Постанова від 10.09.2025 по справі 910/17727/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/17727/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.,

за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,

представників учасників справи:

позивача - Бєлоусова П. І., Волкової Ю. В.,

відповідача - Франюка А. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець»

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2025

(судді Мальченко А. О., Тищенко А. І., Михальська Ю. Б.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Овід Вінд»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 310 383 727,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Історія справи

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Овід Вінд» (далі - ТОВ «Овід Вінд», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - ДП «Гарантований покупець», відповідач, скаржник) про стягнення 310 383 727,93 грн заборгованості за продану електричну енергію за «зеленим» тарифом, з яких: 248 961 470,82 грн основного боргу, 36 021 559,49 грн пені, 15 123 494,52 грн штрафу, 4 635 882,71 грн 3 % річних та 5 641 320,39 грн інфляційних втрат.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач порушив зобов`язання за договором від 02.08.2018 № 15398/0 у частині здійснення розрахунків за електричну енергію, поставлену за «зеленим» тарифом у жовтні 2021 року, січні-березні 2022 року та серпні 2022 року-вересні 2023 року, у зв`язку з чим у ДП «Гарантований покупець» утворилася заборгованість у заявленому до стягнення розмірі.

1.3. Господарський суд міста Києва рішенням від 26.02.2024 закрив провадження у справі в частині стягнення 46 353 210,82 грн боргу та відмовив у позові в частині стягнення 264 030 517,11 грн.

1.4. Північний апеляційний господарський суд постановою від 18.12.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 скасував у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 202 608 260 грн основного боргу, 4 635 882,71 грн 3 % річних, 5 641 320,39 грн інфляційних втрат та ухвалив у цій частині нове рішення, яким позов задовольнив. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 залишив без змін.

1.5. 23.12.2024 ТОВ «Овід Вінд» до суду апеляційної інстанції подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій просило стягнути з ДП «Гарантований покупець» витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанції у загальній сумі 1 740 699,00 грн.

1.6. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 заяву ТОВ «Овід Вінд» про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Овід Вінд» 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції, 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

1.7. Верховний Суд:

- постановою від 04.03.2025 скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у частині вирішення позовних вимог про стягнення основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат, а справу в скасованій частині передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;

- постановою від 20.03.2025 скасував додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025.

1.8. Північний апеляційний господарський суд за результатами нового розгляду справи постановою від 05.06.2025 (з урахуванням ухвали про виправлення описок від 16.06.2025) рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 скасував у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 202 608 260,00 грн основного боргу, 4 635 882,71 грн 3 % річних, 5 641 320,39 грн інфляційних втрат, та ухвалив у цій частині нове рішення, яким позов задовольнив частково; закрив провадження в частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу у розмірі 128 561 423,92 грн; стягнув з відповідача 74 046 836,08 грн основного боргу, 1 132 372,10 грн 3 % річних, 2 221 260,61 грн інфляційних втрат; у стягненні 3 % річних у розмірі 3 503 510,61 грн та інфляційних втрат у розмірі 3 420 059,78 грн відмовив. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 залишив без змін.

1.9. 11.06.2025 від ТОВ «Овід Вінд» до апеляційного господарського суду надійшла заява від 10.06.2025 про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 885 661,87 грн, за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 855 038,06 грн (загальна сума 1 740 699,00 грн) та 78 835,82 грн за новий розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

2. Короткий зміст судового рішення

2.5. Суд апеляційної інстанції додатковою постановою від 03.07.2025 заяву ТОВ «Овід Вінд» про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, задовольнив частково; стягнув з ДП «Гарантований покупець» 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції; у задоволенні решти вимог відмовив.

2.6. Постанова мотивована тим, що, враховуючи часткове задоволення позовної заяви та апеляційної скарги позивача, фактичний обсяг послуг, наданих Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Екво» в суді першої та апеляційної інстанцій та Адвокатським об`єднанням «Боно Лігал» при новому розгляді справи в суді апеляційної інстанції, зважаючи на складність справи, кількість підготовлених процесуальних документів, а також враховуючи доводи ДП «Гарантований покупець», викладені в клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, господарський суд апеляційної інстанції із урахуванням вимог статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про ухвалення додаткової постанови у справі та стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 50 000,00 грн, за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 7000,00 грн.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

3.1. ДП «Гарантований покупець» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2025, в якій просить її скасувати в частині задоволення заяви про розподіл судових витрат та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу повністю.

3.2. Скаржник зазначає, що подає касаційну скаргу на підставі виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суд апеляційної інстанції застосував статті 126, 129, 221 ГПК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2020 у справі № 922/1964/21, від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, у постановах Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19, від 10.11.2022 у справі № 910/2024/21, від 21.10.2021 у справі № 620/2936/20, від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18, від 14.02.2019 у справі № 916/24/18, від 21.06.2022 у справі № 908/574/20, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 06.12.2023 у справі № 905/493/22, від 26.11.2024 у справі № 916/2168/22, від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20.

3.3. Вважає також, що суд апеляційної інстанції не врахував порушення позивачем порядку подання доказів понесених судових витрат, а також те, що такі докази подані з пропуском строку на їх подання до суду; не в повній мірі врахував доводи відповідача про неспівмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, обсягом наданої правової допомоги, часом, витраченим на виконання робіт (наданих послуг).

3.4. Посилається на необґрунтоване відхилення апеляційним господарським судом його доводів щодо ненадання позивачем доказів надання адвокатських послуг, а саме акта прийому-передачі виконаних робіт. Зазначає, що надані позивачем переліки наданих адвокатами послуг, які наявні у додатковій інформації до рахунків-фактури складені односторонньо адвокатським об`єднанням та підпису позивача щодо фактичного прийняття ним зазначених послуг не містять.

4. Позиції інших учасників справи

4.1. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувану додаткову постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.3. Зі змісту касаційної скарги (мотивувальна та прохальна частини) вбачається оскарження постанови апеляційної суду від 03.07.2025 лише в частині задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат.

5.4. Судова колегія враховує, що скаржник не ставить у касаційній скарзі під сумнів висновки суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні іншої частини заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу; позивач також не скористався правом на касаційне оскарження постанови суду від 03.07.2025 у частині, в якій йому було відмовлено у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, а навпаки, у відзиві на касаційну скаргу відповідача просить залишити оскаржувану постанову апеляційної інстанції без змін. Тому правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом у вказаній частині колегія суддів не перевіряє.

5.5. Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1 819 535,75 грн (885 661,87 грн + 855 038,06 грн + 78 835,82 грн).

5.6. Суд дослідив, що на доведення понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано такі докази:

- договір про надання правової допомоги від 03.08.2018 № 0126-2018;

- рахунки-фактури з додатковою інформацією від 09.11.2023 № 22789, від 06.12.2023 № 22933, від 12.01.2024 № 23106, від 14.02.2024 № 23252, від 08.03.2024 № 23401, від 15.05.2024 № 23692, від 06.06.2024 № 23773, від 09.07.2024 № 23977, від 12.08.2024 № 24194, від 13.09.2024 № 24434, від 18.10.2024 № 24699, від 13.11.2024 № 24944;

- платіжні інструкції від 28.11.2023 № 797 на суму 170 864,41 грн, від 26.12.2023 № 843 на суму 299 762,11 грн, від 26.01.2024 № 882 на суму 207 140,06 грн, від 27.02.2024 № 924 на суму 58 302,67 грн, від 26.03.2024 № 956 на суму 149 592,62 грн, від 28.05.2024 № 178 на суму 257 869,60 грн, від 26.06.2024 № 253 на суму 231 973,69 грн, від 26.07.2024 № 326 на суму 115 268,11 грн, від 26.08.2024 № 377 на суму 101 404,06 грн, від 26.09.2024 № 434 на суму 43 278,02 грн, від 28.10.2024 № 522 на суму 69 810,07 грн, від 26.11.2024 № 596 на суму 35 434,51 грн;

- договір про правову допомогу та юридичні послуги від 28.04.2025 № NBLA-0006-25;

- рахунок-фактуру від 06.06.2025 № 0625-03 на загальну суму 202 206,32 грн, з яких 78 835,82 грн - за надання професійної правничої допомоги у цій справі № 910/17727/23.

5.7. Відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 03.08.2018 № 0126-2018 (між ТОВ «Овід Вінд» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Екво» (фірма)):

- вартість послуг, що має бути сплачена клієнтом фірмі, визначається як загальна сума гонорарів та витрат. Якщо інше не зазначено у спеціальних умовах, гонорари розраховуються шляхом множення кількості годин, витрачених адвокатами/юристами та іншим юридичним персоналом фірми на надання послуг, на відповідні ставки, відповідно до процедури, що визначена цим договором (пункт 3.1);

- для визначення суми гонорару, фірма веде облік часу, витраченого її адвокатами та юристами на надання послуг. Облік часу ведеться у часових сегментах по 1/10 години. Мінімальною одиницею оплачуваного часу вважається 1/10 години. Фірма нараховує гонорари за будь-яку роботу, що виконується в інтересах клієнта у зв`язку з наданням послуг, включаючи, але не обмежуючись, наступним: вивчення та аналіз документів; підготовка документів; дослідження юридичних питань; проведення зустрічей та участь в переговорах; візити в суди та інші державні органи, підготовка та участь у судових засіданнях та слуханнях інших органів; відрядження; телефонні переговори, включаючи (без обмежень) переговори з клієнтом та/чи його вповноваженими працівниками, директорами, агентами, підрядниками та ін.; наради між співробітниками фірми стосовно питань щодо надання послуг (пункт 3.2);

- кожний адвокат/юрист веде облік часу, витраченого у зв`язку з кожним проектом, а також облік витрат пов`язаних з таким проектом. До рахунку, який виставляється клієнту, додається опис наданих послуг (пункт 5.1).

5.8. За умовами договору про правову допомогу та юридичні послуги від 28.04.2025 № NBLA-0006-25 (між ТОВ «Овід Вінд» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Боно Лігал» (Адвокатське об`єднання)):

- у Північному апеляційному господарському суді надаються такі послуги: підготовка та подача в суд усіх необхідних процесуальних документів, а також ведення листування з процесуальних питань; представництво інтересів клієнта у Північному апеляційному господарському суді й моніторинг перебігу провадження (пункт 4.1);

- гонорар за правову допомогу/ юридичні послуги розраховується як витрачений фірмою час на ведення проекту/справи за погодинними ставками: партнери 400 євро, радники 300-350 євро, старші юристи 240-290 євро, юристи 110-230 євро (пункт 6).

5.9. Апеляційний господарський суд встановив, що до кожного рахунку-фактури позивачем додано детальний опис виконаних Адвокатськими об`єднаннями робіт/наданих послуг у цій справі, в яких окремо зазначено кожну послугу, надану адвокатами, кількість витраченого часу та вартість однієї години.

5.10. Відповідач подав суду апеляційної інстанції заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, в якій просив відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, а у разі наявності підстав для задоволення вказаної заяви - зменшити розмір витрат до 1000,00 грн.

5.11. У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

5.12. За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

5.13. Відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5.14. За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

5.15. У разі ж недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо дотримання принципу співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята цієї статті).

5.16. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

5.17. Верховний Суд, у тому числі й у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (про яку вказує скаржник у касаційній скарзі), неодноразово зазначав, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін.

5.18. Суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15-ц).

5.19. Надавши оцінку заяві позивача, доданим до заяви документам, розглянувши заперечення відповідача на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, суд апеляційної інстанції, зважаючи на складність справи, кількість підготовлених процесуальних документів, беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача (з урахуванням доводів заяви відповідача) та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 50 000,00 грн, за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 7000,00 грн.

5.20. Суд виходив з того, що:

- при зверненні із заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у судах першої та апеляційної інстанцій позивач не дотримався вимог частини шостої статті 129 ГПК України та не обґрунтував і, відповідно, не довів, що не міг передбачити збільшення, у порівнянні із заявленими у судах першої та апеляційної інстанцій попереднього (орієнтовного) розрахунку, таких витрат (у суді першої інстанції заявлено 590 000,00 грн - у заяві вказано 885 661,87 грн; у суді апеляційної інстанції заявлено 300 000,00 грн - у заяві вказано 933 873,88 грн сукупно (855 038,06 грн + 78 835,82 грн). Тому суд дійшов висновку про відмову позивачу у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення;

- враховуючи предмет і підстави позову, категорія даної справи не є складною і не потребує значних зусиль щодо представництва інтересів позивача, оскільки аналогічні спори з цим відповідачем вже перебували на розгляді судів та була сформована правова позиція;

- для адвокатів більш складним було надання позивачу послуг у суді першої інстанції при формуванні позиції у цій справі та напрацювання лінії захисту, а у суді апеляційної інстанції позивач притримувався раніше обраної позиції;

- позивачем враховано витрати на представництво інтересів позивача адвокатами, які не брали участі в судових засіданнях (Калиновська М., Рудченко А., Россоха А.), не подавали документів у справі та матеріали справи не містять доказів, що ці особи є адвокатами, тоді як законодавством не передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, виконану помічником адвоката; судом враховано, що у розгляді справи брали участь адвокати Волкова Ю., Отенок П. та Бєлоусов П.

- до складу правничої допомоги безпідставно включені послуги, які не узгоджуються з вимогами законодавства щодо розумності, необхідності та дійсності витрат (оновлення статусу справи та апеляційної скарги; вивчення судової практики судді Ковтуна С. А.; проведення нарад; електронне листування, телефонні розмови та інше); послуги, витрати за які відносяться до таких, які пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, а не витрат на професійну правничу допомогу (транспортні та поштові витрати, витрати на друк та переклад відзиву ДП «Гарантований покупець» з української на англійську мову);

- надання таких послуг, як правки до оновленої версії проєкту позовної заяви; вивчення проєкту позовної заяви, перевірка точності розрахунків на онлайн-калькуляторі «ЛігаЗакон», оновлення розрахунку пені, фіналізування позовної заяви, апеляційної скарги та письмових заперечень - не були неминучими та необхідними, оскільки охоплюються такими послугами як підготовка позовної заяви та апеляційної скарги.

5.21. При цьому апеляційний господарський суд відхилив заперечення відповідача щодо порушення позивачем частини восьмої статті 129 ГПК України при поданні заяви в частині стягнення витрат за представництво інтересів позивача в суді першої інстанції, оскільки рішенням суду першої інстанції було відмовлено у позові і тільки за результатами апеляційного перегляду рішення (постанова від 05.06.2025) позов задоволено частково, тому, з урахуванням наведеного, заява позивачем подана у строк, визначений частиною восьмою статті 129 ГПК України.

5.22. Щодо посилання відповідача у касаційній скарзі на порушення позивачем порядку подання доказів понесених судових витрат, а також те, що такі докази подані з пропуском строку на їх подання до суду, колегія суддів зазначає, що такі докази судових витрат, як рахунок-фактура від 08.03.2024 № 23401, платіжні інструкції від 27.02.2024 № 924, від 26.03.2024 № 956 складені вже після ухвалення рішення від 26.02.2024, а рахунок-фактура від 06.06.2025 № 0625-03 складений після ухвалення постанови від 05.06.2025.

5.23. Суд апеляційної інстанції також обґрунтовано відхилив посилання відповідача на ненадання доказів виконаних адвокатами позивача робіт, а саме акту приймання-передачі виконаних робіт. Апеляційний суд звернув увагу на те, що умовами договорів від 03.08.2018 № 0126-2018 та від 28.04.2025 № NBLA-0006-25 не передбачено підписання акта приймання-передачі наданих послуг, а перелік наданих послуг підтверджується додатковою інформацією до рахунків-фактури.

5.24. Колегія суддів зазначає, що акт приймання-передачі виконаних адвокатом та прийнятих замовником послуг - це найбільш типовий та зручний документ для підтвердження факту надання правничої допомоги, але не єдиний можливий. Законодавство не містить чіткого вичерпного переліку документів, які можуть підтверджувати надання таких послуг, а отже, допускає іншу форму доказу. Акт приймання-передачі послуг не є безумовною підставою для невизнання факту надання послуг, якщо існують інші належні докази їх надання. Важливим є документальне підтвердження надання послуг тими документами, які дозволяють встановити факт надання послуги, особу, яка їх надала, обсяг/зміст виконаного, період або дату надання послуг і суд апеляційної інстанції встановив наявність в матеріалах справи належних доказів надання адвокатами позивачу послуг.

5.25. Щодо посилання скаржника на те, що надані позивачем переліки наданих послуг, які наявні у додатковій інформації до рахунків-фактури складені односторонньо адвокатським об`єднанням та підпису позивача щодо фактичного прийняття зазначених послуг не містять, колегія суддів зазначає, що відносини приймання-передачі робіт (обсягу послуг), у даному випадку, лежить в площині відносин між замовником та виконавцем цих послуг і судом апеляційної інстанції не встановлено наявності в матеріалах справи документів, які б свідчили заперечення позивачем обсягу наданих адвокатами послуг, які містяться у додатковій інформації до рахунків-фактури.

5.26. Відповідач, не погоджуючись з висновком апеляційного суду про стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 50 000,00 грн, за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 7000,00 грн, у касаційній скарзі посилається на те, що, хоча суд частково врахував його заперечення про стягнення з нього витрат позивача на правничу допомогу, проте не в повній мірі, адже задоволений судом розмір витрат на правничу допомогу все ж не є співмірний із складністю справи, обсягом наданої правової допомоги, а також часом, витраченим адвокатами позивача на виконання відповідних робіт (наданих послуг).

5.27. Водночас скаржник не наводить та не зазначає, який же саме на його думку розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу розумний і співмірний зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатами послуг, який розмір витрат є обґрунтований та пропорційний до предмета спору.

5.28. В обґрунтування своїх доводів скаржник посилається на правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2020 у справі № 922/1964/21, від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, у постановах Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19, від 10.11.2022 у справі № 910/2024/21, від 21.10.2021 у справі № 620/2936/20, від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18, від 14.02.2019 у справі № 916/24/18, від 21.06.2022 у справі № 908/574/20, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 06.12.2023 у справі № 905/493/22, від 26.11.2024 у справі № 916/2168/22, від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20.

5.29. У вказаних скаржником справах Верховний Суд за наслідками розгляду і вирішення позовних вимог, оцінки поданих в них доказів та доведеності понесених витрат на професійну правничу допомогу вирішував питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, тобто за інших фактичних обставин приймав судові рішення, ніж у справі, яка розглядається.

5.30. При цьому колегія суддів зазначає, що обставини відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є предметом оцінки у кожному конкретному випадку, а сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.

5.31. Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу, що в питаннях підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, кожного разу виходить з конкретних обставин, якими обумовлене таке зменшення, а також і ступінь доведеності їх неспівмірності.

5.32. Верховний Суд постановою від 10.09.2025 у цій справі скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 в частині стягнення з відповідача боргу у сумі 40 609 081,82 грн, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 залишив в силі у цій частині, змінивши його мотивувальну частину; у решті постанову апеляційного суду (у частині стягнення з відповідача 33 437 754,26 грн основного боргу, 1 132 372,10 грн 3 % річних та 2 221 260,61 грн інфляційних втрат) залишив без змін.

5.33. Разом з тим, колегія суддів, зважаючи на наведене в сукупності, дійшла висновку про те, що, враховуючи як розмір заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу та розмір витрат, стягнутий апеляційним судом, так і причини виникнення спору, то стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 50 000,00 грн, за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 7000,00 грн відповідає критерію співмірності зі складністю справи і з обсягом наданих адвокатами позивачу послуг, а також критерію реальності, розумності, співрозмірності та справедливості. Тому відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення й саме з цих обставин.

5.34. За наведених підстав касаційна скарга задоволенню не підлягає.

5.35. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

5.36. У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 зазначеної Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

5.37. Колегія суддів з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що судовий збір за подання касаційної скарги на постанову апеляційного господарського суду про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не сплачується, відповідно судом касаційної інстанції не розподіляється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» залишити без задоволення.

2. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 у справі № 910/17727/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський