Постанова від 11.08.2025 по справі 910/9025/24

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/9025/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,

розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Карпати»

про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції

у справі № 910/9025/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Карпати» (далі - ТОВ «Солар Карпати», позивач)

до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - ДП «Гарантований покупець», відповідач, скаржник)

про стягнення 15 834 795,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Солар Карпати» звернулося до суду з позовом до ДП «Гарантований покупець» про стягнення 15 834 795,98 грн, з яких: 13 424 799,86 грн основного боргу, 699 688,36 грн 3% річних та 1 710 307,76 грн інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Києва від 10.10.2024 у справі № 910/9025/24 закрито провадження у частині стягнення 208 028,96 грн основного боргу; позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 13 216 770,90 грн боргу, 349 844,18 грн 3% річних та 1 710 307,76 грн інфляційних втрат.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 зі справи рішення суду першої інстанції змінено у частині присудженої до стягнення суми 3% річних; стягнуто з відповідача на користь позивача 699 688,36 грн 3% річних; у решті рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі № 910/9025/24 залишено без змін.

Додатковим рішенням Господарського суду Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі № 910/9025/24 заяву ТОВ «Солар Карпати» про ухвалення додаткового рішення задоволено повністю: стягнуто з ДП «Гарантований покупець» на користь П ТОВ «Солар Карпати» 40 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

За результатом апеляційного розгляду постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі № 910/9025/24 скасовано; ухвалено нове додаткове рішення, яким заяву ТОВ «Солар Карпати» про ухвалення додаткового рішення задоволено повністю; стягнуто з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Солар Карпати» 40 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 заяву ТОВ «Солар Карпати» задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час апеляційного розгляду.

Постановою Верховного Суду від 01.07.2025 касаційну скаргу ДП «Гарантований покупець» залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2025, у частині, якою переглянуто додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 у справі № 910/9025/24 - без змін.

До ухвалення зазначеної постанови Верховним Судом ТОВ «Солар Карпати» у відзиві на касаційну скаргу заявило, що позивач очікує понести у зв'язку з розглядом спору в суді касаційної інстанції судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн. При цьому у відзиві позивач заявив, що у порядку частини восьмої статті 129 ГПК України має намір подати докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом спору в суді касаційної інстанції протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.

Згідно зі стало та послідовною позицією Верховного Суду певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною.

Верховний Суд звертає увагу на заборону формалізму як одну із вимог принципу пропорційності та принцип господарського судочинства, який полягає у відшкодуванні судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Отже, суд касаційної інстанції оцінив подану ТОВ «Солар Карпати» (у відзиві на касаційну скаргу) заяву з посиланням на приписи статті 129 ГПК України відповідно як заяву про розподіл судових витрат.

Через підсистему «Електронний Суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІКС) 03.07.2025 (у межах п'ятиденного строку після ухвалення постанови Верховним Судом) від ТОВ «Солар Карпати» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у сумі 10 000 грн (у тій сумі, яка зазначалася за змістом відзиву на касаційну скаргу).

Заява (до якої долучені: акт приймання-передачі послуг від 01.07.2025 № 3 із описом та розрахунком наданих послуг; довіреність, видана на ім'я адвоката Савка Р.Я., обґрунтована вимогами статей 123, 126, 129 ГПК України.

У матеріалах справи також міститься засвідчена копія договору про надання правової допомоги від 18.07.2024 № 08, укладеного ТОВ «Солар Карпати» з Адвокатським бюро «Артема Устюгова», а також замовлення від 18.07.2024 № 1 до договору про надання правової допомоги від 18.07.2024 № 08.

Згідно з розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 28.07.2025 32.2-01/1637 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 910/9025/24 у зв'язку з відпусткою судді Булгакової І.В.

Від ДП «Гарантований покупець» через підсистему «Електронний Суд» 30.07.2025 надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення (постанови), в обґрунтування яких відповідач вказує на непідтвердження позивачем детальним описом робіт (наданих послуг) витрат на правничу допомогу та просить відмовити у задоволенні таких. Крім того, вказує про відсутність інформації про наявність у представник позивача Савка Р.Я. будь-яких повноважень від ТОВ «Солар Карпати» на здійснення представництва від імені Адвокатського Бюро «Артема Устюгова.

Розглянувши заяву ТОВ «Солар Карпати» з доданими до неї документами та матеріалами справи, а також заперечення ДП «Гарантований покупець» на заяву про ухвалення додаткового рішення (постанови), Верховний Суд вважає, що вказана заява підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою та має на меті усунути неповноту судового рішення. Особа, яка понесла судові витрати під час апеляційного чи касаційного перегляду додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, має право на відшкодування таких витрат, що відповідатиме принципу господарського судочинства, передбаченому у пункті 12 частини третьої статті 2 ГПК України. Під час вирішення цього питання суд має керуватися критеріями, визначеними у частині п'ятій статті 126 та частині п'ятій статті 129 ГПК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається відповідно до таких етапів: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Частинами першою та другою статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті у порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Окрім наведеного, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).

В розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас при визначенні суми відшкодування Суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, про що йдеться у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 в справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При цьому можливість здійснення судом касаційної інстанції розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката після закриття касаційного провадження (повністю або частково) підтверджена висновком Верховного Суду, викладеним у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.

У зазначеній додатковій ухвалі Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, зокрема про те, що для забезпечення принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову (необґрунтованої касаційної скарги), витрати на професійну правничу допомогу при закритті касаційного провадження мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання касаційної скарги.

Згідно з наданим позивачем договором про надання правової допомоги від 18.07.2024 № 08, укладеним із Адвокатським бюро «Артема Устюгова», правова допомога може надаватися Адвокатським бюро та іншими адвокатами, котрі на розсуд Адвокатського бюро залучаються ним для надання правової допомоги, за умов, що відповідальність за надану правову допомогу несе винятково Адвокатське бюро. При цьому відповідно до замовлення від 18.07.2024 № 1 Адвокатське бюро зобов'язалося здійснити підготовку позову до ДП «Гарантований покупець» про стягнення заборгованості та представництво інтересів, зокрема у Верховному Суді. Таким чином, була здійснена підготовка та подача відзиву на касаційну скаргу, участь у судовому засіданні. Адвокатським бюро та ТОВ «Солар Карпати» погоджений фіксований розмір гонорару у сумі 10 000 грн. На виконання умов договору про надання правничої допомоги між Адвокатським бюро та клієнтом (позивачем) 01.07.2025 підписано акт приймання-передачі наданих послуг на суму 10 000 грн.

Отже, сторонами договором про надання правової допомоги 18.07.2024 № 08 погоджено плату за надану правову допомогу у касаційній інстанції по справі № 910/9025/24 у фіксованому розмірі.

Згідно з протоколом судового засідання від 01.07.2025 та постановою Верховного Суду від 01.07.2025 у судовому засіданні інтереси ТОВ «Солар Карпати» у справі № 910/9025/24 представляв адвокат Савко Р.Я. (ордер від 26.06.2025 серії АІ № 1933761, виданий адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально).

З тексту відзиву на касаційну скаргу ДП «Гарантований покупець» вбачається, що ці документи підготовлено та подано до Суду адвокатом Савком Р.Я. у строк, встановлений Судом для його подачі, отже, був прийнятий та доводи якого враховані при розгляді касаційної скарги відповідача у цій справі.

Водночас у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок, відповідно до якого суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Суд, у контексті оцінки доказів, поданих ТОВ «Солар Карпати» на обґрунтування заяви, звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, зокрема:

«Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у т.ч., але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».

Суд також звертає увагу на сталу і послідовну практику Верховного суду, відповідно до якої витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена (правові висновки, викладені у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 03.10.2019 у справі № 922/445/19; від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 зі справи № 925/1137/19).

В аспекті застосування приписів частини восьмої статті 129 ГПК України та статті 221 ГПК України Суд враховує також, що акт приймання-передачі наданих послуг з їх описом та розрахунком, складений 01.07.2025, з урахуванням участі адвоката у судовому засіданні в той же день.

Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Так, виходячи з критерію необхідності, розумності та виправданості розміру витрат на правову допомогу, понесених позивачем, Верховний Суд, з огляду на міркування, викладені у цій додатковій постанові, дійшов висновку про задоволення заяви ТОВ «Солар Карпати» щодо витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції повністю, з огляду на таке.

Судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи на підтвердження витрат позивача та інформація щодо характеру наданих послуг відповідають обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом. Адвокат, який представляв інтереси позивача в касаційній інстанції (а також в першій та другій інстанції) не вчиняв під час всього розгляду справи дій, які могли б призвели до затягування розгляду справи, зокрема не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, не включав у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які б не були підтверджені належними доказами, а навпаки, надав лише такі докази, якими підтверджується реально заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у т.ч., але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Натомість заперечення відповідача щодо розміру заявлених правничих витрат, понесених позивачем в касаційній інстанції, не містить як належного обгрунтування неспівмірності суми фіксованого гонорару зі складністю та обсягом матеріалів справи, аналізу підготовлених процесуальних документів, так і документів та доводів, якими протилежна сторона (відповідач) у справі обґрунтувала свої заперечення щодо розміру правничої допомоги адвоката позивача.

В аспекті ж доводів скаржника про відсутність інформації про те, що представник позивача Савко Р.Я. має будь-які повноваження від ТОВ «Солар Карпати» на здійснення представництва від імені Адвокатського Бюро «Артема Устюгова», Верховний Суд вказує на таке.

Згідно зі статтею 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» закріплено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; а адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно- правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно зі частинами першою, п'ятою статті 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатське об'єднання може залучати до виконання укладених об`єднанням договорів про надання правничої допомоги інших адвокатів. Адвокатське об`єднання зобов'язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

У пункті 2.3. договору про надання правової допомоги від 18.07.2024 № 08, укладеного з Адвокатським бюро «Артема Устюгова» вбачається, що правова допомога може надаватися Адвокатським бюро та іншими адвокатами, котрі на розсуд Адвокатського бюро залучаються ним для надання правової допомоги, за умов, що відповідальність за надану правову допомогу несе винятково Адвокатське бюро.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, адвокат Савко Р.Я. залучений Адвокатським бюро «Артема Устюгова» на підставі укладеного між ТОВ «Солар Карпати» та Адвокатським бюро «Артема Устюгова» договору про надання правової допомоги від 18.07.2024 № 08. На підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах ТОВ «Солар Карпати» міститься ордер від 26.06.2025 серії АІ № 1933761 про надання правової допомоги, видані на ім'я адвоката Савка Р.Я., що здійснює адвокатську діяльність індивідуально.

Відтак, адвокат Савка Р.Я. мав необхідні повноваження на представництво позивача у Верховному Суді у господарській справі № 910/9025/24.

З огляду на характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, питання, поставлені перед Верховним Судом скаржником у касаційній скарзі, беручи до уваги фіксований розмір гонорару, враховуючи правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду у від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22, Верховний Суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір адвокатських послуг є реальним, необхідним, справедливим і пропорційним, а повноваження представника на представництво позивача у Верховному Суді є такими, що відповідають вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Адвокатським бюро «Артема Устюгова» договору про надання правової допомоги від 18.07.2024 № 08. А відтак, доводи, викладені у запереченнях відповідача щодо заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, відхиляються Судом у цій конкретній справі.

Таким чином, керуючись зазначеними у цій додатковій постанові критеріями, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи, враховуючи їх складання та подання у сукупності, а також зважаючи на заперечення ДП «Гарантований покупець» на заяву про ухвалення додаткового рішення (постанови), колегія суддів з огляду на міркування, викладені у цій додатковій постанові, доходить висновку про покладення всієї заявленої суми витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн на ДП «Гарантований покупець».

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених ТОВ «Солар Карпати» на правову допомогу у зв'язку з розглядом справи, через призму критеріїв, встановлених частиною п'ятою статті 129 ГПК України, керуючись статтями 2, 80, 123, 126, 129 ГПК України, враховуючи обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, беручи до уваги критерії необхідності, розумності, пропорційності, справедливості розміру таких витрат, Суд дійшов висновку про покладення на ДП «Гарантований покупець» судових витрат на професійну правову допомогу, понесених позивачем у суді касаційної інстанції, у розмірі 10 000 грн, які є співрозмірними з виконаною правовою допомогою у справі № 910/9025/24.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Карпати» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правову допомогу у суді касаційної інстанції у справі № 910/9025/24 задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Карпати» 10 000 грн витрат на правову допомогу у суді касаційної інстанції у справі № 910/9025/24.

3. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Ю. Власов