Рішення від 07.08.2025 по справі 522/19894/20

Справа № 522/19894/20

Провадження № 2/522/1986/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2025 рокуПриморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання Кріцької Д.Є.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданнів порядкузагального позовногопровадженняцивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Валсер Комфорт», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Златоград» про визнання недійсним договору, скасування держаної реєстрації права власності, витребування майна, зобов`язання не перешкоджати у користуванні нерухомим майном та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

10.11.2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Валсер Комфорт», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Златоград», про визнання недійсним договору, скасування держаної реєстрації права власності, витребування майна та зобов`язання не перешкоджати у користуванні нерухомим майном.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 18.12.2020 р., якою задоволено заяву судді Домусчі Л.В. про самовідвід, справу передано на розгляд судді Науменко А.В.

Також, 30.12.2020 рокуухвалою Приморського районного суду м.Одеси було відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-Будінвест» про зобов`язання передати у власність квартири та машиномісця.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 24.03.2021 року, було задоволено заяву судді Науменка А.В. про самовідвід.

02.04.2021 р. ухвалою судді Приморського районного суду м.Одеси Абухіна Р.Д. справу було прийнято до провадження.

01.08.2024 р. ухвалою Приморського районного суду м.Одеси було роз`єднано позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Валсер Комфорт», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Златоград» про визнання недійсним договору, скасування держаної реєстрації права власності, витребування майна, зобов`язання не перешкоджати у користуванні нерухомим майном та виділено у самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на перше машино-місце у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 та передано для здійснення реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду.

01.08.2024 р. ухвалою Приморського районного суду м.Одеси було призначено по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,Товариства з обмеженою відповідальністю «Валсер Комфорт»,третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Златоград» про визнання недійсним договору, скасування держаної реєстрації права власності, витребування майна, зобов`язання не перешкоджати у користуванні нерухомим майном та визнання права власностісудову будівельно- технічну експертизу та зупинено провадження на час проведення експертизи.

12.12.2024р. до суду надійшов висновок будівельно-технічної експертизи від 06.12.2024 р. № 3/2023.

26.12.2024 р. ухвалою Приморського районного суду м.Одеси провадження у справі було поновлено.

25.02.2025 р. протокольною ухвалою Приморського районного суду м.Одеси була прийнята уточнена позовна заява, відповідно до якої, Позивач в якості третьої особи зазначив ОСОБА_3 та виклав свої позовні вимоги в наступній редакції:

1. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 23 січня 2017 року відносно квартири АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_3 .

2. Скасувати відносно Товариство з обмеженою відповідальністю "Валсер Комфорт", код ЄДРПОУ: 41331046 державну реєстрацію права власності та рішення про державну реєстрацію відносно квартири АДРЕСА_2 , яка складається з загальної площі 64.2 кв.м. з них житлової площа 28.7 кв.м. та квартири N? 14/1, яка складається з загальна площа 70.9 кв.м. з них житлова площа 31.5 кв.м. та знаходиться за адресою:

АДРЕСА_4 . Витребувати у Товариство з обмеженою відповідальністю "Валсер Комфорт", код ЄДРПОУ: 41331046 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 , яка складається з загальної площі 64.2 кв.м. з них житлової площа 28.7 кв.м. та квартиру АДРЕСА_5 , яка складається з загальна площа 70.9 кв.м. з них житлова площа 31.5 кв.м. та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

4. Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_6 та на квартиру АДРЕСА_7 .

5. Зобов`язати відповідачів не перешкоджати ОСОБА_1 в користуванні квартирою АДРЕСА_8 .

22.04.2025 р. протокольною ухвалою було прийнято відзив на позов ОСОБА_4 , закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11.06.2025 р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що 16.04.2004 р. на підставі інвестиційного договору № 16/04и набув майнові права на індивідуальні обєкти інвестування, а саме: - квартиру на останньому поверсі третьої житлової секції, загальною площею - 168 м.кв. з вікнами з боку Деволанівського узвозу по вул. Жуковського, 9 у м. Одесі; - офісне приміщення загальною площею138 кв.м. в першій секції по АДРЕСА_9 ; - одне машино-місце підземного паркінгу по АДРЕСА_9 .

27.01.2005 року між ТОВ «ЗЛАТОГРАД» та ТОВ «Центр-Будінвест» укладено інвестиційний контракт № 18/11, предметом якого є співробітництво по інвестуванню будівництва будинку по АДРЕСА_9 до введення його в експлуатацію.

Після затвердження поетажного плану будинку позивач звернувся до ТОВ «ЗЛАТОГРАД» і ТОВ «Центр-Будінвест» щодо уточнення інвестиційного договору, проте йому було відмовлено, в звязку з чим, ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду.

Так, 10.10.2007 року Приморський районний суд м. Одеси рішенням у справі № 2-6460/07 визнав за ОСОБА_1 інвестиційні права на індивідуальні об`єкти інвестування та зобов`язав ТОВ «ЗЛАТОГРАД» і ТОВ «Центр-Будінвест» виконати умови п. 1.3. Інвестиційного договору щодо уточнення предмету договору.

Позивач вважає, що квартира під будівельним номером «Б» на відмітці 19.8 є квартирами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_5 тому, просить визнати недійсним договір, скасувати відносно Товариство з обмеженою відповідальністю "Валсер Комфорт" державну реєстрацію права власності на ці квартири, витребувати їх, визнати за ним право власності на квартири та не перешкоджати йому в користуванні.

Відповідач ОСОБА_2 позов невизнав тавиклав своїзаперечення увідзиві напозовну заяву,обґрунтувавши своюпозицію тим,що вінта ТОВ«Валсер Комфорт»є добросовісниминабувачами,які набулиправо власностіна законнихпідставах,витребування спірнихоб`єктів нерухомостіпризведе донадмірного тягарята непропорційностівтручання управо власності, квартира, яка належить Позивачу та квартири, які належать ОСОБА_2 не є тотожними та ідентичними, відрізняються, площею, складом приміщень, технічним станом та ринковою вартістю, відсутністю підстав для визнання недійсним Договору від 23.01.2017 р., укладеного з ОСОБА_2 .

Також представником Відповідача - Бєдного В.В. було подано заяву про застосування строків позовної давності.

В судове засідання з`явились Позивач та представник Бєдного Бойко А.В., представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Валсер Комфорт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Златоград», ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, про час і місце судового засідання повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх, представник Відповідача Бєдного В.В. позов не визнала тапросила відмовити у його задоволенні.

11.06.2025 р. суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази оголосив перерву в судовому засіданні до 06.08.2025 р.

06.08.2025 р. протокольною ухвалою Приморського районного суду м.Одеси за клопотанням Позивача було виключено з числа доказів Висновок експерта №241/23 від 18.01.2024 р., заслухано пояснення сторін в судових дебатах, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, зазначивши час його оголошення 07.08.2025 р. о 14 год 45 хв.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

16 квітня 2004 року між ТОВ «Златоград» (підприємство) і ОСОБА_1 (інвестор) укладено інвестиційний договір № 16/04И, відповідно до пункту 1.1 якого інвестор здійснює вклад інвестицій у вигляді грошових коштів, а підприємство здійснює будівництво житлового комплексу з вбудованими-прибудованими офісними приміщеннями і підземним паркінгом на АДРЕСА_9 .

Згідно з пунктом 1.2 інвестиційного договору індивідуальними об`єктами інвестування є:

- квартира (житловий блок) на останньому поверсі третьої жилої секції, загальною площею 168 кв. м, із виходом вікон зі сторони Деволанівського узвозу;

- офісне приміщення загальною площею 138 кв. м, у першій секції

- одне машино-місце підземного паркінгу.

Відповідно до пункту 1.3 договору на момент затвердження робочого проекту сторони уточнять у частині розташування квартири і офісного приміщення (поверх, секція, направлення виходу вікон тощо).

Пунктом 2.1 передбачено, що інвестор зобов`язаний прийняти об`єкт інвестування за актом здачі-прийомки (дод.№ 2), який є невід`ємною його частиною.

Пункт 2.3 передбачає обов`язок підприємства: виконати будівництво житлового комплексу відповідно до проектно-кошторисної документації передати інвестору об`єкт інвестування в стані визначеним актом здачі-прийомки (дод № 2), який є невід`ємною його частиною; після закінчення будівництва передати інвестору житлове приміщення, офісне приміщення та машиномісце в підземному паркінгу.

Додатковою угодою (додаток № 1) до договору визначено, що сума договору складає 124 000,00 дол. США, що є еквівалентом 659 680,00 грн, інвестування здійснюється в два етапи: перший - на момент укладення договору 49 000,00 дол. США, другий - до кінця травня 2004 року - 75 000,00 дол. США.

Згідно з додатком № 3 до вказаного інвестиційного договору, Акта здачі-приймання, який також підписано обома сторонами підприємство передало, а інвестор прийняв зазначений у договорі об`єкт інвестування - квартиру, загальною площею168 кв. м, офісне приміщення, площею 138 кв. м, одне машиномісце підземного паркінгу.

На підтвердження оплати інвестицій за договором, Позивач надав копії квитанцій і платіжних доручень.

27 січня 2005 року між ТОВ «Златоград» та ТОВ «Центр-Будінвест» укладений інвестиційний контракт № 18/11, предметом якого є співробітництво сторін контракту з інвестування будівництва будинку по АДРЕСА_9 до введення його в експлуатацію.

Після затвердження поетажного плану будинку, ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Златоград» і ТОВ «Центр-Будінвест» щодо уточнення інвестиційного договору, проте йому відмовлено, в зв`язку з чим, він звернувся до Приморського районного суду м. Одеси.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2007 року в цивільній справі № 2-6460/07 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Златоград» та ТОВ «Центр-Будінвест» про зобов`язання виконати обов`язки в натурі, визнано за ОСОБА_1 інвестиційні права на підставі інвестиційного договору від 16 квітня 2004 року№ 16/04И по будівництву будинку «Замок квітів» за адресою: Жуковського 9, на індивідуальні об`єкти грошового інвестування:

- трикімнатну квартиру АДРЕСА_10 у третій житловій секції на відмітці 19,800, на останньому поверсі з вікнами з боку Деволанівського узвозу, загальною площею 144,38 кв. м, житловою - 69,29 кв. м.;

- офісне приміщення в першій секції від АДРЕСА_9 до, загальною площею138 кв. м із окремим входом в офісі № 3 (третя секція будинку);

- одне машино-місце № 1 у підземному паркінгу.

Зобов`язано ТОВ «Златоград» та ТОВ «Центр-Будінвест» виконати в натурі обов`язок,а саме: відповідно до пункту 1.3. інвестиційного договору уточнити предмет договору з визначенням у договорі індивідуальних об`єктів грошового інвестування: на трикімнатну квартиру АДРЕСА_10 у третій житловій секції, на останньому поверсі з вікнами з боку Деволанівського узвозу, на відмітки 19800 м, загальною площею 144,38 кв. м, житловою - 69,29 кв. м, за адресою: АДРЕСА_9 ; на офісне приміщення в першій секції від АДРЕСА_9 , загальною площею 138 кв. м з окремим входом в офісі № 3 (третя секція будинку); машино-місце 1 у підземному паркінгу.

Рішення суду набрало законної сили 16 січня 2009 року. Ухвалою Верховного суду України від 17 червня 2009 року рішення першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

У 2009 році між ОСОБА_1 і ТОВ «Златоград» підписана трьохстороння додаткова угода до договору інвестування від 16 квітня 2004 року № 16/04 про уточнення предмета договору.

Ця додаткова угода не підписана ТОВ «Центр-Будінвест».

12 березня 2014 року Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 139 трисекційному житловому будинку з підземним паркінгом та вбудованими офісними приміщеннями була присвоєна поштова адреса: Деволанівський узвіз 12, було прийнято в експлуатацію.

Постановою Господарського суду Одеської області від 22 травня 2015 року у справі № 916/4563/ 14 про визнання боржника банкрутом, ТОВ «Центр-Будінвест» визнано банкрутом.

Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи від 06.12.2024 р. № 3/2023, експерт в ході дослідження дійшов висновку, що на сьомому поверху є тільки одна трьох кімнатна квартира під АДРЕСА_11 , загальною площею 144, 61 кв.м. Квартира АДРЕСА_2 та квартира АДРЕСА_5 раніше складали цілу квартиру АДРЕСА_12 .

Перша реєстрація новозбудованої квартири N? 14, загальною площею 144,61 кв.м. відбулася 24 березня 2014 року на підставі договору про пайову участь будівництва житла від 10 січня 2006 року, а також акту прийому передачі від 14 березня 2014 року спірної квартири укладеного між ТОВ «Центр-Будінвест» та ОСОБА_5 .

Реєстраційний номер об?єкта нерухомості квартири N? 14 загальною площею 144,61 кв.м. є 32059785110, про що свідчить реєстраційна справа з аналогічним номером.

29 травня 2017 року ОСОБА_5 уклала договір купівлі -продажі квартири АДРЕСА_2 з ТОВ «Белрум», а 23 серпня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу спірну квартиру придбав ОСОБА_6 .

В наступному, квартира АДРЕСА_2 була розділена на 2 окремих об`єкта квартиру АДРЕСА_2 та АДРЕСА_5 та на підставі Акту прийому-передачі квартир, нежилих будівель та споруд від 23.04.2018 р. була передана до ТОВ «Валсер Комфорт» у якості майнового внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ «Валсер Комфорт».

На підставі вищезазначеного Акту ТОВ «Валсер Комфорт» зареєстровано право власності на спірні об`єкти нерухомості згідно вимог чинного законодавства.

Згідно сталої практики Верховного Суду, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким,що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

За положеннями статей 330,387, 388 ЦК України власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги:

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 23 січня 2017 року відносно квартири АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_3 , скасувати відносно Товариство з обмеженою відповідальністю "Валсер Комфорт", код ЄДРПОУ: 41331046 державну реєстрацію права власності та рішення про державну реєстрацію відносно квартири АДРЕСА_2 , яка складається з загальної площі 64.2 кв.м. з них житлової площа 28.7 кв.м. та квартири N? 14/1, яка складається з загальна площа 70.9 кв.м. з них житлова площа 31.5 кв.м. та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_6 та на квартиру АДРЕСА_5 , яка складається з загальна площа 70.9 кв.м. з них житлова площа 31.5 кв.м. у будинку АДРЕСА_1 є неналежним способом захисту прав позивача.

Належним способом захисту є вимога - Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Валсер Комфорт", код ЄДРПОУ: 41331046 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 , яка складається з загальної площі 64.2 кв.м. з них житлової площа 28.7 кв.м. та квартиру АДРЕСА_5 , яка складається з загальної площі 70.9 кв.м. з них житлова площа 31.5 кв.м. та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вимога щодо зобов`язання відповідачів не перешкоджати ОСОБА_1 в користуванні квартирою АДРЕСА_2 та квартирою АДРЕСА_3 є похідною від вимоги про витребування майна.

Судом встановлено, що Позивач у 2004 р. набув права на квартиру без будь-якого ремонту, в стані «від будівельників», вартість якої на той момент складала 63 840 дол.США.

При цьому, на момент набуття ОСОБА_2 квартири 23.08.2017 року вартість складала 2945 000 грн.

Таким чином, суд встановив, що об`єкт нерухомості, інвестиційні права на який було визнано за ОСОБА_1 , не існує в такому вигляді та стані, як було передбачено договором №16/04И від 16.04.2004 р., станом на сьогодні існує два окремих об`єкта нерухомості, які належать відповідачу та мають зовсім іншу конфігурацію та вартість.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1. ст. 317 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд ; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Згідно положеньстатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року,суди застосовують при розгляді справ такожКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, ратифікованого Законом України«Про ратифікаціюКонвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод1950року,Першого протоколута протоколів№2,4,7та 11до Конвенції», кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24.06.2003року, майном, у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

За висновком Суду в зазначеній справі «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила». Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулося порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна існувати розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ проти Об`єднаного Королівства»). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

В рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від23 листопада 2000 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року напрацьовано три визначальні критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Так, Європейський суд встановив, що критерій «законності» означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Європейський суд з прав людиниу справі «Федоренко проти України» зазначив, що право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Крім того, у справі «Хрістов проти України» Європейський суд вказав, що позбавлення майна може бути виправданим лише тоді, якщо, зокрема, буде доведено, що воно здійснене «в інтересах суспільства» або «на умовах, передбачених законом». Більше того, втручання у право власності має також відповідати вимозі пропорційності.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

З огляду на вказані норми, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Відповідно до п.7.1. Інвестиційного договору 16/04И запланований строк закінчення будівництва будинка квітень 2006 р.

Однак, у квітні 2006 року будинок не був введений в експлуатацію.

10.10.2007 р. рішенням Приморського районного суду м.Одеси по справі № 2-6460/07 було, в тому числі визнано інвестиційні права Позивача на спірні об`єкти нерухомості. Зазначене рішення було залишено без змін ухвалою Верховного Суду України від 16.01.2009 р.

28.02.2014 р. в Державній архітектурно-будівельній інспекції України була зареєстрована за № 143140510767 Декларація про готовність об`єкта до експлуатації8-12-11-типоверхового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_9 .

12.03.2014 року Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 139 трисекційному житловому будинку з підземним паркінгом та вбудованими офісними приміщеннями була присвоєна поштова адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідно доп.2.3. Інвестиційного договору 16/04И підприємство зобов`язалось передати інвестору об`єкти нерухомості після закінчення будівництва.

Однак ані в 2014 році, ані пізніше Позивачу не були передані спірні об`єкти нерухомості.

В травні 2014р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Центр-Будінвест»,Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-Будінвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесторг», ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , треті особи на боці відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Златоград», Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про зобовязання передати у власність індивідуальні обєкти інвестування.

30.05.2014 року ухвалою Приморського районногосуду м.Одесибуло відкритопровадження посправі № №522/9573/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Центр-Будінвест»,Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-Будінвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесторг», ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , треті особи на боці відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Златоград», Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про зобов`язання передати у власність індивідуальні об`єкти інвестування.

В межах даної справи №522/9573/14-ц ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: зобов`язати ТОВ «Центр-Будінвест» передати у власність 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_10 у 3-х житлової секції на останньому поверсі з вікнами збоку Деваланівського спуску на відмітці 19800 м., заг. пл..144,38 кв.м., житл пл.. 69,29 кв.м. за адресою : АДРЕСА_9 ; офісне приміщення в першій секції від АДРЕСА_9 заг. пл.. 138 кв.м. з окремим входом в офіс №3 (3 секція будинку).; перше машино-місце № НОМЕР_1 у підземному паркінгу за адресою АДРЕСА_9 .

17.07.2014 р. ухвалою Приморського районного суду м.Одеси по справі №522/9573/14-ц було задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів та зобов`язано Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради надати належним чином завірену копіютехнічного паспорту на будинок для прийняття його в експлуатацію, який розташований заадресою: АДРЕСА_9 (на відмітки300, на відмітки00 м. та відмітки 19, 8 м., секція №3).

20.01.2016 р. ухвалою Приморського районного суду м.Одеси по справі №522/9573/14-ц було задоволено клопотання ОСОБА_1 та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_13 ;на 138 м2приміщення 2н, яке знаходиться в третій секції будинку АДРЕСА_1 .

В обґрунтування зазначеного клопотання ОСОБА_1 посилався на той факт, що з копії технічного паспорту третьої секції будинку за адресою: АДРЕСА_1 на відмітці19,8 м. знаходиться квартира АДРЕСА_14 ; на відмітці 0,00 м. знаходиться приміщення №2н площею 235,5 м2; на відмітці -3,0м. знаходиться підземний паркінг.Зазначені приміщення найбільш підходять під описання індивідуальних об`єктів інвестування, право на які визнано за позивачем на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2007 року по справі №2-6460/07.

В наступному, 29.08.2014р. представник ОСОБА_1 в межах даної справи подав до суду заяву про зміну (уточнення) позовних вимог з урахуванням витребуваних судом документів, яким просив: зобов`язати ТОВ «Центр-Будінвест» передати у власність :

-3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_14 у 3-й секції будинку заг. пл..144,38 кв.м., за адресою : АДРЕСА_1 ,;

-приміщення №2-н з окремим входом в 138 кв.м. в 3 секції будинку за адресою : АДРЕСА_1 ,.;

-машино-місце № НОМЕР_1 у підземному паркінгу в 3 секції будинку за адресою АДРЕСА_1

19.02.2018 р. рішенням Приморського районного суду м.Одеси по вищевказаній справі № 522/9573/14-ц в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що Позивач ще у 2014 році знав про порушення свого права.

Оскільки право власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно було порушено в момент його вибуття з його власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли ОСОБА_1 довідався або міг довідатися про порушення його права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з його власності у володіння іншої особи.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного суду від 27 січня 2021 року по справі № 186/599/17.

Так, Верховним судом у постанові по справі № 186/599/17: «Оскільки початок перебігу позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна.

Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.»

Враховуючи вищевикладене, оскільки Позивач з 2014 року був обізнаний про порушення свого права, то перебіг позовної давності слід вважати таким, що почався з 2014 року та закінчився у 2017 року.

Втім, Позивач звернувся до суду із позовною заявою лише 20.11.2020 року, тобто строк позовної давності пропущений.

Позивач з заявою про поновлення строку позовної давності до суду не звертався, подав заперечення на заяву відповідача про застосування строків позовної давності в якій зазначив, що дізнався про порушення свого права відповідачами після надання нових (додаткових) доказів під час розгляду іншої справи №522/9573/14-ц.

Суд не погоджується з такою позицією позивача, т. я. згідно ст.261ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Якщо суд визнає позов обґрунтованим, але виявить, що строк позовної давності пропущено, він зобов`язаний відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи наведене, суд застосовує наслідки спливу строків позовної давності та відмовляє Позивачу в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. А статтею 261 цього ж кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу, що передбачено статтею 260 ЦК України.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя тачетверта статті 267 ЦК України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261ЦК України, відповідно до частини першої якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Валсер Комфорт», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Златоград» про визнання недійсним договору, скасування держаної реєстрації права власності, витребування майна, зобов`язання не перешкоджати у користуванні нерухомим майном та визнання права власності відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 18.08.2025.

Суддя Р.Д. Абухін

07.08.25