Постанова від 13.08.2025 по справі 522/15351/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 522/15351/20

провадження № 61-15792св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Рекрут Світлани Валеріївни, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Реал Естейт», ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року в складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду, у якому з урахуванням уточнень до позовної заяви просила: визнати недійсним договір пайової участі у фінансуванні будівництва № 1449/299/491 від 16 серпня 2005 року та акт приймання-передачі квартири від 04 вересня 2007 року № 385, укладені між ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» та ТОВ «Фірма «Реал Естейт» щодо нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 ; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на її користь нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 , загальною площею 97,5 кв.м;припинити право власності ОСОБА_2 на це нежитлове приміщення та визнати за нею право власності на це майно.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 02 лютого 2004 року вона уклала з ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» договір пайової участі в будівництві № 4218/299/268.

18 грудня 2006 року на виконання умов цього договору їй передано у власність нежитлове приміщення, загальною площею 98,4 кв.м, на АДРЕСА_1 .

24 липня 2019 року вона зареєструвала за собою право власності на вказане нерухоме майно.

У 2020 році до її приміщення звернулись невідомі особи, які представились посадовими особами ПАТ «Банк «Київська Русь» та повідомили, що приміщення належить банку.

Після цього з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вона дізналась, що ПАТ «Банк «Київська Русь» є власником нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 , загальною площею 97,5 кв.м. Підстава набуття права власності - рішення Господарського суду Одеської області від 06 квітня 2017 року в справі № 911/1201/16.

Вказані нежитлові приміщення були передані ТОВ «Фірма «Реал Естейт» в іпотеку ПАТ «Банк «Київська Русь» на підставі договору іпотеки № 4217 від 30 вересня 2011 року.

У свою чергу право власності ТОВ «Фірма «Реал Естейт» на спірне майно виникло на підставі договору пайової участі у фінансуванні будівництва від 16 серпня 2005 року № 1449/299-491 та акту приймання-передачі квартири від 04 вересня 2007 року № 385, які укладені з ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД».

Тобто, ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» двічі продало нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 .

Договір пайової участі у фінансуванні будівництва від 16 серпня 2005 року, укладений між ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» та ТОВ «Фірма «Реал Естейт», вважала недійсним, адже предмет цього договору вже був проданий їй на підставі укладеного раніше договору про пайову участь в будівництві від 02 лютого 2004 року.

14 грудня 2020 року ПАТ «Банк «Київська Русь» продало спірне нежитлове приміщення ОСОБА_2 , у зв`язку з чим наявні підстави для його витребування на її користь.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 23 серпня 2022 року в позові відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із його недоведеності та необґрунтованості.

Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року рішення Приморського районного суду міста Одеси від 23 серпня 2022 року скасовано, провадження у справі закрито та повідомлено позивача, що розгляд справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

Роз`яснено ОСОБА_1 про право протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали звернутися до Одеського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Попереджено позивача про те, що в разі неподання заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією, після закінчення строку на її подання матеріали справи будуть повернуті до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що спір у цій справі не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки в провадженні суду господарської юрисдикції перебуває справа про банкрутство відповідача ТОВ «Консоль ЛТД» і тому цей спір підлягає розгляду саме господарським судом.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року справу передано за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Київської області.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року й передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що задоволення цього позову жодним чином не змінить ліквідаційну масу ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД», оскільки спір стосується нежитлового приміщення, власниками якого є вона та відповідач ОСОБА_2 , тому підстав для розгляду справи господарським судом в межах справи про банкрутство немає.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

21 травня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 ГПК України.

Так, відповідно до пункту 8 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають, зокрема справи про банкрутство та справи в спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Частиною другою статті 7 КУзПБ визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Тобто цими нормами права закріплено, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, у тому числі спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених таких боржником, повинен відбуватися господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Предметом спору в цій справі є, зокрема, визнання недійсними договору пайової участі у фінансуванні будівництва та акту приймання-передачі квартири, укладених між ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» та ТОВ «Фірма «Реал Естейт» щодо нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 .

Установлено, що в провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/5186/14 про визнання банкрутом ТОВ «Консоль ЛТД».

Постановою Господарського суду Київської області від 04 серпня 2016 року у справі № 911/5186/14 ТОВ «Консоль ЛТД» визнано банкрутом та відкрито його ліквідаційну процедуру.

З огляду на викладене, оскільки спір у цій справі стосується визнання недійсним правочину щодо нерухомого майна, укладеного ТОВ «Консоль ЛТД», яке є боржником у справі про банкрутство, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про те, що спір підлягає розгляду господарським судом у межах справи про банкрутство ТОВ «Консоль ЛТД» й доводи касаційної скарги цього не спростовують.

Разом з тим, закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на таке.

Порядок передачі справ, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, здійснюється з особливостями, передбаченими КУзПБ.

Так, згідно з частиною третьої статті 7 цього Кодексуматеріали справи, у якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Тобто, у випадку, якщо суд дійшов висновку про те, що спір підлягає розгляду господарським судом у межах справи про банкрутство боржника, суд за заявою учасника справи або ж з власної ініціативи невідкладно передає матеріали справи до належного господарського суду.

При цьому провадження у справі в такому випадку не закривається і право подати заяву про направлення справи за встановленою юрисдикцією позивачу не роз`яснюється, оскільки суд надсилає матеріали справи до господарського суду, незалежно від того, чи подав позивач відповідну заяву.

Такий висновок узгоджується з висновком, зробленим Великою Палатою Верховного Суду в справі № 607/6254/15-ц від 15 січня 2020 року, згідно з яким суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.

Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.

Проте суд апеляційної інстанції, зробивши правильний висновок про те, що спір у цій справі підлягає розгляду господарським судом у межах справи про банкрутство ТОВ «Консоль ЛТД» та правильно скасувавши рішення суду першої інстанції, наведеного не врахував та помилково закрив провадження у справі.

У зв'язку з цим оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції в частині закриття провадження у справі підлягає скасуванню, а в іншій частині - залишенню без змін.

Водночас, оскільки Одеський апеляційний суд ухвалою від 26 листопада 2024 року вже передав матеріали справи до господарського суду, немає підстав для застосування частини третьої статті 7 КУзПБ та ухвалення судового рішення про повторне надсилання матеріалів справи до належного суду.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року в частині закриття провадження у справі скасувати.

В іншій частині ухвалу Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов