровський) квартал, буд. 7, кв. 109; код ЄДРПОУ 39122772) заборгованості у розмірі 92 442,47 грн., що виникла внаслідок неналежного виконання боржником розрахунків за надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води

встановив:

До господарського суду Київської області Комунальним підприємством "Управління житлово-комунального господарства" подано заяву б/н від 24.06.2025 р. про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Максі" заборгованості у розмірі 92 442,47 грн., що виникла внаслідок неналежного виконання боржником розрахунків за надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води.

Відповідно до положень частини першої ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Частиною другою ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно з положеннями частини першої ст. 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Положеннями статті 148 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, та в разі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто, наказне провадження - це самостійний, особливий, спрощений вид судового провадження під час розгляду господарських справ про стягнення грошової заборгованості за договором, спрямований на швидкий та ефективний захист прав заявника, в якому суд в установлених законом випадках за заявою особи без судового засідання і виклику сторін на підставі достатніх, допустимих і належних доказів видає судовий наказ, який одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом.

Положеннями ст. 150 Господарського процесуального кодексу України передбачені форма та зміст заяви про видачу судового наказу, зокрема, відповідно до пунктів 4 та 5 частини другої вказаної статті, у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, а також перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги; відповідно до пункту 4 частини третьої вказаної статті, до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

З викладеного вбачається, що судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи (видаткові накладні, акти, листування, рух коштів, виписки банку), що вказують на правильність і безспірність заявлених вимог.

Тобто, для задоволення заяви про видачу судового наказу суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.

Відтак, безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до частини першої ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами першою другою ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин.

Відповідно до частини першої ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому достовірними доказами є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частинами першою та другою ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Дослідивши подану заяву та додані до неї документи, суд встановив таке.

В обґрунтування поданої заяви стягувач зазначає, що він надає боржнику послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно тверджень Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі публічних договорів приєднання про постачання теплової енергії та гарячої води, що врегульовані Законом України "Про житлово-комунальні послуги". На підтвердження вказаних обставин щодо існування між сторонами договірних відносин у сфері надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води стягувач надає суду роздруківку форми типового індивідуального договору на надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 р. та роздруківку форми типового індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води від 01.11.2021 р.

Пунктом 1 вказаних типових договорів визначено, що ці договори є публічними договорами приєднання, які встановлюють порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу (п. 1. договору про надання послуги з постачання теплової енергії), а також надання послуги з постачання гарячої води індивідуальному споживачу (п. 1. договору про надання послуги з постачання гарячої води).

Крім того, пунктом 4 договорів передбачено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги.

Як встановлено частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із частинами 1 та 2 ст. 207 Цивільного кодексу України (в редакції, що була чинною станом на 01.11.2021 р.) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Разом з тим, з матеріалів заяви про видачу судового наказу слідує, що між сторонами відсутні договори, укладені у письмовій (в тому числі електронній) формі, що суперечить положенням ст. 148 Господарського процесуального кодексу України.

Роздруківка типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії та роздруківка типового індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води не містять підписів Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Максі", як споживача; до заяви не додано підписаної Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Максі" заяви-приєднання; будь-яких доказів надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води заявником за вказаною адресою до заяви не додано; також в матеріалах заяви відсутні акти виконаних робіт/наданих послуг, виставлені рахунки-фактури.

Слід звернути увагу, що згідно з пунктом 7 частини 1 ст. 155 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті. Відтак, факт укладення між сторонами публічного договору приєднання, факт надання послуг за визначеною адресою та їх вартість не можуть встановлюватись у порядку наказного провадження, а мають бути розглянуті та встановлені у порядку позовного провадження за участю обох сторін.

Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає положенням статті 148 цього Кодексу.

Так, судом встановлено, що у заяві Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" про видачу судового наказу заявлено вимогу, що не відповідає положенням ст. 148 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до матеріалів заяви не додано належних доказів існування між сторонами договірних відносин, оформлених у письмовій (у тому числі в електронній формі), що є необхідною передумовою для розгляду вимоги в порядку наказного провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу на підставі п. 3 ч. 1. ст. 152 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з положеннями частини 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Крім того, суд доводить до відома заявника, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку (частина 2 статті 153 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 148, 152, 153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" б/н від 24.06.2025 р. про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Максі" заборгованості у розмірі 92 442,47 грн., що виникла внаслідок неналежного виконання боржником розрахунків за надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України, з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 09.07.2025 р.

Суддя А.В. Лопатін