Постанова від 29.07.2025 по справі 761/39066/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2025 року

м. Київ

справа № 761/39066/21

провадження № 61-3137св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 ,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Ткаченко Анна Василівна, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2022 року у складі судді Фролової І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

01 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 7 145 392,25 грн та судові витрати.

Позов мотивовано тим, що 20 грудня 2017 року ОСОБА_2 отримано від позивача в позику грошові кошти в сумі 60 000,00 дол. США, що підтверджується договором позики та розпискою, складеними в той же день.

10 грудня 2019 року відповідачем отримано від позивача в позику грошові кошти в сумі 107 015,00 дол. США, що підтверджується договором позики та розпискою, складеними в той же день.

За умовами обох договорів відповідач зобов`язався сплачувати 24 % річних за користування коштами.

Станом на 01 листопада 2021 року відповідачем зобов`язання ані щодо погашення заборгованості за позикою, ані за відсотками за користування позикою не виконані, у зв`язку із чим він вимушений звернутися до суду з даним позовом.

03 листопада 2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що відповідно до даних Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відповідачу належить на праві власності: квартира площею 40 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно отриманої 03 листопада 2021 року Інформаційної довідки з електронної системи Фонду державного майна України (унікальний номер 201-20211103-0002956430) про оціночну вартість належної відповідачу квартири, її вартість складає 1 768 468,26 грн.

Також відповідачу на праві власності належить частка (10,1856 %) в статутному капіталі в ТОВ «Глобал Трейдінг Альянс», розмір внеску до статутного фонду становить 74 939,15 грн.

Іншого майна ОСОБА_2 на дату подання позову не має.

Позивач вважав, що існує можливість відчуження відповідачем належного йому майна, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, що відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України є підставою для забезпечення позову.

З урахуванням викладених обставин ОСОБА_1 просив накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_2 , а саме - на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2022 року заяву про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на майно, що належить відповідачеві ОСОБА_2 , а саме - нерухоме майно, квартиру площею 40 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що з поданого позову та заяви про його забезпечення вбачається, що у разі відчуження належного відповідачеві майна, з приводу якого виник спір, існує реальна загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову.

31 травня 2024 року особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Узунової А.М., не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та вважаючи, що порушено її права, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2022 року та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 03 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником Узуновою А. М., залишено без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2022 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам цивільного процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10 березня 2025 року ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник - адвокат Ткаченко А. В., через засоби поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2025 року, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм цивільного процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 14 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шишка Ю. О. просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2025 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

26 березня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли на адресу Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми прав

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається

як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи,

якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких

він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод

та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві

і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків

від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками,

які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року

у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначила, що: «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом

в залежності до конкретного випадку.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03 листопада 2021 року № 282584011, відповідачу ОСОБА_2 на час звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом та з заявою про забезпечення позову належала на праві власності квартира загальною площею 40 кв.м., житловою площею 16.2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири, серія та номер: 376, виданого 16 грудня 2014 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Волкова А. О.

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 03 листопада 2021 року (унікальний номер 201-20211103-0002956430) квартира загальною площею 40 кв.м., житловою площею 16.2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , складає 1 768 468,26 грн (т. 1, а.с. 24-25).

Враховуючи предмет та підстави позову та приймаючи до уваги, що обраний позивачем вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно відповідача спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав, є співмірним із заявленими ним вимогами і може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про наявність правових підстави для забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачеві ОСОБА_2 , а саме - квартиру загальною площею 40 кв.м., житловою площею 16.2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

У цьому випадку вжиті судом заходи забезпечення будуть достатнім інструментом забезпечення ефективності судового захисту та забезпечать баланс прав і обов`язків сторін у справі.

Крім того, слід приймати до уваги, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача.

Водночас колегія суддів Верховного Суду зауважує, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики було задоволено.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм цивільного процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана її представником - адвокатом Ткаченко Анною Василівною, залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов