Постанова від 09.07.2025 по справі 585/2014/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2025 року

м. Київ

справа № 585/2014/22

провадження № 51-4412км24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,

близького родича (дружини) обвинуваченого,

який помер (у режимі відеоконференції) ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_7 на вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 квітня 2024 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022200470000322 від 18 липня 2022 року, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Карабутово Конотопського р-ну Сумської області, який проживав за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 квітня 2024 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, та на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) провадження у справі закрито у зв`язку зі смертю обвинуваченого.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів, заходів забезпечення провадження та цивільного позову.

Відповідно до встановлених судом фактичних обставин, які детально викладено у вироку,17 липня 2022 року близько 22:00 ОСОБА_8 прибув до лісового масиву Роменського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Роменський агролісгосп» Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблагроліс» Сумської обласної ради (далі - Роменський агролісгосп) в обході №21 кварталу №170 виділу №25, що розташовані на території Бобрицького старостинського округу, Роменської ОТГ, Роменського району, Сумської області та відноситься до III категорії лісів (захисні ліси), де за допомогою бензопили марки CRAFT TEC CT5000 №CT25-0050 вчинив незаконну порубку трьох сироростучих дерев породи «вільха» діаметрами 51*50 см (пень №4), 44*60 см (пень №5) , 42*49 см (пень №6), шляхом відокремлення стовбурів дерев від кореня до ступеню припинення їх росту. Надалі незаконно зрубані дерева розпиляв на менші частини та за допомогою підводи з конем відвіз до двору власного домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаними діями ОСОБА_8 заподіяв істотну шкоду, що становить 43359,35 грн.

Полтавський апеляційний суд ухвалою від 04 лютого 2025 року апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 та близького родича (дружини) обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 задовольнив частково. Вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 квітня 2024 року скасував і закрив кримінальне провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку зі смертю ОСОБА_8 . Цивільний позов прокурора залишив без розгляду.

Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_7 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зазначає, що:

· винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, не була доведена поза розумним сумнівом. Вказує, що ОСОБА_8 не здійснював незаконної порубки деревини, а спиляв 3 сухостійких дерева, зламаних буревієм, на території, що є пасовищем і не визнається лісом.

· судами, у порушення приписів ст. 94 КПК України, не надано належної оцінки рішенню Сумської обласної ради від 19 жовтня 2000 року, оскільки Роменський агролісгосп в порушення цього рішення виготовило документацію, якою збільшила площу лісового масиву на 13,5 га; Наголошує, що стороною обвинувачення також не доведено, що дерева були сироростучими;

· план лісонасаджень Роменського агролісгоспу є недопустимим доказом, оскільки піддавався коректуванню від руки для підтасування доказів. Зазначає, що довідка щодо віднесення лісу до ІІІ категорії складена керівником підприємства, який не має повноважень визначати категорію лісу на власний розсуд;

· судами не висвітлено об`єкта злочину, його об`єктивну і суб`єктивну сторону;

· докази щодо місця, часу вчинення злочину, щодо розміру пеньків, залишених від рубки лісу, а також щодо місця затримання засудженого є суперечливими;

· постанова про призначення групи прокурорів була винесена лише 19 липня 2022 року, що призвело до відсутності прокурорського нагляду під час проведення слідчих дій 18 липня 2022 року і як наслідок фіксації неоднакових розмірів перерізів пнів, що могло вплинути на розрахунок збитків;

· огляд місця події здійснено до внесення відомостей у ЄРДР. Ця слідча дія та обшук проводилися за участю понятих, які є зацікавленими особами, а також спеціалістів, які водночас затримували ОСОБА_8 , та за відсутності прокурорів, які були призначені на наступний день;

· постановою від 18 липня 2022 року було залучено спеціаліста ОСОБА_9 , однак участі в ході огляду місця події він не брав, що призвело до неправильного вимірювання пеньків;

· дані протоколу додаткового огляду місця події також є недопустимими, оскільки до матеріалів справи не долучено даних про наявність у спеціаліста ОСОБА_10 , яка брала участь у його ході, спеціальних знань в області геодезії, а також невідомо кому належить геодезичний GPSприймач, яким здійснювалися встановлювалися відповідні координати місцевості. До вказаної слідчої дії був допущений головний лісничий Роменського агролісгоспу без передбачених на те повноважень у постанові слідчого. Слідчим було залучено спеціаліста ОСОБА_9 , однак у ході огляду він участі не брав;

· обшук здійснено без дозволу ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та за відсутності законних підстав для цього, у ході цієї слідчої дії не забезпечено безперервну відеозйомку, а також порушено право ОСОБА_8 на захист, адже йому не було забезпечено захисника. Наголошує, що слідчим суддею надано дозвіл на проведення обшуку в приміщенні будинку, господарських приміщеннях і на території подвір`я домогосподарства, але фактично ця слідча дія проведена за межами домоволодіння на земельній ділянці, призначеній для ведення особистого селянського господарства. Наведена стороною обвинувачення підстава для здійснення обшуку не відповідає приписам КПК України;

· у матеріалах провадження відсутній протокол огляду місця події від 18 липня 2022 року, проведеного з 18:00 до 18:20, який зазначений у реєстрі матеріалів досудового розслідування;

· перед проведенням обшуку невідомі особи та працівник правоохоронного органу ОСОБА_11 вчиняли незаконні дії з метою примушування ОСОБА_8 визнати винуватість у здійсненні ним порубки деревини. Наголошує, що останній спочатку був затриманий рейдовою бригадою, а потім поліцейськими, але протокол про його затримання не складався, йому не роз`яснювались права й не забезпечувалась участь захисника. У ході проведення обшуку також брав участь працівник поліції ОСОБА_11 без письмового розпорядження про це керівника районного відділення поліції та ОСОБА_12 , який не відображений у протоколі. Під час цієї слідчої дії не була застосована мірна лінійка у процесі вимірювання кожної частини вилученої деревини. Об`єм вилученої деревини визначено приблизно без відповідних вимірювань;

· суди у своєму рішенні посилаються на пояснення ОСОБА_8 під час обшуку, що є прямим порушенням його прав, оскільки він у майбутньому став підозрюваним та обвинуваченим;

· слідчий експеримент проведено лише за 12 хвилин, що вказує на недопустимість вказаного доказу. Зауважує, що в ході вказаної слідчої дії ОСОБА_8 за вказівкою слідчого зазначив пеньки, які були помічені № 1, 2, 3, у той час, як співпадіння за висновком трасологічної експертизи встановлено за пеньками 5, 6;

· експертні дослідження не підтверджують, що дерева були спиляні бензопилою, яка була вилучена у ОСОБА_8 ;

· недопустимими є також витяг з ЄРДР, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, лист Роменського агролісгоспу про направлення спеціаліста ОСОБА_9 та постанова про його призначення, постанова про залучення представника потерпілого, довіреність в.о. директора ОСОБА_13 , лист Державної екологічної інспекції щодо розрахунків заподіяної шкоди;

· висновок судово-економічної експертизи містить посилання на 2021 рік, проте інкриміновані події відбувалися 2022 року.

· місцевий суд безпідставно залишив клопотання представника обвинуваченого щодо недопустимості та недостовірності доказів у справі без розгляду;

· судове провадження здійснено без участі потерпілого та цивільного позивача;

· в матеріалах справи відсутній журнал судового засідання від 04 лютого 2025 року та технічний носій до нього. Стверджує, що їй не було надано для ознайомлення відеозапису вказаного судового засідання;

· апеляційний суд залишив без реагування клопотання про безпосереднє дослідження доказів. Наголошує, що цей суд не вирішив питання щодо речового доказу - бензопили, а також щодо застосованих арештів;

· апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції повністю, у тому числі й в частині виключення з обвинувачення трьох дерев, чим погіршив становище померлого обвинуваченого;

· ухвала апеляційного суду не відповідає проголошеному в судовому засіданні тексту вступної та резолютивної частини.

На адресу Суду надійшли заперечення від прокурора ОСОБА_14 , яка вважала доводи касаційної скарги необґрунтованими та просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення касаційної скарги, просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни.

ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_6 касаційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, а саме здійснив незаконну порубку трьох сироростучих дерев породи «вільха» діаметрами 51*50 см (пень №4), 44*60 см (пень №5) , 42*49 см (пень №6), чим заподіяв істотну шкоду, що становить 43359,35 грн.

У той же час суд першої інстанції визнав недоведеною ту обставину, що саме ОСОБА_8 здійснив порубу сироростучих дерев породи «вільха» діаметром 45*52 см. (пень №1), 40*52см. (пень №2), 60*46см. (пень №3), які були виявлені на території Бобрицького старостинського округу, що спричинило істотну шкоду довкіллю на суму 43858,77 грн.

Варто зауважити, що оскільки вказані обставини в апеляційному порядку не оспорювалися, то суд апеляційної інстанції висновки місцевого суду щодо визнання недоведеною частини обвинувачення відповідно до ст. 404 КПК України не переглядав.

Суди обґрунтували свої рішення, зокрема,показаннями обвинуваченого ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , даними протоколів огляду місця події від 18 липня 2022 року, додаткового огляду місця події від 22 липня 2022 року й акту огляду від 18 липня 2022 року з фототаблицею, довідки Роменського агролісгоспу, повідомлення ГУ Держгеокадастру в Сумській області №0-18/-0.222-1369/2-22 від 28 липня 2022 року, протоколу протоколом обшуку від 18 липня 2022 року з додатком, протоколу слідчого експерименту від 30 липня 2022 року, висновку судової трасологічної експертизи №СЕ-19/119-22/8296-ТР від 10 серпня 2022 року, висновку судової економічної експертизи №СЕ-19/119-22/83047-ЕК від 24 серпня 2022 року.

Водночас доводи касаційної скарги дружини померлого обвинуваченого є фактично аналогічними доводам, які сторона захисту наводила в суді апеляційної інстанції та які були ретельно перевірені цим судом.

Зіставивши докази в їх взаємозв`язку, місцевий суд, з висновками якого обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, умотивовано визнав, що показання учасників судового процесу, як і дані протоколів слідчих дій, експертних висновків та інших письмових доказів, на підставі ст. 84 КПК України є процесуальними джерелами доказів, і правомірно поклав їх в основу ухваленого рішення.

Оцінка достовірності цих доказів перебуває у компетенції судів першої та апеляційної інстанцій, повноваження яких є ширшими в розумінні можливостей, які їм надає кримінальний процесуальний закон порівняно із судом касаційної інстанції, а тому вона не віднесена до повноважень Верховного Суду.

Змістом оскаржуваних судових рішень підтверджується, що ОСОБА_8 , будучи допитаним у суді першої інстанції, свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав частково та, зокрема, зазначив, що влітку, ймовірно 17 липня 2022 року близько 20:00, у с. Бобрик, недалеко від свого місця проживання зрубав три самостійні дерева сантиметрів 30-35 в діаметрі. Стверджував, що вказані дерева знаходилися на болоті, а не у лісі. Вирішив спиляти їх для власного опалення. Попиляв ці дерева на колоди, щоб зручніче було пиляти. Наступного дня о п`ятій ранку перевіз колоди конем до господарства. Сусід викликав поліцію та слічих. Всю деревину вилучили. Коли приходив на місце рубати дерева, то бачив, що там були пеньки вже спиляних дерев. Хто їх спиляв йому не відомо.

Відповідно до показань свідка ОСОБА_12 (інженера з охорони лісу Роменського агролісгоспу) 18 липня 2022 року було виявлено факт незаконної порубки деревини в лісі на території, яка перебуває в підпорядкуванні Роменського агролісгоспу. За місцем проживання ОСОБА_8 знаходилась спиляна деревина, кінь і підвода, сліди від якої вели в бік порубки. Лісничий і сам обвинувачений підтвердили те, що останній спиляв деревину в лісі й потім ОСОБА_8 показав місце порубки, у ході огляду якої зафіксовано наявність пнів від спиляних дерев породи «вільха». Зрубана деревина, яку вилучено в обвинуваченого, була м`яколистою та сироростучою, про що свідчили її стан, зрізи пнів і наявність свіжої тирси.

Свідок ОСОБА_15 (інженер з охорони лісу Роменського агролісгоспу) підтвердив показання свідка ОСОБА_12 у тому, що в зазначеному вище місці було зафіксовано сліди незаконної порубки деревини. Лісничий і ОСОБА_8 підтверджували факт спилу обвинуваченим деревини породи «вільха».

Крім того, суди оцінили й показання безпосередньо надані обвинуваченим в суді першої інстанції, яким хоча й частково визнано винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину, але не заперечувалося того, що 17 липня 2022 року ввечері він у с. Бобрик Роменського р-ну Сумської області неподалік свого місця проживання зрубав і розпиляв на колоди 3 деревини, а уранці наступного дня за допомогою коня перевіз їх до свого домоволодіння. Він проводив слідчого на місце порубки й повідомляв, що спиляв 3 дерева.

Із протоколів огляду місця події від 18 липня 2022 року, додаткового огляду місця події від 22 липня 2022 року й акта огляду від 18 липня 2022 року з фототаблицею вбачається, що місцем незаконної порубки деревини породи «вільха» є ділянка лісу в обході №21, кварталі №170, виділі №25, розташованому на території Бобрицького старостинського округу Роменської ОТГ Роменського р-ну Сумської області. У цьому місці зафіксовано наявність тирси й пнів сироростучих, свіжоспиляних дерев, розмірами, зокрема, 51*50, 44*60 та 42*49 см (т. 1 а.с. 141-151, 171-172, т. 2 а.с. 75-83).

Згідно з даними довідки Роменського агролісгоспу ділянка лісу, розташована за вказаними вище координатами (квартал №170, виділ №25, розташований на території Бобрицького старостинського округу Роменської ОТГ Роменського р-ну Сумської обл.), належить до ІІІ категорії лісів (захисні ліси) (т. 1 а.с. 183).

Тож на переконання судів попередніх інстанцій, наведені вище докази спростовують доводи ОСОБА_7 про те, що спиляні ОСОБА_8 дерева були сухостійними, зламаними буревієм, а порубка мала місце не в лісі, а на пасовищі.

Також суд апеляційної інстанції у своєму рішенні слушно зауважив, що всупереч доводам сторони захисту, даними повідомлення ГУ Держгеокадастру у Сумській області №0-18/-0.222-1369/2-22 від 28 липня 2022 року підтверджено те, що згадана вище земельна ділянка на території Бобрицької сільської ради Роменського р-ну Сумської обл., на якій ОСОБА_8 було вчинено незаконну порубку деревини, обліковується за Роменським агролісгоспом (т.1 а.с.167-168). Водночас суди дійшли висновку, що такі дані підтверджуються і змістом сукупності наступних документів: плану лісонасаджень Роменського агролісгоспу, до якого входять виділ № 25 кварталу №170; рішення Сумської обласної ради двадцять третього скликання від 19 жовтня 2000 року про передачу Роменському агролісгоспу у постійне користування земельних ділянок із лісами; еплікації земель лісового фонду, які передано Роменському агролісгоспу по Бобрицькій сільській раді (т. 1 а.с. 173-174, 177-181).

Крім того апеляційний суд слушно зазначив, що викладені вище докази відповідають і протоколу обшуку від 18 липня 2022 року з додатком, згідно з яким на задньому підсобному дворі домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_8 було виявлено та вилучено: накриті поліетиленовою плівкою розпиляні колоди деревини, довжиною від 30 см до 1,5 м, породи «вільха», які знаходились за підводою; бензопилу «CRAFT TEC CT5000 №CT25-0050» як знаряддя, за допомогою якого останній здійснив порубку 3 дерев породи «вільха» (т. 1 а.с. 155-159).

Також 30 липня 2022 року ОСОБА_8 в ході слідчого експерименту детально продемонстрував місце вчиненої порубки 3 дерев, спосіб здійснення ним їхнього першочергово спилу й наступного розпилу (за допомогою бензопили), переміщення цієї деревини до свого домоволодіння на підводі, запряженій конем, що підтверджується даними протоколу цієї слідчої дії з додатком (т. 2 а.с. 196-200).

До того ж суди доречно зауважили, що обставини здійснення саме ОСОБА_8 незаконної порубки деревини об`єктивно підтверджуються і даними висновку судової трасологічної експертизи №СЕ-19/119-22/8296-ТР від 10 серпня 2022 року про те, що зрізи з пнів № 5, 6, вилучені в ході додаткового огляду місця події в лісі на території Роменської ОТГ у кварталі №25 виділу №170 та зрізи з комлевої частини дерев № 5-А, 6-А, вилучені в ході обшуку в ОСОБА_8 , раніше до розділення складали єдине ціле, тобто 2 дерева (т.2 а.п.111-132).

За змістом висновку судової економічної експертизи №СЕ-19/119-22/83047-ЕК від 24 серпня 2022 року розмір матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки 3 сироростучих дерев породи «вільха», які було спиляно ОСОБА_8 , становить 43 359,35 грн та відповідно до примітки ст. 246 КК України в 20 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (т. 2 а.с. 99-105). Цей висновок надано експертом із визначенням усіх необхідних характеристик деревини, в тому числі її породи - «вільха». Водночас у розпорядженні експерта були всі наявні матеріали кримінального провадження.

Тож апеляційний суд за наслідками апеляційного розгляду дійшов обґрунтованого висновку, що зазначені вище докази узгоджуються між собою та підтверджують зміст один одного, а тому об`єктивних підстав їм не довіряти немає. Цей суд також зазначив, що місцевий суд під час ухвалення вироку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінив кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для реабілітації ОСОБА_8 .

За таких обставин доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій надано неправильну та необ`єктивну оцінку наявним у справі доказам не є слушними.

Колегія суддів погоджується з наведеними у оскаржуваних рішеннях висновками щодо вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України - незаконної порубки трьох сироростучих дерев у лісі, що заподіяла істотну шкоду, оскільки такі висновки суди зробили, виходячи з усього комплексу встановлених під час судового розгляду фактичних обставин кримінального правопорушення.

Варто зауважити, що Верховний Суд не може втручатися в аспекти оцінки судами нижчих інстанцій дослідженої ними сукупності належних, допустимих і достовірних доказів на предмет підтвердження чи не підтвердження ними обставин, які підлягають доказуванню в провадженні. Таку оцінку кожен суд здійснює незалежно і самостійно шляхом формування власного внутрішнього переконання як щодо кожної з обставин, які підлягають доказуванню, так і стосовно винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину в цілому.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що доводи сторони касаційної не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до їхньої незгоди з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що дані протоколів огляду місця події та обшуку домоволодіння ОСОБА_8 від 18 липня 2022 рокує недопустимими доказами

Варто зауважити, що вказані доводи були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, на які цей суд надав вичерпні відповіді.

Як убачається з матеріалів справи, 18 липня 2022 року слідчим проведено невідкладний обшук за місцем проживання ОСОБА_8 по АДРЕСА_1 у порядку, передбаченому ч.3 ст. 233 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК України слідчий має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами ст.234 КПК України, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді.

У разі задоволення клопотання, така ухвала слідчого судді виконує контрольну функцію законності та необхідності відповідного заходу post factum і не є правовою підставою для проведення обшуку.

У той же час відповідно до висновків об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлених у постанові від 07 жовтня 2024 року в справі №466/525/22, слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи в невідкладних випадках, зокрема, з метою врятування матеріальних об`єктів (майна), що потенційно можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні, від прогнозованого знищення, втрати.

Тож доводи сторони захисту про те, що обґрунтування невідкладності обшуку від 18 липня 2022 року(зволікання з проведенням обшуку може призвести до втрати речових доказів) не відповідає положенням статей 233-234 КПК України є безпідставним.

У той же час, усупереч доводам касаційної скарги, згідно з даними протоколу обшуку від 18 липня 2022 року з додатком ОСОБА_8 було роз`яснено його права та обов`язки, зазначена слідча дія здійснювалась у межах домоволодіння за вказаною вище адресою, речові докази вилучались на задньому підсобному дворі домогосподарства, в одному з підсобних господарських приміщень, які розташовані в межах названого домоволодіння. Протокол обшуку засвідчено підписами, зокрема, 2 понятих і самого ОСОБА_8 без будь-яких доповнень і зауважень щодо порядку здійснення вказаної слідчої дії. Варто зауважити, що у ході обшуку забезпечено повну, безперервну й належну відеофіксацію процесу його проведення з використанням відеокамери марки «Panasonik HC-V260 Full HD і флеш-накопичувача «Kioxia 16 Gb» (т. 1 а.с. 155-159).

Колегія суддів зауважує, що протоколом і відеозаписом обшуку підтверджується, що ОСОБА_8 не просив у слідчого залучити захисника під час цієї слідчої дії для представлення його інтересів, хоча не був позбавлений такої можливості. Матеріали справи також не містять і відомостей про те, що останньому було відмовлено в такому клопотанні, або недопущено адвоката, який прибув на місце обшуку.

Крім того відповідно до ухвали слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 19 липня 2022 року, за якою було задоволено клопотання слідчого й надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 в приміщенні житлового будинку, господарських приміщеннях і на території домоволодіння із метою відшукування та вилучення: 136 розпиляних частин деревини породи «вільха», об`ємом приблизно 3 м3, довжиною від 30 до 150 см; бензопили «CRAFT TEC CT5000 №CT25-0050». Проаналізувавши клопотання слідчого й додані до нього матеріали, слідчий суддя погодився з наведеними органом досудового розслідування обставинами, сукупність яких свідчить про те, що зволікання з проведенням обшуку створювало реальну загрозу знищення речових доказів, а слідчим було здійснено обшук із метою врятування матеріальних об`єктів - речових доказів у кримінальному провадженні, від прогнозованого знищення і втрати останніх (т. 1 а.с. 160).

Тож суд апеляційної інстанції дійшов слушного висновку, що обсяг і межі проведеного обшуку відповідали меті вказаної слідчої дії, ухвалі слідчого судді від 19 липня 2022 року та вимогам кримінального процесуального закону.

Апеляційний суд також доречно звернув увагу й на те, що твердження ОСОБА_7 про застосування до обвинуваченого перед проведенням обшуку незаконних дій із метою примушування його визнати винуватість у здійсненні незаконної порубки деревини спростовуються даними протоколу обшуку від 18 липня 2022 року, відповідно до якого поведінка ОСОБА_8 та вчинювані ним дії в ході цієї слідчої дії були добровільними. До того ж цей суд зауважив, що за своїм змістом обшук є слідчою дією, яка здійснюється незалежно від волевиявлення особи та за обставин цієї справи відсутні підстави вважати, що виявлене за місцем проживання майно були отримані саме внаслідок дій ОСОБА_8 , оскільки присутність чи відсутність останнього в ході цієї слідчої дії не могла позначитися на змісті отриманих під час проведеної слідчої дії результатів, вплинути на факт перебування спиляної деревини й бензопили на території його домоволодіння.

Як уже зазначалося вище, у ході судового розгляду ОСОБА_8 надав показання про те, що він спиляв 3 дерева в місці, яке було вказане ним слідчому. Такі показання є аналогічними обставинам, продемонстрованим ним під час досудового розслідування, зокрема у ході слідчого експерименту, а тому немає підстав уважати, що ОСОБА_8 обмовив себе внаслідок незаконного стороннього впливу на нього.

Та обставина, що суди послалися на пояснення ОСОБА_8 під час обшуку не вплинуло на прийняття ними законних та обґрунтованих рішень щодо його причетності до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки безпосередньо у судовому засіданні останній повністю підтримав надані ним пояснення під час вказаної слідчої дії.

Крім того, на переконання колегії суддів, доводи касаційної скарги про недопустимість даних протоколу огляду місця події від 18 липня 2022 року також є необґрунтованими.

Так, відповідно до статей 214, 237 КПК України огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідування, що здійснюється після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення.

Метою проведення огляду місця події є безпосереднє сприйняття та вивчення слідчим обстановки на місці події, виявлення слідів і предметів злочину, вилучення речових доказів, які мають або можуть мати відношення до обставин події, встановлення іншої необхідної інформації, що може мати значення в кримінальному провадженні, та фіксація цих даних у процесуальному документі - протоколі, в тому числі при необхідності, зі складанням планів, схем, графічних зображень, застосуванням фотозйомки, звуко- чи відеозапису, виготовленням відбитків та зліпків. Огляд місця події є однією з перших невідкладних слідчих дій.

Як убачається з оскаржуваних судових рішень, свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_15 у ході їхнього допиту у суді зауважували, що на місце події поліція прибула за їхнім повідомленням як працівників Роменського агролісгоспу щодо вчинення ОСОБА_8 незаконної порубки деревини, а, отже, таке повідомлення вимагало від поліції вжиття невідкладних і вичерпних першочергових дій із метою перевірки такої інформації.

Матеріалами кримінального провадження підтверджується, що у зв`язку з цим, 18 липня 2022 року в період часу з 21:00 до 22:10 слідчим було проведено огляд місця події за місцем вчиненої ОСОБА_8 незаконної порубки деревини в лісі (т. 1 а.с. 141-151).

Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за вказаним вище фактом, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022200470000322 того ж дня (т. 2 а.с. 131).

Тож проведення огляду місця події до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не суперечить приписам ст. 214 КПК України та не вказує на наявність підстав для визнання доказів сторони обвинувачення недопустимими.

Крім того, як слушно зауважив апеляційний суд, положеннями КПК України не передбачено обов`язкової участі прокурора в ході здійснення обшуку чи огляду місця події. Проведення таких слідчих дії належить, у тому числі й до повноважень слідчого, яким і було проведено огляд місця події та обшук у домоволодінні обвинуваченого.

Тож винесення постанови про призначення групи прокурорів на наступний день після вказаних слідчих дій, а саме 19 липня 2022 року (т. 1 а.с. 132), не свідчить про порушення норм КПК України під час їхнього проведення.

До того ж судами попередніх інстанцій не встановлено об`єктивних даних, які б вказували на те, що залучені в ході оглядів місця події та обушку поняті були будь-яким чином заінтересовані у результатах цих слідчих дій і не мали право брати участь у їхньому проведенні.

У той же час суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що твердження ОСОБА_7 про відсутність у матеріалах кримінального провадження протоколу затримання обвинуваченого та порушенні його прав при затриманні позбавлені процесуального сенсу, адже хронологія подій та її конкретні обставини, встановлені на основі викладеної вище сукупності доказів, свідчать про те, що обвинувачений не затримувався в порядку статей 207 чи 208 КПК України, тож підстав для складання процесуального документу про його затримання не було.

Між тим, жодних даних, які б свідчили про фальсифікацію доказів, незаконного затримання або застосування до ОСОБА_8 недозволених методів слідства у цьому кримінальному провадженні, стороною захисту до Суду не надано. Водночас матеріали справи не містять й будь-яких процесуальних рішень по суті звернень сторони захисту до правоохоронних органів за фактами підробки документів у кримінальному провадженні або ж застосування до обвинуваченого неправомірного тиску.

У контексті наведеного Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що хоча доведення обґрунтованості заяви про погане поводження не може покладати на заявника надмірний тягар доведення, однак за відсутності будь-якої інформації, яку можливо перевірити, заява про погане поводження не може бути визнана «небезпідставною» і не створює обов`язку її розслідування (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 25 березня 2025 року в справі № 127/2822/18).

Тож доводи касаційної скарги про недопустимість даних, отриманих у ході огляду місця події та обшуку домоволодіння ОСОБА_8 є необґрунтованими.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що дані протоколу додаткового огляду місця подія від 28 липня 2022 року, є недопустимими доказами

Обґрунтовуючи вказані доводи дружина померлого обвинуваченого вказує на те, що до матеріалів справи не долучено даних про наявність у спеціаліста ОСОБА_10 , яка брала участь у ході додаткового огляду місця подія, спеціальних знань в сфері геодезії.

Так, матеріалами кримінального провадження підтверджується, що 28 липня 2022 року слідчий ОСОБА_16 здійснив додатковий огляд місця події, метою якого було встановлення точних географічних координат місця порубу та приналежність його до Роменського агролісгоспу. У ході вказаної слідчої дії брали участь поняті та спеціалісти, а саме: головний лісничий ОСОБА_17 , майстер лісу ОСОБА_9 та головний спеціаліст відділу земельних ресурсів виконавчого комітету Роменської міської ради ОСОБА_10 .

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КПК України спеціаліст може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом під час судового розгляду, а також для надання довідок, висновків та інших документів у випадках, передбачених пунктами 7, 8, 9 частини четвертої цієї статті.

Тобто в розумінні вказаної норми залучення спеціаліста є правом, а не обов`язком слідчого.

У той же час кримінальний процесуальний закон не встановлює чіткий перелік документів, які б свідчили про наявність у залученого до слідчої дії спеціаліста спеціальних знань і навичок.

До того ж варто зауважити, що вказуючи на відсутність повноважень спеціаліста, касатор фактично піддає сумніву достовірність даних отриманих у ході додаткового огляду місця події, однак оцінка достовірності того чи іншого доказу, як уже зазначалося вище, виходить на межі компетенції Верховного Суду.

Водночас, відповідно до частин 1, 3 ст. 1 Лісового кодексу України лісом є тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Отже доводи касаційної скарги у цій частині також не є слушними.

Щодо недопустимості інших наявних у справі доказів

Так, в основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні перебувати права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права.

На користь відповідного висновку свідчить зміст ст. 87 КПК України, якою визначено критерії недопустимості засобів доказування у зв`язку з недотриманням законного порядку їх одержання. Згідно з ч. 1 цієї статті недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Отже, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.

З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що план лісонасаджень Роменського агролісгоспу є недопустимим доказом, оскільки піддавався коректуванню від руки, адже у матеріалах справи наявна копія плану лісонасаджень Роменського агролісгоспу на якому відсутні будь-які позначки, зроблені від руки, крім засвідчення його відповідності до оригіналу уповноваженою особою підприємства (т. 1 а.с. 179-180).

Не заслуговують на увагу й доводи ОСОБА_7 про недопустимість висновку судово-економічної експертизи через те, що він містить посилання на 2021 рік, тоді як інкриміновані події відбувалися 2022 року, оскільки у досліджуваній частині вказаного висновку зазначене посилання на проіндексований розмір шкоди станом на 2021 рік задля обчислення проіндексованого розміру шкоди у 2022 році, який випливає з попередніх років, що повністю відповідає меті проведеного дослідження (т. 2, а.с. 99-105).

Водночас посилання касатора на те, що 30 липня 2022 року слідчий експеримент з обвинувачуваним було проведено всього лише за 12 хвилин не може свідчити про недопустимість даних, отриманих у ході вказаної слідчої дії.

До того ж всупереч доводів касаційної скарги, не можуть бути визнані недопустимими дані витягу з ЄРДР, повідомлення про вчинення кримінального правопорушеннями, листа Роменського агролісгоспу про направлення спеціаліста ОСОБА_9 , постанови про його призначення, постанови про залучення представника потерпілого, а також довіреності в.о. директора ОСОБА_13 , оскільки зазначені у вказаних документах відомості не є доказами у розумінні ст. 84 КПК України.

Тож доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставності.

Щодо доводів касаційної скарги щодо інших допущених судами істотних порушень вимог кримінального процесуального закону

На переконання колегії суддів, доводи ОСОБА_7 про те, що місцевий суд безпідставно залишив без розгляду її клопотання щодо недопустимості та недостовірності доказів у справі, є неспроможними з огляду на таке.

Так, з матеріалів провадження убачається, що 11 грудня 2023 року дружиною померлого обвинуваченого було подане клопотання про недопустимість та недостовірністьнизки доказів (т. 2, а.с. 57-59), яке суд першої інстанції розглянув у судовому засіданні 21 грудня 2023 року (т. 2 а.с. 61-62). Вказане клопотання дійсно було залишене цим судом без розгляду із посиланням на те, що оскільки ОСОБА_7 ще не ознайомилася з усім обсягом матеріалів справи, то до вирішення цього питання потрібно буде повернутися на наступних судових засіданнях, коли останню повністю сформулює свою позицію щодо кожного з доказів.

Надалі, після ознайомлення з матеріалами провадження ОСОБА_7 ще неодноразово подавала клопотання про недопустимість та недостовірність доказів (т. 2 а.с. 217-220, 225-229, 231-234, 241-245) і всі вони були розглянуті місцевим судом під час судового засідання 19 лютого 2024 року (журнал судового засідання т. 3 а.с. 1-3). Цим судом було приєднано до матеріалів справи вказані клопотання та постановлено вирішити їх по суті в нарадчій кімнаті під час надання оцінки усій сукупності доказів.

У той же час, як убачається з оскаржуваного вироку, суду першої інстанції надав належну оцінку кожному доказу з точки зору допустимості, належності та достовірності.

Варто зауважити, що, усупереч доводам касаційної скарги, у томі 3 на а.с. 229-233 матеріалів кримінального провадження наявний журнал судового засідання від 04 лютого 2025 року, а його технічна фіксація була здійснена за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. У вказаному журналі судового засідання наявне унікальне посилання на цей технічний запис у централізованому файловому сховищі. До того ж віддалене місцезнаходження (у централізованому файловому сховищі) носія інформації із записом судового засідання від паперового примірника матеріалів справи не може свідчити про те, що такий носій відсутній в матеріалах провадження. Більше того, апеляційним судом було роз`яснено ОСОБА_7 про те, що вона може ознайомитися зі змістом відеозапису вказаного судового засідання, зареєструвавшись в системі «Електронний суд».

Також незважаючи на доводи ОСОБА_7 , ухвала апеляційного суду повною мірою відповідає проголошеному в судовому засіданні тексту її вступної та резолютивної частини.

Безпідставними є доводи касаційної скарги й про те, що судовий розгляд кримінального провадження був здійснений за відсутності потерпілого, адже відповідно до матеріалів справи представник потерпілого був належним чином повідомлений про кожне судове засідання, однак неодноразово подавав до суду заяву про здійснення судового розгляду за його відсутності (т. 1, а.с. 203, т. 3 а.с. 62, 225). У той же час Суд зауважує, що касант, стверджуючи про розгляд справи в судах попередніх інстанцій за відсутності представника потерпілого, не обґрунтовує, на яких підставах вона обстоює права останнього. До того ж сам представник потерпілого Роменського агролісгоспу не реалізовував свого права на розгляд його касаційної скарги Верховним Судом, зокрема, у зв`язку з порушенням його права на доступ до правосуддя.

Водночас колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали апеляційного суду через невирішення ним долі речових доказів і застосованих арештів у кримінальному провадженні, на чому в касаційній скарзі наполягає дружина померлого обвинуваченого, оскільки ці порушення не є істотними, тобто такими, що перешкодили або могли перешкодити цьому суду ухвалити законне й обґрунтоване рішення та не можуть бути єдиною підставою для скасування по суті правильного судового рішення. До того ж Суд ураховує можливість і право учасників провадження звернутися до суду із клопотанням для вирішення зазначених питань у порядку виконання судових рішень відповідно до статей 534, 537, 539 КПК України.

За таких обставин доводи сторони захисту в цій частині також не є слушними.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що апеляційний суд залишив без реагування клопотання про безпосереднє дослідження доказів

Так, згідно з ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Норми ч. 3 ст. 404 КПК України зобов`язують суд апеляційної інстанції провести повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, лише коли суд першої інстанції дослідив ці обставини неповно або з порушеннями. Сама собою незгода захисника із висновками суду, зробленим на підставі досліджених доказів, не може бути безумовною підставою для повторного дослідження тих самих доказів апеляційним судом за відсутності обставин, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК України.

Тобто для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, встановлених під час кримінального провадження, кримінальний процесуальний закон визнає обов`язковою наявність (сукупність) як відповідного процесуального приводу (клопотання учасника судового провадження), так і однієї із закріплених у законі умов (неповнота дослідження зазначених обставин або наявність певних порушень у ході їх дослідження), які можна розглядати як фактичну підставу для такого дослідження.

Водночас сама лише незгода учасника судового провадження з оцінкою певних конкретних доказів не може бути підставою для їхнього обов`язкового повторного дослідження.

Відмова ж у задоволенні клопотання за відсутності аргументованих доводів щодо необхідності повторного дослідження доказів у справі не свідчить про порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону або неповноту судового розгляду.

Підсумовуючи, колегія суддів констатує, що суди забезпечили сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону, тобто дотримали положень ст. 22 КПК України, згідно зі ст. 94 КПК України повно та всебічно дослідили всі докази, дали їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Ухвала апеляційного суду є законною й обґрунтованою, належним чином вмотивованою, і в повній мірі відповідає приписам статей 370, 419 цього Кодексу.

Решта доводів касаційної скарги також не спростовує висновки судів першої та апеляційної інстанцій і фактично зводиться до переоцінки доказів й установлених у справі обставин, що в силу вимог ст. 433 КПК України не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.

У той же час, касаційна скарга не містять посилань на такі істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам першої та апеляційної інстанцій ухвалити законні й обґрунтовані судові рішення під час розгляду кримінального провадження.

Отже, ураховуючи те, що під час касаційного розгляду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Водночас, Суд зауважує, що оскільки ухвалою Полтавського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року було виправлено процесуальний недолік та скасовано вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_8 у зв`язку з недотриманням цим судом форми ухваленого рішення, то вирок місцевого суду у цій справі не є предметом касаційного перегляду.

Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року стосовно ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3