Постанова від 10.09.2025 по справі 910/17727/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/17727/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.,

за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,

представників учасників справи:

позивача - Бєлоусова П. І., Волкової Ю. В.,

відповідача - Франюка А. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державного підприємства «Гарантований покупець»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2025

(судді Мальченко А. О., Тищенко А. І., Михальська Ю. Б.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Овід Вінд»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 310 383 727,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Історія справи

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Овід Вінд» (далі - ТОВ «Овід Вінд», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - ДП «Гарантований покупець», відповідач) про стягнення 310 383 727,93 грн заборгованості за продану електричну енергію за «зеленим» тарифом, з яких: 248 961 470,82 грн основного боргу, 36 021 559,49 грн пені, 15 123 494,52 грн штрафу, 4 635 882,71 грн 3 % річних та 5 641 320,39 грн інфляційних втрат.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач порушив зобов`язання за договором від 02.08.2018 № 15398/0 у частині здійснення розрахунків за електричну енергію, поставлену за «зеленим» тарифом у жовтні 2021 року, січні-березні 2022 року та серпні 2022 року-вересні 2023 року, у зв`язку з чим у ДП «Гарантований покупець» утворилася заборгованість у заявленому до стягнення розмірі.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. ТОВ «Овід Вінд» (ВАД) та ДП «Енергоринок» (ДПЕ) 02.08.2018 уклали договір № 15398/01, за умовами якого ВАД зобов`язалося продати, а ДПЕ зобов`язалося купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату, відповідно до умов договору.

2.2. 30.06.2019 ДП «Енергоринок» (ДПЕ), ДП «Гарантований покупець» (гарантований покупець) та ТОВ «Овід Вінд» (виробник за «зеленим» тарифом) з метою реалізації вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» в частині правонаступництва гарантованого покупця за договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом між ДПЕ та виробником електричної енергії уклали додаткову угоду № 313/01 до договору від 02.08.2018 № 15398/01 про заміну сторони у зобов`язанні.

2.3. Сторони дійшли згоди в преамбулі договору № 15398/01 слова «ДП «Енергоринок» (далі - ДПЕ), що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії від 18.01.2012 № 579645 та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах» замінити на слова «ДП «Гарантований покупець» (далі - гарантований покупець), що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця» та замінити статті 1-10 договору статтями 1-8 у новій редакції.

2.4. ДП «Гарантований покупець» (гарантований покупець) та ТОВ «Овід Вінд» (продавець за «зеленим» тарифом) 31.03.2020 уклали додаткову угоду № 983/01/20, у якій дійшли згоди в преамбулі договору слова «виробник за «зеленим» тарифом» замінити словами «продавець за «зеленим» тарифом» та статті 1-7 договору викласти в новій редакції.

2.5. За умовами договору (в редакції додаткової угоди №983/01/20 від 31.03.2020):

- продавець за «зеленим» тарифом зобов`язався продавати, а гарантований покупець зобов`язався купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку № 641, або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок № 2804) (пункт 1.1);

- сторони визнають свої зобов`язання згідно із Законами України «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком № 641, Порядком продажу електричної енергії споживачам, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 (далі - Порядок № 307), Правилами ринку «на добу вперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308 (далі - Правила № 308), та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору (пункт 2.1);

- продавець за «зеленим» тарифом зобов`язався продавати, а гарантований покупець зобов`язався купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу (пункт 2.3);

- продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачам, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці (пункти 2.4, 2.5);

- обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку № 641 або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами (пункт 3.1);

- розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ (пункт 3.2);

- оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється згідно з главою 10 Порядку № 641 або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами (пункт 3.3);

- продавець за «зеленим» тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції, відповідно до глави 3 цього договору (пункт 4.1);

- гарантований покупець зобов`язаний купувати у продавця за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію; розраховувати розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за «зеленим» тарифом, відповідно до положень глави 9 Порядку (пункт 4.5);

- якщо продавець за «зеленим» тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та Регулятором уже встановлено йому «зелений» тариф і продавець за «зеленим» тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01.01.2030) (пункт 7.4).

2.6. Додатковою угодою від 23.02.2021 № 830/01/21 сторони доповнили договір новим пунктом 1.2 в такій редакції: «За цим договором гарантований покупець зобов`язується надавати, а продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується отримувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку або Порядку продажу електричної енергії споживачами».

2.7. Позивач зазначає, що за періоди жовтень 2021 року, січень-березень 2022 року, серпень 2022 року-вересень 2023 року на умовах договору позивач виробив та відпустив відповідачу електричну енергію на загальну суму 704 306 728,84 грн, проте відповідач неналежним чином виконував зобов`язання по оплаті електричної енергії за договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 248 961 470,82 грн.

2.8. Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині здійснення розрахунків, позивач нарахував та заявив до стягнення 36 021 559,49 грн пені, 15 123 494,52 грн штрафу, 5 641 320,39 грн інфляційних втрат, 4 635 882,71 грн 3 % річних.

2.9. Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач сплатив позивачеві 46 353 210,82 грн боргу, а в суді апеляційної інстанції - 128 561 423,92 грн.

3. Короткий зміст судових рішень

3.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 26.02.2024 закрив провадження у справі в частині стягнення 46 353 210,82 грн боргу (сплаченої під час розгляду справи у цій інстанції) та відмовив у позові в частині стягнення 264 030 517,11 грн.

3.2. Відмову у стягненні решти заявленої у позові суми обґрунтував тим, що для вирішення питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію у спірних правовідносинах, відповідач керувався наказами Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» (далі - Наказ № 140) та від 15.06.2022 № 206 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» (далі - Наказ № 206), відтак, не порушив умов договору та регуляторних актів щодо обсягу оплати електричної енергії, поставленої йому у спірний період. Відсутність прострочення відповідача є підставою для відмови у позові в цілому: як за вимогами про стягнення заборгованості, так і за вимогами про стягнення санкцій (пені та штрафу) та нарахування інфляційної складової на суму боргу. Адже відсутність порушення зобов`язання унеможливлює застосування відповідальності за це.

3.3. Північний апеляційний господарський суд постановою від 18.12.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 скасував в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 202 608 260 грн основного боргу, 4 635 882,71 грн 3 % річних, 5 641 320,39 грн інфляційних втрат та ухвалив у цій частині нове рішення, яким позов задовольнив. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 залишив без змін.

3.4. Верховний Суд у постанові від 04.03.2025 скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у частині вирішення позовних вимог про стягнення основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат, а справу в скасованій частині передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3.5. За результатами нового розгляду справи Північний апеляційний господарський суд постановою від 05.06.2025 (з урахуванням ухвали про виправлення описок від 16.06.2025) рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 скасував у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 202 608 260,00 грн основного боргу, 4 635 882,71 грн 3 % річних, 5 641 320,39 грн інфляційних втрат та ухвалив у цій частині нове рішення, яким позов задовольнив частково; закрив провадження в частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу у розмірі 128 561 423,92 грн; стягнув з відповідача 74 046 836,08 грн основного боргу, 1 132 372,10 грн 3 % річних, 2 221 260,61 грн інфляційних втрат; у стягненні 3 % річних у розмірі 3 503 510,61 грн та інфляційних втрат у розмірі 3 420 059,78 грн відмовив. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 залишив без змін.

3.6. Постанову мотивував тим, що:

- обставина наявності у відповідача обов`язку з повного виконання грошового зобов`язання щодо оплати 100 % вартості за поставлену електричну енергію за «зеленим» тарифом є встановленою та не скасованою у касаційному порядку і не підлягає з`ясуванню при новому перегляді справи у суді апеляційної інстанції, тому, враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем взятих на себе згідно договору грошових зобов`язань по оплаті придбаної у позивача електричної енергії на суму 248 961 470,82 грн, суд апеляційної інстанції при першому розгляді справи дійшов висновку, що у відповідача за договором, з урахуванням закриття судом першої інстанції провадження в частині стягнення 46 353 210,82 грн, виникла заборгованість у сумі 202 030 517,11 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у наведеному розмірі;

- оскільки після прийняття рішення судом першої інстанції відповідачем частково сплачено суму основного боргу у розмірі 128 561 423,92 грн, то, зважаючи на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.08.2024 у справі № 916/3006/23, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 128 561 423,92 грн основного боргу підлягає закриттю відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України;

- строк виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати за поставлену електричну енергію станом на дату подачі позову прострочений лише за електроенергію, отриману відповідачем у жовтні 2021 року, у січні -березні та серпні 2022 року, тому, перевіривши розрахунок позивача про стягнення 3 % річних на інфляційних втрат за вказаний період, здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог про стягнення нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат за вказаний період за розрахунком, здійсненим позивачем.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

4.1. Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного адміністративного суду від 05.06.2025, в якій просить її скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нову постанову про залишення без змін у відповідній частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024.

4.2. Скаржник зазначає, що подає касаційну скаргу на підставі виключних випадків, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

4.3. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судового рішення у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначив, що Північний апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові застосував:

- статтю 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частину п`яту статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» та пункт 10.4 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок № 641), без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.04.2023 у справі № 910/15867/21, від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 (щодо строків виконання спірних зобов`язань за розрахунковий період жовтень 2021 року, січень-березень та серпень 2022 року);

- статті 80, 269 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01.07.2021 у справі № 46/603, від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 13.01.2021 у справі № 264/949/19, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 19.10.2021 у справі № 9036/533/21, від 09.05.2023 у справі № 910/2500/22, від 25.05.2022 у справі № 905/638/21, від 17.04.2024 у справі № 916/3309/23 (щодо меж апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції);

- статті 13, 79, 86 ГПК України без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17.12.2024 у справі № 910/20091/23, від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 у справі № 922/1019/18, від 22.11.2023 у справі № 904/464/23 (щодо необхідності дослідження доказів про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за помилковим розрахунком позивача).

4.4. Посилаючись на підстави касаційного оскарження судового рішення у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування статті 530 ЦК України у поєднанні з пунктом 11.4 Порядку № 641.

4.5. Відповідач вказує, що визначена в пункті 11.4 Порядку № 641 норма щодо строків здійснення розрахунків між Гарантованим покупцем та виробником електричної енергії за «зеленим» тарифом є чіткою, зрозумілою та не допускає неоднакового розуміння та норма підлягає застосуванню у спірних правовідносинах відповідно до її змісту, а саме: гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

4.6. Скаржник також зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив такі докази:

- постанови НКРЕКП від 30.04.2024 № 858, від 08.05.2024 № 896 та від 15.05.2024 № 946, якими затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за вересень 2022 року-вересень 2023 року, копії яких були надані позивачем та долучені до матеріалів справи під час апеляційного перегляду справи, в частині дат їх прийняття та опублікування на офіційному вебсайті Регулятора;

- розрахунок інфляційних втрат, 3 % річних (додаток № 40 до позовної заяви) підтвердження розрахунків інфляційних втрат, 3% річних (додаток № 41 до позовної заяви).

5. Позиції інших учасників справи

5.1. Позивач у відзиві на касаційну скаргу та додаткових запереченнях, просить відмовити в її задоволенні, а постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

6.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.3. Ухвалене в цій справі судове рішення апеляційного господарського суду оскаржується відповідачем лише в частині задоволених позовних вимог про стягнення 74 046 836,08 грн основного боргу, 1 132 372,10 грн 3 % річних та 2 221 260,61 грн інфляційних втрат. У решті постанова апеляційного господарського суду (в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 3 503 510,61 грн, інфляційних втрат у сумі 3 420 059,78 грн та нарахованих пені у сумі 36 021 559,49 грн, штрафу у сумі 15 123 494,52 грн, а також закриття провадження у справі щодо стягнення 128 561 423,92 грн основного боргу) не оскаржуються. Тому правильність застосування норм матеріального та процесуального права апеляційним судом в іншій частині колегія суддів не перевіряє.

6.4. Згідно з частиною першою статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

6.5. У пункті 18 частини першої статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом.

6.6. Згідно з положеннями частин першої, другої статті 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. До таких спеціальних обов'язків належить у т.ч.: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються, зокрема, на гарантованого покупця на строк застосування «зеленого» тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку.

6.7. Так, вказаний Закон, наділяючи виробника електричної енергії правом на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ним електричну енергію (пункт 2 частини третьої статті 30 Закону України «Про ринок електричної енергії»), водночас містить припис, що порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за «зеленим» тарифом, порядок визначення вартості та сплати послуги за механізмом ринкової премії, що надається гарантованому покупцю суб`єктами господарювання, яким встановлено «зелений» тариф або які за результатами аукціону набули право на підтримку, визначається порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором (частина шоста статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії»). Джерелом коштів, якими гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом, є кошти, які ОСП (НЕК «Укренерго») сплачує гарантованому покупцю за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць. Зазначений механізм розрахунку відображений у главі 12 Порядку № 641.

6.8. ОСП (НЕК «Укренерго») протягом двох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, здійснює остаточний розрахунок із гарантованим покупцем із забезпеченням йому 100 % оплати фактично наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць відповідно до розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженої Регулятором, з урахуванням попередньо сплачених авансових платежів (пункт 12.5 Порядку № 641).

6.9. ДП «Гарантований покупець» здійснює оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом, у т.ч. й позивачу, попередньо отримавши кошти від ОСП (НЕК «Укренерго»), у три етапи попередньо, а саме: до 15 числа розрахункового місяця; до 25 числа розрахункового місяця; протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці (абзаци 1, 2 пункту 10.1, пункт 10.4 Порядку № 641).

6.10. Як встановили суди попередніх інстанцій, сторони погодили, зокрема, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до глави 10 Порядку № 641.

6.11. Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду сторони, керуючись принципом свободи договору, визначили із вказівкою на подію, яка має неминуче настати, а саме затвердження вартості послуги НКРЕКП з посиланням на пункт 10.4 Порядку № 641.

6.12. Даної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 07.04.2023 у справі № 910/15867/21, від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.

6.13. Поставка електричної енергії, її обсяг та вартість, як встановлено судами попередніх інстанцій, підтверджується наявними у матеріалах справи актами купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2021 року, січень-березень 2022 року та серпень 2022 року-вересень 2023 року, які підписані представниками обох сторін та скріплені печатками підприємств.

6.14. Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

6.15. Як встановили суди попередніх інстанцій, відповідач умови договору не виконав належним чином, отриману електричну енергію оплатив частково, посилаючись на положення Наказів № 140 та № 206, внаслідок чого утворилася заборгованість на загальну суму 248 961 470,82 грн.

6.16. За правовим висновком Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 (пункти 4.28, 4.29), Наказ № 206, як і Наказ № 140 жодним чином не обмежує права виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої договором, а також не змінює термінів виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641. У відносинах між гарантованим покупцем та виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом, які виникли у період до введення воєнного стану в Україні та до прийняття Наказів № 140 та № 206, а також у правовідносинах, які виникли під час дії воєнного стану в Україні (особливого періоду у розумінні положень статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії»), строк виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію за «зеленим» тарифом визначається виключно за умовами двостороннього договору та Порядку № 641, при цьому розмір коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію, має обраховуватися з урахуванням положень, викладених у Наказах № 140 та № 206.

6.17. Відтак, апеляційний суд під час апеляційного перегляду врахував наведений вище правовий висновок Верховного Суду, про що зазначено і у постанові Верховного Суду від 04.03.2025 у цій справі.

6.18. Як то зазначив апеляційний господарський суд, сторони, підписавши договір, встановили у пункті 3.3 договору певний порядок розрахунків за електричну енергію, відповідно до глави 10 Порядку № 641.

6.19. З огляду на приписи статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку № 641, пункту 3.3 договору та статті 530 ЦК України, враховуючи правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/15867/21 (пункт 32), від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 (пункти 4.28, 4.29), грошове зобов`язання відповідача за розрахунком вартості придбаної у позивача електричної енергії за заявлений у позові період мало бути виконано після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати затвердження рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

6.20. За встановленими апеляційним судом обставинами справи, розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» за жовтень 2021 року та лютий-червень 2022 року, затверджено постановою НКРЕКП від 09.09.2022 № 1117; за січень 2022 року, затверджено постановою НКРЕКП від 31.05.2022 № 557; за серпень 2022 року, затверджено постановою НКРЕКП від 14.03.2023 № 473, за січень, лютий та липень-вересень 2023 року, затверджено поставою НКРЕКП від 30.04.2024 № 858, за грудень 2022 року та березень-червень 2023 року, затверджено постановою НКРЕКП від 08.05.2024 № 896, за вересень-листопад 2022 року, затверджено постановою НКРЕКП від 15.05.2024 № 946.

6.21. Враховуючи наведене вище щодо строку настання обов`язку у відповідача з повного виконання грошового зобов`язання - оплати у розмірі 100 % вартості за поставлену електричну енергію за «зеленим» тарифом, а також постанови НКРЕКП від 09.09.2022 № 1117, НКРЕКП від 31.05.2022 № 557, НКРЕКП від 14.03.2023 № 473, якими затверджено вартість послуг за жовтень 2021 року, січень-березень та серпень 2022 року, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що строк виконання зобов`язання за цей період настав у повному обсязі у відповідача станом на дату звернення з позовом, а тому вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та доведеними, а доводи касаційної скарги відповідача - є помилковими. Помилковими таким чином є також доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції викладених у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/15867/21, від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 висновків щодо застосування статті 530 ЦК України, частини п`ятої статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» та пункту 10.4 Порядку № 641 в частині строків виконання спірних зобов`язань за розрахунковий період жовтень 2021 року, січень-березень та серпень 2022 року.

6.22. Разом із тим, колегія суддів звертає увагу на те, що станом на час звернення позивача з позовом розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» (затвердження вартості послуги НКРЕКП) за період вересень 2022 року-вересень 2023 року не був затверджений, що свідчить про те, що строк остаточного розрахунку відповідача за електричну енергію у відповідному періоді станом на час розгляду справи (та навіть на час прийняття рішення судом першої інстанції) не настав.

6.23. Отже, оскільки станом на час звернення позивача з позовом та ухвалення рішення у справі, розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» (затвердження вартості послуги НКРЕКП) за період вересень 2022 року-вересень 2023 року не був затверджений, тому строк остаточного розрахунку відповідача за електричну енергію у відповідному періоді станом на час звернення до суду за захистом порушеного права не настав. Визначаючи належну до стягнення суму основного боргу, виходячи з обставин, які настали вже після закінчення розгляду справи судом першої інстанції та не існували на час звернення до суду, апеляційний суд наведеного вище не врахував.

6.24. Таким чином, спірною на час звернення позивача з позовом є заборгованість відповідача за жовтень 2021 року у сумі 3 662 346,71 грн, за січень 2022 року у сумі 458,95 грн, за лютий 2022 року у сумі 3 744 328,57 грн, за березень 2022 року у сумі 17 751 456,62 грн, за серпень 2022 року у сумі 11 681 266,82 грн (загалом - 36 839 857,67 грн) і заборгованість, яка виникла у відповідача саме за цей період підлягає стягненню, тоді як суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для такого стягнення.

6.25. Щодо визначення належної до примусового стягнення суми, то суд апеляційної інстанції з`ясував, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач сплатив позивачеві 46 353 210,82 грн боргу (платіжні інструкції: від 30.11.2023 на суму 24 007,47 грн за жовтень 2021 року; від 06.12.2023 на суму 3 501 306,23 грн за вересень 2023 року; від 29.12.2023 на суму 4 113 169,24 грн за вересень 2023 року; від 29.12.2023 на суму 1 366 487,28 грн за вересень 2023 року; від 28.12.2023 на суму 40 991,98 грн за жовтень 2021 року; від 31.01.2024 на суму 2 701 317,17 грн за вересень 2023 року; від 31.01.2024 на суму 6 457 890,70 грн за червень 2023 року; від 31.01.2024 на суму 10 754 001,44 грн за серпень 2023 року; від 31.01.2024 на суму 17 394 039,31 грн за липень 2023 року) і суд першої інстанції закрив провадження у справі в частині стягнення 46 353 210,82 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору.

6.26. Під час апеляційного перегляду справи (після ухвалення рішення судом першої інстанції) відповідачем частково сплачено основний борг у сумі 128 561 423,92 грн (платіжні інструкції: від 02.02.2024 за електроенергію, відпущену у червні 2023 року у розмірі 6 640 127,30 грн, від 07.02.2024 за електроенергію, відпущену у травень 2023 року у розмірі 8 309 450,58 грн, від 15.02.2024 за електроенергію, відпущену у травень 2023 року у розмірі 3 223 693,20 грн, від 21.02.2024 за електроенергію, відпущену у жовтні 2021 року у розмірі 120 992,68 грн, від 10.04.2024 за електроенергію, відпущену у квітні 2023 року у розмірі 10 131 338,27 грн, від 06.05.2024 за електроенергію, відпущену у січні 2023 року у розмірі 4 692 917,11 грн, від 06.05.2024 за електроенергію, відпущену у лютому 2023 року у розмірі 24 504 194,10 грн, від 06.05.2024 за електроенергію, відпущену у вересні 2023 року у розмірі 6 510 315,73 грн, від 06.05.2024 за електроенергію, відпущену у липні 2023 року у розмірі 8 621 583,56 грн, від 06.05.2024 за електроенергію, відпущену у серпні 2023 року у розмірі 5 405 289,40 грн, від 28.06.2024 за електроенергію, відпущену у березні 2023 року у розмірі 6 731 915,32 грн, від 11.07.2024 за електроенергію, відпущену у червні 2023 року у розмірі 269 205,93 грн, від 11.07.2024 за електроенергію, відпущену у травні 2023 року у розмірі 562 427,68 грн, від 11.07.2024 за електроенергію, відпущену у грудні 2022 року у розмірі 591 210,25 грн, від 11.07.2024 за електроенергію, відпущену у жовтні 2022 року у розмірі 1 652 396,58 грн, від 30.07.2024 за електроенергію, відпущену у жовтні 2021 року у розмірі 1 960 067,91 грн, від 13.08.2024 за електроенергію, відпущену у жовтні 2021 року у розмірі 1 256 043,37 грн, від 27.09.2024 за електроенергію, відпущену у березні 2023 року у розмірі 3 171 536,88 грн, від 27.09.2024 за електроенергію, відпущену у лютому 2023 року у розмірі 498 500,60 грн, 30.09.2024 за електроенергію, відпущену у березні 2023 року у розмірі 4 225 265,34 грн, від 07.10.2024 за електроенергію, відпущену у березні 2023 року у розмірі 7 820 046,08 грн, від 23.10.2024 за електроенергію, відпущену у квітні 2023 року у розмірі 5 607 054,56 грн, від 25.10.2024 за електроенергію, відпущену у квітні 2023 року у розмірі 632 094,95 грн, від 30.10.2024 за електроенергію, відпущену у квітні 2023 року у розмірі 1 743 360,94 грн, від 14.11.2024 за електроенергію, відпущену у квітні 2023 року у розмірі 1 896 814,30 грн, від 26.12.2024 за електроенергію, відпущену у квітні 2023 року у розмірі 271 909,70 грн, від 31.12.2024 за електроенергію, відпущену у квітні 2023 року у розмірі 209 569,30 грн, від 31.12.2024 за електроенергію, відпущену у червні 2023 року у розмірі 2 939 282,73 грн, від 31.01.2025 за електроенергію, відпущену у квітні 2023 року у розмірі 1 488 601,96 грн, від 31.01.2025 за електроенергію, відпущену у травні 2023 року у розмірі 4 963 367,88 грн, від 31.01.2025 за електроенергію, відпущену у червні 2023 року у розмірі 1 910 849,73 грн).

6.27. За висновками Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 916/3006/23 «при застосуванні пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України слід враховувати, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального законодавства можливе у разі, коли:

- предмет спору існував на момент порушення провадження у справі та припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення і ці обставини не були взяті до уваги судом першої інстанції при ухваленні судового рішення;

- при апеляційному перегляді судового рішення першої інстанції встановлено, що судове рішення підлягає скасуванню, оскільки є незаконним і необґрунтованим то, у разі встановлення також і обставин припинення існування предмета спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, таке рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України» (пункт 7.37).

6.28. Оскільки суд апеляційної інстанції за результатами апеляційного перегляду справи дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми основного боргу та, відповідно, скасування рішення місцевого господарського суду, тому закрив провадження у справі в частині стягнення 128 561 423,92 грн основного боргу у зв`язку з відсутністю предмета спору.

6.29. Водночас, зважаючи на наведене вище, враховуючи загальну суму боргу відповідача 36 839 857,67 грн за спірний період (жовтень 2021 року, січень-березень та серпень 2022 року), за який строк виконання зобов`язання за договором у повному обсязі у відповідача станом на дату звернення з позовом настав, а також, зважаючи на здійснені відповідачем у судах першої та апеляційної інстанції проплати за договором за вказаний період на загальну суму 3 402 103,41 грн (платіжні інструкції: від 30.11.2023 на суму 24 007,47 грн, від 28.12.2023 на суму 40 991,98 грн - за жовтень 2021 року в суді першої інстанції; від 21.02.2024 на суму 120 992,68 грн, від 30.07.2024 у сумі 1 960 067,91 грн, від 1 256 043,37 грн - за жовтень 2021 року в суді апеляційної інстанції), колегія суддів вважає, що загальна сума заборгованості відповідача за вказаний період становить 33 437 754,26 грн (36 839 857,67 грн (загальна сума боргу) - 3 402 103,41 грн (сума проплат відповідачем в процесі розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції) = 33 437 754,26 грн (сума боргу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період жовтень 2021 року, січень-березень та серпень 2022 року, строк оплати якої настав станом на дату подачі позову)). Зазначена сума боргу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

6.30. Оскільки, як вже зазначалося, станом на час звернення позивача з позовом та ухвалення рішення у справі, розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» (затвердження вартості послуги НКРЕКП) за період вересень 2022 року-вересень 2023 року не був затверджений, тому строк остаточного розрахунку відповідача за електричну енергію у відповідному періоді станом на час розгляду справи судом першої інстанції не настав, то в цій частині позову про стягнення боргу, заявленого за період з вересня 2022 року до вересня 2023 року, слід було відмовити.

6.31. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3 % річних, то колегія суддів, зважаючи на наведене погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що строк виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати за поставлену електричну енергію, станом на дату подачі позову, прострочений лише за електроенергію, отриману у жовтні 2021 року, у січні-березні та серпні 2022 року. Тому, враховуючи встановлення апеляційним судом несвоєчасне виконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати отриманої за договором № 15398/01 у жовтні 2021 року, у січні-березні, серпні 2022 року електроенергії, Верховний Суд вважає обґрунтованим нарахування позивачем відповідно до положень статтею 625 ЦК України на прострочену суму грошових зобов`язань 3 % річних та інфляційних втрат.

6.32. На виконання вказівок Верховного Суду у постанові від 04.03.2025, які є обов`язковими відповідно до статті 316 ГПК України для судів попередніх інстанцій, щодо перевірки розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих позивачем, апеляційним господарським судом було перевірено строк здійснення оплати платежів відповідачем та здійснено перевірку зазначених нарахувань позивача, за результатами чого суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що:

- за розрахунком суду інфляційні втрати за неоплачену електричну енергію, придбану відповідачем у жовтні 2021 року, січні, березні 2022 року, є більшими ніж заявлено позивачем, а тому, враховуючи приписи статті 237 ГПК України, задоволенню підлягають нараховані до стягнення суми інфляційних втрат, визначені позивачем при зверненні з позовом; за неоплачену електричну енергію, придбану відповідачем у лютому та серпні 2022 року, позивачем правильно розраховано інфляційні втрати (розрахунки наведені у тексті постанови апеляційного суду);

- за розрахунком суду сума 3 % річних, нарахованих за вказаний вище період, є більшою ніж заявлено позивачем, тому, враховуючи приписи статті 237 ГПК України, задоволенню підлягають нараховані до стягнення 3 % річних, визначені позивачем при зверненні з позовом (розрахунок наведений у тексті постанови апеляційного суду).

6.33. Доводи касаційної скарги відповідача в частині невиконання вказівок Верховного Суду щодо дослідження судом апеляційної інстанції вихідних даних, періодів, методики розрахунку інфляційних втрат, а також обставин, пов`язаних із правильністю здійснення позивачем розрахунку 3 % річних, спростовуються здійсненим судом апеляційної інстанції детальним розрахунком, наведеним у постанові суду, який є правильним та обґрунтованим. Протилежного скаржником у касаційній скарзі із наведенням свого детального розрахунку не зазначено, тоді як скаржник фактично заперечує загалом наявність підстав для стягнення зазначених нарахувань, мотивуючи свою позицію лише тим, що судом апеляційної інстанції не перевірено правильність нарахувань позивача.

6.34. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції в частині наявності підстав для стягнення заборгованості з відповідача за період жовтень 2021 року, січень-березень 2022 року та серпень 2022 року в сумі 33 437 754,26 грн, а також щодо стягнення за вказаний період нарахованих позивачем сум інфляційний втрат - 2 221 260,61 грн та 3 % річних - 1 132 372,10 грн, а в частині стягнення заборгованості за період вересень 2022 року-вересень 2023 року у сумі 40 609 081,82 грн (212 121 613,15 грн (сума боргу)-46 288 211,37 грн (сума проплат відповідачем у першій інстанції)-125 224 319,96 грн (сума проплат відповідачем у другій інстанції)) Верховний Суд не погоджується з висновком апеляційного господарського суду з наведених у цій постанові підстав та вважає висновки суду про задоволення позову в цій частині помилковими.

6.35. Щодо доводів скаржника про те, що судом апеляційної інстанції неправильно визначено строк оплати електричної енергії за період вересень 2022 року-вересень 2023 року та, відповідно, неправильно розрахований період, з якого починається прострочення відповідних платежів і, на думку відповідача, для правильного встановлення зазначених строків слід враховувати положення пункту 11.4 Порядку № 641, колегія суддів зазначає.

6.36. Скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення посилається також на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 530 ЦК України у поєднанні з пунктом 11.4 Порядку № 641. Відповідач вказує, що визначена в пункті 11.4 Порядку № 641 норма щодо строків здійснення розрахунків між Гарантованим покупцем та виробником електричної енергії за «зеленим» тарифом є чіткою, зрозумілою та не допускає неоднакового розуміння та норма підлягає застосуванню у спірних правовідносинах відповідно до її змісту, а саме: гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

6.37. Колегія суддів звертає увагу на те, що зміст пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України свідчить, що зазначена процесуальна норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

6.38. Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 18.05.2023 у справі № 927/1177/21, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22.

6.39. Разом із тим, оскільки Верховний Суд дійшов висновку про відмову у позові в частині стягнення з відповідача суми боргу за період вересень 2022 року-вересень 2023 року з підстав того, що на час звернення з позовом у вказаній частині строк виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати за поставлену електричну енергію не настав та, відповідно, не був прострочений, то відсутні підстави для з`ясування та встановлення початку строку (конкретна дата) здійснення розрахунків між сторонами договору.

6.40. З огляду на наведене, апеляційний суд у даному випадку помилково вдався до встановлення строку здійснення розрахунків за договором за період вересень 2022 року-вересень 2023 року, а тому, з огляду на те, що у частині стягнення боргу за період вересень 2022 року-вересень 2023 року у позовних вимогах слід відмовити з мотивів, наведених у цій постанові, у Верховного Суду немає підстав для формування висновків щодо застосування наведених скаржником у касаційній скарзі норм права у подібних правовідносинах.

6.41. Підсумовуючи наведене, зважаючи на межі доводів та вимог касаційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін у частині стягнення з відповідача 33 437 754,26 грн основного боргу за період жовтень 2021 року, січень-березень 2022 року та серпень 2022 року, 1 132 372,10 грн 3 % річних та 2 221 260,61 грн інфляційних втрат; в іншій частині постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі (в частині стягнення боргу у сумі 40 609 081,82 грн) з мотивів, наведених Судом у цій постанові. Касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

7.2. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін у частині стягнення з відповідача 33 437 754,26 грн основного боргу за період жовтень 2021 року, січень-березень 2022 року та серпень 2022 року, 1 132 372,10 грн 3 % річних та 2 221 260,61 грн інфляційних втрат; в частині стягнення боргу у сумі 40 609 081,82 грн постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі. В частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3 % річних у сумі 3 503 510,61 грн та інфляційних втрат у сумі 3 420 059,78 грн, а також закриття провадження у справі щодо стягнення основного боргу у сумі 128 561 423,92 грн, постанова апеляційного суду сторонами у справі не оскаржувалася, а тому касаційним судом не переглядалася і висновків щодо цієї частини Верховний Суд, відповідно, не робить.

8. Судові витрати

8.1. За частиною першою статті 315 ГПК України у резолютивній частині постанови касаційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

8.2. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

8.3. Частиною одинадцятою статті 129 ГПК України визначено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

8.4. Зважаючи на те, що за результатами касаційного розгляду справи позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, зважаючи на положення статей 129, 315 ГПК України, враховуючи, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 406 055,65 грн за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій, а з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 2 228 970,74 грн за розгляд справи в суді касаційної інстанції (перше та друге коло), колегія суддів вважає за доцільне здійснити взаєморозрахунок. Відтак з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 822 915,09 грн.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 у справі № 910/17727/23 в частині стягнення боргу у сумі 40 609 081,82 грн скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 змінити у його мотивувальній частині, виклавши в редакції цієї постанови, а в решті - залишити в силі.

3. У решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 у справі № 910/17727/23 щодо позовних вимог про стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Овід Вінд» 33 437 754,26 грн основного боргу, 1 132 372,10 грн 3 % річних та 2 221 260,61 грн інфляційних втрат залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Овід Вінд» (67801, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт Овідіополь, вул. Дальницька, будинок 1, код ЄДРПОУ 36851672) на користь Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, код ЄДРПОУ 43068454) 1 822 915 (один мільйон вісімсот двадцять дві тисячі дев`ятсот п`ятнадцять) грн 09 коп. судового збору.

5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський