Ухвала від 15.07.2025 по справі 554/13834/22

УХВАЛА

15 липня 2025 року

м. Київ

справа № 554/13834/22

провадження № 61-8628ск25

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 липня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом

до ОСОБА_2 , в якому просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти у розмірі 680 000,00 грн - у рахунок стягнення боргу, грошові кошти

у розмірі 680 000,00 грн - у рахунок стягнення штрафу за порушення зобов`язань

за договором позики

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У липні 2025 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 липня 2024 рокута постанову Полтавського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.

1. Касаційна скарга подана до суду касаційної інстанції з пропуском строку

на касаційне оскарження.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника

справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення

подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено

у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

У змісті касаційної скарги заявником порушується питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження судових рішень. На обґрунтування поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, заявник зазначає,

що копію оскаржуваної постанови Полтавського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року, він отримав засобами поштового зв`язку лише 04 червня 2025 року, на підтвердження надає копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та копію листа Шевченківського районного суду

м. Полтави.

Згідно із копії листа від 15 травня 2025 року № 554/13834/22/60857/2025 Шевченківського районного суду м. Полтави, вбачається, що на виконання вимог заяви ОСОБА_1 , направлено копію постанови Полтавського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року та копію рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 липня 2024 року на його поштову адресу.

Водночас зазначені доводи не свідчать про поважність причин пропуску строку

на касаційне оскарження судових рішень з огляду на наступне.

Відповідно, з урахуванням того, що повний текст оскаржуваної постанови Полтавського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року було зареєстровано

19 лютого 2025 року, а оприлюднено 21 лютого 2025 року, може свідчити про

штучне збільшення строку на касаційне оскарження.

У рішенні від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Верховний Суд враховує, що апеляційну скаргу було подано саме

ОСОБА_1 , відповідно останній зобов`язаний був слідкувати за станом апеляційного провадження, відкритого за його апеляційною скаргою.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 272 ЦПК України копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після

його проголошення видаються копії скороченого судового рішення. У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання

- в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності

в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса в особи відсутня. За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі

у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Так, заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що апеляційним судом було порушено порядок вручення копії цього судового рішення, передбачений статтею 272 ЦПК України, а також не зазначено про обставини, що об`єктивно перешкоджали отримати вказане судове рішення

і подати касаційну скаргу у передбачений ЦПК України строк, з урахуванням дати складення повного тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Отже, на підтвердження наведених обставин пропуску строку слід надати

відповідні докази, про що зазначено вище.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини

та основоположних свобод.

Згідно частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, заявникові необхідно подати до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних причин для його поновлення та надати відповідні докази на їх підтвердження.

2. Також подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження

з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної

інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній

скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку визначення заявником підставою касаційного оскарження судових рішень пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має

містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Таким чином оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої

статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада

2020 року у справі № 904/3807/19.

Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці

у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є:

предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 20 червня 2018 року у справі

№ 755/7957/16-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 2/1712/783/2011,

від 26 червня 2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04 липня 2018 у справі

№ 522/2732/16-ц).

Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, заявник, як на підставу касаційного оскарження судових рішень узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), проте не зазначають конкретної норми права, щодо якої відсутній висновок та

обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи, відповідно, не конкретизують підстави касаційного оскарження судового рішення, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Також Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що саме по собі зазначення

у якості підстави касаційного скарження пункту 3 частини другої статті 389

ЦПК України у змісті касаційної скарги не є належним виконанням вимог закону щодо обов`язкового зазначення підстав касаційного оскарження судового

рішення.

Таким чином, заявнику необхідно уточнити касаційну скаргу із посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, надати суду касаційну скаргу у новій редакції та надати копії уточненої касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

У разі подання уточненої касаційної скарги шляхом формування документа

у системі «Електронний суд» заявникові також необхідно надати суду докази надсилання уточненої касаційної скарги на адреси інших учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України уразі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Визнати наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 липня 2024 рокута постанову Полтавського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року залишити без руху.

Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може

перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д. Д. Луспеник