Постанова від 30.07.2025 по справі 420/496/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/496/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Лук`янчук О.В.,

Скрипченка В.О.,

за участю: секретаря судового засідання Андріяненко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року, прийняте у складі суду судді Хурси О.О. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах Держави до Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМБУДЗВ`ЯЗОК» про визнання протиправним та скасування спеціального дозволу,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах Держави до Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМБУДЗВ`ЯЗОК», в якому позивач просив суд про визнання протиправним та скасування спеціального дозволу на користування надрами від 13.06.2007 № 4269, виданий ТОВ «Рембудзв`язок» для видобування корисних копалин (промислова розробка) піску на території Олександрівського родовища.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року в задоволенні позову керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудзв`язок» про визнання протиправним та скасування спеціального дозволу відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що судом було прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи тому просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що в ході досудового розслідування кримінального провадження №420211662510000059 від 14.12.2021 було проведено судово-технічні експертизи документів, за результати яких встановлено, що рішення Петрівської сільської ради Кодимського району Одеської області II сесія V скликання № 08a-V від 30.05.2006 року та Кодимської районної ради № 26-V від 27.06.2006 містять ознаки підробки, протоколи засідань вказаних органів місцевого самоврядування не містять інформації про прийняття відповідних рішень. Апелянт вважає, що суд першої інстанції не дослідив та не надав належної оцінки вищевказаним доказам, які на його думку є належними та достатніми доказами відповідно до ст.72, 73, 76 КАС України. Апелянт також зазначає, що безпідставне надання ТОВ «Рембудзв`язок» спеціального дозволу на видобування корисних копалин поза конкурсом обмежує доступ до користування надрами інших суб`єктів господарювання, позбавляє надходжень до державного бюджету, створює передумови для зловживань та корупційних ризиків.

Відповідачами надано до апеляційного суду відзиви на апеляційну скаргу, у яких зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Крім того, 21 липня 2025 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла доповнена апеляційна скарга. З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ч.1 ст. 303 КАС України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. Водночас, оскільки строк на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року на момент направлення до суду вказаних доповнень закінчився, суд апеляційної інстанції розглядає справу у межах доводів та вимог первинної апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в ході досудового розслідування кримінального провадження № 420211662510000059 від 14.12.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України, прокурором виявлено наявність підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері охорони та використання надр на території Одеської області у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Так, 25.10.2006 ТОВ «Рембудзв`язок» звернулося до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України із заявою на отримання спеціального дозволу (ліцензії) на право користування надрами, а саме Олександрівського родовища будівельних пісків в Кодимському районі Одеської області, розташованому на південно-західній околиці с. Олександрівка на відстані 3 км на північний захід від залізничної станції Абомеліково, строком на 20 років (т. 1 а.с. 115)

До вказаної заяви були додані, зокрема, копії: рішення Петрівської сільської ради Кодимського району Одеської області від 30.05.2006 № 08a-V «Про погодження для надання спеціального дозволу на користування надрами з метою промислової розробки родовища пісків на території Петрівської сільської ради», прийняте на ІІ сесії V скликання (т. 1 а.с. 119) та рішення Кодимської районної ради № 26-V від 27.06.2006 «Про погодження для надання спеціального дозволу на користування надрами з метою промислової розробки родовища пісків на території Петрівської сільської ради Кодимського району», прийняте на ІІІ сесії V скликання (т. 1 а.с. 120)

За результатами розгляду заяви, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України надало спеціальний дозвіл на користування надрами від 13.06.2007 №4269, виданий ТОВ «Рембудзв`язок» для видобування корисних копалин (промислова розробка) піску на території Олександрівського родовища (т. 1 а.с. 124-125.

Вважаючи, що оскаржуваний спеціальний дозвіл на користування надрами від 13.06.2007 № 4269 виданий на підставі підроблених документів, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом в інтересах держави.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором не наведено обставин, які б безспірно підтверджували той факт, що рішення Кодимської районної ради № 26-V від 27.06.2006 та рішення Петрівської сільської ради Кодимського району Одеської області від 30.05.2006 № 08a-V є підробленими або такими, що не приймались.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» (у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також розроблюваними відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством. (стаття 2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»)

Місцеві Ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції видають і скасовують дозволи на відособлене спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення (пункт «г» частини першої статті 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах (частина третя статті 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Відповідно до пункту 36 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, чинній на час спірних правовідносин), виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також про скасування такого дозволу.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (у редакції, чинній на час спірних правовідносин), суб`єкт господарювання або уповноважена ним особа подає адміністратору заяву, форма якої затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням уповноваженого органу та за погодженням з дозвільними органами.

Відповідно до частини третьої статті 16 Кодексу України про надра (у редакції, чинній на час спірних правовідносин), надання спеціальних дозволів на користування надрами здійснюється після попереднього погодження з відповідною Радою народних депутатів питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб, крім випадків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби.

Відповідно до абзацу тринадцятого пункту 8 Порядку надання у 2006 році спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2006 № 168, заявники, які мають право на отримання дозволів без проведення аукціонів, подають до органу ліцензування матеріали заяву з документами згідно з додатком 2 до цього Порядку, обов`язково узгодивши питання про надання дозволів на користування надрами з органами місцевого самоврядування (у межах Автономної Республіки Крим - з Верховною Радою Автономної Республіки Крим), територіальним органом Мінприроди, а також на користування надрами з метою: видобування корисних копалин - з МНС; видобування природних лікувальних ресурсів - з МОЗ; видобування вугілля - з Мінвуглепромом.

Доводи прокурора фактично зводяться до того, що рішення Кодимської районної ради № 26-V від 27.06.2006 та рішення Петрівської сільської ради Кодимського району Одеської області від 30.05.2006 № 08a-V не приймалися, а тому дозвіл ТОВ «Рембудзв`язок» отриманий незаконно та підлягає скасуванню.

Вказані доводи обґрунтовані апелянтом тим, що рішення Петрівської сільської ради Кодимського району Одеської області II сесія V скликання № 08a-V від 30.05.2006 року та Кодимської районної ради № 26-V від 27.06.2006 містять ознаки підробки, що підтверджується висновками експерта від 01.09.2023 № 4679/23-21 та № 22-1333 від 28.04.2022, при цьому протоколи засідань вказаних органів місцевого самоврядування не містять інформації про прийняття відповідних рішень.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що зазначені висновки судово-технічної експертизи документів від 01.09.2023 № 4679/23-21 та судово-почеркознавчої експертизи були сформовані у межах кримінального провадження № 420211662510000059, за яким на час розгляду справи відсутній вирок суду.

Згідно із статтею 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

За приписами частини 1 статті 102 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності визначених цією статтею умов.

Водночас висновки судових експертиз, надані прокурором, сформовані у межах кримінального провадження № 420211662510000059, експертизи не призначались в межах цієї справи з урахуванням вимог § 6 глави 5 КАС України, та не оцінені судом в межах кримінального провадження.

Отже, в розумінні частини 1 статті 73, частини 2 статті 74 та 6 статті 78 КАС України експертиза проведена в межах кримінального провадження №420211662510000059 не може бути підставою, яка звільняє від доказування.

Подібний висновок щодо неналежності доказу експертизи, призначеної в кримінальній справі, та не оціненій відповідним судом, сформований Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 815/6697/16, від 20 грудня 2021 року у справі № 640/12959/19 та від 13 березня 2025 року у справі № 260/7382/21.

Щодо посилань апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25.03.2021 у справі № 752/21411/17, від 15.04.2021 у справі № 759/15556/18, колегія суддів зазначає, що вказані висновки були сформовані у межах цивільного судочинства згідно норм ЦПК України, до того ж згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року (справа № 755/10947/17), суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Відносно посилань апелянта на ті обставини, що протоколи засідань вказаних органів місцевого самоврядування не містять інформації про прийняття відповідних рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Так, сукупність наявних у матеріалах справи документів, зокрема копією листа Кодимської районної ради № 157 від 06.10.2006, копією рішення Петрівської сільської ради Кодимського району Одеської області від 12.10.2007 № 45-У «Про дачу згоди ТОВ «Рембудзв`язок» на виділення земельної ділянки для складування піску і на розробку проекту земельного відводу», копією рішення Петрівської сільської ради Кодимського району Одеської області від 12.10.2007 № 42-У «Про дачу згоди ТОВ «Рембудзв`язок» на Проект гірничого відводу Олександрівського Родовища піска ТОВ «Рембудзв`язка» в Кодимському районі Одеської області, копією рішення Кодимської районної ради від 15.01.2008 № 174-V «Про погодження надання товариству з обмеженою відповідальністю «Рембудзв`язок» гірничого відводу Олександрівського родовища пісків», копією розпорядження Кодимської районної державної адміністрації від 01.02.2008 № 75 «Про погодження наданого ТОВ «Рембудзв`язок» гірничого відводу Олександрівського родовища піску», копією акту про надання гірничого відводу Одеської обласної ради від 19.09.2008 № Р-37-2441, копією довідки про реєстрацію гірничого відводу для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення, виданої Держгірпромнаглядом підтверджено, що зазначені органи місцевого самоврядування були обізнані із фактом наявності у відповідача відповідного спеціального дозволу на користування надрами. За таких обставин, посилання на неповноту відповідних протоколів, як вірно зауважив суду першої інстанції, не може поза розумним сумнівом підтверджувати, що вказані рішення про погодження не приймались.

Крім того, суб`єктом владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спору, що виникають з приводу укладення, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів, а також коли право звернення до суду надано такому суб`єкту законом.

При цьому спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом умовно можна поділити на ті, що прямо передбачені положеннями КАС України (частина п`ята статті 46) та прямо передбачені спеціальним законодавством, яким визначаються повноваження (компетенції) такого суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним управлінських функцій.

Зважаючи на викладене, оскільки чинним законодавством не передбачено наявність підстав для скасування спеціального дозволу на користування надрами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що фактично метою подання прокурором цього позову є припинення дії спеціального дозволу на користування надрами ТОВ «Рембудзв`язок».

Згідно з частиною другою статті 16 Кодексу України про надра надання спеціального дозволу на користування надрами, продовження строку його дії, внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами та до угоди про умови користування надрами здійснюються відповідним дозвільним органом: центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, а щодо ділянок надр, що містять корисні копалини місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим.

Отже, спеціальний дозвіл на користування надрами (спецдозвіл) - це дозвільний документ, що надається уповноваженим Державою центральним органом виконавчої влади (Держгеонадра), яким суб`єкту господарювання надається право проводити геологічне вивчення, дослідно-промислову розробку та/або видобування корисних копалин.

Приписами частини сьомої статті 4-1 Закону України від 06.09.2005 № 2806-IV "Про дозвільну систему у сфері господарювання" (далі - Закон № 2806-IV) передбачено, що дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру з таких підстав: - звернення суб`єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру; - наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом; - наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Абзацом 8 частини 7 статті 4-1 відповідного Закону заначено, що можуть передбачатися інші підстави для анулювання документа дозвільного характеру.

Положеннями абзацу 12 частини 7 статті 4-1 Закону № 2806-IV зазначено, що анулювання документа дозвільного характеру з підстав, не передбачених законом, забороняється.

Водночас підстави та порядок припинення права користування надрами визначені статтею 26 Кодексу України про надра.

Згідно з частиною першою цієї статті право користування надрами припиняється у разі закінчення встановленого строку користування надрами, внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами у зв`язку з відчуженням прав на користування надрами шляхом укладення договору купівлі-продажу чи внесення таких прав як вклад до статутного капіталу суб`єктів господарювання, анулювання спеціального дозволу на користування надрами.

Частиною другою статті 26 Кодексу України про надра встановлено, що анулювання спеціального дозволу на користування надрами здійснюється у разі:

1) звернення користувача надр із заявою про анулювання спеціального дозволу на користування надрами, в тому числі якщо відпала потреба у користуванні надрами;

2) виявлення факту вичерпання запасів, визначених спеціальним дозволом на користування надрами, на основі звітності, поданої надрокористувачем, - якщо надрокористувач не звернувся у встановленому цим Кодексом порядку із заявою про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами на підставі пункту 5 частини першої статті 16-5 цього Кодексу;

3) наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи, яка є надрокористувачем, шляхом ліквідації або відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, яка є надрокористувачем, а також у разі неподання надрокористувачем заяви про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами у зв`язку з перетворенням юридичної особи - власника спеціального дозволу на користування надрами у строк, встановлений пунктом 14 частини першої статті 16-5 цього Кодексу;

4) заподіяння внаслідок проведення робіт, пов`язаних з користуванням ділянкою надр, безпосередньої шкоди життю чи здоров`ю людей або виникнення істотного забруднення навколишнього природного середовища;

5) невиконання, за винятком наявності обставин, незалежних від надрокористувача, затвердженої програми робіт з порушенням строків на більш як один рік з дати закінчення виконання відповідного етапу програми робіт;

6) встановлення факту подання в заяві про видачу спеціального дозволу на користування надрами та документах, що додаються до неї, недостовірних відомостей щодо заявника;

7) невжиття надрокористувачем заходів для усунення причин зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами у зв`язку з порушенням вимог законодавства - після зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами у зв`язку з таким порушенням із наданням достатнього часу для їх усунення;

8) застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону України "Про санкції" у вигляді анулювання спеціального дозволу на користування надрами;

9) наявності підстави, передбаченої частиною четвертою статті 16-1 цього Кодексу;

10) виявлення підстав для анулювання спеціального дозволу на користування надрами, передбачених Законом України "Про газ (метан) вугільних родовищ" - для спеціальних дозволів на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, та видобування газу (метану) вугільних родовищ.

Згідно з частинами третьою - шостою цієї статті спеціальний дозвіл на користування надрами анулюється з підстав, визначених пунктами 1, 3, 8 і 9 частини другої цієї статті, відповідним дозвільним органом, а з підстав, визначених пунктами 2, 4- 7 і 10 частини другої цієї статті - виключно судом.

Анулювання спеціального дозволу на користування надрами з підстав, визначених пунктами 4, 5, 7 і 10 частини другої цієї статті, дозволяється виключно у разі, якщо такі підстави були встановлені за результатами проведення заходів державного нагляду (контролю). Анулювання спеціального дозволу на користування надрами з підстави, визначеної пунктом 8 частини другої цієї статті, здійснюється з урахуванням вимог, передбачених частинами п`ятою - сьомою статті 13 цього Кодексу.

У разі припинення права на користування надрами внаслідок закінчення встановленого строку користування надрами або у разі анулювання спеціального дозволу на користування надрами питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

Колегія суддів звертає увагу, що до 28.03.2023 року норма частини третьої статті 26 Кодексу України про надра визначала, що законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.

Тобто станом на дату звернення до суду з цим позовом стаття 26 Кодексу не містила припису про можливість припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на підставі інших випадків, аніж визначені положеннями частини другої статті 26 Кодексу України про надра.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року (справа №400/9675/23).

При цьому, колегією суддів не встановлено жодної з перелічених підстав, через які можна було б припинити дію спеціального дозволу на користування надрами ТОВ «Рембудзв`язок». Приписи п.6 ч.2 ст. 26 Кодексу України про надра, на які посилався прокурор у суді першої інстанції, не є релевантними обставинам даної справи, оскільки навіть відсутність відповідного погодження не свідчить про факт подання в заяві про видачу спеціального дозволу на користування надрами та документах, що додаються до неї, недостовірних відомостей щодо заявника. Крім того, матеріали справи свідчать, що заходи державного нагляду (контролю), як це вимагається приписами 2 ст. 26 Кодексу України про надра, щодо відповідача не здійснювались.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Втім, визначені права не є абсолютними та можуть підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету й безсторонності суду.

Крім цього, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, останній наголошує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, за правовою позицією Суду, є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право особи повинне мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право особи передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання;

- втручання у право особи, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції лише в тому випадку, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її права.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Порушення норм Конвенції та протоколів до неї Європейський суд з прав людини констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий і, навпаки, встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Отже, анулювання спеціального дозволу на користування надрами з підстав надання при отриманні такого дозволу підроблених документів, що не підтверджено належними та допустимими доказами, за умови відсутності такої підстави для припинення користування надрами у статті 26 Кодексу є несумісним втручанням у право на мирне володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони ґрунтуються на припущеннях та не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року по справі за адміністративним позовом керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах Держави до Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМБУДЗВ`ЯЗОК» про визнання протиправним та скасування спеціального дозволу залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: В.О. Скрипченко