Постанова від 31.07.2025 по справі 910/17925/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/17925/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Васьковського О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу

ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 01.08.2024

у складі судді: Стасюка С.В.,

та постанову Північного апеляційного господарського суду

від 12.03.2025

у складі колегії суддів: Отрюха Б.В., (головуючий), Пантелієнка В.О.,

Остапенка О.М.

у справі за заявою

фізичної особи-підприємця Гордійчука Ігоря Олексійовича

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. В провадженні Господарського суду міста Києва перебуває судова справа № 910/17925/14 про банкрутство Фізичної особи - підприємця Гордійчука Ігоря Олеговича (далі - боржник, ФОП Гордійчук І.О.).

2. Ухвалою від 17.05.2016 Господарський суд міста Києва у цій справі про банкрутство № 910/17925/14 частково задовольнив заяву Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" (далі ПАТ "КБ "Експобанк") з грошовими вимогами до боржника та було визнано ПАТ "КБ "Експобанк" кредитором Боржника на суму в 6 208 800,00 грн., як такі що забезпечені заставою майна боржника. Ухвала набрала законної сили 17.05.2016, не оскаржувалася.

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у цій справі про банкрутство № 910/17925/14 ПАТ "КБ "Експобанк" було замінено його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АСТЕР-ФІНАНС", а 21.03.2024 ухвалою Господарського суду міста Києва у цій справі про банкрутство № 910/17925/14 ТОВ "ФК "АСТЕР-ФІНАНС" було замінено його правонаступником - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПАРУС" (далі - ТОВ "ФК "ПАРУС").

4. 23.04.2024 ТОВ "ФК "ПАРУС" звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою у справі № 910/17925/14 про банкрутство з метою перегляду ухвали місцевого суду від 17.05.2016 за нововиявленими обставинами.

5. 18.07.2024 ОСОБА_1 було подано відзив на заяву ТОВ "ФК "ПАРУС" про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами, а представник заявника попросив суд повністю відмовити ТОВ "ФК "ПАРУС" в задоволенні його заяви та покласти на ТОВ "ФК "ПАРУС" судові витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн.

6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "ФК "ПАРУС" про перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 17.05.2016 у справі № 910/17925/14 за нововиявленими обставинами.

7. 24.07.2024 до Господарського суду міста Києва представником ОСОБА_1 -адвокатом Костинчуком П.М. подано заяву про розподіл судових витрат.

Короткий зміст ухвали місцевого суду

8. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі № 910/17925/14 заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат (подану представником адвокатом Костинчуком П.М.) залишено без розгляду.

9. Судове рішення прийнято з посиланням на частини першу - третю статті 126, частину третю статті 169 та статтю 234 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та мотивоване тим, що матеріали справи (станом на дату подання заяви до суду) не містять доказів того, що заявник набув у розумінні норм Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) статус кредитора або учасника справи № 910/17925/14 про банкрутство ФОП Гордійчука І.О.

10. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що в матеріалах справи відсутня ухвала суду про залучення ОСОБА_1 до участі у справі №910/17925/14 про банкрутство фізичної особи-підприємця Гордійчука І.О.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

11. Північний апеляційний господарський суд постановою від 12.03.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення;

ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі № 910/17925/14 залишив без змін.

12. Апеляційний господарський суд, з огляду на встановлені обставин відсутності статусу учасника справи чи кредитора, погодився із правильністю висновку місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для розгляду заяви про розподіл судових витрат на правничу допомогу.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

13. ОСОБА_1 15.04.2025 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 у справі № 910/17925/14.

14. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/17925/14 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 16.04.2025.

15. Ухвалою Верховного Суду від 05.05.2025 витребувано матеріали справи № 91017925/14 з Господарського суду м. Києва та Північного апеляційного господарського суду.

16. 15.05.2025 на адресу Касаційного господарського суду на запит надійшли матеріали справи № 910/17925/14.

17. Ухвалою Верховного Суду від 04.06.2025 касаційну скаргу залишено без руху відповідно до статті 292 ГПК України, надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

18. 16.06.2025 заявником, засобами електронного зв`язку, подано заяву про усунення недоліків касаційної скарги, разом з доказами сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.

19. Ухвалою Верховного Суду від 03.07.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 910/17925/14 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2025;

ухвалено здійснити перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 у справі № 910/17925/14 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи;

надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 24.07.2025.

20. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

21. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 16.04.2025 № 235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.04.2025 № 4356-IX, Верховний Суд розглядає справу № 910/17925/14 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

( ОСОБА_1 )

22. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначив, що висновки судів нижчих інстанцій не відповідають положенням Кодексу України з процедур банкрутства, а при розгляді судом першої інстанції цієї справи про банкрутство ОСОБА_1 неодноразово (систематично) визнався судом учасником справи про банкрутство № 910/17925/14, щодо прав або обов`язків якого існує спір.

23. Скаржник аргументував, що лише 02.08.2024, ознайомившись зі змістом оскаржуваної ухвали, виявив, що він за висновком суду першої інстанції, після років перебування в статусі учасника справи про банкрутство № 910/17925/14, щодо прав або обов`язків якого існує спір, не лише вже не є таким учасником справи, але ніколи таким не був.

24. Також твердження суду першої інстанції про те, що в матеріалах цієї справи про банкрутство відсутня ухвала суду, яка б підтверджувала статус ОСОБА_1 як учасника справи про банкрутство та щодо прав і обов`язків якого існує спір, не відповідає дійсності.

25. Відтак, на думку представника скаржника, оскаржувані ухвалу та постанову постановлено з порушенням статті 1 КУзПБ.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

26. Відповідно до вимог частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

28. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

29. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

30. Предметом судового розгляду є питання щодо наявності/відсутності правових підстав для стягнення судових витрат на правову допомогу на користь особи, яка набула статусу учасника та сторони у справі під час розгляду позовних проваджень в межах справи про банкрутство, за результатами розгляду за нововиявленими обставинами заяви про перегляд судового рішення щодо кредиторських вимог безпосередньо в процедурі банкрутства.

31. Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішення апеляційного господарського суду положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів враховує таке.

32. Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

33. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

34. Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

35. Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

36. Частинами першою, другою статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

37. Розподіл судових витрат в загальному порядку, встановленому статтею 129 ГПК України, здійснюється таким чином:

- судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

38. Частиною четвертою статті 129 ГПК України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

39. Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, чи заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги (частина тринадцята статті 129 ГПК України).

40. Системний аналіз положень статей 126, 129 ГПК України дає підстави для висновку, що витрати, пов`язаних з розглядом справи, за відсутності прямої вказівки в процесуальному законі щодо покладення таких витрат на іншу особу, можуть бути покладені за результатами вирішення спору лише на сторони такого спору. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не містить окремого врегулювання питання розподілу судових витрат у справах про банкрутство.

41. Розподіл судових витрат також не встановлений нормами Кодексом України з процедур банкрутства.

42. Відшкодування судових витрат у непозовному провадженні, зокрема, у справах про банкрутство, якщо інше не передбачено законом, здійснюється за загальними правилами статті 129 ГПК України.

43. Склад учасників справи визначено в статті 41 ГПК України, а саме, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

44. Стаття 45 ГПК України встановлює, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

45. Відповідно до частини п`ятої статті 41 ГПК України, у справах про банкрутство склад учасників справи визначається Кодексом України з процедур банкрутства.

46. У статті 1 КУзПБ наведено склад учасників у справі про банкрутство та їх термінологічне визначення, а саме:

- сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут);

- учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.

47. Стаття 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинні на момент прийняття місцевим судом ухвали 17.05.2016, містить тотожні тлумачення сторін і учасників провадження у справі про банкрутство.

Щодо розгляду касаційної скарги по суті

48. Звертаючись до суду із відзивом, а в подальшому із заявою про ухвалення додаткового рішення (постанови) у справі № 910/17925/14, ОСОБА_1 на власний розсуд визначився зі змістом вимоги про стягнення судових витрат у справі № 910/17925/14 в загальному розмірі 40 000,00 грн, визначивши суб`єкта для їх відшкодування - ТОВ "ФК "ПАРУС", яке є правонаступником одного із кредиторів у справі.

49. Верховний Суд зазначає, що факт подання учасником справи про банкрутство ОСОБА_1 до Верховного Суду заяви про розподіл судових витрат із зазначенням вимог до іншого учасника у справі про банкрутство та підстави такої заяви, є реалізацією права на судовий захист та за своєю правовою природою є процесуальною дією в розумінні частини третьої статті 3 ГПК України, що зумовлює обов`язок суду, керуючись принципом диспозитивності, розглянути заяву із застосуванням норм процесуального закону, чинного на дату звернення із вказаною заявою.

50. При з`ясуванні суб`єктного складу учасників справи та змісту поданої заяви, Верховний Суд, керуючись принципом диспозитивності у господарському процесі, виходить з того, як їх визначено заявником при зверненні з відповідною заявою про розподіл судових витрат, та не вправі самостійно, з власної ініціативи змінювати суть заявленої вимоги, якщо її вимоги пред`явлено до особи, яка не є стороною у справі про банкрутство.

51. Колегія суддів зазначає, що поділ державної влади забезпечує основні функцій держави: законодавчої, виконавчої, судової; він відображає функціональну визначеність кожного з державних органів, передбачає їх взаємодію, систему взаємних стримувань та противаг, які мають на меті забезпечити неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України; забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою і важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

52. Отже результат реалізації Верховним Судом повноважень щодо забезпечення сталості та єдності судової практики, у тому числі забезпечення однакового застосування судами норм права, Верховний Суд не повинен суперечити запровадженому Верховною Радою України нормативному регулюванню суспільних відносин, оскільки інакше уможливлюється спотворення результату волевиявлення парламенту з питань, віднесених до його компетенції, і, як наслідок, порушення конституційного принципу поділу влади.

53. Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи скаржника про те, що за змістом наявних у матеріалах справи судових рішень вбачається, що скаржник - ОСОБА_1 дійсно був залучений судом як учасник справи під час розгляду вимоги ліквідатора ТОВ "Мідвест" арбітражного керуючого Степаненка В.В. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

54. Також за наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформацією вбачається, що ОСОБА_1 звертався до Господарського суду міста Києва з позовом до Гордійчука І.О. , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бузницької Ю.О., в якому просив суд скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бузницької Юлії Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67284674 від 20.04.2023 17:39:52 та витребувати від Гордійчука І.О. з його чужого незаконного володіння на користь ОСОБА_1 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 659088780000.

55. Отже, з огляду на пряме залучення судом ОСОБА_1 як учасника у справі щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири, щодо якої ОСОБА_1 є заінтересованою особою, а також з огляду на самостійне подання скаржником позову, скаржник не позбавлений права на відшкодування відповідних судових витрат в межах зазначених позовних проваджень відповідно до встановлених процесуальним законом загальних підстав відшкодування судових витрат.

56. Разом з тим, Верховний Суд звертає увагу, що розгляд таких позовних проваджень хоч і здійснюється внаслідок концентрації усіх спорів, які стосуються прав та обов`язків боржника, в межах провадження у справі про банкрутство, однак набуття статусу учасника або сторони такого провадження автоматично не наділяє, в силу прямо визначених Законом процедур набуття такого статусу, відповідну особу статусом сторони у справі про банкрутство вцілому.

57. Відтак, статус скаржника відповідно до наведених вище положень як Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", так і положень КУзПБ, не може бути визначений як сторона у справі про банкрутство, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції у цій справі.

58. За таких обставин, зважаючи на відсутність в процесуальному законі положень щодо покладення витрат, пов`язаних з розглядом справи про банкрутство, на іншу ніж сторони у справі особу, Верховний Суд, керуючись принципом диспозитивності, вважає правильним висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав вважати, що суд може покласти витрати ОСОБА_1 , пов`язані з переглядом заяви щодо кредиторських вимог за нововиявленими обставинами, на кредитора у справі № 910/17925/14 про банкрутство фізичної особи-підприємця Гордійчука Ігоря Олексійовича.

59. Відтак, суди попередніх інстанцій правильно відмовили у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат у справі № 910/17925/14.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

60. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

61. Згідно із частиною першою статті 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

62. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін.

Судові витрати

63. Враховуючи вимоги статті 129 ГПК України та висновок Верховного Суду про відмову у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору під час розгляду справи покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 у справі № 910/17925/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

О.В. Васьковський