Ухвала від 06.08.2025 по справі 757/22382/19-ц

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/22382/19-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2025 року Печерський районний суд м. Києва, у складі:

головуючого судді - Ільєвої Т.Г.

за участю секретаря судового засідання - Романенко Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державно виконавчої служби у м. Києві Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нагачука М.В. у виконавчому провадженні №62878133 та зобов`язання вчинити дії в рамках цивільної справи №757/22382/19-ц,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року у провадження судді Печерського районного суду м. Києва Підпалого В.В. надійшла скарга Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державно виконавчої служби у м. Києві Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нагачука М.В. у виконавчому провадженні №62878133 та зобов`язання вчинити дії в рамках цивільної справи №757/22382/19-ц.

05.05.2025 на підставі розпорядження №220 було здійснено повторний авторозподіл скарги, у зв`язку з перебуванням судді Підпалого В.В. у довгостроковій відпустці.

Дана скарга 05.05.2025 надійшла в провадження судді Ільєвої Т.Г.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про відмову у задоволені скарги, з наступних підстав.

Так, згідно зі ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Так, ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до вимог ст. 2 цього ж Закону, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Окрім цього, суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Зі змісту п.3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» №6 від 07 лютого 2014 року, вбачається, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження.

Так, у відповідності до ст.ст. 76-81 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобовязати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Судовим розглядом встановлено, що 03.08.2020 рішенням Печерського районного суду м. Києва позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України, Міністерства аграрної політики та продовольства України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку у зв`язку із вимушеним прогулом та стягнення моральної шкоди, було задоволено частково.

Однак, як вбачається з Єдиного реєстру судових рішень 20.01.2021 ухвалою Київського апеляційного суду рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 серпня 2020 року було скасовано.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", Міністерства аграрної політики та продовольства України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку у зв`язку із вимушеним прогулом та стягнення моральної шкоди було закрито та роз`яснено позивачу, що розгляд даної справи віднесено законом до юрисдикції господарського суду.

09.01.2021 ухвалою Київського апеляційного суду справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України, Міністерства аграрної політики та продовольства України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку у зв`язку із вимушеним прогулом та відшкодування моральної шкоди було передано на розгляд до Господарського суду м. Києва.

16.02.2022 рішенням Господарського суду м. Києва у задоволенні зазначеного позову було відмовлено.

З врахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що скарга не підлягає задоволенню, оскільки рішення Печерського районного суду м. Києва було скасовано та позовна заява була направлена за юрисдикцією до Господарського суду м. Києва, який розглянув спір по суті та відмовив у задоволенні позовних вимог.

Відтак, суд вважає, що вимоги скаржника є неактуальними та не підлягають розгляду.

Керуючись ст.ст. 11-13, 89, 95, 223, 247, 258, 260-261, 351-354, 447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державно виконавчої служби у м. Києві Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нагачука М.В. у виконавчому провадженні №62878133 та зобов`язання вчинити дії в рамках цивільної справи №757/22382/19-ц, - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА