Постанова від 21.07.2025 по справі 344/2425/21

Справа № 344/2425/21

Провадження № 22-ц/4808/764/25

Головуючий у 1 інстанції МЕРГЕЛЬ М. Р.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Мальцевої Є.Є.,

секретаря Кузнєцова В.В.,

з участю представника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , приватного підприємства «С В Я» про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 26.10.2021 під головуванням судді Мергеля М. Р. в місті Галич,

в с т а н о в и в:

В лютого 2021 року АТ «ОТП Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 та приватного підприємства «С В Я» про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17.11.2005 між ОСОБА_1 та АКБ «Райффайзенбанк Україна» (правонаступником якого є АТ «ОТП Банк») був укладений кредитний договір №ML-600/3581/2005, згідно якого позичальник отримав у банку кредит в розмірі 39000 євро.

Крім того, 25.07.2008 між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є «ОТП Банк») був укладений договір про надання кредитної лінії №CrL-SMEI00/015/2008, відповідно до якого позичальник отримав у банку кредитну лінію в розмірі 40000 Швейцарських франків.

Відповідно до п.1.1. кредитного договору банк виконав свої зобов`язання та надав відповідачу кредит у розмірі згідно умов договору. Відповідач зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобов`язання, встановлені в кредитному договорі.

В порушення вказаних умов кредитного договору відповідачем не погашено належні до сплати суми та не сплачено відсотки.

В забезпечення виконання вказаних зобов`язань за кредитним договором, 25.07.2008 між ПП «С В Я» та банком був укладений договір поруки №SR-SMEI00/015/2008, відповідно до якого поручитель приймає на себе зобов`язання за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов`язань перед кредитором за кредитним договором у повному обсязі таких зобов`язань.

Керуючись умовами кредитного договору та договором поруки позивачем було надіслано відповідачам вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором, які були проігноровані.

Загальна заборгованість за кредитними договорами становить:

-за кредитним договором 1 станом на 21.01.2021:

заборгованість по тілу кредиту: 693294, 70 грн;

заборгованість по відсотках: 51377, 53 грн;

-за кредитним договором 2 станом на 22.01.2021:

заборгованість по тілу кредиту: 227355, 79 грн;

заборгованість по відсотках: 14241, 57 грн.

Просив суд стягнути з ОСОБА_1 986269, 59 грн заборгованості за кредитним договором №ML-600/3581/2005 від 17.11.2005 та №CrL-SMEI00/015/2008 від 25.07.2008, а також стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ПП «С В Я» 241597, 36 грн заборгованості за кредитним договором №CrL-SMEI00/015/2008 від 25.07.2008.

Заочним рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 26.10.2021 позов задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 17.11.2005 № ML-600/3581/2005 у загальному розмірі 744672, 23 грн та стягнуто солідарно зі ОСОБА_1 та ПП «С В Я» на користь АТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором від 25.07.2008 № CrL-SMEI00/015/2008 у розмірі 241597, 36 грн.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 11.12.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення від 26.10.2021, залишено без розгляду заяву про перегляд заочного рішення від 26.10.2021.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13.02.2025 ухвалу Галицького районного суду від 11.12.2024 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 13.03.2025 заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

На заочне рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що позивачем було достроково змінено строки виконання зобов`язань за кредитним договором і всупереч вимог цивільного законодавства позивач продовжував нараховувати відповідачу проценти за користування кредиту після складення ним досудової вимоги за кредитним договором від 17.11.2005 (після 07.07.2020). Згідно досудової вимоги банк вимагав від відповідача погасити заборгованість по кредитному договору від 17.11.2005 в розмірі 693294, 70 грн тіло кредиту, 33117, 59 грн відсотки, а звертаючись до суду з позовом банк просив стягнути з відповідача більший розмір відсотків в сумі 51377, 53 грн.

Вказав, що також в суду були відсутні підстави для здійснення стягнення процентів за користування кредитом після направлення банком вимоги про дострокове повернення кредиту за договором від 25.07.2008.

Зазначив, що після досудової вимоги банку і до звернення до суду з позовом, відповідачем здійснено погашення заборгованості за тілом кредиту на суму 8468, 94 грн, відтак заборгованість за тілом кредиту станом на день звернення з позовом до суду становила 227355, 79 грн.

Вказав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про виникнення обов`язку в поручителя задовольнити вимоги кредитора в більшому розмірі, ніж це було передбачено договором поруки, оскільки розмір боргових зобов`язань забезпечених порукою становить 239596, 64 грн, а звертаючись до суду розмір заборгованості становив 241597, 36 грн.

Суд першої інстанції визначив неправильну суму солідарного зобов`язання, а також не врахував підстави для звільнення відповідача від сплати судового збору та невірно визначив розмір судового збору, що підлягав солідарному стягненню з відповідачів.

Крім того, представником апелянта 30.06.2025 подано до апеляційного суду контррозрахунок і письмові пояснення до нього.

Просив, з врахуванням всіх наданих пояснень, заочне рішення скасувати, ухвали нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник АТ «ОТП Банк» подав відзив на апеляційну скаргу, де вказав, що рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зазначив, що розмір процентів та їх сплата був погоджений сторонами в укладених кредитних договорах і обов`язок позичальника сплатити проценти за надалі йому кошти є істотною умовою вказаних договорів.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування заочного рішення.

Крім того, представником АТ «ОТП Банк» подано до апеляційного суду заперечення на поданий представником апелянта контрозрахунок.

З урахуванням заперечень просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а заочне рішення залишити без змін.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав з наведених в ній мотивів.

Представник АТ «ОТП Банк» направив до апеляційного суду заяву про розгляд без його участі і з урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного заочного рішення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, ураховуючи таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого відповідно до ст. 1 статуту є позивач - АТ «ОТП Банк» (а. с. 152) та ОСОБА_1 17.11.2005 укладено кредитний договір №ML-600/3581/2005, відповідно до умов якого відповідач отримав кошти в розмірі 39 100 Євро (а.с.7 том 1).

Між сторонами 17.02.2009 укладено додатковий договір №1 до вказаного кредитного договору, відповідно до п.2.1.3. якого банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником своїх боргових зобов`язань. При цьому зобов`язання позичальника щодо повного дострокового виконання боргових зобов`язань настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги (а.с.13 том 1).

Між сторонами 19.04.2010 укладено додатковий договір №2 до вказаного кредитного договору, відповідно до якого 2.1. сторони погодили розмір фіксованої процентної ставки. Умова щодо термінів виконання надісланої позичальнику вимоги банку залишилася (а.с.15-18 том 1), як і в додатковому договорі №3 від 19.04.2010 (а.с.12 том 1).

Додатковим договором №4 від 09.06.2016 заборгованість за основним договором було розділено на два кредити: кредит № 1 610 947,92 грн; кредит № 2 152 736,98 грн (а. с. 20 том 1).

Додатковими договорами №5 від 29.09.2017, №6 від 27.04.2018, №7 від 15.02.2019, №8 від 09.12.2019 між сторонами досягнуто згоди щодо зміни фіксованої процентної ставки з 10,03 % до 13 % (а.с.31-47 том 1).

Відповідно до кредитної заявки від 17.11.2005 ОСОБА_1 звернувся до АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого відповідно до ст. 1 статуту є позивач - АТ «ОТП Банк» з проханням видати кредит в сумі 39100 євро з посиланням на договір №ML-600/3581/2005 (а.с.137 том 1).

Відповідно до кредитної заявки від 09.06.2016 ОСОБА_1 звернувся до позивача АТ «ОТП Банк» з проханням видати транш в розмірі 763684, 90 грн з посиланням на договір №ML-600/3581/2005 (а.с.138 том 1).

На виконання вказаного договору валютним меморіальним ордером №1 від 17.11.2005 ОСОБА_1 перераховано кошти в розмірі 39100 євро, що в еквіваленті становить 230568, 20 грн (а.с.145 том 1). На виконання того ж договору меморіальним ордером №ARC2002X від 09.06.2016 ОСОБА_1 перераховано кошти в розмірі 610947, 92 грн (а.с.145 том 1).

Між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого відповідно до ст. 1 статуту є позивач - АТ «ОТП Банк» (а. с. 152 том 1), та ОСОБА_1 25.07.2008 укладено кредитний договір №CrL-SMEI00/015/2008 (про надання кредитної лінії), відповідно до умов якого відповідач отримав 40 000 швейцарських франків (а. с. 49 том 1).

Додатковим договором №1, укладеного між сторонами 22.07.2011 до вказаного кредитного договору, сторонами погоджено, що ліміт кредитної лінії становить 40000 швейцарських франків, що еквівалентно 390800 грн.

Додатковим договором №2 від 23.01.2012 кредитний договір доповнено п.2.1.3.2. щодо права банку вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником своїх боргових зобов`язань за кредитним договором, яке настає з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 60 календарних днів з дати отримання вимоги.

Додатками до додаткових договорів №3 від 24.12.2012, №4 від 21.11.2013, №5 від 22.05.2014, №6 від 17.02.2015, №7 від 16.05.2016, №8 від 22.09.2017, №9 від 27.04.2018, №10 від 15.02.2019, №11 від 09.12.2019 є графіки платежів за вказаним договором.

Відповідно до кредитної заявки від 25.07.2008 ОСОБА_1 звернувся до ЗАТ «ОТП Банк» з проханням видати транш в сумі 21200 швейцарських франків з посиланням на договір №CrL-SMEI00/015/2008 (а.с.139 том 1).

Відповідно до кредитної заявки від 15.08.2008 ОСОБА_1 звернувся до ЗАТ «ОТП Банк» з проханням видати транш в сумі 8550, 39 швейцарських франків з посиланням на договір №CrL-SMEI00/015/2008 (а.с.140 том 1).

Відповідно до кредитної заявки від 13.10.2008 ОСОБА_1 звернувся до ЗАТ «ОТП Банк» з проханням видати транш в сумі 10249, 61 швейцарських франків з посиланням на договір №CrL-SMEI00/015/2008 (а.с.141 том 1).

Відповідно до кредитної заявки від 22.07.2011 ОСОБА_1 звернувся до відділення АТ «ОТП Банк» з проханням видати транш в розмірі 390800 грн з посиланням на договір №CrL-SMEI00/015/2008 (а.с.142 том 1).

На виконання вказаного договору валютними меморіальними ордерами №1 від 25.07.2008, №2 від 15.08.2008, №6 від 13.10.2008, а також меморіальним ордером №1 від 22.07.2011 ОСОБА_1 перераховано кошти в розмірі 21200 швейцарських франків (в еквіваленті 98907 грн), 8550, 39 швейцарських франків (в еквіваленті 38067, 66 грн), 10249, 61 швейцарських франків (в еквіваленті 45125, 32 грн), а також 390800 грн (а.с.146-148 том 1).

В якості забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором від 25 липня 2008 року №CrL-SMEI00/015/2008 між ЗАТ «ОТП Банк» та ПП «С В Я» (поручитель) в особі керівника ОСОБА_1 укладено договір поруки від 25.07.2008 №SR-SMEI00/015/200, за яким поручитель зобов`язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником ( ОСОБА_1 ) його боргових зобов`язань за кредитним договором від 25.07.2008 №CrL-SMEI00/015/2008 (а. с. 112 том 1).

Відповідно до п. 3.2 договору поруки, у випадку невиконання ОСОБА_1 боргових зобов`язань за кредитним договором від 25.07.2008 №CrL-SMEI00/015/2008, поручитель приймає на себе зобов`язання виконати борги ОСОБА_1 .

Відповідно до кредитної заявки від 09.06.2016 ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в розмірі 763684,90 грн за кредитним договором №ML-600/358I/2005 від 17.11.2005 (а.с.138 т. 1).

Відповідно до кредитної заявки від 25.07.2008 ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в сумі 21200 Швейцарських франків за кредитним договором №CrL-SMEI00/015/2008 від 25.07.2008 (а.с.139 т. 1).

Згідно кредитної заявки від 15.08.2008 ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в сумі 8 550,39 швейцарських франків №CrL-SMEI00/015/2008 від 25.07.2008 (а.с.140 т. 1).

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 25.07.2008 № CrL-SMEI00/015/2008 заборгованість відповідача станом на 22 січня 2021 року за вказаною угодою становить 241 597,36 грн, з яких: 227 355,79 грн заборгованість за тілом кредиту; 14 241,57 грн заборгованість за відсотками (а.с. 143 т. 1).

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 17.11.2005 ML-600/3581/2005 загальна заборгованість відповідача станом на 22.01.2021 за вказаною угодою становить 744 672,23 грн, з яких:

- за кредитом №1 (транш №1) 541 728,53 грн заборгованість за тілом кредиту; 51 350,12 грн заборгованість за відсотками (а.с. 144 т. 1);

- за кредитом №2 (транш №2) 151 566,17 грн заборгованість за тілом кредиту; 27,41 грн заборгованість за відсотками (а. с. 144 т. 1);

АТ «ОТП Банк» 07.07.2020 та 14.09.2020 звернулося до відповідача з письмовими досудовими вимогами про дострокове погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 за договорами ML-600/3581/2005 та № CrL-SMEI00/015/2008, які позичальник отримав 11.07.2021 та 18.09.2020 (а.с. 149-151 т. 1).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 744672,23 грн заборгованості за кредитним договором ML-600/3581/2005 (що включає заборгованість по тілу кредиту і по відсотках) та про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ПП «С В Я» заборгованості за кредитним договором № CrL-SMEI00/015/2008 в розмірі 241597,356 грн (що також включає заборгованість по тілу кредиту і по відсотках). При цьому судом взято до уваги, що стягнення із ОСОБА_1 коштів у розмірі 986 269,59 грн за договорами № ML-600/3581/2005 та № CrL-SMEI00/015/2008 та одночасне стягнення з нього 241 597,36 грн солідарно за договором № CrL-SMEI00/015/2008 (тоді як 241 597,36 грн включені у загальну заборгованість в розмірі 986 269,59 грн) буде подвійним стягненням з цього відповідача заборгованості за кредитним договором від 25.07.2008 №CrL-SMEI00/015/2008 у розмірі 241 597,36 грн, що є недопустимим.

З такими висновками суду частково погоджується колегія суддів. Зокрема, щодо заборгованості за кредитним договором №ML-600/3581/2005 по тілу кредиту в розмірі 693 294,70 грн та заборгованість за кредитним договором №CrL-SMEI00/015/2008 по тілу кредиту в розмірі 227 355,79 грн слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів частин першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріалами справи, а саме: кредитною заявкою від 17.11.2005 та від 09.06.2016, а також валютним меморіальним ордером №1 від 17.11.2005 та меморіальним ордером №ARC2002X від 09.06.2016 підтверджено отримання ОСОБА_1 кредитних коштів за договором №ML-600/3581/2005 на загальну суму 841516,12 грн. Також на підставі кредитних заявок від 25.07.2008, від 15.08.2008, від 13.10.2008, від 22.07.2011 та валютних меморіальних ордерів №1 від 25.07.2008, №2 від 15.08.2008, №6 від 13.10.2008, а також меморіального ордеру №1 від 22.07.2011 є всі підстави вважати, що ОСОБА_1 отримав кредитні кошти за договором №CrL-SMEI00/015/2008 в загальному розмірі 574900,14 грн.

Позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості, яка є меншою від отриманої відповідачем згідно вказаних доказів, що вказує на часткове повернення ОСОБА_1 отриманих кредитних коштів і відображено також в доданих до матеріалів справи розрахунках. Тому, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повернення решти кредитних коштів, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту за договором №ML-600/3581/2005 в розмірі 693294, 70 грн та солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ПП «С В Я» заборгованості по тілу кредиту за договором про надання кредитної №CrL-SMEI00/015/2008 в розмірі 227355, 79 грн є обґрунтованими, а висновки суду в цій частині є такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_1 відсотків за кредитним договором №ML-600/3581/2005 в розмірі 51377, 53 грн та солідарного стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ПП «С В Я» відсотків за договором про надання кредитної лінії №CrL-SMEI00/015/2008 в розмірі 14241,57 грн, слід зазначити таке.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначає про припинення права кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Щодо заборгованості по відсотках за кредитним договором №ML-600/3581/2005.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем кошти за кредитним договором №ML-600/3581/2005 видано відповідачу двома траншами: транш №1 на суму 610947, 92 грн та транш №2 на суму 230568, 20 грн.

Враховуючи часткове повернення відповідачем вказаних коштів, заборгованість за траншем №1 становить 541728, 53 грн, а за траншем №2 151 566, 17 грн, що відображено в поданому позивачем розрахунку за кредитним договором №ML-600/3581/2005.

Згідно поданого позивачем розрахунку заборгованості по відсотках за траншем №1 за період з 17.04.2020 по 21.01.2021 така заборгованість становить 51350, 12 грн, за траншем №2 за період з 17.11.2020 по 21.01.2021 27, 41 грн.

Проте, враховуючи вимоги діючого законодавства щодо припинення права кредитодавця (позивача в цій справі) нараховувати передбачені договором проценти за кредитом у разі пред`явлення до позичальника вимоги, що мало місце в цьому випадку вказані суми заборгованості за процентами по обох траншах не можуть вважатися правильними.

Тому, перевіривши суми заборгованості по процентах за траншем №1 та траншем №2, врахувавши при цьому подані представником відповідача заперечення та конттрозрахунок, суд апеляційної інстанції встановив, що сума заборгованості по відсотках за траншем №1 = (541728, 53 грн (сума заборгованості за траншем №1) * 13 % (процентна ставка за договором) *86 (кількість днів в періоді з 17.04.2020 по 11.07.2020 (дата отримання відповідачем досудової вимоги)) /366 = 16547, 88 грн. Проте, відповідачем здійснено згідно платіжного доручення №296 від 03.07.2020 погашення на суму 6600 грн. Колегія суддів погоджується з поясненнями представника відповідача, що вказаний платіж до 17.08.2020 має зараховуватись у проценти за користування кредитом, що передбачено п.2.1.4.1. додаткового договору №8 від 09.12.2019 та графіком платежів, що є додатком до вказаного додаткового договору. За таких обставин заборгованість по відсотках за траншем №1 становить 9947, 88 грн (16547, 88 6600).

У поданому позивачем розрахунку заборгованість по відсотках за траншем №2 нарахована за період з 17.11.2020 по 21.01.2021 в розмірі 27,41 грн, однак у стягненні цієї суми слід відмовити, оскільки така відсутня і нарахована також після отримання відповідачем досудової вимоги 11.07.2020.

Щодо заборгованості по відсотках за договором про надання кредитної лінії №CrL-SMEI00/015/2008.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованість по відсотках за вказаним договором нарахована з 10.07.2020 по 21.01.2021 в сумі 14241,57 грн.

Проте, враховуючи отримання відповідачем 11.07.2020 досудової вимоги, колегія суддів, здійснивши перевірку вказаної суми заборгованості, встановила, що сума заборгованості по відсотках складає 149, 36 грн (235824, 73 грн * 11,59 % (процентна ставка за договором) * 2 (кількість днів в періоді з 10.07.2020 по 11.07.2020 (дата отримання відповідачем досудової вимоги)) /366).

Заперечення представникапозивача,що сторонамибуло погодженорозмір процентівта їхсплата,а томупозов слідзадовольнити,не єобґрунтованими,оскільки періодинарахування заявленихдо стягненняпроцентів суперечатьвимогам законодавстващодо припиненняправа кредитодавця(позивачав ційсправі)нараховувати передбаченідоговором процентиза кредитому разіпред`явлення допозичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Інших доказів в спростування наведеного представник позивача апеляційному суду не подав.

Таким чином, враховуючи вимоги законодавства та фактичні обставини справи, висновки суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості по процентах за кредитним договором №ML-600/3581/2005 в розмірі 51377, 53 грн та солідарного стягнення з відповідача ОСОБА_1 та ПП «С В Я» заборгованості по процентах за договором про надання кредитної №CrL-SMEI00/015/2008 в розмірі 14241, 57 грн не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, тому їх розмір слід зменшити з вищенаведених підстав.

Крім того, слід вказати, що п.1 ч.5 ст. 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначаються висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи викладене, оскаржуване заочне рішення в частині стягнення відсотків за вказаними договорами слід змінити з окремим зазначенням в резолютивній частині цієї постанови кожної суми заборгованості, яка підлягає стягненню.

Відповідно до вимог цивільно-процесуального закону слід змінити розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, відповідно змінює розподіл судових витрат, до яких відповідно до статті 133 ЦПК України віднесені витрати зі сплати судового збору.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно платіжного доручення №2901509286 від 28.01.2021 позивач при зверненні до суду заплатив 14794, 04 грн судового збору.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції змінив заочне рішення лише в частині розміру процентів, які підлягають стягненню з відповідачів, а відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору як інвалід ІІ групи, тому слід стягнути з ПП «С В Я» на користь АТ «ОТП Банк» 1706, 42 грн витрат понесених при сплаті судового збору, а решту витрат по оплаті судового збору в розмірі 12254, 89 грн на користь АТ «ОТП Банк» слід віднести за рахунок держави у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2021 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код ЄДРПОУ 21685166) заборгованість за кредитним договором №ML-600/3581/2005 від 17 листопада 2005 року у розмірі 703242,58 грн; з яких 693294,70 грн заборгованість по тілу кредиту та 9947,88 грн відсотків.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та приватного підприємства «С.В.Я» (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Крива, буд.4/1, код ЄДРПОУ 33427021) заборгованість за кредитним договором №CrL-SMEI00/015/2008 від 25 липня 2008 року на загальну суму 227505,15 грн, з яких тіло кредиту 227355,79 грн та 149,36 грн відсотків.

Стягнути з Приватного підприємства «С В Я» (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Крива, буд.4/1, код ЄДРПОУ 33427021) на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код ЄДРПОУ 21685166) 1 706,42 грн витрат, понесених на оплату судового збору. Решту витрат по оплаті судового збору на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» у розмірі 12 254,89 грн віднести за рахунок держави у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову складено 30 липня 2025 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук

Є.Є.Мальцева