Рішення від 21.07.2025 по справі 489/4906/23

Справа № 489/4906/23

Провадження № 2/489/65/25

РІШЕННЯ

Іменем України

21 липня 2025 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі

головуючого судді Костюченка Г.С.,

із секретарем судового засідання Савковою К.А.,

за участі: представника позивача - адвоката Коренко Т.В.,

представника відповідача ТОВ «С-ТКА» - адвоката Бондарєва Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Фідобанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтайм Фінанс", Товариства з обмеженою відповідальністю "С-ТКА", треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування Адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

встановив:

В серпні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката - Коренко Т.В. звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за іпотечним договором серії та номером 2021 від 09.08.2018 року та застосувати, як правовий наслідок односторонню реституцію, повернувши квартиру АДРЕСА_1 , визнавши за ОСОБА_1 право власності та визнати недійсним договір купівлі-продажу №101 від 15.02.2023, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мужейдовою Т.О.

В обґрунтування позовних вимог представник ОСОБА_1 посилається на те, що вона є власником 1/3 частки квартир АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 14.12.2004 року, іншими власниками є ОСОБА_2 1/3 частки та ОСОБА_3 1/3 частки.

19.01.2007 між ОСОБА_2 та АТ «Факторіал-Банк» було укладено кредитний договір № 007-в/41. В забезпечення виконання умов кредитного договору між ОСОБА_2 та АТ «Факторіал-Банк» було укладено договір іпотеки, посвідчений 19.01.2007 ПН ММНО Філіпенко В.В. , згідно якого позивач передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

09.08.2018 між АТ «Факторіал-Банк» та ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого останнє набуло право вимоги до ОСОБА_2 за вказаними кредитним договором та договором іпотеки.

В подальшому 15.02.2023 між ТОВ «С-ТКА» та ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» укладено договір купівлі-продажу № 101, який посвідчено ПН КМНО Мужейдовою Т.О., відповідно до умов якого ТОВ «С-ТКА» набуло право власності на кв. АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що вказаний договір купівлі-продажу було укладено з порушенням вимог діючого законодавства. А саме зазначав, що на адресу позивача не надходило жодних документів, вимог, претензій та договорів про відступлення. Відповідачі передавали майно в іпотеку іншим іпотекодержателям без повідомлення іпотекодавця та інших власників квартири, і відповідно без їхньої згоди про вчинення таких дій, а відповідач без згоди і повідомлення позивача передав майно іншим відповідачам, чим порушив принципи цивільного законодавства. Недодержання стороною вимог щодо відповідності правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину є підставою визнання даного правочину недійсним.

Посилаючись на вказані обставини позивач просить суд визнати вищевказаний договір купівлі-продажу квартири та договір відступлення прав вимоги за іпотечним договором недійсними.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 30.08.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначене підготовче судове засідання у справі.

30.08.2023 Ленінським районним судом м. Миколаєва постановлено ухвалу про забезпечення позову, відповідно до якої накладено арешт на кв. АДРЕСА_1 .

16.11.2023 Ленінським районним судом м. Миколаєва постановлено ухвалу про зустрічне забезпечення позову, відповідно до якої зобов`язано ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок грошові кошти в сумі 10 000,00 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27.03.2024 року витребувано з Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради документи, що є підставою виникнення права власності №29200256 від 30.11.2018 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1708784748101, двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , НОМЕР_4 , витребувані документи надійшли на адресу суду 11.06.2024 року.

27.03.2024 Ленінським районним судом м. Миколаєва постановлено ухвалу про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 .

10.10.2023 року на адресу суду від відповідача АТ «Себ Корпоративний Банк» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазначає, що АБ «Факторіал - Банк» ліквідовано в грудні 2009 року, правонаступником є ВАТ «СЕБ Банк». АТ «Себ Корпоративний Банк» ніколи не укладав договорів з позивачем та третіми особа, не володіє жодною інформацією та документами стосовно даної справи. Враховуючи те, що АТ «Себ Корпоративний Банк» не є правонаступником АБ «Факторіал Банк», тому АТ «Себ Корпоративний Банк» заперечує проти позовної заяви відносно нього та не є відповідачем у даній справі.

14.11.2023 від представника відповідача ТОВ «С-ТКА» на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Згідно вказаного відзиву відповідач просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі та посилається на те, що позивачу було відомо ще в 2021 році про нового власника, наявність договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за іпотечним договором серія та номер 2021, виданий 09.08.2018 року. Представник відповідача зазначає, що позивачем в позовній заяві жодним чином не наводиться доводів та належних і допустимих доказів щодо неправомірності дій державного реєстратора чи нотаріуса, та вважає що ТОВ «С-ТКА» правомірно набуло право власності на квартиру АДРЕСА_1 , на яку правомірно набуто право власності продавцем ТОВ «Фінансова Компанія «Інтайм Фінанс».

15.11.2024 Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва суд ухвалив: замінити відповідача АТ «Себ Корпоративний Банк» на належного - Публічне акціонерне товариство "Фідобанк».

11.12.2024 2023 від представника відповідача АТ «Фідобанк» на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Згідно вказаного відзиву відповідач просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з огляду на наступне.

На підставі рішення Національного банку України від 20.05.2016 № 8 «Про віднесення ПуАТ «ФІДОБАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 20.05.2016 № 783 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПуАТ «ФІДОБАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно з яким у банку запроваджено тимчасову адміністрацію з 20.05.2016, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПуАТ «ФІДОБАНК» Коваленку О.В. Тимчасову адміністрацію було продовжено до 19.07.2016 включно на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду від 09.06.2016 № 959.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 31.10.2022 № 874 з 16.11.2022 відкликано повноваження ліквідатора ПуАТ «ФІДОБАНК», делеговані Білій І.В. рішенням виконавчої дирекції Фонду від 15.06.2020 № 1124, вирішено повноваження під час ліквідації ПуАТ «ФІДОБАНК», визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з 16.11.2022 здійснювати Фондом безпосередньо .

З моменту введення у банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноважень органів управління та контролю банку, який зберігає свою правосуб`єктність юридичної особи та є самостійним суб`єктом господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 559/1777/15-ц, від 28.11.2018 у справі № 383/2/17, від 20.03.2019 у справі № 161/4985/17, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17.

Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про затвердження умов продажу активів ПуАТ «ФІДОБАНК» від 11.05.2018 № 1168 затверджено умови продажу активів ПуАТ «ФІДОБАНК» у складі лоту F90GL24039 (гібридний голландський аукціон): «Право вимоги за кредитним договором № 007-в/41 від 19.01.2007 р., укладеним з фізичною особою (позичальник ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідно до Протоколу електронного аукціону № UA-EA-2018-05-23-000107-b, сформованого 16.07.2018, переможцем проведеного 16.07.2018 електронного аукіону з продажу лоту F90GL24039 визначено ТОВ «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс», код ЄДРПОУ 39692262, запропонована ціна продажу 134 736,56 грн.

Між ПуАТ «ФІДОБАНК» (продавець, первісний кредитор) і ТОВ «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» (покупець, новий кредитор) укладено: 1) Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 09.08.2018; 1) Договір про відступлення (купівлі продажу) прав вимоги за іпотечним договором від 09.08.2018, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В.

Отже, на виконання та у відповідності до зазначених приписів спеціального Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, в межах процедури ліквідації ПуАТ «ФІДОБАНК» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб організував продаж активів (майна) банку. Кошти, одержані в результаті продажу майна (активів) банку, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів банку у черговості, визначеній ч. 1 ст. 52 Закону.

У складі лоту F90GL24039 було продано саме право вимоги, забезпечене іпотекою нерухомого майна (квартири), а не квартиру, як помилково вважає позивач. Вимоги Закону України «Про іпотеку» на спірні правовідносини не розповсюджуються.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Відповідно до глави 73 ЦК України правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов`язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов`язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу. Отже, договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим;3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом № 2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги. З наведеного вбачається, що договір відступлення права вимоги та договір факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються.

Вирішуючи виключну правову проблему щодо розмежування правочину відступлення права вимоги та договору факторингу, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що слід виходити з наведених вище суттєвих ознак указаних договорів, які відрізняють договір відступлення права вимоги від договору факторингу. Так, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу.

Якщо укладений договір відступлення права вимоги містить умови, які притаманні виключно договору факторингу, або навпаки, то суд має з`ясувати, який саме договір укладений сторонами, з урахування всієї сукупності його суттєвих ознак.

З огляду на підхід, який Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові у справі № 906/1174/18, слід відступити від означеного загального висновку, сформульованого у постанові від 31.10.2018 у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18), конкретизувавши цей висновок так, що відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації. Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі 161/5127/17: «За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним є висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, що ТОВ «Вест Транс» мало право, як юридична особа, брати участь в електронних торгах із продажу права вимоги за кредитним договором № 486/07 та іпотечним договором, укладеними 07 серпня 2007 року між ОСОБА_4 і AT «Брокбізнесбанк».

При цьому укладенні спірні договори про відступлення права вимоги від 22 березня 2017 року відповідають вимогам ст. 512, 513, 514 ЦК України та є договорами відступлення права вимоги, а не договором факторингу, а отже, відсутні підстави, передбачені статтями 203, 215 ЦК України, для визнання їх недійсними.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

У ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована (зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили).

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню . Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). За ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Аналіз вказаних норм законодавства та доводи позовної заяви дають підстави для висновку, що позивач просто робить посилання на ст. 203, 215 ЦК України, без відповідного обґрунтування - які саме положення опірного правочину суперечать вимогам законодавства.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 512 ЦК України відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Відповідно до ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Таким чином, відповідно до положень цивільного законодавства, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника , якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України). Боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора (ст. 518 ЦК України).

Отже, будь-які заперечення щодо змісту та обсягу права вимоги у зобов`язанні за кредитним договором позивач має висувати саме новому кредитору, а не ПуАТ «ФІДОБАНК» чи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватися як підстава позову про повернення майна, яке було передане на виконання недійсного правочину та відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем. Так, від добросовісного набувача, який оплатно придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно лише в разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадене у того чи іншого, або вибуло з їхнього володіння іншим шляхом не з їхньої волі (ч. 1 ст. 388 ЦК України)». З викладеого вбачається, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

15.09.2022 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі 910/12525/20, у якій вирішила питання можливості оспорювання правочинів з реалізації майна заінтересованою особою, яка не є їх стороною. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила наступні правові висновки: «142.Велика Палата Верховного Суду зауважує, що позов про визнання правочину недійсним є способом захисту прав позивача, а не способом захисту інтересу у правовій визначеності, на який вказує позивач. Натомість відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду інтерес позивача у правовій визначеності може захищатися, зокрема, позовом про визнання права або позовом про визнання відсутності права. 143. Так, у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17 (п. 58, 59) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що приписами, зокрема, статті 16 ЦК України, не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідносин, може відбуватися шляхом розірвання договору.

На підставі наведеного Велика Палата Верховного Суду вказала, що позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом припинення прав.

Водночас згідно з абзацом другим частини другої статті 20 ГПК України у цьому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача.

144. Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання права, що визначений у п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, означає як наявність права, так і його відсутність. Визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

Така правова позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (п. 6.12) та від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (п. 54-56). 145. У пункті 57 постанови від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що для належного захисту інтересу від юридичноїневизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема, у таких випадках: кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити своє право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такого судового розгляду кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).

146. Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите (п. 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц). 147.

Отже, за наявності вказаних обставин власник майна не позбавлений права звернутися з вимогою, зокрема, про визнання права іпотеки відсутнім і саме такий спосіб захисту може бути належним та ефективним у спірних правовідносинах. Однак вказане не означає, що позивач зобов`язаний використати цей спосіб захисту. Як Велика Палата Верховного Суду зазначила вище (п. 115-118 цієї постанови), позивач є юридично захищеним.

148. Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (п. 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (п. 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (п. 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (п. 155).»

Ухвалою суду від 23.12.2024 закрито підготовче провадження та призначена справа до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач ПАТ «Фідобанк» раніше у судовому засіданні позов не визнав з підстав зазначених у відзиві.

Представник відповідача ТОВ «С-ТКА», позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс», а також треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, повідомлялись судом про розгляд справи належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Від представника третьої особи Служби у справах дітей Адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради 14.06.2024 року надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явились.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача ТОВ ТОВ «С-ТКА», дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 вбачається, що 28 жовтня 2017 року Інгульським районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , остання змінила прізвище на « ОСОБА_7 ».

Відповідно до довідки про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні від 02.11.2020 року відповідно до реєстру територіальної громади міста Миколаєва за адресою: АДРЕСА_4 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.22)

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.03.2019 двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_4 належить на праві приватної власності ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» , підстава для державної реєстрації: Договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за іпотечним договором, серія та номер: 2021, виданий 09.08.2018, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Джуринська Л.В.; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:44348351 від 30.11.2018, ОСОБА_11 , Миколаївська філія комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг", Миколаївська область.(а.с. 26)

19.01.2007 між АТ «Факторіал Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №007-в/41 та останньою було отримано кредитні кошти в розмірі 38600,00 доларів США.

З метою забезпечення виконання зобов`язання, що витікає із кредитного договору №007-в/41 від 19.01.2007 на суму 38600,00 дол. США, між АТ «Факторіал Банк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір. Відповідно до умов даного договору ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 передають в іпотеку АТ «Факторіал Банк» квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 4.1 іпотечного договору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання в цілому або в тій чи іншій його частині, а також у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобов`язань за цим договором, або будь-яких гарантій та запевнень, наданих іпотекодержателю за цим договором, іпотекодержатель має право реалізувати своє право іпотеки та звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому цим договором.

Згідно п. 4.3 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі:

-рішення суду;

-виконавчого напису нотаріуса;

- у позасудовому порядку, на підставі цього договору.

Між АТ «Фідобанк» та ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» 09.08.2018 укладено договір відступлення прав за іпотечним договором, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» стало іпотекодержателем вказаного нерухомого майна. Власником двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_4 є ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» на підставі відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за іпотечним договором.

Відповідно до п.1.1 Договору про відступлення прав вимоги (купівлі - продажу) за іпотечним договором первісний іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю всі права вимоги за Договором кредиту №007-в/41 про надання кредитної лінії з правом відновлення від 19.01.2007 року укладений між АТ «Факторіал Банк» та ОСОБА_2 , та новий іпотекодержатель набуває прав первісного іпотеко держателя, відповідно до Іпотечного договору, укладений 19 січня 2007 року між АТ «Факторіал Банк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно положень ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку із зміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад в частині кредитора.

Враховуючи викладене, до «ФК «Інтайм Фінанс» як правонаступника перейшли права та обов`язки кредитора АТ «Фідобанк» у матеріальних правовідносинах за кредитним договором № 007-в/41 від 19.01.2007 та іпотечним договором № 107 від 19.01.2007.

За правилами статей 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статі 611 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 638 цього ж Кодексу встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як вбачається з матеріалів справи, між АТ «Факторіал - Банк»» та ОСОБА_2 при укладенні 19.01.2007 кредитного договору були обумовленні істотні умови, зокрема розмір кредиту, строк договору, порядок нарахування і сплати процентів, комісій тощо.

Однак ОСОБА_2 свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів виконувала неналежним чином, внаслідок чого утворилася заборгованість.

21.08.2018 року ТОВ «ФК «Інтаймфінанс» направило претензію - вимогу про усунення порушень (повідомлення про порушення зобов`язання) за вих..№21/08-18/2 на адресу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру АДРЕСА_1 набуто на підставі Договору відступлення (купівлі продажу) прав вимоги за іпотечним договором серії та номером 2021 від 09.08.2018 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В; іпотечним договором серія та номер: 107, виданий 19.01.2007 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Філіпенко В.В. а також документа, що підтверджує наявність факту завершення 30-ти денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя № 6504514861650 від 01.09.2018 року, виданий ТOB «ФК «Інтайм Фінанс»; документа, що підтверджує наявність факту завершення 30-ти денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя № 6502902741450 від 04.10.2018 року, виданий ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс»; документа, що підтверджує наявність факту завершення 30-ти денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя № 6504515862630 від 21.09.2018 року, виданий ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс»; та претензії-вимоги про усунення порушень серії та номеру 21/08-18/2 від 21.08.2018 виданий ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс».

В своїй позовній заяві позивачка заперечує факт отримання документів, вимог, претензій та договорів відступлення, вказує , що відповідачі передавали майно в іпотеку іншим іпотеко держателям без повідомлення іпотекодавця та інших власників квартири, і відповідно без їхньої згоди про вчинення таких дій, а відповідач без згоди і повідомлення позивача передав майно іншим відповідачам, чим порушив принципи цивільного законодавства. Недодержання стороною вимог щодо відповідності правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину є підставою визнання даного правочину недійсним ,тому і просить визнати договори недійсними.

Однак,згідно положень п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, для державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, набуття права оренди земельної ділянки, права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) чи права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), також подаються, зокрема:

- засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату;

- оригінал або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення;

- оригінал або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення;

- засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, комунікаційної або інформаційно-комунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, або інші документи, передбачені договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, що підтверджують факт належного виконання іпотекодержателем вимог законодавства щодо направлення вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами, або інші документи, передбачені договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, що підтверджують факт належного виконання іпотекодержателем вимог законодавства щодо направлення вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту).

Відповідно до положень ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно положень ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 3 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. При нотаріальному посвідченні такого договору купівлі-продажу правовстановлюючий документ на предмет іпотеки не подається.

Враховуючи вищевикладене, в зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором, ТОВ «ФК «Інтаймфінанс» скористалось першочерговим правом іпотекодержателя та звернуло стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» - шляхом укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна між іпотекодержателем ТОВ «ФК «Інтаймфінанс» та покупцем ТОВ «С-ТКА».

В обґрунтування позовних вимог про визнання вказаного договору купівлі-продажу недійсним ОСОБА_1 посилається на те, що як іпотекодавці не отримували від іпотекодержателя жодних письмових повідомлень з приводу способу задоволення вимог іпотеко держателя.

Однак такі посилання позивача не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються письмовими доказами, витребуваними ухвалою суду з Департаменту з надання адміністративних послуг.

Відповідно до витребуваних матеріалів з Департаменту з надання адміністративних послуг судом отримано копії документів реєстраційної справи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою : АДРЕСА_4 (реєстраційний номер справи 1708784748101), зокрема було надано претензію - вимогу про усунення порушень від 21.08.2018 року та копії рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень з відміткою про отримання особисто :

- ОСОБА_3 дата подання 21.09.2018 року, відправлено за адресою : АДРЕСА_5 , дата отримання 25.09.2018 року;

- ОСОБА_2 дата подання 21.09.2018 року, відправлено за адресою : АДРЕСА_5 , дата отримання 24.09.2018 року;

- ОСОБА_6 дата подання 04.10.2018 року, відправлено за адресою : АДРЕСА_5 , дата отримання 06.10.2018 року;

Згідно положень ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до висновків, викладених у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.12.2021 у справі № 175/1243/19, можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки пов`язана з дотриманням порядку, визначеного статтею 35 Закону України «Про іпотеку». У разі порушення встановленого вказаною нормою порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності не допускається.

У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.

Тобто реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачене законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки.

Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 11.08.2021 при розгляді справи № 715/1788/19 висловлено наступний правовий висновок. Вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» не перешкоджають іпотекодержателю здійснювати права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця тільки тоді, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (частина третя зазначеної статті).

Умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання. Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору.

Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.

В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку. Метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання».

З огляду на вищевикладене та приймаючи до уваги зміст кредитного договору та долучені до відзиву письмові докази, судом встановлено, що всі вчинені попереднім кредитором дії є чинними для нового кредитора. А несприятливі наслідки у вигляді неотримання повідомлень від іпотекодержателя на зазначену в договорі адресу боржник (іпотекодавець) несе через порушення ним взятих на себе зобов`язань, власної недбалості та ухилення від такого отримання.

Крім того, навіть у разі порушення порядку надсилання вимоги, недотримання частини 1 статті 38 ЗУ «Про іпотеку» щодо повідомлення іпотекодержателя за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу про свій намір укласти цей договір не має за собою наслідком визнання такого договору недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 по справі № 757/13243/17 зазначила, що у разі дотримання іпотекодержателем вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання невиконання вимог частини першої статті 38 Закону України «Про іпотеку» щодо повідомлення іпотекодавця про конкретний спосіб задоволення вимог іпотекодаржателя шляхом укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві не має наслідком настання нікчемності такого правочину та не є підставою, за умови дотримання інших вимог закону щодо такого виду правочину, для визнання такого договору недійсним, однак може бути підставою для відшкодування іпотекодавцю завданих збитків; неналежне повідомлення іпотекодавців про намір укласти договори купівлі-продажу предмета іпотеки не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки правовим наслідком невиконання передбаченого статтею 38 Закону України «Про іпотеку» обов`язку іпотекодержателя повідомити іпотекодавців про намір відчужити предмет іпотеки визначено відшкодування іпотекодержателем збитків.

Отже, навіть у разі недотримання ч. 1 ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» щодо направлення іпотекодавцю повідомлення про намір укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки (що в будь-якому разі не мало місця при розгляді даної справи) - це не є підставою про визнання недійсним такого договору.

Також представник позивача в судовому засіданні зазначала, що при укладенні іпотечного договору були порушені права дітей, які були зареєстровані в спірній квартирі, оскільки нотаріусу не було повідомлено про зареєстрованих в спірній квартирі неповнолітніх, нотаріусу не надано згоди органу опіки та піклування при укладенні спірного договору іпотеки.

Суд не може взяти до уваги зазначені обставини як підставу задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відсутність попередньої згоди органу опіки та піклування при укладенні спірного договору іпотеки з виселенням неповнолітніх є підставою для визнання такого правочину недійсним є помилковими, оскільки ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, якими врегульовано такі правовідносини.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

За змістом цієї норми закону, а також статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов`язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов`язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Згідно з частиною четвертою та п`ятою статті 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.

Відповідно до частини шостої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оскаржуваним.

За таких обставин вчинення батьками малолітньої/неповнолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Проте сам по собі цей факт не є безумовним підтвердженням наявності підстав для визнання правочину недійсним. Правочин може бути визнаний недійсним, якщо його вчинення батьками без попереднього дозволу органу опіки та піклування призвело до порушення права особи, в інтересах якої пред`явлений позов, тобто до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини щодо житлового приміщення.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що: дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов`язок батьків; сама по собі відсутність попереднього дозволу органу опіки та піклування не є беззаперечною підставою для визнання договору іпотеки недійсним.

Зазначена правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 520/15250/15-ц.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладені положення нормативно-правових актів та приймаючи до уваги, що співвласників спірної квартири було в порядку, визначеному діючим законодавством, повідомлено про намір (можливість) продажу предмету іпотеки в порядку, визначеному ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», а також дотримання сторонами інших вимог до процедури продажу предмету іпотеки, позовні вимоги про визнання недійним договору купівлі-продажу нерухомого майна є безпідставними та в їх задоволенні необхідно відмовити.

Крім того, суд погоджується з доводами відповідача ПАТ «Фідобанк», викладених у відзиві на позовну заяву.

Згідно з частиною першою статті 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, суд вважає за доцільне скасувати заходи забезпечення позову у вигляді арешту квартири АДРЕСА_1 , та скасувати заборону вчиняти будь-які дії щодо зазначеної квартири, застосованих згідно ухвали суду від 30.08.2023.

Згідно положень ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача ОСОБА_13 .

Керуючись статтями 4, 19, 27, 141, 158, 263-265, 280 ЦПК України, суд-

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Фідобанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтайм Фінанс", Товариство з обмеженою відповідальністю "С-ТКА", треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування Адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради про визнання договору купівлі-продажу недійсним - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову згідно ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30.08.2023, у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 ;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтайм Фінанс", код ЄДРПОУ 39692262, адреса: 49026, м. Дніпро, вул. Калинова 25-27;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "С-ТКА", код ЄДРПОУ 44800341, адреса: 54052, м. Миколаїв, вул. Океанівська, 40-А, кв. 142;

відповідач: Публічне акціонерне товариство "Фідобанк", код ЄДРПОУ 14351016, адреса: 01601, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 10;

третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_6 ;

третя особа: Орган опіки та піклування Адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, 54003, м.Миколаїв, пр. Богоявленський, 1.

Повний текст рішення складено 21.07.2025.

Суддя Г.С. Костюченко