Постанова від 12.08.2025 по справі 214/5481/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7769/25 Справа № 214/5481/24 Суддя у 1-й інстанції - Євтушенко О. І. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2025 року м.Кривий Ріг

Справа № 214/5481/24

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К.

сторони:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Криворізький завод гірничого обладнання»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Повалій Олена Василівна, на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2025 року, яке ухвалено суддею Євтушенком О.І.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 22 травня 2025 року,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» (далі - ПрАТ «Криворізький завод гірничого обладнання», ПрАТ «КЗГО») про стягнення моральної шкоди..

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , з яким перебувала в офіційно зареєстрованому шлюбі з 23.09.1972 до моменту його смерті.

Протягом тривалого часу, а саме, з 26.12.1983 до 09.12.2008, ОСОБА_2 працював на різних посадах у різних структурних підрозділах ПрАТ «КЗГО».

Згідно з актом №5 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 09.12.2008, встановлено наявність у ОСОБА_2 професійного захворювання: сидеросилікоз першого ст., ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першого ст., ЛН першого-другого ст. Вказане захворювання виникло у зв`язку з тим, що працюючи з 26.12.1983 по 09.12.2008 ОСОБА_2 виконував роботи, що характеризувалися запиленістю повітря робочої зони, що перевищувала норми, внаслідок недосконалості робочих місць. Так, відповідно до п.17 акта, причинами виникнення професійного захворювання стали: перевищення рівня пилу в робочій зоні: протягом 18 років 4 місяців - пил з вмістом шамоту в концентрації 4,42 мг/м3 при ГДК 2 мг/м3, пил оксиду заліза в концентрації 9,17 мг/м3 при ГДК 6 мг/м3, протягом 6 років та 3 місяців вміст діоксида кремнія від 10 % до 70% концентрації 5,9 мг/м3 при ГДК 2 мг/м3. На підставі довідки МСЕК від 14.01.2009 серії ДНА-02 № 028426 ОСОБА_2 первинно та безтерміново встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 25%.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Висновком експерта №1-13 від 19.05.2014 встановлено судово-медичний діагноз: основний - хронічне обструктивне захворювання легень (пиловий бронхіт) в стадії загострення: дифузний пиловий пневмофіброз, множинні зливні осередки чорного пігменту в товщі легень, в`язкий слиз у просвітку бронхів. Судовий експерт дійшов до висновку, що смерть ОСОБА_2 настала від хронічного пилового бронхіту, що супроводжувався хронічною недостатністю дихання і ускладнився розвитком легенево-серцевої недостатності.

Також посмертним епікризом від 08.10.2014 підтверджено основний діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень (пиловий бронхіт) стадія загострення, дифузний пиловий пневмофіброз, множинні зливні осередки чорного пігменту в товщі легень, в`язкий слиз у просвітку бронхів.

Позивачка вказала, що у зв`язку з протиправними діями відповідача по відношенню до її чоловіка ОСОБА_2 , що полягали у незабезпеченні безпечних умов праці, наслідком чого став розвиток хронічного професійного захворювання та його смерть, позивачка зазнала порушень душевної рівноваги, втрачає соціальні зв`язки, має постійну апатію до всіх важливих процесів навколо неї. Вказуючи про тісні, чудові стосунки з чоловіком, позивачка зазначила, що смерть ОСОБА_2 викликала у неї значні моральні страждання, вона відчуває розпач, відчай, розчарування життям та скорботу. Її страждання посилюються тим, що вона має проводити сімейні свята без чоловіка, проживати всі моменти свого життя без нього, а розміщені в квартирі фотографії ОСОБА_2 навіюють їй спогади та підвищують моральні страждання. Свої моральні страждання ОСОБА_1 оцінила у 600 000,00 грн., хоча й зазначила, що грошову оцінку безповоротності втрати чоловіка не можливо надати. На переконання позивачки, саме така сума зможе мінімально компенсувати втрату та хоча б частково відновити її моральний стан.

Посилаючись на викладене, просила суд: стягнути з ПрАТ «КЗГО» на користь ОСОБА_1 600 000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю її чоловіка ОСОБА_2 внаслідок отриманого ним професійного захворювання (без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів).

Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Повалій О.В., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, рішення прийнято з порушенням норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що, відповідно до «Положення про медико-соціальну експертизу», затвердженого постановою КМУ від 03.12.2009 №1317, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків, а також причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений у відсотках, у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого, визначаються міськими, міжрайонними та районними медикосоціальними експертними комісіями (далі - МСЕК). Тобто, порядок визначення саме МСЕК причин смерті особи, ступінь втрати працездатності якої визначений у відсотках, відповідно і зв`язку смерті такої особи з професійним захворюванням, передбачений саме для тих випадків, коли члени сім`ї померлого мають на меті отримувати передбачені законодавством пільги. Натомість, на підставі ст. 36 ч. 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», причинний зв`язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я підтверджується висновком відповідного закладу охорони здоров`я.Тобто, з метою відшкодування моральної шкоди членам сім`ї померлої особи, для встановлення причинно-наслідкового зв`язку між смертю такої особи та професійним захворюванням, необхідно надати підтверджуючий висновок відповідного закладу охорони здоров`я.У випадку ж існування наміру отримання встановлених законодавством пільг або ж допомоги, передбаченої Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлення причин смерті особи визначається МСЕК. У даному випадку Акт № 5 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 09 грудня 2008 року, копію якого було додано до позовної заяви, встановлює наявність у померлого ОСОБА_2 професійних захворювань. Висновком експерта № 1013 від 19 травня 2014 року було встановлено судово-медичний діагноз: основний: хронічне обструктивне захворювання легень (пиловий бронхіт) в стадії загострення: дифузний пиловий пневмофіброз, множинні зливні осередки чорного пігменту в товщі легень, в`язкий слиз у просвітку бронхів. Після дослідження всіх обставин, які були надані судовомедичному експерту, він прийшов до висновку, що смерть ОСОБА_2 настала від хронічного пилового бронхіту, який супроводжувався хронічною недостатністю дихання, і ускладнився розвитком легенево-серцевої недостатності. Посмертним епікризом від 08 жовтня 2014 було підтверджено основний діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень (пиловий бронхіт) стадія загострення, дифузний пиловий пневмофіброз, множинні зливні осередки чорного пігменту в товщі легень, в`язкий слиз у просвітку бронхів. Вищезазначені документи підтверджують собою, що смерть ОСОБА_2 настала саме внаслідок професійного захворювання. Законом не встановлено спеціального порядку доказування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а тому в даному випадку слід застосовувати загальні стандарти доказування, тобто, позивачка мала надати належні та допустимі докази того, що ОСОБА_2 помер внаслідок хронічного професійного захворювання, набутого ним під час роботи на підприємстві відповідача і позивачка це виконала. Подані нею копія акту форми П-4 від 09 грудня 2008 року та копія висновку експерта № 1013 від 19 травня 2014 року належним чином доводять обставини, на які посилається позивачка, як на підставу своїх вимог, а відповідачем не було подано доказів, які б це спростовували.

Також вказує, що суд першої інстанції у оскаржуваному судовому рішенні зазначив, що порушення вимог законодавства про охорону праці мало місце кожним із підприємств, на яких в певний період часу працював ОСОБА_2 , при цьому, на підприємстві відповідача ОСОБА_2 працював лише 7 років 1 міс. Однак, порушення вимог законодавства про охорону праці іншими підприємствами жодним чином не виключає непоправного негативного впливу на здоров`я, якого зазнав ОСОБА_2 працюючи на підприємстві відповідача, що врешті-решт призвело до його смерті.

Разом зі смертю ОСОБА_2 , до якої призвели протиправні дії відповідача щодо не забезпечення безпечних і не шкідливих умов праці, позивач втратила одночасно підтримку, друга, опору і єдину людину, з якою вона ділила свої страхи, радощі й надії. Втрата чоловіка стала для позивачки не лише втратою родича, це була втрата джерела її любові. День смерті ОСОБА_2 став для позивачки початком не просто скорботи, а нескінченного щоденного болю. У її віці замість того, щоб мати поруч підтримку, любов, стабільність - вона змушена щоденно відчувати самотність, негативні почуття та переживання, що не минають з часом, а навпаки посилюються від усвідомлення безповоротності втрати. Немає цінності людському життю та здоров`ю. Меркне цінність матеріального блага на ряду з цінністю здоров`я та життя самої людини та її близьких. Безумовно, жодна сума грошових коштів не зможе замінити позивачці її чоловіка. Однак, оскільки моральна шкода підлягає обов`язковій грошовій оцінці, то позивачка вважає за доцільне оцінити її в 600 000,00 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач ПрАТ «КЗГО» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Наполягає на тому, що наданий позивачем висновок про причини смерті не є належним та достатнім доказом, оскільки видано без належного дослідження історії хвороби, її перебігу та не встановлює причинно-наслідковий зв`язок, порушує норми п. 2.13, 2.14 Інструкції №606, якою визначено, що лише МСЕК може прийняти остаточне рішення про наявність або відсутність причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням тільки після всебічного вивчення наданої медичної документації потерпілого.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Повалій О.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованому 23.09.1972 Дзержинським райбюро РАЦС м. Кривого Рогу, актовий запис №1513, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 23.09.1972.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 , виданим 20.05.2014 Саксаганським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області.

За життя ОСОБА_2 працював на різних посадах у різних структурних підрозділах ПрАТ «КЗГО».

09.12.2008 складено акт №5 розслідування хронічного професійного захворювання, форми П-4, затверджений 12.12.2008, відповідно до змісту якого, комісія, провівши розслідування випадку хронічного професійного захворювання, встановила, що ОСОБА_2 , вогнетривник, зайнятий на гарячих ділянках робіт, мав діагноз: сидеросилікоз першого ст., ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої ст., ЛН першого-другого ст. супутній діагноз відсутній. Професійне захворювання виникло за обставин роботи: за період з 26.12.1983 по 02.01.1984 обрубувачем, з 02.01.1984 по 01.01.1986 стропальником, з 01.01.1986 по 30.07.1993, з 22.02.2000 по 01.11.2001 майстром ВАТ «КЦРЗ» термообрубувального цеху; з 01.11.2001 по час встановлення профзахворювання - вогнетривник термообрубувального цеху ЗАТ «КЗГО». Виконувані роботи ОСОБА_2 в цей період характеризувалися запиленістю повітря робочої зони, що перевищували норму внаслідок недосконалості робочих місць. Працюючи з 03.11.1993 по 15.02.2000 монтажником гірничого устаткування на підземних роботах в ШБУ-4 треста «Кривбасшахтопроходка, ОСОБА_2 підпадав впливу пилу, що перевищував ГДК». Впродовж 18 років та 4 місяців в межах робочої зони ОСОБА_2 перевищувався рівень пилу з вмістом шамуту в концентрації 4,42 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3, пил оксиду заліза в концентрації 9,17 мг/м3 при ГДК 6,0 мг/м3, а впродовж 6 років та 3 місяців - пил з вмістом діоксиду кремнію від 10 % в концентрації 5,9 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3.

Згідно змісту вказаного акта, встановлено, що ВАТ «КЦРЗ», ЗАТ «КЗГО» та ШБУ-4 тресту «Кривбасшахтопроходка» в період роботи в них ОСОБА_2 , порушили ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці». З метою ліквідації і запобігання професійним захворюванням запропоновано працевлаштувати ОСОБА_2 згідно висновку ЛКК.

Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках ДНА-02 №028426 від 14.01.2009, за результатами первинного огляду МСЕК ОСОБА_2 було встановлено ступінь втрати працездатності 25% з 12.01.2009, безстроково, у зв`язку з професійним захворюванням; визначено додаткову потребу в медикаментозному лікуванні, ВМП.

Із посмертного епікризу ОСОБА_2 , наданого амбулаторією №3 комунальної установи «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради 08.10.2014 слідує, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на роботі (працював охоронцем у ПП «ЕНЕРГОПРОМ»). 20.11.2008 рішенням профпатологічної МЕК УКРНІІ ПМ протокол №2615 було встановлено діагноз: сидеросиликоз І ст., ускладнений ХОЗЛ І ст. ЛН і-ІІ ст., у подальшому оформлені документи на МСЕК для визначення ступеню втрати працездатності. Із 12.01.2009 йому призначено регресну виплату в розмірі 25 % безстроково, а вже з 2009 року він взятий на «Д» облік з діагнозом ІБС, дифузний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба ІІ с., СНА, проходив регулярні огляди. У березні 2010 та січні 2012 року ОСОБА_2 проходив лікування в терапевтичному відділенні з діагнозом: сидеросилікоз І ст., ускладнений ХОЗЛ І ст., фаза загострення, ЛН-І-ІІ ст., а останній огляд він пройшов 06.02.2014 з тим же клінічним діагнозом та супутнім діагнозом ІБС, дифузний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба ІІ ст., гіпертензивне серце, гіпертонічний ангіосклероз сітківки обох очей СН ІІА. В ході огляду в лютому 2014 року виявлені легеневі поля без видимих інфільтрацій, корні щільні, межі серця розширені вліво, був виписаний 11.02.2014 з позитивною динамікою.

Відповідно до змісту виписного епікризу, ОСОБА_2 було встановлено патологоанатомічний діагноз: основний: хронічне обструктивне захворювання легень (пиловий бронхіт) стадія загострення, дифузний пиловий пневмофіброз, множинні зливні осередки чорного пігменту в товщі легень, в`язкий слиз в просвіті бронхів, дифузний скроз прикореневих та при бронхіальних лімфатичних вузлів; ускладнення: буллезна емфізема легень, «легеневе серце», гіпертрофія міокарда серця, переважно за рахунок правих відділів, рідкий стан крові, переповнення кров`ю правих відділів серця, дрібноточкові крововиливи під зовнішню оболонку серця, легень; супутній: хронічна ішемічна хвороба серця, помірний атеросклероз судин мозку, серця аорти, мілковогневищевий кардіосклероз.

Відповідно до висновку експерта бюро СМЕ №1013 від 10.06.2014, складеного на підставі постанови слідчого СВ Саксаганського РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, смерть ОСОБА_2 настала від хронічного пилового бронхіту, який супроводжувався хронічною недостатністю дихання, ускладнився розвитком легенево-серцевої недостатності, що і стало безпосередньою причиною смерті.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності, оскільки, для отримання відшкодування моральної шкоди, позивачка, серед іншого, зобов`язана довести наявність причинного наслідкового зв`язку між шкодою, в даному випадку смертю ОСОБА_2 , та пов`язаними з цим стражданнями члена його сім`ї, та його професійним захворюванням, причиною якого було порушення умов праці, в тому числі на виробництві відповідача. Але, в силу ч.2 ст. 78 ЦПК України, такий причинний зв`язок має бути доведений саме доказом у формі довідки спеціального суб`єкта уповноваженого на встановлення причинного зв`язку між смертю особи та професійними захворюванням, й таких доказів суду не надано.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня

2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає, з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Згідно ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці, безпека технологічних процесів, стан засобів захисту, санітарно побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці, на власника покладається обов`язок впровадження сучасних засобів безпеки, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Тобто, цивільно-правова відповідальність роботодавця наступає у випадку порушення вимог про безпеку праці.

Частиною першою статті 12 ЦПК України закріплений принцип змагальності сторін у цивільному судочинстві. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 76,80 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року)

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно- правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Встановлено, що відповідачем ПрАТ «КЗГО» було порушено приписи ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці» у період роботи ОСОБА_2 на посаді вогнетривника термообрубувального цеху, внаслідок чого останній отримав професійні захворювання із діагнозом: сидеросилікоз першого ст., ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої ст., ЛН першого-другого ст. супутній діагноз відсутній, про що 09.12.2008 складено акт №5 розслідування хронічного професійного захворювання, форми П-4, затверджений 12.12.2008.

Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках ДНА-02 №028426 від 14.01.2009, за результатами первинного огляду МСЕК ОСОБА_2 було встановлено ступінь втрати працездатності 25% з 12.01.2009, безстроково, у зв`язку з професійним захворюванням; визначено додаткову потребу в медикаментозному лікуванні, ВМП.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Відповідно до висновку експерта бюро СМЕ №1013 від 10.06.2014, складеного на підставі постанови слідчого СВ Саксаганського РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, смерть ОСОБА_2 настала від хронічного пилового бронхіту, який супроводжувався хронічною недостатністю дихання, ускладнився розвитком легенево-серцевої недостатності, що і стало безпосередньою причиною смерті.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові дружині, батькам усиновлювачам, дітям усиновленим, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, згідно ч.2 ст.1168 ЦК України.

З огляду на вищезазначене та враховуючи, що ОСОБА_2 отримав професійне захворювання, яке потягло за собою втрату професійної працездатності та згодом стало причиною смерті останнього, у зв`язку з незабезпеченням йому відповідачем безпечних умов праці, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач ПрАТ «КЗГО», як роботодавець, є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачці - дружині померлого.

Колегією суддів відхиляються доводи відповідача ПрАТ «КЗГО» про те, що наданий позивачкою висновок про причини смерті не є належним та достатнім доказом, оскільки видано без належного дослідження історії хвороби, її перебігу та не встановлює причинно-наслідковий зв`язок, порушує норми п. 2.13, 2.14 Інструкції №606, якою визначено, що лише МСЕК може прийняти остаточне рішення про наявність або відсутність причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням тільки після всебічного вивчення наданої медичної документації потерпілого, оскільки, згідно цієї Інструкціївизначено, що Законами України "Про охорону праці", "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачено відшкодування шкоди утриманцям працівника (годувальника) у разі його смерті, якщо визначено причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, натомість, право на отримання позивачкою ОСОБА_1 соцільних витрат не є предметом данного спору.

Отже, у зв`язку зі смертю чоловіка позивачки, причиною якої є недотримання відповідачем вимог чинного законодавства у сфері безпеки праці, позивачці спричинено моральну шкоду, пов`язану із втратою рідної людини, люблячого чоловіка, опори та моральної підтримки, що призвело до душевних страждань, порушення нормальних життєвих зв`язків.

Враховуючи вищевикладене та наявність доказів причинно-наслідкового зв`язку між смертю чоловіка позивачки та професійним захворюванням, колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог.

Згідно з п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі №487/6970/20 (провадження №61-1132св22).

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди позивач повинен довести, які саме дії спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При цьому слід враховувати, що порушення прав людини завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суд, який заслуховує сторін та встановлюють фактичні обставини справи, має широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

В п.78 рішення Європейського Суду з прав людини «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року суд зазначив, що моральна шкода має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Подібний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №944/4790/19 (провадження № 61-15852св21).

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

12 грудня 2019 року Верховний Суд у справі № 227/1240/17 (провадження № 61-28847св18) прийняв постанову, у якій, за аналогічних обставин, врахувавши ступінь фізичних і моральних страждань позивачки, їх тривалість і тяжкість, незворотність втрати, істотність вимушених змін у її житті, а також з урахуванням конкретних обставин у справі, і наслідків, що наступили, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, дійшов до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка, підлягає 300 000,00 грн., що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які вона пережила та переносить.

29 листопада 2019 року Верховний Суд у справі № 213/4098/18 (провадження № 61-14398св19) прийняла постанову, у якій констатував, що встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Прийнявши до уваги обставини загибелі батька позивачки на виробництві, взявши до уваги характер і тривалість моральних страждань позивачки, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, яка назавжди втратила турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що справедливою компенсацією перенесених позивачем моральних страждань, пов`язаних із втратою близької людини та зміною звичного ритму життя, буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн.

Судом встановлено, що, у зв`язку із смертю чоловіка, ОСОБА_1 переживає постійні тяжкі психологічні та моральні страждання, відчуває стан безпорадності, що впливає на її самопочуття, настрій та здоров`я, а також негативні наслідки які пов`язані із радикальними вимушеними змінами у житті її сім`ї, час та зусилля, які будуть докладатися для відновлення попереднього психологічного стану, а тому справедливим може бути визначено розмір відшкодування відповідачем моральної шкоди позивачці у сумі 200 000,00 грн.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, з вищенаведених підстав.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

За правилом пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Тобто, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою вимогою.

Таке розуміння способу відшкодування моральної шкоди відповідає змісту частини третьої статті 23 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до ч.1, п.п. 1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною-особою підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на місяць на 1 січня 2024 року становив 3028,00 грн., тобто за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, судовий збір не може бути меншим 1 211,20 грн. та не може перевищувати 15 140,00 грн.

Виходячи з розміру задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди у сумі 200 000,00 грн., з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 000,00 грн. за розгляд справи судом першої інстанції та у розмірі 3 000,00 грн. за розгляд справи судом апеляційної інстанції (згідно п.8 ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги: 2 000,00 грн. х 150% = 3 000,00 грн), а всього 5 000,00 грн.

Разом з тим, згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позовна заява, як і апеляційна скарга, подана до суду через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», а тому колегія суддів стягує ПрАТ «КЗГО» на користь держави судовий збір у розмірі 4 000,00 грн, з урахуванням понижуючого коефіцієнту.

Керуючись ст.ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Повалій Олена Василівна, - задовольнити частково.

Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті працівника - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завданої смертю чоловіка внаслідок професійного захворювання, у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 (нуль) копійок, без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» на користь держави судовий збір у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 (нуль) копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 серпня 2025 року.

Головуючий:

Судді: